ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 161/18819/23
провадження № 61-8796св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Національна академія аграрних наук України, Волинська державна сільськогосподарська дослідна станція Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Волинського апеляційного суду від 14 травня 2024 рокуу складі колегії суддів: Матвійчук Л. В., Федонюк С. Ю., Осіпука В. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Національної академії аграрних наук України, Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України про визнання незаконним та скасування наказів про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що 09 грудня
2021 року між ним та Національною академією аграрних наук (далі - НААН) України укладено контракт про призначення його директором Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту картоплярства НААН України
(на даний час - Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН України) (далі - Станція) на термін з 16 грудня 2021 року по 15 грудня 2026 року. Наказом Станції №521-к від 14 грудня 2021 року його призначено на посаду директора Станції.
Позивач зазначав, що 27 вересня 2023 року наказом президента НААН України
№ 272-к затверджено рішення про звільнення його із посади директора Станції. Того самого дня наказом заступника директора з наукової роботи Станції № 32/О-С його звільнено з посади директора Станції на підставі пункту 8 статті 36 КЗпП України.
Вважав, що звільнення із займаної посади відбулося із порушенням вимог трудового законодавства. Так, для його відкликання з посади директора вчена рада мала б внести на розгляд зборів колективу наукових працівників відповідне обґрунтування. Однак, на порядок денний засідання вченої ради, яке відбулось
31 серпня 2023 року, не виносилось питання щодо відкликання директора. Натомість вченою радою, всупереч порядку денного ради, було ініційовано питання про його відкликання. Наприкінці засідання вченої ради йому було висловлено недовіру, що не є поданням про відкликання директора. Питання щодо висловлення недовіри директору теж не входило до порядку денного вченої ради. Станом
на 31 серпня 2023 року подання вченої ради про відкликання директора було відсутнє. На засіданні відповідне подання не зачитувалось та члени ради з ним не ознайомлювались. Без подання і відповідного обґрунтування підстав для звільнення вчена рада не мала правових підстав ініціювати збори колективу наукових працівників для розгляду питання про його відкликання.
Позивач також вказував, що 01 вересня 2023 року відбулись збори колективу наукових працівників, на яких було прийнято рішення про відкликання його з посади директора Станції. Проте підстави для відкликання його з посади директора були відсутні, оскільки умови контракту виконувалися, порушення трудової дисципліни з його боку відсутні. Наказ про його звільнення містить пряму аргументацію підстав звільнення - у зв`язку з рішенням зборів колективу наукових працівників на підставі контракту, виконання умов якого не розглядалось, а тому такий наказ є незаконним.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд визнати незаконними та скасувати накази НААН України від 27 вересня 2023 року № 272-к «Про звільнення
ОСОБА_1 » та Станції від 27 вересня 2023 року № 32/О-С «Про звільнення
ОСОБА_1 », поновити його на займаній посаді, а також стягнути зі Станції на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 138 881,52 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 березня
2024 року у складі судді Рудської С. М. позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано незаконним та скасовано наказ Національної академії аграрних наук України від 27 вересня 2023 року № 272-к «Про звільнення ОСОБА_1 ».
Визнано незаконним та скасовано наказ Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН України від 27 вересня 2023 року № 32/О-С «Про звільнення ОСОБА_1 ».
Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН України.
Стягнуто з Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН України на користь
ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі
138 881,52 грн.
Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць допущено до негайного виконання.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , міськрайонний суд виходив із того, що на розгляд засідання вченої ради Станції не виносилося питання про відкликання ОСОБА_1 із займаної посади директора. Усупереч порядку денного засідання ініційовано розгляд даного питання. Прийняття рішення про висловлення
ОСОБА_1 недовіри, яке, з огляду на зміст пункту 62 Статуту Станції, не входить до компетенції вченої ради, не може бути ототожненим із вирішенням питання про відкликання директора.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що накази НААН України та Станції винесені внаслідок порушення процедури відкликання позивача із займаної посади директора, а тому їх необхідно визнати незаконними та скасувати, а ОСОБА_1 поновити на раніше займаній посаді та стягнути на його користь з роботодавця середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 138 881,52 грн.
Міськрайонний суд виснував, що обов`язковими реквізитами наказу є повне формулювання підстави для звільнення з посиланням на пункт і статтю КЗпП України, а наказ Станції № 32/О-С від 27 вересня 2023 року «Про звільнення
ОСОБА_1 » не містить формулювання підстави для звільнення позивача із займаної посади.
Постановою Волинського апеляційного суду від 14 травня 2024 року апеляційні скарги НААН України та Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України задоволено.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 березня 2024 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову
ОСОБА_1 відмовлено.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що накази НААН України
від 27 вересня 2023 року № 272-к «Про звільнення ОСОБА_1 » та Станції
від 27 вересня 2023 року № 32/О-С «Про звільнення ОСОБА_1 » винесені з додержанням норм трудового законодавства та Статуту Станції, відповідно підстави для визнання їх незаконними та скасування відсутні, як і відсутні правові підстави для поновлення позивача на роботі та стягнення на його користь з роботодавця середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Внесення вченою радою Станції подання про відкликання директора на розгляд зборів наукових працівників Станції та рішення зборів колективу наукових працівників Станції про відкликання керівника, відповідають пункту 39 Статуту Станції і узгоджуються із положеннями частини п`ятої статті 9 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність».
Висновки суду першої інстанції про те, що на засідання вченої ради Станції не виносилося питання про відкликання ОСОБА_1 із посади директора, проте всупереч порядку денного засідання, ініційовано розгляд даного питання,
є помилковими та спростовується встановленими обставинами справи та дослідженими апеляційним судом доказами.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У червні 2024 року ОСОБА_1 , із застосуванням засобів поштового зв`язку, звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Волинського апеляційного суду від 14 травня 2024 року, в якій просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 червня 2024 року відкрито касаційне провадження
у вказаній справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Волинського апеляційного суду від 14 травня 2024 року, витребувано матеріали цивільної справи № 161/18819/23 із Луцького міськрайонного суду Волинської області та надано учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
У липні 2024 року матеріали цивільної справи надійшли на адресу Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для визнання незаконними та скасування наказів НААН України про його звільнення.
Апеляційним судом при вирішенні спору не правильно застосовано частину дев`яту статті 9 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», а також
пункт 39 Статуту Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН України, оскільки, на переконання заявника, рішення про відкликання директора на засіданні вченої ради Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН України не приймалося. Відповідно відсутні підстави для оформлення подання про відкликання позивача із займаної посади, оскільки порядок денний не містить питання про відкликання останнього,
а вчена рада, у свою чергу, вийшла за межі питання, що були винесені на розгляд та перевищила свої повноваження.
Зазначається, що вчена рада мала внести у порядок денний питання «Про відкликання ОСОБА_1 з посади директора Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України» та
в подальшому проголосувати за нього, однак вказаного порядку дотримано не було, що в свою чергу встановлено судом першої інстанції.
Подання вченої ради від 01 вересня 2023 року та протокол засідання вченої ради
від 31 серпня 2023 року є різними за своїми висновками, а тому збори колективу наукових працівників Станції проведено із порушенням порядку, передбаченого Статутом Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН України.
Вказував на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а також посилався на не дослідження апеляційним судом зібраних у справі доказів, що стало наслідком ухвалення оскаржуваного рішення.
Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу
У липні 2024 року на адресу Верховного Суду, засобами поштового зв`язку, надійшов відзив Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН України на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому заявник вказував, що касаційна скарга є необґрунтованою, постанова суду апеляційної інстанції є законною, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Посилався на те, що рішення про відкликання директора на зборах колективу наукових працівників
є самостійною підставою для звільнення директора Станції, не пов`язаного із порушенням останнім вимог трудового законодавства або умов контракту.
У липні 2024 року до Верховного Суду, засобами поштового зв`язку, надійшов відзив НААН України, підписаний представником - Мариною Бурлакою.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 16 липня 2024 року відзив НААН України повернуто заявникові без розгляду.
18 липня 2024 року НААН України, шляхом формування документа у системі «Електронний суд», повторно звернулася до Верховного Суду із відзивом на касаційну скаргу, в якому заявником вказано, що касаційна скарга
є необґрунтованою, а оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції є законною. Посилалася на те, що оскаржувані накази що винесені з додержанням норм трудового законодавства та Статуту Станції, відповідно підстави для визнання їх незаконними та скасування відсутні. Додатково посилається на те, що позивач погодився з умовами контракту, зокрема в частині підвищеної відповідальністю за його порушення його умов, проте не виконав покладених на нього обов`язків з управління підприємством, тому вважає, що звільнення позивача відбулось за наявності умов, визначених сторонами в контракті для його розірвання. Також заявник просив поновити строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 липня 2024 року клопотання НААН України про поновлення строку на подачу відзиву задоволено частково.
