04.06.2023

№ 160/1543/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2023 року

м. Київ

справа № 160/1543/21

провадження № К/990/2167/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Данилевич Н. А., Кашпур О. В.,

розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора, Третьої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) про визнання протиправними дій, скасування рішення та наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Дніпропетровської обласної прокуратури на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2022 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого - Ясенової Т.І., суддів: Суховарова А.В., Головко О.В.,

І. Обставини справи

1. У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Дніпропетровської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора, Третьої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) (далі також - Третя кадрова комісія), в якому просив:

1.1. визнати протиправним та скасувати рішення Першої, Другої, Третьої та Четвертої кадрових комісій обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) від 09 жовтня 2020 року, яким затверджено графік складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, в частині включення першого заступника керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури № 4 ОСОБА_1 у групу 1 з датою тестування 16 жовтня 2020 року;

1.2. визнати протиправними дії Третьої кадрової комісії щодо проведення атестації в порядку, передбаченому розділом II Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19 вересня 2019 року № 113-ІХ, першого заступника керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури № 4 Васеніна В. В.;

1.3. визнати протиправним та скасувати рішення Третьої кадрової комісії від 19 листопада 2020 року № 40 про неуспішне проходження позивачем атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора;

1.4. визнати протиправним та скасувати наказ керівника Дніпропетровської обласної прокуратури від 24 грудня 2020 року № 1087-к про звільнення позивача з посади першого заступника керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури № 4 Дніпропетровської області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру», з 30 грудня 2020 року;

1.5. поновити позивача на посаді першого заступника керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури № 4 Дніпропетровської області або іншій рівнозначній посаді з 30 грудня 2020 року;

1.6. стягнути з Дніпропетровської обласної прокуратури на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 30 грудня 2020 року і до моменту фактичного поновлення на роботі, та у межах суми стягнення за один місяць допустити рішення до негайного виконання.

2. Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 27 квітня 2022 року у задоволенні позову відмовив.

3. Позивач оскаржив це рішення в апеляційному порядку.

4. Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 06 липня 2022 року відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2022 року в адміністративній справі № 160/1543/21.

5. Розглянувши подане позивачем клопотання від 12 жовтня 2022 року, Третій апеляційний адміністративний суд постановив ухвалу від 15 грудня 2022 року, якою зупинив провадження у справі № 160/1543/21 до припинення перебування ОСОБА_1 у складі добровольчого формування Дніпровської міської територіальної громади «Варта Дніпра» з підстав пункту 5 частини першої статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

6. Таке своє рішення суд апеляційної інстанції ухвалив з огляду на виконання позивачем завдання територіальної оборони в межах відповідної територіальної громади протягом строку дії контракту від 08 березня 2022 року, укладеного ОСОБА_1 з добровольчим формуванням Дніпровської міської територіальної громади «Варта Дніпра» (далі - ДФ ДМТГ «Варта Дніпра») та згідно із Законом України «Про основи національного спротиву» і Положенням про добровольчі формування територіальних громад, затвердженого постановою Кабінету Міністра України від 29 грудня 2021 року № 1449 та інших нормативно-правових актів України, що регулюють порядок діяльності добровольчих формувань територіальних громад.

ІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

7. Дніпропетровська обласна прокуратура, вважаючи ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2022 року про зупинення провадження постановлену з порушенням вимог процесуального закону, подала касаційну скаргу, в якій просить її скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

8. В обґрунтування касаційної скарги зазначає, що позивач є членом добровольчого формування, що діє на громадських засадах і не є альтернативою мобілізації, або проходження військової служби з перебуванням на обліку в Міністерстві оборони України.

Разом з цим наголошує, що при відсутності будь-яких належних та допустимих доказів неможливості участі позивача у судовому засіданні або його обов`язкової участі, а також можливого тривалого часу оголошення воєнного стану у державі, затягування розгляду даної справи може призвести до відповідальності державного органу у вигляді виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу за значний проміжок часу.

9. Верховний Суд ухвалою від 01 лютого 2023 року відкрив касаційне провадження з підстав, передбачених частиною третьою, пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України.

10. Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому, наполягаючи на безпідставності останньої, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

ІІІ. Нормативне регулювання й оцінка Верховного Суду

11. Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

12. Відповідно до частин першої - четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

13. З огляду на приписи зазначеної норми процесуального закону, обґрунтованим визнається судове рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи чи для вирішення певного процесуального питання, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються належними, допустимими та достовірними доказами.

14. Це означає, що судове рішення має містити пояснення (мотиви), чому суд вважає ту чи іншу обставину доведеною або не доведеною, чому суд врахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок. Кожен доречний і важливий аргумент особи, яка бере участь у справі, повинен бути проаналізований і одержати відповідь суду.

15. У статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Цим конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.

16. Положеннями статті 236 КАС України розмежовано підстави, за яких суд має право зупинити провадження, а також, з настанням яких, суд зобов`язаний вчинити дану процесуальну дію.

17. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 236 КАС України суд зупиняє провадження у справі в разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

18. Вказана норма є імперативною, суть якої зводиться до того, що учасник справи (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору) на час розгляду справи в суді виконує конституційний обов`язок захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, передбачений статтею 65 Конституції України та у зв`язку з цим не може реалізувати свої процесуальні права та нести процесуальні обов`язки.

19. Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, що перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення. Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи (постанова Верховного Суду України від 07 жовтня 2015 року у справі № 6-1367цс15).

20. У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався і на даний час його дію не припинено.

21. Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про оборону України» від 06 грудня 1991 року № 1932-XII (далі - Закон № 1932-ХІІ) участь в обороні держави разом із Збройними Силами України беруть у межах своїх повноважень інші військові формування, утворені відповідно до законів України, Державна спеціальна служба транспорту, Державна служба спеціального зв`язку та захисту інформації України, а також відповідні правоохоронні органи.

22. У частині третій статті 12 Закону № 1932-ХІІ зазначено, що інші військові формування, утворені відповідно до законів України, беруть участь у виконанні завдань територіальної оборони та руху опору, сприяють забезпеченню правового режиму воєнного стану.

23. Визначення військового формування міститься у статті 1 Закону № 1932-ХІІ та означає створену відповідно до законодавства України сукупність військових з`єднань і частин та органів управління ними, які комплектуються військовослужбовцями і призначені для оборони України, захисту її суверенітету, державної незалежності і національних інтересів, територіальної цілісності і недоторканності у разі збройної агресії, збройного конфлікту чи загрози нападу шляхом безпосереднього ведення воєнних (бойових) дій.

24. Згідно зі статтею 18 Закону № 1932-ХІІ територіальна оборона України організовується та здійснюється відповідно до Закону України "Про основи національного спротиву" з урахуванням особливостей, визначених законодавством про оборону, мобілізацію та правовий режим воєнного стану.

25. Так, добровольче формування територіальної громади згідно з пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України "Про основи національного спротиву" від 16 липня 2021 року № 1702-ІХ (далі - Закон № 1702-ІХ) - воєнізований підрозділ, сформований на добровільній основі з громадян України, які проживають у межах території відповідної територіальної громади, який призначений для участі у підготовці та виконанні завдань територіальної оборони.

26. Відповідно до абзаців 4 - 6 частини другої статті 8 Закону № 1702-ІХ (у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про основи національного спротиву» щодо надання можливості територіальній обороні виконувати завдання в районах ведення воєнних (бойових) дій» від 03 травня 2022 року № 2237-IX (далі - Закон № 2237-IX) діяльність добровольчих формувань територіальних громад здійснюється під безпосереднім керівництвом і контролем командира військової частини Сил територіальної оборони Збройних Сил України.

У разі введення в Україні або в окремих її місцевостях воєнного стану всі добровольчі формування територіальних громад переходять в оперативне підпорядкування командирів відповідних військових частин Сил територіальної оборони Збройних Сил України.

На час дії воєнного стану за рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України добровольчі формування територіальних громад повністю або частково можуть залучатися до виконання завдань територіальної оборони поза межами визначеної зони територіальної оборони, а також направлятися до районів ведення воєнних (бойових) дій.

27. Відповідно до пункту 10 частини першої статті 15 Закону № 1702-ІХ, командування Сил територіальної оборони Збройних Сил України визначає перелік військових частин Сил територіальної оборони Збройних Сил України та добровольчих формувань територіальних громад, які залучаються до посилення охорони та захисту сухопутних ділянок державного кордону України.

28. За приписами абзацу 1 статті 1 Закону України «Про Збройні Сили України» від 6 грудня 1991 року № 1934-XII (далі - Закон № 1934-XII) Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.

29. Відповідно до статті 3 Закону № 1934-XII Збройні Сили України мають таку загальну структуру: Генеральний штаб Збройних Сил України; Командування об`єднаних сил Збройних Сил України; види Збройних Сил України - Сухопутні війська, Повітряні Сили, Військово-Морські Сили; окремі роди сил Збройних Сил України - Сили спеціальних операцій, Сили територіальної оборони, Сили логістики, Сили підтримки, Медичні сили; окремі роди військ Збройних Сил України - Десантно-штурмові війська, Війська зв`язку та кібербезпеки; органи військового управління, з`єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, що не належать до видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України.

30. Відтак, із внесенням змін згідно із Законом № 2237-IX, який набрав чинності 12 червня 2022 року, під час воєнного стану добровольчі формування територіальних громад переходять у підпорядкування командирів військових частин Сил територіальної оборони Збройних Сил України, та за рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України вони повністю або частково можуть залучатися до виконання завдань територіальної оборони поза межами визначеної зони територіальної оборони, а також направлятися до районів ведення бойових дій.

31. З матеріалів справи вбачається, що 08 березня 2022 року ОСОБА_1 підписав контракт добровольця територіальної оборони та є членом ДФ ДМТГ «Варта Дніпра» і зобов`язаний виконувати завдання територіальної оборони протягом строку дії контракту та Закону № 1702-ІХ, Положення та інших нормативно-правових актів України, що регулюють порядок діяльності добровольчих формувань територіальних громад (а.с. 167-168 т.3).

32. Згідно з пунктом 2 контракту на добровольця, який зарахований до складу добровольчого формування територіальної громади та уклав цей контракт, поширюється дія статутів Збройних Сил України.

33. Таким чином, позивач перебуває в утвореному згідно із законом добровольчому формуванні територіальної оборони згаданої вище територіальної громади, що перебуває у підпорядкуванні командира військової частини Сил територіальної оборони Збройних Сил України під час дії воєнного стану згідно Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022.

34. За приписами частини другої статті 8 Закону № 1702-ІХ порядок утворення, комплектування, функціонування, підстави та порядок розформування добровольчих формувань територіальних громад визначаються Положенням про добровольчі формування територіальних громад, яке затверджується Кабінетом Міністрів України.

Діяльність добровольчих формувань територіальних громад здійснюється під безпосереднім керівництвом і контролем командира військової частини Сил територіальної оборони Збройних Сил України за територіальним принципом.

35. З аналізу указаних законодавчих норм убачається, що добровольче формування територіальної громади є воєнізованим підрозділом, а не військовим формуванням. Здійснення діяльності добровольчих формувань під безпосереднім керівництвом і контролем командира військової частини Сил територіальної оборони Збройних Сил України, а також перехід їх за певних умов в оперативне підпорядкування командирів відповідних військових частин Сил територіальної оборони Збройних Сил України не свідчить про перебування членів добровольчих формувань у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

36. Більш того, Верховний Суд звертає увагу на те, що членство у добровольчому формуванні не звільняє від обов`язку проходження строкової військової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (пункт 6 Положення про добровольчі формування територіальних громад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2021 року № 1449).

37. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 753/3880/20.

38. Разом з цим Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у своїй постанові від 27 лютого 2023 року у справі № 380/7845/21 також висловив позицію, що на органи військового управління, з`єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, які входять до організаційної структури Збройних Сил України, норма пункту 5 частини першої статті 236 КАС України не поширюється.

39. Крім того у постанові від 20 квітня 2023 року у справі № 640/21562/21 Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду зазначив, що використана законодавцем у пункті 5 частини першої статті 236 КАС України конструкція «перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції» є чіткою та не викликає множинного розуміння, а тому правила пункту 5 частини першої статті 236 КАС України підлягають застосування судом лише у випадку перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі таких формувань.

40. Варто зазначити, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 перебуває у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

41. Отже, у справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції, зупиняючи провадження у справі з підстав пункту 5 частини першої статті 236 КАС України не звернув увагу на те, що позивачем не надано докази його перебування у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції та виконання бойових завдання у зоні бойових дій, що може, насамперед, підтверджуватися довідками з місця проходження військової служби, наказом по особовому складу.

42. Наведене свідчить, що оскаржувана ухвала апеляційного суду про зупинення провадження у цій справі є передчасною.

ІV. Висновки по суті вимог касаційної скарги

43. За такого правового регулювання й обставин справи Верховний Суд констатує, що оскаржуване судове рішення не відповідає визначеним КАС України критеріям законності та обґрунтованості. Відтак, суд допустив порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

44. Таким чином, касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення - скасуванню із направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

V. Судові витрати

45. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Дніпропетровської обласної прокуратури задовольнити.

2. Ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2022 року у справі № 160/1543/21 скасувати, а справу направити до цього ж суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді Н. А. Данилевич

О. В. Кашпур