№ 175/4284/19

Постанова

Іменем України

01 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 175/4284/19

провадження № 61-11287св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - Дніпропетровське регіональне управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву»,

відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр молодіжного будівництва», ОСОБА_1 ,

третя особа - Об`єднання співвласників багатоквартирного житлового будинку «Мрія: вул. Наукова, 54-Б»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр молодіжного будівництва» на постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 червня 2021 року у складі колегії суддів: Красвітної Т. П., Свистунової О. В., Єлізаренко І. А,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2019 року Дніпропетровське регіональне управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр молодіжного будівництва» (далі - ТОВ «Центр молодіжного будівництва»), ОСОБА_1 , третя особа - Об`єднання співвласників багатоквартирного житлового будинку «Мрія: вул. Наукова, 54-Б» (далі - ОСББ «Мрія: вул. Наукова, 54-Б»), про визнання договору недійсним.

Позовна заява мотивована тим, що 15 лютого 2012 року між ним та ТОВ «Центр молодіжного будівництва» було укладено договір про сумісну діяльність в проектуванні і будівництві житлового комплексу за адресою: АДРЕСА_1 , 2-а черга будівництва.

Відповідно до пунктів 1.1. та 1.2. договору сторони взяли участь у проектуванні і будівництві житлового комплексу зі своєю інженерною інфраструктурою на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2 черга будівництва. Метою договору є спільна діяльність сторін для реалізації молодіжної державної програми по забезпеченню житлом молоді Дніпропетровської області і залучення додаткових інвестицій для своєчасного введення житлового будинку на

АДРЕСА_2 , що 21 лютого 2012 року між ним та відповідачем було укладено додатковий договір № 1, відповідно до якого сторони домовились пункти 5.3.24. та 5.4.5. викласти у наступній редакції:

«5.3.24. Підрядник зобов`язаний повідомити Фонд про всі укладені договори купівлі-продажу майнових прав на квартири в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_2 черга будівництва; 5.4.5. Підрядник має право укладати з юридичними та фізичними особами договори купівлі-продажу майнових прав на квартири у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 (2-а черга будівництва)».

19 грудня 2013 року між ним та відповідачем було укладено додаткову угоду № 2 до договору, відповідно до якої сторони домовились, що жодна із сторін не має права передавати свої права та обов`язки третім особам без письмового узгодження другої сторони (пункт 1.3).

Посилалося на те, що з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно йому стало відомо, що 12 жовтня 2015 року між ТОВ «Центр молодіжного будівництва» та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу майнових прав на нерухоме майно № 46МП на нежитлове приміщення НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі зазначеного договору купівлі-продажу за громадянкою ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на вказане нежитлове приміщення НОМЕР_1.

Позивач вважав, що зміст договору купівлі-продажу майнових прав на нерухоме майно № 46МП від 12 жовтня 2015 року суперечить вимогам закону, оскільки підрядник згідно з умовами договору без його письмового погодження не мав права укладати з фізичними особами будь-які договори купівлі-продажу нежитлових приміщень у житловому будинку АДРЕСА_2 , а був уповноважений лише на укладення договорів купівлі-продажу квартир у вищевказаному житловому будинку.

Ураховуючи наведене, Дніпропетровське регіональне управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» просило суд визнати недійсним договір купівлі-продажу майнових прав на нерухоме майно № 46МП від 12 жовтня 2015 року на нежитлове приміщення АДРЕСА_3 (друга черга будівництва) в с. Дослідне Дніпровського району Дніпропетровської області, укладений між ТОВ «Центр молодіжного будівництва» та ОСОБА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 10 червня 2020 року у задоволенні позову Дніпропетровського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» до ТОВ «Центр молодіжного будівництва», ОСОБА_1 , третя особа: ОСББ «Мрія: вул. Наукова, 54-Б» про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав на нерухоме майно № 46МП від 12 жовтня 2015 року відмовлено.

Рішення районного суду мотивоване тим, що позивачем не наведено посилань на конкретні норми ЦК України, інших актів цивільного законодавства, яким суперечить оспорюваний договір купівлі-продажу від 12 жовтня 2015 року, укладений між ТОВ «Центр молодіжного будівництва» та ОСОБА_1 , не наведено також відомостей про те, в чому зміст оспорюваного договору суперечить інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Районний суд відхилив доводи позивача про те, що ТОВ «Центр молодіжного будівництва» не мав права без письмового погодження з ним укладати з фізичними особами будь-які договори купівлі-продажу нежитлових приміщень у житловому будинку в АДРЕСА_1 . При цьому зазначив, що ТОВ «Центр молодіжного будівництва» мав зобов`язання лише щодо повідомлення про укладені договори, про що свідчить пункт 5.3.24 договору про співпрацю.

Нежитлові приміщення не є часткою Дніпропетровського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву», інвестування якої здійснювалось за рахунок коштів, залучених (ним) від інвесторів-учасників державних програм, адже державні програми, які реалізуються позивачем, не передбачають фінансування придбання нежитлових приміщень, що й стало для Дніпропетровського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» та ТОВ «Центр молодіжного будівництва» підставою для внесення 07 червня 2012 року змін до пункту 3.2 договору співпраці, згідно з якою позивач зменшив свою роль інвестора і замість 100%-го фінансування побудови, розподілив частки у створюваному з ТОВ «Центр молодіжного будівництва» житловому комплексі іншим чином. Відтак, частка позивача стала складати 100%, в межах коштів залучених ним від інвесторів-учасників державних програм, а частка ТОВ «Центр молодіжного будівництва» стала складати 100%, в межах залучених ним додаткових інвестицій на будівництво. Умови договору співпраці не містять погоджених сторонами обмежень ТОВ «Центр молодіжного будівництва» на розпорядження власною часткою, отже, умови пунктів 5.3.24 та 5.4.5, які у додатковому договорі № 1 від 21 лютого 2012 року стосувались частки позивача (адже Позивач мав зобов`язання 100% профінансувати будівництво), не поширюють свою дію на частку ТОВ «Центр молодіжного будівництва», який в свою чергу дійсно здійснив відчуження майнових прав.

Районний суд вважав необґрунтованими посилання позивача на те, що при укладанні додаткової угоди № 2 до договору про співпрацю від 19 грудня 2013 року ТОВ «Центр молодіжного будівництва» нібито обмежив своє право: без письмового узгодження другої сторони передавати свої права та обов`язки третім особам, про що йдеться в пункті 1.3 додаткової угоди № 2, оскільки вони не ґрунтуються на фактичних та встановлених обставинах справи та умовах договірних зобов`язань сторін. Крім того, передбачені зазначеним пунктом зобов`язання стосуються виключно прав та обов`язків по додатковій угоді № 2, оскільки посилань на основний договір про співпрацю (на відміну інших пунктів, які стосуються основного договору) пункт 1.3 додаткової угоди № 2 не містить, а сусідні пункти (1.2 та 1.4) стосуються виключно додаткової угоди № 2.

З огляду на зазначене, ТОВ «Центр молодіжного будівництва», як особа, якій позивачем відповідно до пункту 1.4 договору про співпрацю делеговано функції замовника будівництва, при укладанні з ОСОБА_1 оспорюваного договору, здійснив відчуження майнових прав на приміщення, чим залучив додаткові інвестиції на будівництво, самостійно реалізуючи надані позивачем в пункті 1.2 договору про співпрацю повноваження.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 01 червня 2021 року апеляційну скаргу Дніпропетровського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» задоволено.

Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 10 червня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.

Позов Дніпропетровського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» до ТОВ «Центр молодіжного будівництва», ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав на нерухоме майно задоволено.

Визнано недійсним договір № 46МП купівлі-продажу майнових прав на нерухоме майно - нежитлове приміщення НОМЕР_1 у будинку АДРЕСА_1 , укладений 12 жовтня 2015 року між ТОВ «Центр молодіжного будівництва» та ОСОБА_1 .

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що умовами договору від 15 лютого 2012 року, з урахуванням змін і доповнень, внесених додатковими угодами (зокрема додатковим договором № 1 від 21 лютого 2012 року), визначено право підрядника укладати з юридичними та фізичними особами договори купівлі-продажу майнових прав на квартири у вказаному житловому будинку лише за попереднім погодженням з позивачем. Отже, у ТОВ «Центр молодіжного будівництва» було відсутнє право на укладення оспорюваного договору купівлі-продажу нежитлового приміщення.

Апеляційний суд вважав, що у ТОВ «Центр молодіжного будівництва» було відсутнє право на час укладення оспорюваного договору для продажу нежитлового приміщення НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 , отже, договір купівлі-продажу майнових прав на нерухоме майно № 46МП, укладений 12 жовтня 2015 року між ТОВ «Центр молодіжного будівництва» та ОСОБА_1 підлягає визнанню недійсним.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ТОВ «Центр молодіжного будівництва», посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 червня 2021 року скасувати та залишити в силі рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 10 червня 2020 року.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ТОВ «Центр молодіжного будівництва» мотивована тим, що судом апеляційної інстанції належно не мотивовано судового рішення, неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, отже, висновки суду не відповідають матеріалам справи.

Зазначає, що предмет оспорюваного договору купівлі-продажу не є часткою позивача. При цьому у додатковій угоді № 1 від 21 лютого 2012 року до договору про спільну діяльність передбачено обов`язок ТОВ «Центр молодіжного будівництва» повідомити позивача про всі укладені договору купівлі-продажу майнових прав на квартири в житловому будинку, що не стосується нежитлових приміщень.

Стверджує, що позивач є власником та замовником будівництва в межах інвестованих коштів на житлові приміщення - квартири, на які він надав довгострокові пільгові кредити громадянам.

Нежитлові приміщення відносяться до житлового комплексу, проте не відносяться до житлового фонду і є самостійним об`єктом цивільних правовідносин.

Посилається на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 23 жовтня 2019 року у справі № 598/175/15 щодо розмежування допоміжних приміщень багатоквартирного житлового будинку.

Підставою касаційного оскарження зазначеного судового рішення ТОВ «Центр молодіжного будівництва» вказує неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, що передбачено пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України.

Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу

У жовтні 2021 року ОСББ «Мрія: вул. Наукова 54-Б» направило відзив на касаційну скаргу, у якому зазначило, що висновки суду апеляційної інстанції є правильними, отже, оскаржуване судове рішення не підлягає скасуванню.

Посилається на те, що ТОВ «Центр молодіжного будівництва» не мав права здійснювати будь-яку інвестиційну діяльність, оскільки у нього відсутнє право на проведення такої діяльності. При цьому його дії щодо відчуження спірного нерухомого майна були спрямовані на незаконне привласнення майна та подальшу його реалізацію з метою отримання незаконної вигоди.

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, у якому зазначила, що погоджується з доводами касаційної скарги.

Посилається на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 21 січня 2020 року у справі № 904/740/18 (провадження № 12-147гс19) за позовом ОСББ «Мрія: вул. Наукова, 54-Б» до Дніпропетровського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву і ТОВ «Центр молодіжного будівництва» про зобов`язання вчинити дії та про усунення перешкод у користуванні майном.

Зокрема ОСОБА_1 посилається на пункт 7.36 вказаної постанови, у якому зазначено, що надаючи оцінку правовідносинам, що склалися у цьому спорі, суди помилково їх кваліфікували як відносини, що виникають з договору будівельного підряду, і керувалися нормами права, що регулюють вказані відносини (статтею 875 ЦК України).

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У липні 2021 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

У вересні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2021 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

15 лютого 2012 року між Дніпропетровським регіональним управлінням Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» та ТОВ «Центр молодіжного будівництва» було укладено договір про сумісну діяльність в проектуванні і будівництві житлового комплексу за адресою: АДРЕСА_1 , 2-а черга будівництва (а. с.10-14).

Відповідно до пункту 1.1 договору сторони беруть участь в проектуванні і будівництві житлового комплексу зі своєю інженерною інфраструктурою на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2 черга будівництва. Місце розміщення об`єкту на даній земельній ділянці узгоджене рішенням Новоолександрівської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області від 14 грудня 2011 року.

Метою цього Договору є спільна діяльність сторін для реалізації молодіжної державної програми по забезпеченню житлом молоді Дніпропетровської області на умовах, передбаченими Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2009 року № 140 «Про порядок забезпечення громадян доступним житлом», Положенням «Про надання пільгових довгострокових кредитів молодим сім`ям і одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29 травня 2001 року № 584, і залучення додаткових інвестицій для своєчасного введення житлового будинку на АДРЕСА_2 в експлуатацію (пункт 1.2 договору про сумісну діяльність в проектуванні і будівництві житлового комплексу).

Пунктом 4.1 договору погоджено, що ціна результату робіт за договором включає всі види робіт і матеріалів, зазначені в кошторисі, є попередньою і уточнюється після отримання підрядником комплектну проектної і технічної документації.

Оплата ціни договору проводиться фондом, шляхом перерахування грошових коштів з рахунків позичальників фонду на розрахунковий рахунок підрядника. Зобов`язання фонду по оплаті результату робіт вважається виконаним з моменту надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника.

Відповідно до пунктів 5.1.1, 5.1.3 договору від 15 лютого 2012 року Фонд зобов`язаний, зокрема : «передати підряднику на період будівництва об`єкту і до його завершення земельну ділянку, придатну для спорудження будівельного майданчика і виконання робіт; провести повне фінансування будівництва, шляхом внесення інвестицій, згідно з Положенням «Про надання пільгових довгострокових кредитів молодим сім`ям і одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29 травня 2001 року № 584 та за іншими програмами розрахованими на підтримку молодіжного будівництва, будівництва доступного, соціального житла та житла для науково-педагогічних працівників та залучення власних коштів населення (підприємств, установ тощо) на будівництво власного та службового житла та іншого, не забороненого чинним законодавством України».

За змістом пункту 5.3.1 договору ТОВ «Центр молодіжного будівництва» зобов`язаний виконати вказані в кошторисі роботи, відповідно до СНІП, вимог наданої Фондом проектної і технічної документації, письмових вказівок Фонду і своєчасно здати об`єкт приймальній комісії і експлуатаційним організаціям, у стані, що дозволяє проводити експлуатацію Об`єкту.

21 лютого 2012 року між Дніпропетровським регіональним управлінням Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» та ТОВ «Центр молодіжного будівництва» було укладено Додатковий договір № 1 до договору про сумісну діяльність в проектуванні і будівництві житлового комплексу від 15 лютого 2012 року, відповідно до умов якого сторони домовились пункти 5.3.24 та 5.4.5 викласти у наступній редакції:

«5.3.24 Підрядник зобов`язаний повідомити Фонд про всі укладені договори купівлі-продажу майнових прав на квартири в житловому будинку за адресою:

АДРЕСА_1. 5.4.5 . Підрядник має право укладати з юридичними та фізичними особами договори купівлі-продажу майнових прав на квартири у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_2 ».

Між Дніпропетровським регіональним управлінням Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» та ТОВ «Центр молодіжного будівництва» укладались додаткові договори 31 березня 2012 року № 2 та 07 червня 2012 року № 1, якими погоджувались доповнення і зміни до основного договору (а. с. 15-16).

Додатковим договором № 1 від 07 червня 2012 року сторони погодили пункт 3.2 основного договору викласти в наступній редакції:

«частка Фонду за даною угодою складає 100%, в межах коштів залучених від інвесторів-учасників державних програм. Частка ТОВ «Центр молодіжного будівництва» складає 100%, в межах залучених ним додаткових інвестицій на будівництво» (а. с. 16).

19 грудня 2013 року між Дніпропетровським регіональним управлінням Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» та ТОВ «Центр молодіжного будівництва» було укладено додаткову угоду № 2 до договору від 15 лютого 2012 року такого змісту:

«1.1. пункт 1.10 основного договору читати в наступній редакції: Об`єкт повинен бути побудований і зданий «Підрядником» Приймальній комісії не пізніше ніж 2 квартал 2014 року.

1.2. Умови цієї угоди не можуть бути змінені без письмового укладання додатку за згодою сторін.

1.3. Жодна із сторін не має права передавати свої права та обов`язки третім особам без письмового узгодження другої сторони.

1.4. Ця додаткова угода набирає сили з моменту її підписання Сторонами і діє до повного виконання зобов`язань за основним договором.

1.5. Ця додаткова угода укладена в 4-х автентичних екземплярах українською мовою, по одному для кожної із сторін та підписантів по узгодженню.» (а. с. 17).

12 жовтня 2015 року між ТОВ «Центр молодіжного будівництва» (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу майнових прав на нерухоме майно № 46МП, за умовами якого продавець зобов`язується передати у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майнові права, що належать продавцеві, на нежитлове приміщення НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 (друга черга будівництва) (а. с. 18 - 20).

Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 06 листопада 2018 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Мазуренко С. В. було зареєстровано право власності на спірне нежитлове приміщення за ОСОБА_1 , здійснене на підставі договору купівлі-продажу № 46МП від 12 жовтня 2015 року (а. с. 22).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Касаційна скарга ТОВ «Центр молодіжного будівництва» підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права.

У статтях 3 6 203 626 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів, в тому числі, вільне волевиявлення учасника правочину.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина перша статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частинами першою, третьою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою, шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За змістом статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Згідно із частиною третьою статті 640 ЦК України договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Звертаючись до суду з позовом Державна спеціалізована фінансова установа «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» зазначала, що оспорюваний договір купівлі-продажу майнових прав на нерухоме майно № 46МП від 12 жовтня 2015 року суперечить вимогам закону, оскільки підрядник згідно з умовами договору без його письмового погодження не мав права укладати з фізичними особами будь-які договори купівлі-продажу нежитлових приміщень у житловому будинку АДРЕСА_2 , а був уповноважений лише на укладення договорів купівлі-продажу квартир у вищевказаному житловому будинку.

При цьому позивач посилався на умови договору про сумісну діяльність від 15 лютого 2012 року та додаткових угод до нього, положення статей 203 215 526 628 629 ЦК України та просив визнати оспорюваний договір купівлі-продажу недійсним.

Згідно зі статтями 12 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, тобто обов`язок доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (статті 76 77 ЦПК України).

Відповідно до частин першої, п`ятої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях

Встановлено, що відповідно до додаткового договору № 1 до договору про сумісну діяльність від 15 лютого 2012 року сторони виклали пункти 5.3.24 та 5.4.5 у наступній редакції: «5.3.24. підрядник зобов`язаний повідомити Фонд про всі укладені договори купівлі-продажу майнових прав на квартири в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , 2-а черга будівництва.», «5.4.5. Підрядник має право укладати з юридичними та фізичними особами договори купівлі-продажу майнових прав на квартири у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_2 ».

Об`єктом оспорюваного договору купівлі-продажу майнових прав на нерухоме майно № 46МП від 12 жовтня 2015 року, укладеного між ТОВ «Центр молодіжного будівництва» та ОСОБА_1 , є майнові права на нежитлове приміщення НОМЕР_1 у об`єкті будівництва, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відмовляючи у задоволенні позову, районний суд вважав, що предмет оспорюваного договору купівлі-продажу не є часткою Дніпропетровського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву», відтак, позивач не довів заявлених позовних вимог.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується та вважає, що судом першої інстанції повно досліджено обставини справи та ухвалено судове рішення, яке відповідає положенням статей 263-265 ЦПК України. Натомість, апеляційним судом помилково скасовано правильне по суті рішення районного суду.

Зокрема, укладаючи оспорюваний договір, ТОВ «Центр молодіжного будівництва» реалізовував надане пунктом 1.2 договору про сумісну діяльність (в редакції додаткової угоди № 1 від 07 червня 2012 року) право на залучення додаткових інвестицій для своєчасного введення в експлуатацію житлового будинку в АДРЕСА_1 , 2-га черга будівництва.

Пунктом 1.3 додаткової угоди № 1 від 07 червня 2012 року до договору про сумісну діяльність від 15 лютого 2012 року внесено зміни у пункт 3.2 договору про спільну діяльність та викладено його у такій редакції: «Частка Фонду за даною угодою складає 100% в межах коштів, залучених ним від інвесторів-учасників державних програм. Частка ТОВ «Центр молодіжного будівництва» складає 100% в межах залучених ним додаткових інвестицій на будівництво».

Отже, підписуючи зазначену додаткову угоду № 1 від 07 червня 2012 року, сторони чітко визначили право кожного з них на залучення інвестицій задля будівництва житлового комплексу за адресою: АДРЕСА_1 , 2-га черга будівництва. При цьому сторони визначили частку у праві власності кожного з них на об`єкт будівництва, залежно від частки залучених ними інвестицій.

Районний суд дійшов правильного висновку, що уклавши оспорюваний договір, ТОВ «Центр молодіжного будівництва» залучив додаткові інвестиції на будівництво житлового будинку, відтак, предмет інвестицій увійшов до його частки за договором про сумісну діяльність.

З огляду на зазначене, саме ТОВ «Центр молодіжного будівництва», як власнику, а не Дніпропетровському регіональному управлінню Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву», належало право на розпорядження спірними приміщеннями.

Також правильними є висновки суду першої інстанції про необґрунтованість доводів позивача про те, що ТОВ «Центр молодіжного будівництва» не мав права без письмового погодження з ним укладати з фізичними особами будь-які договори купівлі-продажу нежитлових приміщень у житловому будинку в АДРЕСА_1 , а був уповноважений лише на укладання договорів купівлі-продажу квартир у вказаному будинку.

Оскільки зі змісту долучених до матеріалів справи документів не встановлено обов`язку ТОВ «Центр молодіжного будівництва» погоджувати з позивачем укладення будь-яких договорів, у тому числі договорів купівлі-продажу майнових прав на нежитлові приміщення, підстав для погодження, повідомлення про укладення певних договорів немає. Отже, доводи позивача у цій частині не знайшли свого підтвердження.

Посилання апеляційного суду на пункт 1.3. додаткової угоди № 2 від 19 грудня 2013 року до договору про співпрацю від 15 лютого 2012 року, відповідно до якого жодна із сторін не має права передавати свої права та обов`язки третім особам без письмового узгодження другої сторони, є помилковим, оскільки цей пункт стосуються виключно прав та обов`язків за додатковою угодою № 2 від 19 грудня 2013 року.

З огляду на зазначене, висновки районного суду, а саме тлумачення умов додаткової угоди № 2 від 19 грудня 2013 року, є правильними, оскільки посилань на основний договір про співпрацю пункт 1.3 додаткової угоди № 2 не містить, а сусідні пункти (1.2 та 1.4) стосуються виключно зазначеної додаткової угоди № 2. Крім того, пункт 1.3 додаткової угоди не стосується неможливості укладення ТОВ «Центр молодіжного будівництва» цивільно-правових договорів.

Встановивши вказані обставини, оцінивши наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні усіх обставин справи, районний суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав, передбачених статтею 203 ЦК України, для визнання договору недійсним та відмову в задоволенні позовних вимог.

При цьому колегія суддів не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про наявність підстав для задоволення позову та визнання недійсним оспорюваного договору з підстав, зазначених у позовній заяві, оскільки за результатами касаційного перегляду справи судом не встановлено відсутності у ТОВ «Центр молодіжного будівництва» права на укладення оспорюваного договору.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції з дотриманням вимог статей 263-265 ЦПК України забезпечив повний та всебічний розгляд справи, дійшовши обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову, а суд апеляційної інстанції помилково скасував рішення суду, яке є правильним по суті спору.

Не знайшли свого підтвердження доводи ОСББ «Мрія: вул. Наукова, 54-Б» про належність спірного нежитлового приміщення до допоміжних приміщень житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно із частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено помилку у застосуванні норм матеріального права, рішення апеляційного суду згідно зі статтею 413 ЦПК України підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції - залишенню в силі.

Щодо судових витрат

Згідно з підпунктом «б» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

При поданні касаційної скарги ТОВ «Центр молодіжного будівництва» було сплачено 3 842 грн судового збору, що підтверджується доданим до скарги платіжним дорученням, які підлягають стягненню з Дніпропетровського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» на користь ТОВ «Центр молодіжного будівництва», оскільки колегія суддів залишає у силі рішення суду першої інстанції, яким у задоволенні позову відмовлено.

Керуючись статтями 400 402 409 413 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр молодіжного будівництва» задовольнити.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 червня 2021 року скасувати та залишити в силі рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 10 червня 2020 року.

Стягнути з Дніпропетровського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр молодіжного будівництва» 3 842 (три тисячі вісімсот сорок дві) гривні витрат за сплату судового збору за подання касаційної скарги.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк