ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 червня 2023 року
м. Київ
справа № 160/24057/21
адміністративне провадження № К/990/20573/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів: Калашнікової О.В., Мартинюк Н.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро)
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2022 року (головуючий суддя - Коренев А.О.)
та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2022 року (головуючий суддя - Іванов С.М., судді: Панченко О.М., Чередниченко В.Є.)
у справі №160/24057/21
за позовом ОСОБА_1
до Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро)
третя особа: начальник Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Легостаєв Іван Миколайович
про поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
I. РУХ СПРАВИ
1. У листопаді 2021 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ в.о. начальника Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) О. Більчук від 28 вересня 2021 року № 3942-к "Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 ", яким ОСОБА_1 звільнено з посади начальника Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) за перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу кримінального або адміністративного правопорушення, пункт 7 частини другої статті 65, пункт 4 частини першої, частина п`ята статті 87 Закону України "Про державну службу";
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) І. Легостаєва від 08 листопада 2021 року № 4322-к, відповідно до якого вважати дату звільнення ОСОБА_1 08 листопада 2021 року;
- поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) з 08 листопада 2021 року;
- стягнути з Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 08 листопада 2021 року по час винесення рішення включно з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів;
- стягнути судові витрати на правничу допомогу.
2. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що за час роботи до дисциплінарної відповідальності не притягувався, порушень правил внутрішнього трудового розпорядку не вчиняв. У перший день закінчення тимчасової непрацездатності був повідомлений про своє звільнення з посади та державної служби за перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу кримінального або адміністративного правопорушення. Проте при застосуванні найсуворішого виду дисциплінарного стягнення фактично не було враховано ні характер проступку, ні обставини його вчинення, ні особу та ступінь вини, його попередню поведінку та неумотивовано неможливість застосування іншого виду дисциплінарного стягнення.
3. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2022 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2022 року, позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано наказ Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 28 вересня 2021 року № 3942-к "Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 ", яким ОСОБА_1 звільнено з посади начальника Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) за перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу кримінального або адміністративного правопорушення, пункт 7 частини другої статті 65, пункт 4 частини першої, частина п`ята статті 87 Закону України "Про державну службу".
Визнано протиправним та скасовано наказ Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 08 листопада 2021 року № 4322-к.
Поновлено ОСОБА_1 на посаду начальника Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) з 08 листопада 2021 року.
Стягнуто з Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 42 283,80 грн з 08 листопада 2021 року по 02 лютого 2022 року з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів.
Стягнуто з Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 908 грн.
4. Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
5. Ухвалою Верховного Суду від 22 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. Судами попередніх інстанцій установлено, що позивач перебував на посаді начальника Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро).
7. Наказом начальника Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) від 04 серпня 2021 року № 698/8 «Про проведення позапланової комплексної перевірки» призначено 06 серпня 2021 року позапланову комплексну перевірку Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), утворено відповідну комісію та затверджено план проведення перевірки.
8. За результатами проведення комплексної перевірки Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) складено довідку від 06-11 серпня 2021 року, згідно якої стан роботи Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) визнано недостатнім та встановлено порушення.
9. Начальнику Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) внесено подання від 11 серпня 2021 року про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.
10. Наказом начальника Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) від 12 серпня 2021 року № 3304-к «Про дисциплінарне провадження у відношенні ОСОБА_1 » порушено дисциплінарне провадження стосовно позивача з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого ним дисциплінарного проступку, встановлено строк до 24 вересня 2021 року для здійснення дисциплінарного провадження та затверджено склад дисциплінарної комісії.
11. Наказом начальника Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) від 14 вересня 2021 року № 3842-к продовжено тривалість здійснення дисциплінарного провадження до 60 календарних днів у відношенні ОСОБА_1 .
12. 20 вересня 2021 року складено подання, відповідно до якого дисциплінарною комісією встановлено, що начальником Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Циганко О.В. порушено вимоги статті 19 Конституції України, пункту 2 частини першої статті 4, частину першу статті 8, частину першу статті 9 Закону України «Про державну службу», пункт 1 частини другої та частини третьої статті 8 Закону України «Про виконавче провадження», пункти 1, 2, 11, 12, 14-18 розділу III Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 05 серпня 2016 року № 2432/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 серпня 2016 року за № 1126/29256 (із змінами), посадової інструкції начальника Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), Положення про міжрегіональні управління Міністерства юстиції України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 23 червня 2011 року № 1707/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 2011 року за № 759/19497, пункту 9 Типового положення про відділи державної виконавчої служби міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 20 квітня 2016 року № 1183/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 квітня 2016 року за № 618/28748 (із змінами).
13. З урахуванням характеру і тяжкості дисциплінарного проступку, обставин, за яких воно було вчинено, а також ставлення до виконання посадових обов`язків та керуючись статтями 64-67 Закону України «Про державну службу», дисциплінарна комісія дійшла висновку, що викладені факти знайшли своє підтвердження та свідчать про перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу кримінального або адміністративного правопорушення, що є дисциплінарним проступком, передбаченим пунктом 7 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу». Виходячи із зібраної інформації та матеріалів дисциплінарного провадження, дисциплінарна комісія встановила наявність вини начальника Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) ОСОБА_1 .
14. За результатами дисциплінарного провадження комісією запропоновано вирішити питання про застосування до начальника Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) ОСОБА_1 такий вид дисциплінарного стягнення, як звільнення, передбачений пунктом четвертим частини першої статті 66 Закону України «Про державну службу».
15. Листом Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 20 вересня 2021 року № 02-72/3910 направлено на електрону адресу позивача подання Дисциплінарної комісії від 20 вересня 2021 року та повідомлено про необхідність надання пояснень.
16. Наказом начальника Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) від 28 вересня 2021 року № 3942-к «Про накладання дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 » вирішено звільнити ОСОБА_1 з посади начальника Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) за перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу кримінального або адміністративного правопорушення, першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, пункт 7 частини другої статті 65, пункт 4 частини першої та частина п`ята статті 85 Закону України «Про державну службу».
17. Наказом начальника Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) від 08 листопада 2021 року № 4322-к «З особового складу» вважати днем звільнення ОСОБА_1 08 листопада 2021 року, що є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність.
18. Не погодившись з такими наказами та своїм звільненням позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
19. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції зазначав про те, що дисциплінарне стягнення не може бути застосовано під час відсутності державного службовця на службі у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, під час перебування його у відпустці або у відрядженні. Оскільки у вересні та жовтні 2021 року позивач не працював, оскаржуваний наказ про накладення дисциплінарного стягнення винесено під час відсутності держаного службовця на службі.
20. При цьому суд критично поставився до наказу начальника Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) від 12 серпня 2021 року № 3304-к «Про дисциплінарне провадженні у відношенні ОСОБА_1 » оскільки в матеріалах справи міститься дві копії вказаного наказу (том 1 а.с. 213 та том 3 а.с. 16), які відрізняються за змістом, а саме в наказі, який міститься у томі 1 наявний пункт 2 «Відсторонити від виконання посадових обов`язків ОСОБА_1 , начальника Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) на час дисциплінарного провадження», проте наказ, який міститься у томі 3, такий пункт відсутній.
21. Керуючись постановою Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 15 «Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень» вказував на те, що перевищення службових повноважень виражається у тому, що державний службовець вчиняє те чи інше діяння, яке не входить до його компетенції, а невиконання чи неналежне виконання посадових обов`язків полягає у невчиненні чи неналежному вчиненні особою дій у межах наданих йому законом прав та обов`язків.
22. Позивач мав право вчиняти дії щодо здійснення повернення виконавчого провадження з архіву, скориставшись системою АСВП, проте вони були вчиненні під час його перебування у відпустці, а він не здійснив жодних заходів щодо відкриття необхідного доступу особі, яка за його відсутністю виконувала обов`язки начальника відділу. Тобто, виявленні порушення свідчать про неналежне виконання позивачем посадових обов`язків у межах наданих йому законом прав та обов`язків.
23. Відповідачем при застосуванні до позивача найсуворішого дисциплінарного стягнення, фактично не було враховано ні характер дисциплінарного проступку, ні обставини, за яких він був вчинений, ні особу позивача, ні ступінь вини, попередню поведінку та ставлення до служби, а також жодним чином не мотивовано неможливість застосування іншого, передбаченого Законом «Про державну службу» виду дисциплінарного стягнення, окрім як звільнення з посади, з урахуванням того, що позивач не має діючих дисциплінарних стягнень та позитивно характеризується по службі, мав заохочення та відміну оцінку результатів службової діяльності.
24. Суд прийшов до висновку, що Дисциплінарною комісією у поданні не доведено та не встановлено саме факту перевищення позивачем своїх службових повноважень, що вказує на безпідставність висновків подання комісії від 20 вересня 2021 року. Крім того, з урахуванням характеру дисциплінарного проступку та ступеня його тяжкості, настання наслідків, висновки комісії не відповідають обставинам та змісту подання.
25. На користь позивача підлягав стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 42 283,80 грн (60 робочих днів вимушеного прогулу х 704,73 грн середньоденного заробітку).
26. Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу по справі, то суд вказував на відсутність підстав для їх відшкодування, оскільки витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
27. Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, також вказував на те, що протоколу про доведення інформації або документів до відома державного службовця, як то передбачено пунктами 2, 3 Порядку фіксації доведення інформації або документів до відома державного службовця шляхом використання засобів телекомунікаційного зв`язку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року №1042, відповідачем до суду надано не було, а тому відсутні підстави для висновків відносно обізнаності позивача про зміст спірних наказів станом на 03 жовтня 2021 року.
28. Відповідачем не було спростовано пояснення позивача про те, що про оскаржуваний наказ №3942-к від 28 вересня 2021 року він дізнався 08 листопада 2021 року після вручення копії наказу про звільнення № 4322-к від 08 листопада 2021 року та трудової книжки.
29. Відповідно, суд апеляційної інстанції зробив висновок про непропущення позивачем місячного строку звернення до суду.
30. У касаційній скарзі відповідач зазначав про те, що перевищення службових повноважень позивача виразилося у прийнятті рішення поза межами повноважень, наданих йому чинним законодавством, а саме: здійснення дій щодо розподілу виконавчих проваджень між державним виконавцями, що тягне за собою несанкціоноване втручання в роботу автоматизованої системи виконавчого провадження, яка запроваджена з метою розподілу виконавчих документів між державними виконавцями залежно від їх завантаженості та без участі чиновників, унеможливлення корупційних проявів та забезпечення рівномірного доступу державних виконавців до можливості одержати винагороду за своєчасне повне виконання виконавчих документів.
31. На виконання доручення Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) від 25 лютого 2021 року № ДОР-4/10.2 в.о. начальника Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) листом від 01 березня 2021 року № 03-2/10489 було надано інформацію про контактні дані позивача та зазначено його адресу електронної пошти - ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно, примірник наказу від 28 вересня 2021 року № 3942-к «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 » був направлений на таку адресу електронної пошти позивача.
32. З урахуванням вимог частини четвертої статті 9-1 Закону України «Про державну службу» (далі - Закон № 889-VIII) оскаржуваний наказ вважається таким, що був доведений до відома позивача 03 жовтня 2021 року.
33. Оскільки позивач перебував у статусі державного службовця та був обізнаний про обставини прийняття відносно нього рішень за результатами дисциплінарних проваджень, то про спірний наказ № 3942-к повинен був дізнатися 28 вересня 2021 року.
34. Таким чином, позивачем було пропущено строк звернення до суду з вимогою про визнання протиправними та скасування наказу від 28 вересня 2021 року № 3942-к, оскільки згідно статті 78 Закону № 889-VIII такий строк закінчився 08 жовтня 2021 року (з дати направлення наказу на електронну пошту) або 13 жовтня 2021 року (з п`ятого календарного дня від дати направлення наказу на адресу електронної пошти позивача), а згідно частини п`ятої статті 122 КАС України такий строк закінчувався 28 жовтня 2021 року або 02 листопада 2021 року відповідно. Проте з відповідною вимогою позивач звернувся до суду 08 грудня 2021 року.
35. Відповідач не погоджувався з висновком суду апеляційної інстанції щодо обов`язковості фіксування доведення засобами електронної пошти інформації до відома державного службовця за допомогою протоколу. Як вбачається з вимог частини третьої статті 9-1 Закону № 889-VIII законодавець розділяє такі поняття як «електронна пошта» та «інші засоби телекомунікаційного зв`язку», а відповідно до частини першої цієї статті складання протоколу про доведення інформації або документів до відома державного службовця передбачено у випадку їх направлення саме іншими засобами телекомунікаційного зв`язку, а не електронною поштою.
36. Таким чином вважає, що судом апеляційної інстанції допущено неправильне застосування частини першої статті 9-1 Закону № 889-VIII, що полягає у неправильному її тлумаченні, а також помилкове незастосування до спірних правовідносин положень частини четвертої цієї статті.
37. Касатор звертав увагу на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права, а саме пункту 10 розділу ІІІ Положення про АСВП, який був неправильно застосований судом апеляційної інстанції. Просив на прикладі цієї адміністративної справи роз`яснити зміст пункту 10 в аспекті його розуміння, тлумачення і реалізації на практиці, роз`яснив, що відповідний документ, сформований без дотримання встановлених вимог є таким, що не відповідає вимогам законодавства та не є підставою для передачі виконавчих проваджень.
38. Так, дисциплінарною комісією було встановлено, що по ряду виконавчих проваджень позивач здійснював їх передачу типом передачі «ручна», без дотримання вимог пункту 2 розділу ІІІ Положення про АСВП щодо розподілу між державними виконавцями у довільному порядку (передавалися виключно державним виконавцям Бочаровій П., Поляковій В., Данченко О. ), чим здійснював втручання у Систему. Також комісією було встановлено, що позивач, перебуваючи у відпустці, вчиняв дії в автоматизованій системі виконавчого провадження (повернення виконавчого провадження з архіву), чим порушив вимоги абзацу 4 пункту 16 розділу ІІІ Положення про АСВП, та за допомогою типу передачі «ручна» передавав їх державному виконавцю, чим порушив вимоги пункту 1 частини другої статті 8 Закону України «Про виконавче провадження» та пунктів 1, 2 розділу ІІІ Положення про АСВП.
39. Надане позивачем доручення № 10 від 11 січня 2021 року «Щодо створення робочої групи з передачі виконавчих проваджень в АСВП у Шевченківському відділі державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро)» не відповідає вимогам законодавства та не є підставою для передачі виконавчих проваджень з огляду на вимоги пункту 10 розділу ІІІ Положення про АСВП щодо формування постанови про утворення виконавчої групи Системою автоматично на підставі внесених відомостей про утворення виконавчої групи та її склад.
40. Відповідач у касаційній скарзі вказував на застосуванні судом апеляційної інстанції норми процесуального права (пункту 10 частини шостої статті 12 КАС України) без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 05 березня 2020 року у справі № 280/889/19, що є підставою для відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статі 328 КАС України.
41. Проте, оскільки касатор належним чином не обґрунтував вказану підставу, не навів правові висновки, що не були враховані судом апеляційної інстанції під час розгляду справи по суті, то відповідне касаційне провадження не було відкрито.
42. Також відповідач вказував на те, що висновок суду про безпідставність посилань на систематичність порушень позивача є таким, що не відповідає обставинам справи з огляду на систематичність, безпідставність, на власний розсуд, ручний розподіл виконавчих проваджень між державними виконавцями. Також відповідач не погоджувався з міркуванням суду щодо характеристики позивача, тяжкості та характеру дисциплінарного проступку, ступеня вини, вказуючи на обґрунтованість подання дисциплінарної комісії.
43. Позивач надіслав відзив на касаційну скаргу, у якому вказував на її необґрунтованість та просив залишити без змін судові рішення.
44. Звертав увагу на те, що статтею 9-1 Закону № 889-VIII визначено два альтернативних засоби надіслання повідомлень/документів - письмовий та електронний (телекомунікаційний). Керуючись визначенням понять, наведеним у статті 2 Закону України «Про електронні комунікації» електронна пошта споживача (з символьним ідентифікатором електронної адреси) в числі інших входить до складу засобів телекомунікаційного зв`язку.
45. Копію наказу № 3942-к від 28 вересня 2021 року на електронну адресу позивача, надану ним особисто відділу кадрів, надіслано не було. У той же час копію наказу було надіслано на неіснуючу адресу електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 . Проте при направленні листа на неіснуючу електронну адресу відправник упродовж 5 хвилин отримує зворотній лист електронної системи про те, що «повідомлення не доставлено, так як адреса * не знайдена». Таким чином, відповідачу ще 28 вересня 2021 року було достеменно відомо, що ОСОБА_1 надіслані документи не отримав. Дій по направленню такого наказу на іншу адресу проживання/перебування чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку за наявними в особовій справі контактними даними, відповідачем не було вчинено.
46. На переконання позивача не заслуговує на увагу посилання касатора про пропуск строку звернення до суду з позовом та про порушення судами вимог частин другої та п`ятої статті 122 КАС України при відмові у задоволенні заяви про залишення позову без розгляду.
47. Зазначає про підміну відповідачем понять «виконавчий документ» та «виконавче провадження». При здійсненні своїх повноважень позивач, як начальник відділу державної виконавчої служби, ніколи не розподіляв виконавчих документів між державними виконавцями на свій розсуд, тобто не брав на себе функцію Системи автоматичного розподілу виконавчих документів. Наявність повноважень у начальника відділу виконавчої служби на вчинення дій по поверненню виконавчих проваджень з архіву підтверджується фактом наявності у позивача відповідного ключа доступу для дій в АСВП, в тому числі саме таких. Положенням про АСВП не передбачено необхідність та порядок автоматичного розподілу між виконавцями архівних виконавчих проваджень, в яких вже відсутні виконавчі документи. Передача таких виконавчих проваджень (які в більшості випадків вже мають лише електронну форму) здійснюється начальником на власний розсуд.
48. Хибним є посилання відповідача на систематичність розподілу виконавчих проваджень з огляду на законодавче визначення поняття «систематичного невиконання трудових/посадових обов`язків», так як і вказівка на тяжкість наслідків, спричинених діями або бездіяльністю позивача.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
49. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити наступне.
50. Касаційне провадження відкрито з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме у зв`язку з необхідністю висновку щодо застосування частини першої статті 9-1 Закону № 889-VIII, згідно якої доведення інформації або документів до відома державного службовця відповідно до вимог цього Закону здійснюється шляхом її вручення або надсилання поштою, в тому числі з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку. У разі доведення інформації або документів шляхом використання інших засобів телекомунікаційного зв`язку такий спосіб фіксується протоколом у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
частини четвертої статті 9-1 Закону № 889-VIII, згідно якої інформація або документи, надіслані поштою, в тому числі електронною, чи шляхом передачі з використанням інших засобів зв`язку вважаються такими, що доведені до відома державного службовця на п`ятий календарний день з моменту їх відправлення.
51. Також касаційне провадження відкрито з підстави, передбаченої пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України у зв`язку з порушенням судами попередніх інстанцій норм процесуального права.
52. Предметом спірних правовідносин є накази про накладення дисциплінарного стягнення за перевищення державним службовцем службових повноважень, якщо воно не містить складу кримінального або адміністративного правопорушення та звільнення із займаної посади.
53. Основні обов`язки державного службовця визначено у статті 8 Закону №889-VIII.
54. Відносини, що виникають у зв`язку зі вступом, проходженням, припиненням державної служби, а також підстави, види та процедура притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності визначені у приписах статей 64, 65, 66, 67, 69, 73, 74, 75, 76 Закону №889-VIII.
55. Частиною першою статті 64 Закону № 889-VIII визначено, що за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.
56. Згідно з частиною першою статті 65 Закону № 889-VIII підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених Законом №889-VIII та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.
57. Відповідно до пункту 7 частини другої статті 65 Закону №889-VIII дисциплінарним проступком є перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу кримінального або адміністративного правопорушення.
58. Частиною першою статті 66 Закону №889-VIII передбачено види дисциплінарних стягнень, один із яких застосовується до державних службовців:
1) зауваження;
2) догана;
3) попередження про неповну службову відповідність;
4) звільнення з посади державної служби.
59. Звільнення з посади державної служби є винятковим видом дисциплінарного стягнення і може бути застосоване лише у разі вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1, 3, 7, 9-11, 13, 14 частини другої статті 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 12 частини другої статті 65 цього Закону (частина п`ята статті 66 Закону №889-VIII).
60. Згідно з частиною першою статті 69 Закону №889-VIII для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ.
61. З метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення дисциплінарною комісією ступеня вини, характеру і тяжкості цього дисциплінарного проступку Комісією, дисциплінарною комісією формується дисциплінарна справа (частина перша статті 73 Закону №889-VIII).
62. Пропозиція Комісії, подання дисциплінарної комісії є обов`язковими для розгляду суб`єктами призначення та враховуються ними під час вирішення питань щодо застосування дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження (частина п`ята статті 77 Закону №889-VIII).
63. Статтею 74 Закону №889-VIII встановлено гарантії прав державних службовців під час застосування дисциплінарного стягнення.
64. Так, дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця. Під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби.
Дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця. Вчинення державним службовцем діянь у стані крайньої потреби або необхідної оборони виключають можливість застосування дисциплінарного стягнення.
Дисциплінарне стягнення не може бути застосовано під час відсутності державного службовця на службі у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, під час перебування його у відпустці або у відрядженні.
65. Суди попередніх інстанцій установили, що наказом начальника Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) від 12 серпня 2021 року № 3304-к порушено дисциплінарне провадження стосовно ОСОБА_1 з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого ним дисциплінарного проступку; затверджено склад дисциплінарної комісії для здійснення дисциплінарного провадження; встановлено строк здійснення дисциплінарного провадження.
66. На виконання доручення дисциплінарної комісії та наказу від 12 серпня 2021 року № 3304-к позивач надав письмові пояснення щодо фактів, зазначених у поданні про притягнення до дисциплінарної відповідальності. Пояснив, що у зв`язку з його перебуванням у відпустці та особи, відповідальної за ведення діловодства, номенклатурних та архівних справ, членами комісії не в повному обсязі було перевірено відповідний напрямок. Виконавчі провадження передавалися в «ручному» режимі від одного державного виконавця до іншого на підставі пункту 18 розділу ІІІ Положення про АСВП та доручення № 10 від 11 січня 2021 року. У період його відпустки виникли обставини, які змусили скористатися системою АСВП в частині здійснення повернення виконавчого провадження з архіву та ін., задля уникнення порушень прав сторін виконавчого провадження, які передбачені Законом України «Про виконавче провадження», та з урахуванням звернень громадян щодо надання інформації за завершеними виконавчими провадженнями. Дії як державного виконавця в період перебування у відпустці в АСВП не здійснювалися, будь-які процесуальні документи та дії не складалися.
67. У постановах від 30 червня 2021 року у справі № 200/10988/19-а, від 10 листопада 2021 року у справі № 540/4057/20, від 22 грудня 2021 року у справі №140/16342/20 Верховний Суд сформував правову позицію, відповідно до якої у розумінні пункту 7 частини другої статті 65 Закону N 889-VIII «перевищення службових повноважень» означає вчинення державним службовцем таких дій або прийняття рішень, які виходять за межі його службових повноважень. Під час дисциплінарного провадження у таких справах дисциплінарна комісія та суб`єкт призначення повинні чітко визначити обсяг повноважень конкретного державного службовця, керуючись положеннями Закону № 889-VIII, інших законів України, положеннями про державний орган та/або його структурний підрозділ, а також посадовою інструкцією державного службовця. Таким чином, саме за вчинення державним службовцем дій, які виходять за межі його повноважень, законодавець у згаданій нормі Закону №889-VIII передбачив можливість застосування до такої особи найсуворішого виду дисциплінарного стягнення - звільнення.
68. Отже, перевищення службових повноважень виражається у тому, що державний службовець вчиняє те чи інше діяння, яке не входить до його компетенції. У той же час, невиконання чи неналежне виконання посадових обов`язків полягає у невчиненні чи неналежному вчиненні особою дій у межах наданих їй законом прав та обов`язків. Для того, щоб визначити, чи мало місце перевищення службових повноважень, необхідно з`ясувати обсяг компетенції державного службовця і порівняти її із вчиненими діями (перевищення службових повноважень не може проявлятися у бездіяльності - його об`єктивну сторону характеризує лише вчинення дії).
69. Сформована у вказаних справах правова позиція була підтримана Верховним Судом і у постанові від 28 квітня 2022 року у справі № 540/2464/19.
70. Таким чином, враховуючи правову позицію, у якій здійснено тлумачення «перевищення службових повноважень», висновок суду першої інстанції, підтриманий судом апеляційної інстанції, про те, що виявлені під час дисциплінарного провадження порушення не свідчать про перевищення позивачем службових повноважень, а вказують на неналежне виконання ним посадових обов`язків у межах наданих законом прав та обов`язків, є обґрунтованим.
71. Суди вказували на те, що позивач мав право вчиняти дії щодо виконавчих проваджень, проте вони були вчинені під час перебування у відпустці, а жодних заходів щодо відкриття необхідного доступу особі, яка за його відсутністю виконувала обов`язки начальника відділу, він не здійснив. Так само, у позивача, як керівника відділу виконавчої служби, було право передачі державним виконавцям в «ручному» режимі виконавчих проваджень, проте лише у виключних випадках.
72. За загальним правилом, рішення про накладення дисциплінарного стягнення та звільнення державного службовця зі служби, належить до виключних повноважень суб`єкта владних повноважень, який приймає таке рішення за наслідками дисциплінарного провадження та пропозиції дисциплінарної комісії за результатами розгляду дисциплінарної справи. Суди у свою чергу перевіряють порушення/дотримання прав сторін під час прийняття таким суб`єктом оскаржуваного рішення. Здійснюючи дисциплінарне провадження та визначаючи характер вчиненого позивачем дисциплінарного проступку, відповідач неправильно кваліфікував його дії. Проте суд, керуючись принципом законності, встановленим частиною другою статті 19 Конституції України, не може втручатися у діяльність суб`єкта владних повноважень і змінювати надану ним кваліфікацію діям позивача, а може лише надати оцінку встановленим фактам.
73. У той же час колегія суддів звертає увагу на обґрунтованість касаційної скарги в частині помилковості застосування судами попередніх інстанцій поняття «систематичність», застосованого відповідачем у спірних правовідносинах при кваліфікації дій позивача.
74. Частиною четвертою статті 66 Закону №889-VIII визначено, що систематичним вчиненням дисциплінарних проступків є їх вчинення повторно протягом року.
75. Поняття «систематичність» суди помилково пов`язують з фактом притягнення позивача до відповідальності. Проте у поданні дисциплінарної комісії від 20 вересня 2021 року йдеться про кваліфікацію дій позивача як неодноразових (систематичних, триваючих), повторюваних впродовж певного часу, а не про повторне вчинення позивачем дисциплінарного проступку.
76. Також у касаційній скарзі відповідач звертав увагу на положення статті 9-1 Закону №889-VIII, якою визначено порядок доведення до відома державного службовця інформації або документів.
77. Так, доведення інформації або документів до відома державного службовця відповідно до вимог цього Закону здійснюється шляхом її вручення або надсилання поштою, в тому числі з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку. У разі доведення інформації або документів шляхом використання інших засобів телекомунікаційного зв`язку такий спосіб фіксується протоколом у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина перша цієї статті).
78. Постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1042 затверджено Порядок фіксації доведення інформації або документів до відома державного службовця шляхом використання засобів телекомунікаційного зв`язку (далі - Порядок №1042), який визначає процедуру фіксації доведення інформації або документів до відома державного службовця шляхом використання засобів телекомунікаційного зв`язку відповідно до вимог Закону №889-VIII.
79. Пунктами 2, 3 Порядку № 1042 визначено, що інформація або документи надсилаються державному службовцю з використанням засобів телекомунікаційного зв`язку виключно на його адресу електронної пошти чи за іншими контактними даними, про які він повідомив службі управління персоналом під час вступу чи проходження державної служби та які зазначені в його особовій справі.
Факт доведення інформації або документів до відома державного службовця фіксується протоколом про доведення інформації або документів до відома державного службовця.
80. На підставі подання Дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) наказом в.о. начальника управління від 28 вересня 2021 року № 3942-к на ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади.
81. Як стверджував відповідач копію наказу було надіслано на адресу електронної пошти позивача, наданої Управлінням персоналу на виконання листа члена дисциплінарної комісії щодо надання відомостей відносно державного службовця - ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому він був належним чином повідомлений та ознайомлений з ним.
82. Проте, у порушення вимог статті 9-1 Закону №889-VIII та Порядку № 1042 відповідач не надав протокол доведення наказу № 3942-к до відома позивача.
83. У той же час, 18 серпня 2021 року було складено протокол доведення до відома позивача шляхом надіслання на електронну адресу листа інформації та документів щодо надання пояснень з приводу обставин, викладених у поданні про порушення дисциплінарної справи, 27 серпня 2021 року - протокол щодо повідомлення про присутність на засіданні Дисциплінарної комісії 03 вересня 2021 року та надання особистих пояснень. З наказами від 12 серпня 2021 року № 3304-к «Про дисциплінарне провадження у відношенні ОСОБА_1 » та від 14 вересня 2021 року № 3842-к «З особового складу» про продовження тривалості здійснення дисциплінарного провадження позивача також було ознайомлено шляхом надіслання листа на електронну адресу, про що складено відповідний протокол із зазначенням відомостей, передбачених пунктом 4 Порядку № 1042.
84. Таким чином, твердження касатора про відсутність обов`язку складати протокол про доведення інформації або документів до відома державного службовця шляхом їх направлення на електронну пошту, є помилковим та спростовується діями самого відповідача.
85. Також є необґрунтованими посилання на те, що законодавець, відповідно до вимог частини третьої статті 9-1 Закону № 889-VIII, розділяє такі поняття як «електронна пошта» та «інші засоби телекомунікаційного зв`язку».
86. Відповідно до вказаної норми, державний службовець при вступі чи проходженні державної служби зобов`язаний повідомити службу управління персоналом про його засоби електронної пошти чи інші засоби телекомунікаційного зв`язку з ним з метою їх використання для доведення до відома державного службовця інформації або документів.
87. Засоби електронної пошти є одним із засобів телекомунікаційного зв`язку у розумінні вимог статті 9-1 Закону №889-VIII та Порядку № 1042, затвердженого відповідно до частини першої статті 9-1 Закону, з огляду на те, що доведення інформації або документів до відома державних службовців здійснюється шляхом вручення (надсилання) поштою (не електронною поштою), в тому числі з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку.
88. Верховний Суд у справі № 320/8522/20 звертав увагу на те, що законодавець, доповнивши Закон № 889-VIII статтею 9-1, мав на меті забезпечити право державного службовця бути обізнаним щодо інформації або документів, які можуть впливати, зокрема, на проходження ним публічної служби.
89. Таким чином, у спірних правовідносинах відповідач не виконав свій обов`язок щодо ознайомлення державного службовця з інформацією та документами, які стосувалися проходження державної служби, шляхом оформлення протоколу.
90. Отже, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень та погоджується з їх висновками.
91. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
92. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341 345 356 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2022 року в справі №160/24057/21 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
М.В. Білак
О.В. Калашнікова
Н.М. Мартинюк,
Судді Верховного Суду