№ 199/7949/19

Постанова

Іменем України

29 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 199/7949/19

провадження № 61-16717 св 20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідачі: публічне акціонерне товариство «Північтранс», ОСОБА_2 ,

третя особа - приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна»;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги публічного акціонерного товариства «Північтранс» на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 24 червня 2020 року у складі судді Руденко В. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Макарова М. О., Деркач Н. М., Куценко Т. Р.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Північтранс» (далі - ПАТ «Північтранс»), ОСОБА_2 , третя особа - приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (далі - ПрАТ «СК «ПЗУ Україна»), про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення.

Позов мотивовано тим, що Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська здійснювався розгляд кримінального провадження від 18 червня 2016 року № 12016040000000490 за обвинуваченням ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . ЇЇ визнано потерпілою у даному кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016040000000490 від 18 червня 2016 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України за обвинуваченням ОСОБА_2

17 червня 2016 року приблизно о 20:20 годині, ОСОБА_2 , керуючи автобусом «БАЗ АО79.23», контур робочої гальмової системи задніх коліс якого знаходився у технічно несправному, непрацездатному, відмовному стані, рухався по проїжджій частині просп. Слобожанського з боку Центрального мосту, за напрямком руху у бік вул. Богдана Хмельницького, в районі світлофорного об`єкту, навпроти будинку № 12 в Індустріальному районі м. Дніпро, грубо порушуючи правила дорожнього руху, в порушення пунктів 12.1, 12.3 Правил дорожнього руху України, допустив злочинну недбалість, не врахував дорожню обстановку, а також стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, при виникненні небезпеки руху не вжив заходів для зменшення швидкості автобуса до його зупинки, а в порушення пунктів 2.3 (а), 10.1, 1.5 Правил дорожнього руху України, скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_3 , внаслідок чого остання отримала травми, які відносяться до І категорії тяжких тілесних ушкоджень та померла на місці події.

Вона є матір`ю ОСОБА_3 , яка загинула унаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) 17 червня 2016 року.

Так, 07 червня 2019 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська було постановлено обвинувальний вирок у справі № 202/7878/16-к, яким ОСОБА_2 визнано винуватим у вчинені злочину, передбаченого частиною другою статті 286 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на п`ять років з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки та звільнено від відбування покарання у зв`язку з амністією на підставі статті 1 пункту «в» Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 року.

ОСОБА_2 скоїв ДТП, виконуючи свої трудові обов`язки у ПАТ «Північтранс», яке надає послуги щодо перевезення пасажирів. 01 липня 2013 року ПАТ «Північтранс» прийняло ОСОБА_2 на роботу на посаду водія автобуса.

В матеріалах кримінального провадження від 18 червня 2016 року № 12016040000000490 за обвинуваченням ОСОБА_2 та в обвинувальному вироку щодо ОСОБА_2 зазначено, що у судовому засіданні досліджено шляховий лист, датований червнем 2016 року, відповідно до якого, водієм автобусу БАЗ є ОСОБА_2 , а також поліс страхової відповідальності, сторонами якого є ПрАТ СК «ПЗУ Україна» (PZU Україна) та ПАТ «Північтранс», згідно з яким ліміт страхової виплати за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю, становив 200 тис. грн, а за шкоду, заподіяну майну - 100 тис. грн, розмір франшизи - 500 грн.

Зазначала, що понесла значні матеріальні витрати, пов`язані із похованням загиблої дочки - ОСОБА_3 . Загальна сума матеріальних збитків становить 250 697 грн 69 коп.

ПрАТ СК «ПЗУ Україна» (PZU Україна) їй було перераховано страхове відшкодування у розмірі 33 799 грн 83 коп. Невідшкодованою залишається сума матеріальних витрат, понесених нею на поховання, у розмірі 216 897 грн 86 коп.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_4 просив суд стягнути з ПАТ «Північтранс»на її користь216 897 грн 86 коп. на відшкодування майнової шкоди та 1 млн грн на відшкодування моральної шкоди. Також позивач просила суд стягнути з ОСОБА_2 1 млн грн на відшкодування моральної шкоди, оскільки така передчасна смерть її доньки стала важкою психологічною травмою для неї особисто, рідних та близьких.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 24 червня 2020 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 27 жовтня 2020 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «Північтранс» на користь ОСОБА_1 суму у розмірі 1 166 932 грн 18 коп., з яких: 184 332 грн 18 коп. на відшкодування майнової шкоди та 982 600 грн на відшкодування моральної шкоди. Вирішено питання розподілу судових витрат. У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Судові рішення мотивовано тим, що вироком суду ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 286 КК України, а ДТП він скоїв, виконуючи свої трудові обов`язки у ПАТ «Північтранс», яке надає послуги щодо перевезення пасажирів.

А тому, суд вважав за необхідне стягнути з ПАТ «Північтранс» 184 332 грн 18 коп. на відшкодування майнової шкоди шкоду, з урахування обов`язку страховика сплатити потерпілій розмір відшкодування майнової шкоди - 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановленому законом на день настання страхового випадку, а саме 17 400 грн.

Наслідки ДТП, яке відбулась 17 червня 2016 року, стали для позивача важкою психологічною травмою, оскільки її дочка була позбавлена життя, дані події призвели до сильних душевних страждань. Враховуючи викладене та керуючись принципами розумності та справедливості, суд оцінив розмір моральної шкоди, завданої позивачу, у сумі 1 млн грн.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про стягнення з ПАТ «Північтранс» на користь позивача на відшкодування моральної шкоди 982 600 грн, оскільки судом враховані 17 400 грн, які повинна відшкодувати страхова компанія відповідно до статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2020 року ПАТ «Північтранс» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просило оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права,й передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 426/16825/16, постановах Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 902/1142/17, від 25 липня 2018 року у справі № 914/820/17, від 18 грудня 2019 року у справі № 761/29966/16, що не відповідає вимогам пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Також заявник вказує на порушення судом норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 30 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 199/7949/19 із Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська.

У січні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 вересня 2021 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що ПАТ «Північтранс» не є володільцем джерела підвищеної небезпеки, на момент ДТП ПАТ «Північтранс» не використовувало транспортний засіб, яким керував ОСОБА_2 , а останній був звільнений 16 червня 2016 року.

Зазначало, що позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами розміру відшкодування майнової шкоди, а витрати на встановлення надгробного пам`ятника мають визначатися на підставі постанови Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 03 жовтня 2008 року № 45 «Про витрати на поховання та пов`язані з цим ритуальні послуги у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання».

Вважало, що розмір відшкодування моральної шкоди не відповідає засадам розумності та справедливості.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У грудні 2020 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, в якому зазначила, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, підстави для їх скасування відсутні.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

17 червня 2016 року приблизно о 20:20 годині, ОСОБА_2 , керуючи автобусом «БАЗ АО79.23», контур робочої гальмової системи задніх коліс якого знаходився у технічно несправному, непрацездатному, відмовному стані, рухався по проїжджій частині просп. Слобожанського з боку Центрального мосту, за напрямком руху у бік вул. Богдана Хмельницького, в районі світлофорного об`єкту, навпроти будинку № 12 в Індустріальному районі м. Дніпро, грубо порушуючи правила дорожнього руху, в порушення пунктів 12.1, 12.3 Правил дорожнього руху України, допустив злочинну недбалість, не врахував дорожню обстановку, а також стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, при виникненні небезпеки руху не вжив заходів для зменшення швидкості автобуса до його зупинки, а в порушення пунктів 2.3 (а), 10.1, 1.5 Правил дорожнього руху України, скоїв наїзд на пішохода, ОСОБА_3 , внаслідок чого остання отримала травми, які відносяться до І категорії тяжких тілесних ушкоджень та померла на місці події.

Вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07 червня 2019 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчинені злочину, передбаченого частиною другою статті 286 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на п`ять років з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки та звільнено від відбування покарання у зв`язку з амністією на підставі статті 1 пункту «в» Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 року.

Позивач є матір`ю загиблої ОСОБА_3 та було визнана потерпілою у кримінальному провадженню.

Під час скоєння ДТП ОСОБА_2 виконував трудові обов`язки, працюючи у ПАТ «Північтранс», що підтверджується наказом від 01 липня 2013 року № 104/-К про прийняття на роботу, шляховим листом за червень 2016 року.

Позивачем були понесені витрати на організацію похорон в загальному розмірі 201 732 грн 18 коп., а саме: 97 500 грн - за виготовлення та встановлення надмогильної споруди за договором від 29 травень 2017 року № 027/17-Г; 759 грн 07 коп. та 913 грн 76 коп. - за косметичні послуги та підготовку тіла до поховання відповідно до квитанцій від 21 червня 2016 року; 502 грн 35 коп. - витрати на організацію та проведення поховання відповідно до договору-замовлення № 820; 17 220 грн - обслуговування похорон відповідно до накладної від 18 червня 2016 року № 21; 11 550 грн - за ритуальну атрибутику відповідно до заказу-наряду № 78 та квитанції до прибуткового касового ордеру від 19 червня 2016 року № 78; 2 100 грн - послуги катафалку відповідно до накладної від 18 червня 2016 року № 77; 8 тис. грн - за організацію та проведення поховання відповідно до договору-замовлення від 19 червня 2016 року; 63 187 грн - кошти на поминальні обіди.

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія автобуса «БАЗ АО79.23» була забезпечена полісом страхової відповідальності АІ/9349066, виданим ПрАТ «СК «ПЗУ Україна», відповідно до якого ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну становить 100 тис. грн, за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю - 200 тис. грн на одного потерпілого.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ПАТ «Північтранс» підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення в повній мірі не відповідають.

Відповідно до частин першої - третьої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом.

Відповідно до частин другої та п`ятої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно з положеннями статті 1193 ЦК України шкода, завдана потерпілому внаслідок його умислу, не відшкодовується. Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

Вина потерпілого не враховується у разі відшкодування додаткових витрат, передбачених частиною першою статті 1195 цього Кодексу, у разі відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника та у разі відшкодування витрат на поховання.

Згідно зі статтею 1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати. Допомога на поховання, одержана фізичною особою, яка зробила ці витрати, до суми відшкодування шкоди не зараховується.

Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до положення статті 2 Закону України «Про поховання та похоронну справу» поховання померлого - комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству.

У випадку смерті потерпілого організація або громадянин, відповідальні за заподіяння шкоди, зобов`язані відшкодувати витрати на поховання (в тому числі на ритуальні послуги і обряди) тій особі, яка понесла ці витрати.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що в цивільному законодавстві містяться правила відшкодування витрат на спорудження надгробного пам`ятника, до них не застосовуються положення Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

За загальним правилом, у разі понесення таких витрат на спорудження надгробного пам`ятника, боржником у зобов`язанні щодо їх відшкодування є особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, а кредитором - особа, яка здійснила такі витрати.

При цьому, у статті 1201 ЦК України не встановлено межі по відшкодуванню витрат на спорудження.

Встановивши, що ОСОБА_2 скоїв ДТП, виконуючи свої трудові обов`язки у ПАТ «Північтранс», яке надає послуги щодо перевезення пасажирів, унаслідок якого померла дочка позивачки - ОСОБА_3 , витрати з поховання загиблої взяла на себе її матір - ОСОБА_1 , відповідач «Північтранс» не надало суду належних та допустимих доказів на спростування тверджень позивача про розмір витрат, понесених на поховання, суди дійшли правильного висновку про відшкодування таких витрат особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника.

Посилання касаційної скарги на постанову Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України

від 03 жовтня 2008 року № 45 «Про витрати на поховання та пов`язані з цим ритуальні послуги у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання» безпідставні, оскільки норми Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та постанови Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 03 жовтня 2008 року № 45 «Про витрати на поховання та пов`язані з цим ритуальні послуги у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання», якими передбачено розмір витрат на поховання залежно від регіону України, встановлено на випадки смерті від нещасного випадку на виробництво та при професійному захворюванні, не регулює цивільно-правові відносини, які виникли у цій справі, а тому її застосування для визначення витрат на спорудження надгробного пам`ятника не допускається.

Аналогічні за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 607/3451/16-ц (провадження № 61-24229сво18).

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями частини другої статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Згідно з частиною другою статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Врахувавши наведені обставини та норми матеріального права, суди дійшли правильного висновку, що ПАТ «Північтранс» повинно нести відповідальність за моральну шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, яким керував його працівник, незалежно від наявності вини.

Розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).

Разом з тим, колегія суддів вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди, визначений судами у розмірі 982 600 грн, з урахуванням встановлених судами обставин, є завищеним та не відповідає засадам розумності та справедливості, а також є недоведеним у такому розмірі.

Тому, виходячи із засад розумності та справедливості, а також ураховуючи ненавмисність дій водія транспортного засобу, колегія суддів дійшла висновку про визначення суми відшкодування моральної шкоди у розмірі 500 тис. грн.

Відтак, оскаржувані судові рішення слід змінити в частині суми відшкодування моральної шкоди, визначивши її у вказаному вище розмірі.

У справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій, під час вирішення питання доведеності усіх складових деліктної відповідальності, перевірили наведені позивачем доводи і дали належну оцінку усім наданим сторонами доказам, до переоцінки яких, в силу приписів статті 400 ЦПК України, суд касаційної інстанції вдаватись не може оскільки встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є прерогативою судів першої й апеляційної інстанцій.

Ураховуючи викладене, колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги, які стосуються наявності трудових відносин між ОСОБА_2 та ПАТ «Північтранс», так як такі обставини були встановлені вироком суду (частина шоста статті 82 ЦПК України).

Інші доводи касаційної скарги були предметом дослідження в судах першої та апеляційної інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, що ґрунтується на вимогах чинного законодавства і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Керуючись статтями 400 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Північтранс» задовольнити частково.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 24 червня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 жовтня 2020 року змінити, визначивши розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 500 тис. грн.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта