№ 185/8512/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2024 року

м. Київ

справа № 185/8512/21

провадження № 61-15971св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Павлоградвугілля»,

відповідачі: Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області, правонаступником якого є Південно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, Комунальне некомерційне підприємство «Центр первинної медико-санітарної допомоги м. Тернівки» Тернівської міської ради, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Дніпропетровській області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 жовтня 2023 рокуу складі колегії суддів: Пищиди М. М., Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2021 року Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Павлоградвугілля» (далі - ПАТ «ДТЕК Павлогравугілля») звернулося до суду з позовом до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (далі - ГУ Держпраці), правонаступником якого є Південно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги м. Тернівки» Тернівської міської ради (далі - КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги м. Тернівки»), Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_1 , про визнання незаконним та скасування акта розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання.

Позов обґрунтований тим, що відомості, викладені в акті розслідування причин хронічного професійного захворювання ОСОБА_1 від 04 березня 2021 року, не відповідають дійсності, а сам акт складений з істотними порушеннями вимог Порядку розслідувань та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року № 337 (далі - Порядок № 337).

Комісія з розслідування не виконала вимоги пункту 112 Порядку № 337, зокрема не розробила Програму розслідування причин виникнення професійного захворювання; не провела розподіл функцій між членами комісії; не проводила засідання комісії таоцінку умов праці працівника за матеріалами результатів обстежень і досліджень Протоколу важкості та напруженості праці, раніше проведеної атестації робочих місць; не одержала письмові пояснення посадових осіб, інших працівників з питань, пов`язаних з розслідуванням причин виникнення професійного захворювання.

Крім того, КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги м. Тернівки»не вживало відповідних заходів щодо недопущення виникнення у ОСОБА_1 профзахворювання при наявності перших ознак професійного захворювання, що підтверджується даними щорічних медичних оглядів за 2015-2019 роки.

Просило визнати незаконним та скасувати акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) за формою П-4 стосовно ОСОБА_1 від 04 березня 2021 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 листопада 2022 року позов задоволено. Визнано акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) ОСОБА_1 від 04 березня 2021 року за формою П-4 незаконним та скасовано.

Задовольнивши позов, суд першої інстанції виходив з доведеності позивачем обставин, на які він посилався як на підставу для задоволення своїх вимог. Суд дійшов висновку про те, що розслідування випадку професійного захворювання (отруєння) ОСОБА_1 , оформлене актом за формою П-4 від 04 березня 2021 року, проведено з істотними порушеннями вимог Порядку № 337.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 09 лютого 2023 року рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 листопада 2022 року скасовано, провадження у справі за позовом ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» закрито.

Суд апеляційної інстанції керувався тим, що предметом цього спору є оскарження позивачем акта розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) за формою П-4 стосовно ОСОБА_1 від 04 березня 2021 року та процедури його прийняття, як рішення відповідача, який під час здійснення своєї господарської діяльності уповноважений проводити відповідні розслідування та складати відповідні акти за наслідками таких розслідувань, отже, це безпосередньо стосується здійснення відповідачем його господарської діяльності, а тому цей спір належить розглядати в порядку господарського судочинства.

Додатковою постановою Дніпровського апеляційного суду від 06 червня 2023 року вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Короткий зміст постанови суду касаційної інстанції

Постановою Верховного Суду від 23 серпня 2023 року постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 лютого 2023 року та додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 червня 2023 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, закриваючи провадження у цій справі, фактично врахував лише суб`єктний склад учасників справи, якими є юридичні особи, проте залишив поза увагою те, що при визначенні юрисдикції справи суди мають виходити не лише із суб`єктного складу такого спору, а й з суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Вимог щодо права власності чи іншого речового права на майно позивач не заявляв, тому висновок суду апеляційної інстанції про те, що спірні правовідносини є господарсько-правовими, оскільки виникли між сторонами у справі, які не є фізичними особами, є помилковим та не відповідає положенням як статті 19 ЦПК України, так і статті 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) з огляду на зміст правовідносин.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 11 жовтня 2023 року рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 листопада 2022 року скасовано, у позові відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що представники підприємства під час проведення розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання у працівника не зазначали, що медична документація ОСОБА_1 містить невідповідності, не вносили пропозиції стосовно додаткового вивчення умов праці і протоколу важкості та напруженості праці або необхідності одержання письмових пояснень, не висловлювали зауважень щодо порушення порядку його проведення у виді окремої думки. Підписавши оскаржуваний акт, представники підприємства фактично погодилися з висновками про хронічні професійні захворювання потерпілого.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2023 року ПАТ «ДТЕК Павлогравугілля»звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 жовтня 2023 року, просить її скасувати, а рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 листопада 2022 року залишити в силі.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не застосував правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 698/967/15-ц, відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування пунктів 110, 112, 113 Порядку № 337.

Акт розслідування причин хронічного професійного захворювання у ОСОБА_1 за формою П-4 був підписаний з окремою думкою страхового експерта з охорони праці Тернівського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровської області Тополянської Л. К., яка не погодилася із діагнозом, встановленим Українським науково-дослідним інститутом промислової медицини в м. Кривий Ріг ОСОБА_1 , а саме: «Остеоартроз у поєднанні з періартрозом ліктьових суглобів (ПФ першого-другого ступення), двобічний плечолопатковий періартроз (ПФ другого ступеня)». Незгода страхового експерта із встановленим діагнозом мотивована тим, що у ОСОБА_1 були відсутні виробничі фактори які б могли спричинити перевантаження плечолопаткових та ліктьових суглобів. Крім того, в порушення вимог пункту 117 Порядку № 337 комісією з розслідування не була надана належна оцінка причинам виникнення хронічного захворювання. Поза увагою комісії залишилися медичні огляди працівника за період з 2015-2019 року, які проводились на виконання вимог статті 17 Закону України «Про охорону праці», наказу Міністерства охорони здоров`я України від 21 травня 2007 року № 246, та відповідно до яких ОСОБА_1 визнавався здоровим.

Отже, будь-які порушення (тим більше їх сукупність), допущені при оформленні офіційних документів, спотворюють зміст прав та обов`язків учасників цивільних правовідносин, що виникають на підставі такого документа. Тому такий документ не може визнаватися легітимним та породжувати легітимні наслідки.

Аргументи інших учасників справи

Відзив Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на касаційну скаргу мотивований тим, що комісія з розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання у ОСОБА_1 діяла відповідно до вимог Порядку № 337. Головою комісії з проведення розслідування складено програму заходів з розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання ОСОБА_1 , розподілено функції між членами комісії, розглянуто питання щодо необхідності залучення до її роботи експертів, проводились засідання комісії (обов`язку ведення письмових протоколів засідання комісії не передбачено Порядком № 337), об`єктивно проведено оцінку умов праці працівника згідно з приписами пункту 113 Порядку № 337. Крім того, до складу комісії, яка проводила розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання у ОСОБА_1 входили не лише представники органів державної влади, але й інші особи, в тому числі представники ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля». Проте представники підприємства будь-яких незгод у виді окремої думки не висловлювали та не зазначили, що було порушено Порядок № 337, в тому числі не вносили пропозиції стосовно додаткового вивчення умов праці і протоколу важкості та напруженості праці або необхідності одержання письмових пояснень. Навпаки погодилися з хронічними професійними захворюваннями потерпілого, зазначили причини та обставини виникнення професійного захворювання шкідливими, про що свідчить їхні підписи. Позивач не надав суду доказів, які б підтверджували, що акт форми П-4 від 04 березня 2021 року був складений з порушеннями, та позивач не заявив жодного клопотання про витребування доказів, допит свідків тощо.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 28 листопада 2023 рокувідкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.

У грудні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи

Згідно з пунктами 1, 3 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Касаційне провадження відкрито з підстав, передбаченихпунктами 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

З 11 червня 2012 року до 03 липня 2020 року ОСОБА_1 працював машиністом гірничих виїмкових машин 5-го розряду на дільниці з видобутку вугілля № 3 на Виробничому структурному підрозділі «Шахтоуправління Тернівське» (далі - ВСП «Шахтоуправління Тернівське») ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля».

Протягом 2015-2019 років ОСОБА_1 щорічно проходив періодичний медичний огляд у Комунальному підприємстві «Тернівська центральна міська лікарня» Тернівської міської ради, за результатами якого був визнаний придатним до роботи за своєю професією.

Наказом ВСП «Шахтоуправління Тернівське» ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» від 03 липня 2020 року № 125.15 ОСОБА_1 звільнений з роботи, у зв`язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі за станом здоров`я, на підставі пункту 2 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

10 лютого 2021 року Український науково-дослідний інститут промислової медицини в м. Криво Ріг склав повідомлення про хронічне професійне захворювання (отруєння) за формою П-3, згідно з яким у ОСОБА_1 виявлено хронічне обструктивне захворювання легень другої стадії, пиловий бронхіт другої стадії, емфізема легень другої стадії, група В, ЛН другого ступеня, остеоартроз у поєднанні з періартрозом ліктьових суглобів (ПФ першого-другого ступеня), двобічний плечолопатковий періартроз (ПФ другого ступеня), нейросенсорна приглухуватість першого ступеня (з легким зниженням слуху).

На підставі зазначеного повідомлення наказом Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 19 лютого 2021 року № 212-ПЗ було створено комісію з проведення розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння).

За наслідками розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) складено відповідний акт за формою П-4 від 04 березня 2021 року, згідно з яким у ОСОБА_1 виявлено та встановлено професійні захворювання. Зазначено, що хронічне професійне захворювання виникло внаслідок тривалої дії шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу на організм хворого.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці.

Згідно з частиною першою статті 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Відповідно до частин першої, другої статті 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно зі статтею 171 КЗпП України власник або уповноважений ним орган повинен проводити розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» професійне захворювання - це захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлено виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов`язаних з роботою.

У частині другій статті 30 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» встановлено, що факт нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання розслідується в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, відповідно до Закону України «Про охорону праці».

Процедура проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, що сталися з працівниками на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форм власності, врегульована Порядком № 337, який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно з пунктом 81 Порядку № 337 на непрацюючих пенсіонерів або осіб, які не працюють, лікарем з гігієни праці територіального органу Держпраці складається інформаційна довідка про умови праці працівника у разі підозри в нього хронічного професійного захворювання (отруєння) (далі - інформаційна довідка) згідно з додатком 14 на підставі даних про умови праці на їх робочих місцях у разі збереження цих робочих місць на підприємстві (в установі, організації), де вони раніше працювали, а у разі їх відсутності - отриманих на підставі наукових досліджень (розробок), характеристики виробничих факторів на аналогічних виробництвах.

У пункті 89 Порядку № 337 передбачено, що усі випадки хронічних професійних захворювань незалежно від строку їх настання підлягають розслідуванню.

Віднесення захворювання до хронічного професійного здійснюється відповідно до процедури встановлення зв`язку захворювання з умовами праці згідно з цим Порядком та Переліком професійних захворювань, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2000 року № 1662 (пункт 91 Порядку № 337).

Для встановлення остаточного діагнозу та зв`язку захворювання з впливом шкідливих і небезпечних факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу лікар-профпатолог області або міста направляє хворого до високоспеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров`я, якому МОЗ надало право встановлювати остаточний зв`язок захворювання з умовами праці, з відповідними документами. До високоспеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров`я у разі потреби для встановлення діагнозу можуть направлятися також хворі, які проходять обстеження у науково-дослідних інститутах (установах) медичного профілю (пункт 93 Порядку № 337).

Відповідно до пункту 94 Порядку № 337 високоспеціалізовані профпатологічні заклади охорони здоров`я проводять амбулаторне та/або стаціонарне обстеження хворих і встановлюють діагноз хронічного професійного захворювання (отруєння). Діагноз хронічного професійного захворювання (отруєння) може бути змінений або відмінений високоспеціалізованим профпатологічним закладом охорони здоров`я, який його встановив раніше, на підставі результатів додатково поданих відомостей або проведених досліджень і повторної експертизи. Відповідальність за встановлення або відміну діагнозу хронічного професійного захворювання (отруєння) покладається на керівників таких закладів і голів лікарсько-експертних комісій. Рішення про підтвердження або відміну раніше встановленого діагнозу хронічного професійного захворювання (отруєння) оформляється висновком лікарсько-експертної комісії.

У спірних випадках остаточне рішення щодо встановлення діагнозу хронічного професійного захворювання (отруєння) приймається центральною лікарсько-експертною комісією Державної установи «Інститут медицини праці Національної академії медичних наук України», у роботі якої мають право брати участь лікарі з гігієни праці територіального органу Держпраці, закладу охорони здоров`я, територіального органу Пенсійного фонду України, представники підприємства (установи, організації), первинної організації відповідної профспілки або уповноважена найманими працівниками особа з питань охорони праці (у разі, коли профспілка на підприємстві (в установі, організації) відсутня), представники вищого органу профспілки. Оскарження рішення зазначеної комісії у разі незгоди хворого або роботодавця здійснюється у судовому порядку (пункт 95 Порядку № 337).

У пункті 97 Порядку № 337 передбачено, що професійний характер хронічного захворювання (отруєння) встановлюється лікарсько-експертною комісією високоспеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров`я (далі - лікарсько-експертна комісія), склад якої затверджує керівник такого закладу. У разі потреби до роботи лікарсько-експертної комісії залучаються спеціалісти (представники) територіальних органів Держпраці, підприємства (установи, організації), територіального органу Пенсійного фонду України, первинної організації профспілки, членом якої є хворий, або уповноважена найманими працівниками особа з питань охорони праці (у разі, коли профспілка на підприємстві (в установі, організації) відсутня).

Згідно з пунктом 99 Порядку № 337 рішення про зв`язок захворювання з умовами праці приймається на підставі клінічних, функціональних досліджень (амбулаторних або стаціонарних) з урахуванням відомостей, зазначених у: трудовій книжці - для визначення стажу роботи в умовах дії виробничих факторів; виписці з амбулаторної картки (форма 025/у); історії хвороби за весь період спостереження; направленні хворого на огляд до лікарсько-експертної комісії з медичним висновком лікаря-профпатолога; санітарно-гігієнічній характеристиці умов праці; інформаційній довідці про умови праці працівника, що складається лікарями з гігієни праці територіального органу Держпраці, який здійснює нагляд за підприємством (установою, організацією), у разі підозри в нього хронічного професійного захворювання (отруєння); висновку фтизіатра, нарколога та інших документах (у разі потреби); акті за формою Н-1 (у разі гострого професійного захворювання (отруєння).

У пункті 100 Порядку № 337 зазначено, що висновок лікарсько-експертної комісії про наявність (відсутність) хронічного професійного захворювання (отруєння) видається працівникові, а його копія надсилається головному спеціалістові з професійної патології області або міста за місцем роботи або проживання працівника та територіальному органові Пенсійного фонду України. Хворому видається довідка про стаціонарне обстеження у високоспеціалізованому профпатологічному закладі охорони здоров`я. У зазначеному висновку, крім діагнозу, обов`язково зазначаються відомості про наявність (відсутність) професійного захворювання та придатність (непридатність) до роботи за професією у несприятливих (шкідливих) умовах праці.

Високоспеціалізованими профпатологічними закладами охорони здоров`я стосовно кожного хворого складається повідомлення про хронічне професійне захворювання (отруєння) за формою П-3 (далі - повідомлення за формою П-3) згідно з додатком 19. Повідомлення за формою П-3 протягом трьох робочих днів після встановлення діагнозу надсилається керівникові підприємства (установи, організації), шкідливі виробничі фактори на якому призвели до виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння), територіальному органу Держпраці, який здійснює державний нагляд (контроль) за підприємством (установою, організацією), територіальному органові Пенсійного фонду України за фактичним місцезнаходженням підприємства (установи, організації), а також профпатологу, який направив хворого до високоспеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров`я. Строк дії повідомлення за формою

П-3 становить шість місяців з моменту встановлення діагнозу хронічного професійного захворювання (отруєння) у працівника. У разі коли хворий працював на кількох підприємствах (в установах, організаціях), де були умови для розвитку хронічного професійного захворювання (отруєння), або за кількома професіями, під час роботи за якими були умови для розвитку хронічного професійного захворювання (отруєння), повідомлення за формою П-3 надсилається на останнє підприємство (в установу, організацію), де він працював за професією, під час роботи за якою були умови для розвитку хронічного професійного захворювання (отруєння) (пункт 101 Положення № 337).

У пункті 103 Положення № 337 передбачено, що працівникові видається під розписку медичний висновок лікарсько-експертної комісії про наявність (відсутність) у нього хронічного професійного захворювання (отруєння) за формою згідно з додатком 20. Медичний висновок також надсилається лікарю-профпатологу, який направляв хворого до високоспеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров`я за місцем його роботи або проживання (якщо він не працює).

Згідно з пунктом 105 Положення № 337 після отримання повідомлення за формою П-3 керівник територіального органу Держпраці утворює протягом трьох робочих днів комісію з проведення розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) (далі - комісія з розслідування), до складу якої входять представники територіального органу Держпраці (голова комісії), закладу охорони здоров`я, що надає медичну допомогу працівникам підприємства (установи, організації), де працює хворий, або за місцем його проживання (якщо він не працює), роботодавця, первинної організації відповідної профспілки або уповноважена найманими працівниками особа з питань охорони праці (у разі, коли профспілка на підприємстві (в установі, організації) відсутня), вищого органу профспілки, територіального органу Пенсійного фонду України за фактичним місцезнаходженням підприємства (установи, організації), а також у разі потреби представники інших органів. Зазначені заклади, органи та організації протягом однієї доби з моменту одержання повідомлення за формою П-3 повинні надати територіальному органові Держпраці письмову інформацію про прізвище, ім`я, по батькові та посаду представника (представників), якого пропонується включити до складу комісії з розслідування.

Пунктом 110 Порядку № 337 зобов`язано роботодавця в установлений для проведення розслідування строк подати комісії з розслідування: відомості про професійні обов`язки працівника, документи та матеріали, що характеризують умови праці на робочому місці (дільниці, цеху); необхідні результати експертизи, лабораторних досліджень для проведення оцінки умов праці; матеріали, що підтверджують проведення інструктажів з охорони праці, копії документів, що підтверджують видачу працівникові засобів індивідуального захисту; приписи або інші документи, що раніше видані територіальним органом Держпраці та стосуються даного хронічного професійного захворювання (отруєння); результати медичних оглядів працівника (працівників), інші матеріали.

У пункті 112 Порядку № 337 визначено, що комісія з розслідування зобов`язана: розробити програму розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння); розподілити функції між членами комісії, розглянути питання щодо необхідності залучення до її роботи експертів; провести розслідування обставин і причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння); скласти акт розслідування хронічного професійного захворювання (отруєння).

Відповідно до пункту 113 Порядку № 337 комісія з розслідування проводить оцінку умов праці працівника за матеріалами раніше проведеної атестації робочих місць, архівних даних підприємства (установи, організації), територіального органу Держпраці, наукових установ, характеристики виробничих факторів на аналогічних виробництвах, результатів обстежень і досліджень, проведених атестованими лабораторіями в установленому законодавством порядку, вивчає приписи органів державного нагляду за охороною праці, подання посадових осіб територіальних органів Пенсійного фонду України та представників профспілок, інструкції з охорони праці працівників, заключні акти періодичних медичних оглядів, накази (рішення, розпорядження) адміністрації підприємства про порушення працівником вимог правил та інструкцій з охорони праці, строків проходження періодичних медичних оглядів, картки обліку індивідуальних доз опромінення на робочому місці із джерелами іонізуючого випромінювання, одержує письмові пояснення посадових осіб, інших працівників з питань, пов`язаних із розслідуванням причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння), а у разі потреби вимагає проведення додаткових досліджень на робочому місці та бере участь у них, вивчає первинну медичну документацію хворого.

За результатами розслідування комісія складає акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) за формою П-4 (далі - акт за формою П-4) згідно з додатком 21. Акт за формою П-4 є документом, в якому зазначаються основні умови, обставини та причини виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння), заходи щодо запобігання розвитку хронічного професійного захворювання (отруєння) та забезпечення нормалізації умов праці, а також встановлюються особи, які не виконали відповідні вимоги законодавства (пункт 117 Порядку № 337).

Акт підписується головою та всіма членами комісії з розслідування. У разі незгоди із змістом акта член комісії з розслідування підписує його з відміткою про наявність окремої думки, яку викладає письмово, підписує та додає до акта як його невід`ємну частину. Акт за формою П-4, підписаний членами комісії з розслідування, протягом доби затверджується керівником територіального органу Держпраці та завіряється печаткою (пункт 118 Порядку № 337).

Відповідно до статей 12 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тож певна обставина може вважатися доведеною, якщо інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Верховний Суд наголошує, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

У справі, що переглядається, ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» просило судвизнати незаконним та скасувати акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) за формою П-4 стосовно ОСОБА_1 від 04 березня 2021 року.

Суд апеляційної інстанції встановив, що до складу комісії, яка проводила розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання у ОСОБА_1 , увійшли: голова комісії ОСОБА_2 - лікар з гігієни праці відділу з питань гігієни праці управління з питань праці ГУ Держпраці, ОСОБА_3 - заступник директора з охорони праці ВСП «Шахтоуправління Тернівське» ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», ОСОБА_4 - керівник департаменту правового забезпечення ВСП «Шахтоуправління Тернівське» ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», ОСОБА_5 - голова первинної профспілкової організації Профспілка працівників вугільної промисловості України шахти «Західно-Донбаська» ВСП «Шахтоуправління Тернівське» ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», ОСОБА_6 - голова дільничного комітету первинної профспілкової організації шахти «Західно-Донбаська», ОСОБА_7 - страховий експерт з охорони праці відділу Тернівського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, ОСОБА_8 - лікар-терапевт КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги м. Тернівки», тобто не лише представники органів державної влади, але й інші особи, в тому числі представники підприємства ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», яке є позивачем.

Представники ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» будь-яких незгод не висловлювали та не зазначили, що було порушено Порядок № 337, зокрема: не розроблено програму розслідування виникнення професійного захворювання; не проведено розподілу функцій між членами комісії; не проводилися засідання комісії; не проведено оцінку умов праці працівника за матеріалами результатів обстежень і досліджень протоколу важкості та напруженості праці, раніше проведеної атестації робочих місць; не одержано письмові пояснення посадових осіб, інших працівників з питань, пов`язаних з розслідуванням причин виникнення професійного захворювання, а навпаки погодилися з хронічними професійними захворюваннями потерпілого, зазначили причини та обставини виникнення професійного захворювання шкідливими, про що свідчить їхні підписи.

Отже, представники роботодавця, які були у складі комісії під час проведення розслідування причин виникнення професійного захворювання, жодного зауваження щодо порушення порядку його проведення не висловлювали, не вносили пропозиції стосовно додаткового вивчення умов праці і протоколу важкості та напруженості праці або необхідності одержання письмових пояснень.

З огляду на викладене Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що, підписавши акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання без зауважень, ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», від імені якого діяли уповноважені представники, погодилося з наявністю у ОСОБА_1 професійного захворювання, причинами та обставинами, які зумовили виникнення цього захворювання.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції зробив висновок, що позивач не надав належних та достатніх доказів на підтвердження наявності істотних порушень при складанні акта форми П-4, які б стали підставою для його скасування.

У касаційній скарзі заявник наголошує на тому, що суд в оскаржуваній постанові застосував норми права без урахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 698/967/15-ц (провадження № 14-676цс19).

У наведеній постанові Велика Палата Верховного Суду вирішувала питання юрисдикційності спору про скасування акта розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання та виснувала, що комісія з проведення розслідування причин виникнення професійного захворювання не здійснює владних управлінських функцій на підставі законодавства, а розслідує причини виникнення хронічного професійного захворювання, про що складає відповідний акт за формою П-4, який не є рішеннями суб`єкта владних повноважень, а тому не може бути предметом оскарження в адміністративному суді.

Щодо інших доводів касаційної скарги, то Велика Палата Верховного Суду зазначила, що вони зводяться до переоцінки встановлених судом обставин, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Так, у цій справі суди встановили, що розслідування випадку професійного захворювання проведено з істотними порушеннями вимог Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1232 (далі - Порядок № 1232), зокрема не було розроблено програму розслідування причин виникнення професійного захворювання, не проведено розподіл функцій між членами комісії, не проводилися засідання комісії, не проведено оцінку умов праці працівника за матеріалами результатів обстежень і досліджень протоколу важкості та напруженості праці, раніше проведеної атестації робочих місць, не одержано письмові пояснення посадових осіб, інших працівників з питань, пов`язаних з розслідуванням причин виникнення професійного захворювання. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що, давши належну правову оцінку зібраним у справі доказам та встановивши, що розслідування обставин і причин виникнення професійного захворювання проведено з грубим порушенням вимог Порядку № 1232, суди зробили обґрунтований висновок про скасування акта розслідування причин виникнення професійного хронічного захворювання.

У постанові від 22 січня 2020 року у справі № 698/967/15-ц (провадження

№ 14-676цс19) Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновками судів попередніх інстанцій по суті спору, власних правових висновків щодо застосування норм матеріального права не зробила. До того ж спірні правовідносини у цій справі регулювалися Порядком № 1232. Натомість у справі, що переглядається, спірні правовідносини врегульовані Порядком № 337.

З наведених підстав Верховний Суд дійшов переконання, що висновки, викладені в згаданій постанові Великої Палати Верховного Суду, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки їх сформульовано у справі, фактичні обставини та правове регулювання якої є відмінними від обставин справи, що переглядається. Отже, доводи касаційної скарги в цій частині є безпідставними.

Також, як зазначалося, істотність порушення є оціночною категорією й це питання вирішується судами у кожній справі індивідуально залежно від встановлених ними фактичних обставин та з урахуванням наданих учасниками справи доказів.

Також у касаційній скарзі ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля»посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пунктів 110, 112, 113 Порядку № 337.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Ця правова норма спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню судами під час вирішення спору.

Отже, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України заявник повинен обґрунтувати, у чому саме полягає неправильне застосування норми матеріального права чи порушення норми процесуального права, щодо якої відсутній висновок Верховного Суду (у чому саме полягає помилка судів попередніх інстанцій при застосуванні відповідних норм права та як саме ці норми права судами були застосовані неправильно).

Верховний Суд не бере до уваги доводи касаційної скарги про наявність підстав, передбачених пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України (відсутність висновків Верховного Суду), з огляду на те, що заявник не обґрунтував, у чому саме полягає помилка суду апеляційної інстанції при застосуванні відповідних норм права.

Фактично доводи заявника в цій частині зводяться до незгоди із рішенням суду апеляційної інстанції, встановленими судами обставинами справи та необхідності переоцінки доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

З огляду на те, що доводи ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля»про відсутність висновку Верховного Суду щодо порядку застосування пунктів 110, 112, 113 Порядку № 337 не спрямовані на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування зазначених норм права, а стосуються непогодження зі встановленими обставинами справи та переоцінки доказів, Верховний Суд дійшов переконання, що ці доводи заявника про наявність передбаченої пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України підстави касаційного оскарження є необґрунтованими.

Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 27 листопада 2023 року у справі № 194/652/22 (провадження № 61-10205св23).

Верховний Суд переглянув оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження і які не підтвердилися.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до непогодження з ухваленим судовим рішенням, а також до вимоги здійснити переоцінку досліджених судом доказів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) сформульовано правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції не встановлено апеляційним судом, а оцінка доказів здійснена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, тоді суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Верховний Суд є судом права, а не факту. Встановлення фактичних обставин справи та надання оцінки доказам належить до повноважень судів першої та апеляційної інстанцій як судів факту, тоді як до повноважень суду касаційної інстанції належить перевірка правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у оскаржуваному судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду апеляційної інстанції, Верховний Суд керується тим, що у справі, що переглядається, учасникам справи надано вмотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин.

Резюмуючи, з урахуванням фактичних обставин справи, що переглядається, Верховний Суд дійшов переконання, що суд апеляційної інстанції зробив обґрунтований висновок про недоведеність ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» позову про визнання незаконним та скасування акта розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання за формою П-4.

Щодо клопотання ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» про розгляд справи за його участі

Розгляд цієї справи здійснюється Верховним Судом в попередньому судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Тобто попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Верховний Суд є судом права, а не факту, і, діючи в межах повноважень та порядку, визначених частиною першою статті 400 ЦПК України, не може встановлювати обставини справи, які можуть додатково пояснити її учасники, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку.

Верховний Суд створює учасникам справи належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів, у яких такий рух описаний. Кожен із учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Згідно з частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) однією з істотних гарантій справедливого судового розгляду є публічний судовий розгляд.

Практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з питань гарантій публічного характеру провадження в судових органах у контексті пункту 1 статті 6 Конвенції свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не в кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі Axen v. Germany, заява № 8273/78; рішення від 25 квітня 2002 року у справі Varela Assalino contre le Portugal, заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

ЄСПЛ у рішенні від 26 травня 1988 року у справі Ekbatani v. Sweden, заява № 10563/83, зазначив, що якщо розгляд справи в суді першої інстанції був публічним, відсутність «публічності» при розгляді справи в другій і третій інстанціях може бути виправданою особливостями процедури в цій справі. Якщо апеляційна скарга стосується виключно питання права, залишаючи осторонь фактичні обставини справи, то вимоги статті 6 Конвенції можуть бути дотримані і тоді, коли заявнику не було надано можливості бути заслуханим в апеляційному чи касаційному суді особисто.

Оскільки попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, Верховний Суд у справі, що переглядається, не встановив потреби викликати учасників справи з метою надання ними пояснень, тому у клопотанні необхідно відмовити.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення - без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки у цій справі оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» залишити без задоволення.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 жовтня 2023 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

В. М. Ігнатенко

І. М. Фаловська