№ 190/750/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2021 року

м. Київ

справа № 190/750/17

провадження № 61-42086св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - судді Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, П`ятихатська районна державна адміністрація Дніпропетровської області,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 липня 2018 року, прийняту колегією у складі суддів:Свистунової О. В., Красвітної Т. П., Єлізаренко І. А.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області) і П`ятихатської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про поновлення договору оренди землі та зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позову вказував, що відповідно частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі» отримав переважне право на поновлення договору оренди землі від 21 березня 2011 року. Використовуючи землю за цільовим призначенням та не маючи заборгованості з орендної плати, позивач на виконання вимог пункту 8 договору направив ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області лист-повідомлення від 26 жовтня 2016 із проектом додаткової угоди, у якому просив укласти договір строком на 25 (двадцять п`ять) років, а у разі незгоди - не менше ніж на сім років.

Позивач вказував, що відповіді на лист-повідомлення не отримав, продовжує користуватися земельною ділянкою, сплачує орендну плату і не погоджується із листами-повідомленнями відповідача щодо неможливості поновлення договору оренди землі.

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 уточнив позов та просив визнати поновленим договір оренди землі, укладений 21 березня 2011 року, строком на сім років на тих самих умовах.

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Рішенням П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області

від 26 грудня 2017 року позов задоволено частково.

Визнано поновленим договір оренди землі загальною площею 20,0000 га з кадастровим номером 1224555600:01:003:0081, укладений 21 березня 2011 року П`ятихатською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області та ОСОБА_2 .

У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з належного виконання ОСОБА_1 умов договору оренди землі; дотримання ним строків і процедури повідомлення про своє переважне право на поновлення договору оренди на новий строк, ненадіслання орендодавцем у встановлений законом строк відмови у поновленні договору на новий строк та продовження використання ОСОБА_1 земельної ділянки.

Постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 липня 2018 року задоволено апеляційну скаргу ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області, рішення П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 26 грудня 2017 року скасовано і ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції, посилаючись на вимоги статті 122 ЗК України, виходив з відсутності повноважень районної державної адміністрації на передачу в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, якими наділений центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи і виступає ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 липня 2018 року і залишити в силі рішення П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 26 грудня 2017 року.

Касаційна скарга мотивована неврахуванням судом апеляційної інстанції того, що він скористався переважним правом на поновлення договору оренди і більше ніж за 30 днів до закінчення строку його дії направив до

ГУ Держгеокадастру в Дніпропетровській області лист-повідомлення про поновлення договору оренди землі разом із проектом додаткової угоди.

Зазначає, що після закінчення 29 грудня 2016 року договору оренди землі він продовжує користуватися земельною ділянкою і сплачує орендну плату.

На думку заявника, ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області, відмовляючи у поновленні договору, вийшло за межі як вимог, так і строків, передбачених статтею 33 Закону України «Про оренду землі», оскільки право відмовити орендареві у поновленні договору оренди землі через те, що ним не додано до листа-повідомлення інших документів, окрім проекту додаткової угоди, у орендодавця відповідно до статті 33 Закону України «Про оренду землі» відсутнє, а лист-повідомлення про відмову у поновленні договору оренди

ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області направило із порушенням строку для повідомлення орендаря про прийняте рішення, що дало підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди з урахуванням частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі» у судовому порядку.

Вказує, що апеляційний суд, скасовуючи законне рішення суду першої інстанції, застосував формальну підставу, не взяв до уваги додаткову угоду № 3 від 9 червня 2015 року «Про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 21 березня 2011 року про зміну орендаря», укладену

ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області і ним, якою змінені сторони договору оренди земельної ділянки від 21 березні 2011 року і

ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області наділено повноваженнями щодо передачі в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення.

Заявник вважає, що рішення суду першої інстанції повністю відповідає вимогам закону і захищає законне право орендаря на поновлення договору оренди землі

Позиція інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ГУ Держгеокадастру в Дніпропетровській області просить залишити її без задоволення, а постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 липня 2018 року - без змін, посилаючись на мотиви та висновки, викладені у постанові апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 липня 2018 року.

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 19 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі і ухвалою цього ж суду від 23 грудня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що21 березня 2011 року ОСОБА_2 , який є батьком позивача, та П`ятихатська районна державна адміністрація Дніпропетровської області уклали договір оренди землі, відповідно до якого ОСОБА_2 строком на п`ять років надано у платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Лихівської селищної ради П`ятихатського району Дніпропетровської області площею 20,0000 га з кадастровим номер 1224555600:01:003:0081.

29 грудня 2011 року зазначений договір зареєстровано у відділі Держкомзему у П`ятихатському районі Дніпропетровської області за № 122455564000037, тому він набрав чинності з 29 грудня 2011 року і діяв до 29 грудня 2016 року.

З пункту 8 договору оренди землі суди встановили, що його укладено строком на 5 (п`ять) років. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

У зв`язку з прийняттям спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держземагенства у Дніпропетровській області з заявою про заміну сторони договору - орендаря ОСОБА_2 на ОСОБА_1 .

Додатковою угодою № 3 від 9 червня 2015 року, яка є невід`ємною частиною договору оренди землі від 21 березня 2011 року, змінені сторони договору оренди землі від 21 березня 2011 року: орендар - ОСОБА_1 , орендодавець -

ГУ Держземагенства у Дніпропетровській області та П`ятихатська районна державна адміністрація Дніпропетровської області, інші умови договору залишилися незмінними.

Пунктом 3 додаткової угоди № 3 від 9 червня 2015 року визначено, що вона набирає чинності після підписання сторонами та її державної реєстрації.

Додаткова угода про внесення змін до договору оренди землі № 3 від 9 червня 2015 року зареєстрована в реєстраційній службі П`ятихатського районного управління юстиції Дніпропетровської області 30 липня 2015 року № 23280661.

26 жовтня 2016 року ОСОБА_1 направив на адресу ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області лист-повідомлення про надання згоди на пролонгацію договору оренди землі строком на 25 років (у разі незгоди - не менше ніж на 7 років) на умовах додаткової угоди, копію якої додано до листа-повідомлення.

Лист-повідомлення ОСОБА_1 від 26 жовтня 2016 року отримано

ГУ Держгеокадастру в Дніпропетровській області 27 жовтня 2017 року, що підтверджується відміткою на повідомленні про вручення поштового відправлення.

Протягом місяця з дня направлення листа-повідомлення ОСОБА_1 не отримав відповіді про надання згоди на поновлення договору оренди землі.

Після закінчення 29 грудня 2016 року строку договору оренди землі ОСОБА_1 продовжує користуватися земельною ділянкою за її цільовим призначенням, сплачує орендну плату.

Листом від 4 травня 2017 року за № Д-11914/0-1932/6-17 ГУ Держгеокадастр в Дніпропетровській області відповіло ОСОБА_1 на його лист-повідомлення

від 26 жовтня 2016 року, яким відмовило у поновленні договору оренди землі у зв`язку з неподанням повного пакету документів, зокрема, договору оренди земельної ділянки від 21 березня 2011 року, додаткової угоди про внесення змін до договору оренди землі, документів, що підтверджують належне виконання обов`язків орендаря відповідно до статті 96 ЗК України.

7 серпня 2017 року ОСОБА_1 направив на адресу Головного управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області лист про підписання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 21 березня 2011 року на підставі частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі», додавши додаткову угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки

від 21 березня 2011 року у двох екземплярах, пакет документів на підтвердження належного виконання своїх обов`язків за умовами договору оренди землі та документи, що підтверджують перехід права користування земельною ділянкою від ОСОБА_2 до ОСОБА_1 .

Суди встановили, що ОСОБА_1 відмовлено у підписанні додаткової угоди про поновлення договору оренди землі з підстав неузгодження істотних умов відповідно до листа від 10 жовтня 2017 року № Д-9451/0-7421/6-17.

Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року

№ 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 липня 2018 рокуздійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 8 лютого

2020 року.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України у редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України у тій же редакції під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги і відзиву на неї, суд дійшов таких висновків.

За змістом частини першої статті 4, частини першої статті 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод або законних інтересів; здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно зі статтею 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Цивільні права та обов`язки можуть виникати, зокрема, з договорів та інших правочинів, створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної (творчої) діяльності, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інших юридичних фактів (наприклад, створення речей), безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування, настання або ненастання певної події. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Хоч стаття 11 ЦК України прямо вказує лише на підстави виникнення цивільних прав та обов`язків, однак зміст цього Кодексу свідчить про те, що за тих самих підстав цивільні права та обов`язки змінюються та припиняються.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України «Про оренду землі». Тобто до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме спеціальні норми ЗК України та Закону України «Про оренду землі».

За змістом частини першої статті 93 ЗК України, статті 1 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки - це строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності, засноване на договорі.

Статтями 13, 14 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі - це договір, укладений у письмовій формі, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Отже, зміст прав та обов`язків, що виникають в орендодавця та орендаря земельної ділянки, порядок їх реалізації та виконання опосередковуються договором оренди землі. Зокрема, на підставі договору в орендодавця виникає обов`язок передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а в орендаря - обов`язок використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства, сплачувати орендну плату в порядку і розмірі, встановленому договором або законом.

Істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (частина перша статті 15 Закону України «Про оренду землі»).

За змістом статті 19 Закону України «Про оренду землі» строк дії договору оренди землі як істотна умова договору визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

Закінчення строку дії договору оренди землі спричиняє усталені та законодавчо визначені наслідки, зокрема припиняються права та обов`язки, що випливають із договору, за винятком тих, які продовжують існувати після закінчення договірних відносин. Власник земельної ділянки вправі користуватися та розпоряджатися земельною ділянкою після закінчення договору оренди за правилами статті 317 ЦК України, укладати договори оренди з іншими орендарями на власний розсуд.

Випадки та умови, коли права і обов`язки сторін за договором оренди продовжують існувати після закінчення узгодженого строку дії цього договору незалежно від волевиявлення власника, обмежуючи останнього у його правомочностях щодо здійснення права власності, обумовлюються договором або законом.

Законодавець передбачає різні способи продовження строку дії договору оренди на новий строк, які можуть полягати у визначенні для сторони договору необхідності вдатися до активних дій для отримання бажаного результату або, навпаки, у вказівці для досягнення бажаного результату утриматися від певних дій.

Наприклад, стаття 764 ЦК України вказує на правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору найму, зазначаючи, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Також статтею 126-1 ЗК України для договорів про встановлення земельного сервітуту, договорів про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови, укладених або змінених після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», визначені умови поновлення відповідних договорів, за якими договором оренди землі, договором про встановлення земельного сервітуту, договорами про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови може встановлюватися умова щодо поновлення таких договорів. Якщо договір містить умову про його поновлення після закінчення строку, на який його укладено, цей договір поновлюється на такий самий строк і на таких самих умовах. Поновленням договору вважається поновлення договору без вчинення сторонами договору письмового правочину про його поновлення в разі відсутності заяви однієї із сторін про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення договору. Вчинення інших дій сторонами договору для його поновлення не вимагається. Сторона договору, яка бажає скористатися правом відмови від поновлення договору, не пізніш як за місяць до дати закінчення дії такого договору подає до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно заяву про виключення з цього реєстру відомостей про поновлення договору. У разі відсутності заяви про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення договору до дати закінчення дії такого договору після настання відповідної дати закінчення дії договору державна реєстрація речового права продовжується на той самий строк.

Тож у статті 764 ЦК України та статті 126-1 ЗК України вказаної редакції законодавець вдався до такого правового регулювання, за яким для настання наслідків у вигляді поновлення договору оренди сторони мають утриматися від дій, які б спричиняли закінчення дії такого договору. Вчинення інших дій сторонами договору для його поновлення, зокрема укладення правочину про продовження договору, не вимагається.

Що ж стосується правового регулювання поновлення договору оренди землі, то про обставини його поновлення у відповідний період ідеться у статті 33 Закону України «Про оренду землі» (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), яка має відповідну назву.

Так, відповідно до частин першої-п`ятої статті 33 цього Закону по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Водночас поновлення договору оренди згідно з частиною шостою

статті 33 Закону України «Про оренду землі» здійснюється у встановленому законодавством порядку.

Так, частинами восьмою та дев`ятою статті 33 Закону України «Про оренду землі» визначено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді.

Відповідно до частини першої статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (тут і надалі - в редакції станом на час вирішення спору судами) державній реєстрації прав підлягають речові права на нерухоме майно, похідні від права власності, зокрема право оренди земельної ділянки. Відповідно до частини четвертої статті 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону; згідно із частиною другою статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Отже, орендар набуває речове право оренди земельної ділянки з моменту державної реєстрації такого права.

За визначеннями, наведеними у статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) є офіційне визнання і підтвердження державою фактів як набуття, так і зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; заявником у таких випадках є власник, інший правонабувач, сторона правочину, у яких виникло речове право, або уповноважені ними особи - у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав.

Державний реєстр прав на нерухоме майно містить записи про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав, відомості та електронні копії документів, поданих у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав на нерухоме майно у процесі проведення таких реєстраційних дій.

Частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі» визначено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. З цього випливає обов`язок орендодавця надати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на новий строк. Відповідно до частини восьмої

статті 33 вказаного Закону оформлення відповідних правовідносин сторін здійснюється шляхом укладення сторонами додаткової угоди до договору оренди землі.

Тож поновлення договору оренди землі в судовому порядку у передбачений

статтею 33 Закону України «Про оренду землі» спосіб вимагає укладення додаткової угоди сторонами як єдиної підстави продовження орендних прав і обов`язків на новий строк.

Правочин, на підставі якого здійснюється продовження орендних прав та обов`язків, у силу загальних приписів ЦК України щодо порядку укладення, зміни та розірвання договорів має бути вчинений у тій самій формі, що й первісний договір оренди.

У випадку недосягнення сторонами згоди щодо укладення додаткової угоди спір про укладення такої угоди, зміни та розірвання первісного договору вирішується судом (статті 651 652 ЦК України).

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а частина друга статті 16 ЦК України передбачає, зокрема, такі способи захисту цивільних прав та інтересів судом, як визнання права, визнання правочину недійсним, зміна та припинення правовідношення.

Укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди землі кореспондує передбаченому пунктом 6 частини другої статті 16 ЦК України способу захисту порушеного права шляхом зміни правовідношення та відповідає підставам виникнення, припинення та зміни прав та обов`язків сторін за статтею 11 цього Кодексу.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду

від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18),

від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 4 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18).

Тож статтею 33 Закону України «Про оренду землі» у відповідній редакції, чинній у спірний період, визначено як підстави поновлення договору оренди землі, так і порядок такого поновлення шляхом укладення відповідної додаткової угоди до договору оренди землі. Право сторони на оскарження в суді відмови або зволікання з укладенням додаткової угоди в контексті спірних правовідносин вказують на право сторони на звернення до суду для укладення додаткової угоди.

Додаткова угода до договору оренди землі, зміст якої зафіксований у рішенні суду, відповідно до пункту 1 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є підставою для державної реєстрації права оренди на новий строк у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Висновки про належний спосіб захисту при вирішенні спірних правовідносин щодо поновлення договору оренди землі викладено Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18 (провадження № 12-136гс19) та від 29 вересня 2020 року у справі № 378/596/16-ц (провадження № 14-545цс19) а саме, що при вирішенні спірних правовідносин щодо поновлення договору оренди шляхом укладення додаткової угоди до договору оренди землі, обов`язковість укладення якої передбачена частиною восьмою статті 33 Закону України «Про оренду землі», належним способом захисту порушеного права є визнання укладеною додаткової угоди саме із викладенням її змісту.

Звертаючись до суду з позовом, позивач просив визнати поновленим договір оренди землі, укладений 21 березня 2011 року, строком на сім років на тих самих умовах.

Позовних вимог про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди позивач не заявляв.

Таким чином, позивач обрав неналежний спосіб захисту своїх порушених прав.

Оскільки суди позбавлені можливості виходити за межі позовних вимог, тому у задоволенні позовних вимог у частині визнання договору оренди поновленим необхідно відмовити з підстав обрання позивачем неналежного способу захисту права.

Неправильне застосування норм матеріального права надає суду касаційної інстанції повноваження не обмежуватися доводами та вимогами касаційної скарги як визначено частиною третьою статті 400 ЦПК України.

Відповідно до статті 412 ЦПК України в редакції Кодексу, чинній на час подання касаційної скарги підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Зважаючи на те, що суд апеляційної інстанцій дійшов правильного висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог про визнання поновленим договору оренди землі, однак вказав неналежні мотиви та підстави для такої відмови, судове рішення апеляційного суду підлягає зміні у його мотивувальній частині.

Щодо судових витрат

Оскільки касаційний суд дійшов висновку про зміну судових рішень у їх мотивувальних частинах, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 412 ЦПК України у редакції, чинній на час подання касаційної скарги, статтею 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 липня 2018 року змінити, виклавши її мотивувальну частину у редакції цієї постанови.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: І. М. Фаловська В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко С. Ю. Мартєв В. А. Стрільчук