ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 грудня 2024 року
м. Київ
справа № 160/8372/23
адміністративне провадження № К/990/7630/24 К/990/8158/24
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРПАЙП Україна» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРПАЙП Україна» на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30.01.2024 та за касаційною скаргою Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.10.2023 (суддя - Єфанова О.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30.01.2024 (головуючий суддя - Шлай А.В., судді: Круговий О.О., Прокопчук Т.С.) у справі №160/8372/23.
установив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРПАЙП Україна» (далі - ТОВ «ІНТЕРПАЙП Україна») звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 01.02.2023 № 99/32-00-07-09-17.
Позовні вимоги обґрунтовані наступними доводами: з 01.01.2021 нарахування пені суперечить положенням абзацу 11 пункту 52-1 підрозділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України; нарахування пені здійснено без врахування дії на території України карантинних заходів до 30.04.2023 з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19; порушення строків розрахунків за контрактами допустив не позивач, а його контрагенти-нерезиденти, що підтверджується рішенням Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України про стягнення заборгованості; позивач також звертався і до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті Російської Федерації з позовною заявою до контрагента-нерезидента.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.10.2023 позов задоволено.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 30.01.2024 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 01.02.2023 № 99/32-00-07-09-17 в частині нарахування пені на суму 55893,62 грн. У задоволенні решти позову відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРПАЙП Україна» звернулось з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30.01.2024 в частині відмови в позові та залишити в силі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.10.2023.
Підставою касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної позивач зазначив неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що суд апеляційної інстанції при прийнятті рішення не врахував відповідних висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 15.02.2024 у справі №420/1538/23, що свідчить про неправильне застосування судами приписів абзацу 11 пункту 52-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.
У доводах касаційної скарги позивач зазначає, що пеня за порушення резидентами строку розрахунків в іноземній валюті відповідно до вимог Податкового кодексу України з 01.01.2021 є одним з різновидів пені в розумінні приписів підпункту 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України та відповідно нарахування пені суперечить положенням абзацу 11 пункту 52-1 підрозділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, що було враховано судом першої інстанції, проте суд апеляційної інстанції застосовуючи ці ж норми дійшов протилежного висновку.
Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків також звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, постанову суду апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.
Підставою касаційного оскарження відповідач зазначає пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України - якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Крім того вказує, що дана справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Також Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків просить передати справу № 160/8372/23 на розгляд Верховному Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду з метою відступлення від висновків Верховного Суду від 28.03.2024 по справі № 380/17879/22, від 15.02.2024 по справі № 420/1538/23.
У відзиві на касаційну скаргу Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції в частині відмови в позові постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, відповідач просить залишити касаційну скаргу позивача без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційних скарг, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційні скарги задоволенню не підлягають з огляду на наступне.
Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ІНТЕРПАЙП УКРАЇНА» з питань дотримання вимог валютного законодавства при виконанні зовнішньоекономічних контрактів №105/19 від 31.07.2019 з нерезидентом ООО «Steel Trade Line», Узбекистан, за період з 31.07.2019 по 31.05.2021; № JP-2021-653 від 21.06.2021 з нерезидентом JV «Jizzakh Petroleum», Узбекистан, за період з 21.06.2021 по 30.09.2022; №JP-2021-705 від 17.07.2021 з нерезидентом JV «Jizzakh Petroleum», Узбекистан за період з 13.07.2021 по 30.11.2022.
За результатами перевірки складено акт від 17.01.2023 №18/32-00-07-09-12/33668606, в якому відображено висновки про порушення позивачем частини 1 та частини 2 статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» та п. 21 розділу II Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління НБУ від 02.01.2019 №5, в частині дотримання законодавчо встановленого строку розрахунків по експортним контрактам:
від 31.07.2019 №105/19, укладеному з нерезидентом ООО «Steel Trade Line» (Узбекистан) на суму 20726,00 з порушенням граничного строку розрахунків на 33 днів (з 24.04.2021 по 26.05.2021);
від 21.06.2021 № JP-2021-653, укладеному з нерезидентом JV «Jizzakh Petroleum» LLC (з 27.10.2021 перейменовано у FE LLC «SANOAT ENERGETIKA GURUKHI, Узбекистан) на суму 54834,33 дол. США з порушенням граничного строку розрахунків на 9 днів (з 28.07.2022 по 05.08.2022), в сумі 77533,60 дол. США з порушенням граничного строку розрахунків на 8 днів (з 29.07.2022 по 05.08.2022), в сумі 76 878,08 дол. США з порушенням граничного строку розрахунків на 7 днів (з 30.07.2022 по 05.08.2022), в сумі 77135,12 дол. США з порушенням граничного строку розрахунків на 6 днів (з 31.07.2022 по 05.08.2022), в сумі 76948,80 дол. США з порушенням граничного строку розрахунків на 4 дні (з 02.08.2022 по 05.08.2022), в сумі 77332,32 дол. США з порушенням граничного строку розрахунків на 3 дні (з 03.08.2022 по 05.08.2022) та в сумі 68823,78 дол. США з порушенням граничного строку розрахунків на 1 день (05.08.2022).
На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 01.02.2023 прийнято податкове повідомлення-рішення № 99/32-00-07-09-17, згідно з яким нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 356351,60 грн.
Приймаючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що з 01.01.2021 пеня за порушення резидентами строку розрахунків в іноземній валюті є одним із різновидів пені у розумінні приписів підпункту 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України та, відповідно, її нарахування у період з 01.01.2021 суперечить положенням абзацу 11 пункту 52-1 підрозділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України. Суд також врахував, що по контрактам № JP-2021-653 від 21.06.2021 та №JP-2021-705 від 17.07.2021 позивач 03.08.2022 та 02.08.2022 звертався до Міжнародного комерційного арбітражного суду з позовною заявою про стягнення заборгованості за поставлену продукцію, провадження було відкрито - справа №М-102/2022.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи рішення в частині відмови в позові суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що спірних правовідносинах не поширюються положення пункту 52-1 підрозділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України. Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права й обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ та відповідальність за порушення ними валютного законодавства визначено Законом України «Про валюту і валютні операції». Рішення суду в частині задоволення позову обґрунтовано тим, що відповідно до приписів частини сьомої статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» у разі ухвалення судом, міжнародним комерційним арбітражем рішення про задоволення позову сплаті підлягає лише пеня, нарахована до дня прийняття позовної заяви до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем.
Ключовим питанням у цій справі є нарахування пені за порушення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), тобто чи розповсюджується заборона нарахувати пеню, передбачена абз. 11 пункту 52-1 підрозділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, на правовідносини щодо нарахування пені за порушення граничних строків розрахунків згідно статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції».
Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ, відповідальність за порушення ними валютного законодавства встановлює Закон України «Про валюту і валютні операції» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Статтею 13 вказаного Закону врегульовано особливості встановлення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.
Зокрема частиною першої статті 13 встановлено, що Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.
Згідно частини другої вказаної статті у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.
Частиною п`ятою статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» встановлена відповідальність за порушення встановлених строків розрахунків, а саме порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).
Отже, за порушення граничних строків розрахунків, що встановлюються Національним банком України встановлено відповідальність у вигляді пені.
Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про валюту і валютні операції» валютний нагляд в Україні здійснюється органами валютного нагляду та агентами валютного нагляду.
Органами валютного нагляду відповідно до цього Закону є Національний банк України та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Органи валютного нагляду в межах своєї компетенції здійснюють нагляд за дотриманням резидентами та нерезидентами валютного законодавства (частина четверта статті 11 Закону України «Про валюту і валютні операції»).
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, здійснює валютний нагляд за дотриманням резидентами (крім уповноважених установ) та нерезидентами вимог валютного законодавства (частина шоста статті 11 Закону України «Про валюту і валютні операції»).
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, за результатами перевірки стягує у встановленому законом порядку з резидентів пеню, передбачену частиною п`ятою цієї статті (часина восьма статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції»).
Підпунктом 19-1.1.4 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України встановлено, що на контролюючі органи покладено функцію зі здійснення контролю за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті.
Відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення, у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Отже, контролюючий (податковий) орган здійснює контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті та у разі встановлення порушень таких строків нараховує пеню у визначених розмірах.
При цьому положеннями Закону України «Про валюту і валютні операції» не врегульовано процедуру прийняття рішення про нарахування пені, як виду адміністративно - господарської санкції за порушення строків проведення розрахунків в іноземній валюті, а такий порядок унормований положеннями Податкового кодексу України, проте це не означає, що правовідносини у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду стають частиною законодавства щодо справляння податків і зборів та на них розповсюджуються всі положення Податкового кодексу України. Закон України «Про валюту і валютні операції» та Податковий кодекс України регулюють різні сфери державної політики.
Підстави для ототожнення пені, яка застосовується у податкових правовідносинах, із пенею, яка застосовується у сфері валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду (за порушення строків надходження валютної виручки за операціями з експорту та імпорту товарів, відповідальність за яке встановлено статтею 13 Закону України «Про валюту і валютні операції») - відсутні.
Частинами першою - третьою статті 3 Закону України «Про валюту і валютні операції» передбачено, що відносини, які виникають у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання і валютного нагляду, регулюються Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.
Питання здійснення валютних операцій, основи валютного регулювання та нагляду регулюються виключно цим Законом. Зміна положень цього Закону здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Зміна положень цього Закону може здійснюватися виключно окремими законами про внесення змін до цього Закону.
У разі якщо положення інших законів суперечать положенням цього Закону, застосовуються положення цього Закону.
Відповідно до абз. 11 пункту 52-1 підрозділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України протягом дії карантину, встановленого КМУ на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID- 19), платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню, проте така застосовна у сфері справляння податків і зборів та не підлягає застосуванню у сфері регулювання валютних правовідносин.
Крім того, зміни до положень Закону України «Про валюту і валютні операції» здійснюються виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Однак до Закону України «Про валюту і валютні операції» не вносились норми, які б дозволяли не застосовувати пеню (звільняли від застосування пені) за порушення строку розрахунків в іноземній валюті у період дії карантину, встановленого КМУ на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID- 19).
При цьому Суд зауважує, що маючи на меті звільнити суб`єктів господарювання, які вчинили правопорушення, у вигляді порушення строків розрахунків, від відповідальності у вигляді пені законодавець вносить відповідні зміни саме до Закону України «Про валюту і валютні операції».
Так, Законом України № 2260-IX від 12.05.2022 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» статтю 16 Закону України «Про валюту і валютні операції» доповнено пунктом 13 такого змісту: "13. Відповідальність, передбачена частиною п`ятою статті 13 цього Закону, не застосовується до резидентів - суб`єктів господарювання, що вчинили відповідне правопорушення, якщо імпортні операції не можуть бути завершені внаслідок дії постанови Кабінету Міністрів України «Про застосування заборони ввезення товарів з Російської Федерації» від 9 квітня 2022 року № 426".
Тобто, у разі якби законодавець мав на меті звільнити суб`єктів господарювання від відповідальності шляхом не нарахування (не застосування) пені під час дії карантину (COVID- 19), відповідні зміни (чи обмеження в застосуванні) були б внесені саме до Закону України «Про валюту і валютні операції», проте таких змін внесено не було.
Отже, пеня, передбачена частиною п`ятою статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», за порушення строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, у період дії карантину, встановленого КМУ на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID- 19), застосовується на загальних підставах і на таку не поширюються положення абзацу 11 пункту 52-1 підрозділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 23.07.2024 у справі №240/25642/22.
Відповідно до пункту 1 статті 13 Закону № 2473-VIII, Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.
Пунктом 14-2 Постанови Національного банку України від 24.02.2022 № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» (в редакції Постанови від 04.04.2022 №68) встановлено граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів здійснених з 05.04.2022 зменшено з 365 днів до 90 календарних днів. В подальшому граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів здійснених з 05.04.2022 згідно Постанови Національного банку України від 07.06.2022 №113 становили 120 днів, а згідно Постанови Національного банку України від 07.07.2022 №142 - 180 днів.
Документальною позаплановою невиїзною перевіркою встановлено порушення розрахунків за експортними контрактами: №105/19, укладений з нерезидентом ООО «Steel Trade Line» (Узбекистан) порушенням граничного строку розрахунків в сумі 20726,00 дол. США на 33 днів (з 24.04.2021 по 26.05.2021); № JP-2021-653, укладений з нерезидентом JV «Jizzakh Petroleum» LLC (з 27.10.2021 перейменовано у FE LLC «SANOAT ENERGETIKA GURUKHI, Узбекистан):
на суму 54834,33 дол. США з порушенням граничного строку розрахунків на 9 днів (з 28.07.2022 по 05.08.2022);
на суму 77533,60 дол. США з порушенням граничного строку розрахунків на 8 днів (з 29.07.2022 по 05.08.2022);
на суму 76 878,08 дол. США з порушенням граничного строку розрахунків на 7 днів (з 30.07.2022 по 05.08.2022);
на суму 77135,12 дол. США з порушенням граничного строку розрахунків на 6 днів (з 31.07.2022 по 05.08.2022);
на суму 76948,80 дол. США з порушенням граничного строку розрахунків на 4 дні (з 02.08.2022 по 05.08.2022);
на суміу77332,32 дол. США з порушенням граничного строку розрахунків на 3 дні (з 03.08.2022 по 05.08.2022) та в сумі 68823,78 дол. США з порушенням граничного строку розрахунків на 1 день (05.08.2022).
Обставина розрахунків з порушенням строків, встановлених Національним банком України, позивачем не заперечувалась.
Позивачем надано суду копію рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті Російської Федерації від 28.02.2023 про стягнення на користь ТОВ «ІНТЕРПАЙП УКРАЇНА» з FE LLC «SANOAT ENERGETIKA GURUKHI» заборгованості за контрактами № JP-2021-653 від 21.06.2021 з нерезидента JV «Jizzakh Petroleum», Узбекистан, за період з 21.06.2021 по 30.09.2022; №JP-2021-705. В рішенні зазначено про те, що позов ТОВ «ІНТЕРПАЙП УКРАЇНА» був прийнятий до розгляду 05.08.2022 (т.1 а.с.39).
За приписами частини 7 статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» у разі прийняття до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, що виникла внаслідок недотримання нерезидентом строку, передбаченого зовнішньоекономічним договором (контрактом), або прийняття до провадження уповноваженим органом відповідної країни документа про стягнення такої заборгованості з боржника-нерезидента на користь резидента в позасудовому (досудовому) примусовому порядку строк, встановлений відповідно до цієї статті, зупиняється з дня прийняття до розгляду такої заяви (прийняття до провадження відповідного документа) і пеня за порушення строку в цей період не нараховується.
Судом апеляційної інстанції з`ясовано, що відповідно до змісту акту податкової перевірки, пеня за зазначеними контрактами нарахована позивачу до 05.08.2022 включно.
Зважаючи на те, що прийняття позовної заяви відбулось 05.08.2022, припинення нарахування пені мало бути зупинено з 05.08.2022.
Таким чином, розмір пені за експортними контрактом № JP-2021-653 нарахованої включно по 04.08.2022 становить 242873,78 грн.
Оскільки доказів прийняття до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем позовної заяви позивача про стягнення з нерезидента заборгованості за експортним контрактом № 105/19 позивачем не надано, колегія суддів вважала законним нарахування пені за період з 24.04.2021 по 26.05.2021 на суму 57584,20 грн.
Отже, з урахуванням вищенаведеного правового регулювання, встановлених обставин у справі, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про правомірність та обґрунтованість застосування до позивача пені за порушення строків розрахунків по експортному контракту № JP-2021-653 в розмірі 242873,78 грн. та за експортним контрактом № 105/19 в розмірі 57584,20 грн.
Крім того, посилаючись на частину першу статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем подано клопотання про передачу справи на розгляд палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
У відповідності до частини першої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї самої палати або у складі такої палати.
Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 23.07.2024 у справі №240/25642/22 відступила від висновків Верховного Суду, викладених у постановах Верховного Суду від 15.02.2024 у справі №420/1538/23, від 28.03.2024 у справі №380/17879/22, від 13.05.2024 у справі № 420/11208/23, а відтак, клопотання позивача про передачу справи на розгляд судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду задоволенню не підлягає.
За правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Керуючись статтями 341 343 349 350 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
постановив:
У задоволенні клопотання Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про передачу справи на розгляд палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду - відмовити.
Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРПАЙП Україна» та Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків - залишити без задоволення.
Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30.01.2024 у справі №160/8372/23 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття , є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіВ.В. Хохуляк Л.І. Бившева Р.Ф. Ханова