№ 175/4747/19

Постанова

Іменем України

20 липня 2022 року

м. Київ

справа № 175/4747/19

провадження № 61-8460св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Усика Г. І., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Державне агентство з енергоефективності та енергозбереження України, тимчасово виконувач обов`язків голови Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України Товстенко Олена Валентинівна,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 17 березня 2020 року у складі судді Озерянської Ж. М. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 травня 2020 року у складі колегії суддів: Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., Макарова М. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України (далі - Держенергоефективності), тимчасово виконувача обов`язків голови Держенергоефективності Товстенко О. В. про відшкодування моральної шкоди за порушення суб`єктами владних повноважень права на отримання інформації по суті звернення, права на виконання суспільної діяльності, екологічного права, права на захист ділової репутації, гарантії права на захист авторських та інших прав згідно із заявками на винаходи і корисні моделі.

Позов обґрунтований тим, що він є автором технології ІНФОРМАЦІЯ_2» (авторське свідоцтво № НОМЕР_1 , патент № НОМЕР_2 ), економічна цінність якої перевищує вартість всіх існуючих видів палива, які вже згоріли в енергетичних агрегатах та завдають шкоди навколишньому середовищу, а видобування та використання відновлювального вторинного палива та окислювача « ІНФОРМАЦІЯ_1 » здійснюється безпосередньо в енергетичній установці.

З 2006 року Держенергоефективності не вчиняє дії з впровадження у виробництво технології позивача, а продовжує використання продуктів згорання, які призводять до вирубки лісів, лісонасаджень, отруєнь людей, рослин, тварин, в той час коли впровадження у виробництво винаходу ОСОБА_1 буде забезпечувати досягнення низки цілей, таких як: запобігання забрудненню середовища, запобігання загибелі людей від отруєння чадним газом при використанні вугілля та дров, запобігання техногенним катастрофам, зниження ризиків аварій енергетичних підприємств, запобігання корупції в енергетичній галузі, забезпечення автономного, безпечного та екологічного виробництва енергії землі та інших.

Через протиправні дії Держенергоефективності ОСОБА_1 щоденно, протягом 13 років, відчуває несправедливість з боку державного органу влади, його мучать постійні головні болі, підвищується артеріальний тиск, він знаходиться у постійному стресі, оскільки його життю та здоров`ю загрожує небезпека від голоду та холоду.

Державний орган не вчиняє дій, спрямованих на охорону природи, шляхом реалізації технології ОСОБА_2 « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та порушує права позивача, встановлені, зокрема, статтею 50 Конституції України та Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища».

Просив суд ухвалити рішення, яким відшкодувати моральну шкоду за рахунок держави за порушене право, а саме: за невиконання Держенергоефективностіповноважень щодо забезпечення ресурсозбереження та охорони природи шляхом реалізації технології ОСОБА_2 « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та порушення його прав, встановлених, зокрема, статтею 50 Конституції України та Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» у розмірі сто тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян або 1 750 000,00 грн за кожний рік або в загальній сумі, що становить один мільйон триста тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян або 22 750 000,00 грн; та за невиконання Товстенко О. В. повноважень щодо забезпечення ресурсозбереження та охорони природи шляхом реалізації технології ОСОБА_2 « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та порушення його прав, встановлених, зокрема, статтею 50 Конституції України та Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» у розмірі ста тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян або 1 750 000,00 грн за кожний рік або в загальній сумі, що становить один мільйон триста тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян або 22 750 000,00 грн.

Короткий зміст судових рішення суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 17 березня 2020 року, яке залишене без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 26 травня 2020 року, у позові відмовлено.

Відмовивши в позові ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не надав суду жодних доказів, які б підтверджували факт завдання йому майнової і моральної шкоди та їх обґрунтованого розміру, не довів протиправності поведінки органів державної влади та причинно-наслідкового зв`язку між такою поведінкою і заподіяною шкодою, а доводи позивача про завдання йому шкоди є припущеннями та оціночними судженнями.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 посилається на те, що він є автором технології ІНФОРМАЦІЯ_2», яку відмовляється використовувати у своєї діяльності відповідач, чим завдає йому моральної шкоди. Проте, в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що ця технологія існує і позивач є її автором.

