26.12.2024

№ 160/32749/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 160/32749/23

адміністративне провадження № К/990/42661/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,

суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу представника Дяченка Олексія Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 березня 2024 року (суддя: Ніколайчук С.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року (судді: Божко Л.А., Шлай А.В., Круговий О.О.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), з вимогами:

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року у сумі 85 857 гривень 57 копійок;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення 4463 гривні 15 копійок в місяць у загальній сумі 203 577 гривень 23 копійки за період з 01 березня 2018 року по 19 грудня 2021 року відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач вказав, що на день виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 протиправно не отримав в повному обсязі кошти, на які мав право за час проходження військової служби, а саме індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 19 грудня 2021 року.

Позивач зазначив, що на виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2023 року у справі №160/12030/22 відповідачем було нараховано та виплачено на його користь індексацію грошового забезпечення за період з 01 квітня 2016 року по 30 квітня 2016 року із застосуванням базового місяця квітень 2015 року в сумі 69,22 грн із одночасним утриманням військового збору 1,5%, що підтверджується банківською випискою.

При цьому позивач вказав, що за період з 01 березня 2018 року по 19 грудня 2021 року йому була виплачена тільки поточна індексація грошового забезпечення в сумі 9951,37 грн, яка склалася внаслідок перевищення порогу для проведення індексації в 103%, порядок її розрахунку позивачем не оскаржується.

Позивач наголошував на тому, що відповідачем в порушення приписів абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2023 року №1078, за період з 01 березня 2018 року по 19 грудня 2021 року не було виплачено на його користь індексацію-різницю грошового забезпечення у фіксованій величині 4463,15 грн на загальну суму 203 577,23 грн.

Така протиправна бездіяльність відповідача призвела до нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за окреслений цим позовом період в неповному обсязі. Тому, за розрахунками позивача, відповідач повинен виплатити на його користь суму недоплати за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року у розмірі 85 857,57 грн, за період з 01 березня 2018 року по 19 грудня 2021 року у розмірі 203 577,23 грн.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2023 року відкрито провадження у справі №160/32749/23 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 березня 2024 року, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року, позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії залишено без розгляду.

Підставою для прийняття такого рішення судами першої та апеляційної інстанції зазначено пункт 10 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Судами попередніх інстанції встановлено, що позивачем подано до цього самого суду інший позов до цього самого відповідача, з тим самим предметом та з однакових підстав. Зокрема, судами першої та апеляційної інстанції зазначено, що відповідно до інформації, наявної в Комп`ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду» та Єдиному державному реєстрі судових рішень, у провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа №160/12030/22.

Судами першої та апеляційної інстанції констатовано, що в межах справи №160/12030/22 судами вже досліджувалося питання щодо визначення суми індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 19 грудня 2021 року в розмірі 4463,15 грн на місяць на загальну суму 203 577,23 грн.

Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування

Не погоджуючись із судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, представник Дяченко Олексій Володимирович, який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати ці судові рішення та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Скаржник зазначає, що пункт 10 частини першої статті 240 КАС України не може бути застосованим у розглядуваному випадку, оскільки він передбачає право суду залишити позовну заяву без розгляду лише у випадку, якщо під час розгляду іншої справи не було постановлено ухвалу про відкриття або відмову у відкритті, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду.

Водночас у розглядуваному випадку позивачем оскаржуються протиправні дії відповідача, вчинені після виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2023 року у справі №160/12030/22. Це свідчить про наявність ухвали про відкриття провадження у цій справі, що підтверджується відповідною ухвалою суду першої інстанції.

Скаржник також наголошує, що предмети розгляду у справах №160/12030/22 та №160/32749/23 є різними. У справі №160/12030/22 предметом розгляду було право позивача на отримання індексації грошового забезпечення за квітень 2016 року. У цій справі (№160/32749/23) предметом спору є правильність обрання відповідачем базового місяця для розрахунку індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року, правильність розрахунку суми індексації у грошовому еквіваленті за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року, а також правильність встановлення відповідачем розміру індексації-різниці за період з 01 березня 2018 року по 19 грудня 2021 року та загальна сума індексації у грошовому еквіваленті. Указані питання не були предметом розгляду у справі №160/12030/22, оскільки такі були визнані судом передчасними. Ураховуючи те, що під час розгляду справи №640/12030/22 судом не досліджувалися та не оцінювалися зазначені питання, позивач звернувся до суду в порядку, передбаченому КАС України в окремому провадженні.

Позиція інших учасників справи

Від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року (судді: Загороднюк А.Г., Єресько Л.О., Соколов В.М.) визнано поважними причини пропуску строку ОСОБА_1 на касаційне оскарження ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 березня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року у справі №160/32749/23, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника Дяченка Олексія Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 березня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року у справі №160/32749/23.

Ухвалою Верховного Суду (суддя: Загороднюк А.Г.) від 18 грудня 2024 року призначено справу до розгляду.

Джерела права та акти їхнього застосування, оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів виходить з такого.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод установлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист визначеним шляхом.

Пунктом 10 частини першої статті 240 КАС України передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо після відкриття провадження судом встановлено, що позивачем подано до цього самого суду інший позов (позови) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з однакових підстав і щодо такого позову (позовів) на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що розглядається, не постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду.

Зміст наведеної норми свідчить, що для її застосування обов`язковою є наявність таких умов: подання позивачем іншого позову (позовів) до того самого суду щодо того самого відповідача (відповідачів) з ідентичним предметом і однаковими підставами; відсутність на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що розглядається, щодо іншого позову ухвали про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду.

Предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.

Підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин. Відтак, для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Не є зміною підстав адміністративного позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, але були названі ним інакше.

Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

Відповідно до позиції, висловленої Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 11-257заі18, тотожними визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстава, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.

Отже, правовою підставою для залишення позову без розгляду на підставі пункту 10 частини першої статті 240 КАС України є одночасна наявність таких умов: тотожність спору (збіг підстав, предмета позову та сторін); відсутність процесуального рішення стосовно іншого позову, а саме ухвали про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду.

Залишаючи позов без розгляду, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що позивачем було подано до цього самого суду інший позов до цього самого відповідача, з тим самим предметом та з однакових підстав.

При цьому суди попередніх інстанцій встановили, що спірні правовідносини були досліджені та вирішені в межах справи №160/12030/22, за результатом розгляду якої Третім апеляційним адміністративним судом прийнято постанову, яка набрала законної сили.

Тобто, за висновком судів першої та апеляційної інстанцій, наявні підстави для залишення позову без розгляду, оскільки вже існує судове рішення у справі №160/12030/22, яке набрало законної сили, між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норми пункту 10 частини першої статті 240 КАС України у цій справі, колегія суддів зазначає таке.

З матеріалів справи судами попередніх інстанцій установлено, що позивач вже звертався з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:

визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо застосування грудня 2015 року та січня 2016 року як місяців за якими починається обчислення індексу споживчих цін (базових місяців) для розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року в сумі 85 927,84 грн з урахуванням раніше виплачених сум;

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 19 грудня 2021 року включно у фіксованому розмірі 4463,15 грн в місяць відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078;

стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення у фіксованому розмірі 4463,15 гривень в місяць за період з 01 березня 2018 року по 19 грудня 2021 року включно у загальній сумі 203 577,23 грн відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 з урахуванням раніше виплачених сум;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 подати звіт про виконання судового рішення.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2022 року у справі №160/12030/22, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 грудня 2015 року по 01 грудня 2018 року. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року індексацію грошового забезпечення, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 01 грудня 2018 року індексацію грошового забезпечення, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - березень 2018 року відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Приймаючи таке судове рішення, першої інстанції суд зазначив, що індексація є складовою частиною грошового забезпечення та підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті. Установивши, що відповідач не виплачував позивачу індексацію грошового забезпечення у період з 01 грудня 2015 року по 01 грудня 2018 року, суд визнав таку поведінку відповідача протиправною. При цьому суд зазначив, що відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовців з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року є січень 2008 року, а в період з 01 березня 2018 року по 01 грудня 2018 року - березень 2018 року. Таким чином, цей суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у частині зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням базового місяця - січень 2008 року, а за період з 01 березня 2018 року по 01 грудня 2018 року із застосуванням базового місяця - березень 2018 року. Щодо періоду з 01 грудня 2018 року по 19 грудня 2021 року суд встановив, що за цей період відповідачем здійснено нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення, а отже відсутні підстави для задоволення позовних вимог в цій частині. Стосовно ж позовних вимог про стягнення з відповідача індексації грошового забезпечення у фіксованому розмірі, суд указав, що ці вимоги є передчасними, оскільки нарахування індексації за період з 01 грудня 2015 року по 01 грудня 2018 року взагалі не здійснювалося.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2023 року рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2022 року у справі №160/12030/22 скасовано в частині задоволених позовних вимог та прийнято в цій частині нову постанову про часткове задоволення позову. Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексацію його грошового забезпечення за квітень 2016 року. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію його грошового забезпечення за квітень 2016 року. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Скасовуючи судове рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції у справі №160/12030/22 дійшов помилкових висновків щодо можливості задоволення позовних вимог в частині нарахування позивачу індексації грошового забезпечення за грудень 2015 року, за період з січня по березень 2016 року, з травня 2016 року по 19 грудня 2021 року, а також щодо можливості застосування базового місяця - січень 2008 року - для розрахунку індексації у період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року.

Суд апеляційної інстанції наголосив, що індексація здійснюється лише у разі перевищення індексом споживчих цін порогу індексації, який із січня 2016 року встановлено на рівні 103%. При цьому за грудень 2015 року, відповідно до даних Державної служби статистики, індекс споживчих цін становив 100,7%. Установивши, що поріг індексації у грудні 2015 року, в період з січня по березень 2016 року, з травня по грудень 2016 року, упродовж 2017 року та у грудні 2018 року не перевищував 103%, суд дійшов висновку, що у позивача відсутнє право на індексацію його грошового забезпечення за такі періоди: з 01 грудня 2015 року по 31 грудня 2015 року, з 01 січня 2016 року по 31 березня 2016 року, з 01 травня 2016 року по 31 грудня 2018 року. У зв`язку з цим суд апеляційної інстанції вказав на відсутність підстав для задоволення позовних вимог за зазначені періоди.

Водночас суд апеляційної інстанції встановив, що у квітні 2016 року індекс інфляції склав 103,5%, а тому саме в цьому місяці позивач має право на індексацію його грошового забезпечення. Урахувавши, що відповідачем не здійснено нарахування та виплату на користь позивача індексації грошового забезпечення у квітні 2016 року, суд вбачав наявними підстави для зобов`язання відповідача провести відповідну виплату.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для індексації заробітної плати працівника є місяць, в якому відбулося підвищення заробітної плати працівника. З`ясувавши, що підвищення посадових окладів військовослужбовців відбулося з 01 грудня 2015 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року №1013, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування базового місяця - січня 2008 року - для розрахунку індексації у період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року.

Щодо періоду з 01 грудня 2018 року по 19 грудня 2021 року суд підтвердив висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки грошове забезпечення позивача було проіндексоване у цей період.

З викладеного слідує, що у справі №160/12030/22 судами було вирішено питання про право позивача на нарахування та виплату поточної індексації грошового забезпечення відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, за період з 01 грудня 2015 року по 19 грудня 2021 року, а також право позивача на застосування до періоду з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року.

Разом з цим судами не досліджувалося питання наявності права позивача на нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 19 грудня 2021 року виходячи з фіксованої величини, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, яка передбачена положеннями абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.

Повертаючись до обставин цієї справи слід зазначити, що предметом позову є вимоги щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення:

за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року в сумі 85 857,57 грн;

за період з 01 березня 2018 року по 19 грудня 2021 року виходячи з фіксованої величини 4463,15 грн на місяць у загальній сумі 203 577,23 грн відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.

Отже суди попередніх інстанцій помилково вважали, що позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 19 грудня 2021 року та зобов`язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення 4463,15 грн в місяць у загальній сумі 203 577,23 грн за період з 01 березня 2018 року по 19 грудня 2021 року відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, були предметом судового розгляду у справі №160/12030/22.

Колегія суддів звертає увагу, що у справі №160/12030/22 питання фіксованої величини при нарахування та виплаті індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 19 грудня 2021 року не було предметом дослідження та правової оцінки. Зокрема, судами не здійснювалася перевірка правильності нарахованих відповідачем позивачу сум індексації грошового забезпечення за зазначений період із визначенням місяця, у якому відбулося підвищення розміру грошового доходу позивача, як і не вирішувалося питання розміру фіксованої індексації з урахуванням абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.

У зв`язку з цим, суди попередні інстанцій дійшли помилкових висновків про те, що вимоги заявлені позивачем у цій справі щодо нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 19 грудня 2021 року виходячи з фіксованої величини 4463,15 грн на місяць у загальній сумі 203 577,23 грн відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 вже були предметом розгляду у справі №160/12030/22 та фактично були вирішені по суті.

Водночас колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що зміст позовних вимог у справі №160/12030/22 охоплює заявлені позивачем у цій справі позовні вимоги щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року в сумі 85 857,57 грн.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанції дійшли правильного висновку, що позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року та зобов`язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року у сумі 85 857,57 грн вже були вирішені судом у справі №160/12030/22.

Попри це, під час оцінки підстав для залишення позову без розгляду відповідно до пункту 10 частини першої статті 240 КАС України, суди попередніх інстанцій не врахували відсутність такої обов`язкової умови для застосування цієї норми, як відсутність щодо позову у справі №160/12030/22 на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що розглядається, ухвали про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду.

Ураховуючи те, що стосовно позову у справі №160/12030/22 вже було ухвалено судове рішення, яке набрало законної сили, суди першої та апеляційної інстанцій не мали правових підстав для застосування пункту 10 частини першої статті 240 КАС України.

Колегія суддів звертає увагу судів обох інстанцій на те, що наявність судового рішення, яке набрало законної сили, за результатом розгляду тотожного позову між тими самими сторонами і щодо того ж предмета є підставою для закриття провадження у справі на підставі норми пункту 4 частини першої статті 238 КАС України, конструкція якої передбачає, що суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Виходячи з цього, провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року та зобов`язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року у сумі 85 857,57 грн підлягає закриттю на підставі пункту 4 частини першої статті 238 КАС України.

З огляду на викладене, Верховний Суд констатує, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми процесуального права, внаслідок чого дійшли помилкового висновку про наявність підстав для залишення позову без розгляду на підставі пункту 10 частини першої статті 240 КАС України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

За правилами пунктів 2, 5 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково для продовження розгляду; скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.

Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, скасування оскаржуваних судових рішень із направленням справи для продовження розгляду в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 19 грудня 2021 року та зобов`язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення 4463,15 грн в місяць у загальній сумі 203 577,23 грн за період з 01 березня 2018 року по 19 грудня 2021 року відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, та закриттям провадження у справі в частині позовних вимог про протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року та зобов`язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року у сумі 85 857,57 грн.

Керуючись статтями 341 345 349 351 354 355 356 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника Дяченка Олексія Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити частково.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 березня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року скасувати.

Направити адміністративну справу №160/32749/23 в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 19 грудня 2021 року та зобов`язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення 4463,15 грн в місяць у загальній сумі 203 577,23 грн за період з 01 березня 2018 року по 19 грудня 2021 року відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, для продовження розгляду до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Закрити провадження в адміністративній справі №160/32749/23 в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року та зобов`язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року у сумі 85 857,57 грн.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач судді А.Г. Загороднюк Л.О. Єресько В.М. Соколов