№ 185/2356/22

Постанова

Іменем України

17 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 185/2356/22

провадження № 61-11255св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Павлоградвугілля»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 липня 2022 року в складі судді Болдирєвої У. М. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 листопада 2022 року в складі колегії суддів: Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., Макарова М. О.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я внаслідок нещасного випадку на виробництві.

В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначив, що з 18 червня 1979 року по 23 жовтня 1980 року він працював на підприємстві відповідача у шкідливих умовах з повним робочим днем у шахті та був звільнений з роботи у зв`язку із встановленням йому другої групи інвалідності.

Вказував, що 25 квітня 1980 року під час виконання трудових обов`язків з ним стався нещасний випадок, обставини якого викладені в акті № 42 про нещасний випадок на виробництві форми Н-1 від 28 квітня 1980 року, та внаслідок нещасного випадку він отримав закритий осколковий перелом верхньої третини правого стегна, відкритий перелом обох кісток правої голені в верхній третині зі зміщенням уламків.

Зазначав, що лікування отриманої травми не дало бажаного результату, відчуття болю та дискомфорту не припинилися до теперішнього часу. Вперше 21 жовтня 1980 року йому було встановлено другу групу інвалідності, 60 відсотків втрати загальної працездатності та 100 відсотків втрати професійної працездатності внаслідок виробничої травми, що сталася 25 квітня 1980 року.

У результаті проведення чергових оглядів змінювалася група інвалідності та відсоток втрати працездатності, а 03 жовтня 2005 року йому встановлено 60 відсотків втрати професійної працездатності безстроково.

Враховуючи наведене, позивач просив ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на його користь грошові кошти у розмірі 650 000,00 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я внаслідок нещасного випадку на виробництві.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 липня 2020 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 08 листопада 2022 року, позов задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_2 у відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я, 150 000,00 грн з відрахуванням податків

та інших обов`язкових платежів. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд мотивовано тим, що

внаслідок порушення відповідачем права позивача на безпечні та здорові умови праці, у останнього з`явились професійні захворювання, що призвело до встановлення йому ІІ групи інвалідності.

Наявні у матеріалах справи докази є належними та достатніми для стягнення відшкодування працівникові моральної шкоди, завданої внаслідок спричинення професійного захворювання у зв`язку із незабезпеченням безпечних та здорових умов праці.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суди виходили з принципів розумності, виваженості та справедливості, врахували ступінь втрати позивачем професійної працездатності, неможливість відновлення здоров`я позивача та наявність вимушених змін у житті у зв`язку з наявністю професійних захворювань та інвалідності.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

14 листопада 2022 року Тюлькіна О. О., яка діє в інтересах ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», надіслала на електронну пошту Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 липня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 листопада 2022 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

У касаційній скарзі заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України. Вказує, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми статей 1166 1167 1174 ЦК України без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду 11 серпня 2021 року у справі № 126/992/20, від 26 липня 2021 року у справі № 596/818/20, від 08 липня 2021 року в справі № 766/16243/19, від 07 липня 2021 року у справі № 643/18479/18.

Крім того, заявник посилається на пункти 2, 3, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України та вказує, що суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Зазначає, що презумпція наявності моральної шкоди законодавством не передбачена. Наявність моральної шкоди не визнана прямими наслідком кожної протиправної поведінки. Отже право на відшкодування моральної шкоди за нормами чинного законодавства не є матеріальною гарантією, оскільки жоден закон не встановлює імперативний обов`язок компенсації. Таке право на відшкодування - це процесуальна вимога надати можливість довести наявність шкоди, визначити її розмір та через судовий розгляд отримати відповідну компенсацію.

У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Заявник вважає, що позивач не довів завдання йому моральної шкоди з вини відповідача та її розмір.

Доводи відзиву на касаційну скаргу

У квітні 2023 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 , подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.

Провадження в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2022 року в складі колегії суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Підставою відкриття касаційного провадження є пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

У січні 2023 року до Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи.

Розпорядженням Верховного Суду від 26 січня 2023 року у зв`язку з відрядженням судді Бурлакова С. Ю. до Вищої ради правосуддя призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 січня 2023 року, справу призначено судді-доповідачеві: Сердюку В. В., судді, які входять до складу колегії: Мартєв С. Ю., Фаловська І. М.

Розпорядженням Верховного Суду від 16 серпня 2023 року у зв`язку з відрядженням судді Мартєва С. Ю. до Великої Палати Верховного Суду призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 серпня 2023 року, справу призначено судді-доповідачеві: Сердюку В. В., судді, які входять до складу колегії: Стрільчук В. А., Фаловська І. М.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що позивач ОСОБА_1 працював на шахті ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» на посаді підземного електрослюсара з повним робочим днем з 18 червня 1979 року по 23 жовтня 1980 року.

23 жовтня 1980 рокуОСОБА_1 був звільнений з підприємства у зв`язку зі встановленням йому ІІ групи інвалідності.

28 квітня 1980 року був складений акт про нещасний випадок на виробництві шахта «Степова» виробничого об`єднання «Павлоградвугілля», що стався з ОСОБА_1 25 квітня 1980 року о 07:15 годині.

В акті викладені обставини, за яких стався нещасний випадок: у зв`язку з падінням тиску на олійостанції ОСОБА_1 став оглядати механізоване кріплення МК-97, пересуваючись по лаві, на 23 секції під час огляду стойки кріплення обвалилася порода і важко травмувала праву ногу ОСОБА_1 .

Згідно з актом причинами нещасного випадку є обвалення порід кровлі у зв`язку з місцевим зволоженням, несправність замка гідростійки комплексу МК-97, слабка трудова та технологічна дисципліна серед працівників.

Відповідно до акту огляду від 21 жовтня 1980 року № 12-16/4 ОСОБА_1 було встановлено другу групу інвалідності, 60 відсотків втрати загальної працездатності, 100 відсотків втрати професійної працездатності внаслідок виробничої травми, яка сталася 25 квітня 1980 року, про що була видана довідка серії Д-70 №721765

За результатами чергових оглядів змінювався відсоток втрати працездатності та група інвалідності, 04 грудня 1984 року було встановлено третю групу інвалідності безстроково, а 03 жовтня 2005 року встановлено 60 відсотків втрати професійної працездатності безстроково.

Зазначеними доказами підтверджується факт отримання позивачем травми внаслідок нещасного випадку, пов`язаного з виробництвом, яка призвела до встановлення йому втрати професійної працездатності та інвалідності.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

За частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з абзацом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.

Нещасний випадок на виробництві та первинне встановлення позивачу стійкої втрати працездатності, що стало підставою для звернення до суду із позовом про відшкодування моральної шкоди, мало місце 25 квітня та 21 жовтня 1980 року, тобто до 01 січня 2004 року (набрання чинності ЦК України), а тому до спірних правовідносин слід застосовувати положення Цивільного кодексу Української РСР 1963 року (далі - ЦК Української РСР).

Згідно зі статтею 440-1 ЦК Української РСР моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину або організації діянням іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини. Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Необхідною умовою виникнення зобов`язання з відшкодування моральної (немайнової) шкоди є заподіяння цієї шкоди. Під шкодою прийнято розуміти всяке зменшення блага, що охороняється правом. Благо, що охороняється правом, може бути майновим або особистим немайновим. Внаслідок цього і шкода, що заподіюється благам, що охороняються, може бути майновою і моральною (немайновою). Вказуючи на моральну (немайнову) шкоду, що підлягає відшкодуванню, частина перша статті 440-1 ЦК Української РСР не визначала її поняття. Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб.

Стаття 440-1 ЦК Української РСР не містить будь-яких обмежень відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Отже, відповідно до цієї статті фізична або юридична особа має право вимагати відшкодування моральної (немайнової) шкоди у разі порушення її прав неправомірними діями в будь-яких цивільних та інших правовідносинах. Неправомірна поведінка заподіювача моральної (немайнової) шкоди є необхідною умовою відповідальності, тому суд при розгляді справ цієї категорії зобов`язаний з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння моральних або фізичних страждань, за яких обставин і якими діями (бездіяльністю) вони заподіянні.

Стаття 440-1 ЦК Української РСР є загальною нормою, такою, що регулює деліктні правовідносини. Отже, моральна шкода за наявності для цього підстав повинна виплачуватись особою, яка її заподіяла, на підставі статті 440-1 чинного на час виникнення спірних правовідносин ЦК Української РСР.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень, у випадках, передбачених статтями 7 440-1 ЦК Української РСР та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 210/2271/19 (провадження № 61-19033сво19) та постанові Верховного Суду від 19 березня 2021 року в справі № 212/1153/20 (провадження № 61-13997св20).

На підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, зважаючи на встановлені обставини, місцевий суд, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, з яким погодився суд апеляційної інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, дійшов обґрунтовано висновку про наявність правових підстав для покладення на ПрАТ «Павлоградвугілля» обов`язку з відшкодування позивачу як працівнику відповідача моральної шкоди завданої внаслідок нещасного випадку на виробництві з підстав, визначених статтею 440-1 ЦК Української РСР.

При визначені розміру моральної шкоди судом враховано характер та обсяг моральних страждань позивача, пов`язаних з ушкодженням його здоров`я, що сталося внаслідок нещасного випадку на виробництві, виходячи із засад розумності, пропорційності та справедливості.

Доводи касаційної скарги про неврахуванням апеляційним судом висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду 11 серпня 2021 року у справі № 126/992/20, від 26 липня 2021 року у справі № 596/818/20, від 08 липня 2021 року в справі № 766/16243/19, від 07 липня 2021 року у справі № 643/18479/18, не заслуговують на увагу, з огляд на таке.

У справі № 126/992/20 (постанова Верховного Суду від 11 серпня 2021 року, провадження №61-8802св21) предметом спору є відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями посадових осіб органів досудового слідства і прокуратури.

У справі № 596/818/20 (постанова Верховного Суду від 26 липня 2021 року, провадження № 61-6159св21) предметом спору є відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірними діями слідчого.

У справі № 766/16243/19 (постанова Верховного Суду від 08 липня 2021 року, провадження №61-7064св21) предметом спору є відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої під час проведення досудового розслідування кримінальної справи.

У справі № 643/18479/18 (постанова Верховного Суду від 07 липня 2021 року, провадження № 61-10673св20) предметом спору є відшкодування моральної шкоди, завданої посадовими особами Головного управління національної поліції в Харківській області.

Отже, висновки щодо застосування норм права, що містяться у вказаних постановах Верховного Суду, на які послався заявник в касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними до правовідносин у справі, що переглядається, обставини, встановлені судами в цій справі, суттєво відрізняються від обставин, встановлених у зазначених вище справах.

Крім того, до правовідносин, які виникли в усіх наведених справах застосовувалися положення ЦК України 2004 року, натомість у справі, яка переглядається, спір виник до набрання чинності вказаного кодексу, а тому до спірних правовідносин застосувалися положення ЦК Української РСР 1963 року. Тобто матеріально-правове обґрунтування судових рішень різне.

Перевіряючи доводи касаційної скарги про те, що суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження, колегія виходить із такого.

Так, відповідно до частин першої та другої статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин; 3) про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд.

У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Тобто частина четверта статті 274 ЦПК України містить імперативну норму, яка визначає перелік справ, які не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного провадження, зокрема це справи в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Позов поданий до суду у березні 2022 року. Предметом позову у цій справі є стягнення моральної шкоди. Вказані позовні вимоги є майновими, оскільки позивач визначив їх у грошовому вимірі.

Враховуючи, що ціна позову в розмірі 650 000,00 грн станом на 01 січня 2022 року перевищувала двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то вказана справа не була малозначною та не могла бути розглянута у порядку спрощеного позовного провадження

Суд першої інстанції дотримався наведених норм процесуального права, оскільки в ухвалі про відкриття провадження від 18 березня 2022 року зробив висновок про те, що дана справа не є малозначною, а тому вона підлягає розгляду за правилами загального позовного провадження. Розгляд справи судом першої інстанції здійснювався з викликом сторін.

Інші доводи касаційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки по своїй суті зводяться до необхідності переоцінювати докази, що у свою чергу, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, з урахуванням неможливості встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішеннях судів попередніх інстанцій, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою та підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - залишенню без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, немає підстав для нового розподілу судових витрат.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на вищевказане колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» залишити без задоволення.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 липня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 листопада 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Сердюк

В. А. Стрільчук

І. М. Фаловська