17.02.2024

№ 175/4031/17

Постанова

Іменем України

20 січня 2021 року

м. Київ

справа № 175/4031/17

провадження № 61-4443св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М. (суддя-доповідач),

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Міністерство економічного розвитку та торгівлі України, ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Лаченкової О. В.,

Варенко О. П., Свистунової О. В., та ОСОБА_2 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_3 , на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області

від 10 травня 2018 року в складі судді Озерянської Ж. М. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Лаченкової О. В., Варенко О. П., Свистунової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства економічного розвитку та торгівлі України, ОСОБА_2 про визнання патенту України на промисловий зразок недійсним.

Позовна заява мотивована тим, що 31 травня 2017 року до правоохоронних органів від ОСОБА_2 надійшла заява про незаконне використання ОСОБА_1 належного заявнику на підставі патенту України на промисловий зразок № НОМЕР_1 від 11 липня 2016 року промислового зразку « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

За вказаним фактом було відкрите кримінальне провадження.

Разом з тим, промисловий зразок за вищевказаним патентом - « ІНФОРМАЦІЯ_1 », не є новим відповідно до статті 6 Закону

України «Про охорону прав на промислові зразки» та порушує права позивача як підприємця.

На підставі викладеного, ОСОБА_1 просив: визнати патент України на промисловий зразок № НОМЕР_1 від 11 липня 2016 року недійсним і таким, що не набрав чинності від дати публікації відомостей про видачу патенту; зобов`язати Міністерство економічного розвитку та торгівлі України внести зміни до Державного реєстру патентів України на промислові зразки про визнання недійсним патенту України на промисловий зразок № НОМЕР_1 від 11 липня 2016 року та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені «Промислова власність» відповідно до частини третьої статті 25 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки».

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області

від 10 травня 2018 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 04 червня 2018 року про виправлення описки, позов задоволено.

Визнано патент України № НОМЕР_1 на промисловий зразок « ІНФОРМАЦІЯ_1 » недійсним на підставі пункту «а» частини першої статті 25 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки» та таким, що не набрав чинності від дати публікації відомостей про видачу патенту.

Зобов`язано Міністерство економічного розвитку та торгівлі України внести зміни до Державного реєстру патентів України на промислові зразки про визнання недійсним патенту України № НОМЕР_1 на промисловий зразок « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та здійснити про це публікацію в Офіційному бюлетені «Промислова власність» у порядку частини третьої статті 25 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки».

Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі

640 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що експертним дослідженням, яке проведене судовим експертом, підтверджено, що сукупність суттєвих ознак промислового зразка « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за патентом України на промисловий зразок № НОМЕР_1 стала загальнодоступною у світі до дати подання заявки від 24 травня 2016 року на видачу вказаного патенту, тому цей патент не відповідає умовам патентоспроможності, та, як наслідок, підлягає визнанню судом недійсним відповідно до пункту «а» частини першої статті 25 Закону України «Про захист прав на промислові зразки».

Реєстрація Державною службою інтелектуальної власності України спірного патенту на ім`я ОСОБА_2 відбулась з порушенням пункту 1 статті 5, пункту 1 статті 6 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки» та частини першої статті 461 ЦК України.

Промисловий зразок відповідача за вищевказаним патентом України не є патентоспроможним, а отже, згідно з вищевказаними нормами матеріального права, не може отримати правової охорони та не є придатним для набуття прав інтелектуальної власності на нього, що є підставою для визнання патенту України на промисловий зразок № НОМЕР_1 недійсним повністю.

Також суд першої інстанції вважав обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, позовні вимоги про зобов`язання Міністерства економічного розвитку та торгівлі України внести зміни до Державного реєстру патентів України на промислові зразки про визнання недійсним патенту України

№ НОМЕР_1 на промисловий зразок « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та здійснити про це публікацію в Офіційному бюлетені «Промислова власність» у порядку частини третьої статті 25 Закону України «Про захист прав на промислові зразки».

Додатковим рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 04 червня 2018 року заяву ОСОБА_1 про розподіл судових витрат задоволено частково.

Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 352,40 грн та компенсацію на отримання професійної правничої допомоги у розмірі 4 375,30 грн.

У задоволенні решти заявлених вимог ОСОБА_1 про розподіл судових витрат відмовлено.

Додаткове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_1 сплатив судовий збір за подання заяви про застосування заходів забезпечення позову у розмірі 352,40 грн, яка була задоволена, тому заява про розподіл судових витрат у цій частині щодо стягнення з відповідача судового збору у розмірі 352,40 грн підлягає задоволенню.

Вимоги в частині стягнення з відповідача витрат на проведення експертизи у розмірі 15 000 грн задоволенню не підлягають, оскільки грошові кошти на проведення експертизи сплатила ОСОБА_4 , а не позивач, тому відсутні підстави для стягнення витрат пов`язаних з проведенням експертизи, оскільки позивачем не понесені ці витрати.

Враховуючи розмір виконаних адвокатом Згонік С. В. робіт по наданню ОСОБА_1 правничої допомоги, складність справи, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, поширеність справ про визнання патенту на промисловий зразок недійсним, а також ту обставину, що позивач особисто приймав участь у судових засіданнях, місцевий суд вважав, що необхідно стягнути з відповідача 775,30 грн за участь адвоката

у судових засіданнях та 3 600 грн за підготовку позовної заяви, а всього -

4 375,30 грн.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 13 лютого 2019 року апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 залишені без задоволення, рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області

від 10 травня 2018 року та додаткове рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 04 червня 2018 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що при реєстрації спірного патенту були порушені права

позивача, оскільки оспорюваний патент був загальновідомим на території України до моменту подання відповідачем заявки на реєстрацію промислового зразка до Державної служби інтелектуальної власності України та використовувався. Вказані обставини підтверджені зібраними

у справі доказами, зокрема висновком судового експерта.

Також апеляційний суд погодився з висновками місцевого суду щодо розподілу судових витрат та зазначив, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

Суд апеляційної інстанції вважав правильними висновки суду першої інстанції в частині відмови у стягненні з відповідача витрат на проведення експертизи у розмірі 15 000 грн, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами понесення цих витрат саме ним, тому апеляційну скаргу ОСОБА_1 у цій частині залишив без задоволення.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову апеляційного суду в частині залишення без змін додаткового рішення місцевого суду про розподіл судових витрат, прийняти у цій частині нову постанову про задоволення заяви щодо розподілу судових витрат, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_3 , просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що апеляційний суд безпідставно застосував до спірних правовідносин положення Закону

України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу

у цивільних та адміністративних справах».

Також, суд апеляційної інстанції помилково погодився з висновком місцевого суду в частині вирішення заяви позивача про стягнення витрат на правову допомогу. Відповідач не заявляв вимог про зменшення судових витрат на правову допомогу, тому такі витрати необхідно стягнути у повному розмірі. Суди помилково відмовили у стягненні витрат на експертизу, які сплачені ОСОБА_4 , з якою позивач перебуває у шлюбі.

Касаційна скарга ОСОБА_2 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_3 , мотивована тим, що патент України на промисловий зразок

№ НОМЕР_1 видано ОСОБА_2 відповідно до вимог чинного законодавства, підстави для його скасування відсутні. Суди помилково взяли до уваги поданий позивачем висновок експерта та безпідставно відмовили у задоволенні клопотання відповідача про призначення іншої експертизи.

Суди повинні були зупинити провадження у справі до вирішення кримінальної справи №200/1416/18 за обвинуваченням ОСОБА_1

у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 177, частинами першою та четвертою статті 358 Кримінального кодексу України (далі - КК України), проте таких дій не вчинили, що суперечить вимогам цивільного процесуального законодавства.

Крім того, місцевим судом не звернуто уваги на доводи відповідача щодо призначення експертизи.

Також, скаржник вказував, що апеляційним судом порушено його права на подання відзиву на апеляційну скаргу позивача, в ухвалі про відкриття апеляційного провадження не було встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Доводи інших учасників справи

ОСОБА_1 подав до суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_3 , зазначивши, що зібраними у справі доказами, зокрема висновком судового експерта, підтверджено, що оспорюваний патент був загальновідомим на території України до моменту подання відповідачем заявки на його реєстрацію, тому суди правильно задовольнили заявлені у справі вимоги. Разом з тим, ОСОБА_2 мав право подати до суду інший висновок експерта або заявити клопотання про призначення експертизи, проте таких дій не вчинив, а його доводи не підтверджені належними та допустимими доказами.

Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційних скарг, відзиву на касаційні скарги до касаційного суду не направили.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалами Верховного Суду від 27 червня 2019 року та від 31 липня

2019 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.

26 липня 2019 року справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 16 листопада 2020 року справу призначено до розгляду.

У зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Штелик С. П. розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2020 року призначено повторний автоматичний розподіл судової справи та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 175/4031/17 (провадження № 61-4443св19) призначено судді-доповідачеві Фаловській І. М.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 24 травня 2016 року, на підставі заяви ОСОБА_2 від 24 травня 2016 року № s201600841, зареєстровано патент України

на промисловий зразок № НОМЕР_1 , згідно з яким ОСОБА_2 став власником патентуна промисловий зразок « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Згідно з висновком патентного повіреного ОСОБА_5 сукупність суттєвих ознак промислового зразка за патентом України на промисловий зразок № НОМЕР_1 стала загальнодоступною у світі до дати подання заяви до установи, а саме до 24 травня 2016 року. Промисловий зразок « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за патентом України на промисловий зразок № НОМЕР_1 не відповідає умовам надання правової охорони, а саме промисловий зразок не є новим відповідно до статті 6 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки».

Відповідно до висновку судового експерта Дорошенка О. Ф. від 30 січня 2018 року, зробленого за результатами проведеної судової експертизи об`єктів інтелектуальної власності, промисловий зразок « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за патентом України на промисловий зразок № НОМЕР_1 не відповідає умові патентоздатності «новизна» відповідно до наданих матеріалів та не відповідає умовам надання правової охорони, визначеним статтею 5 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки». Промисловий зразок за оспорюваним патентом містить всю сукупність ознак промислових зразків: Диван «Монтерей», Мудульна система «Фрейя», Дивани моделі «Спрінт 1», «Спрінт 2», «Спрінт 3».

Вищезазначеним висновком судового експерта підтверджено, що сукупність суттєвих ознак промислового зразка « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за патентом України на промисловий зразок № НОМЕР_1 стала загальнодоступною у світі до дати подання заявки від 24 травня 2016 року № s201600841 на видачу вказаного патенту, тому він не відповідає умовам патентоспроможності.

Судовий експерт Дорошенко О. Ф. атестований як судовий експерт з питань інтелектуальної власності за спеціальністю 13.4 «Дослідження, пов`язані з охороною прав на промислові зразки» та 13.6 «Дослідження пов`язані з охороною прав на зразки для товарів і послуг», має свідоцтво судового експерта Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності Національної академії правових наук України, головним завданням якого є проведення експертизи заявок на об`єкти промислової власності.

Судовий експерт Дорошенко О. Ф. обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі - в редакції, що діяла до набрання чинності Законом № 460-IX) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційні скарги задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина третя статті 400 ЦПК України).

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 418 Цивільного кодексу україни (далі - ЦК України) право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом.

До об`єктів права інтелектуальної власності належать, зокрема промислові зразки (частина перша статті 420 ЦК України).

Згідно з абзацом третім статті 1 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) промисловий зразок - результат творчої діяльності людини у галузі художнього конструювання.

Статтею 462 ЦК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що набуття права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок засвідчується патентом. Обсяг правової охорони визначається формулою винаходу, корисної моделі, сукупністю суттєвих ознак промислового зразка. Умови та порядок видачі патенту встановлюються законом.

Права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок визнаються недійсними з підстав та в порядку, встановлених законом (стаття 469 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки» промисловий зразок відповідає критеріям охороноздатності, якщо є новим і має індивідуальний характер.

