10.09.2024

№ 178/1205/17

Постанова

Іменем України

12 березня 2020 року

м. Київ

справа № 178/1205/17

провадження № 61-40921св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,

Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Криничанська селищна рада Криничанського району Дніпропетровської області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Криничанська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області,

особа, яка подавала апеляційну скаргу, - перший заступник прокурора Дніпропетровської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 червня 2018 року, прийняту колегією у складі суддів: Єлізаренко І. А., Красвітної Т. П., Свистунової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Криничанської селищної ради Криничанського району Дніпропетровської області про визнання права власності на спадщину за заповітом.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його баба ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилась спадщина на земельну ділянку, площею 5,9 га на землях колишнього колективного сільськогосподарського підприємства «За мир» (далі - КСП «За мир»), яка знаходиться в адміністративних межах Криничанської селищної ради, що належала ОСОБА_2 на підставі державного акту серії ДП б/н

від 02 липня 1996 року на право постійного користування землею.

ОСОБА_1 вказував, що за життя ОСОБА_2 склала заповіт, посвідчений Криничанською державною нотаріальною конторою Дніпропетровської області 21 березня 2007 року, зареєстрований в реєстрі за № 724, відповідно до якого заповіла йому все своє майно.

20 січня 2015 року він звернувся до Криничанської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 , померлої

ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак постановою нотаріуса від 30 вересня 2017 року йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у зв`язку з ненаданням документів, що посвідчують право власності спадкодавця на майно (земельну ділянку).

За таких обставин просив визнати за ним право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 5,9 га, що розташована на території Криничанської селищної ради Криничанського району Дніпропетровської області.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Криничанського районного суду Дніпропетровської області

від 29 листопада 2017 року, ухваленим у складі судді Лісняк В. В., позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку у розмірі 5,9 гектарів, яка знаходиться в адміністративних межах Криничанської селищної ради Криничанського району Дніпропетровської області, що належала померлій на підставі державного акту на право постійного користування землею серії ДП б/н, виданого 02 липня 1996 року Криничанською районною радою народних депутатів, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 453.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог, оскільки ОСОБА_2 на підставі державного акту на право постійного користування землею серії ДП б/н належала земельна ділянка площею 5,9 га для ведення фермерського господарства, яку спадкодавець заповіла ОСОБА_1 , а той в свою чергу прийняв спадщину у встановленому законом порядку.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 червня

2018 року задоволено апеляційну скаргу першого заступника прокурора Дніпропетровської області, подану в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 29 листопада 2017 року скасовано і ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Скасовуючи рішення суду першої інстанцій та відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що судом не було вирішено питання про склад осіб, які беруть участь у справі, чим порушено норми процесуального права при вирішенні спору.

Апеляційний суд зазначив про неврахування судом першої інстанції того, що розпорядником земель сільськогосподарського призначення, які перебувають в державній власності, після внесення змін до Земельного кодексу України (з 01 січня 2013 року), є Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, яке не було залучено до участі у справі. Тому апеляційний суд дійшов висновку про те, що прийняте рішення суду стосується прав, свобод, інтересів та обов`язків вказаного управління, як розпорядника земель.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що вирішення питання про права та обов`язки осіб, не залучених до участі у справі, є порушенням норм процесуального права, яке тягне за собою безумовне скасування рішення суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у липні 2018 року до Верховного Суду,

представник ОСОБА_1 - адвокат Гурський В. С., посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить скасувати постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 червня 2018 року та залишити в силі рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 29 листопада 2017 року.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України

(далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 03 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано її матеріали з Криничанського районного суду Дніпропетровської області.

У серпні 2018 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

03 жовтня 2019 року на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду, у зв`язку зі звільненням у відставку судді ОСОБА_3 справу № 178/1205/17 передано судді-доповідачеві.

Ухвалою Верховного Суду від 03 березня 2020 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована неврахуванням апеляційним судом факту відсутності порушення інтересів держави, оскільки спірна земельна ділянка, право власності на яку було визнано судом першої інстанції, передавалась спадкодавцю із земель колективної, а не державної власності, у зв`язку з чим у прокурора було відсутнє право на звернення з апеляційною скаргою в інтересах держави.

Спірна земельна ділянка видавалась ОСОБА_2 із земель колективної власності КСП «За мир», якою останнє володіло на підставі державного акту на право колективної власності від 13 грудня 1995 року.

Також заявник зазначив, що за законодавством яке діяло на час видачі державного акту ОСОБА_2 із земель колективної власності

КСП «За мир», спадкодавець повинна була отримати земельну ділянку саме у власність, тому рішенням суду першої інстанції було поновлено право позивача, як спадкоємця за заповітом, на вказану земельну ділянку.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

Представником Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області та першим заступником прокурора Дніпропетровської області подано відзиви на касаційну скаргу, в яких останні вважали, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки її доводи не спростовують висновків апеляційного суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , яка була членом колгоспу «За мир», реформованого в КСП «За мир».

Із витягу з протоколу № 2 від 20 березня 1996 року зборів уповноважених членів КСП «За мир» суди встановили, що ОСОБА_2 надано земельний пай у розмірі 6,5 га з них ріллі 5,8 га, пасовищ 0,7 га.

Рішенням ХІ сесії ХХІІ скликання Криничанської районної Ради народних депутатів Криничанського району Дніпропетровської області від 19 квітня

1996 року № 3-ІІ/ХХІІ було надано дозвіл ОСОБА_2 як громадянину, який виходить із КСП «За мир», на складання проектів відводу земельних ділянок для створення селянських (фермерських) господарств.

Рішенням ХІІ сесії ХХІІ скликання Криничанської районної Ради народних депутатів Криничанського району Дніпропетровської області від 14 червня

1996 року № 14-ХІІ/ХХІІ ОСОБА_2 надано у постійне користування земельну ділянку площею 5,9 га, яка розташована на території Криничанської селищної ради народних депутатів.

Суди встановили, що ОСОБА_2 на підставі державного акту на право постійного користування землею серії ДП б/н, виданого 02 липня 1996 року Криничанською районною радою народних депутатів, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 45 було надано в постійне користування земельну ділянку площею 5,9 га, яка розташована на території вказаної сільської ради.

За життя ОСОБА_2 склала заповіт, посвідчений Криничанською державною нотаріальною конторою Дніпропетровської області

від 21 березня 2007 року, зареєстрований в реєстрі за № 724, яким заповіла все своє майно ОСОБА_1 .

Зі спадкової справи після смерті ОСОБА_2 , померлої

ІНФОРМАЦІЯ_1 суди встановили, що син спадкодавця - ОСОБА_4 звернувся 24 січня 2015 року до нотаріальної контори із заявою про відмову від спадщини після смерті ОСОБА_2

ОСОБА_1 звертався до нотаріальної контори 20 січня 2015 року із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 .

Постановою державного нотаріуса Криничанської державної нотаріальної контори від 30 вересня 2017 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , на земельну ділянку, площею 5,9 га, що розташована за адресою: Дніпропетровська область, Криничанський район, Криничанська селища рада, у зв`язку з ненаданням документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно.

Із листа відділу у Криничанському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області № 93/136-17 від 07 серпня

2017 року суди встановили, що в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) членів колишнього КСП «За мир» на території Криничанської селищної ради Криничанського району Дніпропетровської області за ОСОБА_2 в книзі реєстрації сертифікатів право на земельну частку (пай) не зареєстровано.

Також суди встановили, що державний акт на право приватної власності на спірну земельну ділянку ОСОБА_2 не видавався.

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і надалі за текстом, в редакції Кодексу на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1225 ЦК України визначено, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

В пункті 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2007 року «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що відповідно до статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

Пунктом 1 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» визначено, що паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості). Право на земельний пай засвідчується Сертифікатом на право на земельну частку (пай), який видається сільською, селищною або міською радою.

Відповідно до пункту 17 Перехідних положень Земельного кодексу України (далі - ЗК України) сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.

Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акту, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

Отже, право громадян як співвласників колективної власності на землю набувається з дня видачі в установленому порядку державного акту на право колективної власності на землю з обов`язковим додатком списку громадян, які є членами сільськогосподарського підприємства.

Особа набуває права на земельну частку у разі, якщо на момент одержання колективним сільськогосподарським підприємством акта на право колективної власності на землю вона працювала в цьому підприємстві й була його членом.

Згідно зі статтею 5 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» сільські, селищні, міські ради та районні державні адміністрації в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), зокрема, розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок і видачі документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку; приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості).

Сільські, селищні, міські ради приймають рішення щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) у межах населених пунктів, а районні державні адміністрації за межами населених пунктів.

Згідно з частиною першою статті 17 Земельного кодексу України (в редакції Закону № 2196-ХІІ від 13 березня 1992 року) передача земельних ділянок у колективну та приватну власність проводилась Радами народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки.

Відповідно до частини першої статті 116 ЗК України, який набрав чинності

01 січня 2002 року, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Пунктом 12 Перехідних положень ЗК України, в редакції на час набрання ним чинності, передбачалось, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів -відповідні органи виконавчої влади.

Виходячи з повноважень, визначених у статті 122 ЗК України, саме районні державні адміністрації з 01 січня 2002 року до 31 грудня 2012 року були розпорядниками земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, в тому числі земель запасу відповідної сільської ради.

Відповідно до вимог Закону України від 06 вересня 2012 року № 5245-VI

«Про внесення змій до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», який набрав чинності з 01 січня 2013 року, землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими.

Згідно з пунктами 3 та 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону

№ 5245-VI, з дня набрання ним чинності землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються: а) земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій; б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах «а» і «б» пункту 4 цього розділу. У державній власності залишаються: а) розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності; які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук; які належать до земель оборони; б) земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; в) землі зон відчуження та безумовного (обов`язкового) відселенім, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; г) усі інші землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпункті «а» пункту 3 нього розділу.

Відповідно до частини четвертої статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Положенням про Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, затвердженим наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17 листопада 2016 року № 308 Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством, на території Дніпропетровської області.

В абзаці 5 пункту 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14

від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» роз`яснено, суд не має права вирішувати питання про права та обов`язки осіб, не залучених до участі у справі, оскільки це є порушенням норм процесуального права, які тягнуть за собою безумовне скасування рішення суду.

Апеляційний суд зазначив, що позов ОСОБА_1 заявлений не до всіх осіб, чиїх прав та інтересів стосується предмет спору, зокрема, без залучення до участі у справі ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області, як розпорядника землею сільськогосподарського призначення, що перебуває у державній власності, внаслідок чого дійшов висновку про скасування рішення суду першої інстанції та відмову у задоволенні позову.

Проте із вказаним висновком наразі погодитись в повному обсязі не можна, оскільки апеляційний суд дійшов його без встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Судами встановлено, що ОСОБА_2 була членом колгоспу «За мир», реформованого в КСП «За мир».

Пунктом 2 цього рішення визначено, що земельні ділянки в постійне користування надається ОСОБА_2 із земель колективної власності.

Зазначаючи про те, що спірна земельна ділянка перебуває у державній власності, розпорядником якої є ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області, апеляційний суд не навів у судовому рішенні мотивів, за яких він дійшов такого висновку.

При цьому матеріали справи містять документи, які можуть вказувати на те, що на час надання у постійне користування спірної земельної ділянки ОСОБА_2 , ця ділянка перебувала у колективній власності.

Не встановивши, до якої форми власності належить спірна земельна ділянка на час вирішення спору, зокрема чи вибувала ця ділянка із державної у колективну власність та чи була в подальшому повернута у державну власність, суд апеляційної інстанцій належним чином не обґрунтував свій висновок про те, що рішенням суду першої інстанції вирішено питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області, як розпорядника земель державної власності.

З урахуванням положень частини першої статті 352 ЦПК України встановлення вказаних обставин мало істотне значення при розгляді апеляційної скарги прокурора, поданої в інтересах держави в особі

ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

В силу повноважень суду касаційної інстанції усунути ці недоліки під час касаційного розгляду неможливо.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Враховуючи допущені апеляційним порушення норм процесуального права, судове рішення апеляційного підлягає скасуванню із передачею справи на новий розгляд до апеляційного суду за статтею 411 ЦПК України.

Під час нового розгляду справи апеляційному суду необхідно врахувати викладене, встановити до якої форми власності належить спірна земельна ділянка на час вирішення спору та чи було рішенням суду першої інстанції вирішено питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки

ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області, як розпорядника земель державної власності, після чого ухвалити судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.

Керуючись статтями 400 402 409 411 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 червня

2018 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. М. Осіян Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта В. В. Шипович