ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 175/4618/18
адміністративне провадження № К/9901/10017/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Тацій Л.В.,
суддів: Стрелець Т.Г., Стеценка С.Г.,
розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу №175/4618/18
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2020 року (колегія у складі: головуючого судді Озерянської С.І., суддів Верби І.О., Юркова Е.О.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2020 року (колегія у складі: головуючого судді Баранник Н.П., суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.),-
В С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому позивач просив:
-визнати протиправними дії Головного Управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, що полягли у прийняті рішення про відмову ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії за вислугу років в розмірі 90 відсотків середньомісячної (чинної) заробітної плати на підставі довідки прокуратури Дніпропетровської області про підвищення заробітної плати від 11.10.18 за № 18-311 вих.18 відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (зі змінами, внесеними згідно із законом України від 05.10.1995 № 358/95-ВР, у редакції Закону України від 12.07.2001 № 2663-ІІІ);
-зобов`язати відповідача здійснити ОСОБА_1 з 01.01.2016 року перерахунок пенсії за вислугу років відповідно до статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (зі змінами, внесеними законом України від 05.10.1995 № 358/95 ВР, у редакції Закону України від 12.07.2001 №2663-ІІ) з розрахунку 90 відсотків від середнього заробітку щомісячної (чинної) заробітної плати згідно довідки прокуратури Дніпропетровської області від 11.10.2018 № 18-311 вих.18 без обмеження пенсії максимальним розміром та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії за вислугу років з 01.01.2016.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.03.2019 відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 .
Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що підстави та порядок перерахунку пенсії працівників прокуратури, передбачені статтею 86 Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VII, відповідно до частини 20 якої (у редакції Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" № 76-VIII) умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. На час прийняття постанови Кабінетом міністрів України від 9 грудня 2015 року № 1013, з прийняттям якої позивач пов`язує виникнення у нього права на перерахунок пенсії, а також на час звернення позивача до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії положення статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 5 листопада 1991 року №1789-ХІІ, які регулювали порядок перерахунку пенсій, втратили чинність. Положень, які б закріплювали можливість перерахунку пенсії у зв`язку з підвищенням розміру заробітку працюючих працівників прокуратури, постанова Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2015 року № 1013 не містить. Положення Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" № 76-VIII, якими частину 18 статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-XII та частину 20 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII викладено у новій редакції, не були визнані неконституційними Конституційним Судом України, який до того ж у рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.03.2019 набрало законної сили 05.04.2019.
Позивач звернувся до суду першої інстанції із заявою про перегляд за виключними обставинами постанови Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.03.2019.
В обґрунтування заяви зазначив, що рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2019 року №7-р(ІІ)/2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. У зв`язку з чим, визнання Конституційним судом України неконституційним положення закону, яке стало визначальним при ухваленні постанови в 2016 році, є виключною обставиною у даній адміністративній справі і є підставою для її перегляду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.02.2020, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 18.03.2020, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення за виключними обставинами відмовлено.
Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що з резолютивної частини рішення Конституційного Суду України № 7-р(II)/2019 від 13 грудня 2019 року по справі № 3-209/2018 (2413/18, 2807/19) встановлено, що положення частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Враховуючи викладене, положення частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами визнане неконституційним та втратило чинність 13.12.2019. Враховуючи те, що як на час виникнення спірних правовідносин, звернення позивача до суду, розгляду справи судом першої інстанцій, так і станом на дату прийняття Дніпропетровським окружним адміністративним судом рішення від 05.03.2019, положення частини 20 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами, діяли в прийнятій редакції і умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначалися Кабінетом Міністрів України, а тому відсутні підстави вважати рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року №7-р(II)/2019 виключною обставиною для перегляду зазначеної постанови Баранівського районного суду Житомирської області у даній справі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ОСОБА_1 подав до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2020 року.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, заявник зазначає аналогічні аргументи, що і у поданій до суду першої інстанції заяві про перегляд судового рішення за виключними обставинами.
Відповідач надіслав до Суду відзив на касаційну скаргу, відповідно до якого проти задоволення скарги заперечує в повному обсязі.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
В автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду 06 квітня 2020 року зареєстровано вказану касаційну скаргу.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 квітня 2020 року, визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Тацій Л.В., судді: Стрелець Т.Г., Стеценко С. Г.
Ухвалою Верховного суду від 14 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
Ухвалою Верховного Суду від 3 лютого 2021 року закінчено підготовку справи до касаційного розгляду і, враховуючи приписи пункту 3 частини 1 статті 345 КАС України постановлено здійснювати такий в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
В адміністративному судочинстві перегляд судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є особливим видом провадження. На відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою такого перегляду не є недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати обставину (підставу), яка виникла пізніше ухвалення судового рішення. Тобто, перегляд справи у зв`язку з виключними обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд уже розглянутої справи з урахуванням підстав, які виникли після ухвалення судового рішення.
Згідно зі частинами 5, 6 статті 361 КАС України підставами для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є: 1) встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане; 2) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено судове рішення; 3) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні цієї справи судом.
При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.
За приписами частин 1, 2 статті 365 КАС України заява про перегляд судового рішення суду першої інстанції з підстав, визначених частиною 2, пунктами 1, 2 частини 5 статті 361 цього Кодексу, подається до суду, який ухвалив судове рішення. Заява про перегляд судових рішень судів апеляційної і касаційної інстанцій з підстав, зазначених у частині 1 цієї статті, якими змінено або скасовано судове рішення, подається до суду тієї інстанції, яким змінено або ухвалено нове судове рішення.
Частиною 4 статті 368 КАС України встановлено, що за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може: 1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; 2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; 3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.
Зі змісту поданої позивачем до суду першої інстанції заяви про перегляд Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.03.2019 за виключними обставинами вбачається, що останній, як на підставу для такого перегляду посилається на прийняття рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року №7-р (ІІ)/2019 у справі № 3-209/2018 (2413/18, 2807/19), яким було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини 1 статті 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Як слідує з резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року №7-р (ІІ)/2019 положення частини двадцятої статті 86 Закону №1697-VII зі змінами, визнано неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Установлено такий порядок виконання цього Рішення: - частина двадцята статті 86 Закону №1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення; - частина двадцята статті 86 Закону №1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції: " 20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки".
Тобто, відповідно до статті 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" положення частини двадцятої статті 86 Закону №1697-VII зі змінами, визнано неконституційним, втратило чинність та, відповідно, не підлягає застосуванню з 13 грудня 2019 року - з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення №7-р (ІІ)/2019 у справі № 3-209/2018 (2413/18, 2807/19), що також прямо встановлено даним рішенням.
Поряд з цим, предметом розгляду у справі, рішення у якій заявник просить переглянути за виключними обставинами, були правовідносини, що виникли до ухвалення рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року №7-р (ІІ)/2019 у справі № 3-209/2018 (2413/18, 2807/19).
Враховуючи, що на час виникнення спірних відносин у цій справі законодавством про пенсійне забезпечення працівників прокуратури визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій було покладено на Кабінет Міністрів України, то відсутні підстави для задоволення заяви позивача про перегляд рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.03.2019, оскільки позивач у цій справі просив відповідача здійснити йому перерахунок пенсії з 01.01.2016 на підставі довідки прокуратури Дніпропетровської області від 11.10.2018 № 18-311, коли закон про право, форми і види пенсійного забезпечення не передбачав підстав, умов та порядку перерахунку пенсії у зв`язку із підвищенням заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури.
Таким чином, з огляду на відсутність ретроспективної дії рішення Конституційного Суду України, яке, на думку позивача, є підставою для перегляду за виключними обставинами рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.03.2019, колегія суддів погоджується з висновком попередніх судів про відмову у задоволенні заяви позивача про перегляд за виключними обставинами цього рішення.
Між тим, колегія суддів звертає увагу, що продовження існування стану порушення прав чи інтересів позивача й після ухвалення рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року №7-р (ІІ)/2019 у справі № 3-209/2018 (2413/18, 2807/19) може бути підставою для звернення до суду з відповідним позовом задля їх захисту.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 712/4939/16-а, від 28 жовтня 2020 року у справі №727/3366/16-а.
Також Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 25 березня 2020 року у справі № 808/1628/18 серед іншого вказала на те, що касаційні суди у цих справах фактично встановили, як слід застосовувати норми закону, які рішенням Конституційного Суду України визнані неконституційними, і, по-друге, суди насправді не допустили суперечливого та взаємовиключного розуміння і застосування положень законодавства, що були чинними на час розгляду спору, але втратили законну силу після визнання їх неконституційними на підставі рішення суду конституційної юрисдикції.
Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду не вбачає підстав для відступлення від висновків, викладених у низці рішень Верховного Суду щодо правовідносин, які склались у цій справі.
З огляду на вказане, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення заяви позивача про перегляд рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.03.2019 за виключними обставинами.
Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Так, колегія суддів приймає до уваги висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішеннях від 28 листопада 1999 року у справі "Брумареску проти Румунії" та від 24 липня 2003 року у справі "Рябих проти Росії", відповідно до яких одним з основоположних аспектів принципу верховенства права є юридична визначеність, яка передбачає, що в разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, яке набрало законної сили, не може ставитися під сумнів.
Окрім цього, Європейський суд з прав людини зазначав, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (PONOMARYOV v.UKRAINE, № 3236/03, § 40, ЄСПЛ, 3 квітня 2008 року).
Крім того, із змісту імперативних приписів пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України слідує, що встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи може бути підставою для перегляду рішення за виключними обставинами виключно, якщо рішення суду ще не виконане.
У випадку, що є предметом дослідження, рішення не може вважатись невиконаним в контексті приписів пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України, оскільки є рішенням, що набрало законної сили, яким у задоволенні позову відмовлено та не передбачає примусового виконання.
Аналогічний правовий висновок у подібних правовідносинах викладено у постановах Верховного Суду від 11 червня 2020 року у справі № 711/6019/16-а, від 16 червня 2020 року у справі № 825/506/18 та від 23 липня 2020 року у справі №703/4523/16-а.
Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи наведене, Верховний Суд встановив, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки прийняті з дотриманням норм процесуального права.
Керуючись статтями 350 368 369 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Л.В. Тацій
Судді Т.Г. Стрелець
С.Г. Стеценко