№ 160/5671/21

ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 160/5671/21

адміністративне провадження № К/9901/36619/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І.В.,

суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 травня 2021 року у складі головуючого судді Горбалінського В.В. та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2021 року у складі колегії суддів: Чепурнова Д.В., Сафронової С.В., Мельника В.В. у справі № 160/5671/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Дніпропетровській області, контролюючий орган, податковий орган), в якому просила:

- визнати протиправними дії ГУ ДПС у Дніпропетровській області щодо відмови у проведенні коригування в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 шляхом виключення боргу з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 40 179,24 грн та звільнення майна з-під податкової застави;

- зобов`язати ГУ ДПС у Дніпропетровській області відкоригувати дані інтегрованої картки платника ОСОБА_1 шляхом виключення боргу з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 40 179,24 грн, який за даними інтегрованої картки платника обліковується за ОСОБА_1 та звільнити майно ОСОБА_1 з податкової застави (згідно з актом опису майна № 6235/10/04-63-23-28 від 23.02.2016), з дня набрання законної сили рішенням суду.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою Третього апеляційного адміністративного суду у справі № 804/7937/16 постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.12.2016 скасовано та в задоволенні позову ГУ ДФС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу відмовлено. У зв`язку з цим позивач уважає, що у неї відсутній податковий борг.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 травня 2021 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2021 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив із того, що рішення суду, яким відмовлено в стягненні податкового боргу з платника податків, не може бути підставою для виключення відомостей про наявність вказаного боргу з Інтегрованої картки платника податків.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:

10 червня 2014 року Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області сформовано податкове повідомлення-рішення № 7525-15 за платежем: орендна плата з фізичних осіб на загальну суму 7 893,99 грн.

06 червня 2015 року Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області сформовано податкове повідомлення-рішення № 416-17 за платежем: орендна плата з фізичних осіб на загальну суму 13 015,89 грн.

16 лютого 2016 року Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області сформовано податкову вимогу № 228-23 на загальну суму 20 686,48 грн.

16 лютого 2016 року Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області прийнято рішення про опис майна ОСОБА_1 у податкову заставу № 5448/10/04-63-23-28.

23 лютого 2016 року Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області затверджено акт опису майна № 6235/10/04-63-23-28 у податкову заставу.

30 червня 2016 року Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області сформовано податкове повідомлення-рішення № 3454244-09 за платежем: земельний податок на загальну суму 116,82 грн.

15 грудня 2016 року постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі № 804/7937/16 адміністративний позов Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в сумі 20 701,34 грн задоволено повністю.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь державного бюджету суму податкового боргу у розмірі 20 701,34 грн.

19 лютого 2020 року постановою Третього апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.12.2016 в адміністративній справі № 804/7937/16 за позовом Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу скасовано.

У задоволенні позову Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу відмовлено.

Указане рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що податкова вимога від 16.02.2016 № 228-23 на суму 20 686,48 грн була направлена за адресою, за якою ОСОБА_1 не зареєстрована та не мешкає, у зв`язку з цим суд дійшов висновку, що оскільки податкова вимога не вручена ОСОБА_1 через помилку, допущену контролюючим органом, то грошове зобов`язання не є узгодженим та в силу пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України не може вважатися податковим боргом.

09 червня 2020 року ГУ ДПС у Дніпропетровській області листом № 67216/10/04-36-51-60 повідомило ОСОБА_1 , що станом на 09.07.2020 в ІКП платника податків фізичної особи ОСОБА_1 обліковується податковий борг по орендній платі з фізичних осіб на загальну суму 40 424,52 грн, у зв`язку з чим законодавчі підстави для припинення податкової застави відсутні.

24 грудня 2020 року ГУ ДПС у Дніпропетровській області листом № 19940/04-36-04-11 повідомило ОСОБА_1 , що податкові повідомлення-рішення № 7525-15 від 10.06.2014 та № 416-17 від 06.06.2015 підлягають скасуванню, та окремо зазначило, що станом на 18.12.2020 в ІКП платника податків фізичної особи ОСОБА_1 обліковується податковий борг по орендній платі з фізичних осіб на загальну суму 40 179,24 грн, у зв`язку з чим законодавчі підстави для припинення податкової застави відсутні.

Відповідно до облікових даних ГУ ДПС у Дніпропетровській області, ОСОБА_1 станом на 30.04.2021 має податковий борг перед бюджетом з орендної плати з фізичних осіб у сумі 40 624,98 грн.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

Не погодившись із судовими рішеннями, ОСОБА_1 звернулася з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

На обґрунтування касаційної скарги позивач зазначає, що підставою касаційного оскарження судових рішень є пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм права без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 19.03.2020 у справі № 804/1912/17, від 01.08.2018 у справі № 812/772/16, від 25.02.2020 у справі № 500/1451/19, від 05.02.2020 у справі № 826/7293/16, від 31.01.2019 у справі № 826/14640/14, відповідно до яких тільки факт узгодження грошового зобов`язання має наслідком обов`язок платника податку сплатити таке зобов`язання у встановлений законом строк. А вже невиконання обов`язку зі сплати узгодженого податкового зобов`язання призводить до набуття таким зобов`язанням статусу податкового боргу, процедура стягнення якого визначається законом.

На думку скаржника, у неї відсутній податковий борг, оскільки вимога про стягнення боргу є незаконною. Отже і всі нарахування, які проводяться в Інтегрованій картці платника податків на підставі відомостей про наявність вказаного боргу є похідними від неіснуючої суми боргу. Тому внесення змін в Інтегровану картку платника податків ОСОБА_1 шляхом виключення відомостей про наявність боргу в розмірі 20 686,48 грн, який виник на підставі неузгодженого грошового зобов`язання, виключає в подальшому нарахування податкового боргу по орендній платі з фізичних осіб, розмір якого на дату звернення ОСОБА_1 у квітні 2021 року складав 40 424,52 грн.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач, уважаючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій законними та обґрунтованими, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін. Зокрема, контролюючий орган зазначає, що грошові зобов`язання, які виникли на підставі складення податкових повідомлень-рішень від 10.06.2014 № 7525-15 та від 17.07.2015 №416-17 є узгодженими, оскільки такі податкові повідомлення-рішення не оскаржені в судовому порядку.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення це письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Під грошовим зобов`язанням платника податків, згідно з підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, розуміється сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з підпунктом 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкова вимога це письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Під податковим боргом, при цьому, розуміється сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Пунктом 56.1 статті 56 Податкового кодексу України визначено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

За змістом пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно з пунктом 59.1. статті 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Підпунктом 89.1.2. пункту 89.1. статті 89 Податкового кодексу України передбачено, що право податкової застави виникає зокрема у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Системний аналіз вищенаведених норм Податкового кодексу України свідчить про те, що податкова вимога складається контролюючим органом лише у випадку несплати узгодженої суми податкових зобов`язань.

Як установлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, податковий борг, зазначений відповідачем, виник на підставі податкових повідомлень-рішень № 7525-15 від 10.06.2014 та № 416-17 від 06.06.2015, які позивачем не оскаржено. Вказані податкові повідомлення-рішення надіслані ОСОБА_1 за правильною адресою, що підтверджується долученими контролюючим органом до матеріалів справи доказами, а відтак вважаються належним чином врученими у розумінні статті 42 Податкового кодексу України. Зазначені обставини позивачем не спростовуються. Водночас у матеріалах справи відсутні докази скасування вищезазначених податкових повідомлень-рішень відповідачем.

Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За змістом наведеної норми преюдиційного значення набувають виключно встановлені судовим рішенням факти, а не правові висновки суду та/або результат розгляду конкретної справи.

На користь такого висновку свідчить частина сьома статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Щодо питання застосування частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України Верховний Суд вже неодноразово формулював висновки. Зокрема, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 грудня 2019 року у справі № 925/698/16 зробила висновок щодо застосування норми четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з яким преюдиційне значення у справі надається обставинам, встановленим судовим рішенням, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиційні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.

Зазначений висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 29 вересня 2021 року у справі № 460/6117/20.

У постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 19.02.2020 у справі № 804/7937/16, на яку посилається позивач, зазначено, що ОСОБА_1 зареєстрована та мешкає з 14.06.1988 за адресою: АДРЕСА_1 . За адресою, по якій податковим органом направлено податкову вимогу знаходиться орендована ОСОБА_1 земельна ділянка. Таким чином, колегія суддів уважає, так як податкова вимога не вручена ОСОБА_1 через помилку, допущену контролюючим органом, то грошове зобов`язання не є узгодженим та в силу пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України не може вважатися податковим боргом. Тому вимога податкового органу про стягнення податкового боргу не ґрунтується на вимогах закону та не може бути задоволена.

З приводу зазначеного висновку Третього апеляційного адміністративного суду у справі № 804/7937/16 Верховний Суд звертає увагу на наступне.

Факт узгодження грошового зобов`язання має наслідком обов`язок платника податку сплатити таке зобов`язання у встановлений законом строк. У свою чергу, невиконання обов`язку зі сплати узгодженого грошового зобов`язання у встановлений законом строк має наслідком включення такого зобов`язання до податкового боргу платника податків, процедура стягнення якого за загальними правилами розпочинається не раніше, ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання такому платнику податкової вимоги (в редакції Податкового кодексу України, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Ураховуючи, що позивачем не сплачено грошові зобов`язання, визначені податковими повідомленнями-рішеннями № 7525-15 від 10.06.2014 та № 416-17 від 06.06.2015, у встановлений законом строк, то вони набули статусу узгоджених, та, відповідно, є податковим боргом останнього. Відмова Третього апеляційного адміністративного суду в задоволенні вимог контролюючого органу у справі № 804/7937/16 щодо стягнення податкового боргу з ОСОБА_1 з підстави надіслання податкової вимоги за неправильною адресою не спростовує факту набуття грошовими зобов`язаннями, визначеними податковими повідомленнями-рішеннями № 7525-15 від 10.06.2014 та № 416-17 від 06.06.2015, статусу узгоджених. Правомірність прийняття таких податкових повідомлень-рішень у межах вказаної судової справи не вирішувалася. Відтак узгодженість грошових зобов`язань свідчить про наявність у позивача податкового боргу.

Згідно з Порядком ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 5 від 12.01.2021, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 5 березня 2021 р. за № 321/35943, інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску (далі - платежі), що ведеться за кожним видом платежу.

Відповідно до пункту 1 глави 1 Розділу II Порядку, з метою обліку нарахованих і сплачених, повернутих та відшкодованих сум платежів територіальними органами ДПС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які мають сплачуватися такими платниками на рахунки, відкриті в розрізі адміністративно-територіальних одиниць.

ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та фондами загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування за відповідним видом платежу та відповідною адміністративно-територіальною одиницею.

Згідно з главою 2 Розділу II Порядку, з метою забезпечення контролю за правильністю відкриття/закриття ІКП в інформаційній системі щодекадно забезпечується автоматичне формування реєстрів контролю:

- реєстр контролю ІКП, відкритих в інформаційній системі, які не відповідають Переліку форм ІКП;

- реєстр контролю наявності відкритої ІКП за платником, стосовно якого в ЄДР внесено запис про припинення;

- реєстр контролю наявності ІКП без ознаки «Платник відсутній в реєстрі» відкритої платнику, якого не включено/виключено з реєстру платників певного податку;

Наявні записи в реєстрах контролю не пізніше наступного робочого дня з дня їх виявлення відпрацьовуються підрозділом, що здійснює облік платежів, шляхом усунення помилок:

- у разі виявлення невідповідностей між ІКП, відкритими в інформаційній системі, та Переліком форм ІКП - здійснюється перекодування ІКП на відповідну форму обліку ІКП;

- у разі виявлення ІКП, відкритої за платником, якого не включено/виключено з реєстру платників певного податку, - здійснюється перекодування такої ІКП з ознакою «Платник відсутній в реєстрі».

Підрозділ, що здійснює облік платежів, закриває ІКП у територіальному органі ДПС за неосновним місцем обліку у разі відсутності об`єктів оподаткування та об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням, на відповідній території та після виконання підрозділами, які здійснюють адміністрування платежів, контрольно-перевірочні заходи, погашення боргу, адміністративне та судове оскарження, відповідних процедур щодо підтвердження повноти розрахунків по платежах, контроль за справлянням яких здійснюють податкові органи.

При цьому в інформаційній системі ІКП закриваються із встановленням дати закриття за умов:

- погашення сум податкового боргу, недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафних санкцій та пені та/або списання сум податкового боргу, штрафних санкцій та пені;

- повернення платнику помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та/або списання до бюджетів за заявою платника;

- повернення платнику помилково та/або надміру сплачених коштів єдиного внеску та/або списання до фондів загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування за заявою платника;

- відсутності розстрочених (відстрочених) грошових зобов`язань, податкового боргу або іншої заборгованості, контроль за справлянням якої покладено на податкові органи, яка може бути розстрочена (відстрочена) згідно з чинним законодавством, не погашених на дату закриття ІКП;

- повноти відображення в ІКП результатів контрольно-перевірочної роботи.

Таким чином, ураховуючи вищевикладене, зокрема ту обставину, що питання правомірності прийняття податкових повідомлень-рішень № 7525-15 від 10.06.2014 та № 416-17 від 06.06.2015 у справі № 804/7937/16 не вирішувалося, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що рішення суду апеляційної інстанції, яким відмовлено в стягненні податкового боргу з платника податків, не може бути підставою для виключення відомостей про наявність вказаного боргу з Інтегрованої картки платника податків.

На обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, ОСОБА_1 посилається на обставини неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 19.03.2020 у справі № 804/1912/17, від 01.08.2018 у справі № 812/772/16, від 25.02.2020 у справі № 500/1451/19, від 05.02.2020 у справі № 826/7293/16, від 31.01.2019 у справі № 826/14640/14.

Відповідно до правового висновку, висловленого у пункті 68 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц: висновки суду, у тому числі касаційної інстанції, формуються виходячи із конкретних обставин справи. Тобто, на відміну від повноважень законодавчої гілки влади, до повноважень суду не належить формулювання абстрактних правил поведінки для життєвих ситуацій, які підпадають під дію певних норм права. При цьому під судовим рішенням в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, у яких є аналогічними предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Так, у справі № 804/1912/17 Верховним Судом зазначено про відсутність факту узгодження грошового зобов`язання з огляду на оскарження позивачем податкового повідомлення-рішення.

За результатами касаційного розгляду справи № 826/7293/16 Верховний Суд направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції з метою дослідження та встановлення безперервності існування податкового боргу, а також питання тривалості перебування платника податків у процесі банкрутства та чи був такий термін безперервним, що є необхідним для вирішення спірних правовідносин в частині встановлення наявності/відсутності підстав для стягнення заборгованості. Тобто мали місце взагалі інші обставини.

Справа № 826/14640/14 також про стягнення податкового боргу, в межах якої судами встановлено факт погашення платником податку податкового боргу, який є предметом розгляду цієї справи.

Що стосується інших справ № 812/772/16 та № 500/1451/19, то Верховним Судом встановлено, що узгоджена сума податкового зобов`язання набула статусу податкового боргу.

Таким чином, судові рішення, на які посилається позивач, ухвалені за інших фактичних обставин справи, установлених судами, тому посилання на те, що рішення судів ухвалено без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, - є безпідставним.

При цьому, правова позиція Верховного Суду у наведених позивачем постановах щодо набуття грошовим зобов`язанням статусу узгодженого є аналогічною тій, яка застосована судами попередніх інстанцій у даній справі.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 травня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Дашутін

Судді О.О. Шишов

М. М. Яковенко