07.11.2024

№ 199/3237/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 199/3237/23

провадження № 61-5546 св 24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г. В.,

учасники справи:

позивач - перший заступник керівника Маріупольської окружної прокуратури в інтересах Держави в особі Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області,

відповідачі: ОСОБА_1 , дочірнє підприємство «Ілліч-Агро Донбас» публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу заступника керівника Донецької обласної прокуратурина рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська у складі судді Авраменка А. М. від 07 листопада 2023 року, додаткове рішення

Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська у складі судді Авраменка А. М. від 05 грудня 2023 року, постанову Дніпровського апеляційного суду у складі колегії суддів: Деркач Н. М., Пищиди М. М., Ткаченко І. Ю. від 20 березня 2024 року та додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду у складі колегії суддів: Деркач Н. М., Пищиди М. М., Ткаченко І. Ю. від 03 квітня 2024 року,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2023 року перший заступник керівника Маріупольської окружної прокуратури в інтересах Держави в особі Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Донбас» публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (далі - ДП «Ілліч-Агро Донбас») про витребування земельної ділянки та скасування рішення про державну реєстрацію права оренди.

Позов мотивовано тим, що19 листопада 2019 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Маріупольського районного нотаріального округу Донецької області Чекідою О. І. зареєстровано право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 1421786600:03:000:1186, площею 2 га, для ведення особистого селянського господарства на території Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області за межами населених пунктів (номер запису про державну реєстрацію права власності 34257657).

Підставою для державної реєстрації права власності на спірну земельну ділянку був наказ Головного управління (далі- ГУ) Держгеокадастру у Донецькій області

від 02 жовтня 2019 року №4977-СГ «Про надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення».

Відповідно до наданої ГУ Держгеокадастру у Донецькій області копії наказу за аналогічними реквізитами (номером та датою прийняття), вказаним наказом насправді надався дозвіл ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки, як розташована на території Мангушської селищної ради Мангушського району Донецької області за межами населених пунктів.

Згідно з наданими ГУ Держгеокадастру у Донецькій області листом

№ 10-5-0.3-306/2-2.3 від 16 лютого 2023 року ОСОБА_1 звертався до Управління із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, дозвіл на що було надано наказом ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 19 липня 2019 року

№ 3373-СГ.

Однак, наказом ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 22 жовтня 2019 року

№ 5410-СГ Управлінням відмовлено ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області з кадастровим номером 1421786600:03:000:1186 та наданні цієї земельної ділянки у власність.

У подальшому ГУ Держгеокадастру у Донецькій області не приймалось ніяких наказів відносно ОСОБА_1 щодо затвердження документації із землеустрою та надання у власність земельної ділянки.

Прокурор вважав, що державою ніколи не приймалось рішення про відчуження спірної земельної ділянки, а тому остання вибула з державної власності поза її волею. Окрім того, згідно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно спірна земельна ділянка на підставі договору оренди землі

від 22 листопада 2019 року передана ОСОБА_1 в оренду ДП «Ілліч-Агро Донбас» на 10 років.

Крім того, прокурор зазначав, що внаслідок змін у земельному законодавстві на момент звернення до суду із даним позовом землі державної власності, якими на момент виникнення спірних правовідносин розпоряджалось ГУ Держгеокадастру у Донецькій області, перейшли у комунальну власність, а тому з 27 травня 2021 року уповноваженим органом на розпорядження спірною земельною ділянкою з огляду на розпорядження Кабінету Міністрів України № 710-р від 12 червня 2020 року є Нікольська селищна рада Маріупольського району Донецької області, а тому саме її зазначено позивачем у справі.

Ураховуючи викладене, прокурор просив суд: витребувати у ОСОБА_1 та ДП «Ілліч-Агро Донбас» на користь Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 2,0 га, із кадастровим номером 1421786600:03:000:1186, що розташована на території Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області; скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішення про державну реєстрацію права оренди ДП «Ілліч-Агро Донбас» на земельну ділянку із кадастровим номером 1421786600:03:000:1186, припинивши право оренди на цю земельну ділянку.

Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська

від 07 листопада 2023 року у задоволені позову Маріупольської окружної прокуратури Донецької області в інтересах Держави в особі Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції керувався презумпцією правомірності набуття права власності та тим, що позивачем не надано доказів, які б підтверджували підробку документів, на підставі яких

ОСОБА_1 надано земельну ділянку, тому відсутні підстави для задоволення віндикаційного позову.

Суд першої інстанції вказав, що позовна вимога про скасування рішення про державну реєстрацію права оренди є похідною вимогою та ґрунтується виключно на можливості задоволення позову в частині віндикаційної позовної вимоги, тому вона не підлягає задоволенню. З тих же підстав не підлягає задоволенню і вимога про припинення права оренди, яка до того ж не є ефектними та належним способом захисту з огляду на внесення змін до норми частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», яка ще з 26 липня 2022 року не містить необхідності зазначення в рішенні суду про припинення відповідного речового права.

Суд вважав, що задоволення позову не буде правомірним втручанням у право ОСОБА_1 на мирне володіння спірної земельною ділянкою, оскільки прокурором не подано суду належних й допустимих доказів незаконного заволодіння

ОСОБА_1 земельною ділянкою, підробленості того варіанту наказу

ГУ Держгеокадастру у Донецькій області № 4977-СГ від 02 жовтня 2019 року, на підставі якого зареєстровано право власності на земельну ділянку за

ОСОБА_1 .

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що неможливо задовольнити позовну вимогу про витребування спірної земельної ділянки у ДП «Ілліч-Агро Донбас» і з тієї підстави, що за ДП «Ілліч-Агро Донбас» зареєстровано не право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а речове право на чуже майно - право оренди спірної земельної ділянки.

Додатковим рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду

м. Дніпропетровська від 05 грудня 2023 року заяву ДП «Ілліч-Агро Донбас» про ухвалення додаткового рішення у справі задоволено.

У порядку розподілу судових витрат по справі стягнуто з Донецької обласної прокуратури на користь ДП «Ілліч-Агро Донбас» в якості відшкодування витрат на професійну правничу допомогу 5 000,00 грн.

Додаткове рішення районного суду мотивоване тим, що заява ДП «Ілліч-Агро Донбас» про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу є обґрунтованою та доведеною. При цьому суд не погодився із твердженням прокурора про неспівмірність заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу, оскільки їх розмір цілком відповідає обсягу та складності фактично наданих послуг (вивчення матеріалів справи, правовий аналіз ситуації, підготовка відзиву, складення та направлення адвокатських запитів, підготовка письмових пояснень, участь представника ДП «Ілліч-Агро Донбас» у шістьох судових засіданнях), а також значенню справи для відповідача.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 20 березня 2024 року апеляційну скаргу Донецької обласної прокуратури залишено без задоволення. Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 07 листопада

2023 року та додаткове рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду

м. Дніпропетровська від 05 грудня 2023 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що наявність двох наказів під одним номером і з різними текстами, зокрема про передачу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 різних земельних ділянок, які територіально розташовані в різних районах, мають різне цільове призначення та площу, не доводить недійсність якогось із цих документів та незаконність набуття вказаними особами права власності на земельні ділянки. При цьому позивачем не надано докази щодо підроблення чи визнання недійсними вказаних наказів.

Суд апеляційної інстанції вказав, що лист ГУ Держгеокадастру у Донецькій області про те, що ним не приймалося рішення щодо надання у власність спірної земельної ділянки ОСОБА_1 не свідчить про те, що саме зазначений наказ є підробленим чи недійсним.

Доводи апеляційної скарги про те, що іншим наказом ГУ Держгеокадастру у Донецькій області ОСОБА_1 було відмовлено у затвердженні проекту землеустрою та наданні цієї земельної ділянки у власність, є безпідставними, оскільки вказаний факт не спростовує надання відповідачу державою у подальшому земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що реєстрація права власності на спірну земельну ділянку була вчинена на підставі підробленого (неіснуючого) наказу

ГУ Держгеокадастру у Донецькій області, тобто, що ця ділянка вибула з володіння власника не з його волі, є помилковими, оскільки вказані обставини не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Додатковою постановою Дніпровського апеляційного суду від 03 квітня 2024 року заяву ДП «Ілліч-Агро Донбас» про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу задоволено.

Стягнуто з Донецької обласної прокуратури на користь ДП «Ілліч-Агро Донбас» витрати на професійну правничу допомогу, понесені у суді апеляційної інстанції,

у розмірі 4 000,00 грн.

Додаткова постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що, оскільки апеляційна скарга позивача залишено без задоволення, з врахуванням фактично виконаної адвокатом відповідача роботи (підготовка та подача відзиву на апеляційну скаргу, участь у судовому засіданні), принципу співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи,

з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони, часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги, суд вважав, що є підстави для задоволення заяви та стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У квітні 2024 року заступник керівника Донецької обласної прокуратуризвернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 07 листопада 2023 року, додаткове рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська

від 05 грудня 2023 року, постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 березня 2024 року та додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 квітня 2024 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги Маріупольської окружної прокуратури Донецької області в інтересах Держави в особі Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області задовольнити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 23 квітня 2024 року касаційну скаргу заступника керівника Донецької обласної прокуратуризалишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків. Зазначено строк виконання ухвали та попереджено про наслідки її невиконання.

У наданий судом строк заступник керівника Донецької обласної прокуратуризвернувся до Верховного Суду із клопотанням на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 23 квітня 2024 року.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 травня 2024 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано цивільну справу № 199/3237/23 із Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська, у задоволенні клопотання заступника керівника Донецької обласної прокуратурипро зупинення виконання додаткового рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська

від 05 грудня 2023 року та додаткової постанови Дніпровського апеляційного суду від 03 квітня 2024 року відмовлено та надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

31 травня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга заступника керівника Донецької обласної прокуратури мотивована тим, що оскаржувані судові рішення прийнятті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Вказує, що наявні підстави для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки на розгляді судів перебуває 167 аналогічних справ з ідентичними фактичними обставинами про витребування земельних ділянок, які

у 2019-2020 роках вибули з державної власності на підставі підроблених документів. У судах першої та апеляційної інстанцій спостерігається неоднакова судова практика, подекуди одній й ті самі судді виносять протилежні за змістом судові рішення. При цьому, вказує, що справа становить значний суспільний інтерес, оскільки стосується вибуття з державної власності спірної земельної ділянки поза волею держави, і справа має виняткове значення, оскільки стосується вибуття не однієї землі, а сотень земельних ділянок площею понад 300 га за підробленими документами, а орган, який начебто видав спірні накази, стверджує, що не приймав їх.

Зазначає, що судами проігноровано надані докази, а саме: наданий

ГУ Держгеокадастру у Донецькій області наказ від 02жовтня 2019 року

№ 4977-СГ, яким ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки, яка розташована на території Мангушської селищної ради Мангушського району Донецької області за межами населених пунктів, для ведення особистого селянського господарства; інформацію ГУ Держгеокадастру у Донецькій області про те, що воно не приймало наказ щодо надання у власність земельної ділянки ОСОБА_1 ; наданий ГУ Держгеокадастру у Донецькій області наказ від 22 жовтня 2019 року № 5410-СГ, яким ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою та наданні земельної ділянки у власність.

Вказує, що прокурор у суді заявляв про потребу у дослідженні електронної реєстраційної справи у Реєстрі речових прав на нерухоме майно та системи електронного документообігу органів Держгеокадастру «ДОК ПРОФ», проте вказане клопотання позивача з метою з`ясування дійсного змісту оспорюваного наказу

суд необґрунтовано відхилив. При цьому вказує, що всі накази ГУ Держгеокадастру у Донецькій області обов`язково реєструються в системі електронного документообігу «ДОК ПРОФ» та існують як електронні документи, проте у системі «ДОК ПРОФ» є тільки один наказ ГУ Держгеокадастру у Донецькій області

від 02 жовтня 2019 року № 4977-СГ, а саме наказ «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою», яким ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки, яка розташована на території Мангушської селищної ради Мангушського району Донецької області за межами населених пунктів, для ведення особистого селянського господарства, інших наказів ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 02 жовтня 2019 року № 4977-СГ у системі «ДОК ПРОФ» немає.

При цьому ОСОБА_1 не довів існування наказу Головного управління Держгеокадастру в Донецькій області з такими реквізитами щодо передачі йому землі, а присвоєння земельній ділянці ОСОБА_1 кадастрового номеру не свідчить про правомірність набуття права власності, оскільки присвоєння земельній ділянці кадастрового номеру - це лише 3 з 6 етапів приватизації земельної ділянки. На цьому етапі рішення про передачу земельної ділянки не приймається. При цьому вказує, що ОСОБА_1 на 5 етапі отримав відмову у затвердженні проекту землеустрою, у зв`язку з чим 6 етапу (виділення земельної ділянки) не могло існувати.

Відсутність вироку щодо підробки документів не може бути підставою для відмови в позові.

Суди не врахували правові висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року в справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), від 14 грудня 2022 року в справі № 461/12525/15-ц (провадження

№ 14-190цс20), Верховного Суду від 15 квітня 2020 року в справі № 373/1810/16-ц (провадження № 61-13700св19), від 05 квітня 2023 року в справі № 139/997/21 (провадження № 61-12898св22), про те, що реєстрація права власності на земельну ділянку на підставі підробленого (неіснуючого) рішення органу місцевого самоврядування свідчить про вибуття землі із володіння власника поза його волею; відсутність волевиявлення органу державної влади чи місцевого самоврядування про передачу землі є порушенням чинного законодавства; про необхідність дослідження підстав реєстрації права власності на землю, процедури набуття майна добросовісним набувачем, спрямованості волевиявлення учасників правовідносин та їх фактичні наміри щодо цього майна, передачу землі в оренду третій особі одразу після безоплатної приватизації.

Судами зроблено висновок про преюдиційність реєстрації права власності всупереч постанові Верховного Суду від 17 січня 2024 року у справі № 522/3999/23, де зазначено, що реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації.

Суди зробили висновки на припущеннях, зокрема, суд апеляційної інстанції за відсутності конкретних доказів припустив, що можуть існувати два накази ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 02 жовтня 2019 року № 4977-СГ з різними текстами про надання у власність землі ОСОБА_1 та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою ОСОБА_2 . При цьому, суд не врахував, що накази Держгеокадастру з одним номером, датою та посекундною відміткою на штрих-коді фізично не можуть існувати. Суд апеляційної інстанції припустив, що ОСОБА_1 після відмови у 2019 році (наказ від 22 жовтня 2019 року № 5410-СГ) у затвердженні проекту землеустрою, міг отримати земельну ділянку у власність. Висновок про правомірність володіння землею ОСОБА_1 зроблено не на дослідженні документів, які могли підтвердити таку правомірність, а на припущенні, що ніщо не вказує на те, що земельна ділянка з кадастровим номером 1421786600:03:000:1186 виділялась ще комусь окрім ОСОБА_1 .

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У травні 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив від ДП «Ілліч-Агро Донбас» на касаційну скаргу, в якому зазначається, що доводи касаційної скарги є безпідставними, посилання на висновки Верховного Суду є помилковими, так як стосуються неподібних до цієї справи обставин. Твердження про те, що земельна ділянка вибула з володіння ГУ Держгеокадастру в Донецькій області поза його волею є припущенням. Суди не порушили статей 5, 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», сканкопії письмових

ГУ Держгеокадастру в Донецькій області не є оригіналами електронного документа. Матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 , отримуючи земельну ділянку в порядку передбаченому законодавством, діяв недобросовісно. Доводи касаційної скарги спрямовані на переоцінку доказів у справі.

Крім того, зазначає, що справа є малозначною, оскільки нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки станом на 2024 рік становить 63 112,50 грн.

Щодо оспорення додаткових судових рішень про відшкодування витрат на правову допомогу, то касаційна скарга не містить заперечень щодо розміру стягнутої правничої допомоги, тому відсутні підстави для задоволення касаційної скарги в цій частині.

Також вказує, що попередній розмір судових витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції становить

6 тис грн, відповідні докази будуть надані у строки, передбачені ЦПК України.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій

статті 389 ЦПК України.

Частиною восьмою статті 394 ЦПК України передбачено, що в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження та строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу.

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник, у змісті касаційної скарги, зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: 1) Застосування судами норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду; 2) Судами належним чином не досліджено зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 3) Суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 4) Суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів

(пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга заступника керівника Донецької обласної прокуратури задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Судами встановлено, що 16 липня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до

ГУ Держгеокадастру у Донецькій області із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 2 га ріллі у власність для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 19 липня 2019 року

№ 3373-СГ було надано ОСОБА_1 запитуваний ним дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення.

11 вересня 2019 року відділом у Нікольському району ГУ Держгеокадастру у Донецькій області здійснено державну реєстрацію спірної земельної ділянки, яку бажав отримати у власність ОСОБА_1 , в Державному земельному кадастрі, на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок від 22 липня 2019 року, складеного ТОВ «Центр експертно-геодезичного забезпечення». Спірній земельній присвоєно кадастровий номер 1421786600:03:000:1186, визначено площу у 2 га та цільове призначення - ведення особистого селянського господарства. Місцезнаходження вказаної земельної ділянки - Донецька область Нікольський район, на території Темрюцької сільської ради. Складено кадастровий план земельної ділянки. Таким чином, спірна земельна ділянка стала об`єктом цивільних прав. Викладені обставини підтверджуються копією витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з додатком.

02 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держгеокадастру у Донецькій області із клопотанням про затвердження «Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину ОСОБА_1 із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі, для ведення особистого селянського господарства на території Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області, за межами населених пунктів» та передати цьому відповідачу у власність таку земельну ділянку, кадастровий номер 1421786600:03:000:1186, площею 2 га (рілля) із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебуває у запасі для ведення особистого селянського господарства на території Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області за межами населених пунктів.

19 листопада 2019 року приватним нотаріусом Маріупольського районного нотаріального округу Донецької області здійснено державну реєстрацію права власності на вищевказану спірну земельну ділянку за ОСОБА_1 . Підставою зазначено наказ ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 02 жовтня 2019 року

№ 4977-СГ. Викладені обставини підтверджуються копією інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до копії наказу ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 02 жовтня 2019 року № 4977-СГ, на підставі якого відбулась державна реєстрація права власності ОСОБА_1 . Згідно з копії вказаного наказу, яка містить всі реквізити офіційного документу, вирішено надати ОСОБА_1 безоплатно у власність спірну земельну ділянку, вказано, що право власності виникає з моменту його державної реєстрації.

22 листопада 2019 року між ОСОБА_1 та ДП «Ілліч-Агро Донбас» укладено договір оренди землі № 608, за умовами якого ОСОБА_1 передав ДП «Ілліч-Агро Донбас» в оренду на 10 років спірну земельну ділянку. А 13 грудня 2019 року відбулась державна реєстрація за ДП «Ілліч-Агро Донбас» права оренди спірної земельної ділянки на підставі зазначеного договору.

Прокурором надано суду іншу копію наказу ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 02 жовтня 2019 року № 4977-СГ, зміст якої (окрім реквізитів - дати, номеру, підписанта) суттєво відрізняється від змісту копії наказу, а саме зазначеним наказом вирішено надати громадянину ОСОБА_2 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, що перебуває у запасі на території Мангушської селищної ради Мангушського району Донецької області за межами населених пунктів. Орієнтовний розмір земельної ділянки 2 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства.

Також прокурором надано суду копію наказу ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 22 жовтня 2019 року № 5410-СГ, зі змісту якої вбачається прийняття рішення про відмову ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо спірної земельної ділянки з підстав невідповідності землевпорядної документації вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою.

Обидві копії вищевказаних наказів отримані прокурором за наслідками запиту

до ГУ Держгеокадастру у Донецькій області, яке своїм листом від 16 лютого

2023 року № 10-5-0.3-306/2-2.3 надіслало електронні копії означених наказів, вказавши на відсутність інших наказів, що стосуються спірної земельної ділянки, тобто заперечивши видачу та існування наказу ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 02 жовтня 2019 року № 4977-СГ, на підставі якого відбулась державна реєстрація права власності ОСОБА_1 .

У період з 31 жовтня 2019 року по 08 листопада 2019 року Державною службою з питань геодезії, картографії та кадастру проведено перевірку деяких питань діяльності ГУ Держгеокадастру у Донецькій області, за наслідками чого складено відповідний акт. Згідно з копії такого акту в ході перевірки виявлено,

що 04 листопада 2019 року в Головному управлінні відсутні оригінали наказів із розпорядженням землями сільськогосподарського призначення, які видано Головним управлінням до 04 жовтня 2019 року включно. Відповідно до письмових пояснень начальника відділу державного геодезичного нагляду Головного управління Павлюка Д. М. оригінали наказів, які знаходились за адресою:

Донецька обл., м. Костянтинівка, вул. Європейська, 13 (попередня адреса Головного управління) 06 серпня 2019 року були вивезені до нового приміщення Головного управління за адресою: Донецька обл., м. Маріуполь, пл. Машинобудівників, 1 до кабінету, в якому розміщені працівники управління землеустрою та охороною земель та відділу ринку та оцінки земель Головного управління. Працівники, які відповідали за зберігання наказів, начальник відділу розпорядження сільськогосподарськими землями звільнено. Станом на 03 жовтня 2019 року оригінали наказів щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення з 2015 року по 2019 року та відповідні клопотання фізичних та юридичних осіб знаходились у приміщенні Головного управління. Вранці 04 жовтня 2019 року оригінали наказів та відповідні клопотання вже були відсутні з невідомих причин, будь-які заходи Головним управлінням до 04 листопада 2019 року не вживались. Оригінали клопотань з відповідними матеріалами щодо розпорядження сільськогосподарськими землями з 2015 року по 2018 рік також відсутні в приміщенні Головного управління, відповідальних осіб за збереження наказів у Головному управлінні не визначено. Тільки 06 листопада 2019 року працівниками Головного управління складено акт про крадіжку документів та викликані співробітники поліції для документування факту вилучення документів (розпочато кримінальне провадження). До системи «ДОК ПРОФ» сканувались підписані та зареєстровані накази без листа погодження, що при відсутності оригіналів наказів не дає можливості визначити, чи були вони погоджені відповідними спеціалістами Головного управління.

08 листопада 2019 року до Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру, Національному агентству України з питань державної служби,

Прем`єр-міністру України, Офісу Президента, Донецькій обласній державній адміністрації була подана колективна скарга трудового колективу

ГУ Держгеокадастру у Донецькій області на дії в. о. начальнику вказаного управління. У скарзі зазначено, серед іншого, про вивезення в невідомому напрямку документації Головного управління його керівництвом.

Наказами ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 28 січня 2021 року № 26-ОТГ та від 26 лютого 2021 року № 48-ОТП за результатами проведеної інвентаризації земель державної власності сільськогосподарського призначення по Донецькій області, які прийняті на виконання змін у законодавстві, зокрема пункт 24 Перехідних положень ЗК України, Указу Президента України від 15 жовтня 2020 року № 449/2020 «Про деякі заходи щодо прискорення реформи у сфері земельних відносин», постанови Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2020 року

№ 1113 «Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин», вирішено передати Нікольській селищній раді у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, які розташовані в адмінмежах Нікольської селищної ради Нікольського району Донецької області за межами населеного пункту. При цьому додатки до таких наказів, які містять вичерпний перелік земельних ділянок державної власності, що передаються у комунальну, не містять спірної земельної ділянки. Наведені обставини підтверджуються копіями означених наказів з додатками, а також копією листа ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 05 липня 2023 року № 29-5-0.3-1436/2-23.

13 квітня 2022 року ДП «Ілліч-Агро Донбас» звернулося до ГУ Національної поліції України та ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про вчинення кримінального правопорушення, в якому повідомлено серед іншого про втрату підприємством з 24 лютого 2022 року доступу до свого офісу, розташованого за адресою: Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Італійська, 116-А , і можливості вивезти з нього оригінали документів, серед яких були договори оренди землі, міни, емфітевзису, документи, що підтверджують нарахування та оплату орендної плати, технічна документація на землю. У подальшому ДП «Ілліч-Агро Донбас» з відкритих джерел стало відомо, що їх офіс внаслідок бойових дій зруйновано (будівля вигоріла у березні). Наведені обставини підтверджуються копію заяви про вчинення кримінального правопорушення, копією поштової документації, копією витягу з ЄРДР.

У листі Головного управління Держгеокадастру в Донецькій області від 07 червня 2023 року № 10-5-0.6-1176/2-23 зазначено, що паперові оригінали наказів, зокрема щодо спірної земельної ділянки, зберігалися за адресою:

Донецька обл., м. Краматорськ, б-р Машинобудівників, 16 , однак частина з них втрачена внаслідок ведення бойових дій. За вказаним фактом відкрито кримінальне провадження.

Листом від 22 серпня 2023 року № 10-5-0.3-1871/2-23 Головне управління Держгеокадастру в Донецькій області повідомило, що на запит прокуратури в межах кримінального провадження на електронну пошту були направлені наявні в системі електронного документообігу «ДОК ПРОФ» копії наказів.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада

1950 року (далі - Конвенція)).

Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частини перша та третя статті 388 ЦК України).

Якщо законом установлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом (частина п`ята статті 12 ЦК України).

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (частина друга статті 328 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року в справі

№ 461/12525/15-ц (провадження № 14-190цс20), на яку посилається заявник, сформульовано правовий висновок про те, що, розглядаючи справи щодо застосування положень статті 388 ЦК України в поєднанні з положеннями

статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, суди повинні самостійно, з урахуванням усіх встановлених обставин справи виснувати про наявність підстав для втручання в мирне володіння майном особи, що набула це майно за відплатним договором, виходячи з принципів мирного володіння майном, а також надати оцінку тягаря, покладеного на цю особу таким втручанням. Такими обставинами можуть бути, зокрема, підстави та процедури набуття майна добросовісним набувачем, порівняльна вартість цього майна з майновим станом особи, спрямованість волевиявлення учасників правовідносин та їх фактичні наміри щодо цього майна тощо.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

Відповідно до статей 317 і 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Відповідно до частини першої статті 116 ЗК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно із статтею 118 ЗК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року в справі

№ 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18) та постанові Верховного Суду

від 15 квітня 2020 року в справі № 373/1810/16-ц (провадження № 61-13700св19), на які посилається заявник, указано, що необхідною передумовою виникнення права власності на земельну ділянку за певних обставин має бути рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, які діють від імені власника, про передання у власність земельної ділянки.

У постанові Верховного Суду від 05 квітня 2023 року в справі № 139/997/21 (провадження № 61-12898св22),наведеній в касаційній скарзі, зазначено, що законодавчо визначений порядок набуття права власності громадянами на земельну ділянку із земель державної та комунальної власності потребує наявності, з одного боку, волевиявлення осіб до отримання земельної ділянки у формі подання заяви, з іншого - прийняття рішення про її передачу органом державної влади або місцевого самоврядування. Тож відсутність волевиявлення територіальної громади на передачу земельної ділянки є порушенням чинного законодавства. Право власності на майно, яке було передано за угодами щодо його відчуження поза волею власника, не набувається, у тому числі й добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна. Лише за наявності волевиявлення органу місцевого самоврядування, оформленого рішенням, можливе розпорядження спірним нерухомим майном. Отже, у випадку, якщо майно вибуло з володіння законного власника поза його волею, останній може розраховувати на повернення такого майна, незважаючи на добросовісність та відплатність його набуття сторонніми особами, і має право звернутися до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційним позовом).

Згідно з вимогами статті 82 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Саме суди першої та апеляційної інстанцій як суди факту здійснюють дослідження та оцінку доказів.

Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша

статті 400 ЦПК України).

У цій справі відсутні підстави вважати, що суди не врахували наведені заявником висновки Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, адже не встановлено обставин, що ГУ Держгеокадастру в Донецькій області не розглядало питання про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_1 та що реєстрація права власності на спірну земельну ділянку була вчинена на підставі підробленого (неіснуючого) наказу ГУ Держгеокадастру в Донецькій області від 02 жовтня

2019 року № 4977-СГ.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).

Процедура державної реєстрації земельної ділянки визначена Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 (далі - Порядок № 1051).

Відповідно до пункту 107 Порядку № 1051 (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку.

Державна реєстрація земельної ділянки здійснюється, зокрема, за заявою особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки у разі її передачі у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи

(пункт 109 Порядку № 1051).

Пункт 110 Порядку № 1051 передбачає, що для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстраторові, який здійснює таку реєстрацію, подаються: заява про державну реєстрацію земельної ділянки за формою згідно з додатком 22; оригінал погодженої відповідно до законодавства документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки (разом з позитивним висновком державної експертизи землевпорядної документації у разі, коли така документація підлягає обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації); електронний документ.

Після прийняття органом державної влади чи органом місцевого самоврядування рішення про затвердження документації із землеустрою, яка є підставою для державної реєстрації земельної ділянки, та надання Держгеокадастру або його територіальному органові відповідно до компетенції засвідченої копії такого рішення Державний кадастровий реєстратор протягом двох робочих днів з моменту її отримання вносить відповідні відомості до Поземельної книги в електронній (цифровій) та паперовій формі.

До поземельної книги в паперовій формі додається засвідчена копія рішення, яке є підставою для внесення відомостей до неї (пунктом 112 Порядку № 1051).

Пунктом 113 Порядку № 1051 встановлено, що Державний кадастровий реєстратор в день отримання інформації про зареєстровані речові права на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вносить відомості про власників, користувачів земельної ділянки відповідно до даних зазначеного Реєстру до Поземельної книги в електронній (цифровій) та паперовій формі.

Суди встановили, що у період з 31 жовтня 2019 року по 08 листопада 2019 року Державною службою з питань геодезії, картографії та кадастру проведено перевірку деяких питань діяльності ГУ Держгеокадастру у Донецькій області, за наслідками чого складено відповідний акт. Згідно з копії такого акту в ході перевірки виявлено,

До системи «ДОК ПРОФ» сканувались підписані та зареєстровані накази без листа погодження, що при відсутності оригіналів наказів не дає можливості визначити, чи були вони погоджені відповідними спеціалістами Головного управління.

Позивач просив суд витребувати матеріали електронної реєстраційної справи з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації прав відносно земельної ділянки з кадастровим номером 1421786600:03:000:1186; витребувати в державного кадастрового реєстратора (Головного управління Держгеокадастру в Донецькій області) матеріали електронної реєстраційної справивідносно земельної ділянки з кадастровим номером 1421786600:03:000:1186; зобов`язати Головне управління Держгеокадастру в Донецькій області доступ до системи електронного документообігу «ДОК ПРОФ» стосовно документів на спірну земельну ділянку.

Відповідно до частини п`ятої статті 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Згідно із статтею 189 ЦПК України до завдань підготовчого провадження належить, зокрема, визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів.

Відповідно до статті 197 ЦПК України у підготовчому засіданні суд з`ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше.

Однак матеріали справи не містять роздрукованого із системи електронного документообігу «ДОК ПРОФ» наказу Головного управління Держгеокадастру в Донецькій області від 02 жовтня 2019 року 4977-СГ зі змістом, який спростовує затвердження проєкту землеустрою щодо відведення та надання ОСОБА_1

у власність земельної ділянки з кадастровим номером 1421786600:03:000:1186, площею 2,0 га, сільськогосподарського призначення без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області та підтверджує підроблення такого документа.

Верховний Суд погоджується з висновками судів про те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, які б підтверджували підробку документів, на підставі яких ОСОБА_1 надано спірну земельну ділянку.

До подібних висновків, по суті за тих самих обставин дійшов Верховний Суд

у постанові від 06 серпня 2024 року у справі № 205/2120/23, провадження

№ 61-1063 св 24.

Безпідставними є доводи касаційної скарги про те, що суди встановили суттєві обставини на підставі недопустимих доказів, а саме припущеннях.

Посилання касаційної скарги про різну судову практику в судах першої та апеляційної інстанції у подібних справах не є підставою для скасування законних й обґрунтованих судових рішень у цій справі. Кожна справа вирішується з урахуванням конкретних її обставин та доведеності позовних вимог.

У касаційній скарзі прокурор не довів незаконність додаткових судових рішень щодо стягнення витрат на правничу допомогу.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновки, які обґрунтовано викладені в оскаржуваних судових рішеннях, правильне дотримання судами норм матеріального та процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені у касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності оскаржуваних судових рішеннях та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відхиляються доводи відзиву на касаційну скаргу щодо малозначності справи, адже відкрите касаційне провадження свідчить про перевірку прийнятності касаційної скарги, зокрема в малозначній справі, це питання відповідно до принципу правової визначеності не має повторно вирішуватися після відкриття касаційного провадження.

Касаційна скарга містить клопотання про розгляд справи Верховним Судом за участю прокурора, підстави для задоволення якого відсутні, адже відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією в складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, розподіл судових витрат за подання відповідної касаційної скарги Верховним Судом не здійснюється.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника керівника Донецької обласної прокуратуризалишити без задоволення.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська

від 07 листопада 2023 року, додаткове рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 05 грудня 2023 року, постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 березня 2024 року та додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 квітня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття,

є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць