06.12.2023

№ 160/2647/19

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 березня 2021 року

м. Київ

справа №160/2647/19

адміністративне провадження №К/9901/32212/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Рибачука А.І.,

суддів: Желєзного І.В., Стеценка С.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами в суді касаційної інстанції адміністративну справу № 160/2647/19

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито,

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.06.2019, ухвалене у складі головуючого судді Царікової О.В.

та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03.10.2019, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Семененка Я.В., суддів Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю.,

ВСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. 19.03.2019 ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив:

визнати протиправними дії ГУ ПФУ в частині відмови позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах;

зобов`язати ГУ ПФУ провести призначення та нарахування пенсії за віком на пільгових умовах позивачу з 12.10.2018.

В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 посилався на те, що у періоди з 30.09.1987 по 27.03.1991, з 27.03.1991 по 01.10.1993, з 01.10.1993 по 25.02.1994 він працював на посадах, які передбачені Списком №1, а отже у сукупності його пільговий стаж складає 06 років 06 місяців 22 дні. Вказане дає право на призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 зі зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом 1 частини першої статті 26 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV), проте відповідачем йому було відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах через недостатність у нього пільгового стажу через неврахування зазначених вище періодів з посиланням на відсутність проведення атестації робочого місця у ці періоди.

2. Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 06.06.2019, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 03.10.2019, відмовив у задоволенні позовних вимог.

3. 15.11.2019 ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.06.2019 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03.10.2019, ухвалити нове рішення - про задоволення позовних вимог.

4. Верховний Суд ухвалою від 10.01.2020 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

5. Розпорядженням в.о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 22.04.2020 №633/0/78-20 призначено повторний автоматизований розподіл цієї судової справи між суддями у зв`язку з ухваленням Вищою радою правосуддя рішення від 09.04.2020 №923/0/15-20 "Про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку".

6. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.04.2020 визначено склад колегії суддів для розгляду даної справи: Рибачук А.І.- головуючий суддя, судді: Стеценко С.Г., Желєзний І.В.

7. Ухвалою судді Верховного Суду від 23.04.2020 прийнято зазначену справу до провадження.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

8. Суди встановили, що згідно з записами трудової книжки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період з 30.09.1987 по 14.08.1996 працював на Криворізькому металургійному комбінаті «Криворіжсталь» (на теперішній час - Публічне акціонерне товариство (далі - ПАТ) «АрселорМіттал Кривий Ріг») на посадах: з 30.09.1987 по 26.03.1991 - жолобник розливальних машин 4 розряду; з 27.03.1991 по 30.09.1993 - нагрівальник металу 4 р. цеху блюмінг №3; з 01.10.1993 по 24.02.1994 - нагрівальник металу 4 розряду прокатного цеху №3; з 25.02.1994 по 14.08.1996 - помічник машиніста в залізничному цеху №3.

Відповідно до Довідки, уточнюючої пільговий характер роботи від 28.11.2017 №1553, виданої ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», позивач працював повний робочий день:

з 30.09.1987 по 26.03.1991 - жолобник розливальних машин 4 розряду доменного цеху №2 (вказана професія передбачена Списком №1, розділ III, підрозділ 1а);

з 27.03.1991 по 31.12.1991 - нагрівальником металу 4 розряду цеху блюмінг №3 (вказана професія передбачена Списком №1, розділ III, підрозділ 3а);

з 01.01.1992 по 21.08.1992 - нагрівальником металу 4 розряду цеху блюмінг №3 (вказана професія передбачена Списком №1, розділ III, підрозділ 3а);

з 04.01.1993 по 21.01.1993 - нагрівальником металу 4 розряду цеху блюмінг №1 (відрядження) (вказана професія передбачена Списком №1, розділ III, підрозділ 3а);

з 05.07.1993 по 19.07.1993 - збиральник гарячого металу в сортопрокатному цеху №2 (відрядження) (вказана професія передбачена Списком №1, розділ III, підрозділ 3а).

12.10.2018 ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ) зі зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацу 1 частини першої статті 26 Закону № 1058- IV. До заяви позивачем долучено на наступні документи: копію паспорту та ідентифікаційного коду, копію трудової книжки, виписку із наказу від 09.12.1994 №525 про проведення атестації робочих місць та копію довідки уточнюючої пільговий характер роботи від 28.11.2017 №1553.

За результатом розгляду наданих документів ГУ ПФУ повідомило позивача про відсутність у нього права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи.

Так, відповідачем до пільгового стажу за Списком №1 зараховано період роботи позивача з 30.09.1987 по 21.08.1992 (період до атестації), з 04.01.1993 по 21.01.1993 (за результатами атестації), з 05.07.1993 по 19.07.1993 (за результатами атестації), що у сукупності складає 4 роки 11 місяців 25 днів, але вказаний пільговий стаж становить менше половини стажу (менше ніж 5 років) на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, у зв`язку з чим підстави для призначення позивачу пільгової пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацем 1 частини першої статті 26 Закону № 1058-IV, відсутні.

Інші ж періоди роботи позивача не зараховані пенсійним органом через відсутність підтвердження умов праці атестацією робочих місць. В обгрунтування своєї позиції відповідач вказав, що після 21.08.1992 період роботи може бути зарахований до пільгового стажу лише за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці.

З цих підстав періоди роботи позивача: з 22.08.1992 по 03.01.1993, з 22.01.1993 по 04.07.1993, з 20.07.1993 по 30.09.1993, з 01.10.1993 по 25.02.1994 зараховані відповідачем до загального (страхового) стажу.

Вказані обставини щодо відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах стали підставою для звернення позивача з цим позовом.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

9. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що відсутність документального підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці, не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу. Відтак, відмова ГУ ПФУ у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 є правомірною, оскільки наявний у позивача пільговий стаж (4 роки 11 місяців 25 днів) є недостатнім для призначення позивачу пенсії на підставі пункту «а» статті 13 Закону № 1788-ХІІ із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом 1 частини статті 26 Закону № 1058-IV.

IV ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

10. Касаційна скарга позивача мотивована, зокрема тим, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Позивач зазначає, підставою для призначення пенсії на пільгових умовах є відповідний стаж роботи, інформація про який міститься у трудовій книжці, а не дотримання всіх формальних вимог при її заповненні. При цьому, ОСОБА_1 вказує на те, що у разі, коли чергова атестація робочих місць була проведена з порушенням строків, передбачених Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442 (далі - Порядок № 442), а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути врахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.

11. У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки відсутність документального підтвердження характеру виконуваних робіт позивачем у періоди з 22.08.1992 по 03.01.1993, з 22.01.1993 по 04.07.1993, з 20.07.1993 по 30.09.1993, з 01.10.1993 по 24.02.1994 не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

12. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи із меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів виходить із такого.

13. Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

14. Відповідно до статті 1 Конституції України Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава. Стаття 3 Конституції України, відповідно, гарантує, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

15. Офіційне тлумачення положення статті 1 Конституції України міститься у рішенні Конституційного Суду України № 3-рп/2012 від 25 січня 2012 року, згідно з яким «Основними завданнями соціальної держави є створення умов для реалізації соціальних, культурних та економічних прав людини, сприяння самостійності і відповідальності кожної особи за свої дії, надання соціальної допомоги тим громадянам, які з незалежних від них обставин не можуть забезпечити достатній рівень життя для себе і своєї сім`ї».

16. Відповідно до частин першої та другої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

17. Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

18. Згідно із пунктом «а» статті 13 Закону № 1788-ХІІ на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування": чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи; жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи.

19. Аналогічні положення закріплені і у частині другій статті 114 Закону № 1058-IV.

20. Абзацом 1 частини першої статті 26 Закону № 1058-IV визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років.

21. Отже, названими нормами матеріального права встановлені умови, за яких особа має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом частини першої статті 26 Закону № 1058-IV: перша - наявність визначеного загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах (для чоловіків - не менше 25 років); друга - наявність не менше половини стажу на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацу 1 пункту «а» статті 13 Закону № 1788-ХІІ (для чоловіків - 5 років).

22. Наявність у позивача загального стажу роботи понад 25 років, відповідачем не заперечується.

23. Статтею 62 Закону № 1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

24. Пунктом 3 Порядку застосування Списків N 1 і N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 N 383 (далі - Порядок № 383) встановлено, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

25. Відповідно до пункту 4.2 Порядку № 383 результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

26. Згідно з пунктом 4.3 Порядку № 383 у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.1997 (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи зі шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

27. Пунктом 10 Порядку № 383 установлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку з оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку з наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та в разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку № 637.

28. Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

29. Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком № 442 та Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі - Мінпраці) від 01.09.1992 № 41 (далі - Методичні рекомендації)

30. Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.

31. Згідно з пунктом 4 Порядку № 442 та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

32. Так, згідно з статтею 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено адміністративну відповідальність керівників суб`єктів господарювання. Порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян - суб`єктів підприємницької діяльності від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

33. У разі, якщо непроведення атестації мало своїм наслідком заподіяння шкоди здоров`ю працівнику, керівник підприємства може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за статтею 271 Кримінального кодексу України.

34. Атестація робочих місць відповідно до Порядку № 442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

35. За змістом пунктів 8 та 9 Порядку № 442 проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

36. Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.

37. При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку № 1, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.

38. Колегія суддів наголошує, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 29 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов`язаний роз`яснити працівникові його права і обов`язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору.

39. Частинами першою та другою статті 153 КЗпП України установлено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

40. Відповідно до частини першої статті 7 Закону України від 14.10.1992 № 2694-XII «Про охорону праці» працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством.

41. Аналіз зазначених норм свідчить про те, що роботодавець, який використовує найману оплачувану працю, зобов`язаний створювати безпечні та здорові умови праці, а за неможливості цього - поінформувати працівника під розписку про такі умови праці, а саме про наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я. Окрім того, роботодавець зобов`язаний поінформувати працівника про пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору, в тому числі право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років.

42. Аналіз наведених норм права свідчить про те, що атестація робочого місця є важливим запобіжником порушень у забезпеченні належних умов праці на підприємствах, в організаціях та установах. Проте, розуміючи положення пункту «а» статті 13 Закону № 1788-XII - «за результатами атестації робочих місць» як обмежувальний захід при призначенні пільгової пенсії, держава покладає відповідальність за непроведення атестації, та відповідно, надмірний тягар, на пенсіонера (позивача у цій справі).

43. Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Елементом верховенства права є принцип правової визначеності.

44. Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.

45. Отже, в разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

46. Таким чином, можна зробити висновок, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 1, відповідно до пункту «а» статті 13 Закону № 1788-XII.

47. При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.

48. Отже, на думку колегії суддів непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

49. Такий висновок відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 № 520/15025/16-а, у якій Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 10.09.2013 у справі № 21-183а13, від 25.11.2014 у справі № 21-519а14, від 10 й 17 березня 2015 року у справах № 21-51а15, та № 21-585а14, від 14.04.2015 у справі № 21-383а14, від 02.12.2015 у справі № 21-1329а15, від 10.02.2016 у справі № 21-5432а15 та від 12.04.2016 у справі № 21-6501а15, щодо відсутності підстав для призначення пенсії на пільгових умовах з огляду на відсутність результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.

50. З урахуванням наведеного, колегія суддів Верховного Суду не може погодитись із висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що відповідач обґрунтовано не зарахував спірні періоди роботи позивача на посадах нагрівальника металу 4 розряду цеху блюмінг №3 та нагрівальника металу 4 розряду прокатного цеху №3 з 22.08.1992 по 03.01.1993, з 22.01.1993 по 04.07.1993, з 20.07.1993 по 30.09.1993, з 01.10.1993 по 25.02.1994 до пільгового стажу, у зв`язку з відсутністю підтвердження умов праці атестацією робочих місць.

51. З огляду на викладене, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що позивачем підтверджено наявність у нього необхідного пільгового стажу для призначенні пенсії на пільгових умовах відповідно до пункту «а» статті 13 Закону № 1788-ХІІ України «Про пенсійне забезпечення», а, відтак, відмова відповідача у призначенні ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах є такою, що не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

52. Відтак, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

53. Відповідно до частини першої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

54. Частиною третьою вказаної статті передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

55. За таких обставин, коли суди повно і правильно встановили обставини справи, проте неправильно тлумачили закон, який підлягав застосуванню, судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

56. Керуючись статтями 345 349 351 355 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.06.2019 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03.10.2019 у справі №160/2647/19. Ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в частині відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести призначення та нарахування пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 з 12.10.2018.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

А.І. Рибачук

І.В. Желєзний

С.Г. Стеценко ,

Судді Верховного Суду