24.08.2023

№ 160/3571/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 160/3571/19

адміністративне провадження № К/9901/4783/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Тацій Л.В.,

суддів: Рибачука А.І., Стеценка С.Г., -

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Комунального підприємства Кам`янської міської ради «Трамвай» (далі - КП КМР «Трамвай») на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2019 року (прийняте судом у складі судді Бондар М.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2020 року (ухвалену судом у складі: головуючого судді Білак С.В., суддів: Малиш Н.І., Шальєвої В.А.) у справі за позовом КП КМР «Трамвай» до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (далі - ГУ Держпраці) про визнання протиправним та скасування припису, -

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2019 року КП КМР «Трамвай» звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати пункт 2 припису про усунення виявлених порушень №ДН1362/273/АВ/П від 18.03.2019.

На обґрунтування позовних вимог зазначало, що висновки, викладені в акті перевірки №ДН1362/273/АВ від 11.03.2019 та пункт 2 припису №ДН1362/273/АВ/П від 18.03.2019 є безпідставними, оскільки підприємство дотримується умов оплати праці, встановлених у колективному договорі.

Короткий зміст рішень судів першої й апеляційної інстанцій

Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 05 вересня 2019 року у задоволенні позову відмовив.

Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 15 січня 2020 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився і суд апеляційної інстанції, зазначив, що відповідно до наказу КП КМР «Трамвай» від 29.12.2018 № 525 з 01.01.2019 позивачем було здійснено підвищення тарифних ставок посадових окладів на розмір коефіцієнта 1,2 та 1,3, тобто у меншому розмірі, ніж визначено змінами до Територіальної угоди на 2018-2019 роки.

Крім того, суди зазначили, що позивач фактично визнав вказане порушення, оскільки на виконання пункту 2 оскаржуваного припису виніс наказ "Про проведення перерахунку" №116 від 21.03.2019, згідно з яким наказано провести відповідний перерахунок з урахуванням коефіцієнту відношення тарифної ставки робітника 1 розряду до прожиткового мінімуму - 1,4.

Отже, відповідач дійшов вірного висновку про наявність порушення чинного законодавства позивачем, внаслідок чого пункт 2 припису №ДН1362/273/АВ/П від 18.03.2019 року є правомірним.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

20 лютого 2020 року КП КМР «Трамвай» звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить постановлені у цій справі судові рішення скасувати та прийняти нове - про задоволення позову.

У скарзі зазначає, що не було оприлюднено відомості про проведення повідомної реєстрації змін до Територіальної угоди на 2018-2019 роки у засобах масової інформації та на офіційному веб-сайті, у зв`язку з чим скаржник не був зобов`язаний використовувати положення відповідної Територіальної угоди під час нарахування та виплати заробітної плати, оскільки не знав та не міг знати про відповідні зміни.

Обов`язковість реєстрації галузевих та територіальних угод та договорів передбачена пунктами 1, 7 та 8 Порядку повідомної реєстрації галузевих (міжгалузевих) і територіальних угод, колективних договорів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2013 року № 115 (далі - Порядок № 115).

Висновок Верховного Суду щодо застосування зазначених вище пунктів Порядку №115 в аспекті чинності незареєстрованої територіальної угоди (а також змін до неї) та обов`язковості застосування їх положень роботодавцями під час нарахування та виплати заробітної плати відсутній.

Крім того, відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування приписів частини другої статті 14 Закону України «Про оплату праці», яка встановлює що норми колективного договору, що допускають оплату праці нижче від норм, визначених генеральною, галузевою (міжгалузевою) або територіальною угодами, але не нижче від державних норм і гарантій в оплаті праці, можуть застосовуватися лише тимчасово на період подолання фінансових труднощів підприємства терміном не більш як шість місяців.

У даному випадку, посилається, що позивачем було застосовано відповідну норму з 01.07.2018 по 21.12.2018. Проте судами це не взято до уваги.

КП КМР «Трамвай» та Кам`янська міська рада як сторона роботодавців, а також профспілкові організації КП КМР «Трамвай», як профспілкова сторона, не брали участі в підписанні вказаної територіальної угоди та змін до неї. Отже, підприємству не було відомо та не могло бути відомо про внесення змін до Територіальної угоди від 06.03.2018, оскільки воно не брало участі в їх обговоренні та затвердженні.

Територіальна угода між Департаментом житлово-комунального господарства та будівництва облдержадміністрації, обласною організацією роботодавців житлово-комунального господарства Дніпропетровської області і обласною організацією профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення на 2018-2019 роки від 11.12.2017 № 8 (далі - Територіальна угода на 2018-2019 роки) та зміни до неї від 06.03.2018 № 2 не були зареєстровані та оприлюднені уповноваженим (реєструючим) органом.

Тому підприємство не могло дізнатися про зміни до Територіальної угоди на 2018-2019 роки.

Зазначає, що суди проігнорували те, що зміни і доповнення до колективного договору між роботодавцем та трудовим колективом КП МКР «Трамвай» на 2017-2018 роки, які ухвалені на конференції трудового колективу від 25.10.2018, встановлюють що норми колективного договору, що допускають оплату праці нижче від норм, визначених Територіальною угодою, діють тимчасово, на період подолання фінансових труднощів підприємства, терміном не більше як шість місяців - до 31.12.2018. Тому вважає, що підприємство діяло відповідно до вимог статті 14 Закону України «Про оплату праці».

У відзиві на касаційну скаргу ГУ Держпраці просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 лютого 2020 року визначено такий склад колегії суддів: головуючий суддя Тацій Л.В., судді: Рибачук А.І., Стеценко С.Г., скаргу передано судді-доповідачу.

Верховний Суд ухвалою від 25 лютого 2020 року відкрив касаційне провадження.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

У період з 04.03.2019 по 11.03.2019 ГУ Держпраці проведено інспекційне відвідування КП КМР «Трамвай», за результатами якого складено акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю від 11.03.2019 №ДН1362/273/АВ.

Перевіркою встановлено наступні порушення: частини другої статті 97 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП), частини першої статті 15 Закону України «Про оплату праці» та підпунктів 4.7, 4.9 Колективного договору на 2017-2018 роки, та вимог Територіальної угоди на 2018-2019 роки та змін до неї - не були дотримані умови оплати праці, визначені у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами, а саме: при встановленому законодавством підвищенні прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.07.2018 - до 1841 грн та з 01.12.2018 - 1921 грн та перегляду розміру відсотків (збільшення до 140%) до прожиткового мінімуму, визначених згідно до змін внесених до Територіальної угоди на 2018-2019 роки, на підприємстві не відбулося підвищення розміру тарифних ставок (окладів) протягом 2018 року та підвищення тарифних ставок посадових окладів з 01.01.2019 відбулося в нижчому розмірі ніж встановлено в змінах, внесених до Територіальної угоди на 2018-2019 роки, замість збільшення коефіцієнта відношення ставки робітника І розряду до прожиткового мінімуму - 1,4, фактично відбулося на коефіцієнти 1,2 або 1,3.

На підставі акта інспекційного відвідування від 11.03.2019 №ДН1362/273/АВ відповідачем винесено припис №ДН1362/273/АВ/П від 18.03.2019, яким зобов`язано позивача усунути порушення, зокрема, частини другої статті 97 КЗпП, частини першої статті 15 Закону України «Про оплату праці».

21.03.2019 підприємство надало до ГУ Держпраці лист №280/02 про виконання припису, у якому зазначено, зокрема, щодо порушення частини другої статті 97 КЗпП, частини першої статті 15 Закону України "Про оплату праці": з метою усунення вказаних порушень 21.03.2019 по підприємству видано наказ про проведення перерахунку оплати праці працівниками підприємства з урахуванням підвищення прожиткового мінімуму протягом 2018 року та застосуванням коефіцієнту відношення тарифної ставки робітника 1 розряду до прожиткового мінімуму - 1,4.

Підприємство не погодилося із пунктом 2 Спірного припису та звернулося до суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у межах доводів касаційної скарги перевірив постановлені у цій справі судові рішення, обговорив доводи касаційної скарги і дійшов висновку про таке.

