21.04.2024

№ 185/7713/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 185/7713/22

провадження № 61-17652 св 23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В.,

Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідачі: акціонерне товариство «Альфа-Банк», правонаступником якого є акціонерне товариство «Сенс Банк», ОСОБА_3 ,

треті особи: державний реєстратор Обласного комунального підприємства «Софіївське бюро технічної інвентаризації» Волос Олена Володимирівна, державний нотаріус Першої павлоградської державної нотаріальної контори Шкицька Юлія Анатоліївна, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Хоміч Оксана Михайлівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну

скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 листопада 2023 року у складі колегії суддів: Барильської А. П., Макарова М. О., Максюти Ж. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2022 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до акціонерного товариства «Альфа-Банк» (далі - АТ «Альфа-Банк»), правонаступником якого є акціонерне товариство «Сенс Банк» (далі - АТ «Сенс Банк»), ОСОБА_3 , треті особи: державний реєстратор Обласного комунального підприємства «Софіївське бюро технічної інвентаризації» Волос О. В., державний нотаріус Першої павлоградської державної нотаріальної контори Шкицька Ю. А., приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Хоміч О. М., про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним.

Позовна заява мотивована тим, що 06 червня 2007 року між акціонерним комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (далі -

АКБСР «Укрсоцбанк») та ОСОБА_2 було укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 21 900 швейцарських франків зі сплатою 9,50 процентів річних з кінцевим терміном повернення до 05 червня 2017 року.

На забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_2 за договором про надання відновлювальної кредитної лінії від 06 червня 2007 року № 92/07

між АКБСР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір, за умовами якого остання надала в іпотеку належне їй на праві власності майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 , предмет іпотеки сторони оцінили у 113 625 грн, що еквівалентно 27 406,70 швейцарських франків.

У травні 2015 року АКБСР «Укрсоцбанк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк»), звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , Павлоградська міська рада Дніпропетровської області, про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Заочним рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 лютого 2018 року у справі № 185/6103/15-ц позов ПАТ «Укрсоцбанк» задоволено частково. Звернуто стягнення за іпотечним договором № 92/07,

який посвідчений державним нотаріусом Павлоградської нотаріальної

контори Щкицькою Ю. А., на предмет іпотеки - квартиру

АДРЕСА_1

та належить іпотекодавцю ОСОБА_1 , у рахунок погашення заборгованості за договором про надання відновлюваної кредитної лінії від 06 червня 2007 року

№ 92/07, укладеним між ОСОБА_2 та АКБСР «Укрсоцбанк»,

в сумі 40 887,68 швейцарських франків, що еквівалентно 902 472,53 грн, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченого Законом України «Про виконавче провадження», за ціною продажу, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 19 грудня 2018 року у справі

№ 185/6103/15-ц апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області

від 19 лютого 2018 року змінено, доповнено резолютивну частину рішення абзацем наступного змісту: «Виконання рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки відстрочити до закінчення дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03 червня 2014 року». В іншій оскаржуваній частині заочне рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 лютого 2018 року залишено без змін.

13 червня 2018 року АТ «Укрсоцбанк» було направлено їм вимогу/іпотечне повідомлення про дострокове погашення заборгованості.

Згідно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, 21 лютого 2019 року державним реєстратором Обласного комунального підприємства «Софіївське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської області Волос О. В. було проведено державну реєстрацію права власності АТ «Укрсоцбанк» на квартиру

АДРЕСА_1 , номер запису про право власності: 30459548. Підставою виникнення права власності

АТ «Укрсоцбанк» на зазначену квартиру вказано: вимога/іпотечне повідомлення про дострокове погашення заборгованості № 10579, видане 13 червня 2018 року АТ «Укрсоцбанк», іпотечний договір № 92/07, посвідчений державним нотаріусом Першої павлоградської державної нотаріальної контори Шкицькою Ю. А. 06 червня 2007 року № 2801, договір про надання відновлювальної кредитної лінії

від 06 червня 2007 року № 92/07, укладений між АКБСР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 . Підстава внесення запису про право власності: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 45705089 від 26 лютого 2019 року.

АТ «Укрсоцбанк» з 03 грудня 2019 року є припиненим, його правонаступником є - АТ «Альфа-Банк».

