ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 квітня 2025 року
м. Київ
справа № 160/13729/24
касаційне провадження № К/990/50613/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КРИВБАС-ТРАНС ОЙЛ»
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2024 року (головуючий суддя - Сидоренко Д.В.)
та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2024 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Чабаненко С.В.; судді: Білак С.В., Юрко І.В.)
у справі № 160/13729/24
за позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області
до Товариства з обмеженою відповідальністю «КРИВБАС-ТРАНС ОЙЛ»
про стягнення податкового боргу,
У С Т А Н О В И В:
У травні 2024 року Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДПС у Дніпропетровській області, позивач, податковий орган) звернулося до адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «КРИВБАС-ТРАНС ОЙЛ» (далі - ТОВ «КРИВБАС-ТРАНС ОЙЛ», відповідач, платник), в якому просило стягнути з відповідача до бюджету податковий борг у розмірі 4 768 020,00 грн шляхом стягнення коштів з рахунків платника у банках, обслуговуючих такого платника.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 05 вересня 2024 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2024 року, позов задовольнив.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, судові інстанції виходили з того, що заборгованість зі сплати податків є узгодженою та підлягає стягненню у встановленому законом порядку.
Не погодившись з судовими рішеннями, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, покликаючись на порушення судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2024 року, постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2024 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Мотивуючи касаційну скаргу, платник наголошує, що наявна в матеріалах справи податкова вимога форми «Ю» від 07 квітня 2023 року № 0000692-1310-0436 не відповідає вимогам пункту 3 розділу 3 Порядку направлення податковими органами податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30 червня 2017 року № 610 (далі - Порядок № 610), та статті 59 Податкового кодексу України (далі - ПК України), тому не є податковою вимогою в розумінні чинного законодавства України.
Верховний Суд ухвалою від 17 лютого 2025 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «КРИВБАС-ТРАНС ОЙЛ».
03 березня 2025 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що оскаржувані судові рішення відповідають нормам матеріального та процесуального права, при цьому доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків судових інстанцій.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судовий розгляд встановив, що за даними інтегрованих карток у платника обліковується податковий борг у загальному розмірі 4 768 020,00 грн.
Вказана сума податкового боргу виникла внаслідок несплати відповідачем узгоджених грошових зобов`язань, які виникли у платника на підставі:
податкового повідомлення-рішення від 07 липня 2022 року № 5829-04-36-09-03/42647335 в сумі 500 000,00 грн;
податкового повідомлення-рішення від 07 липня 2022 року № 5829/04-36-09-03/42647335 в сумі 500 000,00 грн;
рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 01 серпня 2023 року № 20500/0905 в сумі 533 000,00 грн;
податкового повідомлення-рішення від 12 вересня 2023 року № 25787/0903 в сумі 520 000,00 грн;
податкового повідомлення-рішення від 19 вересня 2023 року № 26556/0903 в сумі 1 093 000,00 грн;
податкового повідомлення-рішення від 05 вересня 2023 року № 25095/04-36-09-01 в сумі 1 091 000,00 грн;
податкового повідомлення-рішення від 19 вересня 2023 року № 26558/0903 в сумі 531 020,00 грн.
Зазначені акти індивідуальної дії направлені податковим органом на адресу відповідача, проте конверти повернуті з відміткою про закінчення встановленого строку зберігання.
24 квітня 2023 року на адресу відповідача була надіслана податкова вимога форми «Ю» від 07 квітня 2023 року № 0000692-1310-0436 на загальну суму 1 000 000,00 грн.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 36.1 статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України передбачено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
За приписами підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.
Відповідно до пункту 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження.
Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Пункт 59.1 статті 59 ПК України передбачає, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається) (пункт 59.5 статті 59 ПК України).
Згідно з пунктом 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Відповідно до пункту 42.5 статті 42 ПК України у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).
У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою у повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Судовою палатою з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 810/3116/18 зазначено, що відповідно до пункту 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. Судом також зазначено, що постійне неотримання поштової кореспонденції, яка направляється контролюючим органом на адресу платника податків, є зловживанням останнім правом платника податків бути повідомленим контролюючим органом щодо прийнятих стосовно нього рішень.
У постанові від 09 жовтня 2018 року у справі № 820/1864/17 Верховний Суд також наголосив, що добросовісний платник податків зобов`язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі невиконання цього обов`язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів, як на обставину, що звільняє його від настання у зв`язку з цим негативних для такого платника наслідків.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючий орган сформував та направив відповідачу податкову вимогу форми «Ю» від 07 квітня 2023 року № 0000692-1310-0436 на суму 1 000 000,00 грн, конверт з якою повернувся на адресу позивача з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Також на адресу відповідача контролюючий орган надсилав зазначені вище податкові повідомлення-рішення, які були повернуті адресату за закінченням встановленого терміну зберігання.
З урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин у справі у взаємозв`язку з наведеними нормами права, Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що у матеріалах справи містяться належні та допустимі докази вручення платнику податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги. При цьому, при направленні на адресу відповідача вищевказаних податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги контролюючий орган дотримався правил, встановлених пунктом 42.2 статті 42 ПК України.
З огляду на обставини, що податкові повідомлення-рішення, на підставі яких виник податковий борг, не оскаржувались відповідачем ні в адміністративному, ні в судовому порядку у встановлений законодавством строк визначені в них суми грошового зобов`язання платником податків залишилися не сплаченими, Суд погоджується з висновками судових інстанцій, що податкові зобов`язання за ними набули статусу узгоджених.
Відповідно до пункту 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини (пункт 95.3 статті 95 ПК України).
Підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України передбачено, що контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманців в емітентах електронних грошей, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Оскільки судами попередніх інстанцій встановлено наявність у відповідача несплаченого податкового боргу у розмірі 4 768 020,00 грн, що підтверджується даними інтегрованих карток платника та самим відповідачем не спростовано, то Суд погоджується з висновками судів про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.
Щодо доводів платника про невідповідність податкової вимоги приписам Порядку № 610 та статті 59 ПК України, то суди встановили, що вона містить всі необхідні відомості та відповідає формі податкової вимоги, наведеній у додатку 1 до Порядку № 610. Також, вказана вимога містить відомості про те, що детальний розрахунок суми податкового боргу додано.
Копія такого розрахунку міститься в матеріалах справи. Неотримання цього додатка, як і вимоги відповідачем у зв`язку з поверненням цих документів через закінчення строку зберігання, не свідчить про відсутність такого документа, а лише підтверджує наявність пасивної поведінки відповідача у питанні отримання поштового відправлення, про що правильно зазначили суди.
Доказів відсутності такого розрахунку під час направлення податкової вимоги на податкову адресу платника, відповідачем не надано.
Суд апеляційної інстанції також доцільно вказав про те, що податкова вимога не оскаржена платником в адміністративному та/або в судовому порядку, тобто є чинною та враховується під час вирішення спірних правовідносин.
Колегія суддів не приймає посилання платника на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 14 лютого 2022 року у справі № 826/9711/17, від 13 лютого 2018 року у справі № 826/18379/14, від 19 лютого 2019 року у справі № 807/495/17, від 03 лютого 2022 року у справі № 560/4343/19, оскільки за результатами касаційного перегляду справ, на які посилається відповідач, встановлені інші обставини.
З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги платника без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.
Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КРИВБАС-ТРАНС ОЙЛ» залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І. А. Гончарова
Судді І. Я. Олендер
Р. Ф. Ханова