Постанова
Іменем України
30 травня 2022 року
м. Київ
справа № 182/5969/16
провадження № 61-5059 св 21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - Друга Нікопольська державна нотаріальна контора;
третя особа - акціонерне товариство «Нікопольський завод феросплавів»;
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 вересня 2020 року у складі судді Рунчевої О. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Зубакової В. П., Барильської А. П., Бондар Я. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Другої Нікопольської державної нотаріальної контори, третя особа Акціонерне товариство «Нікопольський завод феросплавів», про визнання прав інтелектуальної власності у порядку спадкування за законом.
Позовна заява мотивована тим, що його батько - ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Після смерті ОСОБА_2 у Другій Нікопольській нотаріальній конторі Дніпропетровської області було заведено спадкову справу до майна померлого батька.
За життя ОСОБА_2 заповіту не залишав, він є спадкоємцем за законом після його смерті, інших спадкоємців немає, його рідна сестра та дочка померлого ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , на спадкове майно не претендувала.
До спадкового майна, яке залишилося після смерті батька, входять його раціоналізаторські пропозиції, доказами наявності яких є свідоцтва на раціоналізаторські пропозиції від 30 січня 1985 року № 6 та від 04 січня 1988 року № 1, що видані відкритим акціонерним товариством «Нікопольський завод феросплавів», які знаходяться у справі № 2-4129/02. Майновими правами батька ОСОБА_2 на раціоналізаторські пропозиції називає право на отримання винагороди за використання раціоналізаторських пропозицій.
Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії державного нотаріуса Другої Нікопольської державної нотаріальної контори Апалькова Є. В. від 25 жовтня 2013 року йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 на раціоналізаторську пропозицію. Дана відмова обґрунтована листом публічного акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» (далі - ПАТ «Нікопольський завод феросплавів») від 28 серпня 2013 року. Вважає, що такий лист не може слугувати правовою підставою для відмови нотаріуса.
Ураховуючи викладене, позивач просив суд: відновити право власності на раціоналізаторські пропозиції його батька - ОСОБА_2 , зареєстровані відкритим акціонерним товариством Нікопольський завод феросплавів 30 січня 1985 року за № 6 та 04 січня 1988 року за № 1; визнати за ним право власності у порядку спадкування за законом на майнові права на раціоналізаторські пропозиції, подані його батьком - ОСОБА_2 відкритому акціонерному товариству «Нікопольський завод феросплавів» (далі - ВАТ «Нікопольський завод феросплавів») та зареєстровані за № 6 від 30 січня 1985 року та за № 1 від 04 січня 1988 року, в тому числі у справі № 2-4129/02; зобов`язати Другу Нікопольську державну нотаріальну контору видати йому документ про право на спадкування майнових прав по раціоналізаторським пропозиціям надані ВАТ «Нікопольський завод феросплавів» та зареєстровані за № 6 від 30 січня 1985 року та № 1 від 04 січня 1988 року.
Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 вересня 2020 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 24 лютого 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, встановлено, що батько позивача - ОСОБА_2 за життя не набув право власності на раціоналізаторські пропозиції, оскільки у пропозиціях ОСОБА_2 відсутня новизна та вони не можуть вважатися раціоналізаторськими пропозиціями, оскільки вони не дозволяють роботу зворотної системи без охолоджувачів та, крім того, переливний з`єднувальний трубопровід був викладений у 1977 році в проектах «Гіпросталі».
Зважаючи на те, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, а у спадкодавця ОСОБА_2 за життя не виникло право власності на раціоналізаторські пропозиції, правові підстави для визнання права власності на такі права за його спадкоємцями, зокрема за позивачем, відсутні, та заявлені з цього приводу позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У березні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове судове рішення про задоволення його позову.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 21 квітня 2021 року у справі № 332/3923/18, від 20 травня 2020 року у справі № 279/3334/17, від 11 липня 2019 року у справі № 643/6628/16 тощо, що відповідає вимогам пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Також заявник вказує на порушення судом норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 липня 2021 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 182/5969/16 з Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області.
У вересні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не встановили правові підстави, порядок визнання та осіб, які мають право кваліфікації пропозиції, як раціоналізаторської.
Вважав, що достатнім, належним і допустимим доказом наявності у його батька прав на раціоналізаторські пропозиції є свідоцтво на раціоналізаторські пропозиції, які знаходяться у справі № 2-4129/02, які видані юридичною особою, якою були подані та ніколи нею не оспорювалися. Кваліфікація пропозицій батька ніколи не була предметом судового спору.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У серпня 2021 року АТ «Нікопольський завод феросплавів» подало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначило, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, підстав для їх скасування немає.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_2 (а.с. 17, т. 1).
За життя ОСОБА_2 заповіту не залишав, що підтверджується Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові справи), сформованою за № 47916255 від 31 травня 2017 року (а.с. 77, т. 1).
ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_2 , доказів щодо інших спадкоємців ОСОБА_2 , які б претендували на отримання майна після його смерті матеріали справи не містять.
Згідно з копією спадкової справи № 623/2012 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , яка 13 липня 2017 року була заведена Другою Нікопольською державною нотаріальною конторою Дніпропетровської області, 21 листопада 2012 року ОСОБА_1 звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті батька, ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 81-140, т. 2).
18 квітня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до Другої Нікопольської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину (а.с. 86, т. 2).
18 квітня 2013 року ОСОБА_1 видані: свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 на 1/2 частину вкладів з відповідними відсотками та свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частки у праві спільної часткової власності на квартиру (а.с. 119, 121, т. 2).
23 жовтня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до Другої Нікопольської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину - на цінні папери, емітентом яких є публічне акціонерне товариство «Дніпроспецсталь», із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на майно у садовому товаристві «Дружба 2», із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на раціоналізаторські пропозиції померлого ОСОБА_2 (а.с. 123, 127, т. 2).
23 жовтня 2013 року ОСОБА_1 видано Свідоцтво про право на спадщину за законом на цінні папери, емітентом яких є Публічне акціонерне товариство «Дніпроспецсталь» (а.с. 125).
Постановами про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 25 жовтня 2013 року державним нотаріусом Другої Нікопольської державної нотаріальної контори Апальковим Є. В. було відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 на раціоналізаторську пропозицію у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не пред`явлено документи, які підтверджують наявність у померлого зазначеної раціоналізаторської пропозиції; відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 на садовий будинок та земельну ділянку у садовому товаристві «Дружба 2» у зв`язку з тим, що не пред`явлено документи, що підтверджують право власності померлого на вказане майно (а.с. 129 на звороті, 130, т. 2).
Рішенням Нікопольського міського суду Дніпропетровської області від 17 жовтня 2002 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 січня 2003 року та ухвалою Верховного суду України від 08 грудня 2003 року, у справі № 2-4129/2002 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ВАТ «Нікопольський завод феросплавів» про стягнення авторської винагороди та встановлення факту використання раціоналізаторських пропозицій відмовлено (а.с. 164-167, 248 цивільної справи № 2-4129/2002 року).
У вказаній справі було встановлено, що згідно з технічною експертизою, проведеною інститутом «Гіпросталь» у пропозиціях ОСОБА_2 відсутня новизна та вони не можуть вважатися раціоналізаторськими пропозиціями, оскільки вони не дозволяють роботу зворотної системи без охолоджувачів та, крім того, переливний з`єднувальний трубопровід був викладений у 1977 році в проектах «Гіпросталі».
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до вимог частин першої, другої статті 400 ЦПК України Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до положень статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини входять всі права і обов`язки, що належали спадкодавцю у момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Відповідно до статті 520 ЦК УРСР, пунктів 10, 35, 53 Тимчасового положення про правову охорону об`єктів промислової власності та раціоналізаторських пропозицій, затвердженого указом Президента України від 22 червня 1994 року № 324/94, авторові прийнятої до впровадження раціоналізаторської пропозиції видається свідоцтво, яке засвідчує його авторство. Автор раціоналізаторської пропозиції має право на винагороду протягом двох років від дати початку її використання на підприємстві, яке видало автору свідоцтво на цю раціоналізаторську пропозицію, розмір винагороди визначається умовами договору між автором і цим підприємством, але не може бути меншим 10 відсотків доходу, одержуваного щорічно підприємством від використання раціоналізаторської пропозиції, або 2 відсотків від частки собівартості продукції (робіт, послуг), що припадає на раціоналізаторську пропозицію, корисний ефект від якої не впливає на одержання доходу.
Положення статей 481-484 ЦК України аналогічним чином регулюють право інтелектуальної власності на раціоналізаторську пропозицію, одночасно продовжує діяти Тимчасове положення (це положення визнано таким, що втратило чинність лише в частині правової охорони об`єктів промислової власності).
Залежно від виду об`єкта інтелектуальної власності ЦК України визначає зміст права використання та інших майнових прав інтелектуальної власності цих об`єктів, способи їх використання, строки чинності майнових прав інтелектуальної власності та способи їх захисту (статті 420 424 425 426 432 ЦК України, стаття 517 ЦК УРСР).
Згідно зі статтею 435 ЦК України майнові права інтелектуальної власності є чинними протягом строків, встановлених цим Кодексом, іншим законом чи договором.
Відповідно до статті 484 ЦК України юридична особа, яка визнала пропозицію раціоналізаторською, має право на її використання у будь-якому обсязі.
На відміну від інших авторських прав (зокрема, на винахід і патент, сорт рослин та інше, які передбачають виключне право використання об`єкта інтелектуальної власності), статті 484 ЦК України та пунтк 35 Тимчасового положення такого права автора раціоналізаторської пропозиції не передбачають, а серед майнових прав автора раціоналізаторської пропозиції зазначено лише його право на отримання винагороди протягом двох років з моменту її використання від юридичної особи, яка визнала цю пропозицію раціоналізаторською.
Звертаючись з позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що до спадкового майна, яке залишилося після смерті батька, входять його раціоналізаторські пропозиції і він має право на майнові права на раціоналізаторські пропозиції, подані його батьком.
Разом з тим, доказів на підтвердження наявності у його батька права на раціоналізаторські пропозиції, як і доказів їх використання відповідачем не надав, що є його процесуальним обов`язком (статті 12 81 ЦПК України).
Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (стаття 77 ЦПК України).
Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
Вирішуючи спір, суди на підставі належним чином оцінених доказів, дійшли правильного висновку про те, що позивачем не надано доказів того, що його батько - ОСОБА_2 за життя набув право власності на раціоналізаторські пропозиції, тому правові підстави для визнання права власності на такі права за його спадкоємцями, зокрема за позивачем, відсутні.
Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність ухваленого судового рішення апеляційного суду не впливають, а направлені виключно на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 вересня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 лютого 2021 рокузалишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: О. М. Осіян
О. В. Білоконь
Н. Ю. Сакара