№ 160/32054/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2025 року

м. Київ

справа №160/32054/24

адміністративне провадження № К/990/6533/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Блажівської Н.Є.,

суддів: Білоуса О.В., Яковенка М.М.,

за участі:

секретаря судових засідань: Юзини О.В.,

представника позивача: Тронька В.В.,

представника відповідача: Ясніцької Т.С.,

представника третьої особи: Денисової В.С.,

розглянувши у судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Алкогольно-безалкогольний комбінат ДНІПРО"

на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2025 року (судді: Юрко І.В., Білак С.В., Чабаненко С.В.),

у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Алкогольно-безалкольний комбінат ДНІПРО"

до Державної податкової служби України

третя особа Головне управління ДПС у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування розпорядження, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Алкогольно-безалкогольний комбінат ДНІПРО" (далі також - Позивач, ТОВ "АБК ДНІПРО") звернулось до суду з позовом Державної податкової служби України (далі також - Відповідач, ДПС України), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому просило:

1) визнати протиправним та скасувати розпорядження Державної податкової служби України від 26 листопада 2024 року №716-р/л про анулювання ТОВ "АБК ДНІПРО" ліцензій:

- № 990115202100003 на виробництво зернового дистиляту, терміном дії з 19 листопада 2021 року до 19 листопада 2026 року,

- № 990102202100004 на виробництво спирту коньячного, терміном дії з 29 листопада 2021 року до 29 листопада 2026 року;

- № 990108202100112 на виробництво алкогольних напоїв, терміном дії з 29 листопада 2021 року до 29 листопада 2026 року.

2) зобов`язати ДПС України видалити з Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах (далі також - Реєстр), інформацію щодо анулювання ТОВ "АБК ДНІПРО":

- ліцензії № 990115202100003 на виробництво зернового дистиляту, терміном дії з 19 листопада 2021 року до 19 листопада 2026 року;

- ліцензії № 990102202100004 на виробництво спирту коньячного, терміном дії з 29 листопада 2021 року до 29 листопада 2026 року;

- ліцензії № 990108202100112 на виробництво алкогольних напоїв, терміном дії з 29 листопада 2021 року до 29 листопада 2026 року, та поновити про них інформацію (внести відомості) до цього Реєстру.

4 грудня 2024 року ТОВ "АБК ДНІПРО" до суду подано заяву про забезпечення позову, у якій Позивач просив:

- зупинити дію розпорядження ДПС України від 26 листопада 2024 року № 716-р/л в частині анулювання ліцензії ТОВ "АБК ДНІПРО" № 990108202100112 на виробництво алкогольних напоїв, терміном дії з 29 листопада 2021 року до 29 листопада 2026 року;

- заборонити ДПС України вчиняти дії по внесенню до Реєстру інформації щодо анулювання ТОВ "АБК ДНІПРО" ліцензії №990108202100112 на виробництво алкогольних напоїв терміном дії з 29 листопада 2021 року до 29 листопада 2026 року та/або поновити ТОВ "АБК ДНІПРО" в Реєстрі запис про дію ліцензії №990108202100112 на виробництво алкогольних напоїв, терміном дії з 29 листопада 2021 року до 29 листопада 2026 року до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.

Необхідність вжиття ініційованих заходів забезпечення позову Позивач обґрунтовував тим, що:

- його основним видом діяльності є: 11.01. дистиляція, ректифікація та змішування спиртних напоїв. Також, він займається такими видами діяльності як: 11.02 виробництво виноградних вин, 11.04 виробництво інших недистильованих напоїв із зброджуваних продуктів, 46.17 діяльність посередників у торгівлі продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, 46.34 оптова торгівля напоями, 11.03 виробництво сидру та інших плодово-ягідних вин, 11.05 виробництво пива;

- можливість здійснення ним господарської діяльності безпосередньо залежить від наявності у нього відповідних ліцензій, у тому числі ліцензії на виробництва алкогольних напоїв №990108202100112, термін дії з 29 листопада 2021 року по 29 листопада 2026 року;

- анулювання ліцензії № 990108202100112 на виробництво алкогольних напоїв призведе до зупинення господарської діяльності підприємства, що матиме невідворотні наслідки в тому числі у вигляді простою та збитків, несплати податків до бюджету та звільнення працівників підприємства;

- використання інших наявних в нього ліцензій стане фактично неможливим, у зв`язку з відсутністю права на виробництво алкогольних напоїв, спирту коньячного, зернового дистиляту;

- підприємство забезпечує роботою значну кількість працівників. Для виробництва алкогольних напоїв задіяно 275 працівників, що підтверджується податковою звітністю 1-ДФ за останній квартал 2024 року. ТОВ "АБК ДНІПРО" є сумлінним платником податків та щомісячно сплачує податки та збори. Незважаючи на введення воєнного стану в країні, підприємство продовжує сплачувати податки та збори, тим самим поповнюючи бюджет та підтримуючи економічну стійкість держави;

- ТОВ "АБК Дніпро" укладено договори поставки продукції з контрагентами, а саме: ТОВ "АРІТЕЙЛ", ТОВ "Ашан Україна Гіпермаркет", ТОВ "Епіцентр К", ТОВ "Метро" зобов`язання взяти на себе за яким воно буду позбавлено можливості виконати.

1.2. Короткий зміст оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій

Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалою від 4 грудня 2024 року заяву ТОВ "АЛЛО" про забезпечення позову задовольнив і вирішив:

- зупинити дію розпорядження ДПС України від 26 листопада 2024 року №716-р/л в частині анулювання ліцензії ТОВ "АБК ДНІПРО" № 990108202100112 на виробництво алкогольних напоїв, терміном дії з 29 листопада 2021 року до 29 листопада 2026 року.

- заборонити ДПС України вчиняти дії по внесенню до Реєстру інформації щодо анулювання ТОВ "АБК ДНІПРО" ліцензії №990108202100112 на виробництво алкогольних напоїв, терміном дії з 29 листопада 2021 року до 29 листопада 2026 року та/або поновити ТОВ "АБК ДНІПРО" у Реєстрі запис про дію ліцензії №990108202100112 на виробництво алкогольних напоїв, терміном дії з 29 листопада 2021 року до 29 листопада 2026 року до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.

Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції виснував, що:

- ТОВ "АБК ДНІПРО" належним чином зареєстровано як юридична особа 1 жовтня 2009 року та з відповідної дати провадить ліцензійну діяльність і сплачує необхідні податки.

- основним видом економічної діяльності ТОВ "АБК ДНІПРО": є дистиляція, ректифікація та змішування спиртних напоїв (код КВЕД 11.01). Також підприємство займається такими видами діяльності як: виробництво виноградних вин (код КВЕД 11.02), виробництво інших недистильованих напоїв із зброджуваних продуктів (код КВЕД 11.04), діяльність посередників у торгівлі продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (код КВЕД 46.17), оптова торгівля напоями (код КВЕД 46.34), виробництво сидру та інших плодово-ягідних вин (код КВЕД 11.03), виробництво пива (код КВЕД 11.05);

- заявником до суду надано документи на підтвердження наявності штату робітників у кількості 275 осіб, які працюють на підприємстві;

- Позивачем до заяви про забезпечення позову надано укладені ним договори поставки з додатковими угодами до них: №13860 від 11 лютого 2021 року з ТОВ "Епіцентр К", №П6949 від 1 січня 2023 року з ТОВ "Ашан Україна Гіпермаркет" від 03 жовтня 2019 №723/19-ПТ з ТОВ "Арітейл", №P81841 від 1 січня 2024 року з ТОВ "АТБ-МАРКЕТ, та договір поставки та надання послуг з додатками від 2 січня 2019 року № 27446, укладений з ТОВ "Метро Кеш енд Кері Україна".

- можливість здійснення Позивачем господарської діяльності безпосередньо залежить від наявності відповідної ліцензії на виробництво алкогольних напоїв, анулювання якої призведе до зупинення господарської діяльності підприємства, що матиме невідворотні наслідки, в тому числі, у вигляді збитків, простою обладнання, яке потребує постійного обслуговування, та необхідності вивільнення працівників, які його обслуговують.

- відмова у задоволенні заяви про забезпечення позову призведе до незворотних наслідків у вигляді втрати державного бюджету сум сплачуваних ТОВ "АБК ДНІПРО" податків, позбавлення 275 працівників роботи та, як наслідок, заробітної плати під час воєнного стану, повного зупинення виробництва, у зв`язку з відсутністю прибутку від подальшої реалізації виготовленої продукції, що призведе до значних втрат ТОВ "АБК ДНІПРО", які у випадку прийняття рішення у цій справі на користь Позивача можуть бути пред`явлені до стягнення з бюджету, що посилює негативність таких наслідків;

- правомірність вжиття судами заходів забезпечення позову у цій категорії спорів вже була предметом розгляду Верховного Суду, який у постановах від 14 грудня 2021 року у справі №240/16920/21, від 15 квітня 2022 року у справі № 440/6755/21, від 21 грудня 2022 року у справі № 160/11995/22, від 31 січня 2023 року у справі № 140/8709/21, від 22 березня 2023 року у справі №380/8301/22, якщо узагальнити, дійшов висновків про можливість вжиття заходів забезпечення позову за умови доведення та документального підтвердження обставин, які б свідчили про можливість настання невідворотних наслідків для господарської діяльності Позивача.

Також суд першої інстанції покликався на правові позиції викладені Верховним Судом в постановах від 22 жовтня 2024 року у справі № 580/1433/24 та від 31 жовтня 2024 року у справі № 520/35336/23.

Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 10 лютого 2025 року задовольнив апеляційну скаргу ДПС України: скасував ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року у справі №160/32054/24 та прийняв прийняти нове рішення про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що

- забезпечуючи позов шляхом зазначення альтернативи у діях податкового органу (зокрема) щодо внесення інформації та/або про поновлення ліцензії, суд застосував спосіб забезпечення позову, який не відповідає приписам наведеної вище норми та дає можливість сторонам неоднозначно трактувати зміст судового рішення на власний розсуд;

- задоволення судом заяви про забезпечення позову є помилковим, оскільки будь-якого аргументу щодо існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам Позивача, останнім в заяві не зазначено, а судом в ухвалі не надано такому факту належної оцінки. В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам Позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, а також дані про неможливість захисту прав, свобод та інтересів Позивача без вжиття таких заходів;

- при прийнятті в подальшому судом рішення по справі про задоволення позовних вимог невжиття заявлених позивачем заходів забезпечення позову не призведе до ускладнення або унеможливлення його виконання, або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересі Позивача;

- всі доводи Позивача зводяться до можливих у майбутньому порушень його прав, тобто фактично до припущень. Можливі у майбутньому порушення прав Позивача, які ще не наступили взагалі і невідомо, чи настануть у подальшому, не є беззаперечною підставою для застосування заходів забезпечення позову;

- шляхом зупинення дії спірного розпорядження ДПС України та поновлення в Реєстрі запису про дію ліцензії, судом фактично ухвалено рішення про задоволення позову (хоча і тимчасове) без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

2. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

2.1. Доводи Позивача (особи, яка подала касаційну скаргу)

У касаційній скарзі Позивач стверджує про ухвалення оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Вказує, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права, а саме пункт 1 частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 22 жовтня 2024 року у справі №580/1433/24, від 31 жовтня 2024 року у справі № 520/35336/23, від 14 грудня 2021 року у справі №240/16920/21, від 15 квітня 2022 року у справі №440/6755/21, від 21 грудня 2022 року у справі №160/11995/22, від 31 січня 2023 року у справі №140/8709/21, від 22 березня 2023 року у справі №380/8301/22, якими підтверджено правомірність вжиття судами заходів забезпечення позову по аналогічним справам.

Зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права при застосуванні виду забезпечення шляхом заборони контролюючому органу вживати дії по внесенню до Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, інформації щодо анулювання ліцензії та/або поновити у Єдиному реєстрі ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, запис про дію ліцензії до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.

Покликається на те, що можливість здійснення ним господарської діяльності безпосередньо залежить від наявності відповідних ліцензій, анулювання яких призведе до зупинення господарської діяльності підприємства, що матиме невідворотні наслідки, в тому числі, у вигляді простою та збитків, призведе до незворотних наслідків у вигляді втрати державним бюджетом сум сплачуваних ТОВ "АБК ДНІПРО" податків, позбавлення працівників роботи та, як наслідок, заробітної плати під час воєнного стану, зупинення виробництва алкогольних напоїв, а також, відсутністю прибутку від подальшої реалізації виготовленої продукції, що призведе до значних втрат ТОВ "АБК ДНІПРО", які у випадку прийняття рішення у цій справі на користь Позивача можуть бути пред`явлені до стягнення з бюджету, що посилює негативність таких наслідків.

При цьому вказує, що у зв`язку з блокування господарської діяльності Позивача з боку Відповідачів, що виразилося у позбавленні можливості здійснювати виробництво алкогольних напоїв, ТОВ "АБК ДНІПРО" не здійснювало виробничої діяльності, що підтверджує звіт за формою №1-ВП за січень 2025 року, внаслідок чого надходять претензії щодо подальшого розірвання господарських взаємовідносин та частина працівників знаходиться у відпустці без збереження заробітної плати.

Звертає увагу на наявність очевидних ознак протиправності рішення суб`єкта владних повноважень, оскільки підставою для видання оскаржуваного розпорядження слугували висновки акту перевірки, які ґрунтуються лише на доводах контролюючого органу без аналізу первісних документів, та всупереч законодавству України.

2.2. Позиція Відповідача (особи, що подала відзив на касаційну скаргу)

Відповідач вважає оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції обґрунтованою та законною, просить залишити її в силі, а касаційну скаргу - без задоволення.

У відзиві на касаційну скаргу Відповідач зазначає, що сам по собі факт оскарження розпорядження від 26 листопада 2024 року №716-р/л, не може автоматично свідчити про те, що таке рішення є очевидно протиправним і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, тоді як факт порушення прав та інтересів Позивача підлягає доведенню в суді, на що вірно вказав Третій апеляційний адміністративний суд.

Стверджує, що доводи Позивача про протиправність оскаржуваного розпорядження є неприпустимою підставою забезпечення позову у запропонований Позивачем спосіб, оскільки зупинення дії розпорядження та виключення інформації з Реєстру фактично вирішує спір по суті, що суперечить меті застосування статті 150 КАС України. При цьому покликається на правові позиції Верховного Суду, викладені в постановах від 21 серпня 2024 року № 320/4183/24, від 5 червня 2024 року № 460зп-23/160, від 6 грудня року 2022 № 140/8745/21, від 18 лютого 2021 року № 420/7063/20, від 11 серпня 2021 року № 380/11600/20.

Зазначає, що звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, ТОВ "АБК ДНІПРО" не вказало та не довело перед судом, як саме невжиття запропонованих ним заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення його прав. При цьому зауважує, що у разі скасування судом оспорюваного індивідуального акту, він втратить чинність з моменту його прийняття, а отже і право Позивача, яке він захищає у цьому спорі, буде відновлено з того моменту, коли його було порушено й у тому обсязі, у якому воно існувало.

Вказує, що відсутність тотожності між здійсненням господарської діяльності і дотриманням ліцензійних умов на право виробництва алкогольних напоїв та спирту коньячного, і у зв`язку з цим супутнім податковим контролем, нівелює співмірність та обґрунтованість вимог заявника як основних критеріїв заходів забезпечення адміністративного позову, оскільки господарська діяльність у відповідності до статті 42 Господарського кодексу України здійснюється на власний ризик та включає в себе як позитивні, так і негативні наслідки та залежить виключно від Позивача. При цьому зазначає, що вказане цілком узгоджується зі сталою практикою Верховного Суду (постанови від 20 березня 2019 року №826/14951/18, від 11 грудня 2019 року № 826/16216/18, від 13 жовтня 2020 року № 460/549/20, від 11 березня 2021 року № 640/23179/19, від 30 вересня 2021 року № 160/7358/21, від 4 серпня 2022 року № 420/21952/21, від 19 жовтня 2023 року № 440/9568/22, від 5 лютого 2024 року № 140/5638/23, від 16 квітня 2024 року № 140/1568/23, від 4 червня 2024 року № 240/27690/23).

Покликається на те, що забезпечення позову в усіх випадках, де має місце анулювання дозвільних документів у вигляді ліцензій на певні види господарської діяльності, без належного обґрунтування визначених процесуальним законом підстав та виходячи лише з необхідності захисту економічних інтересів ліцензіатів, у тому числі від загрози настання матеріальної шкоди, збитків, втрати ділової репутації тощо, фактично нівелює встановлені законом повноваження органів ліцензування і перешкоджає реалізації державної політики у сфері ліцензування як засобу державного регулювання провадження видів господарської діяльності, спрямованого на забезпечення безпеки та захисту економічних і соціальних інтересів держави (постанови Верховного Суду від 5 червня 2024 року № 460ЗП-23/160, від 19 листопада 2024 року №280/5449/24, 11 грудня 2024 року № 280/4194/24).

Зауважує, що забезпечення позову у визначений Позивачем спосіб фактично надає ліцензіату право без жодних обмежень продовжувати здійснювати діяльність з виробництва алкогольних напоїв, без наявності передбачених законом підстав (на підставі ліцензії, що є анульованою), та незважаючи на наявність спору про таку можливість чим з позиції Верховного Суду (постанова від 16 листопада 2022 року № 640/7523/22) фактично легалізує спрямованість Позивача здійснювати ліцензійну діяльність поза межами податкового контролю.

3. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

3.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а також арґументи у відзиві на касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права, колегія суддів виходить з такого.

Частинами першою та другою статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з положеннями частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 КАС України).

В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 КАС України).

Верховний Суд звертає увагу щодо підходів до вирішення питання про вжиття судом заходів забезпечення позову.

Відповідно до Рекомендацій №R(89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятих Комітетом міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року рішення про вжиття тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При цьому заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Таким чином, суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані заявником для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, а також у очевидності ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

Так само суд повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.

Слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

У контексті наведених у касаційній скарзі та відзиві на неї доводів, й встановлених судами попередніх інстанцій обставин цієї справи, Суд вважає за необхідне зазначити таке.

Суди попередніх інстанцій дослідили долучені Позивачем до заяви про забезпечення позову документи та встановили, що основним видом економічної діяльності ТОВ "АБК Дніпро" є: 11.01. дистиляція, ректифікація та змішування спиртних напоїв. Також підприємство займається такими видами діяльності як: 11.02 виробництво виноградних вин, 11.04 виробництво інших недистильованих напоїв із зброджуваних продуктів, 46.17 діяльність посередників у торгівлі продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, 46.34 оптова торгівля напоями, 11.03 виробництво сидру та інших плодово-ягідних вин, 11.05 виробництво пива.

Судом першої інстанції встановлено, що Позивачем до заяви про забезпечення позову додано укладені ним договори поставки з додатковими угодами до них: №13860 від 11 лютого 2021 року з ТОВ "Епіцентр К", №П6949 від 1 січня 2023 року з ТОВ "Ашан Україна Гіпермаркет", від 3 жовтня 2019 №723/19-ПТ з ТОВ "Арітейл", № P81841 від 1 січня 2024 з ТОВ "АТБ-МАРКЕТ, та договір поставки та надання послуг з додатками від 2 січня 2019 року № 27446, який укладений з ТОВ "Метро Кеш енд Кері Україна". Відповідно до вказаних договорів Позивач був зобов`язаний поставити контрагентами відповідні алкогольні напої згідно із асортиментом.

Також судом першої інстанції констатовано, що Позивачем до суду надано документи на підтвердження наявності штату робітників у кількості 275 осіб, які працюють на підприємстві.

Відтак, суд першої інстанції з`ясував, що Позивач має діючі господарські зобов`язання та зобов`язання з виплати заробітної плати.

Проаналізувавши зазначені доводи суд першої інстанції, вживаючи заходи забезпечення позову, зазначив, що відмова у задоволенні заяви про забезпечення позову призведе до незворотних наслідків у вигляді втрати державним бюджетом сум сплачуваних ТОВ "АБК ДНІПРО" податків, позбавлення 275 працівників роботи та, як наслідок, заробітної плати під час воєнного стану, повного зупинення виробництва, у зв`язку з відсутністю прибутку від подальшої реалізації виготовленої продукції, що призведе до неможливості виконання взятих на себе зобов`язань та значних втрат ТОВ "АБК ДНІПРО", які у випадку прийняття рішення у цій справі на користь Позивача можуть бути пред`явлені до стягнення з бюджету, що посилює негативність таких наслідків;

Суд апеляційної інстанції скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову обмежився лише загальними формулюваннями, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про існування відповідної небезпеки, а доводи Позивача зводяться до можливих у майбутньому порушень його прав.

Предметом заявленого позову у цій справі, поміж інших вимог, є вимога про визнання протиправним та скасування розпоряджень ДПС України від 26 листопада 2024 року №716-р/л в частині анулювання ТОВ "АБК ДНІПРО" ліцензії № 990108202100112 на виробництво алкогольних напоїв, терміном дії з 29 листопада 2021 року до 29 листопада 2026 року.

Так, порядок анулювання та видачі ліцензії на право виробництва спирту коньячного та на виробництво алкогольних напоїв врегульований нормами Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" від 19 грудня 1995 року №481/95-BP (надалі - Закон №481, який підлягає застосуванню у редакції на час спірних правовідносин).

Відповідно до частини сімнадцятої статті 3 Закон №481 (в редакції чинній на момент видачи Позивачу ліцензії № 990108202100112 на виробництво алкогольних напоїв, терміном) ліцензії на виробництво спирту етилового, коньячного і плодового та зернового дистиляту, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, дистиляту виноградного спиртового, спирту-сирцю плодового, біоетанолу та алкогольних напоїв видаються суб`єктам господарювання (у тому числі іноземним суб`єктам господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), які на момент подання заяви про видачу ліцензії є власниками або відповідно до інших не заборонених законодавством підстав володіють та/або користуються приміщеннями та обладнанням, що забезпечують повний технологічний цикл виробництва спирту етилового, коньячного і плодового та зернового дистиляту, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, дистиляту виноградного спиртового, спирту-сирцю плодового, біоетанолу та алкогольних напоїв, за умови, що використання таких приміщень та обладнання здійснює тільки один суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво).

Ліцензія видається за заявою суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додаються: копії засновницьких документів; атестат виробництва, виданий центральним органом виконавчої влади, уповноваженим відповідно до законодавства, а для малих виробництв виноробної продукції - зареєстрована декларація відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства (крім виробництва пального); договір з акредитованою відповідно до законодавства лабораторією (у разі відсутності власної акредитованої лабораторії); документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію.

У заяві на видачу ліцензії на виробництво спирту етилового, коньячного і плодового та зернового дистиляту, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, дистиляту виноградного спиртового, спирту-сирцю плодового, біоетанолу, алкогольних напоїв та тютюнових виробів і пального зазначається визначена законом інформація.

Вимагати представлення інших документів, крім зазначених у цьому Законі, забороняється. Зазначені в цьому Законі документи подаються в одному примірнику в копіях, засвідчених нотаріально або органом, який видав оригінал документа або посадовою особою органу ліцензування. Заява про видачу ліцензії та визначені цим Законом документи подаються уповноваженою особою заявника або надсилаються до органу виконавчої влади, уповноваженого Кабінетом Міністрів України, рекомендованим листом. У разі подання заяви про видачу ліцензії та доданих до неї документів особисто вони приймаються за описом, копія якого видається заявнику з відміткою про дату прийняття заяви та документів і підписом особи, яка їх прийняла.

Ліцензія або рішення про відмову у її видачі видається заявнику органом виконавчої влади, уповноваженим Кабінетом Міністрів України, не пізніше 30 календарних днів з дня одержання зазначених у цьому Законі документів. У рішенні про відмову у видачі ліцензії повинна бути вказана підстава для відмови.

Згідно зі зстаттею 3 Закон №481 (в чинній редакції) анулювання ліцензії здійснюється шляхом прийняття органом ліцензування, який видав ліцензію, письмово розпорядження і ліцензія анулюється та вважається недійсною з моменту одержання суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) письмового розпорядження про її анулювання.

Анулювання ліцензії це позбавлення суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) права на провадження діяльності, зазначеної в ліцензії (стаття 1 Закону №481).

Так, суд першої інстанції оцінив той факт, що невжиття заходів забезпечення позову у цій справі може ускладнити чи унеможливити поновлення оспорюваних прав або інтересів Позивача. Суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що виробництво алкогольних напоїв, є основним видом діяльності Позивача, здійснення якої можливе лише за наявності відповідної ліцензії, а тому її анулювання призведе до зупинення господарської діяльності, що очевидно потягне за собою такі наслідки як: втрата прибутку від здійснення господарської діяльності; неможливість виплати заробітної плати персоналу та введення простою на товаристві в рамках Кодексу законів про працю тощо. Водночас, суд апеляційної інстанції, скасовуючи в цій частині ухвалу суду першої інстанції, належних мотивів на спростування цієї позиції не навів.

Представник Позивача у судовому засіданні зазначив, що як він і покликався у касаційній скарзі, Позивач вже зазнає негативних наслідків у зв`язку з прийняттям контролюючим органом оскаржуваного рішення: від контрагентів надходять претензії щодо подальшого розірвання господарських взаємовідносин у зв`язку з анулюванням підприємству ліцензії на виробництво алкогольних напоїв, на підтвердження чого до касаційної скарги додано копії відповідних листів; відсутність здійснення ТОВ "АБК ДНІПРО" виробничої діяльності, що підтверджує звіт за формою №1-ВП за січень 2025 року, призвела до необхідності відправлення частини працівників у відпустку без збереження заробітної плати, на підтвердження чого надано копії наказів; знижується можливість сплати підприємством податків та борів до місцевого та державних бюджетів країни.

Суд першої інстанції констатував, що Позивач обрав спосіб забезпечення позову, який є співрозмірними до позовних вимог, що заявив Позивач у цій справі, що забезпечить у подальшому виконання рішення, а застосовані судом заходи забезпечення адміністративного позову жодним чином не порушують прав та інтересів осіб, які беруть участь у розгляді даної адміністративної справи, та третіх осіб.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильних висновків, що наведені Позивачем обставини дійсно впливають на здійснення ефективного способу захисту порушеного права, який насамперед спрямований на поновлення такого права, і лише у разі неможливості такого поновлення - гарантування особі можливості отримання нею відповідного відшкодування.

А належних доводів на спростування такого підходу матеріали справи не містять.

Забезпечення позову шляхом зупиненням дії розпорядження ДПС України від 26 листопада 2024 року № 716-р/л в частині анулювання ліцензії ТОВ "АБК ДНІПРО" № 990108202100112 на виробництво алкогольних напоїв відповідає його предмету та водночас вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 8 червня 2023 року у справі № 160/1140/23, від 9 серпня 2023 року у справі № 160/5482/23, від 23 січня 2024 року №160/20102/23.

В той же час, Суд звертає увагу на те, що судом першої інстанції забезпечено позов також шляхом заборони ДПС України вчиняти дії по внесенню до Реєстру інформації щодо анулювання ТОВ "АБК ДНІПРО" ліцензії на виробництво алкогольних напоїв терміном та/або поновити ТОВ "АБК ДНІПРО" в Реєстрі запис про дію ліцензії на виробництво алкогольних напоїв до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.

Однак, статтею 151 КАС України встановлений чіткий перелік видів забезпечення позову, зокрема позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Суд позбавлений можливості забезпечити позов іншим шляхом ніж передбачено процесуальним законодавством України.

Таким чином, забезпечивши позов шляхом заборони ДПС України вчиняти дії по внесенню до Реєстрі інформації щодо анулювання ТОВ "АБК ДНІПРО" ліцензії на виробництво алкогольних напоїв терміном та/або поновити ТОВ "АБК ДНІПРО" в Реєстрі запис про дію ліцензії на виробництво алкогольних напоїв до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі, суд першої інстанції не дотримався норм процесуального законодавства, на що обґрунтовано вказав суд апеляційної інстанції, а саме застосував вид забезпечення позову, який не відповідає предмету оскарження.

А тому, враховуючи все вище викладене, Суд вважає правомірним рішення суду апеляційної інстанції в частині скасування рішення суду першої інстанції щодо неможливості забезпечення позову шляхом заборони ДПС України вчиняти дії по внесенню до Реєстрі інформації щодо анулювання ТОВ "АБК ДНІПРО" ліцензії №990108202100112 на виробництво алкогольних напоїв терміном дії з 29 листопада 2021 року до 29 листопада 2026 року та/або поновити ТОВ "АБК ДНІПРО" в Реєстрі запис про дію ліцензії №990108202100112 на виробництво алкогольних напоїв, терміном дії з 29 листопада 2021 року до 29 листопада 2026 року до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.

Отже, приймаючи рішення про забезпечення позову шляхом зупинення дії розпорядження ДПС України від 26 листопада 2024 року № 716-р/л в частині анулювання ліцензії на виробництво алкогольних напоїв суд першої інстанції, враховуючи обставини цієї справи, дійшов правильного висновку, а обрані в цій частині підходи суду повною мірою відповідають визначеній в частині другій статті 150 КАС України межі вжиття заходів забезпечення позову.

Так, забезпечення адміністративного позову допускається, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (пункт 1 частини другої статті 150 КАС України).

Суд акцентує увагу на тому, що забезпечення позову шляхом зупинення дії розпорядження лише тимчасово забороняє застосування передбачених цим актом заходів до вирішення спору по суті.

Аналогічний сталий правовий підхід продемостровано Вреховним Судом в постановах від 23 січня 2024 року у справі №160/20102/23, від 9 серпня 2023 року у справі № 160/5482/23, від 23 січня 2024 року №160/20102/23, від 15 січня 2025 року у справі № 520/20854/24, від 19 грудня 2024 року у справі № 520/22284/24, від 27 червня 2024 року у справі № 520/32871/23, від 31 жовтня 2024 року у справі № 520/35336/23.

3.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За правилами пункту 4 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Частиною першою статті 351 КАС України встановлено, що суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Провівши касаційний розгляд справи у межах доводів і вимог касаційної скарги, які слугували підставою для відкриття касаційного провадження у справі, та повноважень, визначених статтею 341 КАС України, Верховний Суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції скасовуючи ухвалу суду першої інстанції в частині вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного розпорядження неправильно застосував норми матеріального та допустив порушення норм процесуального права, не взяв до уваги усі обставини, які мали значення для правильного вирішення питання щодо забезпечення позову, внаслідок чого ухвалив судове рішення, яке не відповідає закону, а тому підлягає в цій частині скасуванню.

Водночас в частині скасування ухвали суду першої інстанції щодо вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборонити ДПС України вчиняти дії по внесенню до Реєстру інформації щодо анулювання ТОВ "АБК ДНІПРО" ліцензії та/або поновити ТОВ "АБК ДНІПРО" в Реєстрі запис про дію ліцензії до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до статті 139 КАС України питання про розподіл судових витрат може бути вирішено за результатом розгляду справи по суті.

Керуючись статтями 195 344 350 351 355 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Алкогольно-безалкогольний комбінат ДНІПРО" задовольнити частково.

Залишити в силі ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 4 грудня 2024 року в частині вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії розпорядження ДПС України від 26 листопада 2024 року № 716-р/л в частині анулювання ліцензії ТОВ "АБК ДНІПРО" № 990108202100112 на виробництво алкогольних напоїв, терміном дії з 29 листопада 2021 року до 29 листопада 2026 року та в цій частині скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2025 року року.

В решті постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя Н.Є. Блажівська

Судді О.В. Білоус

М.М. Яковенко

Повний текст постанови складено 3 квітня 2025 року.