ПОСТАНОВА
Іменем України
Київ
31 березня 2020 року
справа №160/7049/19
адміністративне провадження №К/9901/6449/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р. Ф. (суддя-доповідач),
суддів: Гончарової І. А., Олендера І. Я.
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Дніпропетровської митниці Держмитслужби
на додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.10.2019 у складі судді Турової О. М.
та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23.01.2020 у складі колегії суддів Баранник Н. П., Малиш Н. І., Щербака А. А.,
у справі № 160/7049/19
за позовом ОСОБА_1
до Дніпропетровської митниці ДФС
про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості,
У С Т А Н О В И В :
І. Історія справи
1. 26.07.2019 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач у справі) до Дніпропетровської митниці ДФС (далі - митний орган, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 04.07.2019 №UA110000/2019/200129/2.
2. 04.10.2019 Харківський окружний адміністративний суд ухвалив рішення, залишене без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 23.01.2020, яким адміністративний позов задовольнив повністю.
3. 21.10.2019 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі №160/7049/19 про стягнення з відповідача на користь позивача понесених останнім судових витрат на залучення перекладача у розмірі 324,00 грн.
ІІ. Короткий зміст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції
4. 31.10.2019 Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалив додаткове рішення, яким заяву позивача задовольнив, ухвалив додаткове рішення, стягнув з Дніпропетровської митниці ДФС за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати на залучення перекладача у розмірі 324,00 грн.
5. 23.01.2020 Третій апеляційний адміністративний суд ухвалив постанову, якою апеляційну скаргу відповідача залишив без задоволення, додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.10.2019 року по справі №160/7049/19 залишив без змін.
6. Суди попередніх інстанцій, ухвалюючи додаткове рішення та постанову, за результатами оцінки наданих позивачем доказів, визнали, що розмір понесених позивачем витрат в сумі 324,00 грн підтверджується належними та допустимими доказами, а також є співмірним із складністю справи та обсягом наданих перекладачем послуг.
ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. Не погодившись з судовими рішеннями митний орган подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить скасувати додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.10.2019 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23.01.2020 у справі № 160/7049/19, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви в повному обсязі.
8. В касаційній скарзі відповідач посилається на положення статті 254 Митного кодексу України, якою передбачено, що декларант забезпечує переклад наданих до митного оформлення документів за власний рахунок. Не виконання цього обов`язку тягне за собою неможливість прийняття наданих до митного оформлення документів та наявних в них відомостей у якості підтвердження заявленої митної вартості товару.
Митний орган акцентує увагу на тому, що графа 33 спірного Рішення містить посилання на пункту 2.5. розділу ІІ Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 631, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.08.2012 за № 1360/21672 та статті 254 Митного кодексу України, відповідно до яких декларант зобов`язаний забезпечити переклад товаросупровідних документів, складених іноземною мовою.
Однак, декларантом позивача під час митного оформлення транспортного засобу перекладу документів до митниці не надано, проте такий переклад надано до суду разом із відповіддю на відзив.
Митний орган вважає, що оскільки зазначені документи не надавались до митного оформлення, не досліджувались посадовою особою митниці під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості, а тому є неналежними та недопустимими доказами в розумінні статей 73 74 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи наведені доводи, відповідач наголошує на тому, що покладення витрат, пов`язаних із перекладом товаросупровідних документів, на митницю є неприпустимим.
9. Одночасно відповідач заявив клопотання про заміну сторони у справі її правонаступником на підставі статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України, посилаючись на постанову КМУ від 18.12.2018 №1200 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України», постанову КМУ від 02.10.2019 №858 «Про утворення територіальних органів Державної митної служби», просить замінити Дніпропетровську митницю ДФС на Дніпропетровську митницю Держмитслужби. Суд визнає заявлене митним органом клопотання обґрунтованим та здійснює заміну відповідача у справі, а саме Дніпропетровську митницю ДФС на Дніпропетровську митницю Держмитслужби.
IV. Процесуальна історія справи в суді касаційної інстанції
10. 10.03.2020 Верховний Суд ухвалою відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача на додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.10.2019 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23.01.2020, витребував з Дніпропетровського окружного адміністративного суду справу № 160/7049/19.
11. 24.03.2020 справа № 160/7049/19 надійшла до Верховного Суду.
12. Від позивача відзив на касаційну скаргу митного органу на адресу Суду не надходив, що не перешкоджає касаційному перегляду судових рішень.
13. Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
14. Верховний Суд, переглянувши судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність судами норм процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
15. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
16. Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.
17. Касаційна скарга підлягає перегляду в межах доводів та вимог відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України
V. Обґрунтування заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та докази на підтвердження їх понесення.
18. Судами попередніх інстанцій встановлено, що до відповіді на відзив ОСОБА_1 додано рахунок №Д-688 від 15.08.2019 за надану послугу перекладача з перекладу товаросупровідних та/чи інших документів обсягом не більше 0,05 авт. арк., акт приймання - передачі наданих послуг від 16.08.2019 та платіжний документ від 15.08.2019 про оплату послуг з перекладу на суму 324,00 грн.
Послуги з перекладу документів були надані Дніпропетровською торгово-промисловою палатою, код ЄДРПОУ 02944828, а саме: начальником відділу іноземних перекладів Дніпропетровської торгово-промислової палати Безкоровайним С.Г., яким засвідчено переклад наданих суду документів: інвойсу №58 на 1 арк, квитанції ("Quittung") на 1 арк, SWIFT №SW24J620O46393 на 1 арк, документа "Дисплей продажів - разові продажі" на 2 арк.
VI. Джерела права
19. Кодекс адміністративного судочинства України від 6 липня 2005 року № 2747-IV (в редакції чинній на час ухвалення рішення)
19.1. Частини перша та третя статті 132
Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:
на професійну правничу допомогу;
сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;
пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;
пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
19.2. Частини третя - восьма статті 137. Витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз
Спеціаліст, перекладач, експерт отримують винагороду за виконані роботи (надані послуги), пов`язані із справою, якщо це не входить до їхніх службових обов`язків.
У випадках, коли сума витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача, експерта або проведення експертизи повністю не була сплачена учасниками справи попередньо (авансом), суд стягує ці суми на користь спеціаліста, перекладача, експерта чи експертної установи зі сторони, визначеної судом відповідно до правил про розподіл судових витрат, встановлених цим Кодексом.
Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг).
У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.
19.3. Частини перша, дев`ята статті 139. Розподіл судових витрат
При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
20. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
21. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
22. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.
VII. Позиція Верховного Суду
23. Склад та розмір витрат, пов`язаних із залученням перекладача, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані документи, що свідчать про оплату витрат, пов`язаних із залученням перекладача, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на залучення перекладача, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
24. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має з`ясувати, чи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, тощо.
25. Судами попередніх інстанцій при вирішенні питання визначено, що розмір понесених позивачем витрат в сумі 324,00 грн є співмірним із складністю справи та обсягом наданих перекладачем послуг та підтверджується належними та допустимими доказами.
26. Посилання заявника касаційної скарги на положення стаття 254 Митного кодексу України, колегія суддів не приймає з огляду на правове регулювання та навантаження норми цієї статті, зокрема, її положення регулюють правовідносини під час здійснення митного оформлення товарів, а також надають право декларантам надавати документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. При цьому, митні органи можуть вимагати переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. І у такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.
Як вбачається з рішень судів попередніх інстанцій, ухвалених за результатами розгляду адміністративного позову/апеляційної скарги, спірним питанням у справі не є мова документів, які подавались позивачем митному органу під час митного оформлення.
З матеріалів справи вбачається, що переклад документів замовлений позивачем вже під час розгляду справи в суді першої інстанції та наданий суду з метою доведення своєї позиції, а понесені позивачем витрати безпосередньо пов`язані з розглядом цієї справи.
27. Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення заяви позивача про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат, пов`язаних із залученням перекладача в розмірі 324 грн.
28. Доводи митного органу наведені в касаційній скарзі не спростовують висновків судів попередніх інстанцій. Суд також звертає увагу на відсутність з боку відповідача заяви про зменшення розміру витрат на оплату послуг перекладача відповідно до частини сьомої статті 137 Кодексу адміністративного судочинства України.
VIII. Висновки
29. Суд, переглянувши додаткове рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів касаційної скарги, перевіривши дотримання судами норм процесуального права, не вбачає підстав для задоволення вимог касаційної скарги митного органу в частині оскарження цих судових рішень, внаслідок чого скарга залишається без задоволення, а судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Дніпропетровської митниці Держмитслужби в частині оскарження додаткового рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.10.2019 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23.01.2020 у справі №160/7049/19 залишити без задоволення.
Додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.10.2019 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23.01.2020 у справі №160/7049/19 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Р. Ф. Ханова
Судді: І. А. Гончарова
І. Я. Олендер