ПОСТАНОВА
Іменем України
11 лютого 2021 року
Київ
справа №161/17390/17
адміністративне провадження №К/9901/48561/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шарапи В.М.,
суддів - Стеценка С.Г., Чиркіна С.М.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 грудня 2017 року у складі судді Рудської С.М. та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2018 року у складі колегії суддів: Бруновської Н.В. (головуючий), суддів: Кузьмича С.М., Улицького В.З. у справі за його позовом до Луцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій, -
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
1. У листопаді 2017 року позивач звернувся до суду з позовом у якому просив:
1.1 - визнати протиправною відмову відповідача від 12 жовтня 2017 року у призначені йому пенсії за вислугу років;
1.2 - зобов`язати відповідача призначити та нарахувати йому пенсію за вислугу років згідно частини першої статті 86 Закону України від 14 жовтня 2014 року №1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон №1697-VII) з моменту звернення.
2. Луцький міськрайонний суд Волинської області постановою від 14 грудня 2017 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2018 року, у задоволенні позову відмовив.
2.1 Ухвалюючи рішення суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції виходив із того, що у пенсійного органу на момент звернення позивача із заявою про перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років не було правових підстав для її задоволення відповідно до Закону №1697-VII.
3. Судами попередніх інстанцій встановлено що:
3.1 28 вересня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Луцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області з заявою про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років на підставі статті 86 Закону № 1697-VII.
3.2 Листом №414/М-01 від 12 жовтня 2017 року пенсійний орган відмовив позивачу у задоволенні заяви мотивуючи це тим, що відповідно до частини п`ятої розділу ІІІ Закону України від 2 березня 2015 року №213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (далі - Закон №213-VIII) з 1 червня 2015 року скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються, зокрема, згідно з Законом України «Про прокуратуру». Тобто з 1 червня 2015 року пенсії в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про прокуратуру» не призначаються, а раніше призначені пенсії не перераховуються.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
4. Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій позивач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати зазначені рішення судів та направити справу на новий розгляд.
4.1 На обґрунтування касаційної скарги зазначив зокрема, що неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, відповідно до прикінцевих положень Закону №213-VIII, звузили його соціальні гарантії, а саме: гарантоване Конституцією України право на пенсійне забезпечення, яке передбачає право на пенсійне забезпечення у відповідності до положень статті 86 Закону №1697-VII .
5. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу. Уважає, що рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому у задоволенні касаційної скарги необхідно відмовити.
Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
6. Верховний Суд ухвалою від 15 січня 2021 року змінив відповідача у цій справі з Луцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області.
7. Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
8. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
9. Питання призначення пенсії працівникам прокуратури до 1 червня 2015 року регулювалося статтею 50-1 Закону України від 5 листопада 1991 року №1789-XII «Про прокуратуру» (далі - Закон №1789-XII).
10. Згідно з пунктом 5 Розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону №213-VIII (який діяв на час виникнення спірних відносин) у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.
11. Оскільки такий закон щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах до 1 червня 2015 року прийнятий не був, то з вказаної дати втратили чинність, зокрема, норми Закону №1789-ХІІ щодо права прокурорів і слідчих на пенсійне забезпечення і, відповідно, пенсії за цим Законом не призначаються.
12. Проте, 15 липня 2015 року набрав чинності Закон №1697-VII (крім окремих його приписів, що не мають значення для цієї справи), який у статті 86 поновив правове регулювання питання пенсійного забезпечення працівників прокуратури.
13. 18 червня 2020 року Конституційний Суд України ухвалив Рішення №5-р(ІІ)2020, яким визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), припис пункту 5 розділу III „Прикінцеві положення" Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII.
У рішенні Конституційний Суд України зазначив, що від часу виникнення спору щодо призначення й перерахунку пенсії ОСОБА_2 до питання вирішення цього спору мають стосунок три закони України - Закон №1058-IV, Закон №1697-VII, Закон №213-VIII, у яких містяться приписи, що потребують належного застосування з огляду на те, що вони співдіють як суперечливі норми одного ієрархічного рівня.
Конституційний Суд України взяв до уваги такі обставини: Закон №213-VIII ухвалено 2 березня 2015 року, він набрав чинності 1 квітня 2015 року (крім окремих його приписів, що не стосуються цієї справи), його спрямовано на реалізацію „заходів щодо економного та раціонального використання державних коштів та приведення до фінансових можливостей дії положень окремих Законів України" (пояснювальна записка до законопроєкту), а отже, є загальним законом (lex generalis), що набрав чинності раніше (lex priori); ухвалений 14 жовтня 2014 року Закон №1697-VII набрав чинності 15 липня 2015 року (крім окремих його приписів, що не мають значення для цієї справи), відповідно він є законом, що набрав чинності пізніше (lex posterior), а оскільки він визначає юридичні засади організації та діяльності всієї системи прокуратури, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, то він є спеціальним законом (lex specialis).
14. Отже, питання пенсійного забезпечення працівників прокуратури України регулюється статтею 86 Закону №1697-VІІ, який набув чинності 15 липня 2015 року, та є діючим, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме норми Закону №1697-VІІ.
15. Відповідно до частини першої статті 86 Закону №1697-VII прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року - 23 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років.
16. Як встановлено судами попередніх інстанцій на час звернення до Пенсійного фонду із заявою про призначенням пенсії (жовтень 2017 року) загальний стаж ОСОБА_1 складав 26 років 10 місяців 18 днів, з них на посадах прокурорів і слідчих прокуратури - 17 років 6 місяців 23 дні.
17. Зважаючи на викладене, колегія суддів уважає, що вислуги років позивача достатньо для призначення пенсії відповідно до статті 86 Закону №1697-VII, а відтак відповідач не мав підстав відмовляти йому у призначенні спеціальної пенсії.
18. За таких обставин, суди попередніх інстанцій безпідставно відмовили у задоволенні позову.
19. Відповідно до частини першої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини третьої цієї статті неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
20. Ураховуючи, що суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, правильно встановив обставини справи, проте неправильно застосував норми матеріального права, колегія суддів вважає необхідним скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове, яким позов задовольнити.
Керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року №460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», статтями 341 345 349 351 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 грудня 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2018 року, скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Визнати протиправною відмову Луцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області від 12 жовтня 2017 року у призначені ОСОБА_1 пенсії за вислугу років
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області призначити та нарахувати ОСОБА_1 пенсію за вислугу років згідно частини першої статті 86 Закону України від 14 жовтня 2014 року №1697-VII «Про прокуратуру» з моменту звернення.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та не оскаржується.
Суддя-доповідач В.М. Шарапа
Судді: С.Г. Стеценко
С.М. Чиркін