№ 183/2449/17

Постанова

Іменем України

20 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 183/2449/17

провадження № 61-35424св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: ОСОБА_2, Новомосковський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, державне підприємство «Сетам», товариство з обмеженою відповідальністю «Сервісопторг»,

третя особа - публічне акціонерне товариство «Мегабанк»,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 грудня 2017 року у складі судді Парфьонова Д. О. та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 квітня 2018 року у складі колегії суддів: Єлізаренко І. А., Красвітної Т. П., Свистунової О. В.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Новомосковського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, державного підприємства «Сетам», товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісопторг», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - публічне акціонерне товариство «Мегабанк», про визнання електронних торгів, протоколів їх проведення та актів про проведені електронні торги недійсними.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2, Новомосковського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (далі - Новомосковський МРВ ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області), державного підприємства «Сетам» (далі - ДП «Сетам»), товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісопторг» (далі - ТОВ «Сервісопторг»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - публічне акціонерне товариство «Мегабанк» (далі - ПАТ «Мегабанк»), про визнання недійсними електронних торгів, протоколів їх проведення та актів про проведені електронні торги.

Позовна заява мотивована тим, що 23 січня 2017 року ОСОБА_1 дізналася, що 03 квітня 2016 року відбулись електронні торги по реалізації 1/2 частини квартири - нерухомого майна, яке належить на праві спільної часткової власності її чоловікові - ОСОБА_2, а саме квартири АДРЕСА_1. За результатами торгів переможцем виявився учасник № 3 - ТОВ «Сервісопторг», яке придбало вищезазначену частку квартири за 293 513,00 грн.

В подальшому, в ході судового засідання в Апеляційному суді Дніпропетровської області, яке відбулось 18 травня 2017 року, вона від представника ТОВ «Сервісопторг» дізналася, що вказане товариство придбало з електронних торгів і іншу 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, яка належить їй. Ознайомившись 23 травня 2017 року з матеріалами виконавчого провадження, вона дізналася, що 29 березня 2017 року відбулись електронні торги по реалізації 1/2 частини квартири, нерухомого майна, яке їй належить на праві спільної часткової власності, а саме квартири АДРЕСА_1. За результатами торгів переможцем виявився учасник № 2 - ТОВ «Сервісопторг», який придбав вищезазначену частку квартири за 446 000,00 грн.

Вказує, що проведені торги порушують її права, як власника 1/2 частини квартири та як зацікавленої особи у випадку продажу 1/2 частки квартири, належної ОСОБА_2

Зазначає, що торги є незаконними, оскільки до неї, як до співвласника іншої 1/2 частини квартири ніхто з кредиторів з пропозицією викупити частку майна, належну її чоловікові не звертався, жодних експертиз щодо можливості виділення в натурі частки не проводилось і реалізація з електронних торгів 1/2 частини квартири, без попереднього вирішення питання щодо можливості виділення в натурі майна, належного особі на праві спільної часткової власності, суперечить вимогам ЦК України.

Реалізація 1/2 частки неподіленого в натурі майна без отримання згоди співвласника порушує її право в частині порядку володіння та користування майном.

Також при продажу майна порушено Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки предметом застави за кредитним договором з ПАТ «Мегабанк» є вся квартира в цілому. Кредитний договір оформлений в іноземній валюті і в порушення вимог Закону державний виконавець не отримав від позивача письмову згоду на продаж 1/2 частини квартири.

З матеріалів виконавчого провадження вбачається, що результати оцінки майна надіслані їй за адресою: АДРЕСА_1 З незрозумілих причин лист не вручено та, як зазначено на конверті, повернуто його відправнику за спливом терміну зберігання. На адресу її реєстрації: АДРЕСА_2, докази направлення звіту в матеріалах виконавчого провадження відсутні.

Зазначені обставини вплинули на результат прилюдних торгів і зміст самого правочину, оскільки майно було реалізовано без належного повідомлення про це боржника, зокрема, наслідком чого було позбавлення її права на оскарження стартової ціни реалізації майна, а тому вважає, що електронні торги необхідно визнати недійсними.

На підставі викладеного позивач просила суд визнати недійними: проведення електронних торгів від 03 квітня 2016 року з реалізації нерухомого майна, а саме 1/2 частини квартири АДРЕСА_1; протокол № 154476 проведення електронних торгів від 03 квітня 2016 року з реалізації нерухомого майна, а саме 1/2 частини квартири АДРЕСА_1; акт про проведені електронні торги від 09 серпня 2016 року, складений старшим державним виконавцем Новомосковського МРВ ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області Гриценок Д. І. про реалізацію 1/2 частини квартири АДРЕСА_1; проведення електронних торгів від 29 березня 2017 року з реалізації арештованого майна, а саме 1/2 частини квартири АДРЕСА_1; протокол № 246237 проведення електронних торгів від 29 березня 2017 року з реалізації нерухомого майна, а саме частини квартири АДРЕСА_1; акт про проведенні електронні торги від 04 квітня 2017 року, складений заступником начальника Новомосковського МРВ ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області Гриценок Д. І. про реалізацію 1/2 частини квартири АДРЕСА_1.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 грудня 2017 року, яке залишено без змін постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 квітня 2018 року, відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Рішення місцевого суду, з яким погодився суд апеляційної інстанції, мотивоване тим, що під час процедури проведення електронних торгів та оформлення їх результатів було дотримано вимоги законодавства щодо реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, а позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів про порушення процедури проведення електронних торгів, які могли б бути підставою для визнання їх недійсними.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у червні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 13 червня 2018 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі, витребувано її з Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області.

18 червня 2020 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій у своїх рішеннях зазначають про можливість реалізації майна без виділення в натурі частки в нерухомому майні боржника, але відповідний висновок суперечить нормативно-правовим актам та порушує права позивача щодо володіння та користування цим майном.

Позивачу незрозуміло, яким чином буде можливо користуватися квартирою разом з невідомими людьми, які кімнати належать їй, а які в спільній власності, як користуватися санвузлом, кухнею тощо, хто буде відповідати за цілісність і безпеку речей позивача.

Продаж з торгів не квартири у цілому, а лише 1/2 її частини суттєво вплинув на коло потенційних покупців, чим порушено право позивача на отримання дійсної ринкової вартості нерухомого майна.

У касаційній скарзі зазначається, що судами не взято до уваги той факт, що позивач (як громадянин Російської Федерації) знаходиться на законних підставах на території України, а тому на неї розповсюджується Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Доводи інших учасників справи

У липні 2018 року ПАТ «Мегабанк» надіслало відзив на касаційну скаргу у якому зазначало, що касаційна скарга є необґрунтованою. Просило рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

У липні 2018 року ДП «Сетам» надіслало відзив на касаційну скаргу у якому зазначало, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки її доводи є безпідставними та необґрунтованими.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності належало по 1/2 частині квартири АДРЕСА_1, при цьому 1/2 частки в праві спільної часткової власності належить ОСОБА_1, а 1/2 частка - ОСОБА_2 на підставі рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 лютого 2006 року (т. 1 а. с. 9).

10 серпня 2007 року між ВАТ «Мегабанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 91-03ПВ/2007, відповідно до умов якого банк зобов'язався надати ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 100 000,00 дол. США (т. 1 а. с. 10, 11).

10 серпня 2007 року між ВАТ «Мегабанк» та ОСОБА_1 було укладено договір поруки № 91-03ПВ/2007-п, згідно якого ОСОБА_1 поручилась перед банком за кредитними зобов'язаннями ОСОБА_2 відповідно до договору № 91-03ПВ/2007 (т. 1 а. с. 12).

У рахунок забезпечення зобов'язань за вищевказаним кредитним договором 10 серпня 2007 року між ВАТ «Мегабанк» та ОСОБА_2 було укладено іпотечний договір № 91-03ПВ/2007-з, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 (т. 1 а. с. 13 - 15).

Приватним нотаріусом Кібець Л. Г. накладено заборону відчуження вказаного майна - квартири АДРЕСА_1. Підстава обтяження - договір іпотеки № 91-03ПВ/2007-з від 10 серпня 2007 року. Іпотекодавцем вказано ОСОБА_2, іпотекодержателем - ВАТ «Мегабанк» (т. 1 а. с. 9).

З протоколу про проведення електронних торгів та досліджених судом першої інстанції матеріалів виконавчого провадження ВП № 48505481 вбачається, що 15 травня 2015 року Київським районним судом м. Харкова видано виконавчий лист № 640/7390/15-ц, за яким присуджено до стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Мегабанк» 1 125 731,74 грн заборгованості.

На виконання виконавчого листа відділом державної виконавчої служби Новомосковського міськрайонного управління юстиції (далі - ВДВС Новомосковського МРУЮ) відкрито виконавче провадження.

В межах виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого листа описано та арештовано нерухоме майно боржника, а саме: 1/2 частина житлової 4-кімнатної квартири № 7, яка складається з: № 1 коридор - 16,3 кв. м, № 2 кухня - 8,6 кв. м, № 3 кімната - 16,5 кв. м, № 4 санвузол - 10,4 кв. м, № 5 кімната - 12,7 кв. м, № 6 кімната - 17,4 кв. м, № 7 комора - 1,7 кв. м, № 8 кімната - 29,6 кв. м, № 9 комора - 1,8 кв. м, № І балкон - 0,9 кв. м, № II лоджія - 3,1 кв. м, загальною площею 119,1 кв. м, житловою площею - 76,2 кв. м в будинку АДРЕСА_1 (т. 2 а. с. 83, 84).

11 серпня 2015 року ОСОБА_2 подав заяву, якою за вимогою державного виконавця надав свою згоду на примусову реалізацію житлової квартири АДРЕСА_1, іпотекодержателем якої є ПАТ «Мегабанк» (т. 2 а. с. 87).

11 березня 2016 року начальник ВДВС Новомосковського МРУЮ подав на адресу директора Дніпропетровської філії ДП «Сетам» заявку на публікацію відомостей про продаж 1/2 частини житлової 4-кімнатної квартири АДРЕСА_1 (т. 2 а. с. 64 - 66).

В період з 01 квітня 2016 року по 03 квітня 2016 року ДП «Сетам» проводились електронні торги по лоту з реєстраційним номером 134072, найменування майна: 1/2 частина житлової 4-кімнатної квартири АДРЕСА_1.

За результатами торгів переможцем став учасник під номером № 3 - ТОВ «Сервісопторг», який запропонував найвищу цінову пропозицію - 293 513,00 грн, про що 03 квітня 2016 року о 23 год. 51 хв. 05 сек. сформовано протокол № 154476 проведення електронних торгів (т. 1 а. с. 16).

04 квітня 2016 року директор департаменту електронних торгів ДП «Сетам» направив на адресу ВДВС Новомосковського МРУЮ протокол проведення електронних торгів від 03 квітня 2016 року, який ОСОБА_2 отримав 15 квітня 2016 року.

13 квітня 2016 року ТОВ «Сервісопторг» на рахунок ВДВС Новомосковського МРУЮ внесено грошові кошти в розмірі 278 837,35 грн в якості оплати за придбання майна згідно протоколу № 1354476 від 03 квітня 2016 року, лот № 134072.

09 серпня 2016 року старший державний виконавець Новомосковського МРВ ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області Гриценок Д. І. склав акт про проведені електронні торги.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 травня 2017 року у справі № 183/2587/16-ц відмовлено у позові ОСОБА_2 до Новомосковського ВДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області, ДП «Сетам», треті особи: ТОВ «Сервісопторг», ПАТ «Мегабанк», про визнання недійсними електронних торгів (т. 1 а. с. 134 - 136).

Відповідно до матеріалів виконавчого провадження ВП № 48208780, вбачається, що 21 липня 2015 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа, виданого Київським районним судом м. Харкова, за яким присуджено до стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Мегабанк» заборгованості за договором поруки від 20 серпня 2007 року № 91-03ПВ/2007, яка станом на 01 грудня 2014 року становить 34 014,37 дол. США, що еквівалентно 512 134,40 грн та 611 529,34 грн (т. 1 а. с. 221, 222, 225).

В ході виконання виконавчого провадження державним виконавцем 05 жовтня 2015 року складено акт опису та арешту майна - 1/2 частини житлової 4-кімнатної квартири АДРЕСА_1, належної ОСОБА_1 (т. 1 а. с. 218, 219).

05 жовтня 2015 року постановою державного виконавця ВДВС Новомосковського МРУЮ було призначено експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні (т. 1 а. с. 208, 209).

07 лютого 2017 року Новомосковський МРВ ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області направив сторонам виконавчого провадження лист про вартість об'єкта оцінки, яка становить 446 000,00 грн. Лист державного виконавця, направлений ОСОБА_1 за адресами: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 повернуто до відділу з відміткою пошти - за закінченням терміну зберігання (т. 1 а. с. 194, 195, 198, 199).

В лютому 2017 року начальник Новомосковського МРВ ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області подав на адресу директора Дніпропетровської філії ДП «Сетам» заявку на реалізацію 1/2 частини житлової 4-кімнатної квартири АДРЕСА_1 (т. 1 а. с. 190 -192).

29 березня 2017 року в період з 09:00 год по 18:00 год ДП «Сетам» проводились електронні торги по лоту з реєстраційним номером 202914, найменування майна: 1/2 частина житлової 4-кімнатної квартири АДРЕСА_1. За результатами торгів переможцем став учасник під номером 2, який запропонував найвищу цінову пропозицію - 446 000,00 грн, про що 29 березня 2017 року о 22 год. 00 хв. 04 сек. сформовано протокол № 246237 проведення електронних торгів (т. 1 а. с. 188, 189).

04 квітня 2017 року заступник начальника Новомосковського МРВ ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області Гриценок Д. І. склав акт про проведені електронні торги, які відбулися 29 березня 2017 року (т. 1 а. с. 161). Копію акта направлено ОСОБА_1 за адресою: м. Новомосковськ, вул. АДРЕСА_1 (т. 1 а. с. 160)

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи, що у вказаній справі перші прилюдні торги відбулися у квітні 2016 року, а другі - у березні 2017 року, тому спірні правовідносини регулюються Законом України «Про виконавче провадження» у редакціях від 21 квітня 1999 року та від 02 червня 2016 року.

Відповідно до частини першої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Аналогічна норма закріплена у частині першій статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року.

Згідно із статтями 62, 63 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах. Звернення стягнення на будинок, квартиру, земельну ділянку, інше нерухоме майно фізичної особи проводиться у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник.

Відповідно до частин п'ятої, шостої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на електронних торгах та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення електронних торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведені електронні торги є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, а відтак, є правочином.

Враховуючи те, що відчуження майна з електронних торгів відноситься до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватись недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, які встановлені частинами першою - третьою та шостою статті 203 ЦК України (частина перша статті 215 цього Кодексу).

Разом із тим слід зазначити, що оскільки виходячи зі змісту частини першої статті 215 ЦК України підставами недійсності укладеного за результатами електронних торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто безпосередньо за результатами електронних торгів, то підставами для визнання електронних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених саме вказаним Порядком.

Стаття 366 ЦК України встановлює, що кредитор співвласника майна, що є у спільній частковій власності, у разі недостатності у нього іншого майна, на яке може бути звернене стягнення, може пред'явити позов про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї. Якщо виділ в натурі частки із спільного майна має наслідком зміну його призначення або проти цього заперечують інші співвласники, спір вирішується судом. У разі неможливості виділу в натурі частки із спільного майна або заперечення інших співвласників проти такого виділу кредитор має право вимагати продажу боржником своєї частки у праві спільної часткової власності з направленням суми виторгу на погашення боргу. У разі відмови боржника від продажу своєї частки у праві спільної часткової власності або відмови інших співвласників від придбання частки боржника кредитор має право вимагати продажу цієї частки з публічних торгів або переведення на нього прав та обов'язків співвласника-боржника, з проведенням відповідного перерахунку.

Згідно із частиною першою статті 357 ЦК України частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.

Відповідно до частини першої статті 363 ЦК України частка у праві спільної часткової власності переходить до набувача за договором з моменту укладення договору, якщо інше не встановлено домовленістю сторін.

Як зазначено в частині першій статті 178 ЦК України, об'єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід'ємними від фізичної чи юридичної особи.

Відповідно до частини першої статті 183 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Надалі, як вказано в абзаці третьому частини другої статті 331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Отже, з моменту державної реєстрації права власності на нерухоме майно, таке нерухоме майно стає об'єктом цивільних правовідносин.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 367/6231/16-ц (провадження № 14-529цс19) зазначено, що поняття «визначення частки» і «виділення частки в натурі» є різними за своїм змістом правовими поняттями, а частиною шостою статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» від 1999 року (частина шоста статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» в чинній редакції є тотожною) передбачена лише необхідність визначення частки боржника у спільному майні, якщо така частка не визначена. Частка у праві спільної часткової власності є самостійним об'єктом цивільних прав, яка може бути об'єктом продажу з публічних (електронних) торгів, передачі стягувачу в рахунок погашення боргу, без її виділу в натурі з об'єкта нерухомого майна; у разі виявлення державним виконавцем майна, яким боржник володіє спільно з іншими особами, і частка боржника у якому не визначена, для звернення стягнення на частку боржника державний виконавець звертається до суду з поданням про визначення частки боржника у такому майні.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що до переліку майна боржника, на яке може бути звернено стягнення шляхом його продажу з електронних торгів, відноситься і частка у нерухомому майні боржника, визначена у встановленому законом порядку як окремий самостійний об'єкт власності і це відповідає вимогам статей 190 366 ЦК України.

У державного виконавця була відсутня потреба звертатися до суду із поданням про визначення частки боржника, оскільки така частка визначена рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 лютого 2006 року (т. 1 а. с. 9).

22 грудня 2015 року наказом Міністерства юстиції України «Про реалізацію арештованого майна шляхом проведення електронних торгів» № 2710/5 відповідно до статті 62 Закону України «Про виконавче провадження» та розпорядження Кабінету Міністрів України від 11 березня 2015 року № 212-р «Деякі питання реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів» затверджено Порядок реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів.

29 вересня 2016 року відповідно до частин другої та четвертої статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року наказом Міністерства юстиції України № 2831/5 затверджено Порядок реалізації арештованого майна.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, позивач не надав належних та допустимих доказів порушення вищезазначених нормативно-правових актів під час проведення електронних торгів.

Судами встановлено, що у позивача відсутнє інше майно чи кошти для задоволення вимог стягувача, крім 1/2 частини вищевказаної квартири, право власності на яку зареєстровано за нею у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а тому продаж вказаної частки боржника у праві спільної часткової власності з електронних торгів є цілком правомірним і проведений ДП «Сетам» відповідно до вимог законодавства.

Доводи стосовно того, що не було повідомлено позивача про результати оцінки майна, не отримано її згоду на передачу майна на реалізацію не свідчать про порушення процедури проведення електронних торгів, а вказують на незгоду позивача з діями державного виконавця перед передачею майна на реалізацію, які мають самостійну процедуру оскарження, визначену положенням Закону України «Про виконавче провадження» та ЦПК України та не можуть бути підставою для визнання електронних торгів недійсними.

Суд не бере до уваги доводи позивача про те, що продаж лише 1/2 частини квартири суттєво вплинув на коло потенційних покупців, чим порушено право позивача на отримання дійсної ринкової вартості нерухомого майна, оскільки позивачу належить лише 1/2 частина квартири, яка і була відчужена для погашення її боргів. За таких обставин відсутні підстави стверджувати, що державний виконавець міг одночасно реалізувати квартиру в цілому.

Доводи про неможливість проведення торгів через мораторій, передбачений Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» є необґрунтованими, а матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, що положення цього Закону поширюються на спірні правовідносини.

Отже, доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальних частинах рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.

За таких обставин, судами попередніх інстанцій обґрунтованого зроблено висновок про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судових рішень попередніх інстанцій виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судами норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв'язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Вищевикладене свідчить про те, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на вищевказане, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, оскільки доводи касаційної скарги правильних висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

nsed LightСудді: А. І. Грушицький nsed Light І. В. Литвиненкоnsed Light І. М. Фаловська