№ 160/13013/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 160/13013/19

адміністративне провадження № К/9901/1088/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В.П.,

суддів: Пасічник С.С., Хохуляка В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової служби України на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2020 року у справі №160/13013/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕВО-2» до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ево-2» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України, в якій просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління Державної податкової служби в Дніпропетровській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №1310005/41609482 від 18.10.2019 р., про відмову у реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної № 8 від 26.02.2019 р.;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №8 від 26.02.2019 р. у сумі 100000,00 грн. т.ч. ПДВ 16666,67 грн. датою її фактичного отримання - 15.03.2019 р.;

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління Державної податкової служби в Дніпропетровській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №1330539/41609482 від 14.11.2019 р. про відмову у реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної №3 від 01.03.2019 р.;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №3 від 01.03.2019 р. у сумі 115014,29 грн. т.ч. ПДВ 19 169,05 грн. датою її фактичного отримання - 29.03.2019 р.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 березня 2020 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії Головного управління Державної податкової служби в Дніпропетровській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №1310005/41609482 від 18.10.2019 р., про відмову у реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної №8 від 26.02.2019 р.

Зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №8 від 26.02.2019 р. у сумі 100000,00 грн. т.ч. ПДВ 16666,67 грн. датою її фактичного отримання 15.03.2019 р.

Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії Головного управління Державної податкової служби в Дніпропетровській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №1330539/41609482 від 14.11.2019 р. про відмову у реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної №3 від 01.03.2019 р.

Зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №3 від 01.03.2019 р. у сумі 115014,29 грн. т.ч. ПДВ 19169,05 грн. датою її фактичного отримання - 29.03.2019 р.

В порядку розподілу судових витрат стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Ево-2 документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у загальному розмірі 3842,00 грн. пропорційно задоволеним позовним вимогам, а саме: 1921,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, 1921,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ДПС України.

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшло клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Ево-2" про встановлення судового контролю в адміністративній справі №160/13013/19, згідно якого заявник просить постановити ухвалу, якою зобов`язати ДПС України у місячний строк подати звіт про виконання судового рішення у цій справі. Клопотання обґрунтовано тим, що станом на 02.07.2020 р. рішення по справі не виконано, що значно порушує права позивача як платника податку.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 липня 2020 року клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Ево-2" про встановлення судового контролю в адміністративній справі №160/13013/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ево-2" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії задоволено.

Зобов`язано ДПС України у місячний строк подати звіт про виконання судового рішення у справі №160/13013/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ево-2" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії.

01.09.2020 від Державної податкової служби України на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшло клопотання про продовження терміну на виконання вимог ухвали від 29 липня 2020 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2020 року клопотання Державної податкової служби України про продовження терміну на виконання ухвали про встановлення судового контролю в адміністративній справі №160/13013/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ево-2" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії - залишено без задоволення.

04.09.2020 на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ево-2" надійшло клопотання про накладення штрафу на керівника Державної податкової служби України, у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалою від 16 вересня 2020 року, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2020 року клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Ево-2" про накладення штрафу та встановлення нового строку виконання рішення суду в адміністративній справі №160/13013/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ево-2" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії задовольнив.

Накладено на начальника ДПС України (04053, м. Київ, Львівська площа, буд.8, ідентифікаційний код 43005393) ОСОБА_1 штраф за невиконання рішення суду у розмірі 42040,00 грн., з них:

21020,00 грн. - стягнуто на користь стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕВО-2» (49000, м. Дніпро, вул. Дзвінка, буд.30, кв. 31, код ЄДРПОУ 41609482);

21020,00 грн. - стягнуто до Державного бюджету України (отримувач коштів - УК у Печер.р-ні/Печерс.р-н/21081100, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA118999980313090106000026007, код класифікації доходів бюджету: 21081100) стягувач - Державна судова адміністрація України (код ЄДР 26255795, адрес: 01021, м. Київ, вул. Липська, 18/5.

Зобов`язано ДПС України (04053, м. Київ, Львівська площа, буд.8, ідентифікаційний код 43005393) протягом 10 календарних днів з дня отримання даної ухвали подати суду звіт про виконання рішення суду в адміністративній справі № 160/13013/19.

Суди першої та апеляційної інстанцій при прийнятті цього рішення виходили з того, що Державною податковою службою на виконання ухвали суду про встановлення судового контролю від 29.07.2020 не було подано звіту про виконання рішення у справі №160/13013/19.

Не погоджуючись з ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2020 року та постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2020 року в частині накладення штрафу на Голову ДПС України ОСОБА_1, Державна податкова служба України просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування доводів касаційної скарги зазначає, що наданий на виконання ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.09.2020 звіт про повне виконання рішення по справі свідчить про вжиття ДПС України вичерпних заходів, спрямованих на виконання судового рішення у даній справі. Вважає, що прийняття судом рішення про накладення штрафу є необґрунтованим та безпідставним.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить відмовити у задоволенні касаційної скарги ДПС України, а ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2020 року залишити без змін.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Положеннями ч. 2 ст. 14 КАС України також передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Аналогічні положення містяться в статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтями 14 370 КАС України.

Конституційний Суд України, розглядаючи справу № 1-7/2013 у Рішенні від 26.06.2013 року, звернув увагу, що вже неодноразово вказував на те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року № 11-рп/2012).

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював думку в контексті тлумачення статті 6 Європейської конвенції з прав людини, що без ефективної системи виконання судових рішень існування судової системи позбавлене будь-якого сенсу. Як неодноразово підкреслював Суд, органи державної влади є одним із компонентів держави й інтереси цих органів повинні збігатися з необхідністю належного здійснення правосуддя, кінцевим етапом якого є виконання судового рішення.

Так, у рішенні по справі Горнсбі проти Греції (Hornsby v. Greece) від 19 березня 1997 року, заява № 18357/91, суд зазначив, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні гарантії, які надаються сторонам цивільного судового процесу- у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним, - і не передбачав би при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні Сторони зобов`язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію. Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід`ємна частина судового процесу для цілей статті 6.

Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі "Піалопулос та інші проти Греції", пункт 68).

Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Отже, обов`язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили.

Колегія суддів зазначає, що судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-Позивача.

З аналізу зазначених норм законодавства слідує, що КАС України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.

Законодавець фактично наділив суд повноваженнями контролю за виконанням того, що для суб`єкта владних повноважень передбачив у своєму рішенні адміністративний суд.

Правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.

Слід зазначити, що головна мета судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах полягає, насамперед, у реалізації основних завдань адміністративного судочинства при здійсненні адміністративними судами правосуддя, оскільки воно не обмежується винесенням судового рішення, а також передбачає його виконання.

Кожний судовий процес повинен завершуватися реалізацією судового рішення у спірних правовідносинах між його сторонами.

Тому після вирішення публічно-правового спору і набрання судовим рішенням законної сили суд продовжує відігравати активну роль у реалізації сторонами прав та законних інтересів, з приводу захисту яких він ухвалив судове рішення.

В основу ефективності правосуддя покладається здійснення судом належного контролю за виконанням судового рішення, оскільки головною метою судового рішення є ефективність у поновленні порушених прав та свобод особи.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При цьому зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, або встановлення нового строку подання звіту, або накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу є правом суду, а не його обов`язком.

Вказана позиція узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 13.05.2021 року у справі №9901/598/19.

Зазначені норми права у своїй сукупності вказують на те, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання. Водночас суд наділений повноваженнями вживати додаткових заходів контролю за виконанням судового рішення окремими категоріями осіб - суб`єктами владних повноважень, не на користь яких ухвалене судове рішення.

За змістом постанови Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 802/357/17-а звертаючись до суду із заявою про встановлення судового контролю, позивач зобов`язаний навести аргументи на переконання необхідності вжиття таких процесуальних заходів і надати докази в підтвердження наміру відповідача на ухилення від виконання судового рішення.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 23 квітня 2020 року у справі №560/523/19 зазначив, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов`язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи.

Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції визнається заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист.

Специфіка застосування штрафної санкції, полягає в тому, що вона накладається на керівника суб`єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення та який є відповідальним за діяльність державного органу, який він очолює.

Можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту. Накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб`єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду.

Разом з тим, застосовуючи штрафні санкції до керівника податкового органу, суд його особисто не викликав у судове засідання, та не встановив причини невиконання або перешкоджання Головою ДПС України ОСОБА_1 виконання судового рішення. Судом порушено право особи на участь в судовому засіданні з відповідними правами та обов`язками, визначені Конституцією та КАС України.

В клопотанні про продовження терміну на виконання вимог ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.07.2020 про встановлення судового контролю, відповідач зазначив, що ДПС України вживаються невідкладні заходи, спрямовані на виконання судового рішення.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, 30 вересня 2020 року Державна податкова служба подала звіт до суду першої інстанції про виконання рішення суду, в якому зазначено, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.03.2020 у справі №160/13013/19 виконано, що підтверджуються доданими податковим органом квитанціями про реєстрацію податкових накладних від 26.02.2019 №8, від 01.03.2019 №3.

Верховний Суд у постанові від 31.10.2018 року у справі №704/1547/17 сформулював правову позицію, що за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту можна, зокрема, встановити новий строк подання звіту. Тобто, суд вправі вжити заходів реагування судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подачі звіту. Для підтвердження мотивації такого підходу потрібно керуватися абзацом першим підпункту 3.2 пункту 3, абзацом другим пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.06.2009 року №16-рп/2009, де зазначено, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини, а виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової.

Колегія суддів враховує, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов`язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи. Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Колегія суддів вважає висновок судів попередніх інстанцій про накладення на керівника Державної податкової служби України ОСОБА_1 санкцій передчасним, оскільки це питання розглянуто у його відсутність, без повідомлення про дату, час та місце розгляду заявленого позивачем клопотання, без досліджування питання умислу чи вини, протиправних дій або бездіяльності.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанції повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової служби України слід задовольнити, рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати в частині накладення штрафу на Голову ДПС України ОСОБА_1 , в іншій частині судові рішення залишити без змін.

Керуючись статтями 341 345 349 351 355 356 359 382 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової служби України задовольнити.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2020 року скасувати в частині накладення штрафу на Голову Державної податкової служби України ОСОБА_1 у розмірі 42040,00 грн.

В цій частині справу №160/13013/19 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіВ.П. Юрченко С.С. Пасічник В.В. Хохуляк