Частинами другою, третьою статті 97 КЗпП визначено, що форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом; конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті. Власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами (частина четверта статті 97 КЗпП).

Частиною четвертою статті 6 Закону України «Про оплату праці» визначено, що тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на основі: тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється у розмірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати; міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).

Відповідно до частини першої статті 15 Закону України «Про оплату праці» форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами. У разі, коли колективний договір на підприємстві не укладено, роботодавець зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво органом.

Статтями 1 і 2 Закону України від 1 липня 1993 року № 3356-XII «Про колективні договори» встановлено, що колективний договір, угода укладаються на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів працівників та роботодавців.

Колективний договір укладається на підприємствах, в установах, організаціях (далі - підприємства) незалежно від форм власності і господарювання, які використовують найману працю і мають право юридичної особи.

Колективний договір може укладатися в структурних підрозділах підприємства в межах компетенції цих підрозділів.

Угода укладається на національному, галузевому, територіальному рівнях на двосторонній або тристоронній основі:

на національному рівні - генеральна угода;

на галузевому рівні - галузеві (міжгалузеві) угоди;

на територіальному рівні - територіальні угоди.

Статтею 5 цього Закону встановлено, що умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов`язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали.

Умови колективних договорів або угод, що погіршують порівняно з чинним законодавством становище працівників, є недійсними, і забороняється включати їх до договорів і угод.

Забороняється включати до трудових договорів умови, що погіршують становище працівників порівняно з чинним законодавством, колективними договорами та угодами.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 28.03.2017 на конференції трудового колективу укладено Колективний договір між роботодавцем та трудовим колективом КП КМР «Трамвай» по забезпеченню економічного та соціального розвитку трудового колективу і захисту прав працівників на 2017-2018 роки, який зареєстровано виконавчим комітетом Кам`янської міської ради за №149 від 30.05.2017.

Пунктом 4.7 Колективного договору на 2017-2018 роки встановлено мінімальну тарифну ставку (оклад) за просту некваліфіковану працю та тарифну ставку робітника І розряду у розмірі не менше 120 відсотків розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб установленого на 1 січня календарного року.

Згідно з пунктом 4.9 Колективного договору на 2017-2018 роки періодично переглядається розмір гарантованої тарифної ставки працівника простої некваліфікованої праці у відповідності з законодавчими актами України.

28.12.2017 до Колективного договору на 2017-2018 роки внесено зміни на 2018 рік, які зареєстровані виконавчим комітетом Кам`янської міської ради реєстраційний №62 від 05.09.2018.

Пунктом 4.4 змін до Колективного договору на 2018 рік встановлено що норми колективного договору не допускають оплату праці нижче від норм, визначених Територіальною угодою на 2018-2019 роки.

Пунктом 4.2 Територіальної угоди на 2018-2019 роки встановлено мінімальну тарифну ставку (оклад):

- за просту некваліфіковану працю у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законодавством для працездатних осіб, при наявності фінансової можливості у розмірі до 120 % прожиткового мінімуму;

- тарифну ставку робітника 1 розряду в розмірі не менше 120 % розміру прожиткового мінімуму, встановленого законодавством для працездатних осіб.

Розділом 4 Територіальної угоди на 2018-2019 роки встановлено, що сторони визначають обов`язковими відповідно до статті 97 КЗпП, статті 15 Закону України «Про оплату праці» норми Генеральної, міжгалузевої, галузевих угод вищого рівня, а також норми цієї угоди з питань оплати праці для їх застосування при укладанні колективних договорів підприємств, як мінімальні гарантії, нижче від яких не може провадитись оплата праці працівників.

У додатку № 5 змін до Колективного договору на 2018 рік мінімальна тарифна ставка за просту некваліфіковану працю в розмірі (І розряду) -12,73 грн. (1762*120%); для працівників депо за просту некваліфіковану працю в розмірі (І розряду) - 20,37 грн.

