№ 160/31313/23

ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 160/31313/23

адміністративне провадження № К/990/33970/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І.В.,

суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДРАЙЗЕР» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року у складі судді Дєєва М.В. та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2024 року у складі колегії суддів: Баранник Н.П., Малиш Н.І., Щербака А.А., у справі №160/31313/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДРАЙЗЕР» до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

У листопаді 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ДРАЙЗЕР» (далі - ТОВ «ДРАЙЗЕР», позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом до Дніпровської митниці (далі - відповідач), у якому просило визнати протиправним і скасувати рішення Дніпровської митниці щодо класифікації товарів від 26.07.2023 №23UА11000000055-КТ

На обґрунтування позовних вимог зазначав про протиправність визначення коду імпортованого ним товару: «порошку соєвого концентрату «SSP-N» за кодом УКТЗЕД- 2103100000 (соєвий соус), з тих підстав, що під час митного оформлення ним було надано усі документи, що підтверджують правомірність віднесення даного товару до коду УКТЗЕД- 2103909000 (інші), оскільки термін соус неможливо застосувати до товару, який має форму порошку та непридатний для використання в якості соусу без проведення з ним попередніх технологічних процесів для перетворення в соус. Позивач указував, що відповідачу від експортера надано всі необхідні документи для підтвердження заявленого позивачем коду товару, при цьому, в графі 5 оскаржуваного рішення відсутнє обґрунтування класифікації товару за іншим кодом. Крім того, взяття проб та зразків товару здійснювалося без вмотивованого письмового рішення керівника цього митного органу або його заступника, чим порушено ч. 2 ст. 356 Митного кодексу України. В графі 2 оскаржуваного рішення вказано - запит до спеціалізованого відділу відповідача щодо класифікації товару, який позивачу не надавався. Також, зазначено, що відповідачем не дотримано принцип належного урядування, оскільки за іншою митною декларацією був випущений у вільний обіг в митному режимі імпорту ідентичний товар від того самого виробника за тим самим прямим контрактом з кодом УКТЗЕД - 2103909000.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2024 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання протиправним та скасування рішення Дніпровської митниці щодо класифікації товарів від 26.07.2023 №23UА11000000055-КТ.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:

14 липня 2023 року Товариством з обмежено відповідальністю «ДРАЙЗЕР» подано митну декларацію №23UA110170002374U5 з метою оформлення ввезеного товару: Продукти для приготування соусів: Соєвий концентрат SSP-N, який являє собою порошкоподібну суміш коричневого кольору. У графі 33 декларації товар зазначено за кодом УКТЗЕД - 2103909000.

Посадовою особою митниці в присутності декларанта з метою визначення хімічних та фізичних якостей товару відібрано проби і зразки спірного товару, які були направлені на експертизу.

За результатами проведених досліджень складено висновок від 26.07.2023 №142000-3700-0300, відповідно до якого проба являє собою дрібнодисперсний порошок коричневого кольору із запахом соєвого соусу та солоним смаком, у складі якого виявлені глутамінова кислота, сорбіт, еритритол, манітол, оліго-полісахариди, глюкоза, цукроза, мальтоза, хлориди, що узгоджується із складом соєвого соусу. Також експертом зазначено, що соуси бувають зазвичай (не виключно) в рідкому вигляді, а готові продукти для приготування соусів мають вигляд порошку, до якого потрібно лише молоко, воду і т.д., щоб одержати соус. При розведенні порошку у воді 1г/100г та 3,2г/100г згідно з рецептурою від 14.07.2023, що була надана при митному оформленні ТОВ «ДРАЙЗЕР», утворюються розчини коричневого кольору різної інтенсивності з характерним ароматом соєвого соусу.

За результатами розгляду поданих позивачем разом з декларацією документів та експертного висновку Дніпровською митницею Держмитслужби 26.07.2023 прийнято рішення №23UА11000000055-КТ, яким для товару Порошок соєвого соусу (концентрат) SSP-N визначено код за УКТЗЕД - 2103100000.

Позивач, уважаючи таке рішення контролюючого органу протиправним, звернувся до суду із позовом про його скасування.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

Не погодившись із судовими рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю «ДРАЙЗЕР» звернулося з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове про задоволення позову повністю.

На обґрунтування касаційної скарги позивач зазначає, що підставою касаційного оскарження судового рішення є пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме суди попередніх інстанцій неправильно застосовали положення ч. 2 ст. 356 Митного кодексу України, без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 28 травня 2020 року у справі № 818/1205/16.

Посилаючись на зазначену правову позицію, позивач доводив, що відібрання митним органом проб за відсутності письмового рішення керівника митного органу або його заступника суперечить вимогам Митного кодексу України. Тому позивач уважає, що усі подальші дії відповідача, у тому числі прийняття оскаржуваного рішення, є протиправними.

Крім того окремою підставою касаційного оскарження зазначає пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства, а саме покликається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм ч. ч. 2, 7 ст. 69 Митного кодексу України у системному зв`язку із нормами наказу Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №650 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 23.12.22 №455).

Також позивач зазначає, що оскаржуване рішення відповідача не містить передбаченого законодавством відповідного обґрунтування класифікації товару.

Поряд із цим, позивач наголошує на безпідставному неврахуванні відповідачем при прийнятті рішення про визначенні коду товару наданих позивачем доказів, що підтверджують заявлений останнім код товару, зокрема:

- сертифікат про походження від 22.05.23 № 23С3202Б3872/00010;

- митна декларація країни відправлення від 22.05.23 № 223120230001673744;

- митна декларація позивача від 01.02.23 № 23ПА110170000322137 за якою відповідачем випущений у вільний обіг в митному режимі імпорту ідентичний товар (26 000 кг порошку соєвого концентрату « 88Р-И»), що надійшов від того самого китайського виробника «СFІ СО., LТD» за тим самим прямим контрактом від 07.11.22 № 0711/22 та був заявлений за кодом 2103 90 90 00 без зауважень

- лист позивача від 14.07.23 щодо технологічного процесу виготовлення соєвого соусу.

У відзиві відповідач уважає викладені у касаційній скарзі доводи необґрунтованими та просить рішення суду першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

Верховний Суд, переглянувши оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.

Відповідно до пунктів 23 та 24 частини першої статті 4 Митного кодексу України, митне оформлення - це виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Частиною першою статті 246 Митного кодексу України встановлено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з частиною першою статті 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України. Митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України. Митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи (ч.1-3 статті 318 Митного кодексу України).

Відповідно до статті 67 Митного кодексу України, УКТ ЗЕД складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів та затверджується законом про Митний тариф України. В УКТ ЗЕД товари систематизовано за розділами, групами, товарними позиціями, товарними підпозиціями, найменування і цифрові коди яких уніфіковано з Гармонізованою системою опису та кодування товарів. Для докладнішої товарної класифікації використовується сьомий, восьмий, дев`ятий та десятий знаки цифрового коду. Структура десятизнакового цифрового кодового позначення товарів в УКТ ЗЕД включає код групи (перші два знаки), товарної позиції (перші чотири знаки), товарної підпозиції (перші шість знаків), товарної категорії (перші вісім знаків), товарної підкатегорії (десять знаків).

Статтею 69 Митного кодексу України передбачено, що товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД. Митні органи здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД. На вимогу посадової особи митного органу декларант або уповноважена ним особа зобов`язані надати усі наявні відомості, необхідні для підтвердження заявлених ними кодів товарів, поданих до митного оформлення, а також зразки таких товарів та/або техніко-технологічну документацію на них.

У разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів митний орган має право самостійно класифікувати такі товари.

Під складним випадком класифікації товару розуміється випадок, коли у процесі контролю правильності заявленого декларантом або уповноваженою ним особою коду товару виникають суперечності щодо тлумачення положень УКТ ЗЕД, вирішення яких потребує додаткової інформації, спеціальних знань, проведення досліджень тощо.

Рішення митного органу щодо класифікації товарів для митних цілей є обов`язковими. Такі рішення оприлюднюються у встановленому законодавством порядку. У разі незгоди з рішенням митного органу щодо класифікації товару, декларант або уповноважена ним особа має право оскаржити це рішення до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Висновки інших органів, установ та організацій щодо визначення кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД при митному оформленні мають інформаційний або довідковий характер. Порядок роботи відділу митних платежів (далі - ВМП), підрозділу митного оформлення (далі - ПМО) та митного поста під час здійснення контролю правильності класифікації товарів, прийняття попередніх рішень про класифікацію товарів та рішень про визначення коду товару, здійснення митних процедур, пов`язаних з контролем правильності класифікації товарів при митному контролі та оформленні товарів, що переміщуються через митний кордон України (далі - товари), порядок взаємодії з іншими структурними підрозділами митного органу при вирішенні питань класифікації товарів, а також здійснення оформлення та реєстрації рішень, надання звітності та інші питання роботи ВМП, ПМО, митного поста у напрямі класифікації товарів згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - УКТ ЗЕД) визначено Порядком роботи відділу митних платежів, підрозділу митного оформлення митного органу та митного поста при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 650, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.07.2012 за № 1085/21397 (далі - Порядок № 650).

Так, пунктом 4 розділу І Порядку № 650 передбачено, що згідно з цим Порядком ВМП серед іншого здійснює: контроль правильності класифікації задекларованих або оформлених товарів; проводить контрольні заходи щодо класифікаційної роботи в ПМО, на митних постах, включаючи вибіркові перевірки оформлених митних декларацій; приймає Рішення у складних випадках, визначених статтею 69 Кодексу, за запитами ПМО.

Відповідно до пункту 1 розділу III Порядку № 650 декларант або уповноважена ним особа класифікує товари згідно з УКТ ЗЕД при їх декларуванні відповідно до статті 69 Кодексу.

Пунктом 2 розділу ІІІ Порядку № 650 визначено, що посадові особи ПМО чи митного поста, ВМП здійснюють контроль правильності класифікації товарів під час проведення митних формальностей при митному оформленні товарів. Обсяг контролю, достатнього для забезпечення додержання правил класифікації товарів при митному оформленні, визначається на основі результатів застосування системи управління ризиками.

Згідно з положеннями пункту 3 розділу ІІІ Порядку № 650 рішення приймається за результатами класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД у разі необхідності зміни задекларованого коду товару згідно з УКТ ЗЕД, у тому числі за результатами спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками у складних випадках митних формальностей.

У разі, коли посадові особи ВМП направлені для виконання службових обов`язків до ПМО чи митного поста, рішення щодо складного випадку класифікації товару приймається такими посадовими особами без підготовки запиту до ВМП.

У разі самостійного виявлення ВМП порушення правил класифікації товарів під час проведення контролю правильності класифікації товарів, задекларованих у митних деклараціях, поданих до митного оформлення, ВМП вноситься відмітка за допомогою автоматизованої системи митного оформлення (далі - АСМО) про прийняття до виконання відповідної митної формальності щодо проведення контролю правильності класифікації товарів та в разі потреби прийняття Рішення.

Відповідно до пункту 4 розділу ІІІ Порядку № 650 контроль правильності класифікації товарів здійснюється шляхом перевірки відповідності: опису товару в митній декларації процедурі декларування згідно з вимогами статті 257 Кодексу; відомостей про товар та коду товару згідно з УКТ ЗЕД, заявлених у митній декларації, відомостям про товар (найменування, опис, визначальні характеристики для класифікації товарів тощо), зазначеним у наданих для митного контролю документах, шляхом перевірки дотримання вимог Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД, з врахуванням Пояснень до УКТЗЕД, рекомендацій, розроблених центральним органом виконавчої влади у сфері митної справи відповідно до вимог статті 68 Кодексу; заявленого коду товару відомостям, наведеним у базі даних Класифікаційні рішення програми Інспектор 2006 ЄАІС.

При цьому, така відповідність поділяється на три категорії: а) ідентичні товари; б) подібні (аналогічні) товари; в) товари, які не підпадають під вимоги підпунктів а та б абзацу четвертого цього пункту, але мають схожі: характеристики, які є визначальними для класифікації товару; призначення або принцип дії яких є основним для класифікації товару; перевірки відповідності заявленого опису товару та коду товару згідно з УКТ ЗЕД відомостям, наведеним у попередньому рішенні про класифікацію товару згідно з УКТ ЗЕД(далі ПРК), у разі якщо до митного контролю та митного оформлення разом з пакетом документів надається ПРК.

Згідно із статтею 1 Закону України Про Митний тариф України від 19.09.2013, №584-VII цим Законом встановлюється Митний тариф України. Митний тариф України є невід`ємною частиною цього Закону та містить перелік ставок загальнодержавного податку - ввізного мита на товари, що ввозяться на митну територію України і систематизовані згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД), складеною на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів.

Відповідно до п.1-2 Основних правил інтерпретації УКТЗЕД (далі - Основні правила), які є Додатком до вказаного Закону, класифікація товарів в УКТЗЕД здійснюється за такими правилами: назви розділів, груп і підгруп наводяться лише для зручності користування УКТЗЕД; для юридичних цілей класифікація товарів в УКТЗЕД здійснюється виходячи з назв товарних позицій і відповідних приміток до розділів чи груп і, якщо цими назвами не передбачено іншого, відповідно до таких правил:

(a) будь-яке посилання в назві товарної позиції на будь-який виріб стосується також некомплектного чи незавершеного виробу за умови, що він має основну властивість комплектного чи завершеного виробу. Це правило стосується також комплектного чи завершеного виробу (або такого, що класифікується як комплектний чи завершений згідно з цим правилом), незібраного чи розібраного;

(b) будь-яке посилання в назві товарної позиції на будь-який матеріал чи речовину стосується також сумішей або сполук цього матеріалу чи речовини з іншими матеріалами чи речовинами. Будь-яке посилання на товар з певного матеріалу чи речовини розглядається як посилання на товар, що повністю або частково складається з цього матеріалу чи речовини. Класифікація товару, що складається більше ніж з одного матеріалу чи речовини, здійснюється відповідно до вимог правила 3.

Пунктом 6 Основних правил визначено, що для юридичних цілей класифікація товарів у товарних підпозиціях, товарних категоріях і товарних підкатегоріях здійснюється відповідно до назви останніх, а також приміток, які їх стосуються, з урахуванням певних застережень (mutatis mutandis), положень вищезазначених правил за умови, що порівнювати можна лише назви одного рівня деталізації. Для цілей цього правила також можуть застосовуватися відповідні примітки до розділів і груп, якщо в контексті не зазначено інше.

Отже, класифікація товарів згідно УКТЗЕД здійснюється за назвами товарних позицій.

При цьому, згідно із пунктом 3 Основних правил, у разі, коли згідно з правилом 2 (b) або з будь-яких інших причин товар на перший погляд (prima facie) можна віднести до двох чи більше товарних позицій, його класифікація здійснюється таким чином:

(a) перевага надається тій товарній позиції, в якій товар описується конкретніше порівняно з товарними позиціями, де дається більш загальний його опис. Проте, в разі коли кожна з двох або більше товарних позицій стосується лише частини матеріалів чи речовин, що входять до складу суміші чи багатокомпонентного товару, або лише частини товарів, що надходять у продаж у наборі для роздрібної торгівлі, такі товарні позиції вважаються рівнозначними щодо цього товару, навіть якщо в одній з них подається повніший або точніший опис цього товару;

(b) суміші, багатокомпонентні товари, які складаються з різних матеріалів або вироблені з різних компонентів, товари, що надходять у продаж у наборах для роздрібної торгівлі, класифікація яких не може здійснюватися згідно з правилом 3 (a), повинні класифікуватися за тим матеріалом чи компонентом, який визначає основні властивості цих товарів, за умови, що цей критерій можна застосувати;

(c) товар, класифікацію якого не можна здійснити відповідно до правила 3 (a) або 3 (b), повинен класифікуватися в товарній позиції з найбільшим порядковим номером серед номерів товарних позицій, що розглядаються.

Товар, який не може бути класифікований згідно з вищезазначеними правилами, класифікується в товарній позиції, яка відповідає товарам, що найбільше подібні до тих, що розглядаються (п.4 Основних правил).

Відповідно до товарної позиції 2103 Продукти для приготування соусів і готові соуси; змішані смакові добавки та змішані приправи; порошок гірчиці та готова гірчиця розділу групи 21 Основних правил, зазначені наступні назви товарних підпозицій, товарних категорій і товарних підкатегорій:

- 2103 10 00 00 - соус соєвий;

- 2103 20 00 00 - кетчуп та інші томатні соуси;

- 2103 30 - порошок гірчиці та готова гірчиця:

* 2103 30 10 00 - порошок гірчиці;

* 2103 30 90 00 - готова гірчиця;

- 2103 90 - інші:

* 2103 90 10 00 - мангове чатні, рідке;

* 2103 90 30 00 - настоянки гіркі ароматичні з вмістом 44,2-49,2 об. % спирту та 1,5-6 мас.% тирличу (генціану), прянощів і різних інгредієнтів з вмістом 4-10 % цукру, у посудинах місткістю не більш як 0,5 л;

* 2103 90 90 00 інші.

Судами попередніх інстанцій установлено, що спірним рішенням відповідача було змінено код товару, задекларованого позивачем в митній декларації з описом товару Продукти для приготовлення соусів: Соєвий концентрат SSP-N, який являє собою порошкоподібну суміш коричневого кольору із указаного позивачем 2103 90 90 00 (інші) на 2103 10 00 00 (соус соєвий).

При цьому, з метою встановлення характеристик, визначальних для класифікації заявленого до митного оформлення товару згідно з УКТЗЕД посадовою особою митниці, відповідно до ст. ст. 69 356 357 МКУ та п. 9 розділу IІІ «Порядку роботи відділу митних платежів, підрозділу митного оформлення митного органу та митного поста при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року № 650, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 02.07.2012 за № 1085/21397, направлено запит до Дніпропетровського управління експертиз та досліджень Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби (далі - СЛЕД) для проведення дослідження заявленого до митного оформлення товару.

За результатами проведених досліджень СЛЕД складено висновок від 26.07.2023 № 142000-3700-0300 (далі- Висновок). Відповідно до висновку, експертами було визначено, що проба являє собою дрібнодисперсний порошок коричневого кольору із запахом соєвого соусу та солоним смаком, у складі якого виявлені глутамінова кислота, сорбіт, еритритол, манітол, оліго-полісахариди, глюкоза, цукроза, мальтоза, хлориди, що узгоджується із складом соєвого соусу.

У висновку експертом зазначено, що соуси бувають зазвичай (не виключно) в рідкому вигляді, а готові продукти для приготування соусів мають вигляд порошку, до якого потрібно лише молоко, воду і т.д., щоб одержати соус.

При розведенні порошку у воді 1г/100г та 3,2г/100г згідно з рецептурою від 14.07.2023, що була надана при митному оформленні ТОВ «ДРАЙЗЕР», утворюються розчини коричневого кольору різної інтенсивності з характерним ароматом соєвого соусу.

За інформацією рішення про визначення коду товару, яке оскаржується позивачем, посадовою особою митниці рішення приймалось з урахуванням Правил 1 та 6 Основних правил інтерпретації класифікації товарів, а також висновку Дніпропетровського управління експертиз та досліджень Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби від 26.07.2023 № 142000-3700-0300.

З урахуванням установлених обставин, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідачем правомірно було визначено код товару - 2103 10 00 00.

Утім, Верховний Суд зазначає, що в основу оскаржуваного рішення відповідача було покладено результати проведених досліджень, які викладені у зазначеному вище висновку Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби від 26.07.2023 № 142000-3700-0300.

При цьому, відповідно до частини 2 статті 356 Митного кодексу України взяття проб (зразків) товарів проводиться уповноваженими посадовими особами митного органу на підставі вмотивованого письмового рішення керівника цього митного органу або його заступника.

Проте, позивач у касаційній скарзі наголошує на тому, що відповідачем було порушено передбачену законом процедуру взяття проб (зразків) товарів, оскільки відповідного рішення в контексті частини 2 статті 356 Митного кодексу України, відповідачем не приймалося, наслідком чого є протиправність цих дій.

Суди ж попередніх інстанції обмежились лише зазначенням того, що керівництвом Дніпровської митниці складено запит на проведення досліджень від 17.07.2023 № 7.5-15-03-08/92, та не перевірили ким саме був зроблений такий запит та чи свідчать такі відповідача про дотримання передбаченої частиною 2 статті 356 Митного кодексу України процедури.

Водночас, колегія суддів уважає за необхідне звернути увагу на постанову від 28.05.20 у справі №818/1205/16, у якій Верховний Суд зазначав, що відповідачем не дотримано законодавчих вимог, які регламентують підстави і порядок взяття проб (зразків) товарів, що перебувають під митним контролем, а також гарантії, які надаються декларантам під час цього процесу. За таких умов в силу приписів статей 72 74 Кодексу адміністративного судочинства України акти про зняття проб (зразків) товарів мають визначатися недопустимим доказом, в зв`язку із чим результати експертизи, викладені у висновку №142008800-0749 від 01.09.2016 не є достатньою підставою винесення спірного рішення.

Крім того, позивач доводить, що оскаржуване рішення відповідача про визначення коду товару, не містить передбаченого Порядком роботи відділу митних платежів, підрозділу митного оформлення митного органу та митного поста при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженим наказом Міністерства фінансів України 30.05.2012 № 650 (зі змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства фінансів № 455 від 23.12.2022), відповідного обґрунтування класифікації товару, а містить лише перелік використаних документів.

До того ж, на думку позивача, суди безпідставно не дослідили надані позивачем докази, що підтверджують заявлений останнім код товару, зокрема:

- сертифікат про походження від 22.05.23 № 23С3202Б3872/00010;

- митна декларація країни відправлення від 22.05.23 № 223120230001673744;

- митна декларація позивача від 01.02.23 № 23ПА110170000322137 за якою відповідачем випущений у вільний обіг в митному режимі імпорту ідентичний товар (26 000 кг порошку соєвого концентрату « 88Р-И»), що надійшов від того самого китайського виробника «СFІ СО.,LТD» за тим самим прямим контрактом від 07.11.22 № 0711/22 та був заявлений за кодом 2103 90 90 00 без зауважень.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій не в повній мірі встановили фактичні обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору по суті.

Наведене свідчить про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з порушенням норм процесуального права.

Відповідно до частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Оскільки суди першої та апеляційної інстанції порушили принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи, що призвело до ухвалення рішень, які не відповідають вимогам щодо законності і обґрунтованості, то такі рішення підлягають скасуванню, а справу, відповідно до правил статті 353 КАС України належить направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, встановити зазначені у ній обставини, що входять до предмета доказування у цій справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДРАЙЗЕР» задовольнити частково.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2024 року у справі №160/31313/23 скасувати.

Справу № 160/31313/23 направити на новий розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.В. Дашутін

Судді О.О. Шишов

М.М. Яковенко