Докази того, що з метою впровадження вказаної технології позивач звертався до відповідача та впровадження у використання його технології є прерогативою Держенергоефективності також відсутні.

ОСОБА_1 посилається на порушення його прав, гарантованих відповідно до Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», проте позовні вимоги не довів.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що значна кількість доводів апеляційної скарги зводиться до пояснень суті технології ОСОБА_2 « ІНФОРМАЦІЯ_3 ».

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2020 року ОСОБА_1 на електронну пошту Верховного Суду надіслав касаційну скаргу на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 17 березня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 травня 2020 року, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтована тим, що Кабінет Міністрів України та Держенергоефективності не здійснили контроль за виконанням посадовими особами агентства повноважень, спрямованих на запровадження у виробництво технології ОСОБА_2 « ІНФОРМАЦІЯ_2 », економічна цінність якої перевищує вартість існуючих видів палива.

Суд першої інстанції не ознайомив ОСОБА_1 із правами та обов`язками відповідно до статті 43 ЦПК України.

Суд безпідставно відмовив позивачу у задоволенні клопотання про витребування доказів, які звільняють відповідачів від запровадження у виробництво альтернативної сировини « ІНФОРМАЦІЯ_1 ©» для безпечного, екологічного та економічного виробництва енергії, від виконання повноважень щодо забезпечення права позивача брати участь в управлінні державними справами, права на підприємницьку діяльність та права на захист у підприємницькій діяльності.

ОСОБА_1 не отримав ухвали про процесуальні дії, які необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті. Суд не з`ясував думку позивача щодо дати призначення справи до розгляду.

Суд першої інстанції розгляну справу із порушенням шестидесятиденного строку з дня відкриття провадження, рішення із вступною і резолютивною частиною підписано 17 березня 2020 року, а повний текст складено 03 квітня 2020 року, що є порушенням статті 259 ЦПК України.

ОСОБА_1 не повідомили належним чином про час та місце судового засідання, яке відбулося 17 березня 2020 року; суд прийняв рішення про права, свободи й інтереси осіб, які не були залучені до участі у справі - співавторів технології ОСОБА_2 « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та усіх громадян України, екологічні права яких порушені; суд не дослідив обґрунтованість наданих позивачем доказів; розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; встановив обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, на підставі недопустимих доказів, а саме, прийняв рішення на користь відповідачів на підставі недостовірної інформації щодо відсутності у справі доказів існування технології ОСОБА_2 « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».

Доводи інших учасників справи

Відзив Держенергоефективності на касаційну скаргу мотивований тим, що в оспорюваному рішенні суду першої інстанції відсутні висновки щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження; законодавством не передбачено доказування судом фактів, обставин, що стосуються встановлення істини при вирішенні спірного питання; суд не вирішував питання про залучення до участі третіх осіб без самостійних вимог й не вирішував питання про їх права та обов`язки; у матеріалах справи відсутні документи щодо законного представництва позивача ОСОБА_4 ; позивач не надав доказів завдання йому моральної шкоди відповідачем; в касаційній скарзі не наведено жодного доказу протиправної поведінки Держенергоефективності, яке не уповноважене самостійно запроваджувати у державі технологію «ІНФОРМАЦІЯ_2».

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 24 липня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.

У серпні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 обґрунтував позовні вимоги тим, що Держенергоефективності безпідставно відмовляється запроваджувати у виробництво технологію ОСОБА_2 « ІНФОРМАЦІЯ_2 », економічна цінність якої, як він вважає, перевищує вартість існуючих видів палива, які вже згоріли в енергетичних агрегатах та ще можливо спалити на Землі; запровадження цієї технології спрямоване на запобігання забруднення навколишнього природного середовища від викидів шкідливих речовин і парникових газів при виробництві енергії та видобуванні, переробці, зберіганні транспортуванні та розподіленні традиційних видів палива, а також запобігання можливості загибелі людей в процесі видобування, переробки, зберігання, транспортування, розподілення, виробництва енергії та аварії транспортних засобів, так як видобування та використання відновлювального вторинного палива та окислювача - « ІНФОРМАЦІЯ_1 ©» здійснюється безпосередньо в енергетичній установці.

На думку позивача своїми діями відповідачі порушили його права, встановлені статтею 8 Закону України «Про енергозбереження», статтями 9 - 11 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», внаслідок чого бездіяльність відповідачів призвела до того, що його життю та здоров`ю загрожує небезпека від голоду та холоду, так як місячну норму газу без надання на 77 році життя пенсіонеру матеріальної допомоги з боку держави для утеплення будинку, заміни вікон, дверей, перепроектування та переобладнання опалювальної системи будинку, заміни котла та для запровадження технології ОСОБА_2 « ІНФОРМАЦІЯ_2 », скорочено від 599,7 куб.м, згідно з повідомленням від 07 листопада 2017 року, до 291,24 куб.м, згідно з повідомленням від 12 грудня 2018 року розмір субсидії для оплати за газ скорочено від 4069,62 грн до 2170,51 грн, обов`язкова плата від 103,23 грн. збільшена до 319,27 грн, ціна на газ збільшена на 23 відсотки, а розмір пенсії на 6,30 грн., що становить 0,27 відсотків, при цьому в результаті травми та похилого віку у позивача відсутня можливість заробляти собі на життя.

Позивач стверджує, що відповідачі не вчиняють дії, спрямовані на розвиток економіки України шляхом запровадження у виробництво технології ОСОБА_2 « ІНФОРМАЦІЯ_2 », а саме, не виконуються: Закони України «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року», «Про охорону атмосферного повітря», «Про охорону навколишнього природного середовища», постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку пріоритетних тематичних напрямів наукових досліджень і науково-технічних розробок на період до 2015 року» від 07 вересня 2011 року № 942, «Про внесення змін до Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для здійснення заходів щодо реалізації пріоритетів розвитку сфери охорони навколишнього природного середовища» від 08 червня 2016 року № 366, пункт 18,78 «Переліку видів діяльності, що належать до природоохоронних заходів» затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 1996 року №1147 «Про затвердження переліку видів діяльності, що належать до природоохоронних заходів», бюджетна програма «Здійснення заходів щодо реалізації пріоритетів розвитку сфери охорони навколишнього природного середовища» КПКВ 2401500 на 2019 рік. Протиправні дії відповідачів впродовж 2007-2019 років завдали йому майнової та моральної шкоди, яка згідно зі статтею 56 Конституції України відшкодовується за рахунок держави.

Позиція Верховного Суду

Згідно зі статтею 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Касаційне провадження відкрито з підстав, передбачених у пункті 5 частини першої, пунктах 1, 3, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України. Заявник посилається на те, що суд необґрунтовано відхилив його клопотання про витребування доказів, суди встановили обставини на підставі недопустимих доказів, його не ознайомлено належним чином про дату, час і місце судового засідання.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

На підставі вказаної норми права відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади.

Відповідно до частини першої статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Підставою для застосування цивільно-правової відповідальності відповідно до статті 1166 ЦК України є наявність у діях особи складу цивільного правопорушення, елементами якого, з урахуванням особливостей, передбачених статтею 1173 ЦК України, є заподіяна шкода, протиправна поведінка та причинний зв`язок між ними.

У конкретних правовідносинах суду необхідно встановити неправомірні дії органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, довести наявність цих умов має позивач.

У пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17, провадження № 12-208гс18, вказано, що «застосовуючи статті 1173 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування».

Загальні положення про відшкодування моральної шкоди закріплені в статтях 23, 1167 ЦК України.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Особа, право якої було порушене, має право на відшкодування витрат, які вона зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Згідно з частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у моральних переживаннях у зв`язку з порушенням права власності, інших цивільних прав при настанні негативних наслідків.

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

ОСОБА_1 як на підставу відшкодування шкоди посилався на те, що Кабінет Міністрів України та Держенергоефективності не здійснили контроль за виконанням посадовими особами агентства повноважень, спрямованих на запровадження у виробництво технології ОСОБА_2 « ІНФОРМАЦІЯ_2 », економічна цінність якої перевищує вартість існуючих видів палива. Вказував, що з 2006 року Держенергоефективності не вчиняє дії із впровадження у виробництво його технології, а продовжує використання продуктів згорання, які призводять до вирубки лісів, лісонасаджень, отруєнь людей, рослин, тварин, в той час коли впровадження у виробництво його винаходу буде забезпечувати досягнення ряду цілей, таких як запобігання забрудненню середовища, автономне, безпечна та екологічне виробництво енергії землі, запобігання загибелі людей від чадного газу при використанні вугілля та дров, запобігання техногенним катастрофам, зниження ризиків аварій енергетичних підприємств, запобігання корупції в енергетичній галузі та інших.

Встановивши обставини справи, суд дійшли обґрунтованого висновку про недоведеність позивачем складу цивільного правопорушення з огляду на відсутність встановленого законодавством обов`язку Держенергоефективності вирішити питання щодо розробки законопроектів «Про застосування продуктів згоряння або відпрацьованих газів - « ІНФОРМАЦІЯ_1 » й «Про розробку додаткового обладнання для переведення існуючих енергетичних агрегатів (котли, двигуни внутрішнього згоряння) на замкнений цикл роботи з використанням продуктів згоряння або відпрацьованих газів « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Відповідно до Закону України «Про енергозбереження» раціональне використання паливно-енергетичних ресурсів - це досягнення максимальної ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів при існуючому рівні розвитку техніки та технології і одночасному зниженні техногенного впливу на навколишнє природне середовище; енергоефективні продукція, технологія, обладнання - це продукція або метод, засіб її виробництва, що забезпечують раціональне використання паливно-енергетичних ресурсів порівняно з іншими варіантами використання або виробництва продукції однакового споживчого рівня чи з аналогічними техніко-економічними показниками.

Згідно із статтею 6 Закону України «Про енергозбереження» для проведення ефективної цілеспрямованої діяльності держави щодо організації та координації дій у сфері енергозбереження розробляються та приймаються державні цільові, регіональні, місцеві та інші програми. Порядок та умови розробки державних цільових програм енергозбереження визначаються Кабінетом Міністрів України.

Держенергоефективності є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра енергетики та захисту довкілля і який реалізує державну політику у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, енергозбереження, відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива.

Держенергоефективності у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства та Положеннямпро Держенергоефективності.

Основними завданнями Держенергоефективності є: реалізація державної політики у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, енергозбереження, відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива;забезпечення збільшення частки відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива в енергетичному балансі України; надання адміністративних послуг у відповідній сфері; внесення на розгляд Міністра енергетики та захисту довкілля пропозицій щодо забезпечення формування державної політики у зазначеній сфері.

Держенергоефективності відповідно до покладених на нього завдань розробляє, погоджує та здійснює контроль за виконанням державних цільових програм у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, енергозбереження, відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива, погоджує галузеві, регіональні та місцеві програми у цій сфері.

Таким чином, забезпечення ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, у тому числі щодо забезпечення здійснення аналізу науково-технічних розробок з питань енергоефективності з метою визначення найперспективніших із них та можливої державної підтримки їх впровадження, належить до обов`язків Держенергоефективності.

Запровадження у виробництво альтернативної сировини « ІНФОРМАЦІЯ_1 ©» не визначено державними цільовими програмами енергозбереження, у зв`язку з чим у Держенергоефективності не виник обов`язок щодо контролю за виконанням впровадження технології, на яку посилається ОСОБА_1 .

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З огляду на принцип свободи договору Держенергоефективності вільне у виборі контрагента, який пропонує енергоефективну продукцію (технологію, обладнання).

Крім того, згідно з частинами першою, другою статті 418 ЦК України право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об`єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до статті 462 ЦК України набуття права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок засвідчується патентом. Обсяг правової охорони визначається формулою винаходу, корисної моделі, сукупністю суттєвих ознак промислового зразка. Умови та порядок видачі патенту встановлюються законом.

Згідно зі статтею 420 ЦК України до об`єктів права інтелектуальної власності належать винаходи, корисні моделі, промислові зразки.

ОСОБА_1 посилається на те, що він є автором технології ІНФОРМАЦІЯ_2», яку відмовляється використовувати у своєї діяльності відповідач, чим завдає йому моральну шкоду.

Суди встановили, що позивач не надав доказів того, що вказанатехнологія існує, що ОСОБА_1 є її автором, з метоюїївпровадження він звертався до відповідача та що впровадження у використання його технології є прерогативою Держенергоефективності.

Згідно з відомостями з Державного реєстру патентів України на корисні моделі патент на корисну модель « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 25 червня 2014 року № НОМЕР_2 , який наданий позивечем в суді першої інстанції як доказ, не діє.

Відповідно до частини другої статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Відповідно до статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Право інтелектуальної власності ОСОБА_6 на технологію ОСОБА_2 « ІНФОРМАЦІЯ_2 » не підтверджується діючим патентом, а тому доводи касаційної скарги про те, що суд встановив обставини, що які мають значення для правильного вирішення справи, на підставі недопустимих доказів, а саме прийняв рішення на користь відповідачів на підставі недостовірної інформації щодо відсутності у справі доказів існування технології ОСОБА_2 « ІНФОРМАЦІЯ_2 », не узгоджуються із статтею 78 ЦПК України.

ОСОБА_1 у касаційній скарзі посилається на те, що йому безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання про витребування доказів, які звільняють відповідачів від запровадження у виробництво альтернативної сировини « ІНФОРМАЦІЯ_1 ©» для безпечного, екологічного та економічного виробництва енергії, від здійснення повноважень щодо забезпечення його права брати участь в управлінні державними справами, права на підприємницьку діяльність та права на захист у підприємницькій діяльності.

Ухвалу від 17 березня 2020 року про відмову у задоволенні клопотання про витребування доказів Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області мотивував тим, що позивачем не наведено обставини неможливості надати самостійно такі докази та не підтверджено звернення до Держенергоефективності із запитом про надання інформації чи заявою про витребування доказів.

Отже, відмова у задоволенні клопотання про витребування доказів належним чином мотивована, в цій частині доводи касаційної скарги є необґрунтованими.

Доводи ОСОБА_1 про те, що його не було належним чином повідомлено про час та місце судового засідання в суді першої інстанції, яке відбулося 17 березня 2020 року, є безпідставними, оскільки в судовому засіданні брала участь представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 .

Відповідно до частини п`ятої статті 130 ЦПК України вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі.

Тому участь сторони позивача у судовому засіданні 17 березня 2020 року забезпечена судом відповідно до вимог процесуального закону.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається також на те, що суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Такі доводи спростовуються матеріалами справи та змістом ухвали Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 10 грудня 2019 року про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Щодо доводів касаційної скарги про те, що суд ухвалив рішення про права, свободи та інтереси осіб, які не були залучені до участі у справі - співавторів технології ОСОБА_2 « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та усіх громадян України, екологічні права яких порушені, то необхідно зазначити таке.

Суд при розгляді справи виходить зі складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем.

Відповідно до частини третьої статті 53 ЦПК України, якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення суду може вплинути на права та обов`язки осіб, що не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Оскаржуваними судовими рішеннями відмовлено у позові ОСОБА_1 та не вирішувалося питання про права чи обов`язки співавторів технології ОСОБА_2 « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та всіх громадян України.

Безпідставними є також доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що суд не дослідив обґрунтованість наданих ним доказів, оскільки суди, оцінивши докази, надані сторонами, встановили, що позивач не довів факт протиправності поведінки відповідача, а також прямого причинно - наслідкового зв`язку між такою протиправною поведінкою та моральними стражданнями позивача.

ОСОБА_1 як на підставу скасування оскаржуваних судових рішень посилається також на те, що суд не ознайомив його із правами та обов`язками згідно зі статтею 43 ЦПК України, не з`ясував його думки щодо дати призначення справи, розглянув справу з порушенням шестидесятиденного строку з дня відкриття провадження; він не отримував ухвали про процесуальні дії, що необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті; рішення із вступною і резолютивною частиною підписано 17 березня 2020 року, а повний текст - 03 квітня 2020 року, що є порушенням статті 259 ЦПК України.

Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 у порушення частини третьої статті 411 ЦПК України не вказав, яким чином такі порушення норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування судових рішень, оскільки суди, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалили рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з судовими рішеннями у справі.

Щодо витребування доказів судом касаційної інстанції

06 квітня 2021 року ОСОБА_1 на електронну пошту Верховного Суду надіслав клопотання про витребування доказів Верховним Судом.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції не збирає нових доказів, не переоцінює і не досліджує їх.

З огляду на вказане Верховний Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про витребування доказів.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки у цій справі оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 17 березня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 травня 2020 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

Г. І. Усик

В. В. Яремко