Наказом КП КМР «Трамвай» від 29.12.2017 № 875 встановлено з 01.01.2018 розробити та ввести в дію годинні тарифні ставки та посадові оклади відповідно до Закону України від 07.12.2017 № 2246-VІІ "Про Державний бюджет України на 2018 рік" та Колективного договору на 2017-2018 роки підприємства з урахуванням Територіальної угоди на 2018-2019 роки.

Водночас, згідно зі змінами внесеними до Територіальної угоди на 2018-2019 роки, зареєстрованими Департаментом соціального захисту населення облдержадміністрації за № 2 від 06.03.2018, встановлено мінімальну тарифну ставку (оклад):

- тарифну ставку робітника 1 розряду в розмірі не менше 140 % розміру прожиткового мінімуму, встановленого законодавством для працездатних осіб.

Отже, цими змінами збільшено тарифну ставку робітника 1 розряду з 120 % на 140 %.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що норми цієї угоди з питань оплати праці є обов`язковими для їх застосування при укладанні колективних договорів підприємств, як мінімальні гарантії, нижче від яких не може провадитись оплата праці працівників.

Разом із тим, як встановили суди, з 01.01.2018 на підприємстві не відбулось підвищення розміру тарифних ставок (окладів) з 120 % на 140 %, як передбачено змінами від 06.03.2018, внесеними до Територіальної угоди на 2018-2019 роки.

Пунктом 1.4 Колективного договору на 2017-2018 роки встановлено, що колективний договір не обмежує прав сторін щодо внесення змін та доповнень в період його дії. Зміни та доповнення до колдоговору вносяться у зв`язку зі змінами чинного законодавства з питань, що є предметом цього колективного договору та за ініціативою сторін після проведення переговорів (консультацій) і досягнення домовленості. Зміни мають право вносити ті, хто укладав - колективний договір, робоча група із представників адміністрації і СПО.

Тобто, у разі внесення певних змін до Територіальної угоди, підприємства повинні вносити також відповідні зміни до Колективних договорів.

Відповідно до статті 10 КЗпП колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону України від 01.07.1993 № 3356-ХІІ «Про колективні договори і угоди» положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємств незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов`язковими як для роботодавця, так і для працівників підприємства. Положення генеральної, галузевої (міжгалузевої), територіальної угод діють безпосередньо і є обов`язковими для всіх суб`єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду.

Крім того, пунктом 4.12 Колективного договору на 2017-2018 роки встановлено, що при визначенні посадових окладів використовувати коефіцієнти співвідношень розмірів місячних посадових окладів керівних працівників, професіоналів, фахівців і службовців підприємства до тарифної ставки працівника 1-го розряду згідно з галузевою угодою.

До Територіальної угоди на 2018-2019 роки було внесено зміни від 06.03.2018 згідно з якими коефіцієнт відношення ставки робітника І розряду до прожиткового мінімуму складає 1,4.

Відповідно до наказу КП КМР «Трамвай» від 29.12.2018 №525 з 01.01.2019 встановлено:

- розрахунки годинних тарифних ставок робітників І розряд депо, служби колії, служби електрогосподарства, відділу головного механіка, відділу автотранспортних перевезень (слюсарі) та робітники інших підрозділів провадити з урахуванням прожиткового мінімуму - 1921 грн коефіцієнта відношення ставки робітника І розряду до прожиткового мінімуму - 1,3;

- розрахунки посадових окладів керівних працівників, професіоналів, фахівців, технічних службовців провадити з урахуванням прожиткового мінімуму - 1921 грн, коефіцієнта відношення ставки робітника І розряду до прожиткового мінімуму - 1,2;

- розрахунки годинних тарифних ставок (окладів) за просту некваліфіковану працю службовців провадити з урахуванням прожиткового мінімуму - 1921 грн коефіцієнт відношення ставки робітника І розряду до прожиткового мінімуму - 1,2.

Отже, як правильно встановили суди, з 01.01.2019 позивачем було здійснено підвищення тарифних ставок посадових окладів на розмір коефіцієнта 1,2 та 1,3, тобто у меншому розмірі, ніж визначено змінами до Територіальної угоди на 2018-2019 роки.

Доводи касаційної скарги про те, що позивачу не було відомо про зміни внесені до Територіальної угоди на 2018-2019 роки не звільняють його від її виконання. Щодо зазначених змін до Територіальної угоди на 2018-2019 роки проведено повідомну реєстрацію 06.03.2018 за № 2, як це передбачено Порядком повідомної реєстрації галузевих (міжгалузевих) і територіальних угод, колективних договорів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2013 № 115.

Доводи про те, що зміни до Територіальної угоди на 2018-2019 роки не були оприлюднені, не підтверджені належними та допустимими доказами.

Щодо доводу скаржника про те, що позивач не був стороною Територіальної угоди на 2018-2019 роки, то він не ґрунтується на законі, оскільки дану угоду підписано сторонами соціального діалогу, в тому числі, й обласною організацією профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення, яка є повноважним представником трудових колективів підприємств галузі, захищає інтереси членів профспілки, до складу якої входить і первинна профспілкова організація підприємства, тобто перебуває у сфері впливу сторони, яка підписала угоду, тому ця угода вже стає обов`язковою до виконання сторонами соціального діалогу на рівні підприємства. До того ж відповідно до статті 4 Закону України «Про соціальний діалог» до сторін соціального діалогу належать на територіальному рівні - зокрема, сторона роботодавців, суб`єктами якої є організації роботодавців та їх об`єднання, що діють на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Доводи касаційної скарги про те, що в період з 01.07.2018 по 31.12.2018 КП КМР «Трамвай» правомірно на підставі частини другої статті 14 Закону України «Про оплату праці» здійснювало нарахування на оплату праці нижче від норм, визначених відповідною Територіальною угодою з урахуванням змін до неї, також не підтверджено документально. Зміни внесені до Розділу І «Загальні положення» Колективного договору між роботодавцем та трудовим колективом КП КМР «Трамвай» по забезпеченню економічного та соціального розвитку трудового колективу і захисту прав працівників на 2017-2018 роки (ухвалені на конференції трудового колективу 25 жовтня 2018 року протокол № 4) про те, що норми колективного договору, що допускають оплату праці нижче від норм, визначених Територіальною угодою на 2018-2019 роки, але не нижче від державних норм і гарантій в оплаті праці застосовуються лише тимчасово на період подолання фінансових труднощів підприємства терміном не більше як шість місяців - частина друга статті 14 Закону України «Про оплату праці» - до 21.12.2018, носять загальний характер та не свідчать про застосування підприємством такого тимчасового виключного заходу, оскільки не надано документів, які б підтверджували оформлення наказом (розпорядженням) по підприємству із зазначенням конкретизованих та обґрунтованих роботодавцем фінансових труднощів підприємства, які спонукали до ухвалення такого рішення (даний наказ має бути доведений до відома працівників підприємства).

Крім того, суди слушно зазначили про те, що позивач фактично визнав вказане порушення, оскільки на виконання пункту 2 оскаржуваного припису виніс наказ "Про проведення перерахунку" №116 від 21.03.2019, згідно з яким наказано: провести перерахунок розміру тарифних ставок (окладів) за 2018 рік та здійснити розрахунок доплат з урахуванням підвищення прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.07.2018 - до 1841 грн, та з 01.12.2019 - до 1921 грн; провести розрахунок доплат за січень-лютий 2019 року з урахуванням коефіцієнту відношення тарифної ставки робітника 1 розряду до прожиткового мінімуму - 1,4.

За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про те, що ГУ Держпраці дійшло вірного висновку про порушення позивачем чинного законодавства, та як наслідок пункт 2 припису №ДН1362/273/АВ/П від 18.03.2019 року є правомірним.

В аспекті наведеного слід зазначити, що відповідно до статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У касаційній скарзі не наведено доводів, які б ставили під сумнів правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Враховуючи наведене, Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

З огляду на викладене, керуючись статтями 341- 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

постановив:

Касаційну скаргу Комунального підприємства Кам`янської міської ради «Трамвай» залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.В. Тацій

Судді : А.І. Рибачук

С.Г. Стеценко