Продовжено НААН України строк на подачу відзиву на касаційну скаргу
ОСОБА_1 на постанову Волинського апеляційного суду від 14 травня 2024 року у вказаній справі.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій
В обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення заявник посилається на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення останнім норм процесуального права, а саме: 1) відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 2) апеляційним судом належним чином не досліджено зібрані
у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 3, 4 частини другої
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Згідно з частиною першою статті 3, статті 4 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю, яке складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Згідно з частиною першою статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації
Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України (частина третя статті 21 КЗпП України).
Пунктом 8 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є підстави, передбачені трудовим договором з нефіксованим робочим часом, контрактом.
Контракт як особлива форма трудового договору повинен спрямовуватися на забезпечення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівника, враховуючи його індивідуальні здібності та професійні навички, підвищення взаємної відповідальності сторін, правову і соціальну захищеність працівника (пункт 4 Положення про порядок укладання контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України
від 19 березня 1994 року № 170 (далі - Положення № 170).
У контракті можуть визначатися додаткові, крім встановлених чинним законодавством, підстави його розірвання. У разі розірвання контракту з ініціативи роботодавця з підстав, установлених у контракті, але не передбачених чинним законодавством, звільнення проводиться за пунктом 8 статті 36 КЗпП України з урахуванням гарантій, встановлених чинним законодавством і контрактом
(пункти 17, 21 Положення № 170).
Відповідно до пункту 10 Положення № 170 у контракті передбачаються обсяги пропонованої роботи та вимоги до якості і строків її виконання, строк дії контракту, права, обов`язки та взаємна відповідальність сторін, умови оплати й організації праці, підстави припинення та розірвання контракту, соціально-побутові та інші умови, необхідні для виконання взятих на себе сторонами зобов`язань, з урахуванням специфіки роботи, професійних особливостей та фінансових можливостей підприємства, установи, організації чи роботодавця.
Виходячи з особливостей зазначеної форми трудового договору, спрямованої на створення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівників з урахуванням їх індивідуальних здібностей і професійних навичок, закон надав право сторонам при укладенні контракту самим встановлювати їхні права, обов`язки та відповідальність, зокрема, як передбачену нормами КЗпП України, так і підвищену відповідальність керівника і додаткові підстави розірвання трудового договору (див. постанову Верховного Суду України від 22 лютого 2017 року у справі
№ 757/42262/15-ц).
Судами встановлено, що 09 грудня 2021 року між НААН України, в особі президента ОСОБА_3 з одного боку, та ОСОБА_1 , з іншого боку, укладено контракт, який стосується призначення позивача на посаду директора Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН України на строк з 16 грудня 2021 року по 15 грудня
2026 року (а. с. 13-15, том 1).
На підставі вищевказаного контракту та наказу № 521-к від 14 грудня 2021 року ОСОБА_1 приступив до виконання посадових обов`язків директора Станції.
31 серпня 2023 року відбулося засідання вченої ради Станції, оформлене протоколом № 6 від 31 серпня 2023 року (а. с. 58-80, том 1).
01 вересня 2023 року за наслідками проведення засідання вченої ради Станції, яке оформлене протоколом № 6 від 31 серпня 2023 року, у зв`язку з висловленням недовіри директору ОСОБА_1 , вченою радою складено подання про відкликання позивача із займаної посади (а. с. 86, том 1).
01 вересня 2023 року відбулося засідання колективу наукових працівників Станції, яке оформлене протоколом № 1 від 01 вересня 2023 року (а. с. 87-101, том 1).
Як вбачається зі змісту зазначеного протоколу від 01 вересня 2023 року, на порядок денний засідання на розгляд винесено питання про відкликання директора Станції ОСОБА_1 із займаної посади.
06 вересня 2023 року за вх. № 3661 на адресу НААН України надійшло клопотання Станції (вих. № 129/01-03 від 05 вересня 2023 року), за підписом голови вченої ради, його заступника та вченого секретаря, згідно з яким вчена рада Станції просить розглянути питання щодо розірвання контракту із її директором ОСОБА_1 . До вказаного клопотання долучено протокол зборів працівників Станції № 1
від 01 вересня 2023 року з додатками (а. с. 133-134, том 1).
06 вересня 2023 року за вх. № 3662 на адресу НААН України надійшло клопотання Первинної профспілкової організації Станції (вих. № 05/23 від 06 вересня 2023 року) із проханням розглянути питання щодо розірвання контракту з директором ОСОБА_1 . До клопотання долучено протокол зборів профспілкового комітету № 7 від 04 вересня 2023 року з додатками (а. с. 138, том 1).
Крім того, 26 вересня 2023 року на адресу НААН України надійшов лист Інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН України (вих. № 449
від 26 вересня 2023 року) в якому останнє підтримало подання вченої ради та клопотання профспілкової організації Станції щодо розірвання контракту із її директором ОСОБА_1 (а. с. 220, том 1).
