ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 жовтня 2024 року
м. Київ
справа №160/5117/23
адміністративне провадження № К/990/2066/24
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафта Оіл Лтд» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.03.2023 (суддя - Царікова О.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01.11.2023 (головуючий суддя - Білак С.В., судді: Чабаненко С.В., Юрко І.В.) у справі №160/5117/23.
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафта Оіл Лтд» (далі - ТОВ «Нафта Оіл Лтд») звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДПС у Дніпропетровській області), в якій просило суд:
визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 24.02.2023 №1003 про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку ТОВ «Нафта Оіл Лтд»;
визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 10.03.2023 №1298 про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафта Оіл Лтд»;
зобов`язати ГУ ДПС у Дніпропетровській області виключити Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафта Оіл Лтд» (ЄДРПОУ 44382250) з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості.
Разом з адміністративним позовом представником ТОВ «Нафта Оіл Лтд» подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просив зупинити дію рішення комісії ГУ ДПС у Дніпропетровській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 10.03.2023 №1298 про відповідність платника податку на додану вартість ТОВ «Нафта Оіл Лтд» (код ЄДРПОУ 44382250) пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку на додану вартість до набрання законної сили рішенням суду.
Подана заява обґрунтована тим, що 10.03.2023 в електронному кабінеті платника ТОВ «Нафта Оіл Лтд» отримано від ГУ ДПС у Дніпропетровській області рішення про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 10.03.2023 № 1298. Позивач зазначає, що основною діяльністю ТОВ «Нафта Оіл Лтд» є діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами, роздрібна та оптова торгівля пальним, інше. Позивач наголошує, що зупинення реєстрації всіх податкових накладних може призвести до розірвання договірних відносин, як з постачальниками, які не хочуть працювати з «ризиковим підприємством», так і з покупцями, які не отримують податковий кредит, відмовляються сплачувати за продукцію, поки не буде зареєстровано податкову накладну, а по ланцюгу постачання можуть бути також внесені до переліку ризикових платників податків. Невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, оскільки останній взагалі може не відновити господарську діяльність. Крім того, у разі невжиття заходів забезпечення позову можливе настання негативних наслідків, для виправлення яких позивачу буде необхідно докласти значних зусиль.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.03.2023 заяву ТОВ «Нафта Оіл Лтд» про забезпечення позову задоволено повністю.
Зупинено дію рішення Комісії ГУ ДПС у Дніпропетровській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 10.03.2023 №1298 про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку ТОВ «Нафта Оіл Лтд» (код ЄДРПОУ 44382250) пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку на додану вартість до набрання законної сили рішенням суду у справі № 160/5117/23.
Рішення суду мотивовано тим, що відмова у задоволенні заяви про забезпечення позову призведе до незворотних наслідків у вигляді втрати державним бюджетом України грошових коштів, сплачуваних ТОВ «Нафта Оіл Лтд» в якості податків, позбавлення працівників роботи та, як наслідок, заробітної плати під час дії воєнного стану, повного зупинення господарської діяльності, у зв`язку з відсутністю прибутку від подальшої реалізації товарів (робіт, послуг), що призведе до значних втрат ТОВ «Нафта Оіл Лтд», які у випадку прийняття рішення у цій справі на користь позивача можуть бути підставою звернення до суду з метою стягнення їх з бюджету, що посилює негативний характер таких наслідків.
Таким чином, можливість здійснення позивачем господарської діяльності безпосередньо залежить від наявності можливості складати та реєструвати податкові накладні/розрахунки коригування, сплати податкових зобов`язань, в той час як включення заявника до переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, призведе до зупинення господарської діяльності підприємства, що матиме невідворотні наслідки, в тому числі, у вигляді збитків, простою обладнання, яке потребує постійного обслуговування, та необхідності вивільнення працівників, які його обслуговують. Невжиття заходів забезпечення позову в даному випадку з наведених підстав може істотно ускладнити ефективний захист та поновлення прав і інтересів позивача, для захисту яких він звернувся до суду.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 01.11.2023 ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.03.2023 залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився з такими висновками суду першої інстанції про наявність підстав для забезпечення позову.
ГУ ДПС у Дніпропетровській області звернулось з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.03.2023, постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01.11.2023 та ухвалити нове судове рішення, яким заяву ТОВ «Нафта Оіл Лтд» про забезпечення позову залишити без задоволення.
У доводах касаційної скарги ГУ ДПС у Дніпропетровській області зазначає, що суди попередніх інстанцій застосували норму статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України без урахування висновків, викладених Верховним Судом у постановах, зокрема, від 31.01.2023 у справі №140/6021/22, від 31.01.2023 у справі №140/6113/22, від 05.08.2022 у справі №140/1116/21, від 31.05.2022 у справі №600/6293/21-а, від 13.01.2022 у справі №560/10402/21, від 01.12.2021 у справі №140/11033/20, від 21.01.2021 у справі №140/8878/20.
Відповідач наголошує, що віднесення платників податків до ризикових є по суті формою здійснення контролюючим органом податкового контролю, який, в тому числі, спрямований і на забезпечення прав та інтересів інших суб`єктів господарювання в частині правильності відображення ними результатів господарської діяльності з метою оподаткування. Поряд з цим за платником податків залишається право належними документами довести реальність здійснення фінансово-господарських операцій у межах своєї господарської діяльності та, у разі доведення таких обставин, на подальше прийняття позитивного рішення про реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування.
За доводами відповідача, оскільки ТОВ «Нафта Оіл Лтд» не наведено жодних мотивів, які б давали підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову в подальшому може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, так само не наведено очевидних ознак протиправності спірного рішення, а відтак застосовані судом заходи забезпечення позову є такими, що суперечать приписам частини другої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України та сформовані правовій позиції Верховного Суду з даного приводу.
Позивач не скористався своїм правом та не надав відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду даної касаційної скарги.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Частинами першою та другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з положеннями частини першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина 2 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України).
В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина 6 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України).
Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
При цьому заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Таким чином, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, перевірити, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При цьому, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.
Так само суд повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.
Слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.
Пунктом 201.16 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Так правилами пункту 6 Порядку №1165 (тут і далі - в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного рішення) у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація такої податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.
Водночас, підпункт 3 пункту 11 Порядку №1165 передбачає, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначається, серед іншого, пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів відповідно до Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Мінфіну від 12 грудня 2019 року №520 (далі - Порядок №520).
В свою чергу, абзацами восьмим-дев`ятим пункту 9 Порядку №520 (в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного рішення) встановлено, що за результатами розгляду поданих додаткових пояснень та копій документів комісія регіонального рівня протягом 5 робочих днів, що настають за днем їх отримання, приймає рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Реєстрі за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.
Якщо платник податку не надав додаткових пояснень та копій документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі протягом 5 робочих днів, що настають за днем граничного строку їх подання, визначеного абзацом шостим цього пункту.
Таким чином, відсутні законодавчі підстави вважати, що зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є безумовною підставою для відмови в реєстрації цих документів податкової звітності.
При цьому пункт 5 Порядку №1165 визначає, що платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2). Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).
Таким чином, перевірка контролюючим органом на відповідність критеріям ризиковості платника податків здійснюється при реєстрації кожної податкової накладної/розрахунку коригування, незалежно від факту віднесення платника податків до переліку ризикових, та є передбаченим законом заходом контролю.
Висновки судів попередніх інстанцій, що невжиття заходів щодо зупинення дії оскаржуваного позивачем рішення зумовить настання негативних та незворотних наслідків для його господарської діяльності не підтверджений оцінкою судом будь-яких доказів. Так само суди не зазначили, на підставі яких саме доказів визнано підтвердженими доводи позивача, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективність захисту і унеможливити поновлення порушених прав позивача.
З приводу негативних наслідків для господарської діяльності позивача, на які послались суди попередніх інстанцій, колегія суддів зазначає, що безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, відповідно до статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є безумовними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
З урахуванням наведеного, Суд дійшов висновку, що позивачем не доведено необхідності вжиття застосованих судами заходів забезпечення позову з урахуванням положень частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, застосовані заходи є такими, що суперечать приписам частини другої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з чим колегія суддів вважає, що рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а в задоволенні клопотання про забезпечення адміністративного позову слід відмовити.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
Відповідно до статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись статтями 341 345 349 351 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
постановив:
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області задовольнити.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.03.2023 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01.11.2023 у справі №160/5117/23 скасувати.
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафта Оіл Лтд» про забезпечення позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
В.В. Хохуляк
Л.І. Бившева
Р.Ф. Ханова ,
Судді Верховного Суду