Частиною першою статті 25 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що патент може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково у разі: невідповідності запатентованого промислового зразка умовам патентоспроможності, визначеним цим Законом; наявності у сукупності суттєвих ознак промислового зразка ознак, яких не було у поданій заявці; видачі патенту внаслідок подання заявки з порушенням прав інших осіб.

Встановивши, що сукупність суттєвих ознак промислового зразка « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за патентом України № НОМЕР_1 стала загальнодоступною у світі до дати подання заявки від 24 травня 2016 року № s201600841 на видачу вказаного патенту, тому він не відповідає умовам патентоспроможності, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про визнання оспорюваного патентунедійсним і таким, що не набрав чинності від дати публікації відомостей про його видачу, із зобов`язанням Міністерства економічного розвитку та торгівлі України внести зміни до Державного реєстру патентів України на промислові зразки про визнання недійсним вказаного патенту та здійснення про це публікації в Офіційному бюлетені «Промислова власність».

При цьому, суди обґрунтовано послалися на висновок судового експерта, зробленого за результатами проведення експертизи об`єктів інтелектуальної власності Національної академії правових наук України Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності від 30 січня 2018 року.

Належним та допустимим доказом у справах, пов`язаних з вирішенням спорів про визнанням недійсними патенту на промисловий зразок, є експертиза, оскільки питання, пов`язані з віднесенням ознак промислового зразка до суттєвих, використанням сукупності суттєвих ознак промислового зразка у виробі чи в іншому зареєстрованому промисловому зразку з більш пізнім пріоритетом, потребують спеціальних знань.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 04 листопада 2019 року у справі № 760/6508/16-ц (провадження № 61-21899св18),

від 13 листопада 2019 року у справі № 760/20341/16-ц (провадження

№ 61-29381св18), від 24 червня 2020 року у справі № 760/4123/16-ц (провадження № 61-13947св18).

Доводи касаційної скарги ОСОБА_2 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_3 , що патент України на промисловий зразок № НОМЕР_1 видано ОСОБА_2 відповідно до вимог чинного законодавства, не заслуговують на увагу, оскільки зібраними у справі доказами, зокрема висновком судового експерта встановлено, що сукупність суттєвих ознак промислового зразка « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за патентом України на промисловий зразок № НОМЕР_1 стала загальнодоступною у світі до дати подання заявки від 24 травня 2016 року на видачу вказаного патенту, тому він не відповідає умовам патентоспроможності.

Не заслуговують на увагу також доводи касаційної скарги ОСОБА_2 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_3 , що суди помилково взяли до уваги поданий позивачем висновок експерта, оскільки учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення, тому дії позивача узгоджуються частиною першою статті 106 ЦПК України. При цьому, вищевказаний висновок відповідає вимогам статті 102 ЦПК України.

Експерт Дорошенко О. Ф. , який проводив експертизу, атестований як судовий експерт з питань інтелектуальної власності за спеціальністю 13.4 «Дослідження, пов`язані з охороною прав на промислові зразки» та 13.6 «Дослідження пов`язані з охороною прав на зразки для товарів і послуг», має свідоцтво судового експерта Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності Національної академії правових наук України, головним завданням якого є проведення експертизи заявок на об`єкти промислової власності. У висновку експерта зазначено, що судовий експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

При цьому, висновок експерта оцінений судами відповідно до

статті 110 ЦПК України у сукупності з іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_2 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_3 , що суди безпідставно відмовили у задоволенні клопотання відповідача про призначення експертизи, не знайшли свого підтвердження, оскільки у матеріалах справи відсутні заяви, клопотання про її призначення.

У матеріалах справи містяться лише клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, які були розглянуті судами. Зазначаючи в апеляційній скарзі про необґрунтованість наданого позивачем висновку експерта, відповідач також не подав заяви або клопотання про призначення експертизи.

Разом з тим, пунктом 5 частини третьої статті 2 ЦПК України визначено, що основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом

у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частини перша та друга статті 13 ЦПК України).

Безпідставними є доводи касаційної скарги ОСОБА_2 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_3 , що провадження у цій справі підлягає зупиненню до вирішення кримінальної справи № 200/1416/18, оскільки зібраними у справі доказами підтверджено заявлені у справі вимоги, а відповідачем не наведено та судами правильно встановлено відсутність об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку кримінального судочинства і не розглянута на час касаційного перегляду цієї справи. Зібрані у справі докази дозволили судам встановити та оцінити обставини, які є предметом судового розгляду, тому суди не могли посилатися на об`єктивну неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи.

Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги ОСОБА_2 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_3 , що апеляційним судом порушено права відповідача на подання відзиву на апеляційну скаргу, подану позивачем, оскільки ухвала про відкриття апеляційного провадження була надіслана учасникам процесу, зокрема відповідачу та його представнику, останній брав участь у розгляді справи в суді апеляційної інстанції (подавав клопотання, брав участь у судових засіданнях), тому ОСОБА_2 та його представник не були позбавлені можливості подати до суду відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 та спростовувати доводи останнього під час апеляційного провадження.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_2 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_3 , що в ухвалі про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 не зазначено строк для подання відзиву, спростовуються змістом ухвали від 04 вересня 2018 року, в резолютивній частині якої встановлено строк до 19 вересня 2018 року, протягом якого учасники справи можуть подати відзив на апеляційну скаргу.

Безпідставними є доводи касаційної скарги ОСОБА_2 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_3 , що суди не дали належної правової оцінки тій обставині, що спірний патент був зареєстрований раніше ніж була проведена державна реєстрація ОСОБА_1 як фізичної особи - підприємця, оскільки вказана обставина не впливає на результат розгляду справи.

Оскаржувані судові рішення ухвалені на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені у судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість.

За таких обставин касаційна скарга ОСОБА_2 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_3 , задоволенню не підлягає, оскаржувані судові рішення про задоволення позову необхідно залишити без змін.

Крім того, апеляційний суд правильно погодився з висновками місцевого суду в частині розподілу судових витрат при ухваленні додаткового рішення від 04 червня 2018 року, враховуючи наступне.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Частиною третьою статті 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» указав, що суд має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними.

Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 (провадження

№ 11-1465заі18), від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), від 12 травня 2020 року у справі

№ 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19).

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Разом з тим, під час розгляду справи судами встановлено, що позивачем доведено належними та допустимими доказами судові витрати, понесені позивачем на правничу допомогу у розмірі 4 375,30 грн, а також не доведено понесення ним витрат на проведення експертизи. Доводи позивача, що витрати на проведення експертизи понесені членом його сім`ї, були предметом оцінки судів першої та апеляційної інстанцій, а їх відхилення аргументовано судами.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів

є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58 59 212 ЦПК України (в редакції, чинній на час звернення до суду з позовом), так і статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України (у редакції, чинній на час вирішення справи судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій). Якщо порушень порядку надання та отримання доказів не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду

від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження

№ 14-446цс18).

На підставі викладеного Верховний Суд погоджується з висновками апеляційного суду в частині розподілу судових витрат, оскільки порушень порядку надання та отримання доказів, зокрема щодо судових витрат, не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 , що апеляційний суд безпідставно застосував до спірних правовідносин положення Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах»не заслуговують на увагу, оскільки суд лише послався на нього, але не застосовував його положення при вирішенні питання про розмір витрат на правову допомогу.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Разом з тим, оцінивши зібрані у справі докази у їх сукупності, апеляційний суд дійшов вірного висновку щодо визначення розміру судових витрат, виходячи із засад розумності,принципу справедливості та співмірності, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час.

Європейський суд з прав людини вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Інші наведені у касаційних скаргах доводи зводяться до незгоди

з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно установлення обставин справи, переоцінки доказів, що виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Наведені у касаційних скаргах доводи були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому ці судові рішення необхідно залишити без змін, а касаційні скарги - без задоволення.

Щодо судових витрат

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 141 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_3 , залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області

від 10 травня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду

від 13 лютого 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. М. Фаловська

Судді В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

С. Ю. Мартєв

В. А. Стрільчук