ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 160/18656/22
адміністративне провадження № К/990/43714/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Губської О. А.,
суддів: Білак М.В., Мацедонської В.Е.,
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дій та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2023 року, ухвалену у складі колегії суддів: Чередниченка В.Є. (головуючий), Іванова С.М., Шальєвої В.А.,
І. Суть спору:
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , у якому просив:
1.1. визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку з 15 вересня 2020 року по 03 листопада 2022 року;
1.2. стягнути з військової частини НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку з 15 вересня 2020 року по 03 листопада 2022 року у розмірі 358869,60 грн.
2. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що при його звільненні з ним не було проведено остаточного розрахунку у повному обсязі, що є підставою для стягнення з Військової частини НОМЕР_2 на його користь середнього заробітку за порушення строків розрахунку при звільненні.
3. Відповідачі позов не визнали та просили відмовити в його задоволенні.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
4. ОСОБА_1 з 25.12.2007 року по 15.09.2020 року проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 та наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 15.09.2020 року №178 виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
5. Судом також з`ясовано, що з 01.01.2020 року Військова частина НОМЕР_1 зарахована на фінансове забезпечення до Військової частини НОМЕР_2 , у зв`язку із чим остання здійснювала та здійснює й станом на теперішній час всі нарахування і виплату грошового забезпечення військовослужбовцям Військової частини НОМЕР_1 , в тому числі і колишнім, зокрема і позивачу.
6. При звільненні ОСОБА_1 з військової служби 15.09.2020 року останньому нараховано до виплати 468063,09 грн, що підтверджується Витягом з роздавальної відомості на виплату грошового забезпечення особам офіцерського складу, військовослужбовцям рядового, сержантського та старшинського складу при звільненні військової частини НОМЕР_2 та військових частин, що знаходяться на фінансовому забезпеченні. З урахуванням податків і зборів позивачеві виплачено при звільненні 461042,14 грн і щодо своєчасності виплати цієї суми коштів спір відсутній.
7. Разом з цим, при звільненні ОСОБА_1 15.09.2020 року останнім не отримано індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 15.09.2020 року включно, у зв`язку із чим позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
8. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.03.2021 року у справі №160/17036/20, що набрало законної сили 04.10.2021 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, стягнення індексації та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за час проходження ним військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 в період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року та зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за час проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 в період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року, з урахуванням базового місяця січень 2008 року. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
9. На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.03.2021 року у справі №160/17036/20 позивачеві нараховано індексацію його грошового забезпечення у розмірі 84638,95 грн та виплачено її 28.12.2021 року.
10. При цьому, позивач вже звертався до відповідачів із позовом щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в частині щодо виплати вищевказаної індексації і рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.06.2022 року у справі №160/2083/22, що набрало законної сили 11.10.2022 року, позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії було задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку з 15.09.2020 року по 28.12.2021 року та стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку з 15.09.2020 року по 28.12.2021 року у розмірі 84607,60 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
11. Крім того, після звільнення позивача з військової служби 15.09.2020 року між останнім та Військовою частиною НОМЕР_1 виник спір щодо належного розміру грошового забезпечення позивача за період з 01.01.2019 року по 15.09.2020 року, включно, у зв`язку із чим ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідним позовом.
12. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.05.2021 року у справі №160/2947/21 позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії залишено без задоволення.
13. Проте, постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 22.03.2022 року у справі №160/2947/21 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 травня 2021 року у справі №160/2947/21 задоволено частково, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 травня 2021 року у справі №160/2947/21 скасовано та прийнято нову постанову про часткове задоволення позову, якою визнано протиправною бездіяльність командира Військової частини НОМЕР_1 щодо виплати не у повному розмірі грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 року по 15.09.2020 року включно; визнано протиправними дії командира Військової частини НОМЕР_1 , які полягають у не застосуванні пункту 1 Примітки до Додатку 1 та пункту 1 Примітки до Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" при обчисленні починаючи з 01.01.2020 року по 15.09.2020 року включно, розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 2020 рік 2102 грн.; зобов`язано командира військової частини НОМЕР_1 починаючи з 01.01.2020 року по 15.09.2020 року включно, вчинити дії щодо перерахунку грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення), виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням відповідно до пункту 1 Примітки до Додатку 1 та пункту 1 Примітки до Додатку 14 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 2020 рік 2102 грн. та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти; зобов`язано командира військової частини НОМЕР_1 вчинити дії щодо перерахунку та виплати компенсації за 5 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2020 рік, компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2020 рік та перерахунку грошової допомоги по звільненню за 28 календарних років виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням відповідно до пункту 1 Примітки до Додатку 1 та пункту 1 Примітки до Додатку 14 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 2020 рік 2102 грн. та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти. В задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.
14. Рішення у справі №160/2947/21 набрало законної сили 22.03.2022 року.
15. На виконання рішення суду у справі №160/2947/21 Військовою частиною НОМЕР_2 здійснено нарахування ОСОБА_1 грошового забезпечення у загальному розмірі 127724,15 грн та виплачено його з відрахуванням відповідних податків і зборів у сумі 125808,28 грн на картковий рахунок позивача 03.11.2022 року, що підтверджується випискою з банківського рахунку, яка наявна в матеріалах справи.
16. Позивач вважає, що при здійсненні виплати на виконання рішення суду у справі №160/2947/21 грошового забезпечення відповідачі порушили строки розрахунку при звільненні, в наслідок чого виникли підстави для виплати середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку, тобто за період з 15.09.2020 року по 03.11.2022 року у розмірі 358869,60 грн, у зв`язку з чим позивач звернувся з цим позовом до суду.
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
17. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 травня 2023 року позов задоволено частково.
17.1. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 15.09.2020 року по 03.11.2022 року та стягнув з Військової частини НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки повного розрахунку при звільненні з 15.09.2020 року по 03.11.2022 року у розмірі 148297,22 грн.
17.2. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
18. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки письмовими доказами, наявними в матеріалах справи, підтверджується виключення позивача зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 саме 15.09.2020 року та проведення остаточного розрахунку з ним на виконання рішення суду у справі №160/2947/21 лише 03.11.2022 року, суд дійшов висновку, що відповідачами порушено приписи ст. ст. 116 117 КЗпП України та допущено протиправну бездіяльність через не здійснення нарахування і виплати позивачеві середнього заробітку за час затримки такого розрахунку при звільненні за період з 15.09.2020 року по 03.11.2022 року.
19. 17 жовтня 2023 року постановою Третього апеляційного адміністративного суду рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 травня 2023 року скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.
20. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що Дніпропетровський окружний адміністративний суд приймаючи рішення від 29 червня 2022 року по справі №160/2083/22, яке набрало законної сили 11.10.2022, про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку з 15.09.2020 року по 28.12.2021 року та стягнення з Військової частини НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку з 15.09.2020 року по 28.12.2021 року у розмірі 84607,60 грн. дійшов висновку, що по належним ОСОБА_1 виплатам з військової частини НОМЕР_2 за період з 15.09.2020 року по 28.12.2021 року включно фактичний розрахунок відбувся 28.12.2021 року. Тобто, зазначеним судовим рішенням щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у справі між тими самими сторонами вже встановлено день фактичного розрахунку з ОСОБА_1 , час затримки розрахунку при звільненні та інші обставини справи, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку з якими сторони спору погодились, та з урахуванням яких суд вирішив стягнути з Військової частини НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку з 15.09.2020 року по 28.12.2021 року у розмірі 84607,60 грн.
20.1. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що вказані обставини у відповідності до ч.4 ст.78 КАС України не встановлюються та не доказуються при розгляді цієї справи, а тому підстав для повторного з`ясування судом іншої дати фактичного розрахунку з позивачем та повторного застосування до спірних правовідносин положень статті 117 КЗпП України з новою оцінкою обставин які впливають на розмір відшкодування, передбаченого цією статтею та новим визначенням та стягненням суми середнього заробітку як компенсації за час затримки розрахунку при звільнені, яка вже була раніше визначена судовим рішенням, немає.
20.2. Разом з тим, судом апеляційної інстанції вказано, що з огляду на те, що дата фактичного розрахунку з позивачем у справі щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку є істотною для справи обставиною, позивач не позбавлений права на відповідне звернення до суду з питанням перегляду рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 червня 2022 року у справі № 160/2083/22 за нововиявленими обставинами в порядку ст.361 КАС України.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
21. Не погодившись із рішеннями суду апеляційної інстанції, позивач звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просив скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2023 року та залишити в силі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 травня 2023 року.
22. Нормативною підставою для касаційного оскарження судового рішення в цій справі скаржник зазначив пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
23. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, позивач зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування разом норм права, а саме п. 1 ч. 2 ст. 361 КАС України та приписів статей 116 117 Кодексу законів про працю України, у визначенні саме дат фактичних розрахунків роботодавців з працівниками при їх звільненні, при наявності більше одного спору (рішень судів) щодо декількох сум, які необхідно їм виплатити при звільненні та спорів, пов`язаних з виплатою таким працівникам середньомісячного заробітку після прийняття судами відповідних рішень на користь працівника та наявності або відсутності при цьому нововиявлених обставин.
24. Скаржник наголосив, що проведення додаткової виплати позивачу грошового забезпечення 03.11.2022 не є нововиявленою обставиною для перегляду рішення від 29.06.2022 у справі №160/2083/22, оскільки на час розгляду і вирішення справи №160/2083/22, обставина, що виникла 03.11.2022 - ще не існувала. Таким чином, суд апеляційної інстанції посилається на нову обставину, що з`явилася після розгляду справи №160/2083/22 та не є підставою для перегляду рішення у цій справі за нововиявленою обставиною. На думку позивача у спірних правовідносинах необхідно застосовувати ст.ст.116 117 КЗпП, а не п. 1 ч. 2 ст. 361 КАС України.
25. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу вказує на її безпідставність та просить залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
V. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
26. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
27. Відповідно до 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
28. Згідно зі статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в будь-якому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити неоспорювану ним суму.
29. Статтею 117 КЗпП України встановлено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їхній розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
VI. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
30. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданих касаційних скарг, Верховний Суд керується таким.
31. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
32. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
33. Враховуючи вимоги та обґрунтування касаційної скарги, перегляд оскаржуваного судового рішення буде здійснюватися Верховним Судом в межах цієї скарги.
34. Вирішуючи питання про обґрунтованість касаційної скарги, Суд керується таким.
35. З аналізу наведених норм КЗпП України вбачається, що вони спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, усіх виплат у день звільнення та стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку з працівником.
36. Передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, водночас визначальними є такі юридично значимі обставини - невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
37. Отже, непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у відповідні строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
38. Як встановлено судами попередніх інстанцій, після звільнення позивача з військової служби 15.09.2020 року між останнім та Військовою частиною НОМЕР_1 виник спір щодо належного розміру грошового забезпечення позивача за період з 01.01.2019 року по 15.09.2020 року, включно, у зв`язку із чим ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідним позовом.
39. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.05.2021 року у справі №160/2947/21 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 відмовлено. Проте, постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 22.03.2022 року у справі №160/2947/21 рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 травня 2021 року скасовано та прийнято нову постанову про часткове задоволення позову. Визнано протиправною бездіяльність командира Військової частини НОМЕР_1 щодо виплати не у повному розмірі грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 року по 15.09.2020 року включно. Визнано протиправними дії командира Військової частини НОМЕР_1 , які полягають у не застосуванні пункту 1 Примітки до Додатку 1 та пункту 1 Примітки до Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" при обчисленні починаючи з 01.01.2020 року по 15.09.2020 року включно, розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 2020 рік 2102 грн. Зобов`язано командира військової частини НОМЕР_1 починаючи з 01.01.2020 року по 15.09.2020 року включно, вчинити дії щодо перерахунку грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення), виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням відповідно до пункту 1 Примітки до Додатку 1 та пункту 1 Примітки до Додатку 14 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 2020 рік 2102 грн. та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти. Зобов`язано командира військової частини НОМЕР_1 вчинити дії щодо перерахунку та виплати компенсації за 5 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2020 рік, компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2020 рік та перерахунку грошової допомоги по звільненню за 28 календарних років виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням відповідно до пункту 1 Примітки до Додатку 1 та пункту 1 Примітки до Додатку 14 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 2020 рік 2102 грн. та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти. В задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.
40. На виконання рішення суду у справі №160/2947/21 Військовою частиною НОМЕР_2 здійснено нарахування ОСОБА_1 грошового забезпечення у загальному розмірі 127 724,15 грн та виплачено його з відрахуванням відповідних податків і зборів у сумі 125 808,28 грн на картковий рахунок позивача 03.11.2022 року, що підтверджується випискою з банківського рахунку, яка наявна в матеріалах справи.
41. В зв`язку з цим, позивач, вважаючи, що при здійсненні виплати на виконання рішення суду у справі №160/2947/21 грошового забезпечення відповідачі порушили строки розрахунку при звільненні, в наслідок чого виникли підстави для виплати середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку, тобто за період з 15.09.2020 року по 03.11.2022 року у розмірі 358869,60 грн та звернувся з цим позовом до суду.
42. Скасовуючи рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що вже є рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 червня 2022 року по справі №160/2083/22 про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 15.09.2020 року по 28.12.2021 року та стягнення з Військової частини НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку з 15.09.2020 року по 28.12.2021 року у розмірі 84607,60 грн. Тобто, зазначеним судовим рішенням щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у справі між тими самими сторонами вже встановлено день фактичного розрахунку з ОСОБА_1 , час затримки розрахунку при звільненні та інші обставини справи, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку з якими сторони спору погодились, та з урахуванням яких суд вирішив стягнути з Військової частини НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку з 15.09.2020 року по 28.12.2021 року у розмірі 84607,60 грн.
43. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що вказані обставини у відповідності до ч.4 ст.78 КАС України не встановлюються та не доказуються при розгляді цієї справи, а тому підстав для повторного з`ясування судом іншої дати фактичного розрахунку з позивачем та повторного застосування до спірних правовідносин положень статті 117 КЗпП України з новою оцінкою обставин які впливають на розмір відшкодування, передбаченого цією статтею та новим визначенням та стягненням суми середнього заробітку як компенсації за час затримки розрахунку при звільнені, яка вже була раніше визначена судовим рішенням, немає. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що позивач не позбавлений права на відповідне звернення до суду з питанням перегляду рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 червня 2022 року у справі № 160/2083/22 за нововиявленими обставинами в порядку ст.361 КАС України.
44. Разом з тим, судом апеляційної інстанції не було враховано, що позов у справі №160/2083/22 ОСОБА_1 був поданий у зв`язку з тим, що при його звільненні 15.09.2020 року ним не було також отримано індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 15.09.2020 року включно та рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.03.2021 року у справі №160/17036/20 визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати йому такої індексації та зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 вказану індексацію за час проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 в період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року, з урахуванням базового місяця січень 2008 року. На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.03.2021 року у справі №160/17036/20 позивачеві нараховано індексацію його грошового забезпечення у розмірі 84638,95 грн та виплачено її 28.12.2021 року після чого позивач звернувся до відповідачів із позовом щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в частині щодо виплати вищевказаної індексації та в результаті чого і було прийнято рішення у справі №160/2083/22.
45. Судом апеляційної інстанції не було враховано, що на виконання рішення суду у справі №160/2947/21, військовою частиною нарахування позивачу коштів було здійснено 03.11.2022 року, тобто пізніше дати прийняття рішення у справі №160/2083/22 (29.06.2022 року).
46. При цьому, судом апеляційної інстанції також не враховано, що при обрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у справі №160/2083/22 з 15.09.2020 року по 28.12.2021 року та стягнення з Військової частини НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку за вказаний період у розмірі 84607,60 грн не було враховано різницю невиплаченої позивачу при звільненні суми грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 року по 15.09.2020 року відповідно до рішення у справі №160/2947/21.
47. Щодо посилання суду апеляційної інстанції на те, що позивач не позбавлений права на відповідне звернення до суду з питанням перегляду рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 червня 2022 року у справі № 160/2083/22 за нововиявленими обставинами в порядку ст.361 КАС України, Суд зазначає наступне.
48. За приписами частини першої статті 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
49. Згідно частини 2 статті 361 КАС України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:
1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;
2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;
3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.
50. Слід зазначити, що нововиявлені обставини - це факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов`язків осіб, що беруть участь у справі, тобто юридичні факти. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх врахування судового рішення.
51. До нововиявлених обставин належать факти об`єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв`язання спору. Необхідними та загальними ознаками нововиявлених обставин є:
- існування цих обставин під час розгляду та вирішення справи і ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява;
- на час розгляду справи ці обставини об`єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду;
- істотність цих обставин для розгляду справи (тобто коли врахування цих обставин судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).
52. Під нововиявленою обставиною мається на увазі фактична обставина, яка має істотне значення і яка об`єктивно існувала на час розгляду справи, але не була і не могла бути відома усім особам, які брали участь у справі, та суду. Нова обставина, що з`явилася або змінилася після розгляду справи, не є підставою для перегляду справ.
53. Не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.
54. Наведене свідчить, що обставини, які виникли після ухвалення судом рішення у справі №160/2083/22, не можуть визнаватися нововиявленими.
55. З огляду на викладене, помилковими є висновки суду першої інстанції про наявність у зв`язку з встановленими обставинами підстав для перегляду рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 червня 2022 року у справі № 160/2083/22 за нововиявленими обставинами.
56. Оскільки вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження суду апеляційної інстанцій, тому з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні) відсутня можливість перевірити Верховним Судом правильність його висновків в цілому по суті спору.
57. Колегія суддів наголошує, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.
58. Отже, колегія суддів вважає, що висновки суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову є передчасними, оскільки судом не встановлено усіх фактичних обставин справи й не досліджено відповідні докази, які мають значення для правильного вирішення справи.
59. На думку Верховного Суду зазначене вказує на те, що судом апеляційної інстанції порушено пункт 1 частини першої статті 244 КАС України, відповідно до якого під час ухвалення рішення суд вирішує питання про те, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються. При цьому оцінка доказів має бути здійснена судом за правилами статті 90 КАС України.
60. Відповідно до ч. 1- 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
61. Згідно з ч. 2 ст. 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
62. За приписами ч. 4 ст. 353 КАС України визначено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
63. Оскільки судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні чи постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати нові докази або додатково перевіряти докази, а тому рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.
VIІ. Судові витрати
64. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.
Керуючись ст. 341 344 349 355-356 359 КАС України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2023 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до Третього апеляційного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий О. А. Губська
Судді М. В. Білак
В.Е. Мацедонська