№ 187/1064/17

Постанова

Іменем України

04 березня 2020 року

м. Київ

справа № 187/1064/17

провадження № 61-39473св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнєцова В. О.,

суддів: Жданової В. С., Карпенко С. О., Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз»,

третя особа - Державне підприємство «Дніпропетровський регіональний державний науково-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 травня 2018 року у складі колегії суддів: Красвітної Т. П., Свистунової О. В., Єлізаренко І. А.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог, заперечень на позов і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, який уточнила у процесі розгляду справи, до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» (далі - ПАТ «Дніпропетровськгаз»), третя особа - Державне підприємство «Дніпропетровський регіональний державний науково-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації», про захист прав споживача, визнання дій противоправними та зобов`язання вчинити певні дії, посилаючись на те, що тривалий час вона є споживачем послуг відповідача з газопостачання її будинку за адресою: АДРЕСА_1 . 21 грудня 2016 року вона придбала в магазинні на території Кам`янського відділення ПАТ «Дніпропетровськгаз» лічильник газу із заводським № 34490286, який пройшов вхідний контроль в лабораторії, а 23 грудня 2016 року працівники Петриківського управління газового господарства встановили та опломбували цей лічильник в її будинку. Вона щомісячно сплачує за спожитий природний газ за рахунком № НОМЕР_1 . 29 червня 2017 року до її будинку приїхали працівники Кам`янського відділення ПАТ «Дніпропетровськгаз» і, за її відсутності, склали акти про виявлення порушень та демонтаж лічильника газу нібито у зв`язку з підозрою на втручання в роботу цього лічильника. 11 липня 2017 року без її повідомлення працівниками відповідача, а саме експертною комісією Кам`янського відділення ПАТ «Дніпропетровськгаз» було проведено експертизу та складено акт, згідно з яким виявлено несанкціоноване втручання в роботу лічильника. За висновком експертної комісії лічильник газу визнано непридатним для комерційного обліку газу з вини споживача, тому що виявлені сліди несанкціонованого втручання в роботу лічильника з метою заниження його показників. 23 серпня 2017 року працівниками відповідача складено акт-розрахунок необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу і його вартості, а 12 вересня 2017 року відповідач направив їй рахунок на оплату збитків у розмірі 115 278,92 грн. Зазначені висновки та дії відповідача є незаконними, оскільки всі пломби на лічильнику газу були цілі, самовільно в роботу лічильника ніхто не втручався, демонтаж лічильника та експертиза проведені за її відсутності. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила визнати дії ПАТ «Дніпропетровськгаз» щодо проведення у серпні 2017 року нарахувань збитків протиправними та зобов`язати відповідача відмінити донарахування в розмірі 115 278,92 грн, що проведене на підставі акта експертизи лічильника газу від 11 липня 2017 року, і провести за особовим рахунком № 0320488911 перерахунок розміру платежів за спожитий природний газ шляхом виключення за серпень 2017 року нарахованих збитків за втручання в роботу лічильника газу.

ПАТ «Дніпропетровськгаз» проти позову заперечувало, посилаючись на те, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підтверджені доказами і не відповідають способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених статтею 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Рішенням Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 17 січня 2018 року у складі судді Іщенко І. М. позов задоволено. Визнано дії ПАТ «Дніпропетровськгаз» щодо проведення у серпні 2017 року нарахувань за особистим рахунком № НОМЕР_1 збитків у розмірі 115 278,92 грн протиправними. Зобов`язано ПАТ «Дніпропетровськгаз» провести за особовим рахунком № НОМЕР_1 ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 перерахунок розміру платежів за спожитий природний газ шляхом виключення за серпень 2017 року нарахованих збитків за втручання у роботу лічильника газу в розмірі 115 278,92 грн. Стягнуто з ПАТ «Дніпропетровськгаз» на користь держави судовий збір в розмірі 704,80 грн.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що відповідачем не доведено факт втручання ОСОБА_1 чи будь-кого з членів її сім`ї в роботу лічильника газу, що призвело до заниження його показань, тому нарахування збитків у сумі 115 278,92 грн за період з 22 лютого 2017 року по 28 червня 2017 року є безпідставним і противоправним. Представниками ПАТ «Дніпропетровськгаз» не дотримано вимог чинного законодавства при складанні актів про виявлення порушення та актів експертизи лічильника газу, тобто допущено порушення прав споживача, які підлягають захисту.

Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 травня 2018 року апеляційну скаргу ПАТ «Дніпропетровськгаз» задоволено. Рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 17 січня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Спосіб захисту порушеного права визначається законом, який регулює відповідні цивільні правовідносини. Оскарження дій ПАТ «Дніпропетровськгаз» щодо нарахування збитків (штрафу), завданих позаобліковим користуванням послугами з газопостачання, які є різновидом претензії, не передбачено чинним законодавством. Викладені в позовній заяві доводи ОСОБА_1 можуть бути запереченням у разі пред`явлення до неї позову про стягнення збитків та/або заборгованості тощо, однак ПАТ «Дніпропетровськгаз» не заявляло таких вимог до неї.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.

У червні 2018 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 травня 2018 року.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що апеляційний суд неповно з`ясував обставини справи, не дослідив у повному обсязі доказів, не навів мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу, і дійшов помилкового висновку про те, що заявлені нею вимоги не відповідають способам захисту судом цивільних прав та інтересів, передбачених статтею 16 ЦК України. Також апеляційний суд не звернув уваги на те, що акти про виявлення порушень та демонтаж лічильника газу від 29 червня 2017 року було складено працівниками Кам`янського відділення ПАТ «Дніпропетровськгаз» за її відсутності. Під час проведення експертизи лічильника вона також була відсутня і акт експертизи з висновком комісії було підписано експертом Рябіченком В. В., який не мав відповідної кваліфікації. Крім того, складений працівниками відповідача акт про порушення від 29 червня 2017 року підлягав розгляду комісією з розгляду актів про порушення, яка, у свою чергу, мала прийняти щодо такого акта відповідне рішення. Комісія ПАТ «Дніпропетровськгаз» не приймала будь-яких рішень щодо акта про порушення від 29 червня 2017 року, тому відповідач безпідставно здійснив нарахування збитків у сумі 115 278,92 грн.

У серпні 2018 року ПАТ «Дніпропетровськгаз» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, зазначивши про її законність і обґрунтованість та безпідставність доводів скарги.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 30 липня 2018 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Петриківського районного суду Дніпропетровської області.

15 серпня 2018 року справа № 187/1064/17 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 лютого 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ». Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

За змістом частин першої-п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;

Згідно з частиною першою статті 367, частиною першою статті 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V ЦПК України.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення апеляційного суду не відповідає.

Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 та споживачем послуг ПАТ «Дніпропетровськгаз» з газопостачання за цією адресою.

Згідно з технічним паспортом на мембранний лічильник газу ВКG6T заводський № 34490286 його було перевірено 21 грудня 2016 року в лабораторії з повірки Кам`янського відділення ПАТ «Дніпропетровськгаз», де була встановлена пломба постачальника газу, а також липка пломба на корпусі лічильника.

Зазначений лічильник газу було встановлено працівниками ПАТ «Дніпропетровськгаз» за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 споживала газ та сплачувала кошти за його споживання.

При проведенні 29 червня 2017 року перевірки за вказаною адресою працівники ПАТ «Дніпропетровськгаз», за відсутності ОСОБА_1 , склали три акти № 650 про виявлення порушень, про порушення, про демонтаж лічильника газу для проведення експертизи. У вказаних актах зазначено про застосування споживачем пристроїв для навмисного заниження показників лічильника газу, про демонтаж лічильника для проведення експертизи, а також повідомлено споживачу про необхідність прибути на засідання комісії в Кам`янське відділення ПАТ «Дніпропетровськгаз».

11 липня 2017 року членами комісії ПАТ «Дніпропетровськгаз» було проведено експертизу лічильника газу ВКG6T заводський № 34490286, про що складено акт № 0320488911/182, за результатом якої вказаний лічильник визнано непридатним для комерційного обліку з вини споживача. Експертизою виявлено сліди несанкціонованого втручання в роботу лічильника з метою заниження його показників, а саме: свинцева пломба не заводського походження (підробка); при опробуванні виявлено вплив магнітного поля на роботу відлікового механізму (зупинка відлікового механізму); присутні конструктивні зміни, не передбачені заводом-виробником (підпиляна упорна втулка на шестерні з лівої сторони); на вісі роликів цифрових шестерень присутні дві шайби, які не передбачені заводом-виробником.

23 серпня 2017 року комісією ПАТ «Дніпропетровськгаз» було складено акт-розрахунок необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу і його вартості, за яким збитки, завдані порушеннями споживача, складають 115 278,92 грн.

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 вказувала, що пломби на лічильнику газу були цілі, самовільно в роботу лічильника ніхто не втручався, демонтаж лічильника та експертиза проведені за її відсутності.

Між сторонами склалися правовідносини, які регулюються статтею 714 ЦК України, Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює держане регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2494 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 року за № 1379/27824 (далі - Кодекс газорозподільних систем), Положенням про проведення експертизи лічильників газу, установлених у споживачів і призначених для обліку природного газу в побуті, затвердженим наказом Міністерства палива та енергетики України від 27 грудня 2005 року № 619 (далі - Положення).

Згідно з частиною першою статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Пунктом 3.1.3 Положення встановлено, що лічильники газу під час експлуатації підлягають експертизі у разі виявлення представником газопостачальної (газотранспортної) організації: невідповідності показів лічильника об`ємам газу, використаних газовими приладами та пристроями споживача; ознак порушень конструкції лічильника газу, у тому числі справності лічильного механізму, або порушень у роботі лічильника; ознак зняття мастичних пломб або порушення повірчого тавра; зриву або пошкодження пломб газопостачальної (газотранспортної) організації на лічильнику газу або на патрубках лічильника; пристроїв, які застосовані для навмисного заниження показів лічильника газу.

За змістом пункту 3.2.2 Положення у разі виявлення представником газопостачальної (газотранспортної) організації ознак порушень, зазначених у підпункті 3.1.3 цього Положення, складається акт про виявлені порушення. Акт про виявлені порушення складається у двох примірниках та підписується представником газопостачальної (газотранспортної) організації та споживачем, що є підставою для проведення експертизи лічильника газу та відшкодування збитків.

Демонтаж лічильника газу проводиться у присутності споживача представником газопостачальної (газотранспортної) організації, якому в установленому порядку надано право виконувати монтажні роботи (абзац перший пункту 3.2.4 Положення).

Згідно з пунктом 3.3.1 Положення експертизу лічильника газу проводить комісія, яка призначається наказом по газопостачальній (газотранспортній) організації. До складу комісії повинні входити представники газопостачальної (газотранспортної) організації та територіального органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері метрології.

Споживач має право бути присутнім під час проведення експертизи лічильника газу. При неможливості бути присутнім під час проведення експертизи споживач має право дати письмову згоду на проведення експертизи без його присутності або у присутності уповноваженої ним іншої особи. У разі відсутності споживача або вповноваженої ним особи при проведенні експертизи (у визначених в акті про демонтаж лічильника газу місці, даті та часі) така експертиза проводиться без присутності споживача або вповноваженої ним особи (пункт 3.3.2 Положення).

Пунктом 2.1 Положення визначено, що експертиза лічильника газу - комплекс дій, які проводяться з метою установлення придатності лічильника газу до застосування у разі сумніву в цьому споживача або постачальника газу.

Види порушень, внаслідок яких здійснюється перерахунок (донарахування) об`ємів природного газу або зміна їх режиму нарахування визначені главою 2 розділу ХІ Кодексу газорозподільних систем. Зокрема, підпунктом 3 пункту 1 цієї глави визначено, що до порушень споживача та несанкціонованого споживача, які кваліфікуються як несанкціонований відбір природного газу з газорозподільних систем (крадіжка газу) та внаслідок яких щодо них здійснюється нарахування необлікованих об`ємів (обсягів) природного газу, належать несанкціоноване втручання в роботу засобів вимірювальної техніки (комерційного вузла обліку природного газу, зокрема лічильника газу).

Пунктами 1, 11 глави 5 розділу ХІ Кодексу газорозподільних систем передбачено, що у разі виявлення у споживача або несанкціонованого споживача порушень, визначених у главі 2 цього розділу, на місці їх виявлення представником оператора газорозподільної системи складається акт про порушення за формою, наведеною в додатку 16 до цього Кодексу. За результатами розгляду акта про порушення на засіданні комісії може бути прийнято рішення про його задоволення (повністю або частково), або необхідність додаткового обстеження чи перевірки, або додаткових пояснень тощо, або скасування акта про порушення. При задоволенні комісією акта про порушення складається акт-розрахунок необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу і його вартості.

Згідно з абзацом першим пункту 8 глави 3 розділу ХІ Кодексу газорозподільних систем, у разі виявлення оператором газорозподільної системи пошкодження лічильника газу, внаслідок чого витрата (споживання) природного газу лічильником газу не обліковується або обліковується некоректно (не в повному обсязі), та за умови відсутності несанкціонованого втручання в роботу лічильника газу визначення об`єму спожитого природного газу здійснюється виходячи з 70 відсотків граничних об`ємів споживання природного газу населенням з урахуванням усіх газових приладів і пристроїв за період з дня останнього контрольного зняття показань лічильника (контрольного огляду вузла обліку або його перевірки) до дня виявлення порушення (але не більше ніж за 6 місяців) та з урахуванням строку на його усунення.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом статей 11 15 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено статтею 16 ЦК України.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (статті 8 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений статтею 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Зазначений правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 12 червня 2013 року у справі № 6-32цс13.

Ефективність як критерій способу захисту цивільного права полягає в тому, що його реалізація призведе до відновлення порушених майнових або немайнових прав та інтересів управомоченої особи.

Власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Здебільшого такий спосіб прямо визначений спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Так, за змістом пункту 12 глави 5 розділу ХІ Кодексу газорозподільних систем вартість необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу, яка пред`являється до сплати споживачу (несанкціонованому споживачу) в результаті задоволення акта про порушення, зазначається в окремому платіжному рахунку оператора газорозподільних систем, який надається під особистий підпис споживача (несанкціонованого споживача) або надсилається йому рекомендованим поштовим відправленням разом із супровідним листом, що оформлюється у довільній формі. Якщо об`єм та/або вартість необлікованого (донарахованого) природного газу буде оскаржуватися споживачем (несанкціонованим споживачем) у судовому порядку, тоді до винесення остаточного рішення у судовій справі заборгованість за необлікований (донарахований) об`єм природного газу не вважається простроченою.

Таким чином, зазначеними положеннями законодавства прямо передбачено, що споживач у разі незгоди з об`ємом та/або вартістю необлікованого (донарахованого) природного газу має право оскаржити такий акт (вимогу) в судовому порядку.

Крім того, пунктом 3.4 Положення визначено, що у разі незгоди будь-якої сторони з висновками комісії по газопостачальній (газотранспортній) організації спірні питання вирішуються у судовому порядку.

Вимога ОСОБА_1 про визнання протиправними дій ПАТ «Дніпропетровськгаз» щодо нарахування збитків, в тому числі складення акта-розрахунку необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу і його вартості, є способом захисту прав та інтересів, установленим законом, оскільки такі дії та рішення оператора газорозподільної системи безпосередньо впливають на права та обов`язки споживача послуг з газопостачання, встановлюють об`єм та/або вартість необлікованого (донарахованого) природного газу та створюють для споживача загрозу припинення газопостачання.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, сформульованим у постанові від 14 січня 2020 року у справі № 910/17955/17 (провадження № 12-137гс19).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправними дій ПАТ «Дніпропетровськгаз» щодо проведення в серпні 2017 року нарахувань збитків у розмірі 115 278,92 грн та зобов`язання відповідача провести за особовим рахунком № НОМЕР_1 перерахунок розміру платежів за спожитий природний газ шляхом виключення за серпень 2017 року нарахованих збитків за втручання в роботу лічильника газу, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості цих вимог, оскільки відповідачем не дотримано положень чинного законодавства при складанні актів про виявлення порушення та актів експертизи лічильника газу, тобто порушені права споживача, які підлягають захисту.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову апеляційний суд виходив з того, що позивач обрала неналежний спосіб захисту порушеного права і не врахував, що право споживача оскаржити в судовому порядку об`єм та/або вартість донарахованого природного газу в разі незгоди з їх розміром, визначеним оператором газорозподільної системи за наслідками задоволення акта про порушення, закріплено у вищенаведених спеціальних нормативно-правових актах.

Тому висновок апеляційного суду про те, що позивач обрала неналежний спосіб захисту порушеного права, є помилковим.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частина друга статті 5 ЦПК України).

За змістом статті 6 ЦПК України суд зобов`язаний здійснювати правосуддя на засадах рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом незалежно від будь-яких ознак.

Згідно з частинами першою-третьою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд не обґрунтував належним чином своїх висновків та не спростував доводів позивача по суті заявлених нею вимог, не встановив повністю фактичних обставин справи, від яких залежить правильне вирішення спору, не перевірив доводів апеляційної скарги та не дослідив належним чином наданих сторонами доказів і дійшов передчасного висновку про скасування рішення місцевого суду та відмову в позові.

В силу вищенаведених положень статті 400 ЦПК України у Верховного Суду відсутні процесуальні можливості з`ясувати дійсні обставини справи, що перешкоджає цьому суду ухвалити нове рішення у справі.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною у практиці ЄСПЛ (рішення у справах «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України») і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, апеляційний суд не здійснив належного правосуддя, в рішенні не виклав у достатній мірі мотиви, на яких воно базується, адже право на захист може вважатися ефективним тільки тоді, якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином судом вивчені усі їх доводи, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення ЄСПЛ у справах «Мала проти України»; «Суомінен проти Фінляндії»).

Згідно з пунктом 1 частини третьої, частиною четвертою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Враховуючи, що внаслідок неналежного дослідження та оцінки зібраних доказів апеляційним судом не встановлені фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, ухвалене ним судове рішення не може вважатися законним і обґрунтованим, а тому підлягає скасуванню з передачею справи на новий апеляційний розгляд.

Під час нового розгляду суду належить врахувати викладене, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог матеріального і процесуального права, дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 травня 2018 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. О. Кузнєцов Судді:В. С. Жданова С. О. Карпенко В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов