ПОСТАНОВА
Іменем України
13 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 1.380.2019.000121
адміністративне провадження № К/9901/35010/19
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 1.380.2019.000121
за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправними і скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду (головуючий суддя: І. З. Гулкевич) від 26 липня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: О. М. Гінда, О. Б. Заверуха, В. В. Ніколін) від 12 листопада 2019 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративними позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області, у якому просив:
- визнати протиправним і скасувати Наказ № 4054 Головного управління Національної поліції України у Львівській області від 26 листопада 2018 року в частині застосування дисциплінарного стягнення щодо заступника начальника сектору реагування патрульної поліції № 2 патрульної поліції Стрийського відділу поліції Головного управління Національної поліції майора поліції ОСОБА_1 у вигляді звільнення зі служби в поліції;
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції України у Львівській № 855 о/с від 26 грудня 2018 року в частині звільнення заступника начальника сектору реагування патрульної поліції № 2 патрульної поліції Стрийського відділу поліції Головного управління Національної поліції майора поліції ОСОБА_1;
- поновити майора поліції ОСОБА_1 на посаді заступника начальника сектору реагування патрульної поліції № 2 патрульної поліції Стрийського відділу поліції Головного управління Національної поліції 26 грудня 2018 року;
- стягнути з Головного управління Національної поліції України у Львівській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу без урахування сум обов`язкових до сплати податків та внесків.
2. В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», є повне доведення вини особи в ході службового розслідування, щодо керування ним транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння. Проте, постановою Стрийського міськрайонного суду, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно позивача, за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративне правопорушення (далі - КУпАП), закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 247 цього Кодексу за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Оскільки, його вина у вчиненні службового проступку не доведена, просить визнати протиправним та скасувати оскаржувані накази, поновити його на посаді та стягнути грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.
3. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26 липня 2019 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року, у задоволенні позову відмовлено повністю.
4. Не погоджуючись з рішенням суду першої та апеляційної інстанцій, 16 грудня 2019 року позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 липня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в частині, а в частині стягнення з відповідача на користь позивача грошового забезпечення за час вимушеного прогулу без урахування сум обов`язкових до сплати податків та внесків направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
5. Ухвалою Верховного Суду від 19 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та встановлено десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу.
6. Ухвалою Верховного Суду від 10 лютого 2019 року закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
7. Станом на 13 лютого 2020 року письмового відзиву на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає її розгляду по суті.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
8. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 19 жовтня 2018 року під час патрулювання автодороги сполучення Київ-Чоп, працівниками поліції УПП м. Львів 616км.+150м., за порушення ПДР (неосвітлений достатньо задній номерний знак в темну пору доби) був зупинений автомобіль «FIAT FIORINO» д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія, заступника начальника сектору реагування патрульної поліції № 2 патрульної поліції Стрийського відділу поліції Головного управління Національної поліції майора поліції ОСОБА_1.
9. У зв`язку з керуванням транспортним засобом, в якому недостатньо освітлений задній номерний знак в темну пору доби, та не пред`явленням посвідчення водія, реєстраційного документу на транспортний засіб, полісу обов`язкового страхування, інспектором УПП у Львівській області лейтенантом поліції Гиркою Т. З., відносно позивача винесено постанову про адміністративне правопорушення серії ВР № 118370 за частини першої статті 126 КУпАП.
10. Також, відносно ОСОБА_1 , інспектором УПП у Львівській області лейтенантом поліції Гиркою Т. З., складно протокол про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 130 КУпАП, оскільки позивач керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння.
11. Згідно акта № 294 від 19 жовтня 2018 року 8-ї МКЛ м. Львова, ОСОБА_1 відмовився від здачі біологічного матеріалу та зазначено, що водій за усіма ознаками перебуває у стані алкогольного сп`яніння.
12. Водночас, ОСОБА_1 з приводу вищевказаної події надати пояснення відмовився, мотивуючи це тим, що усі пояснення наддасть після рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області.
13. За результатами проведеного службового розслідування, які викладені у висновку службового розслідування за фактом грубого порушення службової дисципліни окремими працівниками Стрийського ВП ГУНП у Львівській області від 09 листопада 2018 року, який затверджений 12 листопада 2018 року начальником Головного управління Національної поліції у Львівській області генералом поліції третього рангу В. В. Середою, встановлено факт порушення ОСОБА_1 службової дисципліни. Зокрема, основних обов`язків поліцейського, передбаченого статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», Присяги поліцейського та вимоги Правил етичної поведінки поліцейського, затверджених наказом МВС України від 09 листопада 2016 року № 1179, вимог пункту 2.5 ПДР, що виразилося у керуванні автомобілем у стані алкогольного сп`яніння та у подальшому відмові від проходження медичного огляду.
14. Наказом Головного управління Національної поліції у Львівській області від 26 листопада 2018 року № 4054 «Про застосування дисциплінарних стягнень до працівників поліції Стрийського ВП ГУНП» за порушення службової дисципліни, статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», що виразилось у порушенні Правил дорожнього руху у вигляді керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння на заступника начальника сектору реагування патрульної поліції № 2 патрульної поліції Стрийського відділу поліції Головного управління Національної поліції майора поліції ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.
15. Наказом Головного управління Національної поліції у Львівській області від 26 грудня 2018 року № 855 о/с «По особовому складу» ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби).
16. Разом з тим, з метою дослідження фактів та обставин вчинення позивачем дисциплінарного проступку, наявності чи відсутності дисциплінарного проступку, Головним управлінням Національної поліції у Львівській області видано наказ № 3689 від 22 жовтня 2018 року, яким призначено службове розслідування за фактом грубого порушення окремими працівниками Стрийського ВП ГУНП у Львівській області.
17. За результатами вказаного розслідування складено висновок від 09 листопада 2018 року, затверджений начальником Головного управління Національної поліції у Львівській області генералом поліції третього рангу В. В. Середа. Тобто, службове розслідування було проведено в межах місячного строку, визначеного статтею 18 Дисциплінарного статуту.
18. З висновку службового розслідування вбачається, що заступник начальника сектору реагування патрульної поліції № 2 патрульної поліції Стрийського відділу поліції Головного управління Національної поліції майор поліції Лапчук Н. С. 19 жовтня 2018 року на автодорозі Київ-Чоп 616км.+150м керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння.
19. Наведені вище обставини, підтверджуються відеозаписами, (містяться на 5 дисках, згідно вказаних дисків вказані події охоплені проміжком часу з 00 год 00 хв 56 сек по 03 год 45 хв 13 сек 19 жовтня 2018 року) з нагрудної камери інспектора патрульної поліції, які є наявними у матеріалах справи. Зокрема, з досліджених відеозаписів вбачається, що за кермом автомобіля «FIAT FIORINO» д.н.з. НОМЕР_1 , знаходився ОСОБА_1 , із зовнішнього вигляду та розмови видно, що ОСОБА_1 знаходився з явними ознаками алкогольного сп`яніння. Крім цього, факт перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння під час керування транспортним засобом підтверджується, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ВР № 125208 від 19 жовтня 2018 року, поданням начальника Стрийського ВП ГУНП у Львівській області полковника поліції І. П. Малиш, поясненнями інспектора батальйону № 1 УПП у Львівській області ДПП Гирки Т. З., інспектора взводу № 2, роти № 1, батальйону № 1 УПП у Львівській області ДПП Сокальського М. С, актом № 294 від 19 жовтня 2018 року 8-ї МКЛ м. Львова, відповідно до якого, водій за усіма ознаками перебуває у алкогольному сп`янінні.
20. Також, із відеозапису вбачається, що позивач на вимогу поліцейського не надав посвідчення водія, реєстраційні документи на транспортний засіб та поліс на обов`язкове страхування. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку, за допомогою газоаналізатора «Драгер» відмовився, від здачі біологічного матеріалу у 8-ї МКЛ м. Львова також відмовився.
21. Не погодившись з притягненням до дисциплінарної відповідальності та звільненням зі служби в поліції, позивач звернувся з цим позовом до суду.
22. Водночас, судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 05 листопада 2018 року, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно позивача, за частиною першою статті 130 КУпАП, закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 247 цього кодексу за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
23. Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 23 квітня 2019 року, яке набрало законної сили 14 травня 2019 року, постанову про адміністративне правопорушення серії ВР №118370 про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого частиною першою статті 126 КУпАП, скасовано та справу про адміністративне правопорушення закрито.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
24. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, дійшли висновку, зокрема, з огляду на встановлені обставини, зокрема, факт керування поліцейським транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, який є вчинком, що дискредитує систему органів поліції та поліцейських в очах громадськості, в задоволені позову необхідно відмовити.
25. При цьому, суди зазначили, що службове розслідування проведено відповідачем на підставі та в межах повноважень, у відповідності до норм чинного законодавства. Оскаржувані накази прийняті відповідачем на підставі та з дотриманням вимог Закону України «Про Національну поліцію» та Дисциплінарного статуту, а тому правові підстави для їх скасування відсутні.
26. Водночас, посилання позивача на постанову Стрийського міськрайонного суду від 05 листопада 2018 року, яка набрала законної сили і згідно якої провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення, то суди попередніх інстанцій вважають їх безпідставними, оскільки, у межах розгляду цієї справи не досліджується питання наявності або відсутності вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення за статтею 130 КУпАП, а суди надають правову оцінку обставинам наявності або відсутності вчинення позивачем дисциплінарного проступку.
27. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанцій, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.
28. Зокрема, скаржник наводить доводи аналогічні доводам адміністративного позову, апеляційної скарги, здійснює виклад обставин та надає їм відповідну оцінку, цитую норми процесуального та матеріального права, а також висловлює свою незгоду із оскаржуваними судовими рішеннями.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
29. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.
30. Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
31. Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
32. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII).
33. Відповідно до частини 1 статті 8 Закону № 580-VIII поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
34. Частиною першою статті 18 Закону № 580-VІІІ передбачено, що поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема до медичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
35. Згідно статті 19 Закону № 580-VIII, у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
36. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
37. Пунктом 4 розділу 11 Прикінцеві та перехідні положення Закону № 580-VIII визначено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
38. Відповідно до частин першої та другої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут), службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.
39. Згідно статті 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.
40. Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції (стаття 12 Дисциплінарного статуту).
41. Відповідно до частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту, до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
42. Згідно частинам першої та другої статті 14 Дисциплінарного статуту, службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
43. Відповідно до частини першої статті 16 Дисциплінарного статуту, службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником.
44. Наказом Міністерства внутрішніх справ від 09 листопада 2016 № 1179 затверджено Правила етичної поведінки поліцейських (далі - Правила), які є узагальненим зібранням професійно-етичних вимог щодо правил поведінки поліцейських та спрямовані на забезпечення служіння поліції суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку на засадах етики та загальнолюдських цінностей.
45. Відповідно до пункту 1 Розділу І Правил установлено, що вони поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України. Дотримання вимог цих Правил є обов`язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування.
46. Згідно із пунктом 1 Розділу ІІ Правил під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен, зокрема, поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати; контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку; дотримуватися норм ділового мовлення, не допускати використання ненормативної лексики.
47. Пунктами 3 та 4 Розділу IV Правил передбачено, що за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов`язаний дотримуватися норм професійної етики. При зверненні до особи поліцейському заборонено бути зверхнім, погрожувати, іронізувати, використовувати ненормативну лексику.
Поліцейський повинен бути коректним та не повинен допускати застосування насильства чи інших негативних дій щодо членів суспільства, а також, незважаючи на провокації, повинен залишатися об`єктивним.
48. Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що під час вирішення питання про те, чи є порушення дисципліни грубим, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду.
49. У цій справі суди встановили, що підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності слугувало те, що 19 жовтня 2018 року він вчинив проступок, який полягав у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, за фактом якого складено протокол про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 130 КУпАП.
50. Так, надаючи оцінку аргументам позивача, покладеним в основу адміністративного позову, про необґрунтованість оскаржуваних наказів відповідача, з огляду на відсутність судових рішень, яким би підтверджувались обставини, що ставляться йому в провину, Верховний Суд зазначає, хоча вказані накази і винесені на підставі відомостей службового розслідування, що встановлені під час складення на позивача адміністративного протоколу за частиною першою статті 130 КУпАП, однак ґрунтується на самостійних правових підставах та висновках.
51. При цьому, закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення свідчить про відсутності складу адміністративного правопорушення, однак не дисциплінарного проступку. Окрім того, слід зазначити, що відсутність кримінального або адміністративного притягнення до відповідальності позивача не спростовує наявності в діях позивача дисциплінарного проступку, за який, в порядку Дисциплінарного статуту, відповідач має право застосовувати такий вид дисциплінарного стягнення як звільнення з органів Національної поліції, який входить до його компетенції.
52. Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 816/1534/16, від 17 липня 2019 року у справі № 806/2555/17 і підстави для відступлення від неї відсутні.
53. Службовим розслідуванням встановлено факт вчинення позивачем діяння, що дискредитує звання працівника органів Національної поліції. Так, матеріалами службового розслідування зафіксовано, що позивач своїми діями грубо порушив вимоги Правил етичної поведінки поліцейського, вимог 2.5 ПДР, Присяги працівника поліції та статті 18 Закону України «Про Національну поліцію». При здійсненні службового розслідування на предмет дотримання службової дисципліни оцінці підлягала в тому числі поведінка, обставини тих подій, що мали місце під час зупинки транспортного засобу під керуванням позивача, що були зафіксовані на відео, з якого також встановлено, що на вимогу поліцейського позивач не надав посвідчення водія, реєстраційні документи на транспортний засіб та поліс на обов`язкове страхування. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку, за допомогою газоаналізатора «Драгер» відмовився, від здачі біологічного матеріалу у 8-ї МКЛ м. Львова також відмовився.
54. Дисциплінарний проступок не завжди передбачає безумовну наявність складу адміністративного правопорушення, але ж проступок може утримувати в собі також не дотримання службової дисципліни. Так, в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги. Під порушення Присяги працівника поліції слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків. Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням певних обставин та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.
55. Тобто, Судом в межах розгляду цієї справи не досліджується питання наявності або відсутності вини в діях позивача щодо вчинення адміністративного правопорушення, а надавалась правова оцінка обставинам наявності або відсутності вчинення ним дисциплінарного проступку. При цьому, як вже зазначалось вище, наявність факту притягнення до адміністративної відповідальності або відсутність такого факту не спростовує можливості притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності за наявності відповідних підстав.
56. Окрім того, позивач, всупереч пункту 2.5 Правил дорожнього руху, відмовився від виконання законних вимог поліцейського щодо проходження огляду на стан сп`яніння, що, безсумнівно, принижує високе звання поліцейського, яке мав скаржник, викликає сумнів у високих моральних якостях і самосвідомості його як поліцейського. Суд уважає, що з точки зору стороннього розсудливого спостерігача наведені обставини можуть свідчити про недодержання вимоги щодо необхідності з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час і бути прикладом у дотриманні громадського порядку.
57. Стосовно застосування до позивача крайнього заходу дисциплінарного впливу, яким є звільнення з поліції, Суд вважає, що за встановлених обставин службового розслідування, правомірність висновків яких підтверджена судами попередніх інстанцій про грубе порушення службової дисципліни, що принижує та дискредитує як самого працівника поліції, так і органи поліції в цілому, то застосовуючи такий захід, відповідач діяв правомірно.
58. З урахуванням викладеного Суд вважає, що на позивача було правомірно накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з займаної посади у зв`язку із учиненням ним дисциплінарного проступку, тому відсутні підстави для поновлення позивача на службі в органах Національної поліції.
59. Поряд з цим, Верховний Суд враховує, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 06.10.1982 у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 07.10.1987 у справі «C. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви № 11882/85).
60. Більше того, гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11.02.2003 у справі «Ringvold v. Norway», заява № 34964/97). Відтак, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов`язків цивільного характеру.
61. Зважаючи на встановлені судами на підставі зібраних і проаналізованих у їх взаємозв`язку доказів фактичні обставини цієї справи, Верховний Суд погоджується з позицією судів першої й апеляційної інстанцій про доведеність у даному випадку в діянні позивача недотримання службової дисципліни та, відповідно, складу дисциплінарного проступку, а також із обраним видом дисциплінарного стягнення, внаслідок чого касаційна скарга залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.
62. Оцінюючи доводи касаційної скарги, Суд зазначає, що ці доводи були ретельно перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанції під час розгляду та ухвалення оскаржуваних судових рішень, та їм була надана належна правова оцінка, жодних нових аргументів, які б доводили порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не наведено.
63. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції у справі про відсутність законних підстав для задоволення позовних вимог.
64. Згідно частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
65. З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
66. Оскільки Суд залишає в силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.
Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 КАС України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 липня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року у справі № 1.380.2019.000121 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М. М. Яковенко
Судді І. В. Дашутін
О. О. Шишов