№ 175/4097/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2025 року

м. Київ

справа №175/4097/23

адміністративне провадження № К/990/29971/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,

суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №175/4097/23

за позовом ОСОБА_1

до Державної служби України з безпеки на транспорті

про визнання протиправною і скасування постанови про адміністративне правопорушення

за касаційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті

на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2024 року (головуючий суддя: Шлай А.В., судді: Круговий О.О., Божко Л.А.).

ВСТАНОВИВ:

І. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області із адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі також - «Укртрансбезпека»), у якому просив суд:

визнати протиправною і скасувати постанову головного спеціаліста відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Василенка І.В. про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі від 26 липня 2023 року серії АА № 00012861 щодо ОСОБА_1 за частиною другою статті 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - «КУпАП») і якою накладено адміністративний штраф у розмірі: 17 000 грн 00 коп.

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 15 квітня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено:

скасовано постанову від 26 липня 2023 року серії АА №00012861, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення частини другої статті 132-1 КУпАП і накладено адміністративний штраф у розмірі: 17 000 грн 00 коп;

закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за частиною другою статті 132-1 КУпАП.

Не погодившись з цим рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу на нього.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2024 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 15 квітня 2024 року в адміністративній справі №175/4097/23.

Не погоджуючись із ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2024 року, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду.

У касаційній скарзі відповідач зазначає про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановлені оскаржуваної ухвали.

Скаржник просить скасувати ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2024 року, а справу направити для розгляду.

Протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями для розгляду касаційної скарги від 1 серпня 2024 року визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Губської О.А., суддів: Білак М.В., Мацедонської В.Е.

Верховний Суд ухвалою від 16 серпня 2024 року відкрив касаційне провадження за скаргою відповідача.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить Суд відмовити у її задоволенні, адже суд апеляційної інстанції не порушував норми процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення.

У зв`язку з обранням судді Губської О.А. до Великої Палати Верховного Суду, яка перебувала у складі колегії суддів, з урахуванням вимог Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30 (зі змінами) та Тимчасових засад використання автоматизованої системи документообігу суду та визначення складу суду у Верховному Суді, затверджених постановою Пленуму Верховного Суду від 14 грудня 2017 року № 8, проведено повторний автоматизований розподіл у справі № 175/4097/23.

Так, згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: Мартинюк Н.М. (головуючий суддя), Жук А.В., Мельник-Томенко Ж.М.

ІІ. Мотиви Верховного Суду

Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить із такого.

Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Касаційне провадження у справі відкрито з метою перевірки доводів скарги Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.

Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства та гарантується приписами пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України. Однак, таке право підлягає реалізації з дотриманням вимог процесуального законодавства, що виражається, зокрема, в дотриманні форми та змісту апеляційної скарги, а також термінів її подачі.

Статтею 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Стаття 295 КАС України визначає вимоги щодо строку на апеляційне оскарження.

Так, частиною першою статті 295 КАС України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Пунктом 1 частини другої статті 295 КАС України встановлено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. Крім того протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Дотримання строків оскарження судового рішення є однією із гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, і після закінчення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними. Без наявності строків на процесуальну дію або без їхнього дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.

Норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними при вирішенні питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин у справі.

Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду необхідно виходити з того, що причина пропущення строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

При вирішенні питання про поновлення строку, в межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які вона (сторона) вчиняла, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.

Частиною другою цієї ж статті обумовлено, що незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб`єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги суб`єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов`язки.

Повернення апеляційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Водночас сам по собі факт повернення апеляційної скарги не є поважною причиною пропущення строку. При вирішенні питання про поважність наведених скаржником причин пропущення строку звернення з апеляційною скаргою суд має враховувати також і ті обставини, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, а також період часу, який сплинув з моменту, коли скаржник дізнався про відповідне рішення суду, характер його процесуальної поведінки щодо виконання своїх обов`язків тощо.

З матеріалів справи вбачається, що 15 квітня 2024 року суд першої інстанції здійснив розгляд справи №175/4097/23 за участю сторін у відкритому судовому засіданні.

9 травня 2024 року Державна служба України з безпеки на транспорті за допомогою засобів поштового зв`язку подала апеляційну скаргу на вказане рішення суду першої інстанції, яка надійшла до Третього апеляційного адміністративного суду 15 травня 2024 року.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2024 року апеляційну скаргу Укртрансбезпеки залишено без руху та надано скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання до суду документа про сплату судового збору у встановленому законом порядку та розмірі.

Ухвалу апеляційного суду про залишення скарги без руху скаржник отримав 20 травня 2024 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа до електронного кабінету скаржника у підсистемі «Електронний суд».

31 травня 2024 року Державною службою України з безпеки на транспорті, на виконання вимог вищевказаної ухвали, направлено заяву про усунення недоліків, в якій заявлено клопотання про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги. Клопотання скаржника вмотивоване відсутністю коштів та фінансування витрат на оплату судового збору за кодом економічної класифікації 2800 «Інші поточні платежі».

5 червня 2024 року апеляційний суд постановив ухвалу, якою у задоволенні клопотання Державної служби України з безпеки на транспорті про продовження строку для усунення недоліків відмовив, а апеляційну скаргу повернув особі, яка її подала.

Варто зауважити, що ухвала Третього апеляційного адміністративного суду від 5 червня 2024 року про повернення апеляційної скарги не була оскаржена у касаційному порядку.

Відповідач вдруге подав апеляційну скаргу 14 червня 2024 року засобами поштового зв`язку, яка надійшла на адресу Третього апеляційного адміністративного суду 21 червня 2024 року.

Проте, суд апеляційної інстанції ухвалою від 26 червня 2024 року залишив апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті без руху, з підстав пропуску скаржником строку на апеляційне оскарження судового рішення.

Верховний Суд звертає увагу, що залишаючи скаргу без руху, суд апеляційної інстанції зауважив, що строк на подання апеляційної скарги у цій категорії спорів обмежений десятьма днями, а тому і вперше звернувшись до апеляційного суду зі скаргою апелянт пропустив цей строк на її подання.

Більше того, суд зауважив, що фінансовий стан відповідача та відсутність коштів для сплати судового збору не може бути підставою для нівелювання вимоги зі сплати судового збору апелянтом.

На виконання вимог ухвали суду скаржник подав клопотання, де обґрунтував аналогічні підстави пропуску процесуального строку, які аналізував апеляційний суд, залишаючи скаргу без руху.

Ухвалою від 11 липня 2024 року Третій апеляційний адміністративний суд відмовив у відкритті апеляційного провадження за скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті.

У касаційній скарзі Укртрансбезпека зазначає, що при поверненні вперше поданої апеляційної скарги, апеляційний суд не взяв до уваги той факт, що фактично станом на дату повернення першої скарги апелянт сплатив суму судового збору, проте суд апеляційної інстанції не перевірив зарахування коштів та повернув скаргу.

До того ж, скаржник наголошує, що отримавши ухвалу про повернення першої апеляційної скарги, він без особливих зволікань, протягом 9 днів з дати отримання ухвали, звернувся до суду із повторною апеляційною скаргою.

На підставі аналізу вказаних фактичних обставин цієї справи, Верховний Суд дійшов наступних висновків.

Предметом цієї справи є постанова у справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі.

Справи, предметом яких є указана постанова, розглядаються з особливостями, передбаченими статтями 271 286 КАС України. Суть цих особливостей (у контексті вимог касаційної скарги) полягає у тому, що такі справи судом вирішуються у десятиденний строк, а за наслідками судового розгляду відразу проголошується повне судове рішення (без можливості відкласти складання його повного тексту, як це передбачено частиною третьою статті 243 КАС України), і саме з дня проголошення рішення суду у таких справа починає відлік встановлений у частині четвертій статті 286 КАС України десятиденний строк на його апеляційне оскарження.

Отже, у справах стосовно рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності КАС України встановлено спеціальний строк на апеляційне оскарження судових рішень (десять днів) і безальтернативний порядок його обчислення (з дня проголошення судового рішення), що виключає можливість застосування частини другої статті 295 КАС України щодо обов`язкового поновлення строку, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти (десяти) днів з дня вручення повного рішення суду.

Водночас, оскільки стаття 286 КАС України не містить застережень щодо неможливості поновлення вказаного строку на апеляційне оскарження (не встановлює присічного строку, як наприклад, частина п`ята статті 270 КАС України), пропущений строк на апеляційне оскарження рішень судів, ухвалених з особливостями, установленими статтею 286 КАС України, може бути поновлений у загальному порядку, передбаченому частиною третьою статті 295 КАС України, після надання судом оцінки поважності зазначених скаржником причин його пропуску.

Така правова позиція корелюється із висновками Верховного Суду щодо обчислення строку на апеляційне оскарження судового рішення цієї категорії спорів, яка тривалий час та послідовно висловлюється Верховним Судом, та відображена, зокрема, у постанові від 6 березня 2025 року у справі №577/4212/23.

Згідно фактичних обставин цієї справи, суд першої інстанції ухвалив рішення у цій справі 15 квітня 2024 року за участю сторін у відкритому судовому засіданні.

Оскільки строк на апеляційне оскарження вказаного рішення обмежується десятьма днями з моменту проголошення судового рішення, останнім днем строку на подання апеляційної скарги на нього було 25 квітня 2024 року.

Проте, першу апеляційну скаргу скаржник подав 9 травня 2024 року, тобто поза межами строку на її подання.

У касаційній скарзі скаржник покликається на те, що отримав копію судового рішення лише 29 квітня 2024 року, і саме з цієї дати обліковує десятиденний строк на подання апеляційної скарги.

Жодних інших поважних причин неподання апеляційної скарги у межах десятиденного строку обрахованого саме з дати проголошення оскаржуваного судового рішення ані апеляційна, ані касаційна скарга не містять.

Проте, Верховний Суд з позицією відповідача не погоджується, та зауважує, що особливостями апеляційного оскарження рішень, ухвалених у порядку статті 286 КАС України, зокрема, є те, що відлік десятиденного строку на подання апеляційної скарги розпочинається саме з дня проголошення судового рішення, а не з дати отримання скаржником його копії.

Дійсно, цей строк може бути поновлений судом, проте виключно на підставі доведених скаржником поважних причин його пропуску.

До того ж, відповідно до рішення суду першої інстанції його повний текст було складено одразу, без проголошення вступної та резолютивної частини, за участю представників обох сторін.

Поряд із цим, суд апеляційної інстанції, який розглядав вперше подану апеляційну скаргу на факт пропуску скаржником строку на її подання не звернув увагу, а виключно обмежився питанням несплати скаржником судового збору та саме з цієї підстави залишив скаргу без руху.

Менше з тим, копію ухвали апеляційного суду від 20 травня 2024 року скаржник отримав у той самий день за допомогою підсистеми «Електронний Суд».

У подальшому, скаржник подав 31 травня 2024 року на виконання вимог вказаної ухвали, заяву про усунення недоліків, в якій заявив клопотання про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги. Клопотання скаржника вмотивоване відсутністю коштів та фінансування витрат на оплату судового збору за кодом економічної класифікації 2800 «Інші поточні платежі».

Проте, не встановивши підстав для продовження цього строку, апеляційний суд ухвалою від 5 червня 2024 року повернув апеляційну скаргу, з огляду на несплату скаржником судового збору.

Варто зауважити, що у касаційній скарзі касатор наполягає, що сплатив необхідну суму судового збору 4 червня 2024 року, тобто до постановлення ухвали про повернення скарги, проте суд не перевірив факт зарахування коштів та постановив відповідну ухвалу.

У цьому контексті варто зауважити, що дійсно, скаржник сплатив відповідну суму судового збору 4 червня 2024 року, проте, отримавши ухвалу суду від 20 травня 2024 року про залишення скарги без руху у день її постановлення, та за умови, що суд визначив термін на усунення недоліків десятьма днями з моменту отримання копії цієї ухвали, останнім днем на усунення недоліків скарги було 30 травня 2024 року.

Саме тому, не виконавши своєчасно вимоги ухвали суду, скаржник 31 травня 2024 року подав клопотання про продовження процесуального строку на їхнє виправлення, і вже після спливу строку на усунення недоліків скаржник сплатив судовий збір.

У подальшому, апелянт повторно подав апеляційну скаргу, проте з огляду на пропуск строку на апеляційне оскарження рішення суду, скаргу було залишено без руху ухвалою від 26 червня 2024 року, і не встановивши у подальшому поважних причин пропуску процесуального строку, ухвалою від 11 липня 2024 року Третій апеляційний адміністративний суд відмовив у відкритті апеляційного провадження за вдруге поданою апеляційною скаргою Укртрансбезпеки.

Верховний Суд у постанові від 24 липня 2023 року у справі №200/3692/21 сформував висновок, згідно якого строк на апеляційне оскарження у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов:

- первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;

- повторне подання апеляційної скарги відбулось в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;

- скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою;

- доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником;

- наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.

Проте, матеріалами справи не підтверджується, що при первинному зверненні з апеляційною скаргою, скаржник дотримання десятиденного строку на подання апеляційної скарги, помилково здійснивши відлік цього строку з дати отримання копії рішення суду, а не з дати його проголошення.

До того ж, Суд враховує, що апелянт хоча і сплатив судовий збір за подання першої апеляційної скарги, проте зробив це поза межами процесуального строку, відведеного судом на усунення відповідних недоліків.

Процесуальні помилки апеляційного суду при первісному розгляді скарги, як-то ненадання оцінки факту сплати судового збору скаржником хоча і поза межами процесуального строку, а також пропуску строку на подання першої апеляційної скарги, були виправлені при розгляді судом вдруге поданої апеляційної скарги, а тому правових підстав вважати доводи та аргументи суду щодо відсутності поважних причин пропуску строку на оскарження рішення суду першої інстанції безпідставними, Верховний Суд не встановив.

Отже, наведене у сукупності та взаємозв`язку дає підстави вважати правильними висновки суду апеляційної інстанції про неповажність указаних скаржником підстав пропуску строку на апеляційне оскарження, та як наслідок обґрунтованість відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Укртрансбезпеки.

Касаційна скарга не містить інших відомостей про обставини, які б давали підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, а також свідчили б про порушення апеляційним судом норм процесуального права при ухваленні судового рішення, а тому підстави для його скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу Укртрансбезпеки необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 3 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті залишити без задоволення.

2. Ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2024 року у справі №175/4097/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

……………………………

…………………………..

…………………………..

Н.М. Мартинюк

А.В. Жук

Ж.М. Мельник-Томенко,

Судді Верховного Суду