№ 185/4164/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2025 року

м. Київ

справа № 185/4164/23

провадження № 61-12322св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Максимал-Агро»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Максимал-Агро» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Максимал-Агро» на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 лютого 2024 року у складі судді Болдирєвої У. М., додаткове рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 лютого 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 серпня 2024 року у складі колегії суддів: Никифоряка Л. П., Гапонова А. В., Новікової Г. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив усунути йому перешкоди у користуванні земельною ділянкою з кадастровим номером 122358400:01:001:0416; зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Максимал-Агро» (далі - ТОВ «Максимал-Агро», товариство) повернути йому вказану земельну ділянку; скасувати державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки від 23 березня 2021 року № 50-03/21, укладеного між ОСОБА_2 і ТОВ «Максимал-Агро», номер запису про інше речове право 41752993.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на те, що його матері, ОСОБА_2 належала на праві власності земельна ділянка площею 5,5187 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з кадастровим номером 122358400:01:001:0416, яка розташована на території Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області.

Після смерті матері він успадкував зазначену земельну ділянку, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 16 вересня 2022 року.

У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є інформація, що земельна ділянка з кадастровим номером 122358400:01:001:0416 перебуває в оренді ТОВ «Максимал-Агро» на підставі договору оренди землі від 23 березня 2021 року № 50-03/21, укладеного з ОСОБА_2 .

Вказував на те, що його матір - ОСОБА_2 за життя не укладала з відповідачем договору оренди земельної ділянки та не підписувала його. Для спростування належності підпису ОСОБА_2 в договорі позивач має намір заявити клопотання про проведення посмертної почеркознавчої експертизи.

У зв`язку з цим позивач просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішень суду першої інстанції

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області рішенням від 07 лютого 2024 року позов задовольнив. Зобов`язав ТОВ «Максимал-Агро» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку площею 5,5187 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 122358400:01:001:0416, яка знаходиться на території Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області. Скасував державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки від 23 березня 2021 року № 50-03/21, укладеного між ОСОБА_2 і ТОВ «Максимал-Агро», номер запису про інше речове право 41752993. Стягнув з ТОВ «Максимал-Агро» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 147,00 грн.

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що відповідач вимог ухвали суду від 28 серпня 2023 року про витребування доказів не виконав, оригінал договору оренди земельної ділянки суду не надав, хоча як сторона цього правочину мав зберігати примірник договору оренди протягом усього строку його дії. Оригінал договору оренди витребовувався з метою призначення судової почеркознавчої експертизи для підтвердження чи спростування обставини щодо підписання цього договору не спадкодавцем ОСОБА_2 , а іншою особою. Однак за відсутності оригіналу договору проведення почеркознавчої експертизи неможливо, тобто відповідач не спростував твердження позивача про те, що договір оренди не був особисто підписаний орендодавцем ОСОБА_2 .

Позивач оспорює факт укладення договору оренди ОСОБА_2 , при цьому ТОВ «Максимал-Агро» не довело належними доказами, що договір оренди був дійсно укладений, зокрема не надав суду оригіналу цього договору. Тому згідно з частиною четвертою статті 81 ЦПК України суд вважав встановленою обставину, на яку посилається позивач, а саме, що договір оренди землі, стороною якого є орендодавець ОСОБА_2 , не був нею особисто підписаний і тому не є укладеним.

З огляду на це суд вважав, що відповідач використовує земельну ділянку, яка належить позивачу, без відповідної правової підстави. Позивач як власник земельної ділянки має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном згідно статті 391 ЦК України. У зв`язку з безпідставністю набуття права оренди спірної земельної ділянки підлягає скасуванню державна реєстрація цього права.

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області додатковим рішенням від 29 лютого 2024 року стягнув з ТОВ «Максимал-Агро» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 13 000,00 грн.

Суд першої інстанції мотивував додаткове рішення тим, що при ухваленні рішення по суті не вирішено питання про стягнення витрат на правничу допомогу.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Дніпровський апеляційний суд постановою від 13 серпня 2024 року апеляційну скаргу ТОВ «Максимал-Агро» залишив без задоволення. Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 лютого 2024 року та додаткове рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 лютого 2024 року залишив без змін.

Апеляційний суд мотивував постанову тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому апеляційний суд зазначив, що ухвалою місцевого суд витребувано у ТОВ «Максимал-Агро» оригінал договору оренди земельної ділянки від 23 березня 2021року № 50-03/21. Проте вимоги цієї ухвали відповідач не виконав. Як пояснив у судовому засіданні представник відповідача, оригінал договору зберігався у тієї особи, що відповідала за укладення цього договору, наразі місцезнаходження цієї особи невідомо, тому надати суду оригіналу договору неможливо. За відсутності оригіналу договору проведення почеркознавчої експертизи неможливо, тобто відповідач не спростовав твердження позивача про те, що договір оренди не був особисто підписаний орендодавцем ОСОБА_2 .

Оскільки сторони не надали будь-яких інших доказів, які підтверджували би спрямованість волі орендодавця на передання належної їй земельної ділянки в оренду ТОВ «Максимал-Агро» на умовах договору оренди від 23 березня 2021 року № 50-03/21, місцевий суд обґрунтовано вважав, що платіжні відомості з виплати орендної плати за 2021 та 2022 роки не охоплюються поняттям договір оренди, не є самим договором та не є підтвердженням існування домовленості між сторонами щодо істотних умов договору оренди земельної ділянки.

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи

У вересні 2024 року ТОВ «Максимал-Агро» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 лютого 2024 року, додаткове рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 лютого 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 серпня 2024 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження судових рішень вказує те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц та постановах Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі № 390/964/21, від 10 квітня 2024 року у справі № 530/259/21, від 01 лютого 2023 року у справі № 530/130/21;

- суд не дослідив зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставини, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили всіх обставин справи, не врахували фактичного виконання договору оренди, що підтверджується отриманням позивачем як спадкоємцем орендодавця сільськогосподарської продукції в натуральній формі за 2021-2022 роки, що підтверджується відомостями на видачу. При цьому ні ОСОБА_2 за життя, ні позивач після смерті матері заяв, клопотань про невиплату орендної плати товариству не заявляли. Так само позивач не просив суд витребувати від товариства оригінали вказаних відомостей чи призначити їх експертизу. Отже, факт отримання орендної плати за 2021, 2022 роки є доведеним. Таким чином, суди не враховували фактичного виконання товариством договору оренди та отримання позивачем орендної плати за їх використання.

Крім того, апеляційний суд у судовому засіданні 11 червня 2024 року долучив до матеріалів справи оригінал договору оренди землі, наданий представником ТОВ «Максимал-Агро». Суд оголосив перерву у засідання для того, щоб сторона позивача, яка не була присутньою, змогла ознайомитись з оригіналом договору та надати свої пояснення.

Разом з цим, апеляційний суд не зазначив у постанові факт долучення до матеріалів справи оригіналу договору і відкладення судового засідання з метою надання можливості позивачеві заявити клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи та не дослідив вказаний доказ. При цьому апеляційний суд не врахував, що підставою позову був факт непідписання договору оренди. Водночас після долучення оригіналу договору оренди позивач не заявив клопотання про призначення експертизи.

У вересні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Парханова О. І. подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки ці судові рішення є законними і обґрунтованими, суди правильно застосували норми процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, дали їм належну правову оцінку.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 10 вересня 2024 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

16 жовтня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 19 грудня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Суди попередніх інстанцій встановили, що на підставі державного акта від 17 квітня 2007 року серії ЯГ № 158750 ОСОБА_2 належала земельна ділянка площею 5,5187 га з кадастровим номером 122358400:01:001:0416, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області.

27 квітня 2021 року державний реєстратор Виконавчого комітету Раївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області Єрьоміна С. М. внесла запис про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 122358400:01:001:0416 на підставі договору оренди земельної ділянки від 23 березня 2021 року № 50-03/21, укладеного між орендарем ТОВ «Максимал-Агро» і орендодавцем ОСОБА_2 . Номер запису про інше речове право 41752993.

ІНФОРМАЦІЯ_1 мати ОСОБА_1 - ОСОБА_2 померла.

16 вересня 2022 року ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на зазначену земельну ділянку.

19 січня 2023 року ОСОБА_1 надіслав директору ТОВ «Максимал-Агро» письмову претензію про повернення земельної ділянки, в якій позивач зазначав, що спадкодавець ОСОБА_2 не укладала і не підписувала договору оренди від 23 березня 2021 року № 50-03/21 і не уповноважувала іншу особу на його підписання.

На цю претензію ТОВ «Максимал-Агро» надало відповідь про те, що ОСОБА_2 за життя не зверталась з вимогою про розірвання договору або з претензією щодо його неналежного виконання. За весь час з моменту укладення договору і до своєї смерті ОСОБА_2 своїми конклюдентними діями, а саме переданням земельної ділянки, підтвердила факт укладення договору.

Відповідач до відзиву на позовну заяву додав копію договору оренди земельної ділянки від 23 березня 2021 року № 50-03/21, завірену представником відповідача - адвокатом Євдокимовою Ю. В.

За клопотанням представника позивача - адвоката Парханової О. І. суд постановив ухвалу від 28 серпня 2023 року про витребування у відповідача ТОВ «Максимал-Агро» оригіналу договору оренди земельної ділянки від 23 березня 2021 року № 50-03/21 для забезпечення проведення судової почеркознавчої експертизи. Однак відповідач оригінал договору не надав, з посиланням на те, що на теперішній час оригіналу цього документа у товариства немає.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова відповідає не повною мірою.

У частині першій статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частинами першою та другою статті 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частин першої, другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.

Установлено, що в місцевому суді представник позивача подала клопотання, в якому просила суд з метою проведення відповідної експертизи витребувати у ТОВ «Максимал-Агро» оригінал договору оренди земельної ділянки, оскільки ОСОБА_2 його не підписувала, тому у позивача немає примірника цього договору.

При цьому зазначала, що для проведення почеркознавчої експертизи необхідно саме оригінал договору оренди.

За клопотанням представника позивача - адвоката Парханової О. І. суд постановив ухвалу від 28 серпня 2023 року про витребування у ТОВ «Максимал-Агро» оригіналу договору оренди земельної ділянки від 23 березня 2021 року № 50-03/21 для забезпечення проведення судової почеркознавчої експертизи.

Ухвалою суду першої інстанції від 28 серпня 2023 року зазначене клопотання представника позивача - адвоката Парханової О. І. про витребування доказів задоволено, витребувано від ТОВ «Максимал-Агро» оригінал договору оренди земельної ділянки. Проте відповідач не надав суду першої інстанції цих документів, пославшись на те, що оригінал договору перебуває в ОСОБА_3 , який мав зберігати цей договір відповідно до умов укладеного із ним договору про надання послуг від 01 грудня 2020 року, а місцезнаходження ОСОБА_3 невідоме.

Під час апеляційного розгляду справи ТОВ «Максимал-Агро» заявило клопотання про долучення до матеріалів справи нових доказів, а саме оригінал договору оренди земельної ділянки, пославшись на те, що товариство з об`єктивних причин не мало можливості надати його до суду першої інстанції.

Згідно з протоколом судового засідання від 11 червня 2024 року апеляційний суд долучив до матеріалів справи оригінал договору оренди землі, наданий представником ТОВ «Максимал-Агро».

Відповідно до частин другої-третьої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що застосуванню норм матеріального права передує встановлення обставин у справі та підтвердження їх відповідними доказами. Суд апеляційної інстанції має право досліджувати нові докази, якщо неподання таких доказів до суду першої інстанції зумовлене поважними причинами (поважність причин повинен довести заявник, який подає такі докази). Вказане положення закріплене законодавцем з метою забезпечення змагальності процесу в суді першої інстанції, де сторони повинні надати всі наявні в них докази, і недопущення зловживання стороною своїми правами.

Таким чином, тлумачення норм частини четвертої статті 365 367 ЦПК України дає можливість виснувати, що суд апеляційної інстанції, здійснюючи апеляційний розгляд справи, може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа, з доведених нею поважних причин, не мала можливості подати до суду першої інстанції. Разом з тим, вирішуючи питання прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, суд апеляційної інстанції зобов`язаний мотивувати свій висновок у відповідній ухвалі або в ухваленому судовому рішенні. Крім того, у разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів, зокрема, у відзиві на апеляційну скаргу.

Апеляційний суд, вирішуючи питання стосовно дослідження доказів, які без поважних причин не були подані до суду першої інстанції, а саме договору оренди земельної ділянки, виходив із того, що відповідач не навів жодних поважних причин неподання цих доказів до суду першої інстанції, а тому апеляційний суд вважав за необхідне не брати їх до уваги.

Верховний Суд вважає зазначені висновки апеляційного суду передчасними, оскільки суд не врахував доводів товариства про неможливість надання оригіналу договору оренди земельної ділянки до суду першої інстанції з об`єктивних причин, а саме у зв`язку із тим, що оригінал договору перебував у ОСОБА_3 , який мав зберігати його відповідно до умов укладеного із ним договору про надання послуг від 01 грудня 2020 року, що нормами ЦК України не заборонено.

На думку колегії суддів, доводи відповідача про причини неподання цих доказів до суду першої інстанції є поважними, підтверджені відповідними доказами, і суд апеляційної інстанції мав їх врахувати, адже експертне дослідження договору може підтвердити або спростувати доводи позивача щодо укладення/неукладення договору оренди землі.

Отже, апеляційний суд, долучивши до матеріалів справи оригінал договору оренди земельної ділянки, безпідставно не дослідив його та не надав належної правової оцінки, враховуючи значення цього доказу для правильного вирішення справи.

Близького за змістом висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 11 грудня 2024 року у справі № 185/9701/23 (провадження № 61-14153св24) за аналогічних обставин.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Зазначені вище обставини свідчать про неповне встановлення судом апеляційної інстанції фактичних обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, порушення норм процесуального права.

Згідно зі статтею 400 ЦПК України касаційний суд не має процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанції, та давати оцінку доказам, які суди не дослідили, а отже, не може вирішити спір по суті за результатами касаційного перегляду.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини третьої, частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.

Верховний Суд взяв до уваги тривалий час розгляду цієї справи, однак з метою дотримання принципів справедливості, добросовісності та розумності, що є загальними засадами цивільного законодавства (стаття 3 ЦК України), а також основоположних засад (принципів) цивільного судочинства (частина третя статті 2 ЦПК України), дійшов висновку про передання справи на новий розгляд до апеляційного суду для повного, всебічного та об`єктивного дослідження і встановлення фактичних обставин, що мають важливе значення для правильного вирішення справи.

Під час нового розгляду суду належить врахувати викладене, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням норм матеріального і процесуального права, дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.

Керуючись статтями 400, 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Максимал-Агро» задовольнити частково.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 серпня 2024 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов