Постанова
Іменем України
27 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 161/11684/22
провадження № 61-10422св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Приватне акціонерне товариство «Волиньобленерго»,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Волиньобленерго» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу
за касаційною скаргою Лупини Олександра Миколайовича як представника ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 січня 2023 року, додаткове рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 лютого 2023 року у складі судді Олексюка А. В. та постанову Волинського апеляційного суду від 30 травня 2023 року у складі колегії суддів: Бовчалюк З. А., Здрилюк О. І., Данилюк В. А.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позову
У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати незаконним та скасувати наказ Приватного акціонерного товариства
«Волиньобленерго» (далі - ПрАТ «Волиньобленерго», товариство) № 481-к «Про припинення трудового договору (контракту)» від 26 липня 2022 року; поновити його на роботі на посаді інженера з якості 1 категорії служби нагляду за експлуатацією ПрАТ «Волиньобленерго»; стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Як на обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що він з 28 грудня 2012 року працював у відповідача на посаді інженера з якості ІІ категорії служби нагляду за експлуатацією ПАТ «Волиньобленерго», з 17 вересня 2019 року його переведено на посаду інженера з якості І категорії служби нагляду за експлуатацією.
Наказом відповідача від 26 липня 2022 року № 481-к ОСОБА_1 звільнено з роботи за прогул без поважних причин за пунктом 4 статті 40 КЗпП України. Підставами звільнення стали: службова записка директора технічного ОСОБА_3 від 05 липня 2022 року; акти про відсутність ОСОБА_1 на робочому місці на 2 аркушах; письмові пояснення ОСОБА_1 ; службова записка директора технічного ОСОБА_3 від 22 липня 2022 року.
ОСОБА_1 вважає своє звільнення незаконним, проведеним без належних підстав, таким, що грубо порушує його право на працю. 18 липня 2022 року позивач надав відповідачу пояснення щодо поставлених запитань, в яких вказав, що в зазначені години він проводив поточний огляд 70 об`єктів товариства, а саме ЗТП, РП та ТП, що підтверджено фотозвітом на 70 аркушах. Незважаючи на надані фотоматеріали, що підтверджують факт належного виконання позивачем своїх безпосередніх посадових обов`язків, відповідач прийняв незаконне рішення про звільнення з роботи, нібито за допущений ним прогул.
Крім того, відповідно до пункту 1.3 посадової інструкції № 120 інженера з якості І категорії служби нагляду за експлуатацією призначається, переміщається та звільняється посадова особа генеральним директором за поданням начальника СНЕ, погодженням директора технічного. Проте доказу про наявність подання начальника СНЕ на звільнення позивача немає.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Луцький міськрайонний суд Волинської області рішенням від 25 січня 2023 року в задоволенні позову відмовив.
Рішення суду першої інстанції мотивоване дотриманням відповідачем норм трудового законодавства при звільненні позивача за пунктом 4 статті 40 КЗпП України.
Луцький міськрайонний суд Волинської області додатковим рішенням від 15 лютого 2023 року стягнув з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Волиньобленерго» витрати пов`язані із проведенням експертизи, в розмірі 12 000,00 грн.
Додаткове рішення суду першої інстанції мотивоване необхідністю вирішення питання щодо розподілу судових витрат у справі.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Волинський апеляційний суд постановою від 30 травня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником Лупиною О. М. , залишив без задоволення, а рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 січня 2023 року та додаткове рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 лютого 2023 року - без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована законністю і обґрунтованістю рішень суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї, їх узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 13 липня 2023 року, адвокат Лупина О. М. як представник ОСОБА_1 просить скасувати рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 січня 2023 року, додаткове рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 лютого 2023 року та постанову Волинського апеляційного суду від 30 травня 2023 року, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 947/6744/21.
Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права. Суди залишили поза увагою посадову інструкцію позивача, якою не передбачена його присутність саме на робочому місці протягом усього робочого дня.Суд апеляційної інстанції не звернув уваги, що всупереч частині першій статті 242 ЦПК України головуючий у суді першої інстанції фактично позбавив сторони права виступу в судових дебатах, обмежившисьзапитанням до позивача: «Чи підтримуєте позов?», а до його представника «Що просите в суду?», таким чином не надавши змоги викласти аналіз доказів, які були здобуті внаслідок допиту свідків та експертів.
У вересні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив ПрАТ «Волиньобленерго» на касаційну скаргу, мотивований тим, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими, зводяться до власного тлумачення норм права, до незгоди зі встановленими фактичними обставинами у справі та стосуються переоцінки доказів.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 18 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.
29 серпня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Наказом відповідача про прийняття на роботу від 27 грудня 2012 року № 865-к ОСОБА_1 з 28 грудня 2012 року прийнято на посаду інженера з якості ІІ категорії служби нагляду за експлуатацією ПрАТ «Волиньобленерго».
Наказом ПрАТ «Волиньобленерго» від 17 вересня 2019 року № 1195-к ОСОБА_1 переведено на посаду інженера з якості І категорії.
Відповідно до пункту 5.6 Колективного договору ПрАТ «Волиньобленерго», схваленого загальними зборами (конференцією) трудового колективу 20 грудня 2019 року, тривалість робочого дня або зміни визначається Правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіком змінності, з дотриманням встановленої тривалості робочого часу.
Пунктом 5.1.3 Правил внутрішнього трудового розпорядку ПрАТ «Волиньобленерго» визначено час початку і закінчення роботи, перерву на обід, а саме: а) робочий день для апарату управлінця, служб, цехів, відділів, структурних одиниць (філій) Товариства: понеділок - четвер: з 8:00 до 17:00, п`ятниця: з 8:00 до 15:45, перерва на обід щоденно: з 12:30 до 13:15; б) перерва на обід не включаться в робочий час і може використовуватися працівниками на власний розсуд.
Позивач ознайомлений з Правилами внутрішнього трудового розпорядку, з положеннями Колективного договору, що підтверджується його підписом
у журналі ознайомлення працівників ВАТ «Волиньобленерго».
Згідно з актом про відсутність працівника на роботі від 01 липня 2022 року комісія у складі директора технічного ПрАТ «Волиньобленерго» ОСОБА_3, начальника відділу кадрів Тетяни Карпук та провідного інженера відділу економічної безпеки та захисту інформації Андрія Буріна о 15:45 склала акт про те, що інженер з якості 1 категорії служби нагляду за експлуатацією ПрАТ «Волиньобленерго» ОСОБА_1 допустив порушення трудової дисципліни у формі прогулу (був відсутній на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, а саме з 09:00 до 12:30 та з 13:15 до 15:45 без поважних причин, заздалегідь не попередивши про свою відсутність.
04 липня 2022 року комісія у складі директора технічного ПрАТ «Волиньобленерго» ОСОБА_3, начальника відділу кадрів Тетяни Карпук та юрисконсульта загально-правового відділу Оксани Корець о 17:00 склала акт про те, що інженер з якості 1 категорії служби нагляду за експлуатацією ПрАТ «Волиньобленерго» ОСОБА_1 допустив порушення трудової дисципліни у формі прогулу (був відсутній на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, а саме з 09:20 до 12:30 та з 13:15 до 17:00 без поважних причин, заздалегідь не попередивши про свою відсутність.
Відповідач в усній формі запропонував ОСОБА_1 надати свої пояснення про причини відсутності на робочому місці.
У доповідній записці від 05 липня 2022 року ОСОБА_1 зазначив, що 01 липня 2022 року міг бути збій системи, коли він ходив до банкомату або кавомату, а 04 липня 2022 року - працював в обласній раді.
11 липня 2022 року повідомленням № 13/5 ПрАТ «Волиньобленерго» запропонувало ОСОБА_1 до 18 липня 2022 року надати письмові пояснення причин відсутності на роботі у такі дні: 27 червня 2022 року з 10:30 до 12:30 та з 13:15 до 17:00; 28 червня 2022 року з 08:00 до 12:30 та з 13:15 до 17:00; 29 червня 2022 року з 10:30 до 12:30 та з 13:15 до 17:00; 30 червня 2022 року з 08:00 до 12:30 та з 13:15 до 17:00; 01 липня 2022 року з 09:00 до 12:30 та з 13:15 до 15:45; 04 липня 2022 року з 09:20 до 12:30 та з 13:15 до 17:00.
У доповідній записці від 18 липня 2022 року ОСОБА_1 вказав, що у зазначені години проводив поточний огляд 70 об`єктів товариства, а саме ЗТП, РП та ТП, фото яких додав.
Наказом ПрАТ «Волиньобленерго» від 26 липня 2022 року № 481-к ОСОБА_1 звільнено з посади інженера з якості І категорії за прогул без поважних причин, за пунктом 4 статті 40 КЗпП України.
Згідно з висновком експерта реальною датою створення 36 файлів (фотознімків), які розміщені на наданому на дослідження флешнакопичувачі «Kingston» без маркувальних позначень, є дата 14.07.2022, що отримана із сигналами GPS. Реальною датою створення 49 файлів (фотознімків), які розміщені на наданому на дослідження флешнакопичувачі «Kingston» без маркувальних позначень, є дата 11.07.2022, що отримана із сигналами GPS.
Допитаний в суді першої інстанції експерт ОСОБА_4 за результатами проведення комп`ютерно-технічної експертизи від 07 жовтня 2022 року № 22/4 КТ-39 пояснив, що реальною датою створення 36 файлів є 14 липня 2022 року, що отримана із сигналами GPS, а решти 49 файлів є дата 11 липня 2022 року. Експерт підтвердив, що змінити метадані неможливо.
Допитаний в судовому засіданні як свідок ОСОБА_3 пояснив, що працює в ПрАТ «Волиньобленерго» технічним директором, під його керівництвом ОСОБА_1 працював з 2019 року. Зауваження почали з`являтися за останні півроку до звільнення. Повною мірою ОСОБА_1 свої посадові обов`язки не міг виконувати, постійно перебуваючи на робочому місці. У зв`язку з порушенням ОСОБА_1 трудової дисципліни товариства щодо відсутності на робочому місці без будь-яких пояснень, без попередження про відсутність, 01 і 04 липня 2022 року складено акти, ініціатором складання яких був він. ОСОБА_1 неодноразово повідомляли, що за відсутності його на робочому місці будуть складатися акти. При складанні актів 01 і 04 липня 2022 року не було встановлено місце перебування ОСОБА_1 . Про акт від 01 липня 2022 року ОСОБА_1 в усній формі повідомили 04 липня 2022 року. В кабінеті генерального директора у його присутності і присутності ОСОБА_5 . ОСОБА_1 не говорив, що здійснював огляд об`єктів, а навпаки, просив вибачення і просив, щоб його залишити на роботі, що більше таке не повториться.
Допитаний в судовому засіданні як свідок ОСОБА_6 пояснив суду, що ОСОБА_1 працював під його безпосереднім керівництвом. Ця робота має неврегульований виїзний характер. Постійно перебуваючи в офісі, ОСОБА_1 не міг належним чином виконувати свої обов`язки, він відповідав за контроль за будівельними частинами виробничих, адміністративних приміщень, ЗТП, РП, технічний нагляд за реконструкціями. Про складений акт за прогул він був поставлений перед фактом, коли акт вже був складений. 01 липня 2022 року ОСОБА_6 був на виїзді, тому йому не відомо де був ОСОБА_1 , а 04 липня ОСОБА_1 повідомив службу, що знаходиться в районі вулиці Львівська, в міській філії.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Статтею 21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
Пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Прогул - це відсутність працівника на роботі без поважних причин більше трьох годин (безперервно чи загалом). Для звільнення працівника на такій підставі власник або уповноважений ним орган повинен мати докази, що підтверджують відсутність працівника на робочому місці більше трьох годин упродовж робочого дня (постанова Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 761/30967/15-ц).
При розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, поміщенням до медвитверезника, самовільним використанням без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишенням роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального навчального закладу).
Таким чином, у пункті 4 статті 40 КЗпП України встановлено право роботодавця застосувати до працівника стягнення у вигляді звільнення як за скоєння одного прогулу, так і в разі, коли прогули мають тривалий характер. Для встановлення факту прогулу, тобто факту відсутності особи на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, суду необхідно з`ясувати поважність причин такої відсутності. Поважними визнаються такі причини, які виключають вину працівника.
Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постанові Верховного Суду від 10 серпня 2021 року у справі № 308/12855/19 (провадження № 61-3130св21).
Вирішуючи питання про поважність причин відсутності на роботі працівника, звільненого за пунктом 4 статті 40 КЗпП України, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати всі надані сторонами докази.
Такий висновок викладений, зокрема, у постанові Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 459/2618/17 (провадження № 61-47902св18).
Вичерпного переліку поважних причин відсутності на роботі у трудовому законодавстві України не існує, тому в кожному окремому випадку оцінка поважності причини відсутності на роботі дається виходячи з конкретних обставин.
Отже, для встановлення допущення працівником прогулу необхідним є належне фіксування самого факту відсутності працівника на роботі та з`ясування поважності причини такої відсутності. Основним критерієм віднесення причин відсутності працівника на роботі до поважних є наявність об`єктивних, не залежних від волі самого працівника обставин, які повністю виключають вину працівника.
Суди встановили, що позивач був відсутній на роботі 01 і 04 липня 2022 року більше трьох годин. Доводи позивача про виконання ним у цій дні поточного огляду 70 об`єктів товариства, а саме ЗТП, РП та ТП, фото яких він додав, що є його посадовими обов`язками, спростовуються висновком експерта, яким встановлено, що реальною датою створення 36 файлів є 14 липня 2022 року, а решти 49 файлів - 11 липня 2022 року. Експерт, який був допитаний у суді першої інстанції, підтвердив, що змінити метадані неможливо.
Матеріали справи не містять доказів виконання позивачем своїх посадових обов`язків 01 і 04 липня 2022 року.
Згідно з пунктом 2 статті 9 Конвенції Міжнародної організації праці № 158 про припинення трудових відносин з ініціативи підприємця 1982 року, яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 04 лютого 1994 року № 3933-XII, тягар доведення наявності законної підстави для звільнення, як це визначено в статті 4 Конвенції, лежить на роботодавцеві, який у цій справі довів дотримання ним вимог КЗпП України при звільненні позивача за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України.
Отже, встановивши факт відсутності ОСОБА_1 01 і 04 липня 2022 року на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, доказів виконання ним своїх посадових обов`язків поза межами робочого місця позивач не надав, урахувавши те, що позивач декілька разів змінював свої твердження про причини відсутності на робочому місці, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про дотримання відповідачем при звільненні позивача за пунктом 4 статті 40 КЗпП України норм трудового законодавства України. Разом з цим переоцінка фактичних обставин справи знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду (стаття 400 ЦПК України).
З огляду на наведене не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги щодо неврахування судами посадової інструкції позивача.
Оскільки при звільненні ОСОБА_1 із займаної посади товариство довело дотримання ним норм КЗпП України, висновки суду першої інстанції про ухвалення додаткового рішення про стягнення з позивача на користь відповідача вартості проведеної ним експертизи, з яким погодився апеляційний суд, є також обґрунтованими.
Висновки судів з урахуванням встановлених фактичних обставин справи не суперечать висновку, викладеному у постанові Верховного Суду, що зазначена в касаційній скарзі.
Аргументи касаційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права щодо ненадання можливості сторонам у судових дебатах викласти аналіз доказів, які були здобуті внаслідок допиту свідків та експерта на правильність висновків судів не впливають та не є підставою для їх скасування.
Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів, що також не є підставою для скасування судових рішень.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішень суду першої інстанції та постанови апеляційного суду - без змін.
Щодо клопотання про закриття провадження у справі
У відзиві на касаційну скаргу ПрАТ «Волиньобленерго» просить закрити касаційне провадження у справі, оскільки підставою відкриття касаційного провадження у цій справі заявник зазначив те, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновку викладеного у постанові Верховного Суду, що зазначена в касаційній скарзі, проте ця постанова не є такою, що прийнята у подібних правовідносинах.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
Перевіривши доводи заяви та дослідивши матеріали касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку, що підстав для закриття касаційного провадження немає.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства «Волиньобленерго» про закриття касаційного провадження у справі відмовити.
Касаційну скаргу Лупини Олександра Миколайовича як представника ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 січня 2023 року, додаткове рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 лютого 2023 року та постанову Волинського апеляційного суду від 30 травня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
М. Ю. Тітов