ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 червня 2024 року
м. Київ
справа № 183/5261/22
провадження № 51-6260 км 23
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
особи, кримінальне провадження
стосовно якої закрито (в режимі відеоконференції) ОСОБА_6 ,
захисника (в режимі відеоконференції) ОСОБА_7
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12020040000000853 від 18 листопада 2020 року за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за касаційною скаргою прокурора ОСОБА_8 на ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 квітня 2023 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 12 липня 2023 року стосовно ОСОБА_6 .
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 квітня 2023 року клопотання обвинуваченого задоволено, кримінальне провадження, внесене до ЄРДР № 12020040000000853, за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК, закрито у зв`язку з закінченням строку досудового розслідування, коли жодній особі не повідомлено про підозру у кримінальному провадженні.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 12 липня 2023 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції стосовно ОСОБА_6 - без змін.
Вимоги, викладені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У своїй касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 квітня 2023 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 12 липня 2023 року стосовно ОСОБА_6 скасувати, призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Так, прокурор не погоджується з позицією судів попередніх інстанцій, відповідно до якої підставою для прийняття вказаних судових рішень стало те, що кримінальне провадження № 12020040000000853, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК, 18 листопада 2020 року було виділено з кримінального провадження № 420118160690000247, внесеного до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК, 03 жовтня 2018 року.
Як зазначає прокурор:
- відомості до ЄРДР за № 12020040000000853 від 18 листопада 2020 року було внесено на підставі рапорту старшого слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області;
- 17 листопада 2020 року прокурором прийнято постанову про виділення матеріалів досудового розслідування з кримінального провадження № 420118160690000247 від 03 жовтня 2018 року, які пізніше були долучені до матеріалів кримінального провадження № 12020040000000853,
відтак, кримінальне провадження № 12020040000000853 не є наслідком виділення матеріалів з кримінального провадження № 420118160690000247, а є окремим провадженням, до якого були приєднані матеріали кримінального провадження № 420118160690000247, а суди попередніх інстанцій, на його думку, невірно застосували ч. 7 ст. 217 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Посилається на те, що:
- датою початку досудового розслідування кримінального провадження № 12020040000000853 від 18 листопада 2020 року за ч. 5 ст. 191 КК є 17 листопада 2020 року;
- строк досудового розслідування у даному провадженні складає 18 місяців, починаючи з 18 листопада 2020 року;
- 13 травня 2022 року слідчим суддею Індустріального районного суду м. Дніпропетровська строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12020040000000853 було продовжено на 6 місяців, тобто до 18 грудня 2022 року,
однак, на його думку, суд першої інстанції, всупереч п. 2 ч. 1 ст. 372 КПК, не навів належних мотивів щодо застосування п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК.
При цьому прокурор, посилаючись на положення ч. 1 ст. 5 КПК, вказує, що така позиція узгоджується з постановою Верховного Суду від 28 березня 2023 року у справі № 210/2225/16-к.
Зазначає, що повідомлення про підозру у кримінальному провадженні № 12020040000000853 було складено та вручено 04 серпня 2022 року, а обвинувальний акт скеровано до суду 23 серпня 2022 року, тобто в межах строку досудового розслідування.
На зазначену касаційну скаргу особа, кримінальне провадження стосовно якої закрито, ОСОБА_6 подала заперечення, у яких, посилаючись на необґрунтованість та безпідставність зазначених у скарзі прокурора доводів, просить ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 квітня 2023 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 12 липня 2023 року залишити без зміни.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні:
- прокурор ОСОБА_5 підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити;
- особа, кримінальне провадження стосовно якої закрито - ОСОБА_6 , та його захисник ОСОБА_7 заперечували щодо задоволення касаційної скарги прокурора, просили оскаржувані судові рішення залишити без зміни, а подану касаційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню на таких підставах.
Мотиви Суду
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
За ч. 2 ст. 438 КПК у зв`язку з наявністю підстави, зазначеної у п.1 ч. 1 вказаної статті, суд касаційної інстанції має керуватися ст. 412 цього Кодексу.
Як убачається з матеріалів провадження, за результатами судового розгляду ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 квітня 2023 року кримінальне провадження № 12020040000000853 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК, закрито на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК у зв`язку з закінченням строку досудового розслідування, коли жодній особі не повідомлено про підозру у кримінальному провадженні.
Обґрунтовуючи рішення про закриття кримінального провадження № 12020040000000853 стосовно ОСОБА_6 на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК, суд першої інстанції зазначив, що:
- cудом встановлено, що на підставі матеріалів, виділених з кримінального провадження № 420118160690000247 від 03 жовтня 2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК, 18 листопада 2020 року відомості про кримінальне провадження були внесені до ЄРДР за № 12020040000000853;
- відповідно до ст. 12 КК кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 191 КК, є особливо тяжким злочином;
- відповідно до ч. 7 ст. 217 КПК днем початку досудового розслідування у провадженні, виділеному в окреме провадження, є день, коли було розпочато розслідування, з якого виділено окремі матеріали, а у провадженні, в якому об`єднані матеріали кількох досудових розслідувань, - день початку розслідування того провадження, яке розпочалося раніше, тобто в даному випадку днем початку досудового розслідування у провадженні є - 03 жовтня 2018 року;
- відповідно до реєстру матеріалів досудового розслідування кримінального провадження № 12020040000000853 (далі - Реєстр) повідомлення про підозру ОСОБА_6 вручено 04 серпня 2022 року;
- згідно з Реєстром клопотання про продовження строку досудового розслідування чи постанова про продовження вказаного строку відсутні.
З огляду на вищевказане, суд першої інстанції зазначив, що вказаний строк у кримінальному провадженні № 12020040000000853 закінчився 03 квітня 2020 року, що свідчить про здійснення повідомлення про підозру поза межами строку досудового розслідування.
На спростування доводів прокурора про те, що строки досудового розслідування не були порушені, оскільки положення п. 2 ч. 2 ст. 219 КПК щодо обмеження строку досудового розслідування з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР або винесення постанови про початок досудового розслідування у порядку, встановленому ст. 615 КПК, до дня повідомлення особі про підозру, який становить 18 місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжкого або особливо тяжкого злочину, були внесені до КПК на підставі відповідного закону від 20 грудня 2019 року, тобто після реєстрації кримінального провадження № 420118160690000247 від 03 жовтня 2018 року, і тому положення зазначеної норми КПК не застосовуються до даного кримінального провадження і датою початку досудового розслідування кримінального провадження № 12020040000000853 за правовою кваліфікацією, передбаченою ч. 5 ст. 191 КК, є 17 листопада 2020 року, суд першої інстанції зазначив, що такі твердження не можуть бути прийняті, оскільки вони протирічать правовим позиціям щодо обчислення строків досудового розслідування, викладеним у постановах Верховного Суду (від 14 вересня 2021 року у справі № 264/7347/20, провадження № 51-2122 км 21; від 25 листопада 2020 року у справі № 201/10437/19, провадження № 51-4097 км 20).
З урахуванням зазначеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК, слід закрити у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування.
Переглядаючи ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 квітня 2023 року стосовно ОСОБА_6 в порядку апеляційної процедури, суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого суду щодо наявності підстав для закриття кримінального провадження № 12020040000000853 стосовно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК, на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК.
Перевіривши матеріали провадження та оскаржувані ухвали судів попередніх інстанцій, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 412 КПК істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Вказаних вимог закону місцевий та апеляційний суди не дотрималися.
Так, у своїй касаційній скарзі прокурор зазначив, що суд першої інстанції, всупереч п. 2 ч. 1 ст. 372 КПК, не навів належних мотивів щодо застосування п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК.
Колегія суддів вважає такі доводи прокурора слушними з огляду на наступне.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 22 КПК кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Частиною 6 ст. 22 КПК передбачено, що суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.
Статтею 23 КПК визначено, що суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК (в редакції чинній на час прийняття рішення судом першої інстанції) кримінальне провадження закривається в разі, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст. 219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи. Слідчий, дізнавач, прокурор зобов`язані закрити кримінальне провадження також у разі, коли строк досудового розслідування, визначений ст. 219 цього Кодексу, закінчився та жодній особі не було повідомлено про підозру.
Положеннями п. 2 ч. 3 ст. 314 КПК визначено, що у підготовчому судовому засіданні суд має право закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 5-8, 10 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 317 КПК документи, інші матеріали, надані суду під час судового провадження його учасниками, судові рішення та інші документи і матеріали, що мають значення для цього кримінального провадження, долучаються до обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності і є матеріалами кримінального провадження (кримінальною справою).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 372 КПК ухвала, що викладається окремим документом, складається з мотивувальної частини із зазначенням, у тому числі:
- встановлених судом обставин із посиланням на докази, а також мотивів неврахування окремих доказів;
- мотивів, з яких суд виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.
Мотивуючи своє рішення про закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_9 на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК, місцевий суд, серед іншого, зазначив, що cудом встановлено, що на підставі матеріалів, виділених з кримінального провадження № 420118160690000247 від 03 жовтня 2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК, 18 листопада 2020 року відомості про кримінальне провадження були внесені до ЄРДР за № 12020040000000853.
Однак, дійшовши висновку про необхідність закриття кримінального провадження у зв`язку з закінченням строку досудового розслідування, коли жодній особі не повідомлено про підозру у кримінальному провадженні, суд першої інстанції безпосередньо не дослідив усіх процесуальних документів, які необхідні для прийняття такого рішення, проте були відсутні у даному кримінальному провадженні, та надав їм оцінку, не зазначивши, з огляду на які матеріали кримінального провадження він дійшов висновку про наявність підстав для прийняття такого рішення.
На переконання колегії суддів, рішення про закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_6 на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК, за таких обставин, є передчасним.
Водночас, ухвала апеляційного суду - це рішення суду вищого рівня стосовно законності, обґрунтованості та вмотивованості рішення суду першої інстанції, що перевіряється в апеляційному порядку, тому повинна відповідати вимогам ст. 370 КПК.
Проте, суд апеляційної інстанції, погодившись з висновками місцевого суду про необхідність закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_6 на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК, не звернув уваги на зазначене порушення, допущене місцевим судом, та свого рішення в цій частині належним чином не мотивував.
Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій допустили істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які могли перешкодити їм ухвалитизаконні та обґрунтовані судові рішення, що відповідно до ч. 1 ст. 412, п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК є підставою для скасування таких судових рішень та призначення нового розгляду провадження в суді першої інстанції (п. 2 ч. 1 ст. 436 КПК).
З огляду на зазначене касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції, під час якого суд має врахувати наведене в цій постанові та ухвалити законне й обґрунтоване рішення, належним чином умотивувавши свої висновки.
Керуючись статтями 412 433 434 436 438 441 442 КПК, Верховний Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу прокурора ОСОБА_8 задовольнити.
Ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 квітня 2023 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 12 липня 2023 року стосовно ОСОБА_6 скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3