03 вересня 2020 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Хоміч О. М. здійснено державну реєстрацію права власності на спірну квартиру за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу

від 03 вересня 2020 року № 748, укладеного між АТ «Альфа-Банк».

Вважали, що державний реєстратор порушив вимоги законодавства, зареєструвавши за відповідачами право власності на спірну квартиру, яка була їх єдиним житлом.

Крім того, державний реєстратор не мав права здійснювати реєстрацію права власності за іншою особою, оскільки відповідно до умов договору іпотеки

від 06 червня 2007 року для задоволення вимог кредитора у позасудовому порядку необхідно було укласти окремий договір та мати докази отримання ними письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання.

Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Хоміч О. М. не мала права посвідчувати договір купівлі-продажу квартири, укладений 03 вересня 2020 року між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_3 , оскільки нерухоме майно розташовано поза межами Дніпровського міського нотаріального округу, що свідчить про порушення положень статті 13-1 Закону України «Про нотаріат».

З врахуванням викладеного ОСОБА_1 , ОСОБА_2 просили суд визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири від 03 вересня 2020 року № 748, укладений між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_3 .

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області

від 05 червня 2023 року позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 03 вересня 2020 року № 748 квартири АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_3 та АТ «Альфа-Банк». Стягнуто з АТ «Альфа-Банк» на користь ОСОБА_1 витрати на судовий збір

у сумі 248,10 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на судовий збір у сумі 248,10 грн. Стягнуто з АТ «Альфа-Банк», ОСОБА_2 витрати на судовий збір в сумі 248,10 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати на судовий збір у сумі 248,10 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що постановою Дніпровського апеляційного суду від 24 травня 2023 року у справі № 185/5734/20 апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 липня 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено частково. Скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер: 45705089) від 26 лютого 2019 року щодо реєстрації за АТ «Укрсоцбанк» права власності (номер запису: 30459548) на спірну квартиру. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Отже, оскільки оспорюваних договір купівлі продажу квартири від 03 вересня

2020 року № 748 укладено на підставі рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер: 45705089)

від 26 лютого 2019 року щодо реєстрації за АТ «Укрсоцбанк» права власності (номер запису: 30459548) на спірну квартиру, яке скасоване постановою Дніпровського апеляційного суду від 24 травня 2023 року у справі № 185/5734/20, тому договір купівлі-продажу квартири від 03 вересня 2020 року № 748, укладений між ОСОБА_3 та АТ «Альфа-Банк», є недійсним.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 02 листопада 2023 року апеляційну скаргу АТ «Сенс Банк» задоволено частково. Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 червня 2023 року скасовано та прийнято нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2 відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь АТ «Сенс Банк» судовий збір по 744,30 грн з кожного.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що оскільки постановою Дніпровського апеляційного суду від 24 травня 2023 року у справі № 185/5734/20 скасоване рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 26 лютого 2019 року щодо реєстрації за АТ «Укрсоцбанк» права власності на спірну квартиру, тому банк не мав права на відчуження квартири ОСОБА_3 . Таким чином, спірне нерухоме майно вибуло з власності ОСОБА_1 поза її волею.

Проте, звертаючись до суду з вимогою про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири від 03 вересня 2020 року № 748, укладеного між

ОСОБА_3 та АТ «Альфа Банк», стороною якого позивачі не були, останні не звернули уваги на те, що ефективним засобом відновлення порушеного права є витребування майна із чужого незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності. Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що обраний позивачами спосіб захисту порушеного права у вигляді вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу є неефективним.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 просять оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати й залишити у силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2024 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 185/7713/22 з Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області.

У лютому 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 квітня 2024 року справу за зазначеним позовом призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що між ОСОБА_1 , як іпотекодавцем, та банком, як іпотекодержателем, не укладався договір про задоволення вимог іпотекодержателя, тому реєстрація права власності на спірну квартиру за банком здійснена з порушенням закону.

Крім того, банком у порушення вимог закону не було направлено вимогу іпотекодавцю про усунення порушення виконання зобов`язання, тому у нотаріуса були відсутні правові підстави для державної реєстрації за банком права власності на предмет іпотеки.

Таким чином, банк, відчужуючи спірну квартиру, порушив права позивачів, оскільки позбавив їх права власності на житло, тобто таке майно незаконно вибуло з їх власності.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 листопада 2023 року у справі № 185/5734/20 (провадження № 61-9337 св 23) ( ОСОБА_4 (суддя-доповідач)) касаційну скаргу АТ «Сенс Банк» задоволено. Постанову Дніпровського апеляційного суду

від 24 травня 2023 року скасовано, залишено у силі рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 липня 2022 року. Таким чином, Верховний Суд при розгляді справи № 185/5734/20 підтвердив висновок суду першої інстанції про незаконність дій нотаріуса при посвідченні договору купівлі-продажу спірної квартири від 03 вересня 2020 року № 748, оскільки банком не надано їй доказів отримання вимоги іпотекодавцем про усунення порушення зобов`язання.

Проте суди не задовольнили позов у справі № 185/5734/20, так як позивачами

не оспорено договір купівлі-продажу спірної квартири від 03 вересня 2020 року

№ 748, такий спосіб захисту порушених прав є ефективним.

Ураховуючи викладене, обґрунтованими є вимоги позивачів заявлені

у цій справі про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири

від 03 вересня 2020 року № 748, укладеного між АТ «Альфа-Банк»

та ОСОБА_3 .

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

06 червня 2007 року між акціонерним комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (далі - АКБСР «Укрсоцбанк») та ОСОБА_2 було укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 21 900 швейцарських франків зі сплатою 9,50 процентів річних з кінцевим терміном повернення до 05 червня 2017 року.

У травні 2015 року АКБСР «Укрсоцбанк», правонаступником якого є

ПАТ «Укрсоцбанк», звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , Павлоградська міська рада Дніпропетровської області, про звернення стягнення на предмет іпотеки.

який посвідчений державним нотаріусом Павлоградської нотаріального

контори Щкицькою Ю. А., на предмет іпотеки - квартиру

АДРЕСА_1 ,

яка належить іпотекодавцю ОСОБА_1 , у рахунок погашення заборгованості за договором про надання відновлюваної кредитної лінії від 06 червня 2007 року

№ 92/07, укладеним між ОСОБА_2 та АКБСР «Укрсоцбанк»,

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 19 грудня 2018 року у справі

21 лютого 2019 року державним реєстратором Обласного комунального підприємства «Софіївське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської області Волос О. В. було проведено державну реєстрацію права власності

АТ «Укрсоцбанк», який є правонаступником акціонерного комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк», на квартиру за адресою АДРЕСА_2 , номер запису про право власності: 30459548. Підставою виникнення права власності

АТ «Укрсоцбанк» на зазначену квартиру зазначено: вимога/іпотечне повідомлення про дострокове погашення заборгованості № 10579, видане 13 червня 2018 року АТ «Укрсоцбанк», іпотечний договір № 92/07, посвідчений державним нотаріусом Першої павлоградської державної нотаріальної контори Шкицькою Ю.А. 06 червня 2007 року № 2801, договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 92/07 від 06 червня 2007 року, укладений між АКБ СР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 . Підстава внесення запису про право власності: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 45705089 від 26 лютого 2019 року.

Юридична особа АТ «Укрсоцбанк» з 03 грудня 2019 року є припиненою, її правонаступник - акціонерне товариство «Альфа-Банк» (далі - АТ «Альфа-Банк»).

03 вересня 2020 року між АТ «Альфа-Банк», правонаступником якого

є АТ «Сенс Банк», та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу квартиру, за умовами якого банк відчужив ОСОБА_3 квартиру

АДРЕСА_3 . Цей правочин посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Хоміч О. М.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області

від 13 липня 2022 року у справі № 185/5734/20 у задоволенні позову

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування запису про реєстрацію права власності на квартиру, припинення права власності на квартиру відмовлено.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 24 травня 2023 року у справі

№ 185/5734/20 апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 липня 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено частково. Скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер: 45705089) від 26 лютого 2019 року щодо реєстрації

за АТ «Укрсоцбанк» права власності (номер запису: 30459548) на спірну квартиру. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

від 24 травня 2023 року скасовано, залишено у силі рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 липня 2022 року.

Суд касаційної інстанції при розгляді справи № 185/5734/20 вказав про те, що

у справі відсутні докази вручення позивачам вимоги/іпотечного повідомлення про дострокове погашення заборгованості від 13 червня 2018 року № 10579, а поштове відправлення з вказаною вимогою повернулося з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання». Вказані обставини були перешкодою у вчиненні державним реєстратором оспорюваних реєстраційних дій. Разом з тим позивачами обрано неналежний спосіб захисту своїх порушених прав, оскільки вимоги про скасування рішення та запису держаного реєстратора щодо реєстрації за АТ «Укрсоцбанк» права власності на спірну квартиру та припинення права власності ОСОБА_3 на цю квартиру є неефективним способом захисту, проте позивачами вимог до ОСОБА_3 про витребування спірного майна не заявлено.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувана постанова апеляційного суду ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Надаючи правову оцінку встановленим судами обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У частині першій та другій статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).

Власник має право витребовувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (частина перша статті 387 ЦК України).

Частина перша статті 388 ЦК України містить перелік підстав, за яких власник майна має право витребовувати своє майно, зокрема якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (підпункт 3 частини першої статті 388 ЦК України).

Згідно з частиною третьою статті 388 ЦК України, якщо майно було набуте безпідставно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребовувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачі обрали неефективний спосіб захисту прав, що є самостійною підставою для відмови у позові, оскільки ОСОБА_1 , ОСОБА_2 оспорюють правочин щодо відчуження спірної квартири, проте не заявили вимоги про витребування майна із чужого незаконного володіння, тобто обрали неефективний спосіб захисту своїх прав, оскільки при задоволенні заявлених у цій справі позовних вимог позивачі будуть вимушені повторно звертатися до суду з відповідним позовом.

Верховний Суд погоджується з такими висновками апеляційного суду, з огляду на таке.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Відтак застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144 цс 18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338 цс 18)).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 листопада 2021 року у справі

№ 359/3373/16 (провадження № 14-2 цс 21) зазначила, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна із чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження

№ 14-208цс18), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження

№ 12-97гс19), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження

№ 12-148гс19), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження

№ 14-125цс20).

Отже, за загальним правилом, якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, з якою позивач не перебуває у договірних відносинах, тоді правомірному та ефективному способу захисту права відповідає вимога про витребування від цієї особи нерухомого майна. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не вимагається, оскільки не є ефективним способом захисту права власника.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 199/8324/19 (провадження № 14-212 цс 21), якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то ефективним способом захисту може бути позов про витребування нерухомого майна, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідними для відновлення його права. Задоволення позову про витребування майна є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав.

Ураховуючи викладене, апеляційний суд, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, вірно застосувавши норми матеріального права, дійшов правильного висновку про те, що позивачі, заявляючи вимогу про визнання недійсним договору купівлі-продажу спірної квартири, обрали неефективний спосіб захисту порушеного права.

Якщо позивачі вважають, що їх право порушене оспорюваним правочином, тоді правомірним та ефективним способом захисту може бути позов про витребування нерухомого майна, й для такого витребування оспорювання рішень уповноважених органів, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Доводи касаційної скарги про те, що банком у порушення вимог закону не було направлено вимогу іпотекодавцю про усунення порушення виконання зобов`язання, тому у нотаріуса були відсутні правові підстави для державної реєстрації за банком права власності на предмет іпотеки, є обґрунтованими, та підтверджуються правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

від 01 листопада 2023 року у справі № 185/5734/20 (провадження

№ 61-9337 св 23).

Посилання касаційної скарги на те, що Верховний Суд при розгляді справи

№ 185/5734/20, у тому числі указав на те, що належним способом захисту є оспорення договору купівлі-продажу спірної квартири від 03 вересня 2020 року

№ 748, на увагу не заслуговують, оскільки свідчать про власне тлумачення позивачами правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 листопада 2023 року у справі № 185/5734/20 (провадження № 61-9337 св 23), в якій конкретно зазначено про те, що ефективним способом захисту прав позивачів є вимога до ОСОБА_3 про витребування спірного нерухомого майна із його чужого незаконного володіння.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в апеляційному суді із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 листопада 2023 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. Ю. Гулейков

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець