ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 160/2292/23
адміністративне провадження № К/990/21572/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Тацій Л.В.,
суддів: Стрелець Т.Г., Стеценка С.Г.,
розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу № 160/2292/23
за позовом ОСОБА_1 до Личківської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.02.2023 (головуючий Юхно І.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 02.05.2023 (колегія у складі: головуючого судді: Шлай А.В., суддів Прокопчук Т.С., Кругового О.О.),-
В С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Личківської сільської ради Новомоскоського району Дніпропетровської області, у якому позивач просила:
визнати протиправним та скасувати рішення Личківської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області за № 1108-13/VІІІ від 02.06.2022 «Про розгляд питання щодо виконання рішення суду»;
зобов`язати Личківську сільську раду Новомосковського району Дніпропетровської області, у строк визначений чинним законодавством, затвердити проект землеустрою про відведення земельної ділянки з кадастровим номером №1222384000:01:002:1265, площею 2,0 га, яка знаходиться на території Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області (за межами населених пунктів), у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.02.2023, яка залишена без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 02.05.2023, відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 . Постановляючи зазначену ухвалу, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, керувався приписами пунктів 1, 2 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства (далі КАС) України та виходив з того, що вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в іншому (новому) судовому провадженні не розглядаються.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.02.2023 та постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 02.05.2023, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, позивач звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати вказані судові рішення та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
У касаційній скарзі заявник зазначає, що предмет спору у цій справі та у справі між тими ж сторонами (№160/4373/21) є різними, оскільки у цій справі ОСОБА_1 оскаржується інший акт індивідуальної дії, ніж у справі №160/4373/21.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Ухвалою Верховного Суду від 09.08.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить із наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що у цій справі позивач оскаржує рішення Личківської сільської ради Новомосковського району (колишнього Магдалинівського району) Дніпропетровської області за № 1108-13/VІІІ від 02.06.2022 «Про розгляд питання щодо виконання рішення суду».
Рішенням сільської ради від 02.06.2022 відмовлено ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.
Разом із цим, судами також встановлено, що ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, в якому просила:
- визнати протиправним та нечинним рішення Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області №1036-20/VII, прийняте 14.09.2020 року, яким відмовлено ОСОБА_1 в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером №1222384000:01:002:1265 у власність для ведення особистого селянського господарства, площею 2,0 га., за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, яка знаходиться на території Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, із земель комунальної власності у межах норм безоплатної приватизації;
- зобов`язати Личківську сільську раду Магдалинівського району Дніпропетровської області, у строк визначений чинним законодавством, затвердити проект землеустрою про відведення земельної ділянки з кадастровим номером №1222384000:01:002:1265, площею 2,0 га., яка знаходиться на території Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області (за межами населених пунктів), у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.05.2021 у справі № 160/4373/21 позов ОСОБА_1 було задоволено частково.
Визнано протиправним та нечинним рішення Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області №1036-20/VII, прийняте 14.09.2020 року, яким відмовлено ОСОБА_1 в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером №1222384000:01:002:1265 у власність для ведення особистого селянського господарства, площею 2,0 га., за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, яка знаходиться на території Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, із земель комунальної власності у межах норм безоплатної приватизації.
Зобов`язано Личківську сільську раду Магдалинівського району Дніпропетровської області, у строк визначений чинним законодавством повторно розглянути питання щодо затвердження проекту землеустрою про відведення земельної ділянки з кадастровим номером №1222384000:01:002:1265, площею 2,0 га., яка знаходиться на території Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області (за межами населених пунктів), у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, з урахуванням висновків суду у цьому рішенні.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 18.11.2021 у справі №160/4373/21 рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.05.2021 змінено, доповнено його резолютивну частину наступним змістом: «В задоволенні решти позовних вимог - відмовити»; в іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.05.2021 року в адміністративній справі №160/4373/21 - залишено без змін.
Отже, зазначене рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду набрало законної сили 18.11.2021.
Надалі, рішенням «Про розгляд питання щодо виконання рішення суду» від 02.06.2022 №1108-13/VІІІ Личківська сільська рада Новомосковського району Дніпропетровської області, заслухавши начальника земельного відділу виконавчого комітету Личківської сільської ради стосовно виконання рішення Третього апеляційного адміністративного суду у справі № 160/4373/21 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 1222384000:01:002:1265, площею 2,0000га, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Личківської сільської ради для ведення особистого селянського господарства у власність гр. ОСОБА_1 », на підставі статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статей 12 33 79-1 116 118 121 122 Земельного кодексу України, Законом України «Про державний земельний кадастр, статті 50 Закону України «Про землеустрій», та з урахуванням рекомендації постійної комісії з питань агропромислового комплексу, земельних відносин, екології, охорони навколишнього середовища та надзвичайних ситуацій сесія сільської ради, відмовила позивачу у затверджені проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,0000 га кадастровий номер 1222384000:01:002:1265 та наданням у власність земельної ділянки, яка розташована за межами населеного пункту виконавчого комітету Личківської сільської ради, Новомосковського району, Дніпропетровської області.
Рішення відповідача від 02.06.2022 №1108-13/VІІІ, яким відмовлено ОСОБА_1 в затверджені проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,0000 га кадастровий номер 1222384000:01:002:1265 та надання у власність земельної ділянки, прийняте на виконання судового рішення в адміністративній справі №160/4373/21.
З урахуванням викладених обставин, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що між сторонами у справі не виник новий спір, оскільки відмова у затверджені проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та наданні у власність земельної ділянки прийнята за результати розгляду тих же документів, які надійшли до Личківської сільської ради разом із заявою позивача від 01.07.2020, що було предметом розгляду в адміністративній справі №160/4373/21, в рамках якої судом надана відповідна оцінка щодо підстав відмови у затверджені проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками судів, виходячи з наступного.
Пунктом 2 частини 1 статті 170 КАС України передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо: у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.
Зазначена підстава для відмови у відкритті провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом спорів, що вже розглянуті й остаточно вирішені по суті. Перешкодою для звернення до суду є наявність у тотожному спорі рішення або постанови суду, що набрали законної сили, або ухвали про закриття провадження у справі.
Відповідно до наведеної норми тотожними визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстава, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 11.04.2018 у справі № 11-257заі18, неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги і з тих же підстав.
Предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить ухвалити судове рішення.
Визначаючи підстави позову, як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
Верховний Суд у постанові від 09.10.2018 у справі № 809/487/18 зазначив, що підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, що обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин. Відтак, для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Не є зміною підстав адміністративного позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, що були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, але були названі ним інакше.
Отже, достатньою та необхідною правовою підставою для відмови у відкритті провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 170 КАС України є одночасна сукупність таких умов: тотожність спору (підстави, предмет позову та сторони співпадають); наявність в іншій справі постанови чи ухвали, якими завершено розгляд справи і які набрали законної сили.
Таким чином спірним є питання наявності в межах двох справ одночасної сукупності вищевказаних умов для закриття провадження у справі, що розглядається.
Проаналізувавши підстави, предмет позову та суб`єктний склад сторін у цій справі, суди попередніх інстанцій, як було зазначено вище, дійшли висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження, оскільки має місце спір, що виник між тими самими сторонами, стосується одного й того самого предмету і заявлений з тих самих підстав, що й у справі № 160/4373/21, за наслідком розгляду якого ухвалено рішення, яке набрало законної сили.
Крім цього, судами застосовано положення пункту 1 частини першої статті 170 КАС України, яким передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Так, суди виходили з того, що у позовному провадженні ця справа не підлягає розгляду, через те, що ОСОБА_1 мала звернутись до суду із заявою в порядку контролю виконання судового рішення у справі № 160/4373/21.
Проте, колегія суддів звертає увагу на те, що у справі № 160/4373/21: по-перше предметом розгляду було рішення відповідача від 14.09.2020 про відмову ОСОБА_1 у затверджені проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а у цій справі предметом оскарження є інше рішення сільської ради- від 02.06.2022, яким також відмовлено у затверджені проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; по-друге судовим рішенням у справі № 160/4373/21 зобов`язано відповідача повторно розглянути питання щодо затвердження проекту землеустрою про відведення земельної ділянки, і оскаржуваний у цій справі акт індивідуальної дії, дійсно, прийнятий на виконання рішення суду, але у справі № 160/4373/21 судом відповідача не було зобов`язано прийняти рішення про затвердження, тому незгода з прийнятим актом не може у цьому випадку розглядатись в порядку контролю виконання судового рішення.
Отже, спір, який виник у цій справі не є тотожним спору, вирішеному судом у справі № 160/4373/21 (інший предмет) та нове рішення відповідача не підлягає судовому контролю за спеціальними нормами КАС України (статті 287 382 383 КАС України), а має розглядатись в адміністративному судочинстві у порядку позовного провадження.
За такого правового регулювання та обставин справи Верховний Суд констатує, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали, залишеної в силі судом апеляційної інстанції, що перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Таким чином, зважаючи на приписи статті 353 КАС України, касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд-
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Скасувати ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.02.2023 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 02.05.2023, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
Головуючий: Л.В. Тацій
Судді: Т.Г. Стрелець
С.Г. Стеценко