№ 160/20711/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2023 року

м. Київ

справа № 160/20711/21

адміністративне провадження № К/990/18321/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Жука А.В.,

суддів: Мельник-Томенко Ж.М., Мартинюк Н.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення коштів, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2021 року (у складі судді Рябчук О.С.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2022 року (у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач), суддів: Прокопчук Т.С., Шлай А.В.) у справі №160/20711/21,

ВСТАНОВИВ:

І. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

1. 01 листопада 2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) з позовною заявою до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області, в якому просив:

визнати наказ № 274 від 20 липня 2021 року про звільнення незаконним та поновити ОСОБА_1 на роботі в Головному управлінні державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області;

стягнути з Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області на користь Позивача, ОСОБА_1 , середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20 липня 2021 року по 30 липня 2021 року в розмірі 11 696,16 грн. (одинадцять тисяч шістсот дев`яносто шість гривень 16 коп.);

стягнути з Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області на користь Позивача, ОСОБА_1 , середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.08.2021 по 21.10.2021 в розмірі 35 088,48 (тридцять п`ять тисяч вісімдесят вісім гривень 48 коп.), а при його не проведенні до розгляду справи - по день постановлення рішення;

стягнути з Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області на користь Позивача, ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 100 000,00 грн. (сто тисяч гривень).

2. Одночасно з поданням позовної заяви позивачем було заявлено до суду клопотання про поновлення пропущеного строку на звернення до суду.

3. В обґрунтування заявленого клопотання позивачем зазначалось, що відповідачем не було проведено остаточних розрахунків з ним при звільненні, а отже перебіг строку починається з дати фактичного розрахунку та наразі це є триваючим порушенням. Крім того, позивач вказував, що не міг оцінити правомірність підстав його звільнення, оскільки не має юридичної освіти та ним було укладено договір про надання правової допомоги з адвокатом лише 10.09.2021. Також зазначав, що значний час перебував на лікарняному через загострення хвороби серця та опікувався визнаним недієздатним батьком, що зумовило пропуск строку звернення до суду. З огляду на викладене, позивач просив визнати причини пропуску строку звернення до суду поважними.

4. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.11.2021 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху у зв`язку з невідповідністю позову вимогам Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивачу запропоновано усунути недоліки позову протягом 10-ти днів з дня отримання копії ухвали суду про залишення позову без руху шляхом надання суду заяви про поновлення строку звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску, оригіналу квитанції про сплату судового збору у розмірі 908,00 грн., або документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

5. 18 листопада 2021 року від позивача на адресу суду надійшла заява на виконання вимог ухвали суду від 03.11.2021, до якої долучено квитанцію про сплату судового збору, заяву про поновлення строку звернення до суду та докази поважності причин його пропуску.

6. В обґрунтування поважності пропуску строку звернення до суду, окрім іншого, було вказано, що з 31.07.2021 по 16.08.20201, з 04.09.2021 по 09.09.2021 спостерігалось погіршення стану здоров`я батька позивача, опікуном якого є позивач; з 10.09.2021 по 18.10.2021 адвокатом направлялися адвокатські запити для отримання інформації щодо предмету спору.

7. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2021 року, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2022 року, відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до адміністративного суду. Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення коштів повернуто позивачу.

8. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем було пропущено строк звернення до суду за відсутності поважних причин для його поновлення.

9. Суд першої інстанції зазначав, що позовна заява з додатками була здана до поштового відділення 28.10.2021, при цьому, за правовою допомогою позивач звернувся 10.09.2021. Суд вважав, що направлення адвокатом запитів до відповідача не є підставою, яка перешкоджає зверненню до суду, оскільки докази по справі можуть надаватись, в тому числі, під час розгляду справи.

10. Суд першої інстанції вказував, що будь-яких інших поважних причин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, за період з 10.09.2021 по 28.10.2021 позивачем не вказано.

11. Суд апеляційної інстанції зазначав, що з огляду на характер спірних правовідносин, строк звернення до суду становить один місяць з дня коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав; відповідно до пояснень позивача, які матеріалами справи не спростовуються, остаточний розрахунок при звільненні останній отримав 30.07.2021; поряд з вказаним, відповідно до наданої відповідачем копії листа Кам`янського міського центру зайнятості, ОСОБА_1 перебував на обліку в Кам`янському міському центрі зайнятості з 22.07.2021; з зазначених обставин справи вбачається, що станом на 30.07.2021 позивач був достеменно обізнаний про факт свого звільнення.

12. Щодо доводів позивача про те, що строк звернення до суду був пропущений останнім з поважних причин, оскільки останній не є спеціалістом у сфері права та дізнався про порушення своїх прав лише після отримання правової допомоги 10.09.2021, що позивач є опікуном свого недієздатного батька, суд апеляційної інстанції зазначав, що позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду; в той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї

13. Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2022 року у справі №160/20711/21, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

14. В обґрунтування причин пропуску строку звернення до суду першої інстанції скаржник зазначає ті ж обставини, що заявлялись у суд першої інстанції. Позивач вважає поважними причини пропуску ним строку звернення до адміністративного суду, які суди попередніх інстанцій протиправно не врахували.

15. Касатор вказує, що до 18.10.2021 не мав всіх необхідних відомостей та документів, відтак не мав можливості подати цю позовну заяву; судами попередніх інстанцій не враховано приписи частини 2 статті 79, частини 1 статті 161 КАС України.

16. До Верховного Суду від Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просить відмовити в повному обсязі у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 .

ІІ. РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

17. Касаційна скарга ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшла 18 липня 2022 року.

18. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.07.2022 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Жук А.В., судді: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.

19. Ухвалою Верховного Суду від 29 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2022 року у справі №160/20711/21.

20. Ухвалою Верховного Суду від 15.03.2023 дану справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

IІІ. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

21. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги і на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

22. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

23. Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.

24. Відповідно до статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

25. Поняття процесуальних строків в адміністративному судочинстві визначено в частині 1 статті 118 КАС України. Згідно вказаної норми процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

26. Відповідно до частини 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

27. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина 2 статті 122 КАС України).

28. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина 5 статті 122 КАС України).

29. Відповідно до частин 1-2 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

30. Виходячи зі змісту позовних вимог, позивачем заявлено вимоги різного характеру, зокрема: щодо визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу; щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні; щодо стягнення моральної шкоди тощо.

31. Згідно усталеної судової практики, у правовідносинах, пов`язаних із проходженням публічної служби, звільнення із неї, встановлюється місячний строк звернення до суду з моменту, коли дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

32. Відтак, перш ніж констатувати пропуск особою строку звернення із позовною заявою до суду, суд повинен встановити момент, з якого особа дізналась про порушення прав, на захист яких особа заявляє відповідну позовну вимогу. Тобто, висновку про порушення строків звернення до суду із конкретною позовною вимогою передує висновок щодо встановлення конкретного моменту, із якого такий строк розпочинає відлік.

33. Судами попередніх інстанцій було встановлено, що станом на 30 липня 2021 року (день остаточного розрахунку при звільненні) позивач був достаменно обізнаний про факт свого звільнення.

34. Повертаючись до матеріалів даної справи, звертаючись із заявою про поновлення строків звернення до адміністративного суду на виконання ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.11.2021 про залишення позовної заяви без руху, позивач зазначав, окрім іншого, наступні обставини.

35. Щодо періоду із 31.07.2021 по 16.08.2021 та з 04.09.2021 по 09.09.2021 позивач зазначав, що він є опікуном свого недієздатного батька і весь свій вільний час витрачає для догляду за останнім. У вказані періоди спостерігалось погіршення стану здоров`я батька позивача, останній знаходився на амбулаторному домашньому лікуванням під постійним цілодобовим наглядом ОСОБА_1 , який є його опікуном.

36. Щодо періоду з 17.08.2021 по 03.09.2021 позивач зазначав, він хворів на хворобу серця, у зв`язку з чим перебував на стаціонарному лікуванні у в Комунальному некомерційному підприємстві Кам`янської міської ради «Міська лікарня №9» по 25.08.2021; позивач був направлений до кардіологічного відділення КЗ «ДОКЦКК «ДОР», при цьому перед направленням на госпіталізацію, 25.08.2021 він був госпіталізований до лікарні, де перебував до 03.09.2021; втретє позивач був госпіталізований до стаціонару КЗ «Дніпропетровський обласний клінічний центр кардіології і кардіохірургії ДОР» 13.10.2021, де знаходився до 18.10.2021. Позивач вказує, що у зв`язку з постійним лікуванням, в тому числі, у відділеннях стаціонару, він не мав змоги звернутись за правовою допомогою до адвоката.

37. Щодо періоду з 10.09.2021 по 18.10.2021 позивач зазначав, що договір про надання правової допомоги був укладений між ним та адвокатом 10 вересня 2021 року, та після ознайомлення із матеріалами справи, адвокатом до відповідача був направлений перший адвокатський запит, в якому вона просила надати довідку про всі види нарахованого та фактично виплаченого грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2015 по 20.07.2021. 27.09.2021 від відповідача надійшла відповідь на адвокатський запит №1.

38. Позивач вказував, що 29.09.2021 був підготовлений другий адвокатський запит, в якому адвокат просив надати довідку про суми заборгованості по грошовій винагороді (заробітній платі) позивачу, довідку про кількість робочих днів згідно графіку роботи відповідача, довідку про кількість відпрацьованих робочих днів позивача тощо.

39. Позивач зазначає, що не погодившись у повному обсязі із відповіддю відповідача на другий адвокатський запит, було підготовлено третій адвокатський запит від 06.10.2021, у відповіді на який відповідач визнав, що розрахунок із ОСОБА_1 при звільненні відбувся із затримкою.

40. Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що здійснення певних дій для отримання відповідних доказів, які позивач має намір подати разом із позовною заявою не може знівелювати значення інституту процесуальних строків на звернення до адміністративного суду. Відтак, дії сторони позивача щодо отримання відповідних відомостей та подання позовної заяви повинно відбуватись в межах передбаченого процесуальним законом строку. В контексті цих правовідносин таким строком є передбачений частиною 5 статті 122 КАС України місячний строк звернення до суду. Водночас, лише за наявності об`єктивних непереборних обставин, строк звернення до суду може бути поновлений.

41. Верховний Суд неодноразово у своїх постановах висловлював позицію, що поважними причинами пропуску строку звернення до адміністративного суду можуть бути визнані лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

42. В контексті обставин цієї справи, Верховний Суд вважає за можливе визнати, що звернення позивача до суду у періоди 17.08.2021-03.09.2021, 04.09.2021 - 09.09.2021, 13.10.2021 - 18.10.2021 могло бути не реалізоване із поважних об`єктивних причин, а саме: погіршення здоров`я непрацюючого недієздатного батька позивача, який потребував цілодобового домашнього догляду зі сторони ОСОБА_1 , а також погіршення здоров`я та лікування позивача.

43. Водночас, направлення в період 10.09.2021-18.10.2021 трьох адвокатських запитів на отримання відомостей щодо розрахунку при звільненні та нарахування відповідних сум у відповідні періоди не може свідчити про наявність непереборних об`єктивних обставин, які перешкоджали звернутись до адміністративного суду із позовною заявою.

44. Позивач неодноразово покликається на положення частини 2 статті 79 та частини 1 статті 161 КАС України. Так, відповідно до частини 2 статті 79 КАС України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви.

45. До позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті (частина 1 статті 161 КАС України).

46. Водночас, Верховний Суд звертає увагу, що докази по справі можуть надаватись, в тому числі, під час розгляду справи, а також витребовуватись судом за наявності відповідної заяви/клопотання або за ініціативою суду.

47. Так, частина 3 статті 2 КАС України визначає, що основними засадами (принципами) адміністративного судочинства, зокрема є: верховенство права (пункт 1), рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом (пункт 2), змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі (пункт 4) тощо.

48. Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

49. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи (частина 4 статті 9 КАС України).

50. Частина 5 статті 44 КАС України визначає, що учасники справи зобов`язані, зокрема, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи (пункт 2), подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази (пункт 4), надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні (пункт 5) тощо.

51. Відповідно до частин 1-2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

52. Відповідно до частин 4-6 статті 77 КАС України докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

53. Відповідно до частин 1-3 статті 80 КАС України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 79 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

У клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.

54. Окрім того, отримавши відповідні докази вже після подання позовної заяви, позивач вправі змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог тощо.

55. На підставі наведеного, Верховний Суд погоджується із висновками суду першої інстанції, що подання адвокатом запитів до відповідача не є підставою, яка перешкоджає зверненню до суду, оскільки докази по справі можуть надаватись, в тому числі, під час розгляду справи. Будь-яких інших поважних причин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, за період з 10.09.2021 по 28.10.2021, позивачем наведено не було.

56. Таким чином, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов вірного висновку про повернення позовної заяви ОСОБА_1 у цій справі.

57. Посилання позивача у касаційній скарзі, зокрема на постанову Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 569/19623/19, колегією суддів відхиляються, з огляду на наступне.

58. Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у вказаній постанові наводить наступне: «У пункті 2.2 Рішення Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року у справі № 4-рп/2012 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу роз`яснено, що за статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку. Таким чином, для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку. Невиплата власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум і вимога звільненого працівника щодо їх виплати є трудовим спором між цими учасниками трудових правовідносин. Для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним».

59. Колегія судді звертає увагу, що відповідачем у вказаній справі виступає не суб`єкт владних повноважень в розумінні КАС України, а приватне акціонерне товариство, із яким позивач перебував у трудових відносинах; вказаний спір за своєю суттю є трудовим спором, що вирішувався у порядку цивільного судочинства.

60. Окрім того, усталеною є позиція Верховного Суду щодо застосування приписів КЗпП України у разі неврегульованості нормами спеціального законодавства правовідносин, щодо яких виник спір.

61. Отже, з огляду на те, що строк звернення до суду за вирішенням цього публічно-правового спору в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні охоплюється спеціальною нормою частини п?ятої статті 122 КАС України, відсутні підстави для застосування у спірних правовідносинах частини першої статті 233 КЗпП України.

62. Таким чином, обмеження права ОСОБА_1 на звернення до суду із цим адміністративним позовом місячним строком з дня проведення з ним остаточного розрахунку (в частині позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні) ґрунтується на правильному застосуванні судом статті 122 КАС України та не суперечить Рішенню Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012, яким розтлумачено статтю 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу в аспекті неоднозначної судової практики розгляду трудових спорів у порядку цивільного судочинства.

63. Такі висновки узгоджуються із правовою позицією, висловленою Верховним Судому у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у справі № 240/532/20 (постанова від 11 лютого 2021 року).

64. Відповідно до частин 1, 2 статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

65. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

66. Таким чином, особі гарантується право на звернення до суду.

67. Водночас, як зазначив Європейський Суд з прав людини в ухвалі щодо прийнятності справи від 30.08.2006 (справа «Каменівська проти України»), «право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду ..., не є абсолютним; воно може бути обмеженим ... Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані...».

68. Отже, законодавцем, встановленими строками, обмежено звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Такі строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, вони покликані забезпечити юридичну визначеність у публічно-правових відносинах.

69. Відповідно до частин 1 - 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

70. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статі 242 КАС України).

71. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

72. Враховуючи наведене, перевіривши за матеріалами адміністративної справи доводи та вимоги касаційної скарги, Верховний Суд не встановив порушень норм процесуального права судами попередніх інстанцій. Таким чином, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

73. Доводи касаційної скарги висновків цієї постанови та оскаржуваних судових рішень, не спростовують.

74. Суд вважає, що ним надано відповідь на всі доводи касаційної скарги, які можуть вплинути на правильність розгляду цієї справи на стадії касаційного перегляду судових рішень.

75. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 242 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2022 року у справі №160/20711/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

..................................

..................................

..................................

А.В. Жук

Н.М. Мартинюк

Ж.М. Мельник-Томенко

Судді Верховного Суду