27 вересня 2023 року президентом НААН України ОСОБА_3 видано наказ
№ 272-к «Про звільнення ОСОБА_1 », зі змісту якого слідує, що ОСОБА_1
27 вересня 2023 року звільнено з посади директора Станції, у зв`язку з рішенням зборів колективу наукових працівників про відкликання керівника, на підставі пункту 8 статті 36 КЗпП України, та розірвано з ним контракт від 09 грудня 2021 року
(а. с. 16, том 1).
Як вбачається зі змісту вказаного наказу, відповідне рішення було прийнято на підставі частини п`ятої статті 9 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», пункту 39 Статуту Станції, пункту 8.2. контракту від 09 грудня 2021 року та рішення зборів колективу наукових працівників держаної наукової установи
від 01 вересня 2023 року, з урахуванням наявної заборгованості з виплати заробітної плати працівникам, що є порушенням вимог трудового законодавства та взятих директором на себе зобов`язань не допускати таких порушень.
27 вересня 2023 року Станцією, за підписом директора з наукової роботи ОСОБА_4 , видано наказ № 32/О-С «Про звільнення ОСОБА_1 » від 27 вересня 2023 року, яким звільнено ОСОБА_1 із посади директора Станції 27 вересня 2023 року, на підставі пункту 8 статті 36 КЗпП України (а. с. 17, том 1).
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 апеляційний суд виходив із того, що пунктом 8.2. контракту, укладеного 09 грудня 2021 року між НААН України та ОСОБА_1 , щодо призначення останнього на посаду директора Станції, передбачено підстави його розірвання з ініціативи НААН України, у тому числі за пропозицією місцевого органу державної виконавчої влади до закінчення терміну його дії, а саме, що керівник може бути звільнений з посади у зв`язку з прийняттям рішення про його відкликання зборами колективу наукових працівників державної наукової установи (а. с. 14, том 1).
Пунктом 8 статті 36 КЗпП України визначено, що підставами припинення трудового договору є підстави, передбачені трудовим договором з нефіксованим робочим часом, контрактом.
Згідно з частиною п`ятою статті 9 Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність» керівник державної наукової установи може бути звільнений з посади власником (власниками) або уповноваженим ним (ними) органом з підстав, визначених законодавством про працю, а також за порушення умов контракту. Керівник державної наукової установи також може бути звільнений з посади
у зв`язку з прийняттям рішення про його відкликання зборами колективу наукових працівників державної наукової установи. Підстави для відкликання керівника державної наукової установи визначаються законодавством про працю та Статутом (положенням) цієї державної наукової установи.
Подання про відкликання керівника державної наукової установи може бути внесено на розгляд зборів колективу наукових працівників цієї державної наукової установи не менш як половиною статутного складу наглядової або вченої (наукової, науково-технічної, технічної) ради цієї наукової установи. Збори колективу наукових працівників вважаються повноважними, якщо на них присутні не менш як дві третини фактичної чисельності штатних наукових працівників цієї державної наукової установи. Рішення про відкликання керівника приймається двома третинами голосів наукових працівників, присутніх на зборах колективу наукових працівників цієї державної наукової установи.
Відповідно до пункту 39 Статуту Станції, затвердженого 12 травня 2023 року президентом НААН України директор Станції може бути звільнений з посади президентом НААН України з підстав, визначених законодавством про працю,
а також за порушення умов контракту. Директор також може бути звільнений з посади у зв`язку з прийняттям рішення про його відкликання зборами колективу наукових працівників Станції. У випадку дострокового припинення повноважень директора Станції в цілому діють процедура та порядок голосування, передбачені для обрання директора Станції. Подання про відкликання директора може бути внесене на розгляд зборів колективу наукових працівників Станції не менш як половиною статутного складу вченої ради Станції. Збори колективу наукових працівників вважаються повноважними, якщо на них присутні не менш як 2/3 фактичної чисельності штатних наукових працівників Станції. Рішення про відкликання керівника приймається 2/3 голосів наукових працівників, присутніх на зборах колективу наукових працівників Станції (а. с. 19-28, том 1).
Апеляційним судом встановлено, що 01 вересня 2023 року 10 членами вченої ради Станції, тобто не менше як половиною статутного складу вченої ради Станції, підписано подання у якому члени вченої ради просили збори колективу наукових працівників державної наукової установи розглянути питання про відкликання ОСОБА_1 з посади директора Станції (а. с. 86, том 1).
Вказаному поданню передувало засідання вченої ради від 31 серпня 2023 року, на якому прийнято рішення про висловлення недовіри директору Станції ОСОБА_1 , яке прийнято переважною більшістю статутного складу вченої ради (а. с. 58-80,
том 1).
01 вересня 2023 року скликані збори наукових працівників Станції, від участі в яких позивач ОСОБА_1 відмовився, проте був присутній як спостерігач. На порядок денний зборів виносилося лише одне питання: «Про відкликання директора Волинської ДСГДС ІСГ Карпатського регіону НААН України із займаної посади»,
а також внесено на розгляд зборів вищевказане подання. За наслідками проведення зборів прийнято рішення не менше двома третинами голосів наукових працівників, присутніх на зборах колективу наукових працівників Станції, про відкликання ОСОБА_1 із посади директора Станції, яке оформлене відповідним протоколом № 1 від 01 вересня 2023 року (а. с. 87-98, том 1).
У зв`язку із зазначеним, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що внесення вченою радою Станції подання про відкликання директора на розгляд зборів наукових працівників Станції та рішення зборів колективу наукових працівників Станції про відкликання керівника, відповідають пункту 39 Статуту Станції
і узгоджуються із положеннями частини п`ятої статті 9 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність».
Вищенаведені обставини свідчать про дотримання процедури відкликання
ОСОБА_1 із посади директора Станції, а позивач, в свою чергу, звільнений із посади відповідно до пункту 8.2. контракту, укладеного 09 грудня 2021 року між НААН України та ОСОБА_1 та на підставі пункту 8 статті 36 КЗпП України.
Відтак, суд апеляційної інстанції виснував про помилковість висновків суду першої інстанції стосовно того, що на засідання вченої ради Станції не виносилося питання про відкликання ОСОБА_1 із посади директора, проте всупереч порядку денного засідання, ініційовано розгляд даного питання.
Верховний Суд погоджується із такими висновками апеляційного суду.
Закон України «Про науково-технічну діяльність», Статут Станції та контракт не пов`язують можливість ініціювання подання про відкликання директора із займаної посади із будь-якими діями чи рішеннями наукового колективу, що повинні цьому передувати, а тому для внесення подання про відкликання директора немає вирішального значення для дотримання процедури звільнення позивача із займаної посади, які питання вирішувались та які рішення приймались на зборах колективу наукових працівників 31 серпня 2023 року, тобто до внесення подання 01 вересня 2023 року.
Правильним та обґрунтованим є висновок апеляційного суду стосовно того, що науковий колектив наділений правом ініціювати звільнення директора із займаної посади через внесення подання про відкликання директора на збори колективу наукових працівників.
01 вересня 2023 року збори колективу наукових працівників Станції прийняли рішення про відкликання директора ОСОБА_1 із займаної посади і саме це рішення стало підставою для звільнення позивача із посади директора Станції, а не рішення колективу від 31 серпня 2023 року про висловлення недовіри директору, що передувало зборам колективу наукових працівників 01 вересня 2023 року. Зазначене не суперечить пункту 62 Статуту Станції щодо виключної компетенції вченої ради Станції, на порушення якого вказував позивач.
Крім того, апеляційний суд констатував помилковість висновків суду першої інстанції про те, що наказ Станції від 27 вересня 2023 року № 32/О-С «Про звільнення ОСОБА_1 » не містить формулювання підстави для звільнення позивача із займаної посади, оскільки як вбачається зі змісту цього наказу, позивач звільнений на підставі пункту 8 статті 36 КЗпП України. Підставою для винесення цього наказу був наказ НААН України від 27 вересня 2023 року № 272-к «Про звільнення
ОСОБА_1 », який йому передував.
Установивши, що накази НААН України про звільнення ОСОБА_1 винесені з додержанням норм трудового законодавства та Статуту Станції, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову та, як наслідок, скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Висновки апеляційного суду щодо застосування пункту 8 статті 36 КЗпП України відповідають правовим висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду
від 04 липня 2018 року у справі № 703/4198/16-ц (провадження № 61-19658св18),
від 27 березня 2020 року у справі № 752/1727/16-ц (провадження № 61-14710св19), від 07 вересня 2022 року у справі № 686/14632/21 (провадження № 61-2978св22)
Інші доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у оскаржуваному судовому рішенні, зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками суду апеляційної інстанції щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження, а переоцінка доказів, в свою чергу, в силу вимог
статті 400 ЦПК України, не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Волинського апеляційного суду від 14 травня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття,
є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Д. Д. Луспеник
Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць