№ 170/332/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2024 року

м. Київ

справа № 170/332/22

провадження № 61-9556св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач, відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_1 ;

відповідач, позивач за зустрічним позовом -товариство з обмеженою відповідальністю «Техноторг-Дон»;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Здоровця Сергія Вікторовича на постанову Волинського апеляційного суду від 30 травня 2023 року у складі колегії суддів: Осіпука В. В., Матвійчук Л. В., Федонюк С. Ю., а також касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Техноторг-Дон» на рішення Шацького районного суду Волинської області від 02 лютого 2023 року у складі судді Стрілець Н. В. та постанову Волинського апеляційного суду від 30 травня 2023 року

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який уточнив у процесі розгляду справи, до товариства з обмеженою відповідальністю «Техноторг-Дон» (далі - ТзОВ «Техноторг-Дон») про захист прав споживача.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що 17 лютого 2022 року між нимяк покупцемта ТзОВ «Техноторг-Дон» як продавцем було укладено договір купівлі-продажу № 43/320 385, за умовами якого після сплати ним всієї вартості товару в сумі 565 000 грн з ПДВ продавець зобов`язувався поставити та передати йому у визначеному договором місці трактор «Беларус 82,1».

Він свої зобов`язання перед ТзОВ «Техноторг-Дон» виконав належним чином, у встановлений строк сплатив на рахунок останнього обумовлену в договорі грошову суму за товар, однак придбаний трактор не отримав.

Вважаючи свої права як споживача послуг та сторони договору порушеними, ОСОБА_1 просив:

- зобов`язати ТзОВ «Техноторг-Дон» передати шляхом поставки йому у відповідності до умов договору купівлі-продажу від 17 лютого 2022 року № 43/320 385 у його власність оплачений товар - трактор «Беларус 82,1» загальною вартістю 565 000 грн з ПДВ;

- стягнути з ТзОВ «Техноторг-Дон» на його користь: пеню в розмірі 28 250 грн; проценти за користування грошовими коштами в розмірі 48 992,46 грн, зазначивши в рішенні суду про нарахування процентів до моменту фактичного виконання рішення про передачу товару у відповідності до умов договору; 30 000 грн на відшкодування моральної шкоди; понесені ним витрати на правову допомогу.

У вересні 2022 року ТзОВ «Техноторг-Дон» подало до суду зустрічний позов до ОСОБА_1 про розірвання договору купівлі-продажу.

Зустрічна позовна заява ТзОВ «Техноторг-Дон» мотивована тим, щозгідно з пунктом 3.1.1 договору купівлі-продажу від 17 лютого 2022 року № 43/320 385, укладеного між сторонами, товариство як продавець зобов`язувалося поставити товар покупцю ОСОБА_1 на умовах самовивозу зі складу, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , упродовж 10 робочих днів з моменту оплати покупцем загальної вартості товару.

Оскільки покупець оплатив загальну вартість товару 15 квітня 2022 року, то поставка товару мала б відбутися в строк до 30 квітня 2022 року за зазначеною в договорі адресою. Однак, у зв`язку із повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України та окупацією ворожими військами частини Харківської області, в тому числі смт. Мала Данилівка (колишнього Дергачівського району), товариство позбавлене можливості вести господарську діяльність в цьому населеному пункті та не може виконати зобов`язання з поставки товару покупцю згідно з умовами договору через настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

При цьому пунктами 6.1, 6.2, 6.4 договору купівлі-продажу від 17 лютого 2022 року № 43/320 385 передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за договором, якщо воно є наслідком форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Строк виконання за договором зупиняється на строк, протягом якого діяли обставини непереборної сили, а також наслідки, викликані такими обставинами, і якщо неможливість повного або часткового виконання зобов`язань сторонами буде існувати понад 30 календарних днів, то сторони мають право ініціювати припинення дії цього договору.

Враховуючи викладене, ТзОВ «Техноторг-Дон» просило розірвати договір купівлі-продажу від 17 лютого 2022 року № 43/320 385, укладений між ним та ОСОБА_1 .

Ухвалою Шацького районного суду Волинської області від 27 жовтня 2022 року зустрічний позов ТзОВ «Техноторг-Дон» прийнято до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 .

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Шацького районного суду Волинської області від 02 лютого 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов`язано ТзОВ «Техноторг-Дон» передати у відповідності до умов договору купівлі-продажу від 17 лютого 2022 року № 43/320 385 у власність ОСОБА_1 оплачений товар - трактор «Беларус 82,1» загальною вартістю 565 000 грн з ПДВ, шляхом його поставки ОСОБА_1 Стягнуто з ТзОВ «Техноторг-Дон» на користь ОСОБА_1 28 250 грн пені, 20 000 грн в якості відшкодування моральної шкоди та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 39 224,60 грн. У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ТзОВ «Техноторг-Дон» відмовлено.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що представництво ТзОВ «Техноторг-Дон» здійснювало свою діяльність під час форс-мажорних обставин, зокрема в смт. Мала Данилівка, що підтвердила в судовому засіданні свідок ОСОБА_2 , яка особисто разом з ОСОБА_1 в квітні 2022 року була присутня на місці виконання зобов`язання, передбаченому пунктом 3.1.1 договору купівлі-продажу від 17 лютого 2022 року № 43/320 385, а також в с. Високе Харківської області, що приблизно за двадцять кілометрів від смт. Мала Данилівка, де знаходиться склад. Свідок суду показала, що на стоянці представництва ТзОВ «Техноторг-Дон» були наявні трактори, зокрема трактор «Беларус 82,1». Крім цього, даний факт підтверджується відеодоказами, наданими представником первісного позивача, за якими встановлено, що ОСОБА_1 перебував на території представництва ТзОВ «Техноторг-Дон» в смт. Мала Данилівка Харківської області. В офісному приміщенні представництва на робочих місцях перебували працівники, які виконували роботу.

Також з відеозапису, здійсненому 14 жовтня 2022 року на території представництва ТзОВ «Техноторг-Дон»в с. Високе Харківської області, що знаходиться приблизно за двадцять кілометрів від смт. Мала Данилівка, вбачається як менеджер підприємства показує на наявні на майданчику трактори, серед яких є трактор «Беларус 82,1», розповідає про можливість їх придбання. Все це свідчить про те, що ТзОВ «Техноторг-Дон» здійснювало свою господарську діяльність та товар, за який ОСОБА_1 сплатив кошти на виконання договору, був наявний на складі.

Отже, ТзОВ «Техноторг-Дон» мало можливість передати у власність ОСОБА_1 оплачений ним товар, однак зобов`язання не виконало.

Відповідно до пункту 6.3 договору купівлі-продажу від 17 лютого 2022 року № 43/320 385 кожна із сторін при виникненні обставин непереборної сили зобов`язана протягом 3 календарних днів з дати їх виникнення інформувати іншу сторону у письмовій форм про їх настання. Однак вказаного продавець не здійснив. Тому суд вважав, що вимогу ОСОБА_1 про зобов`язання ТзОВ «Техноторг-Дон» передати у власність оплачений ним товар слід задовольнити.

Пунктом 5.3.1 договору купівлі-продажу від 17 лютого 2022 року № 43/320 385 передбачено, що за порушення строку поставки товару продавець сплачує покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (далі - НБУ), що діяла у період нарахування пені, від вартості простроченого до поставки товару, за кожен день прострочення (загальна сума пені не може перевищувати 5 % від вартості товару, простроченого до поставки покупцю).

Оскільки ТзОВ «Техноторг-Дон» зобов`язувалося поставити товар протягом 10 робочих днів з моменту оплати покупцем загальної вартості товару, тобто з 15 до 30 квітня 2022 року, про що повідомити покупця, то за методикою розрахунку пені за обліковою ставкою НБУ встановлено, що її розмір перевищує 5 % від вартості товару, тому з ТзОВ «Техноторг-Дон» на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути 28 250 грн (565 000 х 5 %) пені.

Враховуючи негативні явища, які виникли у ОСОБА_1 у зв`язку з неотриманням оплаченого товару та порушенням нормальних життєвих зв`язків, внаслідок тривалого доведенням вказаного факту, суд вважав, що відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу моральну шкоду. При визначенні розміру моральної шкоди суд виходив із засад розумності, виваженості та справедливості і вважав доцільним стягнути з ТзОВ «Техноторг-Дон» на користь ОСОБА_1 20 000 грн в якості відшкодування моральної шкоди.

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом як фізична особа в порядку, передбаченому Законом України «Про захист прав споживачів», тому підстави для стягнення з ТзОВ «Техноторг-Дон» на його користь процентів за користування грошовими коштами в розмірі 48 992,46 грн відсутні.

Представник позивача просив стягнути з ТзОВ «Техноторг-Дон» на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 43 000 грн. Розмір цих витрат підтверджено доказами і вони є співмірними із складністю справи.

При визначенні розміру стягнення судових витрат суд врахував правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19, за змістом яких розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини, а також - в постанові Верховного Суду від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19 про те, що розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним.

Оскільки первісний позов задоволено частково, що складає 91,22 % розміру заявлених позовних вимог (ціни позову), то суд дійшов висновку про стягнення з ТзОВ «Техноторг-Дон» в користь ОСОБА_1 39 224,60 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Зустрічний позов ТзОВ «Техноторг-Дон» суд вважав необґрунтованим, так як вищенаведеними обставинами підтверджується здійснення представництвом ТзОВ «Техноторг-Дон» господарської діяльності у Харківській області, що на її території знаходиться сільськогосподарська техніка.

Додатковим рішенням Шацького районного суду Волинської області від 16 лютого 2023 року доповнено резолютивну частину рішення від 02 лютого 2023 року в цій справі та стягнуто з ТзОВ «Техноторг-Дон» в дохід держави судовий збір у розмірі 6 132,19 грн, а судовий збір в розмірі 590,23 грн віднесено на рахунок держави.

Додаткове рішення місцевого суду мотивоване тим, що судом не було вирішено питання про стягнення судового збору, пов`язаного з розглядом справи.

Ціна первісного позову в цій справі складає 672 242,46 грн, а розмір судового збору - 6 722,42 грн. Оскільки первісний позов задоволено частково, а саме в розмірі 91,22 % позовних вимог, і ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору на підставі частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», то з ТзОВ «Техноторг-Дон» на користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі 6 132,19 грн (6 722,42 х 91,22 %). Решту судового збору в розмірі 590,23 грн необхідно компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Судовий збір за зустрічним позовом, у задоволенні якого відмовлено, слід залишити за ТзОВ «Техноторг-Дон».

Постановою Волинського апеляційного суду від 30 травня 2023 року апеляційну скаргу ТзОВ «Техноторг-Дон» задоволено частково. Рішення Шацького районного суду Волинської області від 02 лютого 2023 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 скасовано й ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін. Додаткове рішення Шацького районного суду Волинської області від 16 лютого 2023 року про стягнення судового збору в дохід держави скасовано й ухвалено нове судове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Техноторг-Дон» судовий збір у розмірі 5 043,85 грн.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що наявним в матеріалах справи сертифікатом № 4800-22-0979 від 29 вересня 2022 року, виданим Регіональною торгово-промисловою палатою Миколаївської області на звернення ТзОВ «Техноторг-Дон» підтверджено, що неможливість виконання товариством умов договору про передачу товару ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу є наслідком форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що настали 24 лютого 2022 року і надалі тривають.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 грудня 2022 року № 309, смт. Мала Данилівка Малоданилівської селищної територіальної громади Харківського району, Харківської області перебувала у тимчасовій окупації з 24 лютого 2022 року по 30 квітня 2022 року.

За таких обставин, оскільки населений пункт, у якому згідно договору купівлі-продажу має відбутись поставка і передання покупцеві товару, був тимчасово окупованим та надалі перебуває під постійними обстрілами, і Регіональною торгово-промисловою палатою Миколаївської області дана обставина визнана форс-мажорною, зміни у пункт договору, що регулює поставку і передання товару, сторонами спору не внесені, то апеляційний суд дійшов висновку про те, що мають місце обставини непереборної сили, на строк дії яких виконання зобов`язань сторонами спору за договором зупиняється.

Наведене дає підстави для звільнення від відповідальності за неналежне виконання зобов`язань, зокрема щодо сплати штрафних санкцій за несвоєчасне виконання договору продавцем в частині передання товару покупцю у місці визначеному договором.

Тому висновок суду першої інстанції про те, що ТзОВ «Техноторг-Дон» порушив умови договору купівлі-продажу, за що повинен нести передбачену цим договором матеріальну відповідальність є передчасним і спростовується наведеними вище доказами.

В постанові від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц (провадження № 14-64цс19) Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення вимоги про стягнення моральної шкоди, оскільки відшкодування моральної шкоди у разі порушення зобов`язання (стаття 611 ЦК України) може здійснюватися виключно у випадках, що прямо передбачені законом, а також якщо умови про відшкодування передбачені укладеним договором. Відповідно до положень статей 4, 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі мають право на відшкодування моральної шкоди тільки в разі її заподіяння небезпечною для життя і здоров`я людей продукцією у випадках, передбачених законом.

Таким чином, рішення суду першої інстанції про часткове задоволення первісного позову та стягнення судових витрат з ТзОВ «Техноторг-Дон» на користь держави не є законним і не відповідає вимогам матеріального права.

За змістом пунктів 6.4, 8.2, 8.3.2 договору купівлі-продажу від 17 лютого 2022 року № 43/320 385 у випадку неможливості виконання сторонами зобов`язань за цим договором, вони вправі ініціювати припинення його дії шляхом розірвання лише за їх спільною згодою.

Тому висновки місцевого суду про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову ТзОВ «Техноторг-Дон» до ОСОБА_1 про розірвання договору купівлі-продажу є правильними.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

28 червня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Здоровець С. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Волинського апеляційного суду від 30 травня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Здоровця С. В. подана на підставі пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 389, пункту 1 частини третьої статті 411 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та обґрунтована тим, що апеляційний суд не врахував правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених в постановах Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі № 912/3323/20, від 25 січня 2022 року у справі № 904/3886/21, від 31 серпня 2022 року у справі № 910/15264/21 тощо, а також - не дослідив зібрані у справі докази. Крім того, заявник вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме пов`язаних з невиконанням зобов`язання перед споживачем за наявності обставин непереборної сили (збройна агресія рф).

29 червня 2023 року ТзОВ «Техноторг-Дон» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Шацького районного суду Волинської області від 02 лютого 2023 року та постанову Волинського апеляційного суду від 30 травня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови у задоволенні зустрічного позову та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким зустрічний позов ТзОВ «Техноторг-Дон» задовольнити.

Касаційна скарга ТзОВ «Техноторг-Дон» подана на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389, пункту 1 частини третьої статті 411ЦПК України та обґрунтована тим, що суди не врахували правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених в постанові Верховного Суду від 26 вересня 2019 року у справі № 910/1274/19, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 375/278/20 тощо, а також - не дослідили зібрані у справі докази.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 липня 2023 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали із Шацького районного суду Волинської області.

26 липня 2023 року справа № 170/332/22 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 червня 2024 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Здоровця С. В. мотивована тим, що апеляційний суд не звернув увагу на те, що саме лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання відповідних доказів на підтвердження своїх доводів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду, оскільки саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Судом першої інстанції було встановлено та не спростовано апеляційним судом те, що ТзОВ «Техноторг-Дон» (яке зареєстроване в м. Миколаїв) не припиняло (зупиняло) проведення своєї господарської діяльності, а торгові представництва, які знаходяться як за місцем виконання зобов`язання (смт. Мала Данилівка Харківського району Харківської області), так і в інших містах України (с. Високе Харківського району Харківської області, с. Гаражджа Луцького району), були відчинені та здійснювали торговельну діяльність попри збройну агресію рф у період прострочення зобов`язання з передачі товару (з 30 квітня 2022 року), пропонували для продажу аналогічний товар, який є предметом цього спору. Наведені обставини повністю виключають наявність форс-мажору, що й було встановлено судом першої інстанції за результатами дослідження (відтворення) електронних доказів та допиту двох свідків.

При цьому апеляційний суд безпідставно послався як на доказ на сертифікат № 4800-22-0979 від 29 вересня 2022 року, виданий Регіональною торгово-промисловою палатою Миколаївської області, так як ним встановлено дію форс-мажорних обставин лише у період до 13 вересня 2022 року, а рішення суду першої інстанції було ухвалено 02 лютого 2023 року.

Крім того, мотивуючи судове рішення про відмову у задоволенні вимоги про стягнення моральної шкоди, апеляційний суд послався на постанову Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц (провадження № 14-64цс19) та не врахував, що викладені в зазначеній постанові висновки про застосування статей 4, 22 Закону України «Про захист прав споживачів» є неактуальними внаслідок відступлення відповідно до пункту 48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19).

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, місцевий суд виходив з тих самих підстав, які були враховані при задоволенні первісного позову, - відсутність форс-мажорних обставин, натомість апеляційний суд послався на умови договору купівлі-продажу від 17 лютого 2022 року № 43/320 385, якими передбачено припинення його дії шляхом розірвання лише за спільною згодою сторін. Тобто суд апеляційної інстанції виходив з інших мотивів, у зв`язку з чим мав змінити мотивувальну частину рішення місцевого суду в частині вирішення зустрічного позову ТзОВ «Техноторг-Дон».

Касаційна скарга ТзОВ «Техноторг-Дон» мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що закон передбачає випадки, коли розгляд питання про розірвання договору передається на вирішення суду за ініціативою однієї із сторін, якщо такі випадки зазначені в самому договорі, без необхідності встановлення будь-яких інших передумов, зокрема істотного порушення договору.

Розірвання договору в судовому порядку у цій справі є правовим наслідком існування такої підстави, як неможливість виконання договору більше 30 днів через наявність доведених ТзОВ «Техноторг-Дон» та встановлених судом апеляційної інстанції форс-мажорних обставин. Передбачене умовами договору право сторони ініціювати його розірвання шляхом звернення до суду є способом реагування сторони на обставини неможливості виконання договору, які виникли в процесі виконання договору, та способом захисту своїх цивільних прав.

При цьому норми статті 651 ЦК України не передбачають процедури позасудового врегулювання сторонами спору щодо розірвання договору або умови щодо досягнення сторонами згоди відносно такого розірвання. Отже, жодна особа не може бути позбавлена права реалізувати своє суб`єктивне право на припинення договору та вирішення існуючої ситуації у суді в силу прямої вказівки, що міститься в частині другій статті 651 ЦК України.

Підставою для виникнення юридичного спору про розірвання договору, який підлягає вирішенню судом, в даному випадку є обставини, наведені у частині другій статті 651 ЦК України, і ці обставини виникають в силу прямо наведених у цій нормі фактів та подій (в даному випадку - обумовлене договором існування неможливості виконання договору більше 30 днів), що зумовлюють правову невизначеність у суб`єктивних правах чи інтересах. Такі підстави та умови виникнення юридичного спору у правовідносинах є однаковими незалежно від їх суб`єктного складу (за участі фізичних чи юридичних осіб) та змісту правовідносин (цивільні чи господарські).

Крім того, право особи на звернення до суду для розірвання (припинення) договору (правовідношення) у передбаченому законом випадку, повністю відповідає нормам статті 16 ЦК України, як спосіб захисту стороною свого цивільного права шляхом звернення до суду, та не може ставитися в залежність від волевиявлення іншої сторони.

Отже, відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ТзОВ «Техноторг-Дон», судами першої та апеляційної інстанцій було неправильно застосовано норми матеріального права, а саме статті 651 ЦК України, та зроблено висновки, які не відповідають обставинам справи, що є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень у відповідній частині.

Доводи осіб, які подали відзиви на касаційні скарги

У серпні 2023 року ТзОВ «Техноторг-Дон» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Здоровця С. В., в якому просила залишити її без задоволення, посилаючись на те, що доводи позивача про неврахування апеляційним судом висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме частини першої статті 617 ЦК України, статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», статей 4, 22 Закону України «Про захист прав споживачів» не відповідають дійсності, натомість суд апеляційної інстанції належним чином встановив обставини справи та оцінив всі докази, якими підтверджується наявність у відповідача форс-мажорних обставин, зробив відповідні висновки та ухвалив законне і обґрунтоване судове рішення в частині відмови у задоволенні первісного позову.

Також у серпні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Здоровець С. В. подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргуТзОВ «Техноторг-Дон», в якому просить залишити її без задоволення, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ТзОВ «Техноторг-Дон» є законними та обґрунтованим, ухваленим відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи. Наведені в касаційній скарзі ТзОВ «Техноторг-Дон» правові висновки судів касаційних інстанцій не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, так як їх зроблено за інших фактичних обставин, які не є подібними до обставин цієї справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

17 лютого 2022 року між ОСОБА_1 як покупцем та ТзОВ «Техноторг-Дон» як продавцем було укладено договір купівлі-продажу № 43/320 385, за умовами якого продавець зобов`язувався передати у власність покупцю трактор «Беларус 82,1» вартістю 565 000 грн з ПДВ, а покупець, у порядку та на умовах, передбачених цим договором, зобов`язувався прийняти й оплатити товар у сумі, що дорівнює 70 % від загальної вартості товару протягом 3 календарних днів з моменту підписання договору, а решту суми, що дорівнює 30 % від загальної вартості товару, протягом 90 календарних днів з моменту підписання цього договору (т.1 а.с.12-13).

З копій квитанцій № 37193801 від 17 лютого 2022 року на суму 390 000 грн та № 37533039 від 15 квітня 2022 року на суму 175 000 грн вбачається, що покупець ОСОБА_1 свої зобов`язання по оплаті вартості придбаного товару виконав належним чином, у встановлений строк сплатив на рахунокпродавця обумовлену в договорі грошову суму за товар (т.1 а.с.15-17).

В пункті 3.1.1 договору купівлі-продажу від 17 лютого 2022 року № 43/320 385 сторони визначили, що продавець зобов`язаний поставити товар покупцю на умовах самовивозу зі складу продавця за адресою: АДРЕСА_1 , протягом десяти робочих днів з моменту сплати покупцем загальної вартості товару.

Згідно з пунктом 3.2.1 вищевказаного договору покупець зобов`язаний одержати товар у продавця в строк, передбачений договором, та відповідно до умов поставки, які зазначені в пункті 3.1.1 цього договору.

Пунктами 6.1, 6.2, 6.4 зазначеного договору передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань (окрім грошових) за цим договором, якщо воно є наслідком форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Сторони домовились про те, що форс-мажорними обставинами згідно цього договору вважаються обставини, визначені частиною другою статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України». Такі обставини повинні бути підтверджені відповідним сертифікатом Торгово-промислової палати або її регіонального відділення.

Строк виконання зобов`язань за даним договором зупиняється на строк, протягом якого діяли обставини непереборної сили, а також наслідки, викликані такими обставинами.

Якщо неможливість повного або часткового виконання зобов`язань сторонами буде існувати понад 30 (тридцять) календарних днів, то сторони мають право ініціювати припинення дії цього договору.

В листі від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1 Торгово-промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а саме військову агресію рф проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, Торгово-промислова палата України підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб за договором, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили)

Також з відомостей розміщених на офіційному сайті Торгово-промислової палати України за веб адресою https://ucci.org.ua/naivazhlivishe/contacts-zasvidchennia-fors-mazhornikh-obstavin слідує, що Торгово-промислова палата України, враховуючи надзвичайно складну ситуацію, з якою зіткнулась наша країна, ухвалила рішення спростити процедуру засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). З метою позбавлення обов`язкового звернення до Торгово-промислової палати України та уповноважених нею регіональних Торгово-промислових палат і підготовки пакету документів у період дії введеного воєнного стану, на сайті Торгово-промислової палати України розміщено 28 лютого 2022 року загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Суд першої інстанції виходив з того, що лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1 констатує загальновідомий факт, що війна, загалом, належить до форс-мажорних обставин. Однак самого цього факту недостатньо для встановлення правомірності невиконання особою зобов`язань внаслідок дії таких обставин - законом передбачений конкретний спосіб підтвердження форс-мажору шляхом отримання сертифікату Торгово-промислової палати. Водночас, такий сертифікат не має преюдиційного значення для суду - суд оцінюватиме його в сукупності з іншими доказами.

Сертифікатом Регіональної торгово-промислової палати Миколаївської області від 29 вересня 2022 року № 4800-22-0979 за зверненням ТзОВ «Техноторг-Дон» засвідчено наявність форс-мажорної обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, ракетно-артилерійські обстріли та воєнні (бойові) дії на території Харківської області. Дані обставини унеможливлювали виконання в зазначений термін зобов`язання щодо передачі у власність покупцю товару - трактора «Беларус 82,1».

Разом з тим, місцевий суд вважав, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 грудня 2022 року № 309, смт. Мала Данилівка Малоданилівської селищної територіальної громади Харківського району, Харківської області перебувала у тимчасовій окупації з 24 лютого 2022 року по 30 квітня 2022 року.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Здоровця С. В. підлягає частковому задоволенню, а касаційна скарга ТзОВ «Техноторг-Дон» не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно зчастинами першою-п`ятою статті 263 ЦПКУкраїни судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно з частиною першою статті 367, частиною першою статті 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V ЦПК України.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення апеляційного суду в частині вирішення первісного позову ОСОБА_1 не відповідає.

При цьому встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ТзОВ «Техноторг-Дон» ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги ТзОВ «Техноторг-Дон» цих висновків не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої, десятої статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента, визначені умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів (стаття 617 ЦК України).

Нормами статті 651 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

У цивільному законодавстві закріплено конструкцію «розірвання договору» (статті 651-654 ЦК України). Вона охоплює собою розірвання договору: за згодою (домовленістю) сторін; за рішенням суду; внаслідок односторонньої відмови від договору. У спеціальних нормах ЦК досить часто використовується формулювання «відмова від договору» (наприклад, у статтях 665 739 766 782 ЦК України). Односторонню відмову від договору в тих випадках, коли вона допускається законом або договором, необхідно кваліфікувати як односторонній правочин, оскільки вона є волевиявленням особи, спеціально спрямованим на припинення цивільних прав та обов`язків (постанови Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №727/898/19, від 24 травня 2023 року у справі №756/420/17).

Договір як універсальний регулятор приватних відносин, покликаний забезпечити їх регулювання та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення приватних прав та обов`язків. За допомогою такого універсального регулятора приватних відносин як договір його сторони можуть регулювати, зокрема, вчинення між сторонами односторонніх правочинів, підстави для односторонньої відмови і коли ці правочини породжують відповідні правові наслідки щодо розірвання договору (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22 лютого 2023 року у справі №465/5980/17).

За змістом наведених норм одностороння відмова від договору є юридичним фактом, який зумовлює його розірвання, отже є правочином, який має юридичні наслідки у вигляді припинення господарських правовідносин, а тому не вимагає згоди другої сторони. Розірвання господарського договору може здійснюватися за згодою сторін і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом, розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак, окремі види договорів допускають можливість одностороннього розірвання договору. Крім того, право сторони на одностороннє розірвання договору може бути встановлене законом або безпосередньо у договорі.

Зазначена правова позиція щодо правової природи односторонньої відмови від договору неодноразово викладалась Верховним Судом, зокрема в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05 лютого 2019 року у справі № 916/1684/18, а також постановах Верховного Суду від 08 жовтня 2019 року у справі № 910/11397/18, від 26 лютого 2020 року у справі № 910/4391/19, від 08 вересня 2021 року у справі № 727/898/19, від 24 травня 2023 року у справі № 756/420/17.

В постанові від 08 жовтня 2020 року у справі № 910/11397/18 Верховний Суд звернув увагу на те, що у разі коли законом або умовами договору передбачено право сторони на односторонню відмову від договору, сторони вільні у виборі конкретних підстав такої відмови, в межах встановлених нормами законодавства чи умовами договору, а обрану стороною підставу для односторонньої відмови від договору необхідно досліджувати під час розгляду справи судом. Так, у кожному випадку особа, яка бажає відмовитись від договору у односторонньому порядку на тій чи іншій підставі має довести фактичну наявність визначених у обраній підставі обставин для такої односторонньої відмови. З огляду на викладене, судам необхідно в кожному конкретному випадку, виходити з встановлених обставин справи, досліджувати підстави, які стали підґрунтям для односторонньої відмови від договору, та обґрунтованість таких підстав з огляду на встановлені обставини справи.

У справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що пунктами 6.1, 6.2, 6.4 договору купівлі-продажу від 17 лютого 2022 року № 43/320 385 сторони погодили, що вони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за договором, якщо воно є наслідком форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Строк виконання за договором зупиняється на строк, протягом якого діяли обставини непереборної сили, а також наслідки, викликані такими обставинами, і якщо неможливість повного або часткового виконання зобов`язань сторонами буде існувати понад 30 календарних днів, то сторони мають право ініціювати припинення дії цього договору.

Також судом першої інстанції було встановлено, що представництво ТзОВ «Техноторг-Дон» здійснювало свою діяльність під час форс-мажорних обставин, зокрема в смт. Мала Данилівка, що підтвердила в судовому засіданні свідок ОСОБА_2 , яка особисто разом з ОСОБА_1 в квітні 2022 року була присутня на місці виконання зобов`язання, передбаченому пунктом 3.1.1 договору купівлі-продажу від 17 лютого 2022 року № 43/320 385, а також в с. Високе Харківської області, що приблизно за двадцять кілометрів від смт. Мала Данилівка, де знаходиться склад. Свідок суду показала, що на стоянці представництва ТзОВ «Техноторг-Дон» були наявні трактори, зокрема трактор «Беларус 82,1».

Крім цього, даний факт підтверджується відеодоказами, наданими представником первісного позивача, за якими встановлено, що ОСОБА_1 перебував на території представництва ТзОВ «Техноторг-Дон» в смт. Мала Данилівка Харківської області. В офісному приміщенні представництва на робочих місцях перебували працівники, які виконували роботу.

Також з відеозапису, здійсненому 14 жовтня 2022 року на території представництва ТзОВ «Техноторг-Дон»в с. Високе Харківської області, що знаходиться приблизно за двадцять кілометрів від смт. Мала Данилівка, вбачається як менеджер підприємства показує на наявні на майданчику трактори, серед яких є трактор «Беларус 82,1», розповідає про можливість їх придбання.

Місцевий суд врахував, що ОСОБА_1 вживав заходи щодо досудового вирішення спору, зокрема свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні показав, що разом з братом ОСОБА_1 в липні 2022 року приїжджав до представництва відповідача в м. Луцьк (с. Гаражджа), де знаходився товар (трактори), такої ж марки, за який позивач оплатив гроші, згідно договору. ОСОБА_1 повідомив представника про існування невиконаного ТзОВ «Техноторг-Дон» зобов`язання, однак представниками товариства було відмовлено у його видачі з тих підстав, що потрібно доплачувати кошти за товар.

ОСОБА_1 звертався до поліції з приводу конфлікту з працівниками представництва, які не віддають раніше проплачений трактор, вимагають доплатити певну суму, що підтверджується відповіддю Луцького районного управління поліції ГУ НП у Волинській області (т.1 а.с.162).

Представник ОСОБА_1 - адвокат Здоровець С. В. також звертався до ТзОВ «Техноторг-Дон» із заявою, в якій пропонував виконати зобов`язання з передачі товару у власність ОСОБА_1 за будь-яким іншим місцем на території України, про що просив окремо повідомити ОСОБА_1 та його представника (т.1 а.с.131-132).

Під час розгляду справи судом першої інстанції представник ТзОВ «Техноторг-Дон» визнав, що товариство отримало вищевказану заяву.

Однак ТзОВ «Техноторг-Дон» не виконано зобов`язання та кошти не повернуло.

За таких обставин місцевий суд вважав, що ТзОВ «Техноторг-Дон» мало можливість передати у власність ОСОБА_1 оплачений ним товар, так як товар знаходився на території представництва, воно здійснювало господарську діяльність.

Крім цього, суд зазначив, що відповідно до пункту 6.3 договорукупівлі-продажу від 17 лютого 2022 року № 43/320 385, кожна із сторін при виникненні обставин непереборної сили зобов`язана протягом 3 (трьох) календарних днів з дати їх виникнення інформувати іншу сторону у письмовій форм про їх настання. Однак вказаного продавцем здійснено не було.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25 січня 2022 року у справі № 904/3886/21, на яку послався представник ОСОБА_1 - адвокат Здоровець С. В. вкасаційній скарзі, вказано, що згідно із статтею 14-1 Закону України «Про Торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України» шляхом видачі сертифіката.

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 21 липня 2021 року у справі № 912/3323/20, на яку послався представник ОСОБА_1 - адвокат Здоровець С. В. в касаційній скарзі, ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести.

Для застосування форс-мажору (обставин непереборної сили) як умови звільнення від відповідальності судам необхідно встановити, які саме зобов`язання за договором були порушені/невиконані.

Між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок. Тобто неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання, саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Представник ОСОБА_1 - адвокат Здоровець С. В. вкасаційній скарзітакож послався на постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19 серпня 2022 року у справі № 908/2287/17, в якій зазначено, що сертифікат Торгово-промислової палати України, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. Адже визнання такого сертифіката беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

У постанові Верховного Суду від 15 червня 2023 року у справі № 910/8580/22 зазначено, що лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин.

У постанові Верховного Суду від 07 червня 2023 року у справі № 912/750/22 викладено висновок про те, що лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1 не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», а також такий лист не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб`єкта, для якого могли настати певні форс-мажорні обставини.

Отже, лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1 не є доказом настання форс-мажорних обставин для всіх без виключення суб`єктів господарювання України з початком військової агресії російської федерації. Кожен суб`єкт господарювання, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин (постанова Верховного Суду від 13 вересня 2023 року у справі № 910/7679/22).

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

У справі, яка переглядається, місцевий суд врахував вищенаведені правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19 серпня 2022 року у справі № 908/2287/17, та обґрунтовано виходив з того, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами.

Такий висновок суду першої інстанції також узгоджується з правовими висновками, викладеними у вищенаведених постановах Верховного Суду від 25 січня 2022 року у справі № 904/3886/21, від 21 липня 2021 року у справі № 912/3323/20, хоча місцевий суд в цій справі прямо на них не послався.

В пунктах 46, 47 постанови від 31 серпня 2022 року у справі № 910/15264/21, на яку послався представник ОСОБА_1 - адвокат Здоровець С. В. в касаційній скарзі, Верховний Суд звернув увагу на те, що потрібно розрізняти вчасне повідомлення сторони про виникнення форс-мажорних обставин (яке сторона має зробити у передбачений договором строк) від звернення до Торгово-промислової палати України за отриманням сертифікату, яке є можливим лише після порушення виконання зобов`язання. Через це сертифікат Торгово-промислової палати України може бути отриманий значно пізніше за дату, коли сторона з`ясувала неможливість виконання договору через вплив форс-мажорних обставин.

Саме ж повідомлення про форс-мажор має бути направлено іншій стороні якнайшвидше. Хоча й форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти, що не отримає вчасно товар (роботи, послуги) та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору.

Крім того, в пунктах 91-95 постанови Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 910/15264/21 зазначено, що на відміну від форс-мажору істотна зміна обставин не впливає на строк виконання зобов`язань (не змінює його) і не звільняє сторону від відповідальності за невиконання, а дозволяє припинити таке виконання (розірвання договору) чи змінити умови такого виконання або умови договору в цілому (для досягнення балансу інтересів сторін, який був порушений через істотну зміну обставин).

У рекомендаціях Міжнародної Торгово-промислової палати щодо застосування форс-мажорних застережень та застережень про істотну зміну обставин (hardship) 2020 року (ICC Force Majeure and Hardship Clauses 2020), у яких враховано специфіку відносин у період пандемії, також звертається увага на різне визначення та різні правові наслідки форс-мажору та істотної зміни обставин. Розрізняються ці поняття і у Принципах УНІДРУА та Принципах Європейського договірного права.

Відтак форс-мажор (стаття 617 ЦК України) та істотна зміна обставин (стаття 652 ЦК України) є різними правовими ситуаціями, стаття 652 ЦК України може бути застосована у випадку відсутності існування форс-мажору, але позивач має довести наявність всіх чотирьох умов, необхідних для внесення змін до договору за рішенням суду, чого скаржник не довів відповідно до висновків суду апеляційної інстанції.

Верховний Суд також звернув увагу на те, що внесення змін до договору за рішенням суду є виключною мірою, яка пов`язана з втручанням суду в свободу договору, господарську діяльність сторін, і таке втручання може відбуватися лише у разі виникнення значного і вочевидь несправедливого дисбалансу між інтересами сторін внаслідок зміни обставин.

У Принципах Європейського договірного права вказано, що якщо сторони не досягли згоди щодо врахування істотної зміни обставин у розумний строк, суд може припинити дію договору на дату та час, визначені судом, або змінити договір таким чином, щоб розподілити між сторонами справедливою мірою втрати та вигоди, які є результатом зміни обставин (стаття 6.111).

У справі, яка переглядається, встановивши, що представництво ТзОВ «Техноторг-Дон» здійснювало свою діяльність під час форс-мажорних обставин, зокрема в смт. Мала Данилівка,та товар, за який ОСОБА_1 сплатив кошти на виконання договору, був наявний на складі, і відповідно до пункту 6.3 договору купівлі-продажу від 17 лютого 2022 року № 43/320 385 ТзОВ «Техноторг-Дон» не повідомляло ОСОБА_1 про наявність обставин непереборної сили, а також не виконало свого зобов`язання, передбаченого пунктом 3.1.1 зазначеного договору, щодо поставки товару покупцю на умовах самовивозу зі складу продавця за адресою: АДРЕСА_1 , протягом 10 робочих днів з моменту оплати покупцем загальної вартості товару, тобто з 15 до 30 квітня 2022 року, місцевий суд в цій справі дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення первісного позову та зобов`язання ТзОВ «Техноторг-Дон» передати у відповідності до умов договору купівлі-продажу від 17 лютого 2022 року № 43/320 385 у власність ОСОБА_1 оплачений товар - трактор «Беларус 82,1» загальною вартістю 565 000 грн з ПДВ, шляхом його поставки ОСОБА_1 .

Оскільки вищенаведеними обставинами спростовуються доводи ТзОВ «Техноторг-Дон» про те, що його представництво було позбавлене можливості вести господарську діяльність в смт. Мала Данилівка та не може виконати зобов`язання з поставки товару покупцю згідно з умовами договору через настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), то правильними є також висновки судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні зустрічного позову ТзОВ «Техноторг-Дон».

З огляду на характер спірних правовідносин та встановлені судом першої інстанції обставини справи, посилання ТзОВ «Техноторг-Дон» в касаційній скарзі на правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 26 вересня 2019 року у справі № 910/1274/19, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 375/278/20 тощо,є безпідставним, оскільки висновки судів першої та апеляційної інстанцій в частині вирішення зустрічного позову не суперечать висновкам, викладеним у зазначених постановах, а відповідні аргументи касаційної скарги не спростовують тих обставин, що ТзОВ «Техноторг-Дон» мало можливість передати у власність ОСОБА_1 оплачений ним товар, так як товар знаходився на території представництва та підприємство здійснювало господарську діяльність.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржувані судові рішення в частині вирішення зустрічного позову ТзОВ «Техноторг-Дон» відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (статті 549 551 611 ЦК України).

Відповідно до преамбули Закону України «Про захист прав споживачів» він регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

У Законі України «Про захист прав споживачів» не визначено вичерпного переліку відносин, на які він поширюється, але з урахуванням характеру правовідносин, які ним регулюються, та керуючись загальними принципами цивільного судочинства і наявності в цивільних правовідносинах «слабкої сторони», якою є фізична особа - споживач, можна зробити висновок, що цим Законом регулюються відносини, які виникають з договорів купівлі-продажу, майнового найму (оренди), надання комунальних послуг, прокату, перевезення, зберігання, доручення, комісії, фінансово-кредитних послуг тощо. Особливістю таких правовідносин є участь в них спеціального суб`єкта - споживача.

У статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22 цієї статті); продукція - це будь-який виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт 19); послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 17); виконавець - це суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (пункт 3).

Отже, Законом України «Про захист прав споживачів» врегульовані договірні відносини за участі споживача.

Частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Таким чином, пеня, передбачена частиною п`ятою статті 10 зазначеного Закону, застосовується в разі порушення виконання договірного зобов`язання на користь споживача.

У справі, яка переглядається, місцевий суд встановив, що в пункті 5.3.1 договору купівлі-продажу від 17 лютого 2022 року № 43/320 385 сторони передбачили, що за порушення строку поставки товару продавець сплачує покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування пені, від вартості простроченого до поставки товару, за кожен день прострочення (загальна сума пені не може перевищувати 5 % від вартості товару, простроченого до поставки покупцю).

Оскільки ТзОВ «Техноторг-Дон» зобов`язувалося поставити товар протягом 10 робочих днів з моменту оплати покупцем загальної вартості товару, тобто з 15 до 30 квітня 2022 року, про що повідомити покупця, однак за методикою розрахунку пені за обліковою ставкою НБУ її розмір перевищує 5 % від вартості товару, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з ТзОВ «Техноторг-Дон» на користь ОСОБА_1 пені у розмірі 28 250 грн (565 000 х 5 %).

Крім того, Верховний Суд погоджується з висновком місцевого суду про стягнення з ТзОВ «Техноторг-Дон» на користь ОСОБА_1 20 000 грн в якості відшкодування моральної шкоди, з огляду на таке.

Згідно з частинами першою-другою статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом. При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частини перша, друга статті 23 ЦК України).

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19) зроблено висновок про те, що виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства. Статті 4 та 22 Закону про захист прав споживачів у чинній редакції прямо передбачають право споживача на відшкодування моральної шкоди у правовідносинах між споживачами та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.

Тлумачення статті 23 ЦК України свідчить, що вона є нормою, яка має поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди. Це, зокрема, підтверджується тим, що законодавець вживає формулювання «особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав». Тобто можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність не від того, що це передбачено нормою закону або положеннями договору, а від порушення цивільного права особи (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2022 року у справі № 569/20510/19 (провадження № 61-13787св20)).

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21).

У справі, яка переглядається, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що внаслідок неправомірних дій ТзОВ «Техноторг-Дон» та у зв`язку з неотриманням оплаченого товару ОСОБА_1 зазнав моральних страждань. Тому, врахувавши вимоги розумності, виваженості та справедливості, місцевий суд зробив правильний висновок про стягнення з відповідача на користь позивача 20 000 грн на відшкодування заподіяної моральної шкоди.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, місцевий суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 76-78 81 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Натомість, безпідставно не застосувавши до спірних правовідносин правові висновки Верховного Суду, викладені у вищезгаданих постановах, на які послався представник ОСОБА_1 - адвокат Здоровець С. В. вкасаційній скарзі, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою обставини, встановлені місцевим судом, та дійшов помилкового висновку про неможливість виконання товариством умов договору купівлі-продажу та передачу товару ОСОБА_1 внаслідк форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що настали 24 лютого 2022 року.

Крім того, мотивуючи судове рішення про відмову у задоволенні вимоги ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди, апеляційний суд послався на постанову Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц (провадження № 14-64цс19) та не врахував, що викладені в зазначеній постанові висновки щодо застосування статей 4 та 22 Закону України «Про захист прав споживачів» є неактуальними, оскільки Велика Палата Верховного Суду відступила від вказаних висновків у постанові від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19).

Отже, у справі, яка переглядається, Верховний Суд дійшов висновку про обґрунтованість наведених в касаційній скарзі представника ОСОБА_1 - адвоката Здоровця С. В. підстав касаційного оскарження судового рішення, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389, пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України.

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Оскільки суд апеляційної інстанції не спростував належним чином обставин, встановлених місцевим судом, тобто фактично необґрунтовано переоцінив докази, які були оцінені судом першої інстанції з дотриманням вимог закону та з урахуванням обставин, на які посилалися сторони як на підставу своїх вимог і заперечень, то оскаржувана постанова апеляційного суду в частині вирішення позову ОСОБА_1 до ТзОВ «Техноторг-Дон»про захист прав споживача підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції в цій частині з підстав, передбачених статтею 413 ЦПК України.

Щодо судових витрат

Статтею 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається, в тому числі із розподілу судових витрат.

Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Виходячи зі змісту частини восьмої статті 141 ЦПК України, сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, й після судових дебатів, але виключно за наявності сукупності двох умов: по-перше, ці докази повинні бути подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, по-друге, сторона зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів.

Зазначене узгоджується з положенням частини першої статті 182 ЦПК України про те, що учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань при розгляді справи судом.

Тобто саме зацікавлена сторона повинна вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

В постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17), від 06 листопада 2020 року у справі № 760/11145/18 (провадження № 61-6486св19) зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з частиною першою статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі. Договір про надання правової допомоги може вчинятися усно у випадках: 1) надання усних і письмових консультацій, роз`яснень із правових питань з подальшим записом про це в журналі та врученням клієнту документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди); 2) якщо клієнт невідкладно потребує надання правової допомоги, а укладення письмового договору за конкретних обставин є неможливим - з подальшим укладенням договору в письмовій формі протягом трьох днів, а якщо для цього існують об`єктивні перешкоди - у найближчий можливий строк. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Договір про надання правової допомоги може укладатися на користь клієнта іншою особою, яка діє в його інтересах. Особливості укладення та змісту контрактів (договорів) з адвокатами, які надають безоплатну правову допомогу, встановлюються законом, що регулює порядок надання безоплатної правової допомоги. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики (стаття 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно зі статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 січня 2021 року у справі № 596/2305/18-ц (провадження № 61-13608св20).

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

В касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Здоровець С. В. просив, зокрема здійснити розподіл судових витрат, пов`язаних з розглядом справи. При цьому заявник зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи складається із витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 32 000 грн. Докази цих витрат будуть надані разом із відповідною заявою після відкриття провадження у справі або протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення.

31 серпня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Здоровець С. В. подав до Верховного Суду заяву, в якій просив стягнути з ТзОВ «Техноторг-Дон» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 32 000 грн та 47 000 грн - в суді касаційної інстанції.

В заяві представник ОСОБА_1 - адвокат Здоровець С. В. зазначив, що витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 32 000 грн складаються з:

- 15 000 грн за складення та подання у встановленому законом порядку відзиву на апеляційну скаргу ТзОВ «Техноторг-Дон» на рішення Шацького районного суду Волинської області від 02 лютого 2023 року;

- 15 000 грн за представництво інтересів ОСОБА_1 в судових засіданнях в суді апеляційної інстанції;

- 2 000 грн за складення, направлення за належністю та подання заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу понесених при розгляді справи у суді апеляційної інстанції.

На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Здоровець С. В. вказав, що судом першої інстанції долучено до матеріалів справи договір про надання правової допомоги від 20 квітня 2022 року, а разом із заявою про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу він подав до апеляційного суду: додаткову угоду № 3 до договору про надання правової допомоги від 20 квітня 2022 року, копії квитанцій на загальну суму 32 000 грн, виписку з розрахункового рахунку адвоката від 23 березня 2023 року, акт про сплату гонорару адвокату від 16 березня 2023 року.

Витрати на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції у розмірі 47 000 грн складаються з:

- 30 000 грн за складення та подання у встановленому законом порядку касаційної скарги на постанову Волинського апеляційного суду від 30 травня 2023 року та представництво інтересів ОСОБА_1 в суді (у разі розгляду справи з викликом сторін);

- 2 000 грн за складення, направлення за належністю та подання заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу понесених при розгляді справи у суді касаційної та апеляційної інстанцій;

- 15 000 грн за складення та подання у встановленому законом порядку відзиву на касаційну скаргу ТзОВ «Техноторг-Дон» на постанову Волинського апеляційного суду від 30 травня 2023 року та рішення Шацького районного суду Волинської області від 02 лютого 2023 року.

Понесені в суді касаційної інстанції витрати на професійну правничу допомогу підтверджуються доданими до вищевказаної заяви: додатковими угодами № 4 від 15 червня 2023 року та № 5 від 03 серпня 2023 року до договору про надання правової допомоги; копіями квитанцій про сплату гонорару.

09 січня 2024 року ТзОВ «Техноторг-Дон» подало доВерховного Суду заяву, в якій просило зменшити суму судових витрат ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, у зв`язку з їх необґрунтованістю та неспівмірністю із складністю справи та виконаної роботи, її обсягом та часом, витраченим представником ОСОБА_1 на виконання цих робіт.

Аналізуючи наведений у заяві представника ОСОБА_1 - адвоката Здоровця С. В. опис робіт, виконаних адвокатом, колегія суддів враховує правовий висновок, викладений у постанові Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02 лютого 2024 року у справі № 910/9714/22 про те, що заява сторони про розподіл судових витрат є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв`язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню.

Отже, зазначені у заяві представника ОСОБА_1 - адвоката Здоровця С. В. витрати у розмірі 2 000 грн за складення, направлення за належністю та подання заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу понесених при розгляді справи у суді апеляційної інстанції, а також - 2 000 грн за складення, направлення за належністю та подання заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу понесених при розгляді справи у суді касаційної та апеляційної інстанцій, не підлягають відшкодуванню.

Крім того, Верховний Суд не вбачає підстав для відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу за представництво інтересів ОСОБА_1 в суді касаційної інстанції, оскільки розгляд справи Верховним Судом здійснювався у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи, у зв`язку з чим судове засідання не проводилося.

Отже, вирішуючи питання про розподіл витрат, понесених ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу на стадіях апеляційного та касаційного перегляду справи, взявши до уваги умови договору про надання правової допомоги від 20 квітня 2022 року, додаткових угод до цього договору, копії квитанцій про сплату коштів адвокату на стадії апеляційного розгляду справи на загальну суму 32 000 грн, виписку з розрахункового рахунку адвоката від 23 березня 2023 року, акт про сплату гонорару адвокату від 16 березня 2023 року, копії квитанцій про сплату коштів адвокату на стадії касаційного розгляду справи на загальну суму 47 100 грн, обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, підтверджених належними та допустимими доказами, а також з урахуванням заперечень ТзОВ «Техноторг-Дон», колегія суддів дійшла висновку про те, що визначений розмір витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у судах апеляційної та касаційної інстанцій підлягає зменшенню.

За таких обставин, врахувавши критерії реальності, розумності та співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи і виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) на підставі наданих стороною позивача доказів, Верховний Суд дійшов висновку, що обґрунтованими та підтвердженими є витрати ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу в судах апеляційної та касаційної інстанцій у розмірі по 5 000 грн.

В цій справі ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про захист прав споживача та просив:

- зобов`язати ТзОВ «Техноторг-Дон» передати шляхом поставки йому у відповідності до умов договору купівлі-продажу від 17 лютого 2022 року № 43/320 385 у його власність оплачений товар - трактор «Беларус 82,1» загальною вартістю 565 000 грн з ПДВ;

- стягнути з ТзОВ «Техноторг-Дон» на його користь: пеню в розмірі 28 250 грн; проценти за користування грошовими коштами в розмірі 48 992,46 грн, зазначивши в рішенні суду про нарахування процентів до моменту фактичного виконання рішення про передачу товару у відповідності до умов договору; 30 000 грн на відшкодування моральної шкоди; понесені ним витрати на правову допомогу.

Відповідно до частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Висновок про те, що споживачі звільняються від сплати судового збору на всіх стадіях цивільного процесу, висловлено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 21 березня 2018 року у справі № 761/24881/16-ц (провадження № 14-57цс18).

Позовну заяву подано у серпні 2022 року, а відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою або фізичною особою-підприємцем становила 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2021 року - 2 481 грн).

Ціна первісного позову в цій справі складає 672 242,46 грн, тому розмір судового збору за подання до суду цього позову - 6 722,42 грн.

Оскільки рішенням Шацького районного суду Волинської області від 02 лютого 2023 року первісний позов задоволено частково, а саме в розмірі 91,22 % позовних вимог, і ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору на підставі частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», то додатковим рішенням Шацького районного суду Волинської області від 16 лютого 2023 року доповнено резолютивну частину рішення від 02 лютого 2023 року в цій справі і стягнуто з ТзОВ «Техноторг-Дон» в дохід держави судовий збір у розмірі 6 132,19 грн (6 722,42 х 91,22 %), а судовий збір в розмірі 590,23 грн (6 722,42 грн -6 132,19 грн) віднесено на рахунок держави.

Ставка судового збору, чинна на час подання касаційної скарги на рішення суду, встановлена підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» та визначена у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.

За змістом касаційної скарги представник ОСОБА_1 - адвокат Здоровець С. В. просив скасувати постанову Волинського апеляційного суду від 30 травня 2023 року про відмову у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Отже, за подання касаційної скарги стороною позивача підлягав сплаті судовий збір у розмірі 12 264,38 грн (6 132,19 грн х 200 %).

Таким чином, у зв`язку з частковим задоволенням касаційної скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Здоровця С. В. та залишенням в силі рішення Шацького районного суду Волинської області від 02 лютого 2023 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки на підставі Закону України «Про захист прав споживачів» позивач звільнений від сплати судового збору, то відповідно до статті 141 ЦПК України та з урахуванням положень статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір за розгляд судом касаційної інстанції справи за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Здоровця С. В. на постанову Волинського апеляційного суду від 30 травня 2023 року підлягає стягненню з ТзОВ «Техноторг-Дон» на користь держави в сумі 12 264,38 грн.

При цьому судовий збір, сплачений за подання касаційної скарги ТзОВ «Техноторг-Дон», яку залишено без задоволення, слід залишити за ТзОВ «Техноторг-Дон».

Щодо клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Здоровця С. В. про закриття касаційного провадження.

26 грудня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Здоровець С. В. подав до Верховного Суду заяву, в якій просив закрити касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ТзОВ «Техноторг-Дон» на рішення Шацького районного суду Волинської області від 02 лютого 2023 року та постанову Волинського апеляційного суду від 30 травня 2023 року на підставі пункту 2 частини першої 396 ЦПК України, у зв`язку з тим, що після відкриття касаційного провадження виявилося, що долучений до касаційної скарги в інтересах ТзОВ «Техноторг-Дон» ордер про надання правової допомоги Махнової О. В. не підписаний та не відповідає вимогам Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги у новій редакції, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12 квітня 2019 року № 41 (далі - Положення № 41), а відтак не встановлює її повноваження на представництво інтересів ТзОВ «Техноторг-Дон» у Касаційному цивільному суді у складі Верховного Суду.

Клопотання не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження судового рішення, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий судовий розгляд, до якого також належить і право апеляційного оскарження.

Форма і зміст касаційної скарги має відповідати вимогам статті 392 ЦПК України.

Відповідно до частини третьої статті 392 ЦПК України касаційна скарга підписується особою, яка її подає, або представником такої особи. До касаційної скарги, поданої представником, повинна бути додана довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника.

Касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом також, якщо касаційна скарга подана особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписана, підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено (пункт 1 частини четвертої статті 393 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Частиною четвертою статті 62 ЦПК України визначено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданими відповідно до Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI).

Частиною першою статті 58 ЦПК України передбачено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 20 Закону № 5076-VI під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема: представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об`єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами.

Згідно з частинами першою-третьою статті 26 Закону № 5076-VI адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Ордером є письмовий документ, що у випадках, установлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням і повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера. Повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.

Згідно з пунктами 9, 10 Положення № 41 ордер, що видається адвокатом, який здійснює свою діяльність індивідуально, підписується адвокатом та посвідчується печаткою адвоката (за її наявності).

Ордер, який видається адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням, обов`язково має містити підпис адвоката, який надає правничу (правову) допомогу на підставі цього ордера, та підпис керівника адвокатського бюро, адвокатського об`єднання і скріплений печаткою юридичної особи.

Під час дії воєнного стану на території України дозволяється видача адвокатським бюро/адвокатським об`єднанням ордеру без скріплення його печаткою юридичної особи та без підпису керівника адвокатського об`єднання, адвокатського бюро. Правовідносини між адвокатом, який надає правничу (правову) допомогу на підставі цього ордера та адвокатським об`єднанням, адвокатським бюро врегульовуються внутрішніми документами цих організаційно правових форм здійснення адвокатської діяльності.

Представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки (частина перша статті 64 ЦПК України).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 396 ЦПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що касаційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати.

Представництво інтересів ТзОВ «Техноторг-Дон» в цій справі доручено адвокату Махновій О. В.., яка здійснює представництво інтересів відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом на підставі договору про надання правової допомоги № 02/2021 від 15 вересня 2021 року, що також підтверджується ордером на надання правничої (правової) допомоги від 10 березня 2023 року.

За таких обставин, Верховний Суд вважає відсутніми підстави вважати, що касаційну скаргу підписано особою, яка не має права її підписувати. Тому в задоволенні клопотання необхідно відмовити.

Керуючись статтями 141, 400 409 410 413 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Здоровця Сергія Вікторовича про закриття касаційного провадження відмовити.

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Здоровця Сергія Вікторовича задовольнити частково.

Постанову Волинського апеляційного суду від 30 травня 2023 року в частині вирішення первісного позову ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Техноторг-Дон» про захист прав споживача скасувати, а рішення Шацького районного суду Волинської області від 02 лютого 2023 року в цій частині залишити в силі.

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Техноторг-Дон» залишити без задоволення.

Рішення Шацького районного суду Волинської області від 02 лютого 2023 року та постанову Волинського апеляційного суду від 30 травня 2023 року в частині вирішення зустрічного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Техноторг-Дон» до ОСОБА_1 про розірвання договору купівлі-продажузалишити без змін.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Техноторг-Дон» на користь ОСОБА_1 5 000 (п`ять тисяч) грн витрат, понесених на оплату професійної правничої допомоги в суді апеляційної інстанції.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Техноторг-Дон» на користь ОСОБА_1 5 000 (п`ять тисяч) грн витрат, понесених на оплату професійної правничої допомоги в суді касаційної інстанції.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Техноторг-Дон» на користь держави 12 264 (дванадцять тисяч двісті шістдесят чотири) грн 38 коп. судового збору за розгляд судом касаційної інстанції справи за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Здоровця Сергія Вікторовича на постанову Волинського апеляційного суду від 30 травня 2023 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович