18.12.2024

№ 199/3188/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 199/3188/23

провадження № 61-13811 св 24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г. В.,

учасники справи:

позивач - перший заступник керівника Маріупольської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області,

відповідачі: ОСОБА_1 , дочірнє підприємство «Ілліч-Агро Донбас» публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу заступника керівника Донецької обласної прокуратури нарішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська у складі судді Руденко В. В. від 29 лютого 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду у складі колегії суддів: Городничої В. С., Петешенкової М. Ю., Красвітної Т. П.

від 11 вересня 2024 року,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2023 року перший заступник керівника Маріупольської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області звернувся до суду з позовом до

ОСОБА_1 , дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Донбас» публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (далі - ДП «Ілліч-Агро Донбас») про витребування земельної ділянки, скасування рішення про державну реєстрації права оренди.

Позов мотивовано тим, що 19 листопада 2019 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором юридичного департаменту Чекідою О. А. зареєстровано право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 1421786600:03:000:1176, площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства на території Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області за межами населених пунктів (номер запису про державну реєстрацію права власності 34256730).

Підставою для реєстрації права власності на земельну ділянку є, як зазначено у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, наказ Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 02 жовтня 2019 року № 4932-СГ «Про надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення», яким ОСОБА_1 надано безоплатно у власність земельну ділянку площею 2,00 га,

у тому числі ріллі площею 2,00 га (кадастровий номер 1421786600:03:000:1176) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області за межами населених пунктів, та копія якого міститься у реєстраційній справі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до наданої Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області копії наказу з аналогічними реквізитами - номером та датою - наказом № 4932-СГ від 02 жовтня 2019 року «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення», яким ОСОБА_2 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та надано безоплатно у власність земельну ділянку, розташованої на території Покровської сільської ради Мангушського району Донецької області за межами населених пунктів.

Тобто, зміст наказу № 4932-СГ від 02 жовтня 2019 року, фактично прийнятого Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області, не відповідає змісту наказу з тими самими реквізитами, що міститься у реєстраційній справі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1421786600:03:000:1176.

Згідно з листом Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області

№ 10-5-0.3-306/2-23 від 16 лютого 2023 року ОСОБА_1 зверталася до Управління із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність. Проте, наказом Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 21 жовтня 2019 року

№ 5379-СГ «Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні

у власність земельної ділянки», ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області.

У подальшому, Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області не приймалося наказів відносно ОСОБА_1 про затвердження проектної документації із надання у власність земельної ділянки, а наказ від 02 жовтня

2019 року № 4932-СГ було прийнято відносно іншої особи. Державою ніколи не ухвалювалося рішення про відчуження земельної ділянки з кадастровим номером 1421786600:03:000:1176, вона вибула з державної власності поза волею власника. Спірна земельна ділянка була передана ОСОБА_1 в оренду ДП «Ілліч-Агро» строком на 10 років на підставі договору оренди землі від 22 листопада 2019 року № 623, який було укладено між ОСОБА_1 і ДП «Ілліч-Агро» (номер запису про інше речове право 34693979).

Оскільки земельна ділянка з кадастровим номером 1421786600:03:000:1176 вибула з власності держави поза її волею, вона може бути витребувана від добросовісного набувача. За наявності орендних відносин між відповідачами скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на земельну ділянку з кадастровим номером 1421786600:03:000:1176 без судового рішення про припинення права оренди земельної ділянки неможливе.

Прокурор вважав, що наявні підстави для подання позовної заяви у даній справі в інтересах держави в особі Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області, яка мала б здійснити захист прав на земельні ділянки, а нездійснення захисту компетентним органом полягає у тому, що Нікольська селищна рада Маріупольського району Донецької області не вжила будь-яких заходів для витребування спірної земельної ділянки з чужого незаконного володіння.

