ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 березня 2021 року
м. Київ
справа № 183/882/19 (2-а/183/76/19)
адміністративне провадження № К/9901/15106/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді: Мартинюк Н.М.,
суддів: Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №183/882/19 (2-а/183/76/19)
за позовом ОСОБА_1
до інспектора 1 батальйону 2 роти Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Мамедової Єльміри Алгаламівни
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції
про визнання протиправними дій і скасування постанови,
за касаційною скаргою Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України
на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2020 року (прийняту у складі: головуючого судді Шлай А.В., суддів Кругового О.О., Прокопчук Т.С.).
І. Історія справи
У лютому 2019 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив:
- визнати протиправними дії інспектора 1 батальйону 2 роти Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції Головного управління національної поліції у Дніпропетровській області лейтенанта поліції Мамедової Єльміри Алгаламівни при винесенні постанови серії ЕАВ №904788 від 9 лютого 2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення;
- скасувати постанову інспектора 1 батальйону 2 роти Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції Головного управління національної поліції у Дніпропетровській області лейтенанта поліції Мамедової Єльміри Алгаламівни серії ЕАВ №904788 від 9 лютого 2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області рішенням від 12 квітня 2019 року позов задовольнив частково.
Скасував постанову інспектора 1 батальйону 2 роти Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції Головного управління національної поліції у Дніпропетровській області лейтенанта поліції Мамедової Єльміри Алгаламівни серії ЕАВ №904788 від 9 лютого 2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 КУпАП.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 КУпАП закрив.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.
Зазначене рішення ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Вказане рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області було направлене до Єдиного державного реєстру судових рішень 3 липня 2019 року, оприлюднене 5 липня 2019 року. Крім того, згідно супровідного листа №183/882/19 копію цього рішення направлено скаржнику 1 липня 2019 року (а.с. 36).
Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України оскаржило указане рішення в апеляційному порядку шляхом подання 11 березня 2020 року апеляційної скарги до суду першої інстанції. В своїй скарзі просило поновити строк на апеляційне оскарження, вказавши, що повний текст оскаржуваного рішення Управління отримало лише 2 березня 2020 року, тоді як апеляційна скарга до відділення поштового зв`язку подана 11 березня 2020 року. Тобто апеляційну скаргу третя особа подала у десятиденний строк з моменту отримання Управлінням копії рішення від 12 квітня 2019 року.
Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 31 березня 2020 року апеляційну скаргу третьої особи залишив без руху. В цій ухвалі суд встановив, що в апеляційній скарзі Управління заявило клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Однак, розглянувши доводи скаржника щодо поновлення строків суд зазначив, що норми статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - «КАС України») є спеціальними відносно статті 295 КАС України, а відтак строк на апеляційне оскарження судового рішення становить десять днів з моменту його проголошення. Разом з тим, відлік строку на апеляційне оскарження судового рішення з дати отримання особою рішення суду для термінових справ нормами КАС України не передбачений. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що з огляду на тривалий строк, який минув з дня ухвалення судом першої інстанції оскарженого рішення до дня подання апеляційної скарги скаржником, наведені скаржником підстави не можуть вважатись поважними для поновлення строку на апеляційне оскарження.
В ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху суд апеляційної інстанції запропонував апелянту протягом десяти днів з моменту отримання копії цієї ухвали надати заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 квітня 2019 року у справі №183/882/19 (2-а/183/76/19), в якій зазначити (поважні) підстави для поновлення строку.
Як зазначив суд апеляційної інстанції, 16 квітня 2020 року до суду надійшла заява в якості усунення недоліків апеляційної скарги, в якій Управління вказало, що порушення строку звернення з апеляційною скаргою зумовлене пізнім отриманням копії судового рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 квітня 2019 року, яке Управління отримало засобами поштового зв`язку лише 2 березня 2020 року. Одночасно, апеляційний суд зробив висновок, що Управління не зазначило поважні причини для поновлення строку на апеляційне оскарження.
З огляду на це, Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 23 квітня 2020 року відмовив у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.
У касаційній скарзі третя особа просить скасувати цю ухвалу суду апеляційної інстанції й направити справу для продовження розгляду до того ж суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Зокрема, скаржник зазначає, що частина третя статті 298 КАС України (щодо залишення апеляційної скарги без руху і права на звернення із заявою про поновлення строку) не передбачає жодних винятків для можливості застосування статті 286 КАС України (щодо особливостей провадження у справах про притягнення до адміністративної відповідальності) при залишенні апеляційної скарги без руху. Вказує, що апеляційна скарга була подана ним з дотриманням вимог статті 295 КАС України, яка передбачає можливість поновлення строку на апеляційне оскарження. До того ж, зазначає, що заяву про поновлення відповідного строку він подав, однак суд у відкритті апеляційного провадження відмовив.
Інші учасники справи відзивів на касаційну скаргу не подали.
Ознайомившись із доводами скаржника, Верховний Суд вважає необхідним задовольнити касаційну скаргу з огляду на таке.
ІІ. Мотиви Верховного Суду
Верховний Суд, переглянувши оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів і вимог касаційної скарги, на підставі встановлених обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з наступного.
Згідно з пунктом 6 частини третьої статті 2 КАС України забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Цим конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.
За змістом частини першої статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Разом з тим, учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки (частина друга статті 44 КАС України).
Частиною першою статті 293 КАС України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною другою статті 295 КАС України передбачено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:
1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу (частина третя статті 295 КАС України).
Водночас за приписами частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Разом з тим, строк на апеляційне оскарження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, до яких відноситься цей спір, визначений статтею 286 КАС України.
Так, згідно з частиною четвертою статті 286 КАС України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.
За правилами, встановленими статтею 271 КАС України у справах, визначених, статтями 273 - 277, 280 - 289 цього Кодексу, суд проголошує повне судове рішення. Копії судових рішень у справах, визначених цією статтею, невідкладно видаються учасникам справи або надсилаються їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення.
Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
За правилом пункту 4 частини першої статті 299 КАС суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Частиною другою цієї ж статті обумовлено, що незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб`єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги суб`єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов`язки.
Як уже зазначено, у цій справі третя особа 11 березня 2020 року подала апеляційну скаргу на рішення суду від 12 квітня 2019 року, ухваленого в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, у справі з приводу рішення суб`єкта владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності. Водночас копію рішення суд першої інстанції не направив сторонам, копію рішення третя особа отримала 2 березня 2020 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №5120000745930.
Третій апеляційний адміністративний суд, залишаючи без руху апеляційну скаргу і в подальшому відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, виходив із того, що скаржник пропустив установлений статтею 286 КАС України десятиденний строк на апеляційне оскарження, а зазначені ним причини пропуску строку на апеляційне оскарження не є поважними. Крім того, суд апеляційної інстанції вказав, що сторони у справі зобов`язані проявляти зацікавленість ходом її розгляду. З огляду на тривалий строк, який минув з дня ухвалення судом першої інстанції оскарженого рішення до дня подання апеляційної скарги скаржником, суд апеляційної інстанції зазначив, що наведені скаржником підстави не можуть вважатись поважними для поновлення строку на апеляційне оскарження.
Дійсно, стаття 286 КАС України є спеціальною нормою процесуального закону, що визначає особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, та частина четверта якої встановлює спеціальні у відношенні до статті 295 КАС України строк на апеляційне оскарження (протягом десяти днів) і порядок обчислення цього строку (з дня проголошення судового рішення).
Водночас статтею 286 КАС України не обмежено повноваження суду апеляційної інстанції щодо поновлення строку на апеляційне оскарження в порядку частини третьої статті 295 КАС України, і на відміну від правил, установлених статтею 270 КАС України, передбачений статтею 286 КАС України строк на апеляційне оскарження не є преклюзивним.
Отже, причини пропуску строку на апеляційне оскарження у справах цієї категорії також підлягають оцінці на предмет їх поважності в загальному порядку, передбаченому процесуальним законом, з урахуванням визначених частиною четвертою статті 286 КАС України особливостей, і суд апеляційної інстанції не обмежений у повноваженні щодо поновлення цього строку за наявності відповідних підстав.
Окрім того, Верховний Суд зазначає, що у справах цієї категорії, які є терміновими в розумінні КАС України, надзвичайно важливим в аспекті реалізації учасником справи права на апеляційне оскарження є дотримання судом першої інстанції порядку проголошення і вручення (надсилання) копій судових рішень, визначеного частиною другою статті 271 КАС України. Недотримання судом першої інстанції цього порядку може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження, з урахуванням інших фактичних обставин.
До того ж, аналогічний підхід слід застосовувати до спорів, що передбачені статтями 287-289 КАС України, які визначають тотожні з установленими частиною четвертою статті 286 КАС України строки на апеляційне оскарження та порядок їх обчислення, і так само не містять обмежень щодо повноваження суду апеляційної інстанції щодо поновлення строку на апеляційне оскарження в порядку частини третьої статті 295 КАС України.
Інше тлумачення зазначених норм процесуального права нівелює доцільність застосування частини третьої статті 298 КАС України із метою належної оцінки причин пропуску строку на апеляційне оскарження у відповідних категоріях справ, а також створює передумови для безпідставного обмеження права особи на апеляційне оскарження, що є неприпустимим.
Аналогічний висновок щодо застосування означеної норми процесуального права неодноразово викладався Верховним Судом, зокрема, у постановах від 17 квітня 2019 року у справі №212/2354/18 (2-а/212/93/18), від 19 червня 2019 року у справі №175/4952/18 (2-а/175/69/18), від 25 червня 2019 року у справі №211/94/18 (2-а/211/25/19), від 21 лютого 2020 року у справі №183/6554/18 (2-а/183/39/19), від 27 лютого 2020 року у справі №201/4153/19(2-а/201/287/2019), від 27 лютого 2020 року у справі №189/1251/19 (2-а/189/180/19).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» констатував, що право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету. Проявом цього права є забезпечення для кожної особи можливості звернутися до суду.
У рішеннях від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» і від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» Європейський суд з прав людини зазначив, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У справі «Іліан проти Туреччини» Європейський суд з прав людини зазначив, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.
Стаття 271 КАС України передбачає, що у справах за статтею 286 цього Кодексу, суд проголошує повне судове рішення та копії цих рішень невідкладно видаються учасникам справи або надсилаються їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення.
Проте, в порушення цієї норми суд першої інстанції не надіслав копії рішення від 12 квітня 2019 року сторонам, також в матеріалах справи наявні супровідний лист №183/882/19/3133/2020 від 18 лютого 2020 року про направлення копії рішення від 12 квітня 2019 року третій особі та повідомлення про вручення поштового відправлення №5120000745930, відповідно до якого Управління отримало копію зазначеного рішення лише 2 березня 2020 року. Натомість докази направлення третій особі копії рішення від 12 квітня 2019 року раніше у матеріалах справи відсутні.
До того ж, скаржник просив про поновлення строку на апеляційне оскарження у цій справі із зазначенням причин пропуску строку. Зокрема, скаржник вказував на те, що копію рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 квітня 2019 року отримав лише після того, як у лютому 2020 року самостійно звернувся до суду із заявою про видачу копії рішення.
Отже, Верховний Суд указує на помилковість висновків апеляційного суду про неповажність причин пропуску скаржником строку на апеляційне оскарження.
За наведеного правового регулювання і обставин справи Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Частиною першою статті 353 КАС України передбачено, що підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Згідно частини четвертої статті 353 КАС України встановлено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Відповідно до частини п`ятої статті 353 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.
Отже, зважаючи на положення статті 353 КАС України, касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення - скасуванню із направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду зі стадії відкриття апеляційного провадження з урахуванням висновків суду касаційної інстанції, викладених у мотивувальній частині цієї постанови.
З огляду на результат касаційного перегляду справи судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, не розподіляються.
Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України задовольнити.
Ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2020 року у справі №183/882/19 (2-а/183/76/19) скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції - Третього апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду зі стадії відкриття апеляційного провадження.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.
……………………………
…………………………….
…………………………….
Н.М. Мартинюк
А.В. Жук
Ж.М. Мельник-Томенко,
Судді Верховного Суду