27.05.2024

№ 178/1675/16-ц

Постанова

Іменем України

12 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 178/1675/16-ц

провадження № 61-40942св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, третя особа - Криничанська районна державна адміністрація,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 квітня 2018 року у складі колегії суддів: Єлізаренко І. А., Красвітної Т. П., Свистунової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернула з позовом до Криничанської районної державної адміністрації про визнання додаткової угоди укладеною, договору оренди землі поновленим.

В обґрунтування позовних вимог, які були уточнені в ході судового розгляду справи, позивач посилалася на те, що між нею, як орендарем, та Криничанською районною державною адміністрацією 03 травня 2006 року укладено договір оренди землі №296 площею 28,2208 га, в тому числі ріллі 28,2208 га, що розташована на території Щорської селищної ради Криничанського району Дніпропетровської області, присвоєний кадастровий номер 1222055700:01:002:0460, для ведення фермерського господарства. В пункті 6 вказаного договору визначено строк його дії, що становить 10 років, а також передбачено переважне право орендаря на поновлення дії договору на новий строк. При цьому, для поновлення дії договору орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору оренди письмово повідомити орендодавця про намір продовжити його дію. Перед закінчення дії договору, вона неодноразово зверталася до відповідача з листами про необхідність поновлення його дії та укладення додаткової угоди, текст якої було додано до звернень позивача.

Посилаючись на викладене, позивач просила:

визнати поновленим дію договору оренди земельної ділянки від 03 травня 2006 року № 296, укладеного між нею та Криничанською районною державною адміністрацією;

визнати укладеною додаткову угоду № 1 до договору оренди земельної ділянки від 03 травня 2006 року № 296.

Ухвалою Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 24 січня 2017 року залучено до участі у справі в якості співвідповідача Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 14 червня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано поновленим дію договору оренди земельної ділянки від 03 травня 2006 року № 296, укладений між ОСОБА_1 та Криничанською РДА, визнано укладеною додаткову угоду № 1 до договору оренди земельної ділянки від 03 травня 2006 року № 296 .

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 продовжує користуватися виділеною земельною ділянкою, належно виконує свої обов`язки за договором від 03 травня 2006 року № 296 про оренду земельної ділянки, своєчасно сплачувала оренду плату, цільове призначення земельних ділянок не змінено, договір оренди з іншою особою не укладався, що є підставою для визнання договору поновленим.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 квітня 2018 року рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 14 червня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що внесеними змінами до ЗК України районні державні адміністрації не наділені повноваженнями щодо передачі в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, а такими повноваженнями відповідно до статті 122 ЗК України наділений центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи. Крім того, за даними Державного земельного кадастру користувачем спірної земельної ділянки з 13 лютого 2016 року є ФГ «Талісман» 2006, яке взагалі не було залучено до участі у даній справі.

Короткий зміст вимог наведених у касаційних скаргах

У липні 2018 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 через засоби поштового зв`язку подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 квітня 2018 року та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції зроблені хибні висновки щодо неможливості застосування вказаного способу захисту права в судовому порядку, оскільки Закон України «Про оренду землі» не містить виключень щодо процедури поновлення договору оренди землі у тому випадку, коли замінюється сторона в зобов`язанні, що свідчить про необхідність дотримання процедури, передбаченої статтею 33 Закону України «Про оренду землі». У випадку порушення прав орендаря на поновлення договору оренди особою, яка станом на дату порушення такого права виконує повноваження орендодавця, існує можливість визнати в судовому порядку поновленим договір оренди землі, якщо буде встановлений факт незаконної відмови в реалізації права орендаря на поновлення дії договору оренди чи факт пропуску орендодавцем передбаченого частиною п`ятою статті 33 Закону України «Про оренду землі» місячного строку для розгляду пропозиції орендаря про поновлення договору оренди, навіть у тому випадку, коли договір було укладено із одним орендодавцем і в період дії вказаного договору орендодавця було змінено з підстав, передбачених законом чи договором.

Суд апеляційної інстанції не дослідив доказів, які віднесені до предмету доказування, фактично не перевірив правильність і повноту встановлення судом першої інстанції обставин щодо належного виконання обов`язків орендарем за договором оренди, наявності в останнього права на поновлення договору оренди на новий строк, направлення ним необхідних документів на адресу орендодавця для поновлення договору оренди землі, дотримання орендодавцем строків розгляду цих документів та наявності підстав для відмови в укладенні додаткової угоди.

Суд апеляційної інстанції зробив передчасний висновок про наявність права користування у ФГ «Талісман» 2006 спірною земельною ділянкою, оскільки фактично підстави для реєстрації такого права за фермерським господарством не перевірені, в тому числі й з урахуванням доводів сторін спору про те, що земельна ділянка кожною з них в користування ФГ «Талісман» 2006 не передавалася.

Аргументи учасників справи

У грудні 2018 року ГУ Держгеокадастру Дніпровської області подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 квітня 2018 року без змін.

Відзив мотивований тим, що незрозуміло, з яких підстав договір може визнаватися поновленим, якщо він укладений між ОСОБА_1 та Криничанською районною державною адміністрацією, а з 13 лютого 2016 року користувачем земельної ділянки є ФГ «Талісман» 2006.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 20 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу.

У листопаді 2018 року матеріали цивільної справи № 178/1675/16-ц надійшли до Верховного Суду та 13 квітня 2020 року передані судді-доповідачу.

Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Ухвалою Верховного Суду від 30 липня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів частково приймає аргументи, викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

Судом встановлено, що 03 травня 2006 року між ОСОБА_1 та Криничанською РДА укладений договір оренди землі № 296, згідно з яким ОСОБА_1 на десять років передано в оренду земельну ділянку площею 28,2208 га, в тому числі 28,2208 га ріллі для ведення фермерського господарства.

Вказана земельна ділянка розташована на території Щорської селищної ради Криничанського району Дніпропетровської області, їй присвоєний кадастровий номер 1222055700:01:002:0460.

Договір оренди набрав чинності після його державної реєстрації в Щорській селищній раді Криничанського району Дніпропетровської області 12 травня 2006 року за номером 040612200221.

19 лютого 2007 року проведена державна реєстрація ФГ «Талісман»2006.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 у справі № 628/775/18 (провадження № 14-511цс19) зазначено, що «можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства. З аналізу положень статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону № 973-IV слід дійти висновку про те, що після укладення договору тимчасового користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство має бути зареєстроване в установленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась. Оскільки фермерське господарство є юридичною особою, земельні спори, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, щодо користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності, з фермерським господарством, підвідомчі господарським судам. 26 вересня 2014 року наказом ГУ Держземагентства у Харківській області № 2305-СГ ОСОБА_1 передано в оренду земельну ділянку, на підставі якого між ним і ОСОБА_1 укладено договір оренди цієї земельної ділянки з метою ведення фермерського господарства на підставі Закону № 973-IV. Після державної реєстрації цього договору відповідачем засновано фермерське господарство, яке зареєстроване як юридична особа. Тобто у правовідносинах користування спірною земельною ділянкою відбулася фактична заміна орендаря і обов`язки землекористувача перейшли до фермерського господарства з дня його державної реєстрації (09 вересня 2016 року), а тому сторонами у спірних правовідносинах є юридичні особи».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 лютого 2020 року в справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19) зроблено висновок, що «спори фермерських господарств, які є юридичними особами, з іншими юридичними особами, зокрема з органом державної влади, щодо користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності, підвідомчі господарським судам. Тобто якщо на час звернення до суду з таким позовом фермерське господарство, з метою створення якого надавалась земельна ділянка, вже зареєстровано, то справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, навіть якщо відповідачем у справі зазначено фізичну особу, якій ця земельна ділянка надавалась з метою створення фермерського господарства. Така позиція викладена, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 348/992/16-ц (провадження № 14-5цс18), від 22 серпня 2018 року у справі № 606/2032/16-ц (провадження №14-262цс18), від 12 грудня 2018 року у справах №704/29/17-ц (провадження №14-495цс18) і № 388/1103/16-ц (провадження №14-419цс18)».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 у справі № 626/1055/17 (провадження № 14-399цс19) вказано, що «відповідно до статті 12 Закону України «Про фермерське господарство» земельні ділянки, які використовуються фермерським господарством на умовах оренди, входять до складу земель фермерського господарства. Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала на те, що оскільки фермерські господарства є юридичними особами, їхні спори щодо права власності чи іншого речового права на землю з іншими юридичними особами, органами, уповноваженими здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, і прокурором, який обґрунтовує позовні вимоги порушенням інтересів держави у сфері розпорядження ділянками державної та комунальної власності, треба розглядати за правилами господарського судочинства (див. постанови від 22 серпня 2018 року у справі № 606/2032/16-ц (провадження № 14-262цс18); від 12 грудня 2018 року у справі № 704/29/17-ц (провадження № 14-495цс18), від 12 грудня 2018 року у справі № 388/1103/16-ц (провадження № 14-419цс18). Проте, якщо на час звернення з позовом для вирішення спору про користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, фермерське господарство не зареєстроване, то стороною таких спорів є громадянин, якому надавалась земельна ділянка, а спір треба розглядати за правилами цивільного судочинства (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 677/1865/16-ц (провадження № 14-407цс18); від 21 листопада 2018 року у справі № 272/1652/14-ц (провадження № 14-282цс18); від 11 вересня 2019 року у справі № 620/371/17 (провадження № 14-296цс19), від 16 жовтня 2019 року у справі № 365/65/16-ц (провадження № 14-371цс19)».

У справі, що переглядається, ОСОБА_1 на підставі договору оренди від 03 травня 2006 року відведено земельну ділянку для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Щорської селищної ради Криничанського району Дніпропетровської області. Вказаний договір зареєстрований у Державному реєстрі речових прав. Після отримання в оренду спірної земельної ділянки, ОСОБА_1 19 лютого 2007 року є засновником ФГ «Талісман»2006.

Оскільки на час звернення прокурора до суду з позовом фермерське господарство, з метою створення якого надавалась земельна ділянка, вже зареєстровано, то справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Відповідно до частини першої статті 414 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Тому судам слід було закрити провадження у справі, оскільки цей спір не підлягає розгляду в порядку цивільного, а має розглядатися в порядку господарського судочинства.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року в справі № 750/3192/14 (провадження № 14-439цс19) вказано, що «зміни до ЦПК України, внесені Законом № 460-IX, пов`язані не лише з розглядом касаційних скарг, який відповідно до частини четвертої статті 258 ЦПК України завершується прийняттям постанови. Закон № 460-IX вніс зміни до порядку повернення справ після закінчення касаційного розгляду. Так, згідно з пунктом 8 Закону № 460-IX абзац перший частини першої статті 256 ЦПК України викладений у такій редакції: «Якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі». Отже, закінчивши касаційний розгляд і закриваючи провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, з 8 лютого 2020 року суд касаційної інстанції має роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. З огляду на те, що Велика Палата Верховного Суду вирішила на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України закрити провадження у справі, вона відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України у редакції Закону № 460-IX роз`яснює позивачеві його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Великої Палати Верховного Суду із заявою про направлення справи до відповідного суду господарської юрисдикції».

Оскільки Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вирішив на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України закрити провадження у справі, то він відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України, у редакції Закону № 460-IX, роз`яснює позивачеві, що розгляд справи віднесено до юрисдикції господарського суду, протягом десяти днів з дня отримання ним цієї постанови вона може звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Висновки Верховного Суду

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що оскаржені рішення слід скасувати та закрити провадження у справі.

Керуючись статтями 255, 409, 400, 414 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), 256 (в редакції, чинній станом з 08 лютого 2020 року) 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 14 червня 2017 року та постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 квітня 2018 року скасувати.

Провадження у справі № 178/1675/16-ц за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, третя особа - Криничанська районна державна адміністрація, про визнання додаткової угоди укладеною, договору оренди землі поновленим закрити.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 14 червня 2017 року та постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 квітня 2018року втрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. І. Крат Судді: Н. О. Антоненко І. О. Дундар Є. В. Краснощоков М. М. Русинчук