№ 160/10371/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 160/10371/19

адміністративне провадження № К/9901/5005/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Стрелець Т.Г.,

суддів: Бучик А.Ю., Стеценка С.Г.,

розглянувши у письмовому провадження адміністративну справу № 160/10371/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Екологія-Дніпро 2000" до Кам`янської міської ради Дніпропетровської області, третя особа - Приватне підприємство фірма "Бомонд" про визнання протиправним та нечинним рішення, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Кам`янської міської ради Дніпропетровської області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 червня 2020 року (прийняте у складі головуючого судді Єфанової О. В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2020 року (ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Панченко О. М., суддів: Чередниченка В. Є., Іванова С. М.)

у с т а н о в и в :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Екологія-Дніпро 2000" (далі - позивач, ТОВ НВП "Екологія-Дніпро 2000") звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Кам`янської міської ради Дніпропетровської області (далі - відповідач, Кам`янська міська рада, міська рада), третя особа: Приватне підприємство фірма "Бомонд" (далі - третя особа, ПП фірма "Бомонд"), в якому, просило:

- визнати протиправним та нечинним рішення Кам`янської міської ради від 04.10.2019 № 1543-36/VII «Про визнання таким, що втратило чинність, рішення Кам`янської міської ради від 08.07.2015 № 1339-64/VI «Про внесення змін до рішення міської ради від 12.07.2013 № 842-38/VI «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Дніпродзержинська» (далі - оскаржуване рішення, рішення від 04.10.2019).

Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що рішення Дніпродзержинської міської ради від 08.07.2015 № 1339-64/VІ «Про внесення змін до рішення міської ради від 12.07.2013 №842- 38/VІ «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Дніпродзержинськ» є регуляторним актом, а тому відповідач, як орган місцевого самоврядування та регуляторний орган, у відповідності до Законів України «Про місцеве самоврядування», «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», рішення Конституційного Суду України від 16.04.2019 № 7-рп/2009, мав право за своєю ініціативою або переглянути рішення Дніпродзержинської міської ради від 08.07.2015 року №1339-64/VI, або зупинити його дію, або скасувати це рішення.

На думку позивача, міській раді не надано повноважень ні Конституцією України, ні законами України на визнання прийнятого відповідачем нормативного-правового регуляторного акту таким, що втратив чинність. Крім того, самим нормативним актом (рішенням Камянськоїміської ради від 08.07.2015 року №1339-64/VI) не встановлено терміну його дії, після спливу якого він мав би втратити чинність.

Суд першої інстанції ухвалою від 07.11.2019 вирішив перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження. Одночасно цією ж ухвалою зобов`язано відповідача, відповідно до вимог статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) опублікувати оголошення про оскарження рішення відповідача від 04.10.2019 .

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.06.2020, яке залишено без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 09.12.2020, позовні вимоги задоволено:

- визнано протиправним та нечинним рішення Кам`янської міської ради від 04.10.2019 № 1543-36/VII "Про визнання таким, що втратило чинність, рішення Кам`янської міської ради від 08.07.2015 року №1339-64/VI "Про внесення змін до рішення міської ради від 12.07.2013 №842-38/VI "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Дніпродзержинськ";

- стягнуто на користь позивача судові витрати в розмірі 4418,30 грн за рахунок бюджетних асигнувань Кам`янської міської ради.

Задовольняючі позовні вимоги, суди дійшли висновку, що рішення від 04.10.2019 є нормативно-правовим актом, який прийнято для врегулювання земельних правовідносин всіх учасників земельних відносин в межах м. Кам`янського. Зокрема, вказаним рішенням фактично скасовано обов`язкові для виконання на території міста правові норми, встановлені рішенням Кам`янської міської ради від 08.07.2015 № 1339-64/VI «Про внесення змін до рішення міської ради від 12.07.2013 № 842-38/VI «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Дніпродзержинська» щодо застосування при розрахунку нормативної грошової оцінки єдиного сукупного (добутку) коефіцієнта Км3:0,5.

Суди попередніх інстанцій вказали на неможливість застосування до спірних правовідносин роз`яснення Державної регуляторної служби України від 07.03.2018, оскільки у оскаржуваному рішенні мова не йде про затвердження нормативної грошової оцінки.

Також суди попередніх інстанцій відхилили доводи відповідача щодо застосування до спірних правовідносин положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» від 23.11.2018 № 2628-VIII (далі - Закон України № 2628-VIII), оскільки оскаржуваним рішенням не були встановлені місцеві податки та збори, а фактично скасовано попередній нормативний акт скаржника, яким було передбачено дані щодо коефіцієнту Км3, його розміру, порядку застосування, та який є невід`ємною частиною розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Крім того, суди попередніх інстанцій не погодились із твердженнями відповідача, що з прийняттям оскаржуваного рішення автоматично була відновлена дія рішення від 12.07.2013 № 842-38/VI «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Дніпродзержинська», оскільки зі змісту спірного рішення зазначене не вбачається. Визнання нечинним рішення Кам`янської міської ради від 08.07.2015 № 1339-64/VI «Про внесення змін до рішення міської ради від 12.07.2013 № 842-38/VI «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Дніпродзержинська» само по собі не відновлює дію останнього.

У підсумку суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що оскільки рішення Кам`янської міської ради від 08.07.2015 № 1339-64/VI «Про внесення змін до рішення міської ради від 12.07.2013 № 842-38/VI «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Дніпродзержинська» є нормативно-правовим регуляторним актом то відповідно до норм чинного законодавства України таке рішення відповідачем може бути переглянуто, змінено або скасовано. Водночас, повноваження щодо визнання регуляторного акту таким, що втратив чинність, нормами законодавства України не передбачені. Таким чином, оскаржуване рішення від 04.10.2019 прийнято відповідачем у спосіб, який не передбачений законодавством України, з порушенням принципу правової визначеності.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погодившись з судовим рішенням першої та апеляційної інстанції, 10.02.2021 Кам`янська міська рада Дніпропетровської області направила до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 червня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2020 року у справі № 160/10371/19 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки тому, що оскаржуване рішення не є нормативно-правовим регуляторним актом в розумінні Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», оскільки воно лише відновлює правову дію вже існуючого регуляторного акту в редакції рішення Дніпродзержинської міської ради від 12.07.2013 № 842-38/VI «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Дніпродзержинська».

Також скаржник вказав на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій позиції Конституційного суду України, викладеної у рішенні від 16.04.2019. У цьому рішенні Конституційного суду України передбачено право органу місцевого самоврядування переглянути, зупинити дію та скасувати власний регуляторний акт. Вказане рішення підтверджує право органу місцевого самоврядування скасовувати, припиняти свої рішення. Разом із цим, зі змісту вказаного рішення Конституційного суду України не вбачається обмеження права органу місцевого самоврядування приймати рішення щодо втрати чинності.

Крім того, скаржник звернув увагу, що судами попередніх інстанції не було враховано, що оскаржуване рішення відновило правову дію вже існуючого регуляторного акту в редакції рішення Дніпродзержинської міської ради від 12.07.2013 № 842-38/VI «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Дніпродзержинська».

Зазначив, що прийняття оскаржуваного рішення належить до дискреційних повноважень міської ради, яка, будучи суб`єктом владних повноважень, прийняла вказане рішення у межах повноважень, встановлених законодавством України.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.02.2021, сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Стрелець Т.Г., суддів: Бучик А.Ю., ОСОБА_2

Ухвалою Верховного Суду від 03.03.2021 року відкрито касаційне провадження за цією скаргою.

Відповідно до Тимчасових засад використання автоматизованої системи документообігу суду та визначення складу суду у Верховному Суді, затверджених Постановою Пленуму Верховного Суду від 14.12.2017 № 8, суддею-доповідачем Стрелець Т. Г. службовою запискою від 20.12.2023 ініційовано здійснити заміну судді ОСОБА_2, у зв`язку з ухваленням Вищою радою правосуддя рішення від 08.06.2023 № 622/0/15-23 «Про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку».

На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду № № 2043/0/78-23 від 20.12.2023, у зв`язку із звільненням судді ОСОБА_2 у відставку, що унеможливлює її участь у розгляді касаційної скарги, було проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, внаслідок якого для розгляду касаційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Стрелець Т.Г., суддів Бучик А.Ю., Стеценка С.Г.

У відзиві на касаційну скаргу позивач та третя особа вказують на законність та обґрунтованість рішень судів першої та апеляційної інстанцій та просять касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Верховний Суд ухвалою від 27.12.2023 року відмовив у задоволенні клопотання скаржника про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень та призначив справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 28.12.2023 року.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Кам`янською міською радою 04.10.2019 прийнято рішення №1543-36/VІІ «Про визнання таким, що втратило чинність, рішення Кам`янської міської ради від 08.07.2015 року №1339-64/VІ «Про внесення змін до рішення міської ради від 12.07.2013 №842-38/VІ «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Дніпродзержинськ» .

Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що Кам`янська міська рада на підставі протоколу засідання постійної комісії з питань соціально-економічного розвитку міста, бюджету фінансів та інвестицій Кам`янської міської ради № 100 від 13.08.2019 (01-40/9/1178вих від 14.08.2019) та доручення міського голови, з урахуванням листа Відділу у м. Кам`янське Міськрайонного управління у Петриківському районі та у м. Кам`янське Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 27.09.2018 №18-4-0.192-365/122-18, керуючись пунктом 34 частини першої статті 26 та частиною першої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», вирішила визнати таким, що втратило чинність рішення Кам`янської міської ради від 08.07.2015 №1339-64/VI «Про внесення змін до рішення міської ради від 12.07.2013 №842-38/VІ «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Дніпродзержинськ» та установити, що Рішення набирає чинності з першого числа місяця, який настає за датою його офіційного оприлюднення.

Позивач, вважаючи, що його права та законні інтереси порушено зазначеним рішення відповідача від 04.10.2019, звернувся з цим адміністративним позовом до суду.

ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оцінюючи доводи касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, колегія суддів виходить з наступного.

У цій справі спірним є питання про наявність у Кам`янської міської ради законодавчо встановлених повноважень щодо визнання раніше прийнятого рішення таким, що втратило чинність.

Вирішуючи це питання, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Пунктами 34, 35 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР (далі - Закон України № 280/97-ВР) визначено перелік питань, які відносяться до виключної компетенції сільських, селищних та міських рад, до яких, серед іншого, належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин та затвердження ставок земельного податку відповідно до Податкового кодексу України.

Частинами першою, другою та десятою статті 59 Закону України № 280/97-ВР передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Статтею 73 Закону України № 280/97-ВР передбачено, що акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Відповідно до частини дванадцятої статті 59 Закону України № 280/97-ВР акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються у порядку, встановленому Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» від 11.09.2003 № 1160-IV (далі - Закон України № 1160-IV).

Згідно із статтею 1 Закону України № 1160-IV регуляторний акт - це:

прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання;

прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом;

регуляторний орган - Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, Національний банк України, Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення, інший державний орган, центральний орган виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцевий орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, а також посадова особа будь-якого із зазначених органів, якщо відповідно до законодавства ця особа має повноваження одноособово приймати регуляторні акти. До регуляторних органів також належать територіальні органи центральних органів виконавчої влади, державні спеціалізовані установи та організації, некомерційні самоврядні організації, які здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, якщо ці органи, установи та організації відповідно до своїх повноважень приймають регуляторні акти;

регуляторна діяльність - діяльність, спрямована на підготовку, прийняття, відстеження результативності та перегляд регуляторних актів, яка здійснюється регуляторними органами, фізичними та юридичними особами, їх об`єднаннями, територіальними громадами в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами;

перегляд регуляторного акта - заходи, спрямовані на приведення регуляторним органом прийнятого ним регуляторного акта у відповідність з принципами державної регуляторної політики.

Згідно зі статтею 4 КАС України нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Правові висновки щодо застосування статті 4 КАС України та статті 1 Закону України № 1160-IV в аспекті визначення ознак нормативно-правового регуляторного акта викладені у постановах Верховного Суду від 21.12.2019 у справі № 826/14366/15, від 09.04.2020 у справі № 807/150/16, від 09.12.2020 у справі № 813/746/18, від 24.06.2021 у справі № 560/3160/20, від 01.02.2022 у справі № 160/1936/21, від 20.05.2022 у справі № 160/9717/21 та від 11.09.2023 у справі № 320/258/19.

Згідно з цього правового висновку нормативно-правові акти - це акти, які встановлюють, змінюють (скасовують), припиняють загальні правила регулювання однотипних відносин; розраховані на широке коло осіб та на довгострокове неодноразове застосування; зазвичай невизначеність дії у часі; встановлюють загальні правила поведінки; регулювання однотипних відносин; ті, що визначають права і обов`язки громадян, мають бути доведені до відома населення; не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Господарський кодекс України (далі - ГК України) у статті 1 визначає господарських відносин як відносини виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб`єктами господарювання, а також між суб`єктами господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

При цьому, під господарською діяльністю відповідно до частини першої статті 2 ГК України розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до статей 42 та 52 ГК України визначено наступні види господарської діяльності: підприємництво - це господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку; некомерційна господарська діяльність - це господарська діяльність, що здійснюється без мети одержання прибутку.

Зі змісту наведених норм права вбачається висновок, що державна регуляторна політика охоплює всі сфери та галузі, у яких можливе здійснення господарської та підприємницької діяльності, не забороненої законами України, та засоби державного регулювання такої діяльності, у яких держава будь-яким чином встановлює правила поведінки для суб`єктів господарювання.

Основними засобами регулюючого впливу держави є, зокрема: правила та процедури щодо входження на ринок і виходу з нього суб`єктів господарювання, їх створення та ліквідації; ліцензування певних видів господарської діяльності; дозвільна система на провадження певного виду господарської діяльності; правила та процедури, що регламентують певні види господарської діяльності, які не підпадають під дозвільну систему на провадження певного виду господарської діяльності; правила щодо обсягу та процедур подачі обов`язкової звітності; тарифне і нетарифне регулювання; організація державного контролю за господарською діяльністю; отримання погоджень від органів державної влади або третіх осіб.

Таким чином, регулюючий вплив держави на діяльність суб`єктів господарювання поширюється на всі правовідносини між суб`єктами господарювання, які мають місце в законодавчо регульованій сфері, а також охоплює собою адміністративні відносини між ними та органами влади під час реалізації прав та обов`язків, передбачених актами законодавства, нормативними та нормативно-правовими актами.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема у постановах Верховного Суду від 27.03.2019 у справі № 826/15456/17, від 13.12.2019 у справі № 461/1824/15-а, від 31.05.2021 у справі № 826/16053/16 та від 05.07.2023 у справі № 160/3064/22.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 05.07.2023 у справі № 160/3064/22 дійшов висновку, що лише за умови відповідності акта відповідного регуляторного органу системі визначених вимог, він вважається регуляторним та до нього мають бути застосовані положення Закону України № 1160-IV.

3окрема, регуляторним актом може визнаватись як нормативно-правовий акт, так й інший офіційний письмовий документ суб`єкта владних повноважень, який відповідає сукупності певних ознак, зокрема таких як: 1) прийняття уповноваженим на це регуляторним органом; 2) встановлення, зміна чи скасування норм права (застосування неодноразово та щодо невизначеного кола осіб). Особливу увагу при визначенні акта регуляторним слід звертати на відносини, що є предметом регулювання цього акта, та його вплив на ці відносини.

Отже, лише за сукупної наявності всіх зазначених характеристик, відповідний акт є регуляторним та при його прийнятті уповноважений регуляторний орган повинен дотримуватись процедури, що встановлена Законом України № 1160-IV.

У справі, що розглядається, судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що рішенням Дніпродзержинської міської ради від 12.07.2013 №842-38/УІ «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Дніпродзержинськ», затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Дніпродзержинськ із застосуванням базової вартості 1кв.м в розмірі 199,64 грн (пункт 1 рішення), а також, крім іншого, вирішено для всіх земельних ділянок у правобережній частині міста, крім земельних ділянок зазначених в п. 1.3, при розрахунку нормативної грошової оцінки застосовувати єдиний сукупний (добуток) коефіцієнт КмЗ з урахуванням окремих локальних факторів: місцезнаходження земельної ділянки у санітарно-захисній зоні (0,8) та у зоні обмеження забудови за ступенем забруднення атмосферного повітря (0,8), який в сукупності (добутку) дорівнює 0,64 (п.1.1. Рішення).

В подальшому Кам`янською міською радою прийнято рішення від 08.07.2015 №1339-64/VІ «Про внесення змін до рішення міської ради від 12.07.2013 №842-38/VІ «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Дніпродзержинськ» внесені зміни до п.1.1 рішення від 12.07.2013 №842-3 8/УІ та вирішено п.1.1 викласти в наступній редакції: « 1.1. Для всіх земельних ділянок міста, крім земельних ділянок зазначених в п. 1.3, при розрахунку нормативної грошової оцінки застосовувати єдиний сукупний (добуток) коефіцієнт КмЗ, який дорівнює 0,5.».

Таким чином, рішенням Кам`янської міської ради від 08.07.2015 №1339-64/VІ був змінений коефіцієнт КмЗ з 0,64 на 0,5, що, відповідно, безпосередньо впливає на розрахунок та суму нормативної грошової оцінки, що орендується суб`єктами господарювання в межах міста Кам`янське.

З огляду на наведене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що рішення Кам`янської міської ради від 08.07.2015 № 1339-64/VI «Про внесення змін до рішення міської ради від 12.07.2013 № 842-38/VI «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Дніпродзержинська» є нормативно-правовим регуляторним актом, оскільки розповсюджує свою дію на невизначене коло осіб, розраховане на неодноразове застосування та спрямоване на врегулювання земельних правовідносин між Кам`янською міською радою, як регуляторним органом, та іншими учасниками земельних відносин, у тому числі і позивача.

Отже, оскільки рішення Кам`янської міської ради від 08.07.2015 № 1339-64/VI «Про внесення змін до рішення міської ради від 12.07.2013 № 842-38/VI «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Дніпродзержинська» є нормативно-правовим регуляторним актом то відповідно до нього мають бути застосовані положення Закону України № 1160-IV.

Статтею 11 Закону №1160-ІV визначено, що перегляд регуляторного акта здійснюється: на підставі аналізу звіту про відстеження результативності цього регуляторного акта; за ініціативою регуляторного органу, який прийняв відповідний регуляторний акт; в інших випадках, передбачених Конституцією та іншими законодавчими актами України.

У разі наявності підстав, визначених у частині першій цієї статті, регуляторний орган, який прийняв відповідний акт, а у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом, - інший орган може приймати рішення про зупинення дії регуляторного акта, визнання його неконституційним, про скасування чи про необхідність залишення цього регуляторного акта без змін або про необхідність його перегляду.

У випадку, що розглядається відповідачем, як регуляторним органом, прийнято оскаржуване рішення від 04.10.2019, яким вирішено визнати таким, що втратив чинність попередній нормативно-правовий регуляторний акт (рішення Кам`янської міської ради від 08.07.2015 № 1339-64/VI «Про внесення змін до рішення міської ради від 12.07.2013 № 842-38/VI «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Дніпродзержинська»).

Колегія суддів звертає увагу, що згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Таким чином враховуючи обставини цієї справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що Кам`янська міська рада має повноваження на перегляд нормативно-правового регуляторного акта, прийнятого нею, як регуляторним органом, однак, за умови прийняття одного із рішень визначених статтею 11 Закону України № 1160-IV (рішення про зупинення дії регуляторного акта, визнання його неконституційним, про скасування чи про необхідність залишення цього регуляторного акта без змін або про необхідність його перегляду).

Разом із цим, вказаною правовою нормою не передбачено право органу місцевого самоврядування, визнавати раніше прийнятий ним нормативно-правовий регуляторний акт таким, що втратив чинність.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про необхідність визнання протиправним та нечинним оскаржуваного рішення від 04.10.2019, оскільки таке прийнято відповідачем у спосіб, який не передбачений законодавством України.

Верховний Суд також враховує правову позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Враховуючи зазначену позицію Європейського суду з прав людини, Верховний Суд надав відповідь на всі аргументи відповідача, наведені в касаційній скарзі, які мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків судів першої та апеляційної інстанцій про необхідність визнання протиправним та нечинним оскаржуваного рішення від 04.10.2019.

Інші доводи, які наводяться скаржником в касаційній скарзі, не свідчать про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального або матеріального права при прийнятті оскаржуваних рішень та фактично зводяться до необхідності здійснити переоцінку встановлених судами попередніх інстанцій у справі обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно із положеннями частини другої статті 341 КАС України.

Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що рішення судів у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню. Судами вирішено спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в них повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Керуючись статтями 341 345 349 350 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Кам`янської міської ради Дніпропетровської області - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 червня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2020 року у справі № 160/10371/19 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Стрелець Т.Г.

Судді Бучик А.Ю.

Стеценко С. Г.