27.10.2024

№ 159/6776/18

Постанова

Іменем України

26 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 159/6776/18

провадження № 61-12472 св 19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

представник позивача - ОСОБА_2 ;

відповідач - підприємство теплових мереж «Ковельтепло»;

представник відповідача - Ткачук Аліна Анатоліївна;

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 21 березня 2019 року у складі судді Лесика В. О. та постанову Волинського апеляційного суду від 05 червня 2019 року у складі колегії суддів: Федонюк С. Ю., Данилюк В. А., Матвійчук Л. В.,

ВСТАНОВИВ :

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до підприємства теплових мереж «Ковельтепло» (далі - ПТМ «Ковельтепло») про захист прав споживача та зобов?язання вчинити дії.

Позовна заява мотивована тим, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 . У 2012 році її квартиру правомірно відключено від централізованого опалення і встановлено індивідуальне опалення.

У той же період між сторонами укладено договір про надання послуг з опалення місць загального користування, за умовами якого вона в опалювальний період зобов`язана оплачувати 0,14 Гкал в місяць, необхідних для опалення сходової клітки та підвалу. Кількість тепла визначена спеціалізованим проектним підприємством за робочим проектом та дійсна лише при умові дотримання внутрішньої температури на сходовій клітині +16 С.

Однак відповідачем через неутеплення сходової клітки та встановлення саморобного несертифікованого приладу обігріву не дотримується температурний режим приміщення. Температура на сходовій клітці становить не вище +12 С.

Посилалась на пункт 29 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, Правила) та вказувала, що має право на зменшення розміру плати у разі надання послуг у неповному обсязі та зниження їх якості.

Вважала, що зв`язку із встановленням у 2015 році загальнобудинкового лічильника (вузла комерційного обліку) оплата за опалення місць загального користування повинна обраховуватись відповідно до статті 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та пункту 12 Правил пропорційно до площі квартири за умови здійснення власником, балансоутримувачем будинку та/або виконавцем заходів з утеплення будинку, а не за сталим показником, обрахованим ще до встановлення лічильника.

Ураховуючи викладене, позивач просила суд зобов`язати відповідача: забезпечити в опалювальний період температуру повітря в сходовій клітці під`їзду № 1 будинку АДРЕСА_2 за місцем її проживання не нижче + 16 С; при нарахуванні оплати за послуги з опалення місць загального користування враховувати показники вузла комерційного обліку теплової енергії, спожитої будинком АДРЕСА_2 , а також фактичну температуру на сходовій клітці під`їзду № 1 будинку у разі її відхилення в нижчу сторону від мінімальної нормативної (+16 С); провести перерахунок оплати за опалення місць загального користування за останні три роки, виключивши нарахування за кількість теплової енергії, необхідної (за розрахунком по даному кліматичному регіону) для належного опалення, за фактично ненадані послуги.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 21 березня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що для споживачів, які встановили у квартирі багатоквартирного будинку індивідуальні (автономні) системи опалення, кількість теплової енергії спожитої на опалення місць загального користування для її оплати, визначалась згідно з пунктами 2.1.-2.2. Методики розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків, та визначення плати за їх опалення, затвердженої наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 31 жовтня 2006 року № 359 (далі - Методика розрахунку № 359).

Методика розрахунку № 359, за якою позивачу обраховано розмір щомісячної оплати, зберігала чинність на час звернення позивача з позовом до суду та діяла до 25 січня 2019 року, коли набрала чинності Методика розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затверджена наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 22 листопада 2018 року № 315.

Згідно з пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» від 22 червня 2017 року до затвердження центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг співвласники багатоквартирного будинку або іншої будівлі, де налічуються два або більше споживачів, можуть визначити свій порядок розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг відповідно до положень статті 10 цього Закону, а також прийняти рішення про незастосування положень частини п`ятої статті 10 цього Закону при розрахунках за житлово-комунальні послуги у відповідному будинку, будівлі.

Позивачем не надано суду доказів на підтвердження наявності між співвласниками будинку такої домовленості.

Тому суд дійшов висновку про правомірність нарахування позивачу плати за опалення місць загального користування до 25 січня 2019 року згідно з Методикою розрахунку № 359 в сталому розмірі 0,14 Гкал/міс.

Позивачем не надано суду актів-претензій, а листи та заяви на адресу ПТМ «Ковельтепло» починаючи з 20 вересня 2017 року з вимогою провести перерахунок оплати з урахуванням показників загальнобудинкового лічильника та пропорційно до площі квартири не є належними доказами надання неякісних послуг.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Волинського апеляційного суду від 05 червня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що відповідач надає послуги з опалення житлового будинку, згідно з умовами та порядком надання послуг, узгодженими між сторонами договором від 01 жовтня 2012 року № 3/00295. Відтак, умовами вказаного договору узгоджено між сторонами розмір оплати, виходячи із розрахунку визначення теплоти, спожитої на опалення місць загального користування конкретно для квартири позивача та затверджених рішенням виконавчого комітету Ковельської міської ради Волинської області тарифів.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У серпні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позов.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 17 липня 2019 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 159/6776/18 з Ковельського міськрайонного суду Волинської області.

У серпні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що при недотриманні в опалювальний період температури повітря сходової клітки +16°С розрахунок за робочим проектом є недійсним, а тому вважала, що визначена розрахунком кількість теплової енергії 0,14 Гкал оплаті не підлягає і відповідач зобов`язаний провести відповідний перерахунок, зняти нарахування за спірний період.

Вказувала, що на момент переобладнання системи теплопостачання її квартири будинок не було облаштовано вузлом комерційного обліку (лічильником) спожитої теплової енергії, а тому в робочому проекті кількість теплової енергії, необхідної для опалення місць загального користування, було визначено нормативно-розрахунковим методом. У 2015 році такий лічильник було встановлено.

Посилалася на те, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 10 цього Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», визначений за допомогою вузла комерційного обліку обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, визначається та розподіляється між споживачами пропорційно до площі (об`єму) квартири (іншого приміщення) за методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Вказувала, що власником, балансоутримувачем будинку та/або виконавцем не здійснювалось заходів з утеплення місць загального користування будинку, тому відповідно до пункту 12 Правил споживач не сплачує за опалення місць загального користування будинку.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У серпні 2019 року ПТМ «Ковельтепло» подало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначило, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими. Вважало висновки судів про відсутність порушень прав позивача такими, що відповідають вимогам закону та обставинам справи.

Зазначало, що лічильника на опалення місць загального користування не встановлено. Окремого порядку оплати обсягу спожитих послуг співвласники будинку, де проживає позивач, не визначали. Також позивачем не надано доказів того, що протягом останніх трьох років температура на сходовій клітці була недостатньою.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 .

У вказаному будинку діє система централізованого опалення, послуги з постачання яких надає ПТМ «Ковельтепло».

06 жовтня 2011 року ОСОБА_1 погоджено відключення від централізованого опалення, видано технічні умови № 26, якими зобов`язано розробити проектно-технічну документацію на індивідуальне опалення, яка повинна включати з ПТМ «Ковельтепло» реконструкцію існуючої внутрішньобудинкової системи опалення та визначення кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування.

01 жовтня 2012 року сторонами складено акт про відключення квартири від мережі центрального опалення, узгоджено наведений у робочому проекті розрахунок кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування - 0,09 Гкал/міс за опалення сходової клітки та 0,05 Гкал/міс за опалення підвалу.

У той же день між сторонами укладено договір про надання послуг з централізованого опалення місць загального користування № 3/ 00295 із визначенням у пункті 3.1 обов`язку споживача оплачувати щомісячно послуги з централізованого опалення місць загального користування згідно з розрахунком кількості теплоти на рівні 0,14 Гкал/міс (0,09 для сходової клітки, 0,5 - для підвалу).

У 2015 році в будинку, де мешкає ОСОБА_1 , було встановлено загальнобудинковий вузол комерційного обліку (лічильник).

Для ОСОБА_1 розрахунок оплати за опалення місць загального користування здійснювався з урахуванням відсутності окремого приладу обліку спожитої теплової енергії в місцях загального користування. Такий розрахунок проводився на підставі вимог пункту 2 частини другої, частини шостої статті 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», який набрав чинності 02 серпня 2017 року, яким у Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення внесені зміни, які діють з 30 серпня 2017 року та за своїм змістом деталізують норми статті 10 Закону.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Між сторонами виникли правовідносини з приводу постачання теплової енергії, які регулюються законами України «Про теплопостачання», «Про житлово-комунальні послуги», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведеннята Правилами користування приміщеннями житлових будинків, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року № 45.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 31 жовтня 2006 № 359 затверджено Методику розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків, та визначення плати за їх опалення, якою встановлено порядок визначення витрат теплової енергії на опалення місць загального користування (далі - МЗК) у багатоквартирних житлових будинках для встановлення розміру плати за неї споживачами (пункт 1.2 Методики).

Відповідно до пункту 12 вказаних Правил у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач оплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно опалювальній площі квартири за умови здійснення власником, балансоутримувачем будинку або виконавцем заходів з утеплення місць загального користування. У разі нездійснення таких заходів споживач не сплачує за опалення місць загального користування будинку.

Підпунктом 2.1.1. пункту 2.1. Методики встановлено можливість визначення витрат теплової енергії на опалення місць загального користування за показами приладу обліку, лише у разі якщо системою будинкового обліку передбачено окремий прилад обліку теплової енергії, спожитої на опалення місць загального користування; у інших випадках - визначення кількості теплової енергії проводиться розрахунковим способом, за формулами, зазначеними у пунктах 2.1.-2.2. Методики.

З наведеного вбачається, що для споживачів послуг з централізованого опалення квартири кількість спожитої теплової енергії для її оплати, визначається згідно з пунктом 12 Правил; а для споживачів, які встановили у квартирі багатоквартирного будинку індивідуальні (автономні) системи опалення, кількість теплової енергії спожитої на опалення місць загального користування для її оплати, визначається згідно з пунктами 2.1.-2.2. Методики.

У справі, яка переглядається судами встановлено, що квартира ОСОБА_1 № 15 знаходиться у багатоквартирному будинку АДРЕСА_3 , в якому діє система централізованого опалення та змонтовано теплообчислювач. При цьому, квартиру позивача відключено від системи центрального опалення будинку та переведено на індивідуальне опалення.

У вказаному багатоквартирному будинку, встановлено загальнобудинковий вузол обліку теплової енергії, а не окремий прилад обліку теплової енергії, спожитої на опалення місць загального користування як передбачено підпунктом 2.1.1. Методики.

З набранням чинності 02 серпня 2017 року Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» в Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення внесені зміни, які діють з 30 серпня 2017 року та за своїм змістом деталізують положення зокрема статті 10 вказаного Закону.

Так, згідно з пунктом 2 частини другої, частини шостої статті 10 Закону обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, визначається та розподіляється між споживачами пропорційно до площі (об`єму) квартири (іншого приміщення) за методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства. Обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється відповідно до правил, встановлених цією статтею, також на власників (співвласників) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання.

Відповідно, попередню редакцію пункту 12 Правил доповнено частиною третьою, в якій зазначено, що у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії у багатоквартирному будинку, де окремі або всі квартири обладнані квартирними засобами обліку теплової енергії, споживачі, які не мають таких засобів обліку та які не передали виконавцю показання квартирних засобів обліку теплової енергії, оплачують таку послугу за показаннями будинкового засобу обліку теплової енергії пропорційно опалюваній площі (об`єму) квартири, не враховуючи витрати теплової енергії виконавця, юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, які є власниками або орендарями приміщень у цьому будинку, та сумарних витрат тепла за показаннями усіх квартирних засобів обліку.

Водночас відповідно до пункту 28 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведенняспоживачі, які встановили у квартирі багатоквартирного будинку індивідуальні (автономні) системи опалення, оплачують послуги з централізованого опалення місць загального користування будинку відповідно до методики, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Згідно з пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» до затвердження центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг співвласники багатоквартирного будинку або іншої будівлі, де налічуються два або більше споживачів, можуть визначити свій порядок розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг відповідно до положень статті 10 цього Закону, а також прийняти рішення про незастосування положень частини п`ятої статті 10 цього Закону при розрахунках за житлово-комунальні послуги у відповідному будинку, будівлі.

Вирішуючи спір, суди на підставі належним чином оцінених доказів дійшли правильного висновку про те, що для споживачів, які встановили у квартирі багатоквартирного будинку індивідуальні (автономні) системи опалення, кількість теплової енергії спожитої на опалення місць загального користування для її оплати, визначалась згідно з пунктами 2.1.-2.2. Методики розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків № 359.

Відтак, суди дійшли обґрунтованого висновку про правомірність нарахування позивачу плати за опалення місць загального користування до 25 січня 2019 року згідно з Методикою розрахунку № 359 в сталому розмірі 0,14 Гкал/міс.

Посилання касаційної скарги на те, що власником або балансоутримувачем будинку не вживалося заходів з утеплення місць загального користування у будинку, тому позивач в силу пункту 12 Правил звільняється від оплати наданих послуг постачання, безпідставні, оскільки обов`язки по утепленню місць загального користування законодавством покладено на житлово-будівельний кооператив. Крім того, обставина щодо непроведення утеплення місць загального користування не є безумовною підставою для звільнення позивача, квартиру якої у багатоквартирному будинку переведено на індивідуальне опалення, від плати за надані та спожиті послуги опалення місць загального користування відповідно до пункту 12 Правил, з урахуванням відсутності підстав вважати здійснення таких робіт у відповідних приміщеннях обов`язковими і необхідними. Позивач не зверталася до обслуговуючого підприємства з відповідними зверненнями щодо неналежної якості наданих послуг теплопостачання місць загального користування в будинку та від центрального опалення її квартиру відключено, а листи та заяви на адресу ПТМ «Ковельтепло», починаючи з 20 вересня 2017 року, з вимогою провести перерахунок оплати з урахуванням показників загально будинкового лічильника та пропорційно до площі квартири не є належними доказами надання неякісних послуг.

Інші доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають, а направлені виключно на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 21 березня 2019 року та постанову Волинського апеляційного суду від 05 червня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. М. Осіян

О. В. Білоконь

Н. Ю. Сакара