ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 березня 2020 року
м. Київ
справа № 175/2261/18
провадження № 61-1214 св 19
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Павловська Ганна Олегівна,
треті особи - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Зайченко Ірина Анатоліївна, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Мазуренко Сергій В'ячеславович,
представник відповідача - Іващенко Роман В`ячеславович ,
розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу адвоката Іващенка Романа В`ячеславовича, який діє в інтересах ОСОБА_5 , на ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 13 липня 2018 року в складі судді Озерянської Ж. М. та на постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 грудня 2018 року в складі колегії суддів Єлізаренко І. А., Красвітної Т. П., Свистунової О. В.,
ВСТАНОВИВ :
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Павловської Г. О., треті особи приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Зайченко І. А., приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Мазуренко С. В. та просив визнати недійсними договір іпотеки від 02 серпня 2017 року, договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 16 серпня 2017 року, договір дарування від 21 серпня 2017 року та від 22 серпня 2017 року, договір довічного утримання від 29 серпня 2017 року, витребувати Ѕ частину картоплесховища з чужого незаконного володіння ОСОБА_7 та Ѕ частину з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 , визнати за ним право власності на картоплесховище.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 13 липня 2018 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.
ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу на вказану ухвалу, вважаючи, що провадження у справі відкрито з порушенням правил підсудності.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 14 грудня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишено без задоволення, ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 13 липня 2018 року залишено без змін.
Апеляційний суд виходив із того, що предметом спору є нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а тому відповідно до частини першої статті 30 ЦПК України позов пред`явлено за місцезнаходженням такого майна.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
10 січня 2019 року адвокат Іващенко Р. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення.
Ухвалою Верховного Суду від 25 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження в даній справі.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції відкриваючи провадження у справі, не врахував того, що відповідач ОСОБА_5 проживає за адресою, яка за територіальною підсудністю відноситься до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська, а тому за правилами статті 27 ЦПК України, відповідно до якої позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим місцем її проживання або перебування, позов ОСОБА_1 подано з порушенням правил підсудності.
Просив суд скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права, та направити справу до належного суду для розляду.
Відзив на касаційну скаргу
У серпні 2019 року адвокат Шпакова О. С., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу та просить залишити її без задоволення, а судові рішення без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом та просив визнати недійсним:
- договір іпотеки від 02 серпня 2017 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , відповідно до якого ОСОБА_5 передано картоплесховище площею 903,9 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
- договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 16 серпня 2017 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , на підставі якого ОСОБА_5 отримав у власність указане картоплесховище;
- договір дарування від 21 серпня 2017 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , відповідно до якого останній отримав у дар Ѕ частину спірного картоплесховища;
- договір дарування від 22 серпня 2017 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , відповідно до якого останній отримав у дар Ѕ частину вказаного картоплесховища;
- договір довічного утримання від 29 серпня 2017 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , предметом якого є Ѕ частина спірного картоплесховища.
Просив витребувати Ѕ частину картоплесховища з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 та його Ѕ частину з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 , визнати право власності на картоплесховище за ОСОБА_1 .
Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 13 липня 2018 року відкрито провадження у вказаній справі.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрв чинності 08 лютого 2020 року, встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі - в редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За результатами розгляду касаційної скарги колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною першою та другою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, тобто ухваленим відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, й обґрунтованим.
Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону.
Відповідно до частини першої статті 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від 28 серпня 2019 року в справі № 303/7617/18 зазначено, що виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Частиною першою статті 181 ЦК України встановлено, що до нерухомого майна (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно, про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК України), про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364 367 ЦК України), про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370 372 ЦК України), про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним), про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо, про визнання правочину з нерухомістю недійсним, про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави, розірвання договору оренди землі, стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна, про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Перелік позовів, для яких установлена виключна підсудність, розширеному тлумаченню не підлягає. Правила виключної підсудності діють також у випадку пред`явлення кількох позовних вимог, пов`язаних між собою, якщо на одну з них поширюється виключна підсудність.
Апеляційний суд установивши, що предметом спору є нерухоме майно, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду першої інстанції про відкриття провадження у даній справі.
Доводи адвоката Іващенка Р. В. у касаційній скарзі про недотримання правил статті 27 ЦПК України не заслуговують на увагу, оскільки для позову з приводу нерухомого майна діє правило виключної підсудності.
Ураховуючи наведене, підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні, а тому відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК Україникасаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 263, 401 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну скаргу адвоката Іващенка Романа В`ячеславовича, який діє в інтересах ОСОБА_5 , залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 13 липня 2018 року та постанову Дніпровського апедяційного суду від 14 грудня 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: Н. О. Антоненко
В. І. Журавель
М. М. Русинчук