ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 березня 2023 року
м. Київ
справа № 160/17941/21
адміністративне провадження № К/990/31681/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Коваленко Н.В., судді Стрелець Т.Г., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-МАРКЕТ»
до Виконавчого комітету Вільнянської міської ради Запорізької області
про скасування рішення
за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-МАРКЕТ»
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду в складі судді Єфанової О.В. від 10 січня 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: Білак С.В., Шальєвої В.А., Олефіренко Н.А. від 21 вересня 2022 року,
В С Т А Н О В И В :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У грудні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АТБ-МАРКЕТ» (далі - ТОВ «АТБ-МАРКЕТ», позивач) звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Вільнянської міської ради Запорізької області (далі - виконком Вільнянської МР, відповідач), в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати рішення виконкому Вільнянської МР про розгляд листа ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» щодо погодження цілодобового режиму роботи магазину «Продукти-305» № 193 від 12 серпня 2021 року;
- зобов`язати виконком Вільнянської МР погодити товариству з обмеженою відповідальністю «АТБ-МАРКЕТ» цілодобовий режим роботи для магазину «Продукти-305», який розташований за адресою: м. Вільнянськ, пров. Торговий, 6.11.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що рішення виконкому Вільнянської МР № 193 від 12 серпня 2021 року, яким відмовлено позивачу у встановленні цілодобового режиму роботи магазину «Продукти-305», є протиправним та таким, що порушує законні права та інтереси ТОВ «АТБ-МАРКЕТ», оскільки відповідачем жодними доказами не доведено свої обґрунтування на правомірність винесення оскаржуваного рішення, зокрема не наведено жодного аргументу на підтвердження того, що позивача притягнуто до відповідальності за порушення Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення» внаслідок роботи магазину, так само і доказів порушення громадського порядку відвідувачами магазину, відображених в протоколах поліції про адміністративні правопорушення чи заявах до реєстру досудових розслідувань.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 січня 2022 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2022 року, у задоволені позову відмовлено.
4. Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що встановлення цілодобового режиму роботи магазину є неможливим без згоди на це відповідного органу місцевого самоврядування, відтак рішення ради є правомірним.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погоджуючись з рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 січня 2022 року та постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2022 року, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» звернулося із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
6. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано положення статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», внаслідок чого суди, на думку скаржника, дійшли неправомірних висновків про те, що органи місцевого самоврядування наділені правом здійснення контролю за належною організацією обслуговування населення підприємствами торгівлі усіх форм власності та встановлювати зручний для населення режим роботи розташованих на відповідній території підприємств, установ та організацій сфери обслуговування незалежно від форм власності.
7. Скаржник звертає увагу на необхідність врахування правового висновку Верховного Суду, що викладений у постановах від 22 жовтня 2020 року у справі № 804/1681/18 та від 27 травня 2021 року у справі № 691/1305/16-а, про те, що підпункт 4 пункту «б» частини першої статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначає обов`язковою умовою для можливості виконавчого комітету ради змінити режим роботи підприємств, установ та організацій сфери обслуговування саме погодження власників цих організацій, без отримання якого виконавчий комітет не може реалізувати вказане повноваження.
8. Крім того, ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» вказує, що Верховним Судом неодноразово наголошувалося на тому, що законодавством не надано повноваження виконавчому комітету щодо встановлення режиму роботи підприємств, установ, організацій, які не належать до комунальної власності, без погодження такого режиму із власником, як і скасування такого (постанови Верховного Суду від 20 грудня 2018 року у справі № 712/10854/17 та від 26 серпня 2020 року у справі № 164/1666/16-a).
9. Від виконкому Вільнянської МР відзиву на касаційну скаргу ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» не надходило, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій у касаційному порядку. При цьому ухвала Верховного Суду від 25 січня 2023 року про відкриття касаційного провадження у справі № 160/17941/21 відповідач отримав 31 січня 2023 року.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
10. Касаційну скаргу подано до суду 15 листопада 2022 року.
11. Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 160/17941/21, витребувано матеріали адміністративної справи та надано учасникам строк для подання заперечення на касаційну скаргу ТОВ «АТБ-МАРКЕТ».
12. Від ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» надійшло клопотання про забезпечення участі його представника під час розгляду цієї справи у судовому засіданні у касаційному порядку, в задоволенні якого відмовлено ухвалою Верховного Суду від 27 березня 2023 року.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
13. Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що в липні 2021 року ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» звернулось до Вільнянської МР із заявою про встановлення цілодобового режиму роботи магазину «Продукти-305» ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» в м. Вільнянськ, пров. Торговий, б. 11.
14. 12 серпня 2021 року рішенням виконкому Вільнянської МР № 193 було відмовлено позивачу у встановленні цілодобового режиму роботи магазину «Продукти-305» з метою недопущення випадків правопорушень, хуліганства та порушення Правил благоустрою території міста Вільнянська нічними покупцями на об`єкті історико-культурного значення.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
15. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
16. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
17. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
18. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
19. Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 січня 2022 року та постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2022 року відповідають, а викладені у касаційній скарзі вимоги скаржника є неприйнятними, з огляду на наступне.
20. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
21. Згідно з положеннями частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
22. Основним доводом касаційної скарги є неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій положень статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні внаслідок неврахування правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 20 грудня 2018 року у справі № 712/10854/17, від 26 серпня 2020 року у справі № 164/1666/16-a, від 22 жовтня 2020 року у справі № 804/1681/18 та від 27 травня 2021 року у справі № 691/1305/16-а, про те, що законодавством не надано повноваження виконавчому комітету щодо встановлення режиму роботи підприємств, установ, організацій, які не належать до комунальної власності, без погодження такого режиму із власником, як і скасування такого.
23. Надаючи правову оцінку доводам касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, колегія суддів виходить з наступного.
24. Відповідно до статті 7 Конституції України в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.
25. Статтею 140 Основного Закону України передбачено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
26. Згідно із статтею 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції та Законів України.
27. Відповідно до статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.
28. Згідно із частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.
Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.
29. Правові позиції Верховного Суду щодо застосування положень України «Про місцеве самоврядування в Україні» сформовані, зокрема, у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 826/24716/15, від 8 травня 2018 року у справі № 2а-836/11, від 22 травня 2018 року у справі № 308/5046/16-а, від 10 липня 2018 року у справі № 635/5075/17, від 29 жовтня 2018 року у справі № 369/7712/14-а та від 9 листопада 2018 року у справі № 569/17259/15-а.
30. Перелік повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв`язку відображений у статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
31. Відповідно до підпункту 2 пункту «б» частини першої статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні та делеговані повноваження щодо здійснення відповідно до законодавства контролю за належною експлуатацією та організацією обслуговування населення підприємствами житлово-комунального господарства, торгівлі та громадського харчування, побутового обслуговування, транспорту, зв`язку, за технічним станом, використанням та утриманням інших об`єктів нерухомого майна усіх форм власності, за належними, безпечними і здоровими умовами праці на цих підприємствах і об`єктах; прийняття рішень про скасування даного ними дозволу на експлуатацію об`єктів у разі порушення нормативно-правових актів з охорони праці, екологічних, санітарних правил, інших вимог законодавства.
Підпунктом 9 пункту «а» частини першої цієї статті встановлено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад (власні повноваження) належать встановлення зручного для населення режиму роботи підприємств комунального господарства, торгівлі та громадського харчування, побутового обслуговування, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад.
Разом з цим, у підпункті 4 пункту «б» частини першої статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вказано, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження щодо встановлення за погодженням з власниками зручного для населення режиму роботи розташованих на відповідній території підприємств, установ та організацій сфери обслуговування незалежно від форм власності.
32. Пунктом 13 Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 2006 року № 833 (далі - Порядок № 833), визначено, що режим роботи торговельного об`єкта та закладу ресторанного господарства встановлюється суб`єктом господарювання самостійно, а у випадках, передбачених законодавством, за погодженням з органами місцевого самоврядування.
33. Зі змісту наведених правових норм вбачається, що встановлення зручного для населення режиму роботи підприємств, установ та організацій сфери обслуговування можливе лише за погодженням власників цих організацій. Тобто орган місцевого самоврядування не може самостійно визначати режим роботи підприємств, установ та організацій сфери обслуговування некомунальної форми власності.
34. Подібний висновок викладений Верховним Судом у постановах від 20 грудня 2018 року у справі № 712/10854/17, від 26 серпня 2020 року у справі № 164/1666/16-a, від 22 жовтня 2020 року у справі № 804/1681/18 та від 27 травня 2021 року у справі № 691/1305/16-а.
34. Разом з тим, вищенаведеними нормами права не передбачено беззаперечного права суб`єкта господарювання, що здійснює торгівельну діяльність, самостійно встановлювати режим торговельного об`єкту або ресторанного господарства, а визначено, що такий режим встановлюється виконавчим органом міської ради за погодженням з власником цього магазину. При цьому, форма або порядок цього погодження діючим законодавством не визначені.
35. Водночас, з огляду на правову конструкцію підпункту 4 пункту б статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та пункту 13 Порядку № 833 єдиним застереженням для органу місцевого самоврядування при вирішенні питання щодо погодження режиму роботи, зокрема, магазину, діюче законодавство ставить його зручність для населення, критерії якої такий орган може обґрунтувати самостійно. При цьому, з огляду на положення статей 7 та 140 Конституції України та статей 2 та 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в України», презюмується, що орган місцевого самоврядування, погоджуючи режим роботи відповідного закладу торгівлі або громадського харчування, діє в інтересах територіальної громади.
Крім того, положення статей 7 та 140 Конституції України, в аспекті надання правової оцінки рішенню органу місцевого самоврядування як представницького органу відповідної територіальної громади, слід застосовувати у широкому розумінні особливо, якщо воно безпосередньо стосується суспільних інтересів (інтересів мешканців відповідної територіальної громади), що слідують з таких легітимних мотивів як безпека, правопорядок, необхідність збереження культурних чи історичних пам`яток.
36. Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, рішення виконкому Вільнянської МР № 193 було про відмову у встановленні цілодобового режиму роботи магазину «Продукти-305» мотивовано недопущенням випадків правопорушень, хуліганства та порушення Правил благоустрою території міста Вільнянська нічними покупцями на об`єкті історико-культурного значення, оскільки вказаний об`єкт торгівлі розташований поруч з меморіальним комплексом Слави.
37. Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» регулює суспільні відносини, які виникають у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя, визначає відповідні права і обов`язки державних органів, підприємств, установ, організацій та громадян, встановлює порядок організації державної санітарно-епідеміологічної служби і здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду в Україні.
38. Правові позиції Верховного Суду щодо застосування положень цього Закону сформовані, зокрема, у постановах від 27 березня 2018 року у справі № 813/2524/17, від 21 червня 2018 року у справі № 423/1358/15-а, від 14 серпня 2018 року у справі № 803/1122/17 та від 23 січня 2020 року у справ № 522/20954/16-а.
39. За змістом статті 24 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації та громадяни при здійсненні будь-яких видів діяльності з метою відвернення і зменшення шкідливого впливу на здоров`я населення шуму, неіонізуючих випромінювань та інших фізичних факторів зобов`язані:
здійснювати відповідні організаційні, господарські, технічні, технологічні, архітектурно-будівельні та інші заходи щодо попередження утворення та зниження шуму до рівнів, установлених санітарними нормами;
забезпечувати під час роботи закладів громадського харчування, торгівлі, побутового обслуговування, розважального та грального бізнесу, культури, при проведенні концертів, дискотек, масових святкових і розважальних заходів тощо рівні звучання звуковідтворювальної апаратури та музичних інструментів у приміщеннях і на відкритих площадках, а також рівні шуму в прилеглих до них жилих і громадських будівлях, що не перевищують рівнів, установлених санітарними нормами;
вживати заходів щодо недопущення впродовж доби перевищень рівнів шуму, встановлених санітарними нормами, в таких приміщеннях і на таких територіях (захищені об`єкти):
1) жилих будинків і прибудинкових територіях;
2) лікувальних, санаторно-курортних закладів, будинків-інтернатів, закладів освіти, культури;
3) готелів і гуртожитків;
4) розташованих у межах населених пунктів закладів громадського харчування, торгівлі, побутового обслуговування, розважального та грального бізнесу;
5) інших будівель і споруд, у яких постійно чи тимчасово перебувають люди;
6) парків, скверів, зон відпочинку, розташованих на території мікрорайонів і груп житлових будинків.
Шум на захищених об`єктах при здійсненні будь-яких видів діяльності не повинен перевищувати рівнів, установлених санітарними нормами для відповідного часу доби.
У нічний час, із двадцять другої до восьмої години на захищених об`єктах забороняються гучний спів і викрики, користування звуковідтворювальною апаратурою та іншими джерелами побутового шуму, проведення салютів, феєрверків, використання піротехнічних засобів.
Передбачені частинами другою, третьою та четвертою цієї статті вимоги щодо додержання тиші та обмежень певних видів діяльності, що супроводжуються шумом, не поширюються на випадки:
1) здійснення в закритих приміщеннях будь-яких видів діяльності, що супроводжуються шумом, за умов, що виключають проникнення шуму в прилеглі приміщення, в яких постійно чи тимчасово перебувають люди;
2) здійснення в закритих приміщеннях будь-яких видів діяльності, що супроводжуються шумом, за умов, що виключають проникнення шуму за межі таких приміщень;
3) попередження та/або ліквідації наслідків аварій, стихійного лиха, інших надзвичайних ситуацій;
4) надання невідкладної допомоги, попередження або припинення правопорушень;
5) попередження крадіжок, пожеж, а також виконання завдань цивільної оборони;
6) проведення зборів, мітингів, демонстрацій, походів, інших масових заходів, про які завчасно сповіщено органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування;
7) роботи обладнання і механізмів, що забезпечують життєдіяльність жилих і громадських будівель, за умов ужиття невідкладних заходів щодо максимального обмеження проникнення шуму в прилеглі приміщення, в яких постійно чи тимчасово перебувають люди;
8) відзначення встановлених законом святкових і неробочих днів, днів міст, інших свят відповідно до рішення місцевої ради, проведення спортивних змагань;
9) проведення салютів, феєрверків, інших заходів із використанням вибухових речовин і піротехнічних засобів у заборонений час за погодженням із уповноваженим органом місцевого самоврядування в порядку, передбаченому правилами додержання тиші в населених пунктах і громадських місцях.
Сільські, селищні, міські ради затверджують правила додержання тиші в населених пунктах і громадських місцях, якими з урахуванням особливостей окремих територій (курортні, лікувально-оздоровчі, рекреаційні, заповідні тощо) установлюються заборони та обмеження щодо певних видів діяльності, що супроводжуються утворенням шуму, а також установлюється порядок проведення салютів, феєрверків, інших заходів із використанням вибухових речовин і піротехнічних засобів.
Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, встановлених законом, забезпечують контроль за додержанням керівниками та посадовими особами підприємств, установ, організацій усіх форм власності, а також громадянами санітарного та екологічного законодавства, правил додержання тиші в населених пунктах і громадських місцях, інших нормативно-правових актів у сфері захисту населення від шкідливого впливу шуму, неіонізуючих випромінювань та інших фізичних факторів.
40. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що органи місцевого самоврядування наділені правом здійснення контролю за належною організацією обслуговування населення підприємствами торгівлі усіх форм власності та встановлювати зручний для населення режим роботи розташованих на відповідній території підприємств, установ та організацій сфери обслуговування незалежно від форм власності. Законодавство покладає на органи місцевого самоврядування обов`язок вживати заходи щодо недопущення впродовж доби перевищень рівнів шуму, встановлених санітарними нормами біля жилих будинків і на прибудинкових територіях.
41. Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 4 червня 2020 року у справі № 161/5443/16-а, від 16 червня 2020 року у справі № 607/8496/18 та від 15 вересня 2020 року у справі № 305/987/16-а.
42. Крім того, частиною другою статті 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини» до повноважень районних державних адміністрацій, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідно до їх компетенції у сфері охорони культурної спадщини належить, зокрема: забезпечення виконання цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини на відповідній території; забезпечення захисту об`єктів культурної спадщини від загрози знищення, руйнування або пошкодження.
43. Також згідно з частиною другою статті 32 Закону України «Про місцеве самоврядування в України» до делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних та міських рад належить забезпечення охорони пам`яток історії та культури, збереження та використання культурного надбання.
44. Враховуючи законодавчо встановлене право органу місцевого самоврядування щодо здійснення контролю за належною організацією обслуговування населення підприємствами торгівлі усіх форм власності та місце розташування об`єкту торгівлі (поблизу культурного меморіалу Слави), колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що такий мотив відмови у встановлені позивачу цілодобового режиму роботи магазину, як недопущення випадків правопорушень, хуліганства та порушень Правил благоустрою території міста Вільнянська нічними покупцями на об`єкті історико-культурного значення узгоджується з положеннями підпункту 4 пункту «б» частини першої статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та пункту 13 Порядку № 833.
45. Колегія суддів також враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 18 жовтня 2018 року у справі № 822/3692/17, відповідно до якого право органу місцевого самоврядування вживати заходи адміністративного, правового та економічного характеру щодо зменшення споживання алкогольних напоїв та тютюнових виробів передбачено статтею 15-1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних та тютюнових виробів» та узгоджується з положеннями статей 3, 13, 42 та 144 Конституції України.
46. У цій справі Суд вважає за необхідне звернути увагу на практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). Зокрема, у рішенні у справі «Yevgeniy Dmitriyev v. Russia» (заява № 17840/06), яка стосувалася скарги заявника на шум та інші незручності, джерелом яких був відділок міліції, розташований під його квартирою, ЄСПЛ визнав порушення статті 8 Конвенції (право на повагу до приватного і сімейного життя). У своїй скарзі заявник, зокрема вказував, що шум та інші незручності з відділку міліції впродовж більше 13 років становили втручання у його право на повагу до приватного життя та житла, що порушувало у свою чергу статтю 8 Конвенції. Розглядаючи цю справу, ЄСПЛ у пункті 57 свого рішення зазначив, що за встановлених обставин справи, державі не вдалося забезпечити справедливий баланс між інтересом місцевого населення у використанні захисту громадського спокою й безпеки, ефективною реалізацією законів міліцією та ефективною реалізацією заявником свого права на повагу до його приватного життя і житла.
47. Крім того, у пунктах 148-149 рішення у справі «Kapa and others v. Poland» (заява № 75031/13 та 3 інші), яка стосувалася зміни маршрутів руху біля будинку заявників під час будівництва автомагістралі та спроб заявників виправити ситуацію за допомогою органів влади, ЄСПЛ нагадав, що особи мають право на спокійне проживання у своїх будинках; що хоча в Конвенції не наведено чіткого права на чисте і спокійне середовище, коли особа безпосередньо й суттєво постраждала від серйозної екологічної шкоди, як-от шум чи інше забруднення, такі питання можуть виникати за статтею 8 Конвенції.
Загалом, Суд дійшов висновку, що зміна руху через будинок заявників та відсутність належної реакції органів влади завдала шкоди заявникам щодо спокійного користування їхнім житлом, що призвело до порушення статті 8 Конвенції.
48. З огляду на вказане, колегія суддів доходить висновку про те, що суди попередніх інстанцій правильно встановили зміст спірних правовідносин, з`ясували всі обставини справи та надали їм належної правової оцінки та зробили обґрунтований висновок про те, що рішення виконкому Вільнянської МР про розгляд листа ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» щодо погодження цілодобового режиму роботи магазину «Продукти-305» № 193 від 12 серпня 2021 року є правомірним та таким, що відповідає критеріям, визначеним статтею 2 КАС України.
49. Колегія суддів критично оцінює посилання скаржника на неврахування судами попередніх інстанції правових висновків, викладених у постановах від 20 грудня 2018 року у справі № 712/10854/17, від 26 серпня 2020 року у справі № 164/1666/16-a, від 22 жовтня 2020 року у справі № 804/1681/18 та від 27 травня 2021 року у справі № 691/1305/16-а, з огляду на неоднаковий зміст спірних правовідносин та нерелевантні обставини справи.
50. Зокрема, у справах, на які посилається скаржник, на відміну від справи, що розглядається, предметом спору були рішення органу місцевого самоврядування, яким було самостійно встановлено режиму роботи об`єкта торгівлі без відповідного погодження із суб`єктом господарювання, або яким було змінено раніше прийняте рішення про встановлення режиму роботи. У цій справі предметом спору є рішення виконкому Вільнянської МР, яким відмовлено у погоджені цілодобового режиму роботи за зверненням ТОВ «АТБ-МАРКЕТ».
51. Отже, під час касаційного перегляду рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 січня 2022 року та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2022 року, доводи скаржника про неправильне застосування цими судами положень статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» не підтвердились.
52. Касаційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведені висновки судів першої та апеляційної інстанцій. У ній також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судів попередніх інстанцій та щодо яких не наведено мотивів відхилення відповідного аргументу.
53. Розглядаючи цю справу в касаційному порядку суд також враховує, що згідно з імперативними вимогами стаття 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.
54. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо такі рішення ухвалені без порушень норм матеріального і процесуального права.
55. Оскільки при ухваленні рішень судами першої та апеляційної інстанцій не допущено неправильного застосування норм матеріального або порушень норм процесуального права, колегія суддів дійшла до висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішень судів попередніх інстанцій - без змін.
56. Суд враховує також положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою ЄСПЛ очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, які може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
57. Важливо наголосити, що низка рішень ЄСПЛ дійсно містить, розвиває та удосконалює підхід до обґрунтованості (мотивованості) судових рішень.
58. ЄСПЛ наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов?язує національні суди обґрунтовувати свої рішення (рішення у справі «Якущенко проти України», заява № 57706/10, пункт 28). До того ж, принцип належного здійснення правосуддя також передбачає, що судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони ґрунтуються (рішення у справах «Garcia Ruiz v. Spain» [GC] (заява № 30544/96, пункт 26), «Проніна проти України» (заява № 63566/00, пункт 23), «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04, пункт 58), «Бендерський проти України» (заява N 22750/02, пункт 42)).
59. Крім того, у пункті 60 рішення «Helle v. Finland» (заява № 20772/92) ЄСПЛ наголосив також і на тому, що суд обов`язково повинен мотивувати рішення, а не просто погоджуватися з висновками рішення суду попередньої інстанції. Вмотивованість рішення можна досягти або шляхом використання мотивів суду попередньої інстанції, або шляхом наведення власних мотивів щодо розгляду аргументів та істотних питань у справі.
60. Однак варто наголосити, що в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні, ЄСПЛ неодноразово зазначав, зокрема у рішенні «Garcнa Ruiz v. Spain» [GC] (заява № 30544/96, пункт 26) про те, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов?язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте вказаний підхід не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент (рішення у справах «Van de Hurk v. The Netherlands» (заява № 16034/90, пункт 61), «Шкіря проти України» (заява № 30850/11, пункт 43). Разом з тим, у вказаному рішенні Суд звертає увагу на те, що ступінь застосування обов?язку викладати мотиви може варіюватися в залежності від характеру рішення і повинно визначатися у світлі обставин кожної справи.
61. Подібних висновків щодо необхідності дотримання вказаного зобов?язання виключно з огляду на обставини справи ЄСПЛ дійшов також у рішеннях «Ruiz Torija v. Spain» (заява № 18390/91, пункт 29), «Higgins and others v. France» (заява № 20124/92, пункт 42), «Бендерський проти України» (заява № 22750/02, пункт 42) та «Трофимчук проти України» (заява № 4241/03, пункт 54).
62. Так, у рішенні «Трофимчук проти України» (заява № 4241/03) у пункті 54 ЄСПЛ зазначив, що не бачить жодних ознак несправедливості або свавільності у відмові судів детально розглянути доводи заявника, оскільки суди чітко зазначили, що ці доводи були повністю необґрунтованими.
63. Отже, у рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
64. За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір відповідно з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в судових рішеннях повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
65. Оскільки суд касаційної інстанції залишає без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, то у силу статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341 343 344 349 350 355 356 359 КАС України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-МАРКЕТ» залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 січня 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач Я.О. Берназюк
Судді: Н.В. Коваленко
Т.Г. Стрелець