06.07.2023

№ 160/7943/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2021 року

м. Київ

справа № 160/7943/19

адміністративне провадження № К/9901/11392/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Бевзенка В.М., Кравчука В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 10.11.2020 (головуючий суддя: Прокопчук Т.С., судді: Шлай А.В., Круговий О.О.) у справі №160/7943/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

У серпні 2019 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУПФУ в Дніпропетровській області або відповідач), в якому просив:

визнати протиправними дії відповідача щодо зменшення розміру виплати нарахованої пенсії, починаючи з 01.01.2018;

зобов`язати відповідача здійснити доплату пенсії за період з 01.01.2018, а також щомісяця виплачувати пенсію у розмірі 4908,25 грн.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.10.2019 позов задоволено частково:

визнано протиправними дії ГУПФУ в Дніпропетровській області щодо зменшення ОСОБА_1 розміру виплати нарахованої пенсії, починаючи з 01.01.2018;

зобов`язано відповідача провести перерахунок та виплату пенсії (із врахуванням раніше виплачених сум) ОСОБА_1 з 01.01.2018 з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

10.08.2020 позивач в порядку статті 382 КАС України звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із заявою, в якій просив встановити судовий контроль за виконанням судового рішення у справі №160/7943/19 шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.10.2019.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.08.2020 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю у справі №160/7943/19.

Не погоджуючись із цією ухвалою, позивач оскаржив її в апеляційному порядку.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 10.11.2020 відмовлено у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 299 КАС України у зв`язку із тим, що апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржуване рішення, і ухвалити нове рішення про задоволення заяви про встановлення судового контролю у справі №160/7943/19.

IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Верховного Суду від 25.05.2021 відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 20.10.2021 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

ІІІ. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

Постановляючи ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ухвала суду, якою відмовлено у встановленні судового контролю у справі не підлягає апеляційному оскарженню. За висновками суду апеляційної інстанції в апеляційному порядку окремо від рішення суду можуть бути оскаржені виключно ухвали суду першої інстанції, якими вжито заходи контролю, передбачені статтею 382 КАС України.

ІV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судом апеляційної інстанції неповно з`ясовані обставини справи, що призвело до помилкових висновків про наявність підстав для застосування наслідків, встановлених пунктом й частини першої статті 299 КАС України. В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник стверджує, що апеляційним судом обмежено право на доступ до правосуддя.

Відповідач процесуальним правом на подачу відзиву на касаційну скаргу не скористався.

V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального права та дійшов таких висновків.

Частиною другою статті 293 КАС України передбачено, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Пунктом 25 частини першої статті 294 КАС України передбачено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема, щодо накладення штрафу та інших питань судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, постановлених судом відповідно до статті 382 цього Кодексу.

Отже зазначена норма не передбачає такий конкретний вид ухвали, як ухвала про відмову у зобов`язанні суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення. Проте, у цій нормі зазначено, що можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали з інших питань судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, постановлених судом відповідно до статті 382 цього Кодексу.

У свою чергу зі змісту статті 382 цього Кодексу вбачається, що вона присвячена саме судовому контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах і в її частині першій вказано, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Таким чином, аналіз положень статей 294 382 КАС України у сукупності свідчить про те, що до ухвал з інших питань судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, постановлених судом відповідно до статті 382 цього Кодексу, відносяться, зокрема, й ухвали про відмову у зобов`язанні суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, а тому вона може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від судового рішення.

Трактування вказаних положень у протилежний спосіб призвело б до ситуації, коли ухвала про відмову у зобов`язанні суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення не могла б взагалі бути оскаржена.

Крім того, як вбачається із заяви позивача та касаційної скарги, судове рішення стосується прав позивача як однієї із соціально незахищених верств населення на пенсію, яка протиправно не виплачується з вини органу пенсійного фонду.

Так, однією з основних засад судочинства, визначеною пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом.

Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 № 11-рп/2007).

Кодексом адміністративного судочинства України також визначено принципи здійснення адміністративного судочинства, одним з яких є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень суду. Цей принцип полягає в тому, що особам, які беруть участь у справі, а також іншим особам, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи чи інтереси, у випадках та порядку визначених цим Кодексом, надається право оскарження прийнятих судом рішень.

Таким чином, вказані обставини справи свідчать про необхідність надати позивачу можливість захистити своє право в суді. Інакший підхід був би виявом надмірного формалізму та міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження.

Правова позиція щодо застосування норм права у аналогічних правовідносинах викладена Верховним Судом у постановах від 11.07.2019 у справі №676/7339/18, від 26.11.2020 у справі №160/8471/18, від 07.12.2020 у справі №187/279/17 та від 11.08.2021 у справі №200/10018/19-а і колегія суддів не вбачає підстав відступати від такої.

VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Згідно з частиною першою статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права та протиправно відмовлено у відкритті апеляційного провадження.

Керуючись статтями 345 349 353 355 356 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 10.11.2020 у справі №160/7943/19 скасувати.

Справу №160/7943/19 направити до Третього апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін

В. М. Бевзенко

В. М. Кравчук