Ураховуючи викладене, прокурор просив суд:

- витребувати у ОСОБА_1 та ДП «Ілліч-Агро Донбас» на користь власника земельної ділянки відповідно до частини другої статті 83 ЗК України - Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 2,00 га, із кадастровим номером 1421786600:03:000:1176, що розташована на території територіальної громади Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області;

- скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішення про державну реєстрацію права оренди ДП «Ілліч-Агро Донбас» на земельну ділянку із кадастровим номером 1421786600:03:000:1176, припинивши право оренди на цю земельну ділянку;

- вирішити питання розподілу судових витрат.

Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська

від 29 лютого 2024 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 11 вересня 2024 року, у задоволенні позову першого заступника керівника Маріупольської окружної прокуратури в інтересах Держави

в особі Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що факт неправомірності набуття ОСОБА_1 права власності не випливає із закону, а правомірність набуття права власності включає в себе законність і добросовісність такого набуття та презюмується. Відтак, підлягає доказуванню неправомірність набуття ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку, що позивачем доведено не було, а саме не надано доказів, які б підтверджували підробку документів, на підставі яких ОСОБА_1 надано земельну ділянку. При цьому наявність двох наказів під одним номером і з різними текстами, зокрема про передачу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 різних земельних ділянок, які територіально розташовані в різних районах, мають різне цільове призначення та площу, не доводить недійсність якогось із цих документів та незаконність набуття вказаними особами права власності на земельні ділянки,

а прокурором не надано доказів підроблення чи визнання недійсними вказаних наказів.

Суди вказали, що лист ГУ Держгеокадастру у Донецькій області про те, що ним не приймалося рішення щодо надання у власність спірної земельної ділянки

ОСОБА_1 не свідчить про те, що саме зазначений наказ є підробленим чи недійсним.

Доводи прокурора про те, що наказом ГУ Держгеокадастру у Донецькій області ОСОБА_1 було відмовлено у затвердженні проекту землеустрою та наданні цієї земельної ділянки у власність, є безпідставними, оскільки вказаний факт не спростовує надання відповідачу державою земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Посилання прокурора на те, що реєстрація права власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_1 була вчинена на підставі підробленого (неіснуючого) наказу ГУ Держгеокадастру у Донецькій області, тобто, що ця ділянка вибула з володіння власника не з його волі, є помилковими, оскільки вказані обставини не доведені належними й допустимими доказами.

Суди послалися на відповідні правові висновки Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду й відповідну судову практику Європейського суду з прав людини щодо захисту права власності.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У жовтні 2024 року заступник керівника Донецької обласної прокуратури, звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 29 лютого 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 вересня 2024 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги прокурора задовольнити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 22 жовтня 2024 року касаційну скаргу заступника керівника Донецької обласної прокуратуризалишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків. Зазначено строк виконання ухвали та попереджено про наслідки її невиконання.

У наданий судом строк заступник керівника Донецької обласної прокуратуризвернувся до Верховного Суду із клопотанням на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 22 жовтня 2024 року.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2024 року відкрито касаційне провадження

у вказаній справі, витребувано цивільну справу № 199/3188/23 із Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська та надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У листопаді 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга заступника керівника Донецької обласної прокуратури мотивована тим, що оскаржувані судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Зазначає, що судами проігноровано докази, а саме: наданий ГУ Держгеокадастру

у Донецькій області наказ від 02 жовтня 2019 року № 4932-СГ щодо надання

у власність земельної ділянки ОСОБА_2 ; інформацію ГУ Держгеокадастру

у Донецькій області про те, що воно не приймало наказ від 02 жовтня 2019 року

№ 4932-СГ щодо надання у власність земельної ділянки ОСОБА_1 ; наданий

ГУ Держгеокадастру у Донецькій області наказ від 21 жовтня 2019 року № 5379-СГ, яким ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою та наданні земельної ділянки у власність.

Суди зробили висновки на припущеннях, зокрема, що можуть існувати два накази

ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 02 жовтня 2019 року № 4932-СГ з різними текстами про надання у власність землі ОСОБА_1 та надання у власність землі ОСОБА_2 . При цьому, суд не врахував, що накази Держгеокадастру з одним номером, датою та посекундною відміткою на штрих-коді фізично не можуть існувати. Суди припустили, що відмова у затвердженні проекту землеустрою ОСОБА_1 не впливає на можливість отримати земельну ділянку

у власність. Висновок про правомірність володіння землею ОСОБА_1 зроблено не на дослідженні документів, які могли підтвердити таку правомірність, а на припущенні про те, що ніщо не вказує на те, що земельна ділянка з кадастровим номером 1421786600:03:000:1176 виділялась ще комусь, окрім ОСОБА_1 .

Вказує, що прокурор у суді заявляв про потребу у дослідженні електронної реєстраційної справи у реєстрі та системи електронного документообігу «ДОК ПРОФ», проте вказане клопотання позивача з метою з`ясування дійсного змісту оспорюваного наказу суд необґрунтовано відхилив. При цьому вказує, що всі накази ГУ Держгеокадастру у Донецькій області обов`язково реєструються в системі електронного документообігу «ДОК ПРОФ» та існують як електронні документи, проте у системі «ДОК ПРОФ» є тільки один наказ ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 02 жовтня 2019 року № 4932-СГ, яким ОСОБА_2 надано у власність земельну ділянку із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебуває у запасі, на території Покровської сільської ради Мангушського району Донецької області, інших наказів ГУ Держгеокадастру

у Донецькій області від 02 жовтня 2019 року № 4932-СГ у системі «ДОК ПРОФ» немає. Таким чином, суду надано оригінал наказу (паперова копія вказаного електронного документу із системи «ДОК ПРОФ») від 02 жовтня 2019 року

№ 4932-СГ, а суди не надали йому належну правову оцінку.

При цьому ОСОБА_1 не надала доказів, які б підтверджували отримання нею спірної земельної ділянки, не надала жодних документів при розгляді справи, не з`являлася у судові засідання, тому судами порушено вимоги щодо рівності та змагальності сторін, фактично звільнили ОСОБА_1 від доказування, суди не встановили її фактичне місце проживання, її реєстрації як внутрішньо переміщеної особи. При цьому суди керувалися позицією ДП «Ілліч -Агро Донбас», який не є учасником відносин щодо надання земельної ділянки у власність.

Зазначає, що відсутність вироку щодо підробки документів не може бути підставою для відмови в позові.

ОСОБА_1 не довела існування наказу Головного управління Держгеокадастру в Донецькій області з такими реквізитами щодо передачі їй землі, а присвоєння земельній ділянці ОСОБА_1 кадастрового номеру не свідчить про правомірність набуття права власності, оскільки присвоєння земельній ділянці кадастрового номеру - це лише 3 з 6 етапів приватизації земельної ділянки. На цьому етапі рішення про передачу земельної ділянки не приймається. При цьому вказує, що

ОСОБА_1 на 5 етапі отримала відмову у затвердженні проекту землеустрою, у зв`язку з чим 6 етапу (виділення земельної ділянки) не могло існувати.

Суди не врахували правові висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду: від 14 листопада 2018 року в справі № 183/1617/16; від 14 грудня 2022 року в справі № 461/12525/15-ц; в постановах Верховного Суду: від 15 квітня 2020 року в справі № 373/1810/16-ц; від 05 квітня 2023 року в справі № 139/997/21; від 05 січня 2024 року у справі № 736/1435/21; від 17 січня 2024 року у справі

№ 522/3999/23.

Вказує, що справа має суттєве значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки на розгляді судів перебуває понад 200 позовів з питання набуття права власності земельних ділянок, які вибули з державної власності на підставі підроблених документів, які не видавалися органами Держгеокадастру. У судах спостерігається неоднакова судова практика, різне тлумачення норм права не тільки судом, а й окремими суддями в ідентичних справах. При цьому, зазначає, що справа становить значний суспільний інтерес, оскільки стосується вибуття з державної власності спірної земельної ділянки поза волею держави, і справа має виняткове значення, оскільки стосується вибуття не однієї землі, а сотень земельних ділянок площею понад 300 га за підробленими документами, а орган, який начебто видав спірні накази, стверджує, що не приймав їх.

Крім того, зазначає, що нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки становить 55 521,40 грн, проте оціночна вартість згідно з довідки Фонду державного майна України від 20 вересня 2024 року оціночна вартість спірної земельної ділянки складає 511 128,39 грн. При цьому з державної власності вибуває не окрема земельна ділянка, а єдиний масив 49,6785 га, його оціночна вартість орієнтовно становить 20,2 млн грн, що є більшим за 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У листопаді 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив від ДП «Ілліч-Агро Донбас» на касаційну скаргу, в якому зазначається, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими, посилання на висновки Верховного Суду є помилковими, так як стосуються неподібних до цієї справи обставин. Твердження про те, що земельна ділянка вибула з володіння ГУ Держгеокадастру в Донецькій області поза його волею є припущенням. Суди не порушили статей 5, 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», сканкопії письмових

ГУ Держгеокадастру в Донецькій області не є оригіналами електронного документа. Матеріали справи та встановлені судами обставини не містять доказів того, що ОСОБА_1 , отримуючи земельну ділянку в порядку передбаченому законодавством, діяла недобросовісно. Доводи касаційної скарги спрямовані на переоцінку доказів у справі.

Крім того, зазначає, що справа є малозначною, оскільки нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки станом на 2024 рік становить 55 521,40 грн,

а ринкова вартість згідно з довідки про оціночну вартість спірної земельної ділянки від 20 вересня 2024 року, отриманої прокурором з сайту Фонду державного майна України, не може застосовуватися для визначення вартості майна для судового спору.

Також вказує, що попередній розмір судових витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції становить

6 тис грн, відповідні докази будуть надані у строки, передбачені ЦПК України.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій

статті 389 ЦПК України.

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник, у змісті касаційної скарги, зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: 1) застосування судами норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду; 2) судами належним чином не досліджено зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи;

3) суди встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга заступника керівника Донецької обласної прокуратури задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Судами встановлено, що 16 липня 2019 ОСОБА_1 звернулася із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення безоплатно у власність.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 19 липня 2019 року

№ 3397-СГ ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, що перебуває у запасі на території Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області за межами населених пунктів, орієнтовний розмір 2,0000 га, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 02 жовтня 2019 року

№ 4932-СГ затверджено документацію із землеустрою та надано ОСОБА_1

у власність земельну ділянку кадастровий номер 1421786600:03:000:1176,

площею 2,0000 га сільськогосподарського призначення без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області за межами населених пунктів.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 21 жовтня 2019 року

№ 5379-СГ «Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні

у власність земельної ділянки» ОСОБА_1 було відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області, розмір земельної ділянки 2,0 га, кадастровий номер 1421786600:03:000:1176 із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства та наданні цієї земельної ділянки у власність.

Рішенням державного реєстратора юридичного департаменту Маріупольської міської ради Донецької області Чекідою О. А. від 19 листопада 2019 року право власності на земельну ділянку кадастровий номер 1421786600:03:000:1176,

площею 2,0000 га було зареєстровано за ОСОБА_1

22 листопада 2019 року між ДП «Ілліч-Агро Донбас» і ОСОБА_1 укладено

договір оренди землі № 623, за умовами якого ОСОБА_1 передала ДП «Ілліч-Агро Донбас» в платне користування земельну ділянку кадастровий номер 1421786600:03:000:1176 для ведення особистого селянського господарства, площею 2 га, строком на 10 років.

Рішенням державного реєстратора юридичного департаменту Маріупольської міської ради Донецької області Іщук Н. Ф. від 13 грудня 2019 року право оренди земельної ділянки, належної ОСОБА_1 , на підставі договору оренди землі

від 22 листопада 2019 року, зареєстровано за ДП «Ілліч-Агро Донбас» (номер запису про інше речове право 34693979).

13 квітня 2022 року ДП «Ілліч-Агро Донбас» звернулося із заявою про вчинення кримінального правопорушення до ГУ Національно поліції України та СБУ у зв`язку з тим, що в результаті бойових дій втратило доступ до офісу, в якому знаходилися всі установчі документи підприємства, печатка, штампи, всі дозволи, ліцензії та інша розпорядча документація, відомості про що були внесені до ЄРДР за

№ 22022050000001220.

Відповідно до положень статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. Власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

27 травня 2021 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин».

Відповідно до пункту 58 вищевказаного Закону України розділ Х «Перехідні положення» ЗК України був доповнений пунктом 24, яким визначається, що з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, перелік яких визначений законом.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом (пункт 24 розділ Х «Перехідні положення» ЗК України).

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада

1950 року (далі - Конвенція)).

Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частини перша та третя статті 388 ЦК України).

Якщо законом установлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом (частина п`ята статті 12 ЦК України).

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (частина друга статті 328 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року в справі

№ 461/12525/15-ц (провадження № 14-190цс20), на яку посилається заявник, сформульовано правовий висновок про те, що, розглядаючи справи щодо застосування положень статті 388 ЦК України в поєднанні з положеннями

статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, суди повинні самостійно, з урахуванням усіх встановлених обставин справи виснувати про наявність підстав для втручання в мирне володіння майном особи, що набула це майно за відплатним договором, виходячи з принципів мирного володіння майном, а також надати оцінку тягаря, покладеного на цю особу таким втручанням. Такими обставинами можуть бути, зокрема, підстави та процедури набуття майна добросовісним набувачем, порівняльна вартість цього майна з майновим станом особи, спрямованість волевиявлення учасників правовідносин та їх фактичні наміри щодо цього майна тощо.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

Відповідно до статей 317 і 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Відповідно до частини першої статті 116 ЗК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно із статтею 118 ЗК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року в справі

№ 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18) та постанові Верховного Суду

від 15 квітня 2020 року в справі № 373/1810/16-ц (провадження № 61-13700св19), на які посилається заявник, указано, що необхідною передумовою виникнення права власності на земельну ділянку за певних обставин має бути рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, які діють від імені власника, про передання у власність земельної ділянки.

У постанові Верховного Суду від 05 квітня 2023 року в справі № 139/997/21 (провадження № 61-12898св22),наведеній в касаційній скарзі, зазначено, що законодавчо визначений порядок набуття права власності громадянами на земельну ділянку із земель державної та комунальної власності потребує наявності, з одного боку, волевиявлення осіб до отримання земельної ділянки у формі подання заяви, з іншого - прийняття рішення про її передачу органом державної влади або місцевого самоврядування. Тож відсутність волевиявлення територіальної громади на передачу земельної ділянки є порушенням чинного законодавства. Право власності на майно, яке було передано за угодами щодо його відчуження поза волею власника, не набувається, у тому числі й добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна. Лише за наявності волевиявлення органу місцевого самоврядування, оформленого рішенням, можливе розпорядження спірним нерухомим майном. Отже, у випадку, якщо майно вибуло з володіння законного власника поза його волею, останній може розраховувати на повернення такого майна, незважаючи на добросовісність та відплатність його набуття сторонніми особами, і має право звернутися до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційним позовом).

Згідно з вимогами статті 82 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Саме суди першої та апеляційної інстанцій як суди факту здійснюють дослідження та оцінку доказів.

Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша

статті 400 ЦПК України).

У цій справі відсутні підстави вважати, що суди не врахували наведені заявником висновки Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, так як не встановлено обставин, що ГУ Держгеокадастру в Донецькій області не розглядало питання про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_1 та що реєстрація права власності на спірну земельну ділянку була вчинена на підставі підробленого (неіснуючого) наказу ГУ Держгеокадастру в Донецькій області від 02 жовтня

2019 року № 4932-СГ.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).

Процедура державної реєстрації земельної ділянки визначена Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 (далі - Порядок № 1051).

Відповідно до пункту 107 Порядку № 1051 (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку.

Державна реєстрація земельної ділянки здійснюється, зокрема, за заявою особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки у разі її передачі у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи

(пункт 109 Порядку № 1051).

Пункт 110 Порядку № 1051 передбачає, що для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстраторові, який здійснює таку реєстрацію, подаються: заява про державну реєстрацію земельної ділянки за формою згідно з додатком 22; оригінал погодженої відповідно до законодавства документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки (разом з позитивним висновком державної експертизи землевпорядної документації у разі, коли така документація підлягає обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації); електронний документ.

Після прийняття органом державної влади чи органом місцевого самоврядування рішення про затвердження документації із землеустрою, яка є підставою для державної реєстрації земельної ділянки, та надання Держгеокадастру або його територіальному органові відповідно до компетенції засвідченої копії такого рішення Державний кадастровий реєстратор протягом двох робочих днів з моменту її отримання вносить відповідні відомості до Поземельної книги в електронній (цифровій) та паперовій формі.

До поземельної книги в паперовій формі додається засвідчена копія рішення, яке є підставою для внесення відомостей до неї (пунктом 112 Порядку № 1051).

Пунктом 113 Порядку № 1051 встановлено, що Державний кадастровий реєстратор в день отримання інформації про зареєстровані речові права на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вносить відомості про власників, користувачів земельної ділянки відповідно до даних зазначеного Реєстру до Поземельної книги в електронній (цифровій) та паперовій формі.

Суди встановили, що паперові реєстраційні справи залишилися на тимчасово окупованій території, а саме в м. Маріуполі Донецької області, доступ до архіву Державного земельного кадастру в Донецькій області відсутній.

Накази Головного управління Держгеокадастру в Донецькій області в електронному вигляді зберігаються в системі електронного документообігу «ДОК ПРОФ», дозвіл на доступ до яких позивач може отримати самостійно в порядку положень КПК України в рамках кримінальних проваджень, порушених щодо посадових осіб.

Однак матеріали справи не містять роздрукованого із системи електронного документообігу «ДОК ПРОФ» наказу Головного управління Держгеокадастру в Донецькій області від 02 жовтня 2020 року № 4932-СГ зі змістом, який спростовує затвердження проєкту землеустрою щодо відведення та надання ОСОБА_1

у власність земельної ділянки з кадастровим номером 1421786600:03:000:1176, площею 2,0 га, сільськогосподарського призначення без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області та підтверджує підроблення такого документа.

Відповідно до частини п`ятої статті 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Ураховуючи викладене, Верховний Суд погоджується з висновками судів про те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами незаконність та безпідставність вибуття з державної власності в особі територіальної громади Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 2,0 га з кадастровим номером 1421786600:03:000:1176, право власності на яку зареєстровано за

ОСОБА_1 .

До подібних висновків, по суті за тих самих обставин дійшов Верховний Суд

у постановах: від 06 серпня 2024 року у справі № 205/2120/23, провадження

№ 61-1063 св 24; від 04 листопада 2024 року у справі № 199/3237/23, провадження № 61-5546 св 24; від 25 листопада 2024 рокуу справі № 199/9914/22, провадження № 61-995 св 24.

Безпідставними є доводи касаційної скарги про те, що суди встановили суттєві обставини справи на підставі недопустимих доказів, а саме на припущеннях, так як судові рішення ґрунтуються на доказах, які належним чином оцінені.

Посилання касаційної скарги про різну судову практику в судах першої та апеляційної інстанції у подібних справах не є підставою для скасування законних й обґрунтованих судових рішень у цій справі. Кожна справа вирішується з урахуванням конкретних її обставин та доведеності позовних вимог.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновки, які обґрунтовано викладені в оскаржуваних судових рішеннях, правильне дотримання судами норм матеріального та процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені у касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності оскаржуваних судових рішеннях та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Касаційна скарга містить клопотання про розгляд справи Верховним Судом за участю прокурора, підстави для задоволення якого відсутні, так як відповідно до

частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією в складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, розподіл судових витрат за подання відповідної касаційної скарги Верховним Судом не здійснюється.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника керівника Донецької обласної прокуратуризалишити без задоволення.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська

від 29 лютого 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду

від 11 вересня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття,

є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць