ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 травня 2025 року
м. Київ
справа № 160/31404/24
адміністративне провадження № К/990/19533/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стеценка С.Г.,
суддів: Коваленко Н.В., Рибачука А.І.,
розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу №160/31404/24
за позовом ОСОБА_1
до Приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Черевко (Римської) Анастасії Вікторівни,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Акціонерне товариство «Банк Кредит Дніпро»
про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року (у складі судді Прудника С.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2025 року (колегія у складі: головуючого судді Олефіренко Н.А., суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В.),
В С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У листопаді 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до адміністративного суду з позовом до Приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Черевко (Римської) Анастасії Вікторівни (далі - відповідач, Приватний нотаріус), у якому, з урахуванням уточненої позовної заяви, просила:
- визнати протиправною бездіяльність Приватного нотаріуса, яка виразилась в ігноруванні заяви ОСОБА_1 від 05 липня 2024 року, поданої в її інтересах адвокатом Чебикіним Сергієм Віталійовичем, про повернення реєстрації права власності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на: паркувальне місце поз. НОМЕР_5 містобудівного ансамблю « ІНФОРМАЦІЯ_1 » - комплекс «Західна башта» за адресою: АДРЕСА_1 ; паркувальне місце поз. НОМЕР_4 у приміщенні НОМЕР_3 першої черги житлового комплексу «Амфітеатр» містобудівного ансамблю « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за адресою: АДРЕСА_2 ; паркувальне місце поз. НОМЕР_2 у приміщенні НОМЕР_3 першої черги житлового комплексу «Амфітеатр» містобудівного ансамблю « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за адресою: АДРЕСА_2, яке існувало до припинення права власності на них Публічного акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» (ЄДРПОУ 14352406);
- зобов`язати Приватного нотаріуса повернути реєстрацію права власності ОСОБА_1 шляхом його реєстрації на: паркувальне місце поз. НОМЕР_5 містобудівного ансамблю «Крутогорний» - комплекс «Західна башта» за адресою: АДРЕСА_1 ; паркувальне місце поз. НОМЕР_4 у приміщенні НОМЕР_3 першої черги житлового комплексу «Амфітеатр» містобудівного ансамблю «Крутогірний» за адресою: АДРЕСА_2; паркувальне місце поз. НОМЕР_2 у приміщенні НОМЕР_3 першої черги житлового комплексу «Амфітеатр» містобудівного ансамблю «Крутогірний» за адресою: АДРЕСА_2.
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказувала, що за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно Приватним нотаріусом 25 квітня 2023 року до цього реєстру були внесені відомості про припинення права власності Публічного акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» (далі - ПАТ «Банк Кредит Дніпро») на означене вище нерухоме майно. У зв`язку із цим, позивач 05 липня 2024 року засобами поштового зв`язку звернулася до Приватного нотаріуса із заявою про вчинення реєстраційних дій, передбачених частиною третьою статті 26 Закону України від 01 липня 2004 року №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон №1952-IV), шляхом повернення реєстрації права власності на відповідні паркувальні місця у стан, що існував до відповідної державної реєстрації такого права за ПАТ «Банк Кредит Дніпро». Проте, станом на момент звернення до суду із цим позовом жодної відповіді на таке звернення ОСОБА_1 отримано не було, як і не здійснено будь-яких дій по поновленню державної реєстрації речових прав, чим відповідачем, як уповноваженим суб`єктом на здійснення державної реєстрації прав, допущено протиправну бездіяльність.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалою від 17 лютого 2025 року, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2025 року, закрив провадження у справі, роз`яснивши, що розгляд цієї справи слід здійснювати в порядку цивільного судочинства.
4. Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, обґрунтовував свою позицію тим, що предметом розгляду в цій справі є не стільки бездіяльність Приватного нотаріуса - державного реєстратора як суб`єкта, наділеного владно-управлінськими функціями, скільки питання законності припинення обтяжень предмета іпотеки та відповідні записи про це. За висновком суду, укладення іпотечних договорів, предметом яких стала спірна нерухомість, свідчить про наявність спору про право між позивачем та третьою особою щодо нерухомого майна, а тому спір у цій справі не має публічно-правового характеру, не відповідає нормативному визначенню адміністративної справи, тому не підпадає під юрисдикцію адміністративних судів, а має вирішуватися в порядку цивільного судочинства.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та їх обґрунтування
7. Не погоджуючись із такими судовими рішеннями, ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
8. Як на підставу для касаційного оскарження вказує на помилковість висновків судів першої та апеляційної інстанцій, необхідність вирішення цієї справи за правилами адміністративного судочинства й неврахування в оскаржуваних судових рішеннях висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду, щодо спорів адміністративної юрисдикції. Стверджує, що у цій справі відсутній спір про право, оскільки позивач оскаржує бездіяльність відповідача як державного реєстратора, допущену внаслідок нерозгляду її заяви у контексті положень Закону №1952-IV, і цей спір не стосується речових прав чи обмежень на нерухоме майно третіх осіб, відтак він є публічно-правовим і підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.
Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
9. 07 травня 2025 року в автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зареєстровано вказану касаційну скаргу.
10. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Стеценко С.Г., судді: Коваленко Н.В., Рибачук А.І.
11. Ухвалою Верховного Суду від 12 травня 2025 року відкрито касаційне провадження за означеною касаційною скаргою.
12. Відповідач у поданому до Верховного Суду відзиві на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними й такими, що не підлягають задоволенню.
13. Ухвалою Верховного Суду від 21 травня 2025 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Позиція Верховного Суду
14. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а також, надаючи оцінку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, вказує на наступне.
15. Відносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюються Законом №1952-IV.
16. Відповідно до частини першої статті 2 Закону №1952-IV у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 1); реєстраційна дія - державна реєстрація прав, взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, а також інші дії, що здійснюються державним реєстратором у Державному реєстрі прав, крім надання інформації з цього реєстру (пункт 9).
17. Як установлено пунктом 2 частини першої статті 10 Закону №1952-IV, державним реєстратором є, зокрема, нотаріус.
18. За змістом частини третьої статті 10 зазначеного Закону під час прийняття рішення щодо реєстраційних дій державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, у тому числі й відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах.
Також державний реєстратор перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.
19. Згідно із частиною першою статті 11 Закону №1952-IV державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
20. Відповідно до приписів статті 24 Закону №1952-IV за наявності визначених частиною першою цієї статті підстав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.
21. Порядок внесення відомостей до Державного реєстру прав врегульований статтею 26 Закону №1952-IV, частиною третьою якої установлено, що відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону.
У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Міністерства юстиції України, прийнятого відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, посадовою особою Міністерства юстиції України. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.
22. Вирішуючи питання юрисдикційної підсудності цього спору, колегія суддів зазначає таке.
23. Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
24. За приписами частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір якому:
хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або
хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг
25. Згідно із пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
26. Частиною першою статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом.
27. Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
28. Так, Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала правові позиції щодо правил віднесення спорів до адміністративної юрисдикції.
29. Зокрема, у постановах від 21 листопада 2018 року у справі №520/13190/17, від 27 листопада 2018 року у справі №820/3534/17, від 19 лютого 2020 року у справі №1340/3580/18 та інших, Велика Палата дійшла наступних висновків:
«До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.
Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.».
30. Натомість до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого суб`єкта, а останній, відповідно, зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі №914/2006/17).
31. Колегія суддів зазначає, що Верховним Судом вже розглядались справи, в яких поставало питання юрисдикції спорів, предметом оскарження в яких були рішення державного реєстратора щодо вчинення/відмови у вчиненні реєстраційних дій.
32. Так, у постанові від 28 листопада 2018 року у справі №490/5986/17-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла наступних висновків:
« у даному випадку підставою для відмови зазначено пункт 5 частини першої статті 24 Закону №1952-IV. Це свідчить про наявність спору між заявником, що звернувся із заявою про реєстрацію прав на нерухоме майно, та державним реєстратором, який вчиняє такі дії.
Велика Палата Верховного Суду вважає, що у даній справі виникли саме публічно-правові відносини, оскільки державний реєстратор діє як суб`єкт владних повноважень, дії якого щодо позивача останній вважає неправомірними та такими, що порушують його права. Тобто, при визначенні юрисдикційності спору з державним реєстратором чи щодо оскарження дій державного реєстратора критерієм такого розмежування є предмет оскарження. Якщо позивач оскаржує дії державного реєстратора з приводу розгляду його заяви у контексті статті 24 Закону №1952-IV і цей спір не стосується речових прав чи обмежень на нерухоме майно третіх осіб, такий спір є публічно-правовим і підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства. Відтак, спір підлягає розгляду у порядку адміністративного, а не цивільного судочинства.
Якщо позивачем оскаржуються дії державного реєстратора щодо вчинення їх за заявами третьої особи, тобто стосуються правовідносин, які виникли чи виникають між державним реєстратором і іншою, відмінною від позивача, особою, вбачається спір про право між позивачем та іншою особою щодо нерухомого майна, який повинен розглядатися у порядку цивільного чи господарського судочинства, залежно від суб`єктного складу сторін, та є за своєю природою приватноправовим спором.».
33. У постанові від 27 лютого 2019 року у справі №820/3936/16 Велика Палата Верховного Суду дійшла наступних висновків:
« спір у цій справі стосується виключно оцінки правомірності дій (рішення) Реєстратора, вчинених (прийнятого) ним під час (за результатами) розгляду заяви представника АБ «Укргазбанк» Дорошенко А.М. як уповноваженого представника Суходуба О.П. про державну реєстрацію за ним права власності на спірну квартиру, що свідчить про публічно-правовий характер цього спору. Оскільки дослідженню в цій справі підлягають виключно владні управлінські дії та рішення Реєстратора, який у межах спірних правовідносин діє як суб`єкт владних повноважень, а також перевірка оскаржуваного рішення на відповідність вимогам, визначеним у статті 2 КАС України, спір у цій справі підлягає вирішенню за правилами адміністративного судочинства.».
34. У постанові від 18 грудня 2019 року у справі №922/3659/18 Верховний Суд дійшов висновку, що предметом перевірки в цій справі є правомірність прийняття суб`єктом владних повноважень рішення про відмову в державній реєстрації права власності на нерухоме майно за позивачем. Таким чином, з огляду на суть спірних правовідносин та суб`єктний склад сторін у цій справі, спір про право відсутній, а дослідженню підлягають виключно владні управлінські рішення та дії державного реєстратора, який у межах спірних відносин діє як суб`єкт владних повноважень. За таких обставин, цей спір не має ознак приватноправового та підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
35. Застосовуючи наведені правові висновки Великої Палати Верховного Суду у контексті обставин цієї справи, колегія суддів зазначає, що спірні правовідносини виникли у зв?язку із нерозглядом заяви ОСОБА_1 від 05 липня 2024 року про вчинення реєстраційних дій, передбачених частиною третьою статті 26 Закону №1952-IV, шляхом повернення реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна.
36. Водночас позивач, звертаючись до адміністративного суду, не ставила під сумнів майнові права третіх осіб щодо відповідного нерухомого майна, а докази наявності спору між ОСОБА_1 та іншими особами стосовно такого майна відсутні. Підставою ж даного позову було допущення, як вважає позивач, протиправної бездіяльності, яка виразилася у невчиненні жодних дій по розгляду заяви ОСОБА_1 від 05 липня 2024 року у спосіб та порядку, як це передбачено Законом №1952-IV.
37. Вказане свідчить, що предмет спірних правовідносин не пов`язаний із вирішенням питання щодо речового права, а є публічно-правовим, оскільки виник за участю нотаріуса - державного реєстратора, який уповноважений реалізовувати у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції.
38. Відповідно, предметом перевірки в цій справі є правомірність дій (бездіяльності) нотаріуса - державного реєстратора щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 від 05 липня 2024 року та невчинення на її підставі реєстраційних дій, відповідність таких дій (бездіяльності) відповідача критеріям, установленим частиною другою статті 2 КАС України. Тому цей спір підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
39. Натомість, колегія суддів наголошує, якщо адміністративний суд встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов`язки третіх осіб, що стосуються відповідного нерухомого майна, суд зобов`язаний залучити таких осіб до участі в справі як третіх осіб.
40. При цьому, перевірка судом наявності у особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановлення, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначення, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача права, передує розгляду справи по суті.
41. Вказане у сукупності спростовує висновок суду першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, що цей позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства та про наявність підстав для закриття провадження в адміністративній справі.
42. Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
43. Пунктом другим частини першої статті 349 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу для продовження розгляду.
44. Враховуючи наведене, ухвала Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року та постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2025 року на підставі статті 353 КАС України підлягають скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 341 345 349 353 355 359 КАС України, Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2025 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.
СуддіС.Г. Стеценко Н.В. Коваленко А.І. Рибачук