ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 160/30723/23
адміністративне провадження № К/990/6689/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Блажівської Н.Є.,
суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Івано-Франківській області
на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2023 року (суддя Златін С.В.)
та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 1 лютого 2024 року (судді: Лукманова О.М., Божко Л.А., Дурасова Ю.В.)
у справі за позовною заявою Головного управління ДПС в Івано-Франківській області
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вертекслайн»
про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків,
УСТАНОВИВ:
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1.1. Короткий зміст позовних вимог
Головне управління ДПС в Івано-Франківській області (далі також - Позивач) звернулось до суду з заявою про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Вертекслайн».
У порядку звернення за правилами статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) просило підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту майна.
1.2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Дніпропетровський окружний адміністративний суд своєю ухвалою від 23 листопада 2023 року заяву залишив без розгляду.
Постановляючи цю ухвалу, суд вказав, що граничним строком подання заяви про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків, відповідно до частини другої статті 283 КАС України, є 15 листопада 2023 року. Відтак, заява ГУ в Івано-Франківській області подана до суду із пропуском строку, встановленого КАС України, а саме 23 листопада 2023 року.
Третій апеляційний адміністративний суд своєю постановою від 1 лютого 2024 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області залишив без задоволення, а ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2023 року - без змін.
Ухвалюючи постанову, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо порушення Позивачем строку звернення до суду з відповідною заявою.
Розглянувши питання Позивача про закриття провадження у справі, яке обґрунтоване наявністю судового рішення у справі № 160/29955/23, що набрало законної сили з тих самих підстав і з того самого предмету, апеляційний суд вказав про відсутність підстав для його задоволення.
В аргументації свого висновку апеляційний суд наголосив, що:
- для закриття провадження у справі через наявність постанови чи ухвали, які набрали законної сили, між тими ж сторонами, за тим самим предметом і на тих же підставах, необхідно, щоб провадження у справі було відкритим;
- суд, отримавши позовну заяву або інші процесуальні документи, спочатку перевіряє їх на предмет юрисдикції суду, своєчасності подання та наявності повноважень у особи, яка подала документи;
- у межах цієї справи суд правильно першочергово встановив подання Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області заяви про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна з порушенням відведеного строку. Наслідком порушення строку подання заяви є залишення її без розгляду.
2. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
2.1. Доводи Позивача (особи, яка подала касаційну скаргу)
До Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Івано-Франківській області на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 1 лютого 2024 року, у якій скаржник просить скасувати оскаржувані рішення та закрити провадження у справі.
Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, Позивач зазначає про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права. Вважає, що з огляду на судове рішення у справі № 160/29955/23 за результатами розгляду аналогічної заяви про підтвердження обґрунтованості арешту майна платника податків судом прийнято діаметрально протилежні рішення.
Також скаржник вважає, що існують передбачені статтею 238 КАС України підстави для закриття провадження у справі.
3. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
3.1. Оцінка доводів учасників справи й висновків судів першої та апеляційної інстанцій
Верховний Суд, обговоривши доводи касаційної скарги, переглядаючи судове рішення апеляційного суду в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, виходить з такого.
Правовою та процесуально обумовленою підставою для звернення до суду Позивач у відповідній заяві вказав положення пункту статті 94 Податкового кодексу України (далі також - ПК України) та статті 283 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист визначеним законом шляхом.
За змістом частини третьої статті 2 КАС України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства, зокрема, є верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; забезпечення права на апеляційний перегляд справи та на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; неприпустимість зловживання процесуальними правами.
Право звернення до суду суб`єктом владних повноважень - податковим органом врегулювано статтею 94 Податкового кодексу України.
Пунктом 94.1 статті 94 ПК України передбачено, що адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.
Згідно з підпунктом 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПК України арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується, що платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.
Відповідно до пункту 94.6 статті 94 ПК України керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків.
За змістом пункту 96.10 статті 94 ПК України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.
Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, коли власника майна, на яке накладено арешт, не встановлено (не виявлено). У цих випадках таке майно перебуває під режимом адміністративного арешту протягом строку, визначеного законом для визнання його безхазяйним, або у разі якщо майно є таким, що швидко псується, - протягом граничного строку, визначеного законодавством. Порядок операцій з майном, власника якого не встановлено, визначається законодавством з питань поводження з безхазяйним майном.
Строк, визначений цим пунктом, не включає добові години, що припадають на вихідні та святкові дні.
Особливості провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків регламентовані статтею 283 КАС України.
Пунктом 2 частини першої статті 283 КАС України визначено, що провадження у справах за зверненням податкових та митних органів при здійсненні ними визначених законом повноважень здійснюється на підставі заяви таких органів щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.
Відповідно до частини другої статті 283 КАС України заява подається до суду першої інстанції протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом, у письмовій формі.
Згідно із частинами першої, другої та п`ятої статті 270 КАС України на обчислення строків, встановлених статтями 273-277, 280 - 283-1 цього Кодексу, не поширюються правила частин другої - десятої статті 120 цього Кодексу. Строки, встановлені у справах, визначених цією статтею, обчислюються календарними днями і годинами. Днем подання позовної заяви, апеляційної скарги є день їх надходження до відповідного суду. Строки подання позовних заяв і апеляційних скарг, встановлені у справах, визначених цією статтею, не може бути поновлено. Позовні заяви, апеляційні скарги, подані після закінчення цих строків, суд залишає без розгляду.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що обставиною, з якою стаття 283 КАС України пов`язує початок відліку 24-годинного строку для подання до суду заяви про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту, є дата прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.
Ця правова позиція викладена в постанові Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, від 26 червня 2020 року у справі №280/2993/19, від якої суд касаційної інстанції у встановленому процесуальним законом порядку не відступав.
Рішення № 241/09/19/07/06/26 про застосування адміністративного арешту майна платника податків ТОВ «Вертекслайн» ГУ ДПС в Івано-Франківській області винесло 14 листопада 2023 року.
Заява ГУ ДПС в Івано-Франківській області надійшла до суду 23 листопада 2023 року, тобто в розумінні статті 270 КАС України вважається такою, що подана в цей день.
Враховуючи це, відсутні підстави вважати помилковими висновки судів попередніх інстанцій про те, що заява про підтвердження адміністративного арешту майна платника податків надійшла з порушенням відведених 24 годин.
У цьому контексті, Суд наголошує на тому, що законодавством встановлені процесуальні строки служать для дисциплінування учасників адміністративного судочинства та забезпечення своєчасного виконання вимог, передбачених КАС України. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Таким чином, зважаючи на пропуск заявником присічного строку звернення із заявою та неможливість поновлення такого строку, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про існування підстав для залишення без розгляду заяви про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків.
Враховуючи аргументи, наведені у касаційній скарзі, немає підстав вважати, що висновки суду першої інстанції, з якими згоден суд апеляційної інстанції, про залишення заяви Позивача без розгляду, не відповідають процесуальному праву.
Що стосується наявності підстав для закриття провадження у цій справі, на чому наполягає представник Позивача у касаційній скарзі, Суд зазначає таке.
З обсягу встановлених у цій справі обставин відомо, що контролюючий орган попередньо вже реалізовував своє право на подання заяви про підтвердження адміністративного арешту майна ТОВ «Вертекслайн» на підставі рішення від 14 листопада 2023 року № 241/09/19/07/06/26 ГУ ДПС. Відповідна заява надійшла через систему «Електронний суд» до суду першої інстанції 14 листопада 2023 року. За результатами розгляду цієї заяви Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалив рішення від 16 листопада 2023 року у справі №160/29955/23, яким підтвердив обґрунтованість адміністративного арешту майна ТОВ «Вертекслайн».
23 листопада 2023 року на адресу суду першої інстанції надійшла заява у цій справі №160/30723/23 про підтвердження адміністративного арешту майна ТОВ «Вертекслайн», яка скеровувалась до суду за допомогою засобів поштового зв`язку.
З урахуванням пропущення строків подання заяви суд першої інстанції, не відкриваючи провадження у справі, залишив цю заяву без розгляду, з чим погодився й суд апеляційної інстанції.
Позивач же вважає, що провадження у цій справі підлягає закриттю на підставі положень статті 238 КАС України, з огляду на те, що існує рішення суду у справі №160/29955/23, яке набуло законної сили, між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
В контексті цих наведених у касаційній скарзі тверджень суд звертає увагу на таке.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Зазначена підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом спорів, які вже розглянуті і остаточно вирішені по суті. Перешкодою для звернення до суду є наявність у тотожному спорі рішення або постанови суду, що набрали законної сили, або ухвали про закриття провадження у справі.
Повертаючись до обставин справи, в якій подано касаційну скаргу Позивачем, апеляційний суд виходив із того, що відсутні передумови для закриття провадження у справі з підстави того, що є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Суд апеляційної інстанції наголосив, що, суддя, отримавши позовну заяву, заяву з процесуальних питань перш за все перевіряє їх на предмет підсудності суду, подання у визначений строк та уповноваженою стороною чи особою. У цій справі провадження відкритим не було, адже суд першої інстанції встановив наявність процесуальних порушень, які не надають можливості розглядати відповідну заяву та відкрити провадження. А для застосування наслідків, передбачених пунктом 4 частини першої статті 238 КАС України, провадження у справі має бути відкритим.
Суд касаційної інстанції, враховуючи доводи касаційної скарги, не знаходить підстав аби не погодитися з цими висновками суду апеляційної інстанції.
Доводи касаційної скарги щодо наявності двох судових рішень з різним результатом за результатами розгляду заяви про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків не враховують того, що у цій справі судове рішення обґрунтоване процесуальними порушеннями при поданні такої заяви та не є перешкодою виконання рішення від 16 листопада 2023 року у справі №160/29955/23, яким вирішено заяву по суті заявлених вимог.
Твердження Позивача в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованості висновків судів першої та апеляційної інстанцій і не містять належних аргументів щодо помилковості вибору судом першої інстанції процесуальних наслідків під час розгляду заяви податкового органу.
Враховуючи наведене вище в сукупності в контексті змісту встановлених фактичних обставин у цій справі, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованих висновків та ухвалили рішення, що відповідають вимогам процесуального законодавства.
3.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Частинами першою статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб.
Згідно зі статтею 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
З урахуванням наведеного, Суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а рішень судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 КАС України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Івано-Франківській області залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 1 лютого 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: Н.Є. Блажівська
Судді: О.В. Білоус
І.Л. Желтобрюх