№ 199/5826/16-ц

Постанова

Іменем України

12 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 199/5826/16-ц

провадження № 61-20217св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Фаловської І. М., Штелик С. П.,

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Свистунової О. В., Красвітної Т. П., Єлізаренко І. А. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення кредитором спадкодавця суми заборгованості по аліментах, пені та збитків,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення кредитором спадкодавця суми заборгованості по аліментах, пені та збитків.

30 березня 2017 року прийнято відмову ОСОБА_1 від позову в частині відповідача ОСОБА_3 та ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська у складі судді Якименко Л. Г. від 30 березня 2017 року закрито провадження у цивільній справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення кредитором спадкодавця суми заборгованості по аліментах, пені та збитків.

Позовна заява мотивована тим, що позивач з 1996 року перебувала із ОСОБА_4 у фактичних шлюбних відносинах. Від спільного життя у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась донька ОСОБА_3 , актовий запис № 20, у свідоцтві про народження якої батьком вказаний ОСОБА_4 , мати - ОСОБА_1 .

Позивач зазначала, що з ОСОБА_4 були стягнуті аліменти на доньку ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частини із усіх видів його заробітку на користь матері ОСОБА_1 з 05 лютого 2001 року до повноліття дитини.

Постановою державного виконавця Магдалинівського районного відділу державної виконавчої служби від 06 березня 2001 року на підставі виконавчого листа від 16 лютого 2001 року № 2-501/2001 було відкрито виконавче провадження.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер.

ОСОБА_4 за життя не виконував рішення суду та не сплачував належним чином аліменти на доньку ОСОБА_3 , тому за період з 2001 року по 2015 роки утворилася заборгованість зі сплати аліментів у сумі 54 178,17 грн.

Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина у вигляді двох земельних ділянок за кадастровими номерами: 1222385000:01:001:0240, площею 1,06 га, вартістю 54 299,60 грн, та 1222385000:01:001:0239, площею 4,23 га, вартістю 216 686,12 грн.

Спадкоємцями після смерті померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 є його мати - ОСОБА_2 та донька спадкодавця - ОСОБА_3 , які прийняли спадщину шляхом подання заяви до Магдалинівської державної нотаріальної контори та отримали свідоцтва про право на спадщину за законом.

Заборгованість зі сплати аліментів за період з лютого 2001 року по листопад 2015 року в сумі 54 178,17 грн залишилась не сплаченою та увійшла до складу спадщини, про стягнення якої зі спадкоємців позивач заявила відповідною заявою про задоволення вимог кредитора, що була подана нею до Магдалинівської державної нотаріальної контори 18 травня 2016 року за вхідним номером 534/02-14.

Оскільки, за життя, батько неповнолітньої ОСОБА_3 заборгував виплату аліментів за період з лютого 2001 року по листопад 2015 року, 1/2 частина яких становить 27 089,08 грн, що розрахована відповідно до відомостей наданих державним виконавцем Магдалинівського районного відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області від 16 травня 2015 року № 1147. Також просила стягнути 1 % пені від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Та застосувати приписи статті 625 ЦК України про відповідальність у разі порушення грошового зобов`язання у вигляді 3 % річних за період з лютого 2001 року по листопад 2015 року на суму 11 994,15 грн, що становить 1/2 частини від суми 23 988,31 грн; інфляційні витрати в сумі 3 936,93 грн., що становить 1/2 частина від суми 7 873,87 грн.

Ураховуючи викладене, позивачка просила суд: в порядку задоволення вимог кредиторів пропорційно розміру 1/2 частини та в межах вартості майна, одержаного у спадщину відповідачем - матір`ю спадкодавця ОСОБА_2 , після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , стягнути заборгованість за аліментами на неповнолітню ОСОБА_3 в сумі 27 089,08 грн; пеню в сумі 10 735,84 грн; 3 % річних за період з лютого 2001 року по листопад 2015 року в сумі 11 994,15 грн та інфляційні витрати в сумі 3 936,93 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська у складі судді Якименко Л. Г. від 13 листопада 2018 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за аліментами в розмірі 27 289,08 грн та 4 000,00 грн витрат по сплаті юридичних послуг, а всього 31 289,08 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Додатковим рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська у складі судді Якименко Л. Г. від 15 лютого 2019 року стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 704,80 грн.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська у складі судді Якименко Л. Г. від 07 червня 2019 року внесено виправлення у рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 13 листопада 2018 року та викладено абзац 2 резолютивної частини рішення у наступній редакції: «Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість по аліментах у розмірі 27 089,08 грн та 4 000 грн витрат по сплаті юридичних послуг, а всього 31 089,08 грн».

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що борг особи що померла та, який утворився у зв`язку зі несплатою аліментів, повинен бути сплачений його спадкоємцями, таким чином дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за аліментами у розмірі 27 089,08 грн.

Разом із тим місцевий суд вказував, що зобов`язання з відшкодування пені, 3 % річних та інфляційних за прострочення сплати аліментів є відповідальністю боржника, не входить до складу спадщини, а тому дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову в іншій частині.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 24 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 13 листопада 2018 року скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено у повному обсязі.

Ухвалюючи постанову про відмову у задоволенні позову суд апеляційної інстанції виходив з того, що зобов`язання зі сплати аліментів на утримання дитини (дітей) є нерозривно пов`язаним з особою платника аліментів (батьком дитини), а відповідно, у разі смерті платника аліментів, зобов`язання щодо їх сплати припиняється і не входить до складу спадщини.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2019 року представник ОСОБА_1 - адвокат Гусакова О. Б. подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 жовтня 2019 року в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувану постанову скасувати, а рішення місцевого суду залишити в силі.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У поданій касаційній скарзі представник заявника зазначає, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку та неправомірно скасував рішення місцевого суду.

Вказує, що висновок апеляційного суду про те, що зобов`язання зі сплати аліментів на утримання дитини (дітей) є нерозривно пов`язаним з особою платника аліментів (батьком дитини), а відповідно, у разі смерті платника аліментів, зобов`язання щодо їх сплати припиняється і не входить до складу спадщини є помилковим, адже в цьому випадку мала місце заборгованість зі сплати аліментів, яка не є такою, що нерозривно пов`язана з особою боржника та може бути виконана іншою особою після її смерті.

Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 19 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська.

27 листопада 2019 року справа № 199/5826/16-ц надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 липня 2020 року справу призначено до судового розгляду Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в кількості п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що ОСОБА_1 із 1996 року перебувала із ОСОБА_4 у фактичних шлюбних відносинах.

Від спільного життя у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась донька - ОСОБА_3 , актовий запис № 20, у свідоцтві про народження якої батьком вказаний - ОСОБА_4 , матір`ю - ОСОБА_1 .

Із ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , було стягнуто аліменти на доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/4 частини із всіх видів його заробітку на користь матері ОСОБА_1 , починаючи стягнення з 05 лютого 2001 року до повноліття дитини, про що був виданий виконавчий лист від 16 лютого 2001 року № 2-501/2001 у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів.

Постановою державного виконавця Магдалинівського районного відділу державної виконавчої служби від 06 березня 2001 року було відкрите виконавче провадження на підставі виконавчого листа від 16 лютого 2001 року № 2-501/2001.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер, актовий запис від 27 листопада 2015 року № 35.

За період з 2001 року по 2015 року за ОСОБА_4 утворилася заборгованість зі сплати аліментів у сумі 54 178,17 грн.

Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина у вигляді двох земельних ділянок за кадастровими номерами: 1222385000:01:001:0240, площею 1,06 га, вартістю 54 299,60 грн, 1222385000:01:001:0239, площею 4,23 га, вартістю 216 686,12 грн.

Спадкоємцями після смерті померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 є мати ОСОБА_2 та донька спадкодавця ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , які прийняли спадщину шляхом подання заяви до Магдалинівської державної нотаріальної контори та отримали свідоцтва про право на спадщину за законом: ОСОБА_3 - свідоцтво про право на спадщину за законом від 24 жовтня 2016 року, за реєстровим номером 762, видане державним нотаріусом Магдалинівської державної нотаріальної контори Сушко В. Б., ОСОБА_2 - свідоцтво про право на спадщину за законом від 25 жовтня 2016 року, за реєстровим номером 640, видане державним нотаріусом Магдалинівської державної нотаріальної контори Сушко В. Б.

Оскільки за життя ОСОБА_4 аліменти на утримання доньки не сплачував, тому утворилась заборгованість по їх сплаті за період з лютого 2001 року по листопад 2015 року у сумі 57 756,01 грн.

Про стягнення за період з лютого 2001 року по листопад 2015 року заборгованості по аліментах у сумі 54 178,17 грн зі спадкоємців позивач заявила відповідною заявою про задоволення вимог кредитора, що була подана нею до Магдалинівської державної нотаріальної контори 18 травня 2016 року за вхідним номером 534/02-14.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому в тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно зі статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину; кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині; вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.

Виходячи зі змісту указаної норми це правило визначає загальний характер відповідальності спадкоємців за боргами спадкодавця, незалежно від виду спадкування. Для всіх спадкоємців існує однакова межа відповідальності за боргами спадкодавця, зокрема, часткова відповідальність.

Суди встановили, що ОСОБА_4 мав заборгованість за аліментами на дочку ОСОБА_3 на підставі виконавчого листа від 16 лютого 2001 року № 2-501/2001.

Станом на день смерті спадкодавця ОСОБА_4 заборгованість за аліментами становить 54 178,17 грн.

За змістом статті 194 СК України від погашення заборгованості за аліментами боржника не може звільнити жодна обставина. У випадку смерті платника аліментів його спадкоємці за рахунок наявних активів спадкової маси зобов`язані погасити заборгованість за аліментами на дитину. Обов`язок платника аліментів по їх сплаті після його смерті припиняється як нерозривно пов`язаний з його особою батька і не може бути виконаний іншою особою (стаття 608 ЦК України).

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову про стягнення заборгованості за аліментами, апеляційний суд виходив з того, що зобов`язання зі сплати аліментів на утримання дитини (дітей) є нерозривно пов`язаним з особою платника аліментів (батьком дитини), а відповідно, у разі смерті платника аліментів, зобов`язання щодо їх сплати припиняється і не входить до складу спадщини..

Оскільки предметом спору у цій справі є стягнення боргу спадкодавця, який він мав за життя у вигляді заборгованості за аліментами, а не його обов`язок зі сплати аліментів суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача, яка є спадкоємцем майна померлого ОСОБА_4 заборгованості за аліментами.

Вищенаведене узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 21 березня 2018 року у справі № 161/11682/15-ц (провадження № 61-3563св18).

Апеляційний суд вищезазначених обставин справи не врахував та дійшов необґрунтованого висновку про відсутність підстав для стягнення із спадкоємця боржника заборгованості за аліментами, яка утворилась за спадкодавцем.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, постанову апеляційного суду скасувати, а судове рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Розподіл судових витрат

Відповідно до статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції в постанові розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до частини першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на висновок щодо суті касаційної скарги ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, сплачений останньою за подання касаційної скарги у розмірі 2 310,24 грн.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою-шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

В пункті другому касаційної скарги представник заявника просила всі судові витрати у справі покласти на відповідача, зокрема витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000 грн за складання касаційної скарги.

Копію касаційної скарги разом із копією ухвали про відкриття касаційного провадження ОСОБА_2 отримала 30 листопада 2019 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу із трек-номером 5113000041693, отже про розмір витрат на правничу професійну допомогу, понесені позивачем, була обізнана.

Вирішуючи питання про стягнення понесених ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу, Верховний Суд дійшов висновку про те, що наявний у матеріалах справи договір про надання правової допомоги від 05 листопада 2019 року № 98, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Гусаковою О. Б., долучені до касаційної скарги розрахунки суми гонорару адвоката за надану правничу допомогу, акт прийому-передачі виконаних робіт до договору про надання правової допомоги від 05 листопада 2019 року № 98, детальний опис робіт, які були виконані адвокатом Гусаковою О. Б. та квитанція до прибуткового касового ордеру від 05 листопада 2019 року № 96 є підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в розмірі, який підтверджений документально.

З врахуванням виконаної адвокатом роботи, принципів співмірності та розумності судових витрат, стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають витрати на професійну правничу допомогу, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, в розмірі 5 000 грн.

Таким чином, загальна сума судових витрат до стягнення становить (2 310,24 грн + 5 000 грн) 7 310,24 грн.

Керуючись статтями 141 400 409 413 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 жовтня 2019 року скасувати, залишити в силі рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 13 листопада 2018 року.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 2 310 гривень 24 копійки та 5000 гривень витрат, понесених на професійну правничу допомогу у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, а всього 7 310 гривень 24 копійки.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. С. Висоцька Судді:А. І. Грушицький І. В. Литвиненко І. М. Фаловська С. П. Штелик