ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 199/4153/21
провадження № 51- 4967 км 24
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
виправданого ОСОБА_6 ,
захисників: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 29 липня 2024 року щодо ОСОБА_6 в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020040000000050, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Аполлонівка Солонянського району Дніпропетровської області, жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 30 жовтня 2023 року ОСОБА_6 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 3 ст. 286 КК України та виправдано на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України, у зв`язку з недоведеністю вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України.
Вирішено питання речових доказів та процесуальних витрат у провадженні. Залишено без розгляду цивільний позов потерпілого ОСОБА_9 до ТОВ «Катеринославхліб», ПАТ «Страхова компанія» ПЗУ Україна».
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 29 липня 2024 року виправдувальний вирок суду першої інстанції залишено без змін.
За обставин, встановлених судом та детально викладених у виправдувальному вироку, ОСОБА_6 обвинувачувався у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило загибель двох осіб та одному потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Так, ІНФОРМАЦІЯ_2, приблизно о 18:40 год, ОСОБА_6 , керуючи технічно справним автомобілем «АС G 3302 АХХ-1», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 20.06.2011 є власністю ТОВ «Катеринославхліб», розпочав рух з правої смуги руху по проїзній частині вул. Маршала Малиновського, у м. Дніпро, освітленій міським електроосвітленням, що має по три смуги руху у кожному напрямку, в районі будинку №78, з боку Мерефо-Херсонського мосту у напрямку Центрального мосту.
При цьому, водій ОСОБА_6 , не переконавшись що це буде безпечним та своїми діями він не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, помітивши та усвідомлюючи, що на зазначеній вулиці позаду у попутному напрямку рухався автомобіль «OPEL OMEGA», реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_10 разом з яким на передньому пасажирському сидінні знаходилась ОСОБА_11 , легковажно розраховуючи на відвернення суспільно-небезпечних наслідків, не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя і здоров`я громадян, будучи неуважним до дорожньої обстановки та її змінам, в районі електроопори № 110 по вулиці Маршала Малиновського, змінив напрямок руху автомобіля «АС G 3302 АХХ-1» вліво, виїхавши на другу смугу руху, та продовжуючи рух автомобіля вліво, виїхав на третю смугу руху з метою виконання маневру розвороту вліво, змусивши своїми діями водія автомобіля «OPEL OMEGA» ОСОБА_10 до застосування заходів екстренного гальмування, внаслідок чого останній виїхав на зустрічну смугу руху, де допустив зіткнення правою бічною частиною автомобіля «OPEL OMEGA», з передньою частиною автомобіля «DAEWOO LANOS», реєстраційний номер НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_9 , який рухався по вул. Маршала Малиновського, з боку Центрального мосту у напрямку Мерефо-Херсонського мосту у м. Дніпро в крайній лівій смузі, та у подальшому контактував з автомобілем «ЗАЗ SENS», реєстраційний номер НОМЕР_5 , під керуванням водія ОСОБА_12 .
Своїми діями водій ОСОБА_6 , грубо порушив вимоги пунктів 1.З., 1.5., 2.3б, 10.1. Правил дорожнього руху України.
Порушення п. 10.1. Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_6 знаходиться у причинному зв`язку з настанням події даної дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої водій автомобіля «OPEL OMEGA» ОСОБА_10 та пасажир ОСОБА_11 отримали тілесні ушкодження від яких померли на місці дорожньо-транспортної пригоди.
Також, водій автомобіля «DAEWOO LANOS», реєстраційний номер НОМЕР_6 ОСОБА_9 отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості, що зумовили тривалий розлад здоров`я.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції і призначити новий розгляд у вказаному суді з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність. В обґрунтування своїх вимог вказує, що суд апеляційної інстанції, залишаючи без задоволення апеляційну скаргу прокурора, не перевірив належним чином її доводів та відповідей на них не дав, як того вимагає ст. 419 КПК України. Прокурор не погоджується з оцінкою судом доказів, зокрема, залишенням без уваги експертами при здійсненні ряду експертних досліджень показань свідка ОСОБА_13 щодо швидкості руху автомобіля «OPEL OMEGA», наводить інші доводи щодо неповноти судового розгляду та досліджень експертиз та наголошує, що дані щодо швидкості руху вказаного автомобіля мають істотне значення для з`ясування дійсних обставин дорожньо-транспортної пригоди, проте належним чином досліджені та враховані не були. Прокурор вважає, що апеляційний розгляд було здійснено формально, а ухвала апеляційного суду не містить обґрунтованих відповідей на доводи апеляційної скарги сторони обвинувачення.
Під час касаційного розгляду прокурор підтримав касаційну скаргу сторони обвинувачення та просив її задовольнити.
Позиції інших учасників судового провадження
Захисник ОСОБА_8 надіслав заперечення на касаційну скаргу в яких, обґрунтовуючи безпідставність, на його думку, доводів касаційної скарги прокурора, просив залишити її без задоволення, а ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 29 липня 2024 року - без зміни.
Виправданий ОСОБА_6 та його захисники ОСОБА_8 , ОСОБА_7 під час касаційного розгляду, обґрунтовуючи законність оскаржуваного судового рішення, просили залишити його без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.
Мотиви Суду
Згідно з вимогами ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
У касаційній скарзі прокурор як на підставу скасування оскаржуваної ухвали апеляційного суду, посилається на неповноту судового розгляду, наводить доводи про невідповідність висновків судів, викладених в судовому рішенні фактичним обставинам кримінального провадження, не погоджується з оцінкою судом доказів.
Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни касаційним судом судового рішення є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Фактичні обставини кримінального провадження були предметом оцінки судів першої та апеляційної інстанцій і вони перегляду в касаційному порядку, відповідно до вимог ч. 1 ст. 438 КПК України, не підлягають. Натомість, неповнота судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження є підставами для скасування чи зміни відповідних судових рішень в апеляційному порядку, згідно зі ст. 409 КПК України.
При розгляді доводів касаційної скарги колегія суддів виходить із фактичних обставин кримінального провадження, встановлених судом першої інстанції.
Оскільки обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності винуватості особи тлумачаться на її користь, то суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, прийняв законне та обґрунтоване рішення про недоведеність вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України. З матеріалів кримінального провадження вбачається, що рішення суду про виправдання ОСОБА_6 є правильним.
Зі змісту ст. 370 КПК України, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості й умотивованості судового рішення, убачається, що: законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Статтею 62 Конституції України гарантовано, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно з вимогами п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється, зокрема, у разі, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
Так, виправдовуючи ОСОБА_6 , суд першої інстанції оцінив всі досліджені у справі докази з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку та дійшов висновку, що обвинувачення, яке пред`явлене ОСОБА_6 не доведене, а досліджені судом показання свідків, письмові докази, висновки експертиз і пояснення експертів щодо них, не підтверджують винуватості ОСОБА_6 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 3 ст.286 КК України, в частині достатньої доведеності об`єктивних даних, які б вказували на те, що водієм ОСОБА_6 порушено вимоги п.п. 1.З., 1.5., 2.3 б), 10.1. Правил дорожнього руху України та вони знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв`язку з наслідками, що настали в результаті дорожньо-транспортної пригоди.
Суд першої інстанції констатував, що висновками експертиз №6869 від 19 червня 2022 року та № 420/421/23-52 від 12 червня 2023 року було встановлено відсутність в діях ОСОБА_6 невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху, які б з технічної точки зору знаходилися у прямому причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди. Суд критично розцінив висновок експерта №19/104-9/2/698 від 11 червня 2020 року, оскільки його результати ґрунтуються на показаннях свідка ОСОБА_13 , які за оцінкою суду суперечать наявним і виявленим обставинам та механізму дорожньо-транспортної пригоди та не узгоджуються з іншими наявними в матеріалах кримінального провадження доказами.
Не погодившись з таким висновком суду першої інстанції прокурор та потерпілий подали апеляційні скарги, в яких вказували, що виправдувальний вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неповнотою судового розгляду та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Апелянти вважали, що приймаючи до уваги одні висновки експертиз та відхиляючи інші, суд першої інстанції не в повній мірі обґрунтував та не мотивував свого рішення.
Не погоджувалися з наявними в справі висновками експертиз, в тому числі повторної комісійної судової автотехнічної експертизи № 6869 від 19 серпня 2022 року та комплексної комісійної судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи № 420/421/23-52 від 12 червня 2023 року, на вирішення яких було поставлено ряд питань, більшість з яких залишилися не вирішеними, на їх думку, та вважали безпідставною відмову суду першої інстанції в задоволенні клопотання про призначення повторної експертизи.
Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що такі доводи вказаних учасників кримінального провадження за результатом апеляційного розгляду були ретельно перевірені апеляційним судом та обґрунтовано залишені без задоволення.
Так, відповідно до ст. 404 КПК України апеляційна процедура передбачає оцінку оскаржуваного вироку щодо його відповідності нормам кримінального та процесуального законів, фактичним обставинам кримінального провадження, а також дослідженим у судовому засіданні доказам.
За вимогами ст. 419 КПК України, в ухвалі апеляційного суду має бути зазначено, зокрема, суть апеляційної скарги та докладні мотиви прийнятого рішення, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких її визнано необґрунтованою.
Зважаючи на законодавчі приписи, а також положення ст. 419 КПК України, суд апеляційної інстанції зобов`язаний проаналізувати й зіставити з наявними у кримінальному провадженні та додатково поданими матеріалами всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, і дати на кожен із них вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права. При залишенні заявлених вимог без задоволення, в ухвалі має бути зазначено підстави на яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Апеляційний суд встановив, що ухвалюючи виправдувальний вирок щодо ОСОБА_6 суд першої інстанції, відповідно до вимог кримінального процесуального закону, забезпечивши принцип змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів, передбачений ч. 2 ст. 22 КПК України, згідно з яким сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом, ретельно перевірив представлені сторонами докази, у тому числі й ті, на підставі яких було пред`явлено обвинувачення ОСОБА_6 .
Залишаючи доводи апеляційних скарг без задоволення, апеляційний суд виходив з того, що в даному випадку особливість обставин дорожньо-транспортної пригоди, зокрема сам факт створення аварійної ситуації, вказують на необхідність визначення відповідності дій того, ким створено небезпеку, вимогам Правил дорожнього руху та наявність причинного зв`язку між цими діями з виникненням дорожньо-транспортної пригоди, переважно з технічної точки зору та підлягають в даному випадку оцінці за юридичним критерієм, з урахуванням решти доказів.
Апеляційний суд перевірив посилання сторони обвинувачення на неврахування, на їх думку, показань ОСОБА_13 щодо імовірної швидкості руху автомобіля «АС G 3302 АХХ-1». Вони були предметом дослідження у кожній з проведених експертиз та отримали свою належну оцінку та обґрунтовано визнані технічно неспроможними, оскільки за вказаних обставин автомобілі «OPEL OMEGA» та «АС G 3302 АХХ-1» мали б контактувати між собою, що суперечить матеріалам провадження.
При цьому, під час проведення комплексної комісійної експертизи експерти зауважили, що з технічної точки зору рух автомобіля «АС G 3302 АХХ-1» - виконання маневру ліворуч для подальшого виконання маневру розвороту не змушував водія ОСОБА_10 навіть у випадку руху автомобіля «OPEL OMEGA» із швидкістю 70...80 км/год, а тим більше із швидкістю встановленою ПДР - 50 км/год, вдаватись до застосування будь-яких заходів, направлених на уникнення зіткнення, таких як гальмування або маневрування. Це виходить з того, що автомобіль «АС G 3302 АХХ-1» повністю залишав межі другої смуги руху - смугу руху автомобіля «OPEL OMEGA», коли останні знаходився на значній відстані позаду нього і відповідно міг продовжувати рух прямолінійно.
При цьому, апеляційний суд зауважив, що питання, які були предметом дослідження при проведенні експертизи за наслідком якої складено висновок № 420/421/23-52 від 12 червня 2023 року, були сформульовані саме прокурором та при розгляді клопотання останній не вказував на необхідність дослідження додаткових даних, які не були предметом оцінки при проведенні попередніх експертиз, або їх виключення чи коригування.
Тому визнав безпідставними доводи апеляційних скарг прокурора та потерпілого та, з урахуванням наведених обставин, погодився з висновками суду першої інстанції про те, що за умови наявності висновків № 6869 від 19 серпня 2022 року та № 420/421/23-52 від 12 червня 2023 року, які спростовують винуватість ОСОБА_6 , висновок експерта № 19/104-9/2/698 від 11 червня 2020 року, складений під час досудового розслідування втрачає доказове значення.
За результатом апеляційного розгляду апеляційний суд виснував, що під час судового розгляду судом вжито всіх необхідних та достатніх заходів, спрямованих на встановлення обставин дорожньо-транспортної пригоди, допитано свідків, якими лише засвідчено факт події, з`ясовано думку експертів, які підтвердили складені ними висновки, а також досліджено письмові докази, які у сукупності їх не спростовують.
Судами попередніх інстанцій були ретельно досліджені всі фактичні обставини, з`ясування яких мало істотне значення для прийняття правильного рішення в цій справі, а тому доводи касаційної скарги прокурора про істотні порушення судом вимог кримінального процесуального закону, про неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність є безпідставними.
Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України, вона містить докладні мотиви прийнятого рішення та підстави, з яких апеляційну скаргу прокурора та потерпілого визнано необґрунтованими.
Колегія суддів погоджується з наведеними в ухвалі апеляційного суду висновками про законність і обґрунтованість виправдувального вироку суду першої інстанції та звертає увагу, що в даній справі було ретельно досліджено та перевірено всі можливі версії дорожньо-транспортної пригоди, проведено ряд експертиз, в тому числі додаткових та комплексних, допитано експертів щодо висновків цих експертиз та не доведено винуватості ОСОБА_6 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 3 ст. 286 КК України.
Отже, касаційна скарга прокурора не містить доводів на обґрунтування наявності істотних порушень вимог кримінального процесуального закону і таких порушень, у цій справі, колегією суддів не встановлено, а також доводів на обґрунтування неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, тому підстав, передбачених ст. 438 КПК України, для скасування оскаржуваного судового рішення та задоволення касаційних вимог, немає.
Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК України, Суд
ухвалив:
Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 29 липня 2024 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора, яка